Закони риторики. Вплив на аудиторії різного типу

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Риторика»

Харків 2012



1. Що таке мовленнєвий вплив

Характерною прикметою сучасного розвитку гуманітарного знання є що спостерігається в даний час інтенсивне формування нової науки - науки про мовленнєвий впливі. Мовний вплив формується як наука, що об'єднує, інтегрує зусилля представників психолінгвістики, теорії комунікації, прагмалінгвістікі, традиційної лінгвістики, конверсаціонной лінгвістики, риторики, логіки, психології мови, соціальної психології та психології особистості, теорії масової комунікації, реклами, менеджменту, соціології, зв'язків з громадськістю, етнографії, конфліктології.

Речовий вплив формується в кінці ХХ століття як наука про ефективне спілкуванні. Термін "мовленевий вплив" для науки про ефективне спілкуванні був запропонований в 1993 [7] і розвинений в ряді наступних робіт [8-13]. Становлення мовного впливу як науки саме наприкінці ХХ століття обумовлено рядом причин.

Причини соціально-політичного характеру: розвиток свободи, демократії, поява ідеї свободи особистості, рівності людей затребувана наука, яка показала б, як переконувати рівному рівного. Не випадково в античних демократіях мовний вплив грало помітну роль, але зійшло нанівець в середньовіччі, коли панували тоталітарні і релігіозно-догматичні форми правління.

Нині люди "внизу" отримали певні права. Вони перестали тремтіти перед начальством, оскільки закони стали їх захищати; профспілки, політичні партії, різні товариства стали виступати на захист людей; права людини стають поступово найважливішою стороною суспільного життя розвинених держав. Люди стали "обмовлятися" - ХХ століття стало "століттям заперечень". У нинішніх умовах людей стало треба переконувати, причому всіх (навіть дітей!). Стало необхідно переконувати широке коло осіб, нерівних один одному за рівнем освіти, культури і т. д., але вимагають рівного відношення. Переконувати стало необхідно в демократичних державах при виборах, в умовах плюралізму думок і політичного життя, в умовах політичної боротьби - політикам стало необхідно вчитися переконувати людей у своїй правоті.

Причини психологічного характеру: з кінця ХIХ століття змінюється концепція людини в суспільстві. Якщо раніше вважалося, що людина примітивний, ледачий, йому потрібні батіг і пряник, і цим можна забезпечити його адекватне "функціонування" в суспільстві, то тепер уявлення про людину змінюється. Розвиток культури, літератури і мистецтва, виникнення наукової психології - все це призвело до зміни концепції людини. Людина виявився складним, різнобічним в психологічному плані, що вимагає диференційованого підходу - словом, особистістю. При цьому особистістю, як з'ясувалося, є кожна людина, а не тільки представники еліти, освічена частина суспільства, представники панівних класів.

Крім того, ХХ століття - століття персоніфікації особистості, тобто зростання індивідуальної неповторності особистості, збільшення несхожості кожної окремої людини на інших [3], [4]. Збільшення несхожість людей один на одного веде до утруднень у спілкуванні між ними, що й зумовлює потребу в науці про спілкування, у навчанні спілкуванню.

Є і чисто комунікативні причини виникнення розвитку науки про мовленнєвий впливі в ХХ столітті, то є причини, пов'язані з розвитком самого людського спілкування. Для нашого часу характерно різке розширення сфер спілкування людей, збільшення числа ситуацій, в яких необхідно вступати в спілкування і переконувати один одного - не тільки в суді і на дворянських зборах.

Існують і економічні причини, що сприяли розвитку мовної дії: конкуренція, кризи надвиробництва породили необхідність у науці про рекламу, "Нав'язування" товару, "завоюванні" покупців.

Саме комівояжери були першими, хто на собі усвідомив необхідність науки переконувати. Крім того, ХХ століття принесло і зміни у ставленні до праці - люди починають більше цінувати цікаву роботу, що вимагає від менеджерів і керівників уміло організувати мотивацію підлеглих працювати: треба стимулювати їх, мотивувати, переконувати. У сучасному західному менеджменті панує думка, що вдосконалення техніки перестає давати очікуваний економічний ефект, більший ефект дає вдосконалення управління виробництвом (це називається "Тихою управлінською революцією ").

Зрозуміло, зростання ролі засобів масової комунікації в суспільстві також стимулює розвиток науки про мовному впливі. Все сказане і зумовило виникнення мовного впливу як науки в сучасному світі.

Сучасна наука про мовленнєвий вплив має наступну структуру:

-- риторика як наука про ефективну публічну мову,

- ділове спілкування як наука про ефективне спілкування для досягнення предметної або інформаційної мети,

-- реклама як наука про ефективне просування товару на ринку (у її текстової, мовної складової);

-- масова як наука про ефективний вплив на свідомість масової аудиторії засобами ЗМІ.

В будь-якому випадку одним і найважливіших чинників мовного впливу є так званий фактор адресата - то є ефективний облік особливостей тієї аудиторії, на яку направлено мовний вплив.

Поняття мовного впливу в науковій літературі тлумачиться по-різному. На сьогодні відомо два підходи до його розуміння - широкий і вузький. Широкий підхід дозволяє розуміти мовний вплив як будь-яке мовне спілкування, в якому один із партнерів виступає в ролі суб'єкта мовного впливу, а інший - в ролі його об'єкта. Мовний вплив у вузькому розумінні - це мовне спілкування в системі засобів масової інформації чи виступі безпосередньо перед аудиторією.

Мовний вплив - це вплив на людину за допомогою мови і супроводжуючих мову невербальних засобів для досягнення поставленої мовцем мети. Способи і прийоми такого впливу вивчає нова наука - наука про мовленнєвий вплив, про ефективне спілкування.

Розрізняються два основних способи мовленнєвого впливу: вербальний (за допомогою слів) і невербальний. При вербальному (від лат. Verbum - слово) впливі важливо, в якій мовній формі ви висловлюєте свою думку, в якій послідовності приводите ті чи інші факти, як голосно, з якою інтонацією говорите. Для вербального мовного впливу істотні як вибір мовних засобів для вираження думки, так і сам зміст промови - її сенс, що приводиться аргументація, розташування елементів тексту щодо один до одного, використання прийомів мовного впливу та інші Вербальні сигнали - це слова. Невербальний мовленнєвий вплив - це вплив за допомогою несловесних коштів, які супроводжують наше мовлення (жести, міміка, наша поведінка під час промови, зовнішність говорить, дистанція спілкування тощо) Всі ці чинники супроводжують і доповнюють мову і розглядаються в мовному впливі виключно в їх співвідношенні з промовою, що і дозволяє використовувати термін "невербальний мовленнєвий вплив". Невербальні сигнали - це окремі жести, пози, риси зовнішності, дії співрозмовників у процесі спілкування і т.д.

