Особливості вживання веньянізмів у фразеологічній системі сучасної китайської мови

Як відомо, байхуа була чисто літературною мовою, якою писали романи й розповіді. Тому байхуа, так само як і традиційний веньянь, потребував інтенсивного функціонального й структурного розвитку, для того, щоб стати повноцінною сучасною письмовою мовою. Напрямки структурного й функціонального розвитку байхуа були тими ж, що і у веньяня: поповнення новою лексикою для вираження нових понять, вдосконалення граматичних засобів.

Щоб поповнити байхуа новою лексикою для вираження нових понять, не потребувалося спеціальних зусиль. Суспільно-політична й науковаа термінологія, створена публіцистами й перекладачами в Китаї та Японії кінця XIX ст., швидко входила у розмовну мову й тексти на байхуа. Тому нова термінологія виявилася однаково придатною як для веньяня, так і для байхуа.

У 1898 р. в Усі з`явилася перша в Китаї газета на байхуа «Усі байхуа бао», після якої виникли сучжоуська «Сучжоу байхуа бао» та пекінська «Цзінхуа бао». Перші видання на байхуа були виключно локальними, розрахованими на розповсюдження всередині однієї провінції чи навіть її частини. Так почала формуватися «мала» преса на байхуа. Газети «малої» преси були бідніше за складом та менше за об'ємом, ніж видання «великої» преси, проте за тиражем вони часто не поступалися навіть найбільш розповсюдженим крупним газетам [16; 75-90].

У післяреволюційні роки окрім Пекіна газети на байхуа видавалися також у Тяньцзіні, Шанхаї, Ханькоу, Тайюані, Сіані, Аньціні, Наньчані, Ханчжоу, Чанша, Ченду, Мукдені .

Для розвитку мови загальнокитайського періодичного друку у бік зближення із байхуа вирішальне значення мала та обставина, що після відміни державних іспитів різко змінився суспільний статус веньяня. Він перестав бути мовою, знання якої відкривало шлях на державну службу, і став просто дуже поважаємою мовою традиційної китайської культури. Як уже відмічалося, головним центром навчання веньяню була середня школа. Однак у програмах середньої школи час, відведений на дисципліни природничонаукового циклу, постійно поширювався на шкоду гуманітарним дисциплінам. Тому з часу сіньхайської революції кожне наступне покоління, що виходило з середньої школи, знало веньянь гірше від попереднього.

Періодична преса повинна була рахуватися зі змінами у рівні знань веньяня більшості своїх читачів. Тому в боротьбі за читача важливе значення мала доступність мови газет. Цим пояснюється збільшення кількості видань на байхуа та поширення об'єму матеріалів, написаних цією мовою у загально китайських виданнях. До початку Руху «4 травня» байхуа пройшов цілком достатній шлях функціонального й структурного розвитку, для того, щоб прийняти на себе функції мови не тільки художньої літератури, але також і мови наукових, технічних та суспільно-політичних тексів.

Подальший структурний розвиток байхуа пов'язаний зі змінами суспільних функцій цієї мови після Руху «4 травня». Як відомо, на початку цього руху байхуа був оголошений мовою сучасної літератури, яка повинна повністю витіснити архаїчний веньянь. Після того як байхуа отримав статус літературної мови почався процес швидкого формування сучасної китайської літератури цією мовою.

В літературному процесі 20-х років приймали активну участь не тільки письменники, але й перекладачі з японської та європейських мов, які знайомили китайського читача зі світовою літературою. Багато з китайських письменників того часу отримали освіту за кордоном та добре володіли іноземними мовами. Зазвичай такі письменники одночасно виступали й як перекладачі. Саме тому структурний розвиток байхуа від початку 20-х років протікав під впливом чисельних перекладів художньої та суспільно-політичної літератури на мову байхуа, а також під впливом пошуків нових засобів вираження, які вело багато письменників того часу.

При перекладі вплив мови оригіналу на мову й стиль перекладу неминучий. Особливо сильним буває вплив оригіналу на мови, що не мають стабільної граматичної норми, яка у звичайних умовах не дозволяє надто піддаватися його впливу. Відсутність загальноприйнятої граматики байхуа відкривала його впливу іноземних мов. Перекладні твори іноземних письменників користувалися великим успіхом китайських читачів, тому природно, що й письменники, які не володіли іноземними мовами, у своїх оригінальних творах користувалися лінгвістичними та стилістичними новаціями, які вони зустрічали у популярних перекладах.

З іншого боку, письменники, які володіли іноземними мовами, часто свідомо у своїй творчості користувалися стилістичними прийомами європейських літератур, не дивлячись на те, що їм іноді доводилося долати більший чи менший опір з боку граматики китайської мови. Таким чином, зусиллями письменників і перекладачів 20-х років був створений так званий європеїзований байхуа, що відрізнявся від китайської розмовної мови тим, що містив деякі форми, запозичені з європейських мов [20; 29-40].

В лексичному відношенні «європеїзований байхуа» характеризувався наявністю деякої кількості двоскладних слів, що являли собою прямі відповідності словам європейських мов. Його граматичною особливістю було те, що деякі граматичні форми традиційного байхуа в ньому використовувалися як еквіваленти європейських граматичних форм.

В класичному байхуа існує пасивна конструкція з прийменником бей, але пасивний дієприкметник в ньому відсутній. Перекладачі з європейських мов, звичайно, почали користуватися пасивною конструкцією для перекладу пасивних конструкцій європейських мов, а коли їм знадобилося перекладати пасивні дієприкметники, відсутні в китайській мові, вони використали ту саму морфему бей: бейяпо «пригнічуваний», бейцзяшу «доданок», бейцзяньшу «зменшуване» і т. і.

