Склад українсько-фінансової термінології
Виникнення та етапи розвитку української фінансово-кредитної термінології. Термінологізація питань як результат вторинної номінації (семантичний спосіб творення термінів). Функціональний аспект інтерпретації кредитно-фінансових терміно-сполучень.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.10.2012 |
| Размер файла | 34,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Склад українсько-фінансової термінології
Вступ
Формування в України ринкових відносин, організація нових виробничих, комерційних і маркетингових структур, вихід підприємств на зовнішній ринок зумовлюють дедалі активніше оперування поняттями й термінами, властивими плановій економіці, частина з яких не втратила актуальності й у наші дні, а також новими категоріями і термінами, властивими економіці вільного підприємництва.
З іншого боку, набувають важливого значення шляхи утворення цих терміноодиниць та характер їх функціонування в метамові.
Становлення української фінансово-кредитної термінології тісно пов'язане з історією розвитку суспільства протягом багатьох віків.
Відомо, що формування цієї термінологічної групи почалось ще за Древньої Русі. Вже тоді у староукраїнській мові 14-15 ст та в діловій мові 16-17 ст. виразно зафіксована лексика, яка має термінологічні риси й позначає поняття, пов'язані з грошово-платіжними розрахунками й обліком.
Особливого розвитку української фінансово-кредитна термінологія набуває в кінці ХІХ на початку ХХ ст., що характеризується становленням мережі кредитно-фінансової інститутів, застосуванням кредитних союзів та створення фінансової науки як самостійної.
З кожним роком українська ФКТ збагачується новими термінами, що групуються у праці, виданнях, словники. Визначальною ознакою було творення термінології на власній мовній основі. Прагнучи позбутися іншомовних впливів, вчені намагалися замінити інтернаціональні терміни, автохтонним.
Таким чином, інтернаціональна реалізується через національну, зберігаючи при цьому, властиву їм специфіку.
Як бачимо, перші україномовні підручники з фінансової справи відіграли, позитивну роль у формуванні і розвитку сучасної української ФКТ.
Отже, не зважаючи на несприятливі умови, розвитку української ФКТ формувалась у європейському контексті і стала основою, на якій виробилась і нормалізувалась сучасна ФКТ.
термінологія семантичний номінація
1. Виникнення та етапи розвитку української фінансово-кредитної термінології
Словниковий склад української мови тісно пов'язаний з історією розвитку українського суспільства протягом багатьох віків. Це наочно простежується на становленні української фінансово-кредитної термінології (ФКТ). Деякі слова, що поклали початок формуванню цієї термінологічної групи, зустрічаються ще в писемних пам'ятках Давньої Русі. Зокрема, у "Руській правді" є такі лексеми дань, мито, скот, (із вторинним значенням "майно", "гроші"), вира (штраф за вбивство), вирникь збирач вири). У староукраїнській мові 14-15 ст. та в діловій мові 16-17 ст. виразно зафіксована лексика, яка має термінологічні риси й позначає поняття, пов'язані з грошово-платіжними розрахунками й обліком. На початковому етапі формування ФКТ найбільш продуктивним є лексико-семантичний спосіб творення термінологічних одиниць (перегрупування сем, виділення потенційних сем у словах, які раніше не були термінами). Наприклад, для найменування повинностей та податків використовувалися загальновживані на той час слова: броднина (оплата за користування бродом), виходь (плата феодалові за право виходу з села або переходу до іншого господаря; данина) та ін.
Частина термінів утворилася шляхом перенесення найменувань місця дії, господарського предмета на назву податку. Слово мито спочатку означало місце, де зупинялися човни, вози, термінологічне ж значення -- плата за товар -- виникло значно пізніше. У результаті конкретизації значення загальновживаного слова збільшувалася кількість значень багатозначних слів, наприклад “вина"-- проступок, провина; повинність, кара; основа для вчинку; судова справа, оплата за суд; грошовий штраф (вина головна -- пеня за вбивство); позичені гроші. борг. Староукраїнська ФКТ збагачувалася й за рахунок запозичень, зокрема з польської, латинської або німецької мов через посередництво польської мови. Так, наприклад, поняття зі сфери обліку передаються словами рахунокь (пол. rachunek, нім. rechnen) та личба (пол. Liczyc, liczba), що виступають синонімами й відповідають сучасним термінам облік, фінансовий звіт.
Своєрідними фінансовими термінами є такі іншомовні слова, як: кошть, (пол. коszi нім. Kosten) у значенні "грошові засоби", индепозито (лат. In deposito), вжите в значенні "віддана на зберігання яка-небудь сума грошей". Виділяється також пласт слів, що означають поняття, пов'язані з запозиченням грошей та сплатою боргу: кредиторь (пол. kregytor. лат. сreditor).
