Функціонально-структурні особливості синтаксичних одиниць у мові української преси

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Мова української преси початку XXI ст. на тлі соціальної динаміки

1.1 Суспільна зумовленість динаміки мови сучасних українських газет

1.2 Динамічні процеси в стилістичній типології газетних жанрів

1.3 Функціональні зміни в сучасній українській пресі та їх вплив на стилістичні ресурси синтаксису

Розділ ІІ. Співвідношення традиційних і нових тенденцій у функціонуванні простих речень в українській газетній мові початку XXI cт.

2.1 Стилістичне навантаження двоскладних речень

2.2 Функціонально-стилістичні особливості вживання другорядних членів речення

2.3 Стилістичне використання односкладних речень

Розділ ІІІ. Стилістичний потенціал простих ускладнених речень

3.1 Проблеми дослідження речень зі вставними і вставленими компонентами

3.2 Комунікативно-прагматичні функції та стилістичні вияви вставних одиниць

3.3 Нові явища у функціонуванні вставлених конструкцій

Висновки

Список літератури

ВСТУП

Актуальність магістерської роботи. Другу половину XX - початок XXI ст. характеризує стрімке зростання масової комунікації і нових інформаційних технологій. Динамічний розвиток традиційних засобів масової інформації - друкованих видань, радіо, телебачення, побудова й поширення Інтернету - посприяв створенню єдиного інформаційного простору, особливого віртуального середовища, що об'єднало сукупність медіапотоків. Усе це відбилося на процесах поширення слова, уживанні реченнєвих структур, характері мовних змін. Основний обсяг використання мови припадає сьогодні на сферу масової комунікації.

Мова засобів масової інформації постійно привертала увагу лінгвістів. Особливості газетної мови досліджено в працях М. А. Жовтобрюха [Жовтобрюх, 1970], В.Г.Костомарова [Костомаров, 1971; 1999], А.В.Швець Швец, 1971; 1979], А.Н.Васильєвої [Васильєва, 1982], І.П.Лисакової (Лысакова, 1981], у дисертаційних роботах М. С Ковальчука [Ковальчук, 1980], Т. Г. Сербіної [Сербина, 1988], О. А. Сербенської [Сербенська, 1991], О. В. Какориної [Какорина, 1992], В. І. Грицини [Грицина, 2002], О. А. Стишова [Стишов, 2003], О. І. Соколової [Соколова, 2004], Н. М. Івкової [Івкова, 2007]. Така посилена увага саме до мови преси є закономірною: по-перше, газета - найстаріший засіб масової інформації, у якому складалися і формувалися основні стилістичні прийоми та засоби, характерні для мови масової комунікації загалом; по-друге, газетні тексти репрезентують найбільш доступний і зручний для лінгвістичного опису матеріал, бо не потребують попереднього запису і подальшого розшифрування, як, наприклад, радіо- і відеоматеріали. Усе це уможливило кваліфікацію мови газети, зокрема її текстів інформаційного спрямування, у ролі базового компонента мови засобів масової інформації.

Утім, вивчення мови української газети відбувалося переважно на лексичному матеріалі чи торкалося деяких аспектів синтаксису. Донині немає повного системного опису мови газети з погляду її внутрішньої функціонально-стильової диференціації. Відсутній і цілісний, ґрунтовний аналіз специфіки функціонування синтаксичних одиниць у мові української преси початку ХХІ ст., тому, вважаємо, наша наукова розвідка перебуває на часі.

Українська газетна мова останніх десятиріч зазнала активного впливу суспільно-політичних, соціально-економічних, культурних та лінгвістичних змін. Вивчення мови сучасної української преси дає змогу констатувати рухливість і мінливість її системи, оскільки вона відображає всі процеси, які заторкують на певному етапі національну мову загалом. Це передусім поширення розмовної стихії, поглиблення явищ експресії й оцінності, збільшення впливу особистісного чинника тощо.

Сьогодні констатуємо й досить помітні зміни в розвиткові сучасної лінгвістичної науки, котра стає дедалі більше прагматично зорієнтованою. Зміна її наукової парадигми, повернення до людини актуалізують комплекси нових підходів до осмислення мови, яку нині інтерпретують не як систему «в самій собі й для себе», а як національно-культурний феномен [8, с. 4]. В епіцентрі уваги перебуває комунікативна роль мови, функціональні можливості її одиниць, зв'язки з ментальністю народу, виявлення в мові найрізноманітніших інтенцій суб'єкта мовлення, людського чинника тощо.

Повернення української мови в газетну сферу в 90-х pp. XX ст. виявило, що на всіх її рівнях наявні ознаки калькування з російської мови. Помітні вони і в синтаксисі, який багато в чому втратив свою національну самобутність: передусім у поширенні пасивних конструкцій, калькованих сполучників і сполучних слів для зв'язку предикативних частин у складному реченні, використанні деяких вставних одиниць, інтертекстуальних синтаксичних побудов на кшталт російської мови.

Метою дослідження є комплексний опис синтаксичних конструкцій у засобах масової інформації, вивчення особливостей їх формування та функціонування, що передбачає розв'язання таких завдань:

· проаналізувати синтаксичні одиниці, уживані у мові української преси початку ХХІ століття;

· простежити історію вивчення синтаксису у мові української преси;

· визначити особливості функціонально-семантичної організації на комунікативно-прагматичному рівні;

· проаналізувати шляхи формування синтаксичних одиниць у мові української преси;

· виявити особливості функціонування синтаксичних одиниць в ЗМІ та інших друкованих виданнях.