Функції вербальних і невербальних сигналів у спілкуванні збігаються. Як ті, так і інші: передають інформацію співрозмовника (навмисних і ненавмисних); впливають на співрозмовника (свідомий і несвідомий вплив); впливають на мовця (самовплив, свідомий і несвідомий вплив). Правильно побудовані вербальний і невербальний мовленнєвий вплив забезпечують ефективність спілкування. У процесі спілкування вербальні і невербальні чинники мовного впливу тісно взаємопов'язані, проте є помітні відмінності в їх ролі на різних етапах спілкування.

Невербальні фактори комунікації мають найбільш важливе значення при знайомстві людей один з одним, при першому враженні і в процесі віднесення співрозмовника до будь - якої категорії - професійної, вікової, інтелектуальної, соціальної та ін. За даними Є.А. Петрової, при знайомстві в перші 12 с. спілкування 92% інформації співрозмовники отримують невербально. Аллан Піз наводить думки американських фахівців про співвідношення вербальної і невербальної інформації в спілкуванні: близько 35% відводиться словесним чинникам і 65% несловесними. Сам Піз зазначає, що словесний канал використовується людьми в основному для передачі інформації про зовнішній світ, зовнішні події, тобто предметної інформації, а невербальний канал - для обговорення міжособистісних відносин.

Інформація, яку передають у процесі спілкування вербальні і невербальні сигнали, може збігатися або не збігатися.

Конгруентність - це відповідність смислів вербальних і супроводжуючих їх невербальних сигналів, неконгруентність - протиріччя між ними. Встановлено, що в умовах неконгруентності люди зазвичай схильні довіряти невербальної інформації. Аллан Піз зазначає подібні протиріччя: "Ми часто бачимо великих політиків стоять на трибуні із щільно схрещеними на грудях руками (оборонна позиція) і опущеним підборіддям (критичність або ворожість). Але в той же самий час вони намагаються переконати аудиторію в своїй сприйнятливості і відкритості ідеям молоді ". Таким чином, мовні одиниці спілкування в нерозривному зв'язку з невербальними засобами допомагають вирішити головне завдання мовного впливу-змінити поведінку або думку співрозмовника в необхідному говорить напрямку, переконати його свідомо прийняти нашу точку зору.

Вплив - це вид взаємодії між сперечальниками, коли один з них, застосовуючи певні прийоми, намагається переконати співрозмовника в доцільності своєї аргументації.

Окремим випадком впливу є маніпулювання.

Маніпулювання - це вид взаємодії між сперечальниками, коли один з них, застосовуючи певні прийоми, свідомо намагається проконтролювати поведінку, дії іншого, спонукає його вести себе так, як йому вигідно.

При цьому бажано таким чином застосовувати маніпулятивні прийоми, щоб співрозмовник не почував себе об'єктом маніпулювання.

Прийом впливу в суперечці - це засіб, за допомогою якого намагаються облегшити суперечку для себе й утруднити її для співрозмовника.

Такі прийоми можуть бути як коректними, так і некоректними. Перші можуть містити деякі елементи хитрощів, але в них немає прямого обману, а тим паче віроломності чи примушування силою.

Для некоректних прийомів немає ніяких обмежень, використовують усі засоби: від свідомо неясного формулювання і навмисного заплутування до погрози покарання або застосування грубої фізичної сили.

З цього приводу відомий адвокат М. Казаринов в одній із своїх промов зазначав: "Будь-який захист допустимий. Чи буду я захищати людину, яка випадково відхилилася від прямого та чесного шляху, чи людину, яка усе життя, як шаховий кінь, ходить кривими стежками, - захист мій у принципі є справою благородною та високою. Але засоби й прийоми можуть бути непорядними й недопустимими. І якщо, захищаючи шахового коня, я буду доводити, що кінь ходить прямо, а дошка крива, і що кінь не чорний, а білий, і щоб створити ілюзію білості, стану завзято чорнити все навколишнє, то захист мій, побудований на засадах фальші й облуди, буде гідний тільки осуду; він мало прислужить обвинуваченому, а для моєї доброї слави прислужить ще менше". [Защитительные речи советских адвокатов. - М., 1956. - С. 170].

Можна виділити декілька напрямів впливу на супротивника в суперечці. Відповідно до цих напрямів розрізняють такі прийоми:

o прийоми мовного впливу;

o софізми;

o тактичні прийоми впливу;

o прийоми психологічного впливу;

o прийоми невербального впливу.

Розглянемо деякі з цих прийомів.

Мовний вплив на співрозмовника в суперечках пов'язаний з свідомим і цілеспрямованим використанням тих чи інших особливостей побудови та застосування мовних виразів. Про мовний вплив можемо говорити в тих випадках, коли людина з множини можливих мовних описів деякого становища справ обирає саме ті способи опису, які мають необхідні їй відтінки значення, які подають ситуацію у вигідному для неї світлі, викликають потрібний відгук у слухача.

Як правило, в літературі звертають увагу на те, що елементи мовного впливу застосовують переважно в ідеологічно навантажених текстах, насамперед у політичних аргументаціях.

Проте треба зазначити, що мовний вплив є необхідною ознакою і повсякденного спілкування людей. На думку американської дослідниці Р. Лакофф, "усі ми маніпулюємо мовою, причому робимо це постійно. Будь-яка наша взаємодія політична, хочемо ми того чи ні, причому від самого інтимного тет-а-тет (мікрополітика) до промови, яка звернена до мільйонів (макрополітика), цілі є тими самими, а прийоми - близькими один до одного". [Lakoff R. Talking Power. The Politics of Language. - N. Y., 1990. - P. 17.].

Існує велика кількість прийомів, пов'язаних зі значеннями мовних виразів, які застосовують для того щоб подати певну інформацію про реальні події у вигідному світлі, відповідно до інтересів певної людини, соціальної або політичної групи. Серед них:

o прийом "плавна зміна смислового значення виразу";

o прийом "розмивання смислового значення виразу";

o прийом "синтаксичне перетворення";

"Плавна зміна смислового значення виразу". Мовний вираз можна схарактеризувати як з точки зору його предметного значення (референту, денотату), так і з точки зору його смислового значення (смислу).