В класичному байхуа існують дієслівні видо-часові суфікси -ляо (-ла) та -чже. Їхні функції до сьогодні не досліджені достатньо повно. Однак в мові перекладів та в «європеїзованому байхуа» існує явна тенденція використовувати -ляо (-ла) як еквівалент перфекту, а -чже - як еквівалент теперішнього тривалого часу європейських мов [41; 67-72].

В усі часи історії китайської мови підмет не обов'язково мав бути у реченні. Він міг згадуватися у попередньому контексті і більше не повторюватися. В «європеїзованому байхуа» частіш за все можна зустріти речення повного складу, що містять як підмет, так і інші члени речення.

Порядок слів є основою китайського синтаксису. Законів порядку слів дотримуються достатньо послідовно й у сучасній європеїзованій письмовій мові, однак під впливом європейського синтаксису в ній з`явилися поширені означення, які стоять після означуваного слова.

За правилами китайського синтаксису на початку речення може знаходитися тільки обставина часу чи місця. Однак під впливом європейського синтаксису в реченні сучасної письмової мови на першому місці може опинитися також і обставина способу дії. Так, наприклад, Ба Цзинь писав: ѕІѕІµШПзґеМЙФЪФВ№вПВ «Спокійно це селище лежить під світлом місяця» [42; 67-71].

Під впливом синтаксису європейських мов в сучасній письмовій мові отримали поширення довгі фрази, що складалися з кількох сурядних чи підрядних речень, поширені означення, інверсії окремих членів речення та цілих підрядних речень. Деякі риси синтаксису сучасної письмової мови потрапляють і до розмовної мови, проте в цілому синтаксис розмовної мови зберігає основні традиційні риси.

У 20-і роки почався суспільний рух за відмову від веньяня у періодичних виданнях. Одним з перших подібних закликів було звернення Китайського суспільства реформи освіти, направлене у 1923 році на адресу головних газет Китаю з проханням користуватися тільки байхуа. Однак цей заклик успіху не мав. В ці роки поділ на «велику» й «малу» пресу продовжувався не тільки в залежності від об'єму та змісту, але також і мови. Поряд із спільнокитайськими виданнями, де значна частина інформації була написана на веньяні, продовжували існувати чисельні місцеві видання на байхуа. [41; 67-72]

Отже, веньянь залишається невід'ємною рисою сучасної китайської мови, що зумовлено особливостями її історичного розвитку.

1.3 Модернізація китайської мови та писемності

З того часу, як у 1840 р. Опіумна війна відкрила двері в самоізольовану Цинську імперію, рік за роком множаться контакти культур Китаю й Заходу, обмін між ними. Спочатку китайцям була відома лише смертоносність західної зброї, потім вони довідалися, що для відновлення зброї необхідно відновити виробництва, нарешті, довідалися й про те, що коріння цих проблем криється у відновленні системи освіти. "Рух 4 Травня" 1919 р. став кульмінацією просвітницького руху в Китаї. Так само як і в просвітницьких рухах на Заході, відновленню системи освіти у Китаї передувало відновлення мови й писемності. На Заході національні мови замінили латинську мову. У Китаї байхуа прийшов на зміну веньяню.

Загальнокитайська мова спочатку мала назву "гуаньхуа", потім назва була змінена на "гоюй", а в 1955 р. - на "путунхуа". На Тайвані вона як і раніше зветься "гоюй". Термін "путунхуа" існував уже наприкінці династії Цин і спочатку являвся загальною мовою, яку всі можуть розуміти; твердий стандарт був відсутній. В 1955 р. путунхуа дали визначення: "Загальна мова китайської нації, основою якої є північні діалекти, стандартною вимовою - пекінська вимова, граматичною нормою - зразкові твори на байхуа" [46; 24-26].

Зміст зміни назви на путунхуа полягає у тому, що цим виражається рівноправність усіх національностей Китаю, заперечується нав'язування путунхуа національним меншинам. Прийнята в 1982 р. нова Конституція КНР установлює, що "держава поширює путунхуа, який є загальновживаним по всій країні". Якщо розуміти під "загальновживаним по всій країні" і його вживання в районах проживання національних меншин, то зміст терміну "путунхуа" буде близький до того, який несе у собі термін "гоюй". Звичайно, вираження "загальновживаний по всій країні" зовсім не означає насильницького насадження путунхуа в районах проживання національних меншин: адже в цей час він також є маловживаним у районах, де широкого поширення здобули діалекти китайської мови. Загальнокитайська мова в Республіці Сінгапур і в інших ареалах поширення китайської мови за межами КНР називається "хуаюй". Ми вважаємо, що "хуаюй" - є дуже вдалою назвою, що може використовуватися в будь-якій країні, будь-якому регіоні, у різному оточенні. Той факт, що аж до теперішнього часу китайська мова не має єдиної загальної назви, показує, що, хоча китайська мова має дуже древню історію, загальнокитайська мова усе ще дуже молода.

Встановлення стандарту вимови - це показник того, що загальна мова досягла "повноліття". Результатом історичного розвитку, у ході якого протягом тисячі із зайвим років при династіях Ляо, Цзинь, Юань, Мін, Цин столицею Китаю був Пекін є те, що « пекінська вимова є стандартною вимовою путунхуа ». [20; 29-32]

В 1913 р. на Конференції по уніфікації вимови ієрогліфів методом голосування, при якому кожна провінція мала один голос, більшістю голосів як стандарт була затверджена не пекінська, а штучно створена вимова. В 1924 р. від цієї штучної вимови відмовилися на користь "стандарту, що ґрунтується на пекінській вимові". Можна сказати, що 1924 р. є "роком повноліття" загальної мови. З 1913 по 1924 р., протягом 10 років, сформувалося розуміння "стандартної вимови, основою якої є пекінська вимова". Визначення путунхуа 1955 р. - це не більш ніж проходження історичної реальності. [5; 6-9]

Отже, в нашій роботі під сучасною китайською мовою ми розуміємо путунхуа, що базується на пекінській вимові та на граматичних стандартах літературної мови байхуа.