Особливого розвитку набула фінансова термінологія в кінці XIX -- на початку XX ст. О. Оглобін у статті "Проблема української економіки в науковій і громадській думці Х1Х-ХХ в зазначив: "Останні десятиріччя 19 віку позначилися величезним впливом, цілою навалою західноєвропейського капіталу на Україну..." Цей процес супроводжувався становленням мережі кредитно-фінансових інститутів, і створенням завдаткових, кредитних кас, заснуванням кредитних союзів. Відповідно фінансова наука як самостійна, як наука про закони фінансових явищ склалася наприкінці XIX ст. Західноукраїнська преса, на сторінках якої друкувалися статті, присвячені політичній економії, промисловості, торгівлі, фінансам засвідчує вживання термінології на позначення фінансово-кредитних понять, наприклад,: асигната. вексель, видаток, дохід, зарплата, акцент, довжник, заклад, депозит, рахунок, відсоток, каса, бухгалтерія, бюджет тощо. 3 фахових відань заслуговують на увагу орган господарсько-промислового товариства "Господар і промишленик" (Станіслав, 1880-1882, Львів, 1883-1887), журнал "Бескидь" (1881), піврічник "Часопись правнича й економічна" (1900), періодичне видання "Господарь" (1898), місячник "Економіст" 1904, місячний журнал "Нова Громада" (Київ, 1906).
Становленню української фінансово-кредитної термінології (ФКТ) сприяла діяльність І. Франка як науковця. Насамперед, це праці з аналізу державної фінансово-бюджетної та фінансово-кредитної політики, діяльності багатьох фінансових установ, які з позиції сьогодення теж мають велике значення. управлінні Франко робив критичні огляди проектів та звітів державного бюджету. Про це йдеться у статтях "Сила податкова Галичини" (1883), "Справоздання міністерства фінансів із доходів державних за рік 1882", "Фінансове положення Галичини" (1583), "Крайовий бюджет" (1889) тощо. Загальна кількість праць 1.Франка з фінансової тематики становить кілька десятків. Вони складають значну частину обох книг 44-го тому Повного зібрання творів письменника. До того ж І.Франко добре усвідомлював роль кредитних відносин у суспільстві, порівнюючи кредит із “чимсь таким конечним і натуральним, як обіг крові в тілі”. Уживані ним фінансово-кредитні терміни ілюструють шукання українських економістів мовних засобів для передачі наукових понять. Так, І.Франко використовує терміни: заробітна плата -- робітницька плата -- робоча плата -- платня, видатки -- видаток -- даток, прибутки -- зиски тощо.
Усвідомлюючи, принцип загальнонародності термінологічної лексики, створення її на основі живої народної мови, І.Франко в той же час сприяв, засвоєнню іншомовних термінів українською мовою, чим, звичайно, поширював коло охоплених нею наукових понять. Так, на сторінках його праць трапляються іншомовні терміни, які він уживає паралельно з власне українськими, наприклад: кредитор -- віритель, асскурація -- забезпечення, страхування, цло -- мито, консумція -- споживання, кавція -- грошова застава, запорука, гарантія.
Наявність термінів-варіантів на початковому етапі формування й розвитку мови науки, на думку дослідників, є об'єктивною закономірністю, адже потрібен час, щоб синонімічний ряд "вистоявся" і виділив серед своїх членів найбільш удалий термін.
Внаслідок неусталеності норм тодішньої української літературної мови на ФКТ, вжиті І. Франком позначилися і західноукраїнські мовні особливості, наприклад, залеглість - заборгованість, залічка - аванс, віритель - кредитор тощо. Ці терміни українська літературна мова не узвичаїла. Варто відзначити, що І. Франко збагатив українську ФКТ термінами, утвореними на власне українському ґрунті за допомогою суфіксів -енн(я), -ан- н(я), -їсть: визискуване, опроцентуване, убезпечене тощо. Більшість таких термінів, зазнавши певних морфологічних змін, закріпилися в сучасній українській літературній мові.
Отже, І.Франко використовував фінансово-кредитні терміни різні за походженням і за будовою: власне українські слова: мито, платня, дохід, податок, сюди ж можна віднести терміни, утворені на основі іншомовних коренів за допомогою українських афіксів, наприклад: опроцентоване, та запозичені терміни з німецької та французької мов через посередництво польської мови: асекурація, бухгалтерія, бюджет, капітал, субвенція, квота, каса, конверсія тощо. Більшість із них увійшли в систему сучасної фінансово-кредитної термінології, змінивши фонетичну форму, а такі, як асекурація, консумція, субвенція послідовно були замінені українськими термінами чи інтернаціональними: споживання, страхування, грошова допомога-дотація. Деяка недосконалість окремих фінансово-кредитних термінів, вжитих І.Франком, не зменшує його великого внеску в процес становлення української ФКТ, в її реалізацію українською мовою, у вибір шляхів її вдосконалення й розвитку.