Предметне значення мовного виразу - це предмет, що ним позначається.

Предметні значення різноманітні: це можуть бути окремі об'єкти, класи об'єктів, явища, процеси, властивості об'єктів та відношення між ними тощо.

Смислове значення - це зміст мовного виразу, який засвоюють у процесі його розуміння. Інакше кажучи, смисл мовного виразу - це сукупність суттєвих рис, властивостей, характеристик предмета, який ним позначається.

"Плавна зміна смислового значення виразу" - це прийом, сутність якого полягає в тому, що сперечальник залежно від своєї мети може для позначення одного й того самого предмета (явища, ситуації, події, дії) в суперечці застосувати різні мовні вирази, предметні значення яких збігаються, а смислові значення відрізняються.

На практиці цей прийом сперечальники реалізують за допомогою застосування:

o евфемізмів;

o пейоративних виразів.

"Евфемізм" - це слово грецького походження, яке перекладають як "благоговійне мовчання", "добра слава". Цей термін в еристиці визначають так.

"Евфемізм" - це "пом'якшений", більш "прийнятний" мовний вираз для позначення певного предмета, за допомоги якого цей предмет супротивник уявляє більш "приємним" і менш загрозливим.

Евфемізми в суперечці можна використовувати по-різному. Важливим є те, на що націлений цей прийом, тобто, що за мету ставить собі людина, яка його застосовує.

Крім евфемізмів, у текстах також досить часто застосовують пейоративні вирази. Назва терміна "пейоративний" походить з латини й означає "найпоганіший". Це немовби "зворотний евфемізм". Визначають цей термін в еристиці так.

"Пейоративний вираз" - це мовний вираз для позначення певного предмета, який завідомо містить його негативну оцінку.

"Розмивання смислового значення виразу" - це прийом, сутність якого полягає в тому, що сперечальник у суперечці застосовує мовні вирази без точного смислового значення. У різних знакових ситуаціях різні люди можуть їх зрозуміти по-своєму. Крім того, в різних ідеологіях смислове значення таких слів може значно відрізнятися. На практиці цей прийом сперечальники реалізують за допомогою застосування:

o "лозунгових слів";

o "пустих формул".

"Лозунгові слова" - це мовні вирази, яким притаманні такі характеристики: 1) відсутність чіткого смислового значення; 2) позитивна ціннісна забарвленість; 3) головна функція - вплив не на розум людини, а на її почуття.

Такі слова відіграють значну роль у створенні переконливості ідеологічного тексту.

Усі "лозунгові слова" в системі цінностей людини посідають позитивне місце, тому тексти, де ці вирази застосовують, також будуть сприйматися позитивно.

"Лозунгові слова" іноді називають ще символічними виразами, оскільки в текстах їхнє смислове значення навмисно не визначають. Припускають, що воно всім відоме, і тому визначати його не потрібно.

Разом з цим однією з особливостей політичної боротьби є прийом, відповідно до якого політичні діячі, угруповання, партії борються за "правильне" вживання тих чи інших "лозунгових слів". При цьому їхніх опонентів звинувачують у тому, що вони навмисно змінюють смислові значення таких слів, викривляють їх. Проте, як правило, жодна зі сторін не дає чіткого формулювання подібних виразів, про їхнє значення ніколи "не домовляються" і при цьому звинувачують один одного в неправильному витлумаченні. Таким чином, кожний з опонентів нібито претендує на єдине істинне розуміння певних понять, а, отже, і на монопольне розуміння істини взагалі.

"Пусті формули" - це мовні вирази, яким притаманні такі характеристики: 1) відсутність чіткого смислового значення; 2) відсутність ціннісної забарвленості; 3) головна функція - вплив не на розум людини, а на її почуття.

Таким чином, "пусті формули" відрізняються від "лозунгових слів" тільки тим, що вирази, які їм відповідають, не займають центрального місця в системі цінностей людини, оскільки не несуть яскраво вираженої позитивної оцінки. Проте вони близькі до символічних слів тим, що їх застосовують у контекстах, немовби маючи чітке значення, хоча насправді його немає.

"Синтаксичне перетворення" - це прийом, сутність якого полягає в тому, що сперечальник у суперечці залежно від своєї мети обирає такий порядок слів у виразах, який йому облегшить побудову своєї аргументації і ускладнить опоненту її критику.

Синтаксичний ефект граматичної форми стає особливо помітним при порівнянні активної або пасивної форми подання інформації.

Особливо треба сказати про роль вибору порядку слів у мовних конструкціях, де щось перелічують. Порядок перелічування може використовуватися в інтересах того, хто промовляє, для ранжирування мовного матеріалу, що пропонують співрозмовнику.



2. Закони риторики

2.1 Концептуальний закон

Концептуальний закон -- базовий закон риторики, який становить перший крок ідеомовленнєвого циклу -- винайдення задуму, ідеї (створення концепції). Цей закон передбачає пошук істини шляхом всебічного аналізу предмета.

Повноцінна мисленнєво-мовленнєва діяльність людини починається з оволодіння нею концептуальним законом, за допомогою якого людина вчиться передбачати наслідки своїх дій як найближчим часом, так і у перспективі, визначатися з метою своєї діяльності, виокремлювати головне, логічно вибудовувати власну діяльність. Знання цього закону дає можливість людині виробити в себе повагу до думки, адже без розвитку інтелекту неможливий прогрес суспільства, неможливо розв'язувати сучасні проблеми.

Концепція -- це система знань про предмет, виражена у стислій, короткій формі.

Мислителі давнини відзначали таке: „Мовлення повинне розцвітати й розгортатися тільки на основі повного знання предмета, а якщо за ним не стоїть зміст, засвоєний та пізнаний оратором, тоді словесне його вираження уявляється пустопорожньою і навіть дитячою балаканиною”.

Таким чином, знання і застосування концептуального закону риторики забезпечують людині необхідний рівень компетентності й професіоналізму.

2.2 Закон моделювання аудиторії

Закон моделювання аудиторії передбачає системне вивчення аудиторії на основі соціально-демографічних, соціально-психологічних та індивідуально-особистісних ознак. Психологи звертають увагу на такий важливий момент встановлення контакту з аудиторією, як оцінка ораторської ситуації -- позитивна чи негативна модель -- з позиції оратора й аудиторії. Кожен з них прогнозує ситуацію, зважаючи на свій досвід й інші індивідуальні особливості.

