Семантико-інтонаційні особливості вираження концепту "страх" у сучасній англійській мові на матеріалі відеофільмів

Психологічні особливості емоції страху. Поняття концепту, його семантична структура в англомовній картині світу. Інтонаційні, лінгвокогнітивні та семантичні аспекти засоби вираження концепту страх у англійському мовленні на матеріалах відеофільмів.

Рубрика Иностранные языки и языкознание
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 04.11.2009
Размер файла 150,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Ю.С. Степанов вважає, що концепт і поняття є термінами різних наук: поняття вживається головним чином у філософії і логіці, а термін «концепт», будучи терміном математичної логіки, закріпився останнім часом в науках про культуру, мову, лінгвокультурологію, культурологію [28:43].

Концепт у філософії і лінгвістиці - вміст поняття, смислове значення імені (знаку). Відрізняється від самого знаку і від його наочного значення (денотата, об'єму поняття). Ототожнюється з поняттям і сигніфікатом [37].

У найзагальнішому вигляді концепт, на думку Ю.С. Степанова, можна представити з одного боку, «як згусток культури в свідомості людини: те, у вигляді чого культура входить в ментальний світ людини і, з іншого боку, концепт - це те, за допомогою чого людина сама входить в культуру, а в деяких випадках і впливає на неї» [28:43].

2.2 Концепт і поняття

Питання про співвідношення термінів «концепт» і «поняття» залишається як і раніше багато в чому дискусійним в сучасній теорії мови.

Про багатоплановість поняття концепт свідчить дефініція в Логічному словнику: «Концепт (від лат. conceptus - поняття) - цілісна сукупність властивостей об'єкту. Відповідно до традиції, що склалася, в природній мові під концептом розуміється той абстрактний вміст, розуміння якого є необхідною умовою адекватного вживання даного імені. Різні імена можуть позначати один і той же об'єкт і при цьому виражати різний абстрактний вміст, але не навпаки» [34].

Тут концепт представлений як культурно-інформаційна одиниця, створена в процесі зведення результатів дослідного пізнання дійсності до об'ємів, які здатна утримати людська пам'ять, і співвіднесена з культурно-ціннісними домінантами, вираженими в релігії, ідеології, мистецтві, науці.

Концепти вступають у системні відносини схожості, відмінності та ієрархії з іншими концептами, утворюючи концептосферу.

Концепти утворюють «свого роду культурний шар, що є посередником між людиною і світом» [3:3]. Цей підхід перекликається з етнографічним визначенням феномену культури, сформульованим Е.Б. Тайлором: «культура складається в цілому із знання, вірувань, мистецтва, моральності, законів, звичаїв і деяких інших здібностей і звичок, засвоєних людиною як членом суспільства» [34]. В рамках такого підходу акцент робиться на контекстуальному зв'язку індивіда, що формується в свідомості, або колективу концепту з уже засвоєними всеосяжними суспільними цінностями даного соціуму. Такі абстрактні поняття, як істина, доля, совість, свобода, гріх, праця, час, простір, душа, дружба, нудьга є ключовими концептами культури, обумовленими нею базовими одиницями картини світу [11; 20; 34]

Для того, щоб зрозуміти концепт, не обов'язково знати значення слова, що зареєстроване в словниках і служить позначенням концепту, досить уміти поводитися з вмістом складових значення [4; 16].

Широкого значення концепт набув у працях О. Селіванової, яка прирівнює його до логічного судження, представленого в мовній формі. Вчена зазначає, що «концепт відображає предмет реального чи ідеального світу і зберігається в пам'яті носіїв мови як вербальний субстрат; у ракурсі узагальнено-відображальної функції свідомості концепт є чуттєво-пізнавальною абстракцією предметів та явищ; у психологічному аспекті концепт виступає як розумовий і психологічний образ об'єкта; на основі інтегративного принципу концепт - це різносубстантна одиниця свідомості, що містить уявлення, образи, гештальти, поняття» [25:111].

Використання того факту, що знакова одиниця, узята поза контекстом, може бути асоціативно зв'язана з безліччю різних концептів, є важливим елементом комунікативної компетенції, що дозволяє створювати «витончені мовні фігури», засновані на двозначності: загадки, евфемізми, іносказання, підтексти, натяки і тому подібне (ці явища приблизно відповідають тому, що В.В. Дементьєв позначає терміном «непряма комунікація»).

З точки зору когнітивної лінгвістики, концепт репрезентується в мові готовими лексемами, поєднаннями фразеологізмів, вільними сполученнями слів, структурними і позиційними схемами пропозицій, що несуть типові пропозиції (синтаксичні концепти), текстами і сукупностями текстів (при необхідності наукового пояснення або обговорення складних, абстрактних чи індивідуально-авторських концептів) [16].

Згідно електронного словника ABBYY ® Lingvo ® 12 ©, «поняття - це одна з форм мислення, результат узагальнення суттєвих ознак об'єкта дійсності; розуміння кимсь чого-небудь, що склалося на основі якихось відомостей, власного досвіду; думка про що-небудь, погляд на щось; сукупність поглядів на що-небудь, рівень розуміння чогось» [40]. Тут варто зазначити, що термін «концепт» не рівнозначний терміну «поняття». Як зазначає Ю.С. Степанов, концепт існує в ментальному світі людини не у вигляді чітких понять, а як «пучок» уявлень, понять, знань, асоціацій, переживань, який супроводжує слово: «концепти не лише не осмислюються, вони переживаються. Вони - предмет емоцій, симпатій, антипатій, а інколи і зіткнень» [28]. В цьому випадку сприйняття та осмислення об'єкту здійснюється через призму власного досвіду та індивідуального ставлення до нього.