На протязі останніх кількох сотень років веньянь та байхуа співіснували одне з одним, однак офіційною письмовою мовою, якій навчали у школах та якою проводилися державні іспити, залишався веньянь. Веньянь був доступним лише освіченій частині населення Китаю. Тільки після скинення останньої, маньчжурської династії на початку 20-х років XX ст. байхуа було зведено до рангу офіційної форми навчання у школах. Але, ми можемо зазначити, що веньянь та байхуа, по суті, два обличчя однієї й тієї ж мови. Веньянь відрізняється від байхуа набагато менше, ніж латинь від літературної італійської мови. Проте, історичні та соціальні фактори мали потужний вплив на розвиток китайської мови, а саме зміна офіційного веньянь на байхуа. Як наслідок Руху «4 травня» з'явилася сучасна китайська мова путунхуа, що своєю формою лежить на основі мови байхуа. Загальнокитайська мова спочатку мала назву "гуаньхуа", потім назва була змінена на "гоюй", а в 1955 р. - на "путунхуа". На Тайвані вона як і раніше зветься "гоюй".

Також, можна відмітити, що історія китайської мови поділяється на декілька вочевидь помітних періодів. Самий ранній період її історії засвідчений в написах на ворожильних кістках. Китайська мова з Vст. по III ст. до н.е. називається ранньою давньокитайською мовою.

Отже, китайська мова в своєму історичному розвитку пройшла ряд змін та модернізацій, але яскраве та особливе місце в її розвитку займає класична китайська мова веньянь, елементи якої назавжди залишилися в її складі.

Розділ ІІ «Особливості вживання елементів веньянь в сучасній китайській мові»

2.1 Порівняння класичної китайської мови веньянь та сучасної китайської мови

Для мов ізолюючого типу, до яких відноситься китайська, характерна відсутність морфології в традиційному розумінні цього слова, тому основним засобом вираження граматичних відносин, крім порядку слів, є службові слова. Саме службові слова зазнають від епохи до епохи найбільших змін, що відбуваються в граматичній системі мови. В першу чергу вони демонструють специфіку мови різних періодів його історії [2; 12]. В нашій роботі ми розглянемо відмінності в граматичному складі веньянь і сучасної китайської мови:

1) У реченні з запереченням доповнення, виражене особовим займенником, знаходиться після заперечення перед присудком [17; 34].

Наприклад:

Веньянь: Об іх І» Ц® РЕ - Спочатку я не повірив цьому.

Сучасна китайська мова: ОТ ПИ І» ПаРЕ Хв КЗ ХжµД

2) Доповнення, виражене питальним займенником, стоїть перед присудком [19; 26].

Наприклад:

Веньянь: ґЛ УЦєО Лµ? - Що тут скажеш?

Сучасна китайська мова: ХвАп µЅµЧ їЙТФ ЛµКІГґДШ?

3) Порівняння виражається за допомогою службового слова УЪ [19; 40]

Наприклад:

Веньянь: ЙРУР Т»Іг ОЄ ЦР№ъ УЕУЪ Лы №ъ Ц® ґ¦. - Є ще один пункт, за яким Китай знаходиться в кращому становищі, ніж інші країни.

Сучасна китайська мова: БнНв Т»·ЅГж ЦР№ъ ±И ЖдЛы №ъјТ УЕРг.

4) Відносини пасиву можуть бути виражені двома засобами [19; 23]:

А) ОЄ... Лщ

Наприклад:

Йз»б ёпГь ОЄ И«Зт Лщ Мбі«. Вся земна куля ратує за соціальну революцію.

Ця конструкція в незмінному вигляді збереглася в сучасній мові як повний еквівалент ±»… Лщ.

Б) (јы). УЪ

Наприклад:

ЙП ЛщОЅ ОДГч Ц® Ѕш»Ї іЙ УЪ Иэ Пµ Ц® ИЛ. Прогрес культури, про який йшла мова вище, створювався людьми трьох категорій.

Сучасна китайська мова: ЙПКц µД ОДГч ЅшІЅ КЗ ±» Иэёц µИј¶ µД ИЛ Лщ ФміЙ µД.

5) У веньянь прийменники можуть мінятися місцями зі своїми доповненнями, утворюючи зворотний порядок слів: доповнення + прийменник, тоді як в сучасній китайській мові завжди: прийменник + доповнення [19; 31].

Наприклад:

Веньянь: Уы Зо МмµШ НтОп єО УЙ ¶шіЙ ХЯ ЦЪ ТУ Було дуже багато (науковців), які прагнули зрозуміти, звідки взялася Всесвіт.

Сучасна китайська мова: ЅЯБ¦ ЕЄЗе УоЦж НтОп УЙУЪ КІГґ Ф­Тт ¶ш ІъЙъ µД їЖС§јТ Н¦¶а БЛ

6) У веньянь відсутні лічильні слова для предметів [19; 67].

7) Рахунок дій в веньянь виражається постановкою числівника перед дієсловом [19; 41]. В сучасній китайській мові для цього існують спеціальні придієслівні лічильні слова (»Ш, ґО, МЛ, ±й та ін.)

Тому, ми спробуємо розглянути «давньокитайське» походження деяких службових слів сучасної китайської мови, а також подібністі та відмінності в їх вживанні.

Переважна кількість службових слів сучасної китайської мови ведуть своє походження від веньянь. Найчастіше вони зберігають своє традиційне значення, набуваючи при цьому великої кількості нових граматичних функцій. Це свідчить про те, що процес архаїзації може протікати в мові по-різному. Існують різні етапи та форми архаїзації мовних одиниць, які не обов'язково зводяться тільки до відмирання даного слова, інакше кажучи, поєднуючись з іншими морфемами, архаїзм може отримати в мові «нове життя». З іншого боку, існують приклади, коли службові слова з веньянь потрапляли в сучасну китайську мову в своєму первісному вигляді, тобто їм вдалося не просто вижити, але й успішно асимілюватися в новій мовній обстановці [19; 72].