Реалізація позитивної моделі спілкування лектора зміцнює впевненість у своїх силах, а негативні моменти активізують його захисні психологічні чинники: підвищується увага, загострюється чутливість, що може призвести до стресової ситуації, знижується творче самопочуття, виникають зневіра, хвилювання, страх перед аудиторією. Досвідчений оратор прагне тримати на видноті свою аудиторію. Для цього він готує набір цікавих фактів, наочний матеріал, змінює тональність розмови, виключає або адаптує складний матеріал тощо.

Соціально-демографічні ознаки є першим ступенем вивчення аудиторії. До цієї групи можна віднести такі ознаки: стать, вік, національність, освіту, професію, склад сім'ї тощо. Цих ознак недостатньо, щоб скласти психологічний портрет аудиторії. До соціально-психологічних ознак можна віднести такі: мотиви поведінки, потреби, рівень розуміння предмета.

Індивідуально-особистісні ознаки спрямовані на розкриття особливостей кожного суб'єкта зокрема, способу мислення, особливостей характеру, типу темпераменту, ступеня розвитку основних функцій -- інтелектуальної, емоційної тощо.

Соціально-демографічні та соціально-психологічні ознаки аудиторії необхідно вивчати ще на підготовчому етапі (до безпосереднього спілкування), тобто прогнозувати їх, якщо відомий конкретний адресат. Індивідуально-особистісні ознаки вивчаються під час безпосереднього спілкування залежно від тривалості спілкування.

Значущість закону моделювання аудиторії полягає не лише у тому, що на його основі можна створити цілісний психологічний портрет аудиторії (вичерпно вивчити аудиторію), але і в тому, що цей закон відкриває можливість впливу на аудиторію з метою її розвитку.



2.3 Стратегічний закон

Стратегічний закон передбачає системну побудову програми впливу на конкретну аудиторію.

Стратегія (програма дій) характеризується динамічністю, гнучкістю. Концепція може мати декілька стратегій залежно від аудиторії (на кожну аудиторію розробляється певна програма дій). Наприклад, можна розробити концепцію предмета (культурологія, історія, риторика та ін. як засоби розвитку людини) і виробити декілька стратегій: насамперед створити стратегію за роками навчання -- на один рік, другий, третій і т. д., орієнтуючись на певну аудиторію, далі розробити стратегію уроків як більш конкретний етап реалізації концепції.

З яких компонентів складається стратегія?

Завдання -- плановий результат впливу на аудиторію (що пояснити, розтлумачити, аргументувати і в чому переконати). Коли визначено завдання (що я хочу отримати, чого домагаюсь від тієї чи іншої аудиторії), необхідно вичленувати з концепції коло запитань, орієнтованих на аудиторію, проаналізувати їх і сформулювати власний підхід до пошуку відповідей на них.

Формулювання тези Ї система коротких відповідей суб'єкта на поставлені запитання.

Стратегія, хоча й становить певну конкретизацію концепції все ж є досить загальним явищем, яке потребує подальшої конкретизації: розгортання тези та її обґрунтування, залучення з аудиторії однодумців, нейтралізації противників, схиляння на свій бік тих, хто вагається. Для цього необхідний наступний крок, роль якого відведена тактичному закону риторики.



2.4 Тактичний закон

Тактичний закон передбачає систему дій з підготовки ефективної реалізації стратегій. До складових цього закону належать аргументація і активізація мислення аудиторії.

Ефективність аргументації залежить від певних умов:

-- компетентності аргументатора в обговорюваних питаннях;

-- наявності в аргументатора філософсько-логічної бази (теоретична підготовленість та вміння логічно мислити);

-- керування власними емоціями та почуттями, які не повинні впливати на логічну діяльність, а використовуватись як посилення;

-- знання аргументатором особливостей аудиторії, зокрема, її здатності до сприйняття аргументації (нахили, потреби, інтелектуальні можливості, тощо).

Звернемося до другої частини тактичного закону -- активізації мовленнєвої та почуттєво-емоційної діяльності аудиторії.

Активізація передбачає таку послідовність дій:

зацікавити аудиторію;

викликати аудиторію на роздуми;

вивести аудиторію на рівень обговорення.

Перший крок -- зацікавити аудиторію -- досягається використанням:

а)аудіовізуальних засобів (графіки, таблиці, малюнки, схеми), динамічних (відеоматеріали і т. ін.). Використання цих засобів концентрує увагу слухачів, знімає втому, вони краще засвоюють інформацію;

б)реклами;

г)проблемного введення матеріалу, який дозволяє суб'єктові з перших хвилин спілкування оволодіти увагою аудиторії за допомогою проблемних питань, доцільних афоризмів, анекдотів, чітко сформульованого завдання, активного спілкування, захоплюючих, яскравих прикладів тощо. Завдяки першому кроку активізації можна зняти байдуже ставлення, викликати особистісну потребу спілкування. Суть наступного кроку активізації -- викликати аудиторію на роздуми -- полягає в тому, щоб створити у слухачів потребу обмінятися думками щодо обговорюваних питань. Це досягається логічними та психологічними методами.

До логічних методів ми відносимо способи розгортання тези:

спіральний спосіб (багаторазове повторення тієї самої думки, але кожного разу при цьому збагаченої новою інформацією), який можна застосувати для непідготовленої, конфліктної аудиторії тощо;

ступеневий спосіб (від загального до конкретного і навпаки). Розгортання тези від загального до конкретного орієнтоване зазвичай на підготовлену аудиторію, розгортання тези у зворотному порядку -- на менш підготовлену аудиторію;

соціативний спосіб (розгортання тези у вигляді поєднання у свідомості різних образів), який можна застосовувати в аудиторії, де домінують люди з образним мисленням (в дитячій аудиторії тощо).

До психологічних методів активізації належать такі:

„запитання -- відповідь”. Такий метод допомагає зосереджувати увагу аудиторії на важливих моментах спілкування, перевіряти засвоєння матеріалу за допомогою запитань;

психологічна пауза (час, даний суб'єктом аудиторії для осмислення певного виокремленого положення чи поставленого запитання).

Третій крок активізації -- виведення аудиторії на рівень обговорення та прийняття рішення -- досягається логіко-психологічними та аудіовізуальними методами.

Логіко-психологічні методи на етапі обговорення повинні підкріплюватися аудіовізуальними засобами (схеми, малюнки, графіки, відеоматеріали тощо).