2.3 Актуалізація концепту у мові

Концепт не є замкнутою одиницею; точніше, «згусток сенсів» [28], з яким прийнято ототожнювати концепт, є лише однією з його сторін. Концепти актуалізуються в мовній практиці, втілюються в текстах, з опорою на які дослідники будують свої описи. Безперечно, актуалізація концепту залежить від його семантики і структури, бо є їх розгортанням. Проте, між концептом і його актуалізацією немає тотожності. Перш за все, з методологічної точки зору саме розмежування між концептом і його актуалізацією дозволяє використовувати кількісні методи дослідження, які в рамках «енциклопедичного» підходу до опису концепту виявляються непридатними. А оскільки тексти, в яких актуалізується концепт, відображають соціокультурні і політичні умови епохи, подібний підхід дає можливість розглянути позамовні процеси як чинники розвитку концептосфери, виявити деякі важливі аспекти взаємодії між концептуальною картиною світу і широким культурним контекстом. Нарешті, саме кількісні дослідження актуалізації концепту здатні проявити ті дії культурного контексту на мовну картину світу, які не знаходять прямого віддзеркалення в структурі концепту, не закріплюються в ній, а отже, дозволяють зробити опис того або іншого концепту глибшим, багатовимірним, виявити нові аспекти його функціонування і розвитку, які не можна виявити при «енциклопедичному» підході.

Будь-яка актуалізація концепту є вживанням пучка ознак, що формують прототип, до конкретної ситуації або конкретного феномену, тобто є актом категоризації. За великим рахунком, прототип птах зрівнює між собою горобця, курку і страуса: хоча вони різною мірою відповідають ознакам «ідеального птаха», вони все одно категоризуються як птахи. Якщо звернутися до аналізу конкретних прикладів категоризації, то фокус уваги зміститься з концепту як самостійного, самоцінного об'єкту опису, що розглядається поза його функціонуванням, на саме функціонування, яке немислиме без модифікацій і трансформацій ідеальної структури концепту, що виникають в результаті його «зіткнення» з дійсністю.

Інколи під впливом соціокультурних і політичних умов деформується актуалізація концепту, але не сам концепт. Це може виявлятися в тому, що частота використання концепту для категоризації певних сфер дійсності під впливом ідеології міняється, а увага перерозподіляється на інші сфери. Згодом ця деформація може закріпитися, і лише в цьому випадку ми маємо право говорити про трансформацію концепту або концептосфери. Проте так відбувається не завжди; мабуть, дія позамовних чинників має бути постійною і досить сильною, аби подібна зміна сталася [8].

Актуалізація концепту - це 1) одиничне вживання мовної одиниці, складовий план вираження концепту, і 2) сукупність вживань всіх мовних одиниць, з яких формується план вираження концепту. Актуалізація, що розуміється в другому значенні, може розглядатися у всій її повноті або лише частково: у першому випадку вона включає всю мовну реалізацію концепту, в другому - лише його частину, яка бере на себе роль значимого показника, «симптому».

Актуалізація концепту володіє структурою, яка має дві сторони - зовнішню і внутрішню. Внутрішня структура актуалізації концепту - це його здібність до категоризації різних сфер або аспектів дійсності. Якщо представити концепт як багатогранне єство, то внутрішня структура його актуалізації - це перелік граней, якими концепт повертається в процесі категоризації явищ дійсності. Іншими словами, це розчленовування дійсності, яке закріплене в концепті, є невід'ємною частиною його структури. Оскільки йдеться про здатність, внутрішня структура - потенційна: вона в тій або іншій мірі очевидна для носіїв мови і, що саме головне, визначає можливості актуалізації концепту. З тієї ж причини компоненти, які можуть бути виділені у внутрішній структурі реалізації концепту, рівноцінні і рівнозначні, тобто не виділяються на тлі останніх.

Зовнішня структура реалізації концепту - це його реальне втілення в текстах, яке, на відміну від потенційної внутрішньої структури, допускає вимір. В результаті такого виміру може бути зафіксована частотність актуалізації кожної з «граней» (у плані синхронії), а також зміни частотності для кожної з них (у плані діахронії). Критерій рівноцінності в цьому випадку не діє: під впливом внутрішньо - та позамовних чинників одна з актуалізацій в тій або іншій мірі переважатиме, причому між ними можуть виявлятися стосунки конкуренції, взаємного витіснення і т. п.

З опорою на дані визначення проводиться розмежування між функціонуванням і розвитком концептів. Функціонування рівнозначне трансформації зовнішньої структури реалізації концепту, при якій внутрішня структура залишається незмінною. В цьому випадку актуалізація концепту несе відбиток позамовних чинників, проте на ядро концепту, його структуру витікаюча від них дія впливу не має. Іншими словами, концепт залишається стабільним, а при зміні умов відновлює «природну» для нього актуалізацію, точно так, як і м'яч набуває кулястої форми після удару.

Розвиток, навпаки, завжди зачіпає не лише зовнішню, але і внутрішню структуру актуалізації концепту: остання або збагачується, або обідняється, але в будь-якому разі перебудовується, не залишається колишньою [33].

2.4 Емоційний концепт страх в англомовній картині світу

Вивчення такого фрагменту англомовної картини світу, яким є емоційний концепт страх, бачиться нами, перш за все, у розкритті його природи як інформаційного згустку, сформованого в результаті пізнання індивідом внутрішнього та зовнішнього проявів емоції страх. Під час реалізації окресленої мети ми беремо до уваги гетерогенну природу знання про вказану емоцію, що вважаємо за підставу для проведення аналізу семантичної структури досліджуваного емоційного концепту у різновимірних площинах.

2.4.1 Семантична структура емоційного концепту страх у сучасній англійській мові

Дослідження емотивної лексики, так само, як різновекторний аналіз емотивного мовлення свідчить про те, що в емоційному концепті відбиваються та осмислюються різноманітні фрагменти емоційної сфери людського буття. Репрезентації у мові конкретного етносу зазнають сконцентровані у відповідних емоційних концептах знання про емоції, що є соціалізованими у конкретній культурі.

Зважаючи на багатоаспектність феномену емоцій і, відповідно, інформативну насиченість знання про нього, що акумулюється та структурується концептом, вербалізований емоційний концепт можна визначити як складний динамічний структурно-смисловий конструкт людської свідомості, специфіка якого обумовлюється єдністю етнокультурного, соціокультурного та індивідуального досвіду мовця про певну емоцію.

Борисов О.О. виділяє два критерії аналізу фіксованого в інформативній структурі емоційного концепту страх знання: якісний та референційний.

Аналіз семантики емоційного концепту страх за якісним параметром ґрунтується на тому, що, будучи маркерами емоційної сфери людини, емоційні концепти відбивають інформацію про емоційно-особистісні якості та психофізичні стани індивіда, фізіологічні реакції організму, здійснюють активну інтерпретацію навколишньої реальності в ментальному світі людини [8; 10].