У перші роки XX ст. ФКТ збагачується новими термінами, що пов'язано з розвитком капіталізму, товарно-грошовими відносинами, розвитком банківської діяльності в Україні. Тогочасну українську ФКТ до деякої міри відбиває "Словарик (Пояснення чужих та не дуже зрозумілих слів)", виданий В. Доманицьким у Києві в 1906 році. Усього в словнику зафіксовано 76 економічних термінів, 59 з яких є фінансово-кредитними. Поруч із окремими інтернаціональними термінами подано національні відповідники (часом невдалі): кредит -- позичання, довіра; дебет -- довг, винне: відсоток -- процент; гарантія -- порука, забезпека тощо. Трапляються окремі запозичення з російської мови: пошлина, налоги.
Зафіксовано також ФКТ і в інших словниках такого типу, наприклад, у "Словарі чужих слів" Зенона Кузелі і М.Чайковського (Чернівці, 1910). Недоліком цього видання є те, що в ньому зафіксовано багато іншомовних слів, що не закріпилися в українській мові, наприклад,: вальор (лат.) -- вартість, експенс -- видаток, ерар (лат.) -- скарб, державна каса, скарбові гроші, скарбниця, інсольвент (лат.) -- банкрот тощо. Звичайно, такий "наступ" запозичених слів був зумовлений певними історичними обставинами та сферою їх уживання. Отже, проблема створення української наукової термінології (а отже, й ФКТ) і в першій третині ХХ ст. ще не була вирішена.
20 - ті роки ХХ століття були роками майбутнього розвою української культури, а в тому й української мови. Це був час, коли українська мова після двохсотлітніх заборон нарешті набула державного статусу, стала мовою, обслуговує всі сфери суспільного життя, у тому числі й наукового. Мовознавці називають, цю добу періодом “боротьби за втілення в ньому сучасних методів дослідження й спрямування його на як повніше задоволення всіх потреб суспільного життя. Поряд з іншими науками активно розвивалася українська економічна думка. При 3-му відділі ВУАН з березня 1926 року розпочала роботу комісія для вивчення фінансових справ, яку очолив академік Л.М. Яснопольський. Вийшло чотири випуски збірника “Праці комісії для виучування фінансових справ” К, 1929) на сторінках якого були опубліковані статті, що узагальнювали результати теоретичних досліджень з питань фінансів та кредиту, безумовно, сприяло розвиткові української фінансової науки й фінансово-кредитної термінології.
Із розвитком науки рідною мовою постало питання видання україномовних підручників та посібників, адже відповідної навчальної літератури з цієї економічної галузі з відомих причин бракувало. Першими українськими підручниками з фінансів були "Фінансові обрахунки" Я. Моралевича (Подєбради, 1924), "Короткий курс фінансової науки" М. Добрилонського (Подєбради, 1924) та видані Україні "Елементи фінансової науки", "Основи (фінансової науки" М.І. Мітіліно (К, 1926, 1929)
Визначальною ознакою було творення термінології на власній мовній основі. Так, активно вживаними були питомі фінансово-кредитні терміни: податок, витрати, видатки, позика, борг, скарбове управління, прибуток, зиск. У названих підручниках до іншомовних фінансово-кредитних термінів автори підбирали власні українські відповідники, наприклад: податкова квота -- податкова частка, кошторис -- державний розпис, калькуляція -- розцінка, специфікації -- рівномірними. Прагнучи позбутися іншомовних впливів, вони намагалися замінити інтернаціональний термін автохтонним. Так, замість терміна процент активно вживайся термін відсоток і такі його похідні: відсотковий, відсоткувати, відсотковуючи, відсоткування. Якщо не можна було підібрати відповідник, вдавалися до тлумачення запозиченого терміна: поліс -- квиток, яким стверджується дійсність страхування. Проте повністю уникнути запозичень, звичайно, було неможливо, оскільки іншомовні слова з одним із джерел збагачення термінологічного фонду. Запозичення й мові, як правило, з'являються разом із запозиченням понять. Таким чином, інтернаціональне реалізується через національне, зберігаючи при цьому властиву їм специфіку. У названих працях представлені інтернаціональні терміни, які є базовими для ФКТ. Це такі терміни, як: фінанси, кредит, валюта, банк, депозит тощо.
Отже, перші україномовні підручники з фінансової справи відіграли позитивну роль у формуванні і розвитку сучасної української ФКТ.