Отже, активізація мисленнєвої та почуттєво-емоційної діяльності аудиторії -- це система дій, завдяки якій суб'єкт забезпечує аудиторії найглибший рівень пізнання того чи іншого питання, наслідком чого є повноцінний двосторонній процес спілкування суб'єкта та аудиторії. Отже, тактичний закон дозволяє суб'єктові знайти ефективні засоби впливу на аудиторію.

Розглянуті чотири закони риторики (концептуальний, закон моделювання аудиторії, стратегічний, тактичний) спрямовані на розвиток інтелектуального центру (мисленнєвих здібностей людини), таких якостей, як самостійність, самокритичність, глибина, ерудиція, гнучкість, відвертість мислення. Інакше кажучи, знання й застосування цих законів сприяє розвиткові ефективного мислення. Отже, риторика передусім вчить людину грамотно мислити: „Все, що хочеш сказати, розглянь перш за все в голові своїй, бо у багатьох язик передує і самій думці” (Ісократ); „Перш ніж випустити слова з нижньої частини голови, пропусти їх спочатку через верхню частину” (Цицерон).

2.5 Мовленнєвий закон

Мовленнєвий закон передбачає вираження думки в дієвій словесній формі (ДСФ). ДСФ становить систему комунікативних якостей мовлення (правильність, виразність, ясність, точність, багатство, образність, стислість, доцільність).

Зупинимося на характеристиці деяких комунікативних якостей мовлення.

Правильність -- це володіння нормами літературної мови (орфоепічними, орфографічними, граматичними, лексичними). Про значення правильності Цицерон писав так: „...вміти правильно говорити... ще не заслуга, а не вміти -- вже ганьба, тому що правильне мовлення, по-моєму, не стільки достоїнство вправного оратора, скільки властивість кожного громадянина”.

Основними шляхами, які сприяють розвиткові правильності мовлення, є тренінги (власні вправи), робота із словниками та лінгвістичною літературою, написання листів, слухання та аналіз взірцево правильного мовлення, про що писали класики риторичного мистецтва, зокрема Феофан Прокопович та ін.

Виразність -- комунікативна якість, завдяки якій здійснюється вплив на емоції та почуття аудиторії.

До засобів виразності можна віднести засоби художньої образності (порівняння, епітети, метафори і т.ін.), фонетичні засоби (інтонація, тембр голосу, темп мовлення, дикція), приказки, прислів'я, цитати, афоризми, крилаті слова та вирази, синтаксичні фігури (звертання, риторичне запитання, градація, повтор, період).

Дієва словесна форма виявляється і в такій мовленнєвій якості, як ясність.

Основний шлях розвитку ясності мовлення -- сам процес спілкування. Практика свідчить, що чим частіше суб'єкт вступає в процес комунікації, тим більше уваги він приділяє роботі над своїм мовленням, зокрема над ясністю, оскільки від цього також залежить досягнення поставленої ним мети. Ясність мовлення зумовлена точністю мовлення. Від точності слів залежить точність дій людей: „Вірно визначайте слова, і ви звільните світ від половини непорозумінь” (Декарт). Точність мовлення розвивається в роботі із словниками, навчальною, науковою літературою, шляхом аналізу власного та чужого мовлення тощо.

Точність тісно пов'язана із стислістю.

Стислість формує уміння говорити суттєво. На це уміння давні греки звертали особливу увагу: „Все, що ви сказали спочатку, нами забуте, бо це було давно. А кінець вашого мовлення нам не зрозумілий, бо забутий початок”. Зокрема, виступи спартанців відзначалися стислістю, максимальним лаконізмом. За легендою, мати, проводжаючи сина на війну, казала: „Повертайся зі щитом чи на щиті”.

Дієвість словесної форми визначається її доцільністю. Основний спосіб розвитку доцільності мовлення -- виступ з однією й тією самою темою в різних аудиторіях. Ця якість шліфує мовне чуття суб'єкта, допомагає ефективно керувати поведінкою аудиторії (знімати роздратування, викликати почуття симпатії, створювати стан впевненості тощо).

Отже, специфіка мовленнєвого закону риторики полягає в тому, що цей закон стає базою, яка дозволяє людині оволодіти грамотним процесом говоріння і навіть піднятися до рівня мистецтва живого слова (отримання етико-естетичного задоволення від свого та чужого мовлення).

2.6 Закон ефективної комунікації

Закон ефективної комунікації передбачає систему дій суб'єкта з метою налагодження контакту на всіх етапах риторичної комунікації як необхідну умову ефективної реалізації продукту мисленнєво-мовленнєвої переконуючої діяльності.

Контакт -- це „спілкування без перешкод”, це вищий рівень спілкування, який характеризується взаємодією поведінки суб'єкта й аудиторії.

З метою встановлення і збереження контакту необхідна така система дій:

управління поведінкою аудиторії;

управління власною поведінкою.

Управління поведінкою аудиторії передбачає уміння зчитувати інформацію, яка йде від аудиторії через різні стимули (обличчя, очі, жести, міміка, поза, запитання, репліки тощо), і чітко реагувати на неї. Названа дія дає можливість суб'єктові підтримувати зворотний зв'язок протягом усього процесу риторичної комунікації.

Управління власною поведінкою передбачає уміння суб'єкта узгоджувати свої жести, міміку та інші рухи тіла із задумом. Суб'єктові слід уміти регулювати свої рухи, щоб вони не заважали, а „працювали” на головну думку, сприяли її чіткому вираженню. Окрім того, оратор повинен володіти своїм психологічним станом: не підвищувати голос, не чіплятися до слів, не ображатися, а бути стриманим, терплячим, уважним, доброзичливим.

2.7 Системно-аналітичний

Системно-аналітичний формує і розвиває в людини уміння рефлексувати (виявляти і аналізувати власні відчуття з метою навчитися робити висновки з помилок і нарощувати цінний життєвий досвід) і оцінювати діяльність інших, тобто визначатися, як допомогти іншому ефективніше здійснювати його діяльність, а також навитися вбирати в себе цінний досвід іншого.

Закони риторики, представлені у риторичній формулі, відбивають системність мисленнєво-мовленнєвої діяльності (що, навіщо, як) що головним чином визначає результативність цієї діяльності, від чого багато в чому залежить успіх будь-якої іншої діяльності людини.