Аналіз інформаційної структури емоційного концепту страх за референційним принципом дає підстави для переривання окремих частин. Емоційний концепт являє собою поняття, що представляє ситуацію, у якій суб'єкт переживає певний емоційний стан [29:190]. Референтна ситуація визначається як локалізований у людській (особистісній чи суспільній) сфері фрагмент оточуючої реальності, в якому втілюється певне просторово-часове спільне положення об'єктів, що здатні одночасно сприйматися індивідом. Категоризовані ситуації характеризуються стереотипністю та стандартністю, відбиваючи соціально значущу інтерпретацію інформації. Найпростішими елементами ситуації є події, до яких відносять природні фактори, а також акти поведінки людини (дії, поступки, стани, зміни тощо) [2:103]. Вони фіксуються свідомістю людини як результат пізнання світу з метою вираження цих елементів засобами мови.

3. Семантичні та інтонаційні особливості вираження концепту страх у сучасному англійському емфатичному мовленні на матеріалах відеофільмів

3.1 Особливості репрезентації концепту страх інтонаційними засобами сучасної англійської мови

Проблема вербалізації та визначення структури і змісту поняття «страх» є об'єктом зацікавлення як лінгвістів, так і філософів та психологів. В другій половині ХХ і на початку ХХІ ст., коли центральним об'єктом досліджень теоретиків мови стає жива мова, що функціонує в процесі комунікації, коли розвиток отримує положення, вперше висловлене В. фон Гумбольдтом, про те, що в основі всіх лінгвістичних досліджень повинна бути людина, але не просто як особистість, а як «мовленнєва особистість», такі концепти як «страх», «добро», «правда», «брехня» та інші набувають статусу найважливіших об'єктів вивчення теорії мови та лінгвокультурології. Концепт «страх» відображає складну систему духовно-морального та психологічного вимірів мовної картини світу та внутрішнього, духовного життя особистості [34].

Слід зазначити, що в сучасних дослідженнях усного мовлення спостерігається особливий інтерес до вивчення спонтанного емфатичного мовлення. Це зумовлено зростанням ролі комунікативних систем у соціально-економічному житті суспільства. Інтонація, якій притаманна ціла низка комунікативних, синтаксичних, композиційних та інших властивостей, є найбільш інформативною ознакою спонтанного діалогічного мовлення. Спонтанне емфатичне ж мовлення вирізняється певною специфікою інтонаційного оформлення, що знаходить своє вираження в особливій ритмічній побудові, варіативності мелодики, зміні ступеня гучності звучання, темпу вимови, а також слабооформленості повідомлень, відступу від суворих вимовних, граматичних та лексичних норм. Різні комунікативні форми мовлення - питання, констатація факту, заперечення, синтаксичний повтор, вигук, перелік тощо - дістають своє певне відображення в інтонації [15; 26].

Під впливом емоційно-психологічного стану людини у спонтанному мовленні інтонаційне оформлення висловлювання або окремої репліки може надавати словам нового забарвлення.

У художніх фільмах знаходять відображення певні фрагменти концептуальної картини світу, або концептосфери етносу як системи знань, уявлень про світ, вірувань, духовних і матеріальних цінностей суспільства, культури та способу життя людини. Художній фільм є виразником менталітету народу, його характеру. Він відбиває світогляд, моральні, соціальні, естетичні й інші ідеали. Кіно не диктує свої інтереси, а відображає погляди глядача та виступає індикатором уподобань масової свідомості.

При перегляді кінофільмів «Phone Booth» та «Cellular» можна дійти висновку, що у обох головних героїв має місце реальний гострий страх - в обох випадках життя їх наражається на небезпеку. Прояви страху прослідковуються не лише через зовнішні фізичні прояви, а й через темп, інтонацію, частоту пауз, гучність мовлення акторів. Характерною рисою є переважання висхідних, висхідно-нисхідних та нисхідно-висхідних тактів, що притаманно саме для емфатичного мовлення; а також наявності незаповнених пауз, так би мовити, «переривчастого мовлення». До того ж, хоча службові частини мови зазвичай залишаються ненаголошеними у зв'язному мовленні, в даному випадку навіть вони набувають інтонаційного забарвлення під впливом емоційно-психологічного стану людини.

Для підтвердження даних припущень розглянемо для початку приклади з фільму «Phone Booth»: Who is this?

У даному випадку знаходимо перше виключення з правил вживання нисхідного тону в спеціальних запитаннях, оскільки тут використано низький висхідний тон, який виражає невпевненість мовця, певною мірою здивування та звертання до адресата із проханням прояснити ситуацію. Частково тут має місце збентеження, переляк мовця, що є передумовою виникнення страху [1; 15; 27].

Watching me? || Where… | where are you? ||

Тут ми бачимо у першій інтонаційній групі вираження значного здивування мовця, що підкреслюється низхідно-висхідним тоном, котрий властивий для емоційно забарвленого мовлення. В той же час, хоча дві інших інтонаційних групи розділені паузою, вони становлять єдність, а пауза лише допомагає підкреслити почуття героя - збентеження, розуміння своєї необізнаності в ситуації і одночасно переляк (в обох групах - висхідний тон) [1; 22; 26; 27].

What am I doing now? ||

У цій інтонаційній групі знову ж таки повторюється виключення з правил вживання нисхідного тону в спеціальних запитаннях, і ми зустрічаємося з використанням висхідного ядерного тону, який в даному випадку підкреслює зацікавлення адресанта у ситуації, одночасно його збентеження і розгубленість від того, що він нічого не розуміє [22].

You call me Stu? | I don't know any Stu. ||

Дана інтонаційна єдність складається із двох інтонаційних груп, розділених незаповненою короткою паузою, що є однією із характеристик зв'язного емфатичного мовлення. І в першій, і в другій має місце висхідний ядерний тон, однак в другому реченні він падає на слово-визначник «any», що не є особливістю службових частин мови, котрі зазвичай залишаються ненаголошеними в реченні [1; 15; 22; 26; 27].

Look, Pam! | Just hang up the goddam phone! ||

При розгляді даних речень, помічаємо, що для людини в ситуації страху стає характерним вживання ненормативної лексики, оскільки це допомагає виразити всю глибину її емоційно-психологічного стану на даний момент. Тут маємо справу з висхідним тоном, який підкреслює балагальність звертання мовця до адресата. Емоційного забарвлення висловлюванню також надає висхідно-нисхідний ядерний тон, який підкреслює категоричність адресанта, а також відчуття сильної шокованості (оскільки через кілька секунд його коханка має дізнатися всю правду про нього) та, як вже було зазначено вище, ненормативна лексика [15; 27].