Наприклад, ИзєО як, яким чином? і ИзґЛ так, таким чином; спілки-виразники сурядного зв'язку Ул і ј°; заперечення ОЮ і ·З, що широко використовуються в сучасній китайській мові та зустрічаються в таких поєднаннях, як ОЮ·Ё = Г»УР °м·Ё і Іў·З = ІўІ» і в безлічі інших.

Службові слова веньянь, як правило, багатозначні, однак ми наведемо лише деякі значення окремих елементів веньянь, що збереглися та вживаються в мові і в наші дні. Але спершу варто позначити ключові елементи, які стануть необхідними для подальшого дослідження:

Об = Уи = Уа - я

Ик = ¶ш = ЧУ - ти

Жд = Ц® - він, вона

ґЛ = Л№ - це, цей

єО = ЮЙ = єъ - що? який?

ЅФ = ¶ј - той

ТУ - кінцева частка, висловлює закінченість дії (? БЛ)

єх - кінцева частка, що позначає питання (? Вр)

¶ъ - кінцева обмежувальна частка зі значенням «і тільки»

Та - частка, що позначає риторичне питання «хіба це не ...?»

Наведемо приклади:

1) ХЯ той, хто, те, що

Веньянь : СФ №й ХЯ ЛА. Той, хто заговорить про повернення, - помре.

Сучасна китайська мова: јЗХЯ журналіст, єуХЯ останнє (з двох названих)

2) »т хтось, хтось

Веньянь :»т ОК ИеХЯ Ф». Хтось запитав у конфуціанця.

Сучасна китайська мова: »тРн - ймовірно, »тХЯ - або

3) ТІ - бути (стоїть в кінці речення)

Веньянь :ЧУ №М ·З Уг ТІ. Ти точно не риба.

Сучасна китайська мова: ТІ - прислівник теж, також; ТІРн - може бути

4) ¶ш - ти, твій

Веньянь :Уа ЦЄ ¶ш ОЮЧп ТІ. Я знаю, що ти невинний.

-А, але, і

Веньянь :№К Жд №ъ ё» ¶ш ±ц Зї. Тому його країна багата і армія сильна.

Сучасна китайська мова: ¶шЗТ крім того, до того ж; ґУ¶ш отже, таким чином

5) Из = Иф- якщо

Веньянь : Нх Из ЦЄ ґЛ. Якщо князь це розуміє.

-Як, подібно

ѕэЧУ Б¦ Из ЕЈ. Сила у шляхетного чоловіка як у бика.

-В конструкції «A - І»Из - B» - поступатися (при порівнянні)

Об І»Из ЧУ Ц® ПН. Я не такий мудрий, як ви.

Сучасна китайська мова: Из№ы якщо; УлЖд... І»Из / І» Иф ніж ..., краще ...

6) ДЄ ніхто, ніщо

·Ё ДЄИз Т» ¶ш №М. Найкращий закон - єдиний і міцний.

Сучасна китайська мова: ДЄ№эУЪ немає нічого кращого, ніж; ДЄ·З невже?

7) Ц®- це, цей

Веньянь :Ц® ¶ю іж УЦєО ЦЄ. Ці два черв'яка - що вони розуміють.

- Піти

Зе µ© ТВ№Ъ ¶ш Ц® КР. Рано вранці (він) одягнувся, надів шапку і вирушив на ринок.

- Визначальна частка, = µД

Веньянь :ґЛ МмПВ Ц® ґу»ј ТІ. Це велика біда для Піднебесної.

Сучасна китайська мова: µЫ№ъ Ц® №ъјТ імперіалістичні держави, °Щ·ЦЦ® відсоток, Иэ·ЦЦ®¶ю дві третіх, ЛДґу ·ўГч Ц®Т» одне з чотирьох великих відкриттів

8) ·І - всякий, будь-який, все

Веньянь :·І Ѕс Ц® ИЛ. ДЄИз РЦµЬ. Зараз із усіх людей ніхто не зрівняється з братами.

Сучасна китайська мова: ·ІКЗ все, все; ·ІИЛ пересічний чоловік

9) ЦБ- прибути

- Досконалий

Веньянь :ПНХЯ ±Ш ИЎ ЦБСФ ТУ. Мудрець обов'язково вибере вчинені мови.

- Вкрай, самий

Чп ЦБ ЦШ ¶ш РМ ЦБ Зб. Злочини найважчі, а покарання найлегші.

- Що стосується

ЦБ ИБ ИЛ И® ХЯ. Що стосується того, хто вкрав собаку в іншої людини.

Сучасна китайська мова: ЦБЙЩ мінімум, принаймні; ЦБ №Ш дуже; ЦБУЪ що до; ЦБЅс до цих пір

10) ДЛ = јґ- тоді (оформляє тимчасову, логічну послідовність дій)

Веньянь :АН¶Ї, ДЛЦЄ ИЛЙъ Ц® АЦ. Коли працюєш, тоді й пізнаєш радість людського життя.

- Виявилося, що

Па Ч· Ц®. ДЛ Жд ·т ТІ. Міністр погнався за ним. Виявилося, що це був його батько.

Сучасна китайська мова: ДЛЦБ аж до того, що; ДЛКЗ саме і є; јґїМ відразу, негайно.

Отже, сформувавшись на основі синтаксичних і морфологічних норм давньокитайської мови, веньянь, тим не менш, не так строго і регулярно дотримується її правил. Веньянь не має чіткої хронологічної віднесеності, неоднорідний за своїм складом, у його граматичної системі одночасно функціонують службові слова, пов'язані з різними періодами китайської мови. Але, з причини стійкої структури і відсутності гнучкості, веньянь мало схильний до модернізації.

2.2 Особливості вживання веньянізмів у сучасній китайській мові на прикладі фразеологізмів.