РИТОРИЧНІ ЗАКОНИ



Позначення:

Р - риторика

К - концептуальний закон

А - закон моделювання аудиторії

С - стратегічний закон

Т - тактичний закон

М - мовленнєвий закон

ЕК - закон ефективної комунікації

СА - системно-аналітичний закон

мовний вербальний риторика аудиторія



3. Ефективність виступу в різних аудиторіях

Сучасна наука про мовний вплив пропонує ряд рекомендацій щодо ефективного впливу на аудиторії різного типу.

Однорідна/різнорідна аудиторія

Однорідна аудиторія справедливо вважається зручною та легкою для ефективного мовного впливу. Різнорідна аудиторія включає різні за рівнем і віком, професійній підготовці людей - батьків і дітей, старше покоління і молодь, освічених і малоосвічених, фахівців і неспеціалістів. Саме тому важко знайти підхід до такої аудиторії. Як відзначав академік М. Старіковіч, дуже важко виступати перед широкою аудиторією в Політехнічному музеї в Москві, доводиться читати лекцію з принципом булки з родзинками: "Хто прийшов добре поїсти, той жує хліб, ... а інший виколупує родзинки -- цікаві деталі "[14]. Рекомендується орієнтуватися на слабких слухачів, а також порушувати під час впливу на різнорідну аудиторію тільки одне питання.

Велика/невелика аудиторія

Велика аудиторія легше піддається мовному впливу, особливо емоційному. П. Сопер писав: "У масі людина схильна швидше підтримати пропозицію, ніж переживати тяжку свідомість, що він "йде в кущі". Велика аудиторія думає: раз ми разом, ми не помилимося ".

Реакція великій аудиторії завжди інтенсивніша і емоційніша. Крім того, діє закон зниження інтелектуального рівня: чим більше аудиторія, тим нижче в підсумку виявляється її середній інтелектуальний рівень. Нагадаємо судження Д. Карнегі: "Людина в складі натовпу буде сміятися і аплодувати з приводу таких речей, які його не чіпали б у складі півдюжини слухачів ". При дії на велику аудиторію необхідна стислість. Велика аудиторія - сама нетерпляча, вона не терпить довготами в усному мовленні і великих письмових матеріалів, швидко втомлюється від сприйняття. Орієнтуватися треба на низький рівень реципієнтів, будувати фрази просто, якщо не сказати примітивно.

Переважно індуктивна подача матеріалу.

Емоційність повинна бути вищою за середню.

Необхідно пропонувати чітко і просто сформульовані рішення, викладати і розвивати одну точку зору, аргументувати одну думку. Не треба багато і ретельно аргументувати. Не слід закликати велику аудиторію "Давайте подумаємо", слід відразу повідомляти, що треба думати.

Ефективно вплив короткими фразами, афористичність.

Підготовлена/непідготовлена аудиторія

Зазвичай виділяють три рівня підготовленості аудиторії і відповідно три види аудиторії за ступенем підготовленості - добре підготовлена, підготовлена і непідготовлена аудиторія.

До добре підготовленої аудиторії відносять зазвичай аудиторію, що включає реципієнтів середнього та похилого віку, які мають вищу і середню спеціальну освіту, достатній життєвий і соціальний досвід, внутрішні мотиви до пізнання навколишнього світу. Це звичайно керівники різного рівня, професорсько-викладацький склад, політики.

Підготовлену, зрілу аудиторію утворюють слухачі молодого та середнього віку із середнім освітою, що не мають ще достатнього життєвого і соціального досвіду, але мають усвідомлений інтерес до пізнання. Сюди відносяться студенти старших курсів, фахівці з проблеми.

Слабо - або малоподготовленна аудиторія утворюється слухачами з початковим або незакінченою середньою освітою, підлітками, молоддю, у якої відсутній життєвий і соціальний досвід і інтерес до пізнання. Це - школярі, учні ПТУ і технікумів, неорганізована молодіжна аудиторія, робітники, стихійна змішана публіка. При дії на добре підготовлену аудиторію необхідно акцентувати увагу на те нове, що аудиторія дізнається з повідомлення, тому що головний мотив підготовленої аудиторії - "що нового?". Переконувати треба в основному логічно, раціонально, звертатися до розуму слухачів. Ефективно звернення до абстрактних міркувань і положень. Ірраціональні і парадоксальні аргументи і доводи малоефективні.

Ефективна висхідна аргументація - від менш сильного аргументу до більш сильним, а також двостороння аргументація і контраргументації. Чи не зловживати негативними фактами, виклад будувати на позитивній основі. Згадувати вчених, їх думки і заслуги. Чи не зловживати цитатами, уникати стереотипів думок групових лідерів ( "Путін сказав ..."," Нємцов заявив ...", "Зюганов заявив ..." та ін.) При впливі на підготовлену аудиторію необхідна велика емоційність, ніж при зверненні до добре підготовленої аудиторії. Абстрактні міркування неефективні, потрібні конкретні доводи.

Необхідно робити для такої аудиторії практичні висновки. Міркування обов'язково супроводжувати прикладами та ілюстраціями, що підтверджують висновки. Застосування риторичних прийомів виявляється дуже ефективним. При дії на малоподготовлену, малокультурна аудиторію ефективна форма викладу. Емоційність виступу повинна бути максимальною. Необхідно приводити максимум прикладів, випадків з життя.

Ефективна однобічна аргументація. Ефективно апелювати до практичного результату ( "Ви будете мати ..."," ви зможете ...", "у вас не буде ..." і т. д.). Ефективна спадна аргументація - від сильного аргументу до слабших.

Ефективно широке використання гумору.

переконливі ірраціональні аргументи (парадокси, емоційний тиск, емоційні кошти).

переконливі посилання на численні авторитети (академіків, професорів, іноземних вчених). Ефективні посилання на відомі історичні факти (наприклад, реформи Петра 1), на "загальні думки", трюїзмами, приказки і прислів'я.

Емоційні аргументи набагато ефективніше логічних.

Головну думка обов'язково формулювати словами і повторювати багато разів.

Ефективні кінцівки у формі цитат і прислів'їв.