Tell me what you want. ||

Цього разу актор демонструє пригніченість ситуації та благає невідомого сказати, що б той хотів отримати, аби лише відпустив його. Тому тут висхідний тон використовується для вираження звертання, прохання, благання та демонстрації переляку мовця [1; 12; 27].

Are you an actor? ||

Хоча зазвичай загальні запитання оформлюються висхідним ядерним тоном, у даному випадку, якщо брати до уваги конкретну ситуацію, в якій знаходиться мовець, можна відмітити, що цей тон несе в собі здивування, певною мірою навіть недовіру адресатові [12; 26].

I… | I can help you. || I can get you of this… ||

У першій інтонаційній групі ми бачимо, що вона розділена короткою незаповненою паузою; окрім цього застосовано повторення особового займенника «я», з метою експресивності мовлення, підкреслення того факту, що саме адресант, а не хтось інший, може допомогти адресатові. Також висхідно-нисхідний тон, вжитий у даній інтонаційній єдності, показує велику міру категоричності мовця (оскільки він намагається переконати свого співрозмовника в чомусь, адресант підсвідомо хоче вплинути на нього за допомогою інтонації, надаючи власному мовленню звучання визначеності, впевненості у сказаному). У другій інтонаційній групі висхідний тон вказує на грань, на якій балансує психіка мовця - загрозлива ситуація давить на нього, і хоча кілька секунд тому він намагався звучати переконливо, зараз його мовлення знову набуває відтінку благання, прохання; актор намагається апелювати до адресата з метою отримання свободи; окрім цього таким чином він показує співрозмовникові значимість останнього [1; 12].

Of course | I'm a publicist. || But I have contacts | and can get you of this. ||

Розглядаючи дані інтонаційні групи, можна помітити, що у першій з них вживається висхідно-нисхідний тон, котрий, як вже було зазначено вище, передає категоричність, визначеність висловлювання; окрім цього він несе в собі прагнення мовця переконати адресата у сказаному. У другій інтоногрупі головний герой, Стью, також вдається до висхідно-нисхідного тону, щоб показати завершеність висловлювання та показати серйозність своїх намірів і ступінь важливості даної ситуації для нього. Він вкотре намагається показати, що не обманить, а виконає свою обіцянку [12; 26].

I don't know what you're talking about. ||

У поданій інтоногрупі одразу ж помітно, що наголошеним є допоміжне дієслово, яке, окрім цього, становить скорочення разом із заперечною часткою «not», що є характерною особливістю зв'язного експресивного мовлення. Також тут інтонаційно виділяється слово «know», яке разом з висхідним інтонаційним ядерним тоном підкреслює здивування мовця, його незнання певних фактів, які відомі його співрозмовникові [12; 15].

No! | Look, | don't! ||

Дана інтонаційна єдність є яскравим прикладом емфатичного мовлення, оскільки, складаючись лише з трьох слів, несе в собі три ядерних тони; кожне з них відокремлене від іншого короткою незаповненою паузою, що разом з висхідним тоном, котрий тричі повторюється, підкреслює ступінь шокованості мовця ситуацією (саме в цей момент незнайомець розповідав коханці Стью не дуже приємні факти про нього). В поєднанні з невербальними засобами вираження, інтонація створює відчуття гнітючої, безвихідної і водночас загрозливої ситуації [15; 26]

Pam, | hang up! || Jesus Christ! ||

Тут в обох інтонаційних групах використано нисхідно-висхідний тон, який виражає в даній ситуації занепокоєння, хвилювання, тривогу мовця. Окрім того, має місце наголошення звертання, що зазвичай не є характерним для англійської мови, а також зустрічаємось із короткою паузою, в якій темп та інтенсивність сигналу не доходять до нуля, а лише трохи притишуються на падінні, однак одразу ж йдуть вгору на піднятті. У другій групі цей самий тон відображає шок, тривогу, сильне занепокоєння адресанта [1; 12; 26].

Look, | he's lying! || Pam, | don't listen to him! ||

При детальному розгляді цієї інтонаційної єдності можна відмітити, що перша та друга інтоногрупи уподібнюються через використання актором однакових ядерних тонів, застосованих навіть у звертаннях, які відділені від основної репліки короткою незаповненою паузою, під час якої не припиняється артикуляція, а, отже, як і у вищезазначеній інтонаційній єдності, інтенсивність та темп не доходять до нуля [12; 15].

I'm not cheating on Kelly, | I never have! ||

Звертаючись до цієї інтонаційної єдності, слід відмітити, що в інтонаційній групі до паузи має місце висхідно-нисхідний ядерний тон, котрий в даному випадку акцентує увагу на тому, що мовець починає впадати в істерику, намагаючись довести свою правоту. Окрім цього, він виражає сильний стан шокованості в даній ситуації. Друга ж інтоногрупа, де вжито висхідний тон, лише підкреслює напруженість стану психіки адресанта, його втрату впевненості у власній правоті, спричинену «невідомим» зовнішнім чинником [1; 12].

But it's just a fantasy, | because you'll never have it! || You hear what I say? ||

У даному випадку перша інтонаційна єдність розділена на дві інтонаційних групи короткою незаповненою паузою; в обох із груп застосовано висхідний ядерний тон, якому актор у самому фільмі надав звучання істерики, переляку, сильного хвилювання, занепокоєння тим, що відбувається. У третій інтоногрупі цей же тон вжито з незвичним для нього відтінком значення, хоча це й загальне запитання - тут мовець надає своїм словам категоричності, намагається тиснути на адресата - тобто, змінює тактику - із жертви хоче стати нападаючим, але саме висхідний тон доводить, що йому не вистачає сили волі опанувати себе, взяти ситуацію під контроль [1; 12].

Please, | don't call my wife! ||

Тут ми можемо бачити, що на звертання поставлено не просто наголос, а навіть висхідний ядерний тон, котрий у даному випадку наголошує на благальності ситуації, до якої потрапив головний герой; на його намаганні «вимолити» помилування. Друга інтоногрупа продовжує загальний настрій речення, підкреслюючи силу прохання мовця тим же висхідним тоном [1; 12; 26].