Сфера застосування веньянізмів в сучасній китайській мові не обмежується галуззю граматики, не менш помітна присутність веньянізмів в лексичному складі китайської мови, а саме у фразеологічній лексиці. Насиченість китайської мови фразеологізмами-архаїзмами, або фразеологізмами-веньянізмами, свідчить про їх високу конкурентоспроможність в порівнянні з іншими фразеологічними одиницями сучасної китайської мови, які не є архаїчними. Під фразеологізмами-веньянізмами ми розуміємо такі фразеологічні одиниці, які мають давнє походження, тобто зародилися в давньокитайській (в основному в період з III ст. до н.е. по III ст. н.е.) і в среднекітайскій мові (починаючи з IV ст. н.е.), і побудовані за правилами класичної мови [25; 1-13]. Вони несуть у своєму складі семантичні та граматичні архаїзми, тому без відповідної підготовки виявляються досить важкими для розуміння.

Наведемо декілька не найскладніших прикладів:

КµКВЗуКЗ - виходити з реальної дійсності,

ЧФБ¦ёьЙъ - спиратися на власні сили,

№ЕОЄЅсУГ - поставити минуле на службу сучасності,

НЖіВіцРВ - в старому шукати нове.

Фразеологізмів, що ведуть своє походження з давньокитайської мови, в сучасних текстах дуже багато. Крім чотирискладових утворень, наведених вище, зустрічаються і більш довгі, багатоскладові стійкі словосполучення. Вони часто можуть являти собою прямі неопосередковані цитати з трактату якогось давнього мудреця, деякі з них стали загальновживаними [27; 54].

Наприклад, јє Лщ І»Уы Ор К© УЪ ИЛ - «не стався до інших так, як не хочеш, щоб чинили з тобою». Цей вислів Конфуція став крилатим, і широко відомий не тільки в Китаї, але й за його межами. Незважаючи на свою явно архаїчну форму, до нього нерідко вдаються китайські публіцисти при написанні своїх статей.

Ті вислови древніх, що не пройшли лінгвістичну обробку, тобто передані в оригіналі, можуть викликати труднощі навіть у носія мови, оскільки сучасний китайський читач в масі своїй не володіє веньянь. Тому цитати зазвичай супроводжуються переказом на байхуа: Конфуцій сказав: «Не розумію, як може бути, щоб у людини не було доброго імені».

Інше стійке словосполучення ОеК®ІЅР¦°ЩІЅ склалося з міркування учня Конфуція Менцзи про воїнів, які втекли з поля битви. Одні з них зупинилися, пробігши 50 кроків, інші - 100 кроків, причому перші звинувачували других в боягузтві. Насправді між ними немає ніякої різниці. На випадок, якщо читач виявиться незнайомий з цією історією, в реченні слідом за цим фразеологізмом слідує пояснення: Ц»УР ОеК®ІЅР¦°ЩІЅ µД Іоѕа, ІўОЮ РФЦК µД І»Н¬. Можемо зазначити, що є формальні відмінності, але немає різниці по суті.

Особливо улюблені народом цитати з класиків, які не потребують додаткового пояснення, можуть використовуватися не тільки в письмовій промові, а й в усній: «ЅсМм ХвГґ ¶а Нв№ъ ЕуУС, ОТГЗ єЬ ёЯРЛ. ХжКµ "УР ЕуУС Ф¶·Ѕ Аґ, І»ТаАЦєх». - Ми дуже раді, що сьогодні тут присутньо так багато зарубіжних друзів. Як свого часу говорив Конфуцій, «зустріч з гостями, які приїхали здалеку, доставляє одне задоволення».

Серед тих, що часто зустрічаються в сучасній китайській мові, знаменних одиниць веньянь можна виділити групу термінів, що позначають поняття конфуціанської моралі, такі як Те «борг», його антонім Аы «вигода», ИК «гуманність», іП «щирість», РЕ «вірність», Рў «шанобливість »та інші. Ці компоненти входять до складу деяких стійких словосполучень, які використовуються в сучасній мові, наприклад: ЦШ Те Зб Аы «цінувати борг і зневажати вигоду», ИКЦБТеѕЎ «зробити все від нас залежне», РўЧУ Лі Лп «вірні і шанобливі нащадки». Вищенаведені терміни є односкладовими словами, двоскладових же слів серед них мало, як і взагалі їх було вкрай небагато в давньокитайській мові [28; 85-90].

З двоскладових слів веньянь в сучасній китайській мові найбільш часто зустрічається ѕэЧУ «благородний муж», причому в даний час утворюються нові поєднання з цим словом: ХэИЛѕэЧУ «порядні люди», ѕэЧУ Р­¶Ё «джентльменська угода», ѕэЧУ ¶Ї їЪ І» ¶ЇКЦ «благородний муж доводить словами, а не кулаками ». Тут цікаво відзначити той факт, як архаїзм в сучасній китайській мові отримує нові конотації. Вираз БєЙПѕэЧУ (лицар на балці, «злодій») з легкої руки Мао Цзедуна придбав нове переносне значення «інтелігент-одинак; людина, відірвана від дійсності».

Безліч різноманітних архаїзмів у складі фразеологічних одиниць знайомі більшості носіїв китайської мови саме тому, що китайська традиційна мовна культура багато в чому заснована на древніх класичних текстах, які здебільшого знаходять своє відображення у фразеологізмах. Архаїчні фразеологічні одиниці являють собою традиційні, а значить, відомі китайцям «посилання на класичні тексти».

Різновид фразеологічних одиниць, побудованих за лексико-граматичними нормами класичної китайської мови веньянь має назву ідіоми чен'юй. Китайська мова має давню історію, тому велика кількість ідіом чен'юй прийшли в сучасну китайську мову з давньокитайської, зберігши свій архаїчний вигляд. За кожним з таких фразеологізмів стоїть невелика історія. Готовий чен'юй в дуже стислому вигляді ніби переказує її, змушуючи згадати її мораль, отже тільки так можна зробити висновок про значення чен'юя в цілому [30; 14-18].