Професійна аудиторія

Дана проблема найменш вивчена, є тільки окремі спостереження і рекомендації. Так, представники точних наук, природничих галузей знань хочуть почути точні формулювання, чіткі тези. Для представників цих професій необхідно подавати інформацію аналітично, розчленовувати її. Дана аудиторія звикла до цифрових даних і очікує, що будуть наведені цифри і числа. Як писав П. Міцича, "для технаря чотири цифри доказові 1000 слів". У подібній аудиторії звичайно найбільш ефективною виявляється дедуктивна подача матеріалу. Для "технарів", "природничників" ефективний також вихід у гуманітарні сфери, суміжні гуманітарні проблеми. Є дослідження, які показують, що, зібравшись разом, фізики можуть говорити про фізику не більше години, а потім переходять на спорт, мистецтво, політику і т. д. Для представників гуманітарних наук більш ефективної виявляється індуктивна подача інформації. У такій аудиторії не варто зловживати цифрами, аудиторія краще реагує на зіставлення типу "в два рази більше", "в півтора рази менше" і т. д.

Існують спостереження над особливостями сприйняття вузівських лекцій студентами денного відділення (тими, хто тільки вчиться) і вечірки, для яких головне -- робота. Так ось, "Учні" цінують в лекціях ерудицію лектора, люблять проблемність, чекають, що лектор виділить моменти, що впливають на самоосвіту. "Працюючі" цінують в лектора вміння говорити коротко, чекають від нього чіткого виділення головного, вимагають зручного темпу і ритму, а значимість лекцій для них практично не важлива.

Проблема обліку професійних особливостей аудиторії вимагає подальшого дослідження.

Позитивно/негативно налаштована аудиторія

За налаштованості до комунікатора або захищається їм позиції виділяють позитивну (доброзичливу), індиферентність (байдужу) і негативну аудиторію.

Доброзичливо налаштована аудиторія добре реагує на односторонню аргументацію, даний прийом аргументації виявляється в такій аудиторії найефективнішим. Теза треба сформулювати прямо під вступ. Найбільший ефект дає висхідна аргументація - від більш слабких до сильнішим аргументів.

Висновки в позитивно налаштованої аудиторії не слід формулювати експліцитно, не треба їх підказувати аудиторії - їй приємніше зробити висновки самостійно. З байдужою аудиторією доводиться стикатися, на жаль, досить часто. Увага такій аудиторії необхідно завоювати. Для такої аудиторії особливо ефективним виявляється захоплююче початок, необхідно максимально використовувати прийоми захоплення і підтримки уваги, підвищену емоційність викладу. Така аудиторія добре реагує на демонстрацію їй можливих вигод від сприйняття пропонованої ним інформації ( "я покажу вам, як можна значно скоротити час на домашні справи "," я розповім вам про новий простий спосіб схуднути "і т. д.). Для такої дуже важлива стислість повідомлення; ефективно наводити випадки з життя. На початку доцільно сформулювати за і проти, а потім вже представити свою тезу як висновок з попереднього обговорення, додавши деякі додаткові аргументи. Оптимальне розташування аргументів за силою таке.

Вплив на негативну аудиторію - найважче.

П. Сопер вважав, що переконувати і спонукає до дії мова в негативної аудиторії може вважатися ефективною, якщо вдалося впливати на двох-трьох чоловік. Не треба ставити завдання переконати всіх, при впливі на негативну аудиторію можна ставити собі за мету переконати або посіяти сумніви в головах декількох конкретних реципієнтів. Починати своє повідомлення слід з безспірного, будувати своє повідомлення як інформаційне, а не як переконують. Переважно дедуктивна подача матеріалу, що ніби аргументація - від сильного аргументу до менш сильним. Ефективна двостороння аргументація і контраргументації; висновки необхідно сформулювати експліцитно і підказувати їх аудиторії. Теза краще не давати на початку виступу, а дати його в ув'язненні, як висновок. Жіноча/чоловіча аудиторія

Специфіка жіночої аудиторії в тому, що ця аудиторія особливо гостро реагує на негативні явища матеріального і побутового плану; у реципієнтів-жінок переважає мислення. Для жіночої аудиторії характерна висока емоційність сприйняття; ця аудиторія взагалі вважає за краще сприймати інформацію на слух; у неї ослаблений або повністю відсутній інтерес до економічних, науково-технічним та спортивним темах; вона зазвичай менше поінформована з усіх питань, ніж чоловіча аудиторія. При цьому жіноча аудиторія охочіше збирається на різні лекції та виступи.

При виступі перед жіночою аудиторією рекомендується: індуктивна подача інформації; висока емоційність; апеляція до побутовим проблемам і прикладів, випадків з повсякденного життя, проблем сім'ї; максимальне використання наочності. Доцільно розглядати в одному виступі тільки одну проблему.

Чоловіча аудиторія звичайно краще поінформована з усіх питань, ніж жіночий; чоловіки багато читають газет і дивляться ТБ, тому мають у своєму розпорядженні останньою інформацією з багатьох питань; переважні інтереси чоловіків пов'язані з роботою і політикою.

Чоловіча аудиторія особливо нетерпляча до довготами; не любить дуже детальний "Розжовування" матеріалу. При дії на чоловічу аудиторію можна рекомендувати: помірну емоційність і переважно дедуктивну подачу матеріалу. У чоловічій аудиторії не слід занадто явно робити висновки за аудиторію; доцільно використовувати більш абстрактне виклад. Чоловіча аудиторія допускає розгляд двох-трьох питань в одному повідомленні; для даного типу аудиторії обов'язково давати аргументацію кожного висувається тези.

Для чоловічої аудиторії слід використовувати раціональне побудова повідомлення, причому структура повідомлення повинна бути очевидною для аудиторії - чоловіки це люблять. Ефективно використання перерахування.

Молодіжна аудиторія

Специфіка молодіжної аудиторії настільки значна, що про неї варто поговорити докладно. Які ж основні ознаки характеризують молодіжну аудиторію? Наведемо їх у вигляді простого перерахування: безтурботність; необтяжених життєвими проблемами; нерозвиненість здатності до логічного мислення; емоційне сприйняття переважає над раціональним; неприязнь до повчанням, прямим повчанням; прагнення до "критиканство" (огульна критика без конкретних пропозицій); максималізм у судженнях і оцінках; болюча чутливість до протиріч, неправді; піддатливість до навіювання, маніпулювання; пристрасть до перемог, увага до переможців; тяга до новизни, новому; допитливість; інтерес до проблем літератури, мистецтва, музики; інтерес до морально-етичних проблем; любов до особистісної інтерпретації фактів; прагнення до опори на конкретні факти; низький рівень уваги; високий рівень довіри до інформації, яка сприймається на слух; довіру до думок однолітків; любов до яскравості, видовищності, наочності; легкість емоційного зараження; молоді люди легко втрачають нитку оповідання; в суперечці легко переходять від теми до теми, від факту до факту; люблять гумор, жарти; цінують веселих людей; чекають розуміння проблем молоді від старшого покоління, від дорослих.