Jesus, no! | I'm doing! ||

Для першої синтагми в поданому прикладі застосовано нисхідно-висхідний ядерний тон, котрий сприяє вираженню шокованості, намагання адресанта заперечити дії незнайомця. У другій інтоногрупі використано висхідний тон, який демонструє розпач, цілковите підкорення чиїйсь волі, готовність виконати будь-які накази, аби тільки зберегти життя. Окрім цього, коротка незаповнена пауза без зведення інтенсивності сигналу до нуля між двома реченнями (там де мала б стояти довша пауза), показує, наскільки людина нервує, і поспішає сказати все, що спадає на думку, аби це певним чином посприяло порятунку із загрозливої ситуації [1; 12; 15].

I'm in a phone booth. ||

У цій інтонаційній групі актором використано висхідний тон з метою зображення безвихідності ситуації, знаходження у замкнутому просторі, що символізує неможливість розв'язання проблем, що склалися. Саме цей ядерний тон у даному випадку показує невпевненість мовця у всьому, що відбувається; у підтексті читається слабка надія на те, що адресат (його дружина) допоможе йому якимось чином, тому можна сказати, що висхідний тон тут виражає ще й прохання про допомогу [26; 27].

This person | is saying lots of things about me | and these things might not be true. ||

Перша інтоногрупа містить нисхідно-висхідний тон, вжитий тут з метою виділення цієї фрази, підкреслення важливості сказаного; у другій та третій - висхідний ядерний тон, котрий застосований з відтінком звертання Стью до своєї дружини, Келлі, коли він намагається переконати її в тому, що з «невідомим» краще не спілкуватися, оскільки той говорить неправду [12; 27].

Whatever he says, | don't believe him! ||

Розглядаючи цю інтонаційну єдність, ми можемо бачити, що в першій синтагмі використовується висхідно-нисхідний тон, котрий позначає велику міру визначеності, категоричності висловлювання, намагання мовця переконати адресата у певних фактах; готує підґрунтя для сприйняття подальшої інформації. Наприкінці речення актор вживає висхідний ядерний тон, який передає прохання і шок мовця водночас [1; 12; 26].

She never did you any harm! ||

Тут ми знову зустрічаємось з висхідним ядерним тоном, який передає напруженість ситуації та емоційно-психологічний стан героя, оскільки цей тон вжито не в характерному для нього значення - актор звинувачує співрозмовника в тому, що той завдав болю Келлі, котра, в свою чергу, не зробила йому нічого поганого. Отже тут ми бачимо не лише відтінок звинувачення, а й благання не шкодити дружині [15; 26].

What can you do to me | having only binoculars? ||

Аналізуючи першу інтонаційну групу даної інтонаційної єдності, можна дійти висновку, що в цій ситуації висхідно-нисхідний ядерний тон демонструє значну міру категоричності, а також недовіру мовця адресатові, в той час як друга синтагма повністю суперечить першій і підкреслює невпевненість адресанта у сказаному, оскільки в ній вжито висхідний ядерний тон. Окрім цього, невербальними засобами актором було передано певний острах, хоча ще на початку висловлювання він намагався виглядати переконливо і безстрашно [1; 26].

Let's do quickly | and quietly, | ok? ||

Подана інтонаційна єдність розділена на три інтоногрупи, хоча її можна було б вимовити як одну синтагму. Це підтверджує гіпотезу про те, що коли людина знаходиться в стані афекту, вона не здатна контролювати своє мовлення, її мислення та поведінка гальмуються, і висловлювання характеризується наявністю коротких незаповнених пауз, що робить саме мовлення переривчастим і розтягнутим в часі. Хоча перших дві інтоногрупи розділені паузою, вони становлять цілісність, а, отже, можна стверджувати, що тут вжито висхідно-нисхідний ядерний тон, котрий тут виражає не лише категоричність висловлювання, а й значну міру шокованості адресанта. В окрему інтоногрупу тут виділено вигук «OK», хоча зазвичай, як нам відомо, службові частини мови в реченні не наголошуються взагалі. Ядерний висхідний тон на ньому демонструє, що мовець почувається знервовано, певною мірою через те, що не може домовитися зі співрозмовником, або ж взяти ситуацію під контроль. Почуваючи власну безпорадність, він майже в істериці вигукує це слово [12; 15; 26].

Why do you do that? ||

У цій синтагмі висхідно-нисхідний тон показує не лише бажання мовця зрозуміти причину дій адресата, а й певний ступінь його шокованості, здивування, нерозуміння того, що відбувається. Саме незнання і виступає причиною страху, оскільки боротися простіше з видимим суперником, ніж із невідомою порожнечею, яка, як здається, становить значно більшу загрозу для життя [1; 12].

Look, | this is nothing to do with her! ||

Використаний у цій інтонаційній єдності ядерний тон (спочатку висхідний, потім інтонація йде на спад, і знову висхідний) підкреслює благання головного героя, коли адресант готовий відректися від власного гонору, аби лише захистити себе від втрати об'єкту кохання, а його, в свою чергу, від розкриття правди про нього. Тут, що зазвичай не властиво для даного ядерного тону, його вжито в емфатичному мовленні, хоча одне із значень характерне для нього - це звертання до адресата, прохання прислухатись до думки мовця [12].

Don't do this! ||

У цій короткій синтагмі використано висхідний ядерний тон з метою вираження прохання адресанта до співрозмовника; разом з тим, як і в попередній інтонаційній групі, він підкреслює зведення ситуації до благання - це вже не просто прохання, це майже моління. В поєднанні з невербальними засобами акторові вдалося чудово передати страх і переживання свого героя у даному випадку [1; 12; 26].

It's true! || I didn't lie, | it's complicated… ||

Ця інтонаційна єдність несе не лише смислове навантаження виправдання мовцем своїх дій. У першій інтоногрупі вжито висхідний ядерний тон в якості заперечення стверджуваних фактів і намагання довести свою правоту, хоча такі відтінки значення не є характерними для нього. Для другої інтоногрупи мовцем застосовано нисхідно-висхідний тон, який у даній ситуації позначає категоричне заперечення сказаного співрозмовником, відхилення звинувачень з боку останнього. Коротка незаповнена пауза та наголошення допоміжного дієслова з часткою «not» посилює цей ефект, підкреслюючи емоційну напругу ситуації та спробу адресантом виправдатися перед адресатом [1; 12; 15].