З метою надання допомоги фінансовим працівникам в опануванні фаховою термінологією, було видано термінологічний "Російсько-український словник банкового діловодства" за ред. В.І. Орловського та І.М. Шелудька (К,1925)
До словника увійшло 3000 слів, з них понад 150 фінансово-кредитних термінів. Йшлося про нормалізацію наявних у мові наукових термінів, творення нових за допомогою власних мовних ресурсів, доцільного використання запозичень. Скоординував зусилля фахівців та філологів у справі розбудови загальноукраїнської термінології, утворений в 1921 році, ІУНМ. З 1924 року в соціально-економічному відділі інституту розпочала роботу економічна секція, яка розробляла економічну, зокрема й ФКТ, і підготувала проект "Словника економічної термінології" за ред. Г. Кривченка та В. Ігнатовича (X. -- К., 1930). Даний словник охоплює основну термінологію таких галузей знань: теоретичної і прикладної економіки, економічної географії, загальної статистики, фінансової науки. Всього у ньому зафіксовано близько 1500 фінансово-кредитних термінів. На той час це був найповніший російсько-український словник, що акумулював той фонд української ФКТ, який вироблявся багатьма економістами й філологами попередніх років.
Укладачі цих видань орієнтувалися на національні мовні ресурси, наприклад: доход валовий -- прибуток гуртовий, казначейство -- скарбниця прибиль -- зиск, страхование -- убезпечення, страховщик -- убезпенник. Поряд із запозиченими інтернаціональними термінами, які досить повно представлені в словниках, подаються їх українські відповідники: кредитор -- кредитор, позичник; депонент -- депонент, вкладач; субсидія -- допомога, субсидія; фиск -- фіск, скарб; депрециация -- депреціація, знецінення.
Ці словники цінні ще й тому, що в них поряд з термінами-однословами фіксуються терміни-словосполучення, наприклад: лицевой счет -- особовий рахунок, держатель векселя -- власник векселя, задаточна розписка -- завдатковий лист, залоговеє свидетельство -- заставний лист, баланс грошовий, банк взаємного кредиту. Крім термінів і терміносполук, до словника В. Орловського та І. Шелудька входять стандартні звороти ділової мови, що сприяло усталенню лексичних норм української мови, наприклад: придавать значение -- надавити ваги, принять мери -- вжити заходів, расторгнуть договор -- розірвати умову.
Позитивним є також те, що автори зробили спробу лінгвістичного аналізу фінансово-кредитних термінів. Так, при перекладі багатозначного слова-терміна подаються приклади, з якими словами воно найчастіше вживається, або запитання, на яке воно відповідає, напр.: взнос - внесок, вкладка (членська), косвенний - убічний (питання), посередній (податок); виручка -- здобуток.
Оскільки методологія словникової справи й саме розуміння терміна на той час те не були остаточно виробленими, то до словників потрапили “зайві" слова типу: секунда, серйозний, море, момент, міщанин тощо. Не вдалося авторам також повністю позбутися російськомовного вплину. Прикладами цього можуть бути терміни: пайщик, начислювання, видача (грошей).
Таким чином, українська фінансово-кредитна термінологія у 20-ті роки XX століття активно розвивалася завдяки діяльності науковців-фахівців і філології .Аналіз підручників з фінансової справи та словників дав змогу визначити основні шляхи формування ФКТ даного періоду: Творення фінансово-кредитних термінів за допомогою словотворчий ресурсів української мови, добір до запозичених термінів українських відповідників, використання інтернаціональних термінів.
Отже, незважаючи на несприятливі умови розвитку українська ФКТ формувалась в європейському контексті і стала тією основою, на якій виробилася і нормалізувалася сучасна ФКТ.
2. Склад українсько-фінансової термінології
2.1 Особливості української фінансово-кредитної термінології
Формування в Україні соціально-ринкового механізму, а також умови банківських комунікацій вимагають створення відповідних лексикографічних джерел. На жаль, нашій молодій державі бракує фундаментальних методологічних сучасних і представницьких словників фахової лексики, котрі б враховували як міжнародний досвід, так і національні традиції терміноутворення. Ось чому створення словників фінансово-економічних термінів є сьогодні особливо актуальним.
Джерела термінів для словника - термінологічні іноземні та вітчизняні словники-довідники, навчальна література, стандарти на терміни і визначення, що використовують у фінансово-економічній галузі.
Алгоритм укладання словника містить такі обов'язкові етапи:
І) підбір термінів (при цьому враховуються їх важливість в даній терміносистемі, частота вживання та ступінь складності для перекладу);
2) опрацювання термінологічних дефініцій на основі систематизації понять (тлумачення повинно відбивати лише суттєві ознаки поняття, що дозволяє не лише чітко відмежувати дане поняття від суміжних, але й відобразити його спільність з іншими поняттями системи. Дефініції не слід плутати зі статтями енциклопедичних словників, і не лише за обсягом, але й через їх логічну строгість, об'єктивність, фахову конфіденційність, нормативність, лексікоматичність, узгоджену лексичну наповненість, відсутність термінологічної синонімії та порочних кіл);
3) вибір з групи термінів-синонімів рекомендованого терміну (при цьому ми спираємося: на головні вимоги, що висуваються до термінів. Вирішальною при цьому є змістовна вмотивованість як структурно-семантична характеристика раціональної відповідності внутрішньої форми та лексичного значення (дефініції) терміна;
4) подання (по можливості) цікавих і корисних етимологічних довідок до українських варіантів термінів;
5) підбір еквівалентів з міжнародних стандартів англійською, німецькою, французькою мовами;
6) отримання експертної оцінки фахівців.