Молодіжна аудиторія різко негативно ставиться до тих, хто намагається вигороджувати будь-кого, скомпрометованого громадською думкою. При впливі на молодіжну аудиторію ефективніше використовувати дедуктивну подачу матеріалу (для аудиторії старше 25 років), індуктивні (до 25 років). Розглядати один два питання, не більше.

Уникати прямих повчань, рекомендацій на адресу аудиторії.

Основним способом переконання слід обрати емоційний вплив, логічні доводи повинні лише закріплювати вплив, надану на почуття і віру. Уникати абстрактних логічних міркувань. Широко використовувати наочність, яскраві схеми. Обов'язково використовувати гумор, жарт, смішні історії і випадки. Не говорити погано про сьогоднішні кумирів молоді. Не намагатися реабілітувати в очах молоді тих, хто засуджений громадською думкою. Чи не замовчувати правду, недоліки, а показувати шляхи виправлення. Демонструвати сміливість мислення, принциповість. Вносити до повідомлення своє особистісне ставлення до проблеми, давати особистісну оцінку подіям і фактам. Спиратися в викладі на конкретні факти, випадки. Всіляко уникати довготами, довгих цитат і довгих фраз.

Всьому давати особисту оцінку.

Вказувати на нові ідеї, факти, думки, підкреслювати їх новизну та оригінальність.

Висновки формулювати в експліцитно словесній формі.

Аудиторія середнього віку

В даної аудиторії переважають зазвичай інтереси до матеріального добробуту. Така аудиторія охоче сприймає інформацію про зіставлення - різних країн, людей, соціальних груп і т. д. - і любить аналізувати результати таких зіставлень. Зростає інтерес до проблем сім'ї, роботи. У цій аудиторії вже можна в одному виступі розглядати 3 - 4 питання.

В аудиторії старше 25 років найбільш ефективною виявляється дедуктивна подача матеріалу. Ефективно будувати виступ як деякий порівняння або зіставлення.

Ефективні апеляції до життєвих проблем і ситуацій, пов'язаних з матеріальною стороною життя людей.

Аудиторія старшого віку

Аудиторія старшого віку характеризується переважанням інтересів, пов'язаних з повсякденним побутом і вихованням молоді.

Для цієї аудиторії характерний високий інтерес до суспільно-політичної тематики. Люди похилого віку більше довіряють газетам, ніж будь-якій іншій джерела інформації, і звичайно добре інформовані про те, що міститься в останніх газетах. Люди старшого віку чекають чіткої вказівки джерел інформації. Люди старшого віку з працею піддаються переконань, а інформацію, яка суперечить їхнім поглядам, часто просто ігнорують, відмовляються її сприймати.

Впливаючи на аудиторію старшого віку, слід апелювати до досвіду слухачів, до історії, історичних фактів, не переконувати, а інформувати; приводити статистичні дані з точним зазначенням їх джерела.

Кожен реципієнт відноситься до певного психічного типу. Існує багато різних класифікацій людей за типами психіки, але для ситуації мовного впливу необхідно враховувати поділ реципієнтів на ригідний, гнучкий і середній типи.

Ригідний реципієнт вірить авторитетам, сформованої думки, стійко зберігає вірність Докомунікативному впливу, тобто не схильний змінювати своїх думок.

Гнучкий реципієнт - це такий, який виробляє власну думку як би кожен раз заново, з урахуванням нинішньої ситуації, нинішніх умов. Гнучкий реципієнт за усіх питань має власні судження, не залежить від авторитетів, самостійно вникає в суть кожного факту або явища і дає всьому самостійні оцінки.

Середній тип реципієнта - проміжний між ригідність і гнучким.

Приналежність ту чи іншу людину до певного типу визначається експериментально.

Старше покоління зазвичай схильне до ригідності, тому їх так важко переконати прийняти що-небудь нове; молодь, як правило, відноситься до гнучкого типу.

Реципієнтів з високим ступенем ригідності психіки переконувати вкрай важко, краще за все будувати вплив на них як чисто інформаційне повідомлення. Подолання ригідності аудиторії - практично недосяжна завдання. Гнучкі ж люди -- найбільш благодатний аудиторія, вони завжди намагаються осмислювати що наводяться аргументи.

Національна специфіка аудиторії

Існують і національні особливості тієї чи іншої аудиторії - до речі, це питання, що вимагає в даний час значно більшого. Одні і ті ж доводи, аргументи, риторичні прийоми, прийоми посилення тексти мають різну силу в різні культури, володіють різною ефективністю. Крім того, існують прийоми, ефективні для аудиторії, що складається з представників одного народу, але зовсім не дають ефекту серед слухачів, що належать до іншої національності. Так, в китайській аудиторії ефективні афоризми, притчі, ряди ( "два добре, чотири погано, три треба"). У мусульманської аудиторії великий переконливою силою володіє цитата з Корану, думка мудреців, апеляція до думки людей похилого віку. Для англійців велике значення має подача тієї чи іншої ідеї як старої, вже перевіреної досвідом. На латиноамериканців велике враження справляє емоційний натиск, жестикуляція, ідеї, вбрані у форму закликів. Для японця важливо, щоб він міг "Зберегти обличчя", тобто зовні залишитися при своїй думці. На американця сильний вплив робить аргумент, заснований на демонстрації особистої вигоди. Американця можна спонукати до дії, викликавши в ньому азарт до змагання.

Сильним аргументом для американця є подача ідеї або факту як нового, ще не мала прецеденту (на противагу англійцям).

Виклик до ризику також може спонукати американця прийняти точку зору оратора. Німцеві потрібно показати економію, користь від реалізації тієї ідеї, яку пропагує оратор, і т. д.

Природно, дана проблема потребує додаткового дослідження.

Аудиторія з різним рівнем розуміння

Дослідження сприйняття людьми інформації, що надходить до них у мовній формі, показали, що можна виділити декілька рівнів розуміння:

1. без розуміння

Людина чує промову, але не розуміє її сенсу. Наприклад, так ми сприймаємо пісню на чужою мовою. До цієї ж категорії відноситься так зване "шумове сприйняття "мови, тобто сприйняття деякого повідомлення або чужої мови як шуму, відволікаючого від будь-якої діяльності (наприклад, "шумове сприйняття" телевізора під час спільної розмови).