Наприклад, АПОМ К§ Вн в дослівному перекладі «старий втратив коня». В основу лягла історія про те, як людина втратила коня, але вона не стала турбуватися. Через деякий час він привів з собою ще одного. Але, до нещастя, син цієї людини упав і зламав ногу, коли намагався об'їздити нового коня. Старий і тоді не засмутився. І правда, незабаром почалася війна, і сина його не забрали в солдати через каліцтво. Мораль ясна, не все лихе погане, немає зла без добра.

Існує історія про землероба, який побачив, як заєць розбився, наткнувшись на пень. Він забрав собі зайця і з тих пір став стерегти цей пень в очікуванні нового зайця, закинувши свою роботу. Тому, можна сказати, що фразеологізмКШЦкґэНГ відповідає російському варіанту «чекати у моря погоди».

Деякі чен'юї навіть датуються точним історичним часом. Переказ свідчить, що в епоху Південних і Північних династій (V-VI ст.н.е.) жив один художник. Одного разу він намалював на стіні чотирьох драконів, але не намалював їм зіниці, щоб вони не відлетіли. Але оточуючі люди умовили його домалювати очі двом з цих драконів. І як тільки художник це зробив, два дракона піднялися і полетіли, а ті, які без зіниць, залишилися. Тому вираз »­ Бъ І» µг ѕ¦ означає «створити річ без душі».

Багато фразеологізмів беруть свій початок з творів китайських філософів давнини. Так, вираз °ОГзЦъі¤ походить від притчі Менцзи (372-238 рр. до н.е.), як людина з князівства Сун була незадоволена, що злаки в полі сходили занадто повільно, і стала тягти їх, щоб прискорити зростання, в результаті чого всі пагони загинули. Звідси народився чен'юй °ОГзЦъі¤ «перестаратися, погубити справу поспіхом».

Що стосується фразеологічних сполучень, що в своїй первинній формі мали метафоричний відтінок, то багато з них передавалися від покоління до покоління та взагалі втратили свою метафоричність. Тепер вони використовуються в сучасній розмовній мові в якості метафоричних висловів [7; 56-59].

Наведемо наступні приклади:

РйѕЄ- xujing - ложна тривога

МъЦ¤- tiezheng - залізний доказ

ЛАјЕ- siji - мертва тиша

СПє®- yanhan - лютий мороз

ЙоЗй- shenqing - глибоке почуття

їаР¦- kuxiao - гірка усмішка

Цілком ймовірно, що ці словосполучення вже лексикалізувалися, на що вказує форма їх фонетичного запису в останніх виданнях тлумачних словників китайської мови. Але, питання про статус зазначених одиниць в сучасній китайській мові залишається дискусійним, оскільки проблема наявності веньянізмів у складі сучасної китайської мови на сьогодні не отримала свого кінцевого розв'язання.

Крім того, формули розмовного стилю, утворені у відповідності до лексичних та граматичних норм класичної китайської мови веньянь, широко використовуються представниками інтелігенції. Такі вирази містять в собі емоційно-оцінне значення [36; 67-72].

Наприклад:

АПТЇЕЙН·- laoye paitou - барські замашки

°ЪјЬЧУ- bai jiaz - пихатість

·ўАОЙ§- fa laosao - бурчати

Лµ»µ»°-shuo huaihua - злословити, пліткувати

єъЛµ°ЛµА - hushuo badao - підлизуватися

Веньянізми також являються невід'ємною частиною мови сучасної публіцистики. Зокрема, в публіцистичних творах зустрічаються фразеологізми, утворені за лексико-граматичними нормами мови веньянь, наприклад:

І»СФ¶шУч- bu yan er yu - зрозуміло без слів, само собою;

АнЛщµ«И» - li suo danran - так і повинно бути, в порядку речей;

І»ТФОЄИ» - bu yiwei ran - не вважати правильним;

°ІУЪПЦЧґ - anyu xianzhuang - миритися із існуючим положенням;

Т»ЦЅїХОД- yizhi kongwen - залишатися на папері, фікція.

Якщо звузити проблему до питання стилістичної дивергенції на рівні слова, то можна помітити, що веньянізми в складі сучасної китайської мови можуть виконувати емоційно-експресивну функцію[7; 62-65].

Наприклад:

ЧЬАн К®·Ц ЅЖ»«, ФЪ Рн¶а ·ЅГж ѕ­іЈ ·­КЦ ОЄ ФЖ, ёІ КЦ ОЄ Ук.

Суто негативна оцінка дій прем'єр-міністра тут виражена за допомогою обороту ·­КЦ ОЄ ФЖ, ёІ КЦ ОЄ Ук «віроломство, відсутність сталості».

Веньянізми, що позначають вже зниклі реалії, також вживаються з певним стилістичним забарвленням.

Наприклад:

УРР© °м№« ј° №№іЙ БЛ ИЛ Ны Ц® ЙъО· µД СГГЕ.

Тут слово СГГЕ покликане підкреслити нелюдський характер деяких установ, порівнюючи їх з яминями - офіційними установами в старому Китаї, чиновники яких наводили жах на простий люд [7; 47-55].

З усього вищевикладеного випливає, що для адекватного сприйняття китайської фразеологічної лексики, необхідно бути знайомим з основами веньянь, так як веньянізми є невід'ємною складовою фразеологічного апарату китайської мови.

Питання стилістичних особливостей вживання веньянізмів в сучасній китайській мові, на наш погляд, заслуговує того, щоб стати предметом фундаментального дослідження, тому що ця дуже масштабна тема сучасної китаїстики до сих пір недостатньо вивчена.