Українські терміни формуємо на основі прямих контактів з мовами-продуцентами, орієнтуючись на кращі міжнародні мовні еквіваленти та їх вмотивованість.
Серед важливих проблем, що постали під час роботи, слід зазначити проблему уніфікації, стандартизації та інтернаціоналізації термінів.
Поняття уніфікації передбачає ліквідацію різноманітності форм називання одного поняття (явища синонімії) та уніфікацію значень, тобто усунення полісемії та семантичної ононімії. Процес лінгвістичної стандартизації передбачає встановлення оптимальної довжини термінів й допомагає позбутися термінів-монстрів. Як показали проведені дослідження, найоптимальнішу довжину мають двох- та трьохосновні терміни, що узгоджується із побажанням стійкості та стислості структури, цілісності значення. Фінансово-економічні терміни поширювались в багатьох країнах світу майже одночасно. Міжнародна близкість термінів, зростання кількості інтернаціоналізмів у мові сучасних науки і техніки відбиває тенденції міжнародної інтеграції, об'єднання зусиль вчених і фахівців з мстою високоефективного обміну досвідом та професійного спілкування. Тому почуття мовного патріотизму треба розумно поєднувати з досягненнями всієї світової науки та культури.
2.2 Термінологізація питань як результат вторинної номінації (семантичний спосіб творення термінів)
В епоху глобальних змін у суспільно-політичному житті країни виникає потреба давати назву новим реаліям, явищам і процесам. З-поміж основних способів термінотворення найдавнішим і чи не найбільш продуктивним є спосіб термонологізації вже існуючого складу мови. Термінологізація відбувається в результаті перенесення назви з давно існуючого предмету чи явища на новий за подібністю (метафора) чи за суміжністю (метономія).
Семантичний спосіб утворення термінів відрізняється від звичайного загальномовного семантичного словотворення. Якщо її загальновживаній лексиці шлях до нового слова йде через полісемію (переносне значення, нове значення) і завершується утворенням слів-омонімів , що в доволі тривалим у часі, то в термінологічному словотворенні цей спосіб носить якісно новий характер. Відбувається пристосування слів до нових значень, без тривалої еволюції. При такому пристосуванні над словом здійснюються певні семантичні перетворення, а вже потім воно набирає відповідних граматичних і синтаксичних ознак. Метафора і метонімія, які в звичайних умовах служать для створення образності, у спеціальній номінації використовуються для утворення нових термінів.
Зв'язок зі словом, яке дало ім'я новому термінові, зберігається лише у вигляді семантичної мотивованості останнього. Як правило, мотивом перенесення назви (в метафорі) виступає якась одна спільна риса двох предметів чи явищ зовнішня подібність. об'ємно-просторові характеристики, функціональне призначення. В метонімії перенесення відбувається за асоціацією суміжності.
У термінології сфери фінансово-кредитних відносин і грошового обігу метафоризовані і метонімізовані слова виступають здебільшого частинами термінів-словосполучень, тобто тут ми можемо говорити про поєднання семантичного та синтаксичного способів термінотворення. Поза термінологічними словосполученнями їх метафоризовані чи метанізовані компоненти залишаються загальновживаними словами. Відповідно до цього виділяють дві основні групи термінів, утворених семантично-синтаксичним способом:
а) терміни, утворені в результаті метафоризації вже існуючої лексики:
о) терміни, утворені в результаті метонімізації.
Група термінів-метафор чисельно значно переважає групу термінів-мотонімій. Сюди належать такі терміни: галопуюча інфляція, інфляція повзуча, курс валютний гнучкий, курс валютний коливний, курс валютний плаваючий, плаваюча процентна ставка, плинна ціна. тверда валюта. “гарячі” гроші, замкнена валюта, міграція грошей, ножиці цін, стелаж, біржова інтервенція, фінансова стратегія, фінансова тактики, фінансовий апарат. Сюди можна було б віднести словосполучення м'яка валюта, тіньова економіка, чорний ринок, сірий ринок, валютний коридор, які не увійшли до словника, але активно використовуються у спеціальній літературі.
До групи термінів-метонімій належать вексельний портфель страховий, портфель цінних паперів, портфельні інвестиції, валютний кошик, споживчий кошик.