Look, | this is not Pam's fault! || This is only my fault! ||

Тут ми маємо змогу бачити, як висхідний тон вжито на звертанні з метою привертання уваги співрозмовника, його подальшого переконання у чомусь. У наступній синтагмі його використано для позначення докору і прохання, заперечення, а також переконання співрозмовника, незважаючи на те, що останнє значення не є притаманним даному тонові. Окрім цього, наголошеною тут є заперечна частка «not», що посилює відтінок значення докору та заперечення. В останній інтоногрупі також знаходимо висхідний ядерний тон, котрий підкреслює альтруїстичні наміри адресанта, повне прийняття відповідальності за вчинки на себе і виправдання іншого свого об'єкта кохання. Особливістю тут є падіння власне тону на присвійний займенник «my», що додатково виділяє серйозність намірів мовця [12; 15; 26].

No, | please! || Stop this! ||

Незважаючи на те, що перша інтоногрупа розділена короткою незаповненою паузою, інтенсивність сигналу в якій, однак, не зводиться до нуля, вона становить цілісну єдність. Висхідний ядерний тон, використаний на прислівнику «no» посилює його лексичне значення заперечення, а цей же тон, вжитий на прислівнику «please» підкреслює силу благання, прохання мовця до адресата не робити чогось. У наступній інтоногрупі застосовано висхідно-нисхідний ядерний тон, котрий у даному випадку передає не лише ступінь шоку адресанта, але й значну міру визначеності, категоричності висловлювання, оскільки мовець намагається не лише переконати співрозмовника, а й змусити його припинити робити те, що він робить. Актор не тільки через мовлення, але і невербальними засобами виражає стенічний афект, який наступив у його героя внаслідок потрапляння у надзвичайно стресову ситуацію, загрозливу для його життя та життя двох дорогих йому людей [1; 12; 15; 27].

I can't take this any more! || Look, listen! || Please, | listen to me! ||

У першій інтонаційній групі має місце середня шкала та висхідний ядерний тон, котрі у даному випадку показують, що психіка адресанта знаходиться на межі зриву. У другій інтоногрупі вжито висхідно-низхідний такт, що відображає страх, тремтіння та приголомшливість ситуації, і в останній інтонаційній групі - спочатку висхідний тон, а потім - знову-ж таки висхідно-низхідний, що зводить ситуацію до благальної та приголомшливої. При цьому, в останній синтагмі інтонація продовжує рухатись вгору, починаючись із середини шкали і, таким чином, ніби продовжуючи тон попередньої інтоногрупи [1; 12; 22; 26; 27].

I'm | looking for my ring… ||

Розглядаючи дану інтонаційну єдність, слід відмітити, що коротка незаповнена пауза на початку речення віддзеркалює силу душевного потрясіння мовця, коли йому вже навіть важко підібрати необхідні слова. Ядерний висхідний тон падає на особовий займенник, який становить собою скорочення разом з допоміжним дієсловом «to be». У даному випадку він виражає невпевненість адресанта у тому, що сказати наступної хвилини, тому вищезгадана пауза і використовується ним для того, щоб зібратися з думками. У другій синтагмі цей же тон вжито із відтінком значення прохання мовцем вибачення за те, що він відволікався на пошуки обручки. Це демонструє повну психічну залежність головного героя від свого «невідомого» співрозмовника [1; 12].

You can kill anyone. ||

Хоча за лексичним змістом речення мало б передавати впевненість у сказаному, завдяки використанню висхідного ядерного тону, воно несе повністю протилежне смислове навантаження. Виділення наголосом особового займенника «you» дає тінь незначної впевненості адресанта в тому, що він стверджує, оскільки він не може до кінця оцінити масштаби загрози, з якою він зіткнувся. Частково дана синтагма несе відтінок значення прохання: «Ти можеш вбити будь-кого. Але не вбивай, будь-ласка, мене» [1; 12; 26].

I'm… | I'm not a murder but a publicist. ||

Подана інтонаційна єдність розбита на дві синтагми, у першій з яких вжито висхідний ядерний тон, що падає на особовий займенник «I», котрий становить скорочення із допоміжним дієсловом «to be». Цей тон у даному випадку виступає виразником невпевненості мовця у сказаному. У другій інтоногрупі застосовано нисхідно-висхідний тон, з допомогою якого тут протиставляється два поняття, при цьому одне з них заперечується [1; 26].

If you're watching, | don't be a publicist. ||

При розгляді поданої інтонаційної єдності слід відмітити, що, незважаючи на поділ короткою паузою, вона становить єдине ціле. Отже, і розглядати її потрібно як одну інтоногрупу. У ній використано висхідно-нисхідний ядерний тон для того, щоб показати, наскільки мовець впевнений у тому, що говорить, оскільки саме тут він просить свого помічника не повторювати його помилок. Окрім того, вживання низької шкали, та наголошеність допоміжного дієслова «do» у скороченні із заперечною часткою «not», підкреслює важливість сказаного [1; 12; 15; 26].

These are my crimes? ||

Тут адресантом застосовано висхідний ядерний тон для вираження звертання і докору співрозмовникові в тому, що той несправедливо його звинувачує у поганих вчинках. Сама побудова загального запитання показує на те, що мовцеві не до того, щоб задумуватись, наскільки красиво і мелодійно звучить його мовлення зі сторони. Він цілковито зайнятий переживаннями від знаходження у загрозливій ситуації [12].

You're too good for it! ||

У даній синтагмі вжито висхідний ядерний тон, котрий позначає звертання Стью до свого помічника, як продовження прохання не обирати професію агента по зв'язках із громадськістю, оскільки він вважає, що саме це стало причиною його власної брехні та подвійного життя. Тут мовець також висловлює свою прихильність до співрозмовника, яку ніколи раніше не демонстрував [1; 26].

My two thousand dollar watch is a fake. ||

Розглядаючи дану інтонаційну групу, слід сказати, що її особливістю є специфічна ритмічність - наголоси падають на ті слова, які мовець хотів би найбільше виділити, хоча зазвичай протягом попереднього спостереження за його мовленням прослідковувалась тенденція до ненаголошення слів у більшості випадків, а лише до розстановки ядерних тонів. Висхідний тон використовується тут для позначення розпачу та іронії - герой визнає, що навіть його «дорогий» годинник насправді був фальшивим. Це кидає його у відчай, оскільки він, нарешті розуміє, що і все його життя, так само, як цей годинник - несправжнє [1; 12; 27].