Стосовно стилістики тексту, веньянізми вживаються в книжних стилях путунхуа і виконують приблизно ту ж стилістичну функцію, що і церковнослов'янізми в українській мові, тобто роблять мову більш інтелектуально насиченою і надають їй відтінок серйозності [25; 1-24].

В ІІ Розділі нашої роботи ми порівняли граматичні та лексичні особливості класичної китайської мови веньянь та сучасної китайської мови. Виявили, що для мов ізолюючого типу, до яких відноситься китайська, характерна відсутність морфології в традиційному розумінні цього слова, тому основним засобом вираження граматичних відносин, крім порядку слів, є службові слова. Спираючись на наведені нами приклади, можна зазначити, що переважна кількість службових слів сучасної китайської мови ведуть своє походження від веньянь. Саме службові слова зазнають від епохи до епохи найбільших змін, що відбуваються в граматичній системі мови.

Отже, розглянувши низку прикладів вживання веньянізмів у сучасній китайській мові, можемо зробити висновок, що вони відіграють в ній важливу роль. Насиченість китайської мови фразеологізмами-архаїзмами, або фразеологізмами-веньянізмами, свідчить про їх високу конкурентоспроможність в порівнянні з іншими фразеологічними одиницями сучасної китайської мови, які не є архаїчними. Під фразеологізмами-веньянізмами ми розуміємо такі фразеологічні одиниці, які мають давнє походження. Варто зазначити, що веньянізми наповнюють мову образністю та надають їй більш офіційного, літературного, інтелектуально забарвленого значення. Зокрема, елементи класичної китайської мови веньянь у своїй мові використовують представники інтелігенції, в сучасній публіцистиці фразеологічні вирази слугують певним літературним кліше, в розмовному мовленні - це прислів'я, приказки та ідіоми чен'юй.

Висновки

Посилена увага до Китаю в наші дні, повага до його п'ятитисячолітньої історії та захоплення багатющою культурною спадщиною, яка збереглася чи не в найкращому вигляді порівняно з усіма іншими зниклими й існуючими древніми цивілізаціями, - усе це зумовлює скрупульозне дослідження насамперед особливостей китайської мови.

Під час проведення дослідження ми розглянули етапи історичного розвитку китайської мови та визначили в них місце класичної китайської мови веньянь та мови байхуа.

Елементи класичної китайської мови веньянь є невід'ємною частиною сучасної китайської мови. Протягом багатьох століть китайська мова зазнавала постійних змін, але зберегла у своєму складі елементи давньокитайської мови, а саме лексичні та граматичні елементи класичної китайської мови веньянь. Вміння володіти веньянь було доступне лише «елітній» частині населення й саме тому в країні був дуже низький рівень грамотності. Після Руху «4 травня» виникла гостра необхідність модернізації китайської мови, що спричинило появу китайської мови у сучасному її вигляді.

Порівнявши сучасну китайську мову та мову веньянь, ми дійшли висновку, що окрім граматичних та лексичних відмінностей у більшості випадків висловам на веньянь притаманна лаконічність, але й варто зазначити, що існують і спільні риси у граматичній побудові та лексиці.

Отже, класична китайська мова веньянь займає особливе місце в системі сучасної китайської мови. Зокрема, це явище можна простежити за допомогою дослідження фразеологічної системи китайської мови. На прикладі фразеологічних сполучень, виразів та ідіом, побудованих за лексико-граматичними нормами класичної китайської мови веньянь, ми дослідили вживання веньянізмів в усіх сферах життя: літературі, публіцистиці, розмовній мові, тощо. Фразеологізмів, що ведуть своє походження з давньокитайської мови, в сучасних текстах дуже багато. Крім чотирискладових утворень, наприклад таких якКµКВЗуКЗ - виходити з реальної дійсності, ЧФБ¦ёьЙъ - спиратися на власні сили, №ЕОЄЅсУГ - поставити минуле на службу сучасності; зустрічаються і більш довгі, багатоскладові стійкі словосполучення. Вони часто можуть являти собою прямі неопосередковані цитати з трактату якогось давнього мудреця, деякі з них стали загальновживаними. Наприклад: јє Лщ І»Уы Ор К© УЪ ИЛ - «не стався до інших так, як не хочеш, щоб чинили з тобою». Веньянізми також являються невід'ємною частиною мови сучасної публіцистики. Зокрема, в публіцистичних творах зустрічаються фразеологізми, утворені за лексико-граматичними нормами мови веньянь, наприклад: І»СФ¶шУч- bu yan er yu - зрозуміло без слів, само собою; АнЛщµ«И» - li suo danran - так і повинно бути, в порядку речей; І»ТФОЄИ» - bu yiwei ran - не вважати правильним.

Можемо зробити висновок, що вони несуть в собі емоційно-експресивне значення та відіграють в сучасній китайській мові роль емоційного, ділового, інтелектуального забарвлення, насичуючи її багатогранною образністю.

З вищезазначеного можна зробити висновок, що поставлені завдання виконано та мети роботи досягнуто.

Список використаних джерел

1. Войцехович І. В. Практична фразеологія сучасної китайської мови.- М.: 2007. - 188с.

2. Драгунов А.А. Дослідження з граматики сучасної китайської мови. - М.: 1952. - 180с.

3. Духовна культура Китаю: Енциклопедія в 5 т.- М.: 2006. - 727 с. 

4. Китайсько-український словник: 80 000 слів. - К.: ТОВ «Видавництво Консультант» , 2004. - 1176 с.

5. Кожевников І. Р. Словник звичних виразів сучасної китайської мови. - М.: 2005. - 402с.

6. Курдюмов В. А. Курс китайської мови. Теоретична граматика. - М .: Цитадель-трейд, Лада, 2005. - 576 с.

7. Скоробогатий А.А. Новий тип запозичення в сучасній китайській мові. - Китайське мовознавство: Ізолюючі мови. - М: IX Міжнародна конференція: Матеріали 1998 года. - С.159-166.