У межах групи термінів метафор - виділяються антропоморфні метафори пов'язані із відчуттями людини: тверда валюта, м'яка валюта, «гарячі» гроші, із зовнішніми характеристиками людини: курс валютний гнучкий, тут має місце транферміноогізація демографічного терміна: міграція грошей. Близька до антропоморфної метафори метафоризація предметів побуту людини: ножиці цін. Стелаж. Зооморфними метафорами є терміни, що метафоризують назви видів руху тварин: галопуюча інфляція (галоп - швидкий біг коня навскач), інфляція повзуча (повзати - пересуватися в різних напрямках по поверхні всім тілом або на коротких ніжках - про плазунів, комах і т. ін.).
Військова метафора представлена термінами біржова інтервенція. фінансова стратегія, фінансова тактика: метафора будови - термінами валютний коридор, а метафора механізму терміном фінансовий апарат.
Особливої уваги заслуговують терміни-метонімії, які фактично є складним переплетенням асоціації за суміжністю і подібністю. Так термін вексельний портфель передбачає, то слово портфель заміняє назву сукупності векселів, які лежать чи мали би лежати у портфелі, і тут має місце метонімічний зв'язок. Насправді ж ніякого реального портфеля не існує, і в ньому проявляються метафоричні відношення між словом-терміном і словом, то дає назву новому поняттю.
Подібні асоціації передували появі терміна споживчий кошик. Назва кошик переноситься на його вміст (реальний) - те, що господиня поклала до нього під час свого щотижневого походу по магазинах чи на базар. Згодом цей метонімізований кошик метафоризується, і таким чином з'являється термін.
Семантична мотивація терміна служить для передачі основних рис явища, що іменується, його сутнісних характеристик, а також сприяє його правильному трактуванню непосвяченими.
3. Термінологічний словотвір
Кредитно-фінансові терміни-словосполучення української літературної мови не тільки кількісно переважають у галузевій терміносистемі, а й займають вагоме місце в складній ієрархії термінологічних галузевих найменувань макросистеми ділової термінології.
Лексико-семантичні особливості складних кредитно-фінансових термінів характеризується семантичною цілісністю аналізованих терміно-найменувань, точністю вираження думки, компактністю висловлювання, конкретизацією понять завдяки двобічній семантичній мотивованості.
Словотворчий аналіз кредитно-фінансових терміноутворень, які активно вживаються в діловому українському мовленні виявляє різноманітні способи термінологічного словотвору.
При цьому на структурному рівні кількісно переважають двочені терміни (вексельний курс, банківський рахунок, позаоборотні активи), рідше зустрічаються тричленні (абсолютна додаткова вартість, акцент комерційних документів) та багаточленні (авуари з визначеним режимом використання, акредитив з платежем у вільноконвертованій валюті).
Функціональний аспект інтерпретації кредитно-фінансових терміно-сполучень в українському діловому мовлення зорієнтовано на визначення параметрів різноманітних тематичних груп, встановлення внутрішніх зв'язків аналізованих термінів як у межах галузевої мікросистеми, так і на рівні стильових особливостей ділової термінології.
Топологічне дослідження основних моделей фінансово-кредитних термінів-словосполучень та складних слів в українській мові дозволяє визначити характеристики видів термінологічної номінації в даних мікросистемах, встановити шляхи і способи формування складних термінів.
До основних типів термінологічної номінації, які відносять складноскорочені назви (складні слова) та термінологічні словосполучення (далі по тексту -- ТС).
Складні слова дають можливість повніше розкрити зміст поняття і становлять значну за обсягом частину словникового складу мови. Це стосується і галузевих терміносистем, які формують термінологічний фонд будь-якої мови. Так, серед досліджуваних фінансово-кредитних термінів відмічено понад 12% складних слів. "Загальна тенденція способу словоскладання полягає у виробленні і використанні цілого кола стандартних терміно-елементів. Природа їх складання різна, але, як правило, більшість з них належить до самостійних слів. Терміни, утворені словоскладанням, іноді ще називаються термінами-композитами. Вони характеризуються семантичною єдністю співвідношення складного слова з словосполученням. Терміни-композити с вищим ступенем абстрагування, об'єднуючи в одному слові кілька основ, що дає можливість точно характеризувати предмети, явища за кількома ознаками" (Склад і структура термінологічної лексики української мови. -- К.: Наук, думка, 1984. -- С. 140--141).