I took off my wedding ring to call Pam. ||

У поданій інтонаційній групі ми маємо змогу бачити, як адресант виділяє наголосами важливі для нього слова та вживає висхідний ядерний тон, котрий у цьому випадку виражає самоіронію, значний ступінь жалю про скоєні вчинки, а також готовність прийняти відповідальність за них [1; 12].

При перегляді фільму «Cellular» теж можна знайти цікаві зразки інтонації, наприклад:

Hallo! | Hallo! | Hallo, | thanks God! ||

У перших трьох синтагмах використано висхідний ядерний тон для позначення звертання із відтінком значення невпевненості в тому, що адресат його почує. У останній інтонаційній групі вжито високий висхідно-нисхідний тон, який виражає тут подив та певною мірою недовіру тому, що хтось таки підняв слухавку [1; 12; 26; 27].

My name is Jessica Martin. ||

Звертаючись до поданої інтонаційної групи, можна відмітити, що тут вжито нисхідно-висхідний ядерний тон, де падіння тону застосовується мовцем з метою особливого виділення інформації, яку він надає, а підвищення проявляється у формі певного доповнення або ж уточнення основної думки висловлювання. У даному випадку - це представлення під час знайомства, і підкреслення важливості того, що адресатові необхідно знати ім'я співрозмовника [12; 26].

I'm locked up | in Brentwood somewhere. ||

У даному випадку в першій інтонаційній групі використано нисхідний тон з метою зображення серйозності ситуації, вагомості сказаного, оскільки мова йде про викрадення людини. Друга ж інтоногрупа виражена з допомогою нисхідно-висхідного такту для того, щоб підкреслити приголомшливість ситуації та шок і тремтіння людини, яка до неї потрапила, оскільки сама по собі загроза невідома [1; 26].

I…| I need you | to go to the police. ||

Перша інтонаційна група наголошує на невпевненості мовця в тому, що адресату можна довіряти, показує вагання людини, що говорить заспокоююче, переконуюче. У другій синтагмі наголошено слово, яке зазвичай не є наголошеним в реченні - особовий займенник, з метою підкреслення важливості сказаного саме відносно даного героя, а оскільки маємо справу з висхідним тоном, це дає зрозуміти напруженість ситуації. І, нарешті, в останній інтонаційній групі також має місце нисхідний тон, котрий підкреслює вагомість, важливість поданої інформації для мовця [1; 12; 22; 26].

They are going to kill me! ||

У даній синтагмі використано висхідний ядерний тон при низькій шкалі, що надає мовленню акторки експресивності. Окрім того тут цей тон несе в собі певну невпевненість мовця у сказаному, оскільки те, що її хочуть вбити, є лише власним необґрунтованим припущенням Джессіки. Сама ж лексична одиниця «kill» підкреслює стан страху головної героїні, оскільки все, що пов'язане із втратою життя, провокує особистість на такі емоції як жах, переляк тощо [12; 27].

Please, | just listen! ||

При розгляді цих інтонаційних груп бачимо, що в першій з них мовцем застосовано висхідний ядерний тон, котрий позначає звертання, прохання до адресата. У другій синтагмі має місце нисхідний ядерний тон, використаний з метою демонстрації категоричності, завершеності висловлювання; також він підкреслює вагомість сказаного для адресанта. Окрім цього, акторка вимовляла дану інтоногрупу з розміреним темпом та чіткою дикцією, що сприяло кращому сприйняттю поданої інформації адресатом [1; 15].

The phone I'm on | is shattered. ||

Незважаючи на те, що ця інтонаційна єдність розділена короткою незаповненою паузою, її слід сприймати як єдине ціле, а отже, вона містить висхідно-нисхідний ядерний тон, причому ненаголошена форма «is» допоміжного дієслова «to be» знаходиться на середині шкали, оскільки під час паузи інтенсивність сигналу не зводиться до нуля, і це слово вимовляється як логічне продовження попереднього ядерного тону, а саме підняття. Використовуючи даний тон, адресант хотіла підкреслити важливість та велику міру визначеності даного висловлювання, оскільки тут вона має на увазі, що зв'язок може втратитись будь-якої хвилини, тому для порятунку важлива кожна секунда [1; 12; 15].

I need | your help. ||

Розглядаючи подані інтонаційні групи, можна дійти висновку, що нисхідно-висхідний ядерний тон, або ж тон «падіння+підняття» використаний героїнею для виділення важливої інформації. При цьому падіння тону відбувається на слові, яке Джессіка хоче особливо виділити - «need», на якому вона прагне наголосити, а підвищення проявляється у формі певного доповнення або ж уточнення основної думки висловлювання, на слові «help». У даному випадку вона хоче підкреслити, що їй дуже потрібна чиясь допомога, оскільки загрозливі обставини, що склалися, жахають її, і самостійно вона не в змозі вийти із ситуації, що склалася [12].

This is for real! ||

У поданій інтонаційній єдності адресант вживає висхідний ядерний тон, що показує її збентеженість, хвилювання, невпевненість у тому, що співрозмовник вірить її словам. Головна героїня, Джессіка, гостро це переживає і вигукує дану фразу достатньо гучно, окрім того, у швидкому темпі, що є характерним для стану сильного потрясіння, а також для емфатичного мовлення [1; 26].

I've been kidnapped. ||

Тут мовець вживає висхідно-нисхідний тон, за допомогою якого вона підкреслює істинність поданого факту, а також значну міру категоричності висловлювання. Особливістю наведеної інтонаційної групи виступає слово, яке, власне, і наголошує ядерний тон - «kidnapped». Хоча словник подає його із одним наголосом, ми бачимо, що у даній синтагмі не лише має місце подвійний наголос. Адресант ніби «чеканить» це слово, виділяючи обидва склади його основи ядерним тоном [12; 38; 39].

Please, | just stop hanging up. ||

Представлена інтонаційна єдність розділена на дві синтагми короткою незаповненою паузою, що є характерним для зв'язного експресивного мовлення. У першій інтонаційній групі використано висхідний ядерний тон, який несе в собі відтінки значення прохання, благання і, навіть, моління. Друга інтонаційна група наголошує на попередніх значеннях та додає нове - адресант докоряє співрозмовникові за те, що той не має співчуття до людини, котра опинилась у загрозливій для життя - свого і своєї дитини - ситуації [1; 12; 26].

