Державна мова - закріплена традицією або законодавством. Мова, вживання якої є обов'язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, в сферах зв'язку та інформатики.

Термін державна мова з'явився у часи виникнення національних держав. В однонаціональних державах немає необхідності юридичного закріплення державної мови. Статус державної мови в багатонаціональних країнах, закріплюється законодавчо (конституцією) як правило, за мовою більшості населення. З другого боку, у деяких країнах статус державних надано двом і більше мовам незалежно від чисельності мовних меншин.

Українська мова - мова корінного населення України. Належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Є державною мовою в Україні, офіційною мовою Придністров'я. Поширена також у Білорусі, Молдові, Польщі, Росії, Румунії, Словаччині, Казахстані, Аргентині, Бразилії, Великій Британії, Канаді, США та інших країнах, де мешкають українці. Українською мовою в світі послуговуються від 41 до 45 млн. осіб, вона є другою чи третьою слов'янською мовою за кількістю мовців після російської та входить до третього десятка найпоширеніших мов світу. Українська мова є однією з наймилозвучніших мов світу.

Для запису української мови використовують адаптовану кирилицю, зрідка - латинку у різних варіантах. Правила української мови регулює Національна академія наук України, зокрема Інститут української мови НАНУ (історія, граматика, лексикологія, термінологія, ономастика, стилістика та культура мови, діалектологія, соціолінгвістика), Український мовно-інформаційний фонд НАНУ (комп'ютерна лінгвістика, словники), Інститут мовознавства ім. О. Потебні НАНУ (зіставна лінгвістика). Щороку 9 листопада в Україні відзначається День української писемності та мови.

Згідно з переписом населення 2001 року українську мову вважають за рідну 67,5 % населення України, що на 2,8 % більше, ніж за даними перепису 1989 року. Однак, 29,6 % населення визначили за рідну російську мову. Українська мова більше поширена в центральній частині, півночі та на заході країни, російська - на півдні та сході, де існування української у великих містах часто обмежено лише державними установами, і вона повноцінно функціонує лише в сільській місцевості. У результаті кількох хвиль еміграції, носії української мови проживають у Росії (Воронезька, Ростовська області, Краснодарський, Ставропольський край, Поволжя, Алтай, Далекий Схід), пострадянських державах (Молдова, Казахстан та ін.), західнослов'янських країнах, Румунії, Угорщині, Сербії, Хорватії, Канаді, США, Бразилії, Австралії та ін.

Станом на 2002 р., українську як мову, якій надається перевага у спілкуванні (на відміну від української як рідної мови) було визначено лише 43,9 % населення держави (дані Києво-Могилянської академії). Найбільші розбіжності між цими двома поняттями спостерігаються на сході, півдні та в Києві, де за рідну українську мову вважать від 40 до 60%, але надають їй перевагу як мові спілкування лише 10-25 %. Така ситуація пояснюється як наслідок тривалого домінування в цих районах саме російської мови у найбільш авторитетних сферах застосування: освіта, наука, право, влада, церква. Водночас, наявність сучасної переважно української самоідентификації громадян в цих регіонах свідчить про реальну можливість "українізації українців" - тобто не примусового повернення українців в лоно рідної культури та мови.

Опитування Інституту соціології НАН України у 2005 році, показало що: українську мову вважали рідною лише 64,3 % населення, російську 34,4 %, іншу - 1,5 %; мовою спілкування дорослого населення в родинній сфері були: переважно українська - 41,8 %, переважно російська - 36,4 %, обидві мови (залежно від обставин) - 21,6 %.

державна мова українська регіональна

Вивчення географії і діалектів української мови дозволяють зробити висновок, що сучасна мова знаходиться на етапі свого відновлення як загальнонаціональної. Дві найбільш характерні риси мовної політики:

Поширення викладання української в навчальних закладах, що спрямовано на створення покоління з орієнтацією на національну культуру

Пришвидчений розвиток літературної мови за рахунок повернення раніше вилучених (але не застарілих) слів або слів регіонального походження (як східного так і західного), розвитку фахової української термінології - в економіці, техніці, медицині, гірничій справі тощо.

Регіональні відмінності мови