Складним словам властиві загальномовні словотворчі універсалії. Терміни-композити утворюються шляхом об'єднання в одну лексичну одиницю двох або більше основ повнозначних слів. Перша група складних термінів утворюється на основі складання т. зв. "незалежних" одне від одного слів, тобто шляхом безпосередньої інтеграції (без інфіксів). Мотивуючими основами при цьому однаково виступають як інтернаціональні основи, так і основи питомо українських слів. Прикладами такого типу можуть бути такі моделі фінансово-кредитних номінацій:
1) модель "іменник + іменник" трудартіль
2) модель "прийменник + іменник + іменник" напівфабрикат
3) модель "займенник + іменник" собівартість
Друга група -- це терміни, утворені на основі інтерфіксного складання залежних одна від одної основ: шляхом об'єднання в одне словесне ціле кореневих морфем (основ) за допомогою сполучних голосних о, е. Голосні о, е виступають в функції словотворчої морфеми (інфікса) і їх значення зводиться до простої ідеї сполучення. Серед таких складних термінів найчастіше зустрічаються:
1) іменникові моделі "іменник +0 + іменник": ) жиророзрахунки, жирочеки капіталовкладення рекламодавець, товарооборот, товарорух, ціноутворення,
2) іменникові моделі “іменник + е + іменник”
Терміни типу товарооборот, капіталовкладення, товарообіг - мають мотивованість у синхронно вживаних словосполученнях оборот товарів, капітальні вкладення, обіг товарів.
Третю групу становлять складноскорочені назви -- абревіатури, однак серед мовознавців немає єдиної думки щодо належності їх до термінологічної номінації взагалі і до структурного підвиду зокрема.
На сучасному етапі розвитку термінологічної науки терміни словосполучення є також одним із основних типів термінологічної номінації у аналізованих східнослов'янських мовах. Що стосується фінансово-кредитної мікросистеми української мови, то ТС становлять тут понад 80% від загальної кількості, причому можуть бути двох-, трьох-, чотирьох- і багатокомпонентними.
У аналізованій терміносистемі найчисленнішими (близько 75 відсотків) є двочленні терміни-словосполучення, серед яких чітко виділяються дві основні моделі: прикметник + іменник (А + N) - грошовий акредитив; іменник + іменник (N + М) -- роздержавлення власності.
Для першої моделі, тобто для прикметниково-іменникових словосполучень, на функціональному рівні однаково нормативними є конструкції як з прямим порядком компонування (агентська угода, державний бюджет так і моделі з непрямим порядком компонування баланс бухгалтерський асоціація господарська)
Найпоширенішими двокомпонентними ТС у кредитно-фінансовій терміносистемі є прикметниково-іменникові, у структурі яких складові елементи, узгоджуючись між собою, зберігають цей тип підрядного зв'язку в усіх формах відмінкової парадигми. Рідше зустрічаються іменникові конструкції де структурні елементи виражені поєднанням іменника в називному відмінку з іменником у родовому відмінку: (аналіз попиту статут підприємства)
Серед двокомпонентних ТС аналізованої терміносистеми зустрічаються також специфічні термінологічні номінації з особливім діакритичним позначенням, коли один чи обидва компоненти виділяються лапками. При цьому виділення лапками може бути як результатом переносного значення компонентів: "дорогі гроші", "гарячі гроші", так і трансформуванням власної назви у словосполученні: рахунок "Настро" ціна "Франко" чи запозиченням іншомовних термінів.
У деяких двочленних кредитно-фінансових ТС компоненти можуть поєднуватися за моделлю прикладки: холдинг-компанії, франко-завод, траст-компанія.
Типологічний аналіз семантико-структурних особливостей двокомпонентних ТС дозволяє виділити основні структурні моделі, які спроможні забезпечити вимоги термінологічної номінації кожної з них.
Висновок
Нинішній стан розбудови незалежної України характеризується складними процесами трансформації її економіки. Час показав, що подолати кризові явища в суспільно-економічному житті нашої держави лише політичними методами без докорінних змін в економіці неможливо. Об'єктивною потребою є прискорене формування ринкової інфраструктури та перехід до ринкових методів господарювання. Важливою складовою ринкових відносин є відносини фінансові. Пов'язані з формуванням і використанням грошових фондів держави та коштів суб'єктів господарювання, вони охоплюють усі фази процесу відтворення виробництва розподіл, обмін і споживання. Тому спроба осмислити реалії, описати поняття і терміни фінансової справи відповідає потребам сьогодення, має свою безперечну науково-практичну актуальність.
Фіксуючи у своїх виданнях реальний стан сучасної фінансової термінології, намагалися, наскільки це було можливо і не порушувало змісту понять, коригувати окремі терміни й терміносполуки, приводити їх до відповідності зі словотворчими засобами української мови, уникати недоречних росіянізмів чи інших чужомовних впливів (безперечно, зберігаючи при цьому конструктивну інтернаціональну, у витоках - латинсько-мовну, притаманну багатьом європейським мовам, основу численних термінів, що вже давно адаптувалися в українській мові). Зрештою, фахівцям-економістам, усім зацікавленим у розвиткові нашої фінансово-економічної думки, слід самим більше експериментувати і вдосконалювати термінологію на українськомовній основі, сміливіше впроваджувати нові відповідники, шукати розумної діалектики між запозиченим і власним -- саме на такий продуктивний шлях опрацювання своєї термінології давно стали німці, французи, японці, поляки, чехи, народи інших цивілізованих країн.