Can you hear me? || You're my only hope. ||

Звертаючись до першої синтагми у поданій інтонаційній єдності, ми можемо сказати, що висхідний ядерний тон використаний у ній з метою підкреслення невпевненості головної героїні в тому, що зв'язок з Райаном (її співрозмовником) ще не втрачено. В той же час ця синтагма несе в собі відтінок значення звертання до адресата. У другій інтонаційній групі Джессіка також використала висхідний ядерний тон, який відображає сильне прохання, благання про допомогу. При цьому нею застосовано фразовий наголос до прислівника «only», що робить його одним з центральних слів у реченні, і підкреслює важливість даної лексичної одиниці для мовця [1; 12; 15; 26].

What are you doing? ||

У наведеній інтонаційній групі висхідний ядерний тон вживається акторкою для того, щоб показати ступінь її шокованості тим, що відбувається навколо - ми не можемо бачити цього, але чуємо через слухавку Райана, що до Джессіки прийшли ті, хто викрав її, і що вона знаходиться у дуже скрутному становищі. Головна героїня дуже голосно і майже не своїм голосом вигукує цю групу, що допомагає скласти уявлення про міру її переляку. Окрім цього, головною особливістю даної синтагми є те, що для спеціальних запитань не властиво вживання висхідного тону, а, отже, використання його в даному випадку дає зрозуміти, що це - емфатичне мовлення [1; 12].

3.2 Фреймова репрезентація концепту страх на матеріалі відеофільмів

На концептуальному рівні свідомості емоція представляється як ланка розгорнутого причинно-наслідкового ланцюга, що включає три події: 1) подія, яка викликала емоцію; 2) власне емоція; 3) реакція. Для опису трьох фундаментальних моментів ситуації виникнення та переживання індивідом емоції страх, найбільш вдалим виявляється залучення фреймової структури, оскільки саме фрейм створює логічно завершену схематизовану «картину» у процесі пізнання стереотипної ситуації, фіксуючи у своїй структурі характерні особливості ряду схожих ситуацій, вказуючи на вербалізовані ділянки виділеної області знань [5:62].

У сучасній лінгвістиці фрейм визначається таким чином:

· Одиниця знань, яка організована навколо концепту і містить у собі дані про суттєве, типове і можливе для цього концепту в рамках певної культури;

· Когнітивна структура, яка існує в феноменологічному полі людини, базується на ймовірних знаннях про типові ситуації, очікуваннях з приводу якостей і відносин реальних і гіпотетичних об'єктів;

· Тип когнітивної моделі, що репрезентує знання і думки, пов'язані з конкретними, часто повторюваними ситуаціями, структура знання, що об'єднує численні сфери, які асоціюються з певною лінгвістичною формою [24:227-230].

Метод фреймової семантики концептуально-семантичного дослідження лексики передбачає встановлення та структуризацію тієї концептуальної ділянки досвіду, на фоні якої висвітлюється значення слова. Вони представляються як схемні структури, що засновані на вірогідних даних про стереотипну ситуацію, знання яких забезпечується вербалізованими концептами. Залежно від виду слотів та їх взаємозв'язків С.А. Жаботинська розрізняє п'ять типів фреймових структур:

1. Предметноцентричний фрейм визначається як система пропозицій, у якій до логічного суб'єкту ХТОСЬ/ЩОСЬ приєднуються декілька предикатів, які характеризують суб'єкт за кількісним, якісним, локативним, темпоральним, оцінним параметрами.

2. Фрейм, конституенти якого є предметними сутностями ХТОСЬ/ЩОСЬ, котрі є об'єднаними родо-видовими відносинами, має назву таксономічний.

3. В акціональному фреймі декілька взаємодіючих у певному просторі та часі предметів ХТОСЬ/ЩОСЬ наділяються семантичними ролями, які відбивають діяльнісний характер відносин між ними: агенс, пацієнс, інструмент, адресат, бенефіціант, причина, наслідок, результат тощо.

4. Посесивний фрейм відбиває зв'язок між предметами ХТОСЬ/ЩОСЬ, який реалізується через відношення володіння, представленого у вигляді предикату «мати». Цей фрейм має три різновиди: 1) власник - власність, 2) контейнер - наповнення, 3) ціле - частина.

5. Базовий асоціативний фрейм ілюструє відношення подібності між предметними сутностями, яка базується на зближенні концептів у мисленні людини [14:16].

Поєднуючись між собою у різних комбінаціях, залежно від комунікативного контексту, базові фрейми структурують концепт.

Проведений нами семантичний аналіз лексем сучасної англійської мови на основі відеофільмів «Phone Booth», «Cellular», які репрезентують емоційний концепт страх, виявив той факт, що поняттєвий зміст концептуалізованої емоції «страх» найбільш чітко та однозначно представлений лексемою fear. В результаті аналізу цієї лексеми і виявлення ряду семантичних ознак, необхідних для побудови її семантичної структури, надається можливість побудувати концептуальну модель структуризації цього значення.

У лексикографічних джерелах словникова дефініція лексеми fear є представлена у наступному вигляді: fear - is 1) a strong feeling of distress, apprehension, or alarm caused by impending danger, pain etc; 2) the strong feeling that you get when you're afraid or worried that something bad is going to happen (страх - це 1) сильне відчуття лиха, побоювання, або тривоги, викликане неминучою небезпекою, болем тощо; 2) сильне відчуття, що з'являється, коли людина боїться чи хвилюється, що повинно трапитися щось погане); to fear - to be afraid of someone and what they can do (мати страх - означає боятися когось та їхніх дій) [41:578; 40].

У семантиці аналізованої лексеми знаходиться родова архісема «емоція», яка висвітлює одну зі складових частин свідомості людини - її емоційної системи. Диференціальні семи слугують для конкретизації значення архісеми, звужуючи семантичний обсяг лексеми «fear». Серед диференціальних компонентів виділяються сема «інтенсивність (емоції)» (strong), «причина емоції» (impending danger, pain, someone), «оцінні якості каузатора емоції» (distress, apprehension, alarm), «результат (наслідок)» (something bad is going to happen; what they can do).


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.