8. Щичко В.Ф. Китайский язик. Теорія и практика перевода. - М.: Восток-запад, 2006. - 250с.

9. Баранова З.И., Котов А.В. Русско-китайский словарь: ок. 40 000 слов. - М.: Рус.яз, 1990. - 566с.

10. Ван Ли. Теория китайской граматики. - Пекин, 1955. - 167с.

11. Ветров П.П. Проблема синтаксиса и стилистики фразеологических единиц в свете эксперементальных данных: на материале современного китайского языка: Автореферат дис. к. филол. наук. - М: 2007. - 175с.

12. Войцехович И.В., Кондрашевский А. Ф. Китайский язык. Общественно-политический перевод - начальный курс. - М.: Муравей, 2002. - 285с

13. Горелов В.И. Курс китайского языка. Теоретическая грамматика. - Изд. 2-е. - М.: Цитадель-трейд: Вече, 2006. - 567 с.

14. Горелов В.И. Лексикология китайского языка: Учебное пособие для студентов пед. ин-тов по спец. № 2103 «Иностранный язык». - М.: Просвещение, 1984. - 216 с.

15. Готлиб О.М. Практическая грамматика современного китайского языка: Учеб. Пособие для вузов / О.М. Готлиб. - 3-е издание испр. - М.: «Муравей», 2004. - 281с, С. - 7.

16. Гуревич И.С. Очерк грамматики китайского языка III-V вв. М. -1974. - 211с.

17. Гуревич И.С., Зограф И.Т. Хрестоматия по истории китайского языка III - XV вв.- М.: "Наука", 1982. - 215с.

18. Давидов А. Китайско-русский словар терминов и выражений, встречающихся в периодике. - Пекин: 2002. - 517с.

19. Дмитриев С. Н. Китайско-русский словарь. - Исправленное издание. - М, Вече, 2008. - 1280 с.

20. Желоховцев А.Н. Хуабэнь - городская повесть средневекового Китая. -М.: 1969. - 70с.

21. Задоенко Т.П. Ритмическая организация потока китайской речи. - М.: 1980, - 98с.

22. Зограф И.Т. Среднекитайский язык. Становление и тенденции развития. - М.: 1979. - 189с.

23. Зограф И. Т. Вэньянь и древнекитайский язык / / Актуальные вопросы китайского языкознания, IV. - М: 1988.. - С. 32-39

24. Зограф И. Т. Официальный вэньянь. - М.: Наука, 1990. - 130с.

25. Исследовательская группа факультета китайского языка Пекинского педагогического института. Изменение и развитие китайского письменного языка со времени Движения 4 мая.- Пекин: - 1959, с. 29-40

26. Карапетьянц А.М., Тань Аошуань. Учебник китайского языка. - М.: Вост. лит., 2003. - 640 с.

27. Китайская цивилизация. - М.: ООО «Издательство АСТ», 2001. - 632 с.

28. Котов А.М. Стилистический статус вэньянизмов в современном китайском литературном языке / / Вопросы языкознания № 5, 1987. - 267 с., С. 1-24

29. Котов А.В. Новый китайско-русский словарь. - М.: Рус.яз. - Медиа, 2004. - 605с.

30. Крюков В.М., Софронов В.М., Чебоксаров Н.Н. Древние китайцы: проблемы этногенеза. - М.: 1973, - 302с.

31. Крюков В.М., Хуан Шуин. Древнекитайский язык. - М.: 1965.- 215с.

32. Люй Шусян. О двухсложных лексических единицах в современном китайском языке. - «Чжунго юйвэнь». 1963, №1. - с. 15-22

33. Мудров Б.Г. Большой китайско-русский словарь. - М.: «Живой язык», 2002. - 800с.

34. Никитина Т.Н. Словарь древних китайских иероглифов. - РФ: Амурский гос. ун-т., 2005. - 230с.

35. Ошанин И.М. Большой китайско-русский словарь, 1984. - 530с.

36. Полевой С.А. Периодическая печать в Китае. - Владивосток, 1913. - 307с.

37. Практический китайский язык. Вводный курс. Часть 1. - Пекин.: «Шаньу иньшугуань», 1992. - 486с.

38. Семенас А.Л. Лексика китайского языка. - М.: Восток-запад, 2006. - 256с.

39. Сизов С.Ю. китайско-русский словар идиом: болем 6 000 словосочетаний / С.Ю. Сизов. - М: АСТ: Восток-Запад, 2005.- 317с, С.- 3

40. Солнцев В.М. О современном китайском языке. - М: 1957. - 345 с., С. 62-

41. Софронов М.В. К типологической характеристике языка иньских надписей. Ранняя этническая история народов Восточной Азии.- М.:1977. - 508с.

42. Софронов М.В. Китайский язык и китайское общество. - М.: Наука, 1979. - 216с

43. Софронов М.В. Введение в китайский язык. - М.: «Муравей», 1992. - 300с.

44. Старостин Реконструкция древнекитайской фонологической системы.- М.: 1989. - 311с.

45. Тань Сюхуй. Исследование грамматики языка «Нового изложения рассказов, в мире ходящих». - Тайбэй:1973 - 198с.

46. Фань Вэнь-лань. Древняя история Китая. - М.: 1958.- 602с.

47. Фэнь Линъюй, Ши Вэйминь. Очерки по культуре Китая (пер. Чжэн Яохуа). - Пекин: Межконтинентальное издательство Китая, 2001. - 198с.

48. Шэнь Мэнъин. Междометия в юаньской драме. - Наньцзин шиюань сюэбао №4, 1982. -с. 61-80

49. Яхонтов С.Е. Древнекитайсий язык.- М.: 1965, -302с.

50. Яхонтов С.Е. Письменный и разговорный китайский язык в VII-XIII вв. н.э. - Жанры и стили литератур Китая и Кореи.- М.: 1969. - 273с.

Размещено на Allbest.ru