Послідовно дотримуючись останньої редакції "Українського правопису" (К.. Наукова думка, 1993) й укладеного за ним нормативного "Орфографічного словника української мови" (К.: Вид-во "Довіра", 1991), автори уточнювали деякі правописні розбіжності, які з різних причин трапляються її нашій термінології (наприклад, дохід, дохідний, дохідність, замість доход, доходний, доходність та інші випадки історичних чергувань звуків; уживання апострофа і подвоєння приголосних у словах іншомовного походження), надавали перевагу закінченням -ові. -еві. -сві у давальному відмінку одними іменників другої відміни, а також прагнули зберегти певні стилістично-синтаксичні особливості, притаманні науковому стилеві української мови.
Список використаної літератури
1. Іван Огієнко. Історія української літературної мови. -- К., 1995.
2. Жовтобрюх М.А. Нарис історії українського радянського мовознавства (1918-1941). - К. - С. 24-25.
3. Оглоблін О. Проблема української економіки в науковій і громадській думці 19-20 п. -- Червоний шлях. - № 9-10. - 1928. -- С 176.
4. Праці Комісії для виучування фінансових справ за ред. акад. Л. Яснопольського. - Вий. 3. -- М., 1929. -- С. 3-7.
5. Панько Т.І.. Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство. --Львів. 1994. -- С. 114.
6. Мітіліно М.І. Основи фінансової науки. -- К., 1929. -- С. 336-369.
7. Моралевич Яків. Фінансові обрахунки. -- Подєбради, 1924.
8. Симоненко Л.О., Соколова С.О. та ін. Національні та інтернаціональні компоненти в сучасних терміносистемах. -- К., 1993.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Історія та особливості творення української фінансово-економічної термінології. Морфологічний та морфолого-синтаксичний способи творення. Проблеми іншомовних запозичень. Словотворчі особливості сучасної української фінансово-економічної термінології.
курсовая работа [46,8 K], добавлен 18.05.2017Формування української економічної термінології. Визначення фонду економічної термінології, її місця у словниковому складі. Вивчення шляхів появи економічних термінів у термінологічній системі. Диференціювання термінів за ступенем семантичної цілісності.
статья [26,4 K], добавлен 31.08.2017Становлення і розвиток української суспільно-політичної термінології. Термінознавство як наука. Семантичне переосмислення як спосіб творення суспільно-політичної термінології. Творення слів засобами питомої словотвірної системи, використання запозичень.
курсовая работа [64,4 K], добавлен 03.10.2014Проблема розвитку сучасної української термінології, вимоги до створення термінів. Зміни в лексичному складі, стилістиці усного і писемного мовлення. Сучасний стан україномовної термінології окремих галузей: музичної, математичної, науково-технічної.
реферат [23,1 K], добавлен 09.12.2009Огляд новітньої української термінології. Розгляд проблем спадщини, запозичень, перекладу термінів. Особливості словотворення та правопису термінів; орфографічні рекомендації. Питання запису українських власних назв латинкою, культури наукової мови.
реферат [35,0 K], добавлен 02.06.2015Розгляд проблеми термінології, визначення її місця у структурі мови. Термін як особлива лексична одиниця. Сучасні тенденції розвитку економічної термінології. Вивчення розвитку термінів в галузі економіки. Модель лексикографічного опису мовної динаміки.
статья [64,7 K], добавлен 17.08.2017Окреслення семантичних процесів, які відбуваються в сучасній технічній термінології української мови. Висвітлення конструктивної ролі метафори як чинника становлення і розвитку геологічної термінології. Визначення функціонального навантаження метафори.
статья [28,9 K], добавлен 24.04.2018Особливості юридичної терміно-системи англійської мови. Розвиток юридичної лінгвістики в Україні. Шляхи передачі англійських юридичних термінів на українську мову. Порядок та прийоми перекладу складних юридичних термінів та термінів-словосполучень.
курсовая работа [42,2 K], добавлен 24.12.2007Характеристика англомовної екологічної термінології. Зміст понять "термін" та "екологія". Характеристика текстів. Словотвірні типи та структурні особливості екологічних термінів. Спосіб транскрипції, транслітерації, калькування, парафрастичного перекладу.
курсовая работа [40,1 K], добавлен 20.03.2015Дослідження складних слів і їх функціонування. Розвиток української лінгвістичної термінології та типи термінів: іменники, прикметники, складні дієслова та прислівники. Використання основоскладання для утворення складних слів в фiзичнiй термiнологii.
курсовая работа [26,6 K], добавлен 26.03.2009