Об'єктом дослідження є синтаксична система сучасної української мови.

Предмет безпосереднього аналізу - дослідження семантико-структурних, словотвірних та функціональних особливостей синтаксичних одиниць у мові української преси.

Мета і завдання роботи зумовили вибір методів дослідження. Основним методом магістерської роботи обрано описовий, що включає лінгвістичне спостереження, аналіз і систематизацію мовних явищ. Також використано метод компонентного аналізу, функціональний метод, метод опитування і кількісних підрахунків.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Магістерську роботу виконано в межах тематики науково-дослідної роботи кафедри української лінгвістики і методики викладання ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький педагогічний університет імені Григорія Сковороди».

Наукова новизна. У межах магістерської роботи простежено формування і функціонування новітніх синтаксичних структур у мові української преси, визначено причини виникнення, виділено групи, а також з'ясовано функції, які виконує синтаксичні структури у мовленні його носіїв.

Теоретичне значення полягає в тому, що пропонована робота розширює та поглиблює теоретичні дослідження синтаксису української мови. Зокрема, висновки та узагальнення, вперше зроблені на основі широкого комплексного аналізу синтаксичних одиниць, які дозволяють виявити тенденції розвитку такого малодослідженого мовного пласту.

Практичне значення дослідження визначається тим, що його результати можуть бути застосовані при подальшому вивченні синтаксичних одиниць української мови та її впливу на розвиток загальнонаціональної мови. Зібраний матеріал можна використати у дидактичній практиці. Практична цінність дослідження випливає з доцільності використання його основних результатів у рамках спецкурсів із синтаксису, семантики та лінгвістичного аналізу тексту для студентів філологічних спеціальностей, а також при написанні дипломних і курсових робіт.

Структура і зміст роботи визначаються її метою та завданнями. Магістерська робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1. МОВА УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕСИ XXI ст. НА ТЛІ СОЦІАЛЬНОЇ ДИНАМІКИ

1.1 Суспільна зумовленість динаміки мови сучасних українських газет

Мова преси, тобто мова періодичних видань, які розповідають про події внутрішнього та зовнішнього життя регіону (галузі), країни, є жанровим різновидом публіцистичного стилю, що використовується в засобах масової інформації і виконує інформативну функцію [28, с. 323]. Рівень та характер досліджень мови преси нерідко детермінують еволюційні процеси у світовій лінгвістиці, яка останнім часом набуває ознак екстенсивного розвитку - від дослідження мови як замкнутої системи до її вивчення у зв'язках і різноманітних функціональних виявах: мова і суспільство, мова і мислення, мова і культура тощо. Це засвідчує поява комплексних дисциплін: лінгвокультурології, соціо-, психо-, прагмалінгвістики, антропологічної лінгвістики та ін. Дослідження зв'язків і функцій мови, на думку Г.Я. Солганика, сприятиме поглибленому осмисленню цієї мови, оскільки функціональний аналіз будь-якої системи спричиняє повнішу її характеристику [66, с. 13]. Екстенсивний період вивчення мови газет відкриває нові перспективи перед стилістичною галуззю, сприяючи глибшому пізнанню специфіки і природи цієї мови в нових умовах - умовах глобалізації світового інформаційного простору, відновлення лінгвокультурного ареалу функціонування української мови і культури.

Тематика і зміст мови української преси початку XXI ст. зазнали істотних змін через вплив декількох чинників. По-перше, у світі відбувається активний перерозподіл пріоритетів унаслідок не тільки міжнародного співробітництва, інформаційного взаємовпливу, а й міжнародних війн, агресії, тиску, маніпулювання тощо. По-друге, кожна політична подія в Україні чи за її межами блискавично породжує процеси медіасприйняття, медіааналізу та медіарезонансу й, відповідно, медіатексту, основним промотором яких є професійна діяльність журналістів. По-третє, політика глобалізації в електронну епоху зумовила потребу в новій мові для масового спілкування, яка б оперувала новою термінологією, експресивними конструкціями тощо [82, с. 489-490]. Отже, розвиток мови завжди тісно пов'язаний з життям суспільства, а розвиток публіцистичного стилю, зокрема й мови преси, прямо залежить від соціальних подій і змін. Осмислення пізнавальних і стикувальних властивостей газетної мови є одним із багатопланових аспектів дослідження публіцистичного стилю як безперечного суб'єкта соціального розвитку.

Важливим принципом лінгвістичної науки сьогодні є когнітивізм. У мовознавстві, на думку М.Г. Яцимірської, відбулися радикальні зміни: вихід за межі речення, формування прагматичної парадигми, когнітивна революція, комунікативно-дискурсний підхід до інтерпретації мовних явищ тощо. Наприкінці XX - на початку XXI ст. на перетині мовознавства з іншими науками сформувалися нові напрями в дослідженні тексту, зокрема й медіатексту, когнітивних процесів у масовій комунікації, її політичному й культурологічному дискурсах та ін. [82, с. 490]. Набуває також поширення системний комплексний підхід до аналізу мови засобів масової інформації і виокремлення нового наукового напряму -медіалінг-вістики, предметом якої є вивчення функціонування мови у сфері масової інформації Аналіз тексту як засобу комунікації актуалізує цілу низку нових комунікативно-прагматичних категорій, таких як намір адресата та інтенція тексту, генеративні типи текстів, тип комунікативного процесу, до якого належить текст (наукове, побутове мовлення), категорія контактності, комунікативні стратегії автора, комунікативна ефективність, комунікативно-функціональна типологія текстів (наукові, публіцистичні, ділові, рекламні, тексти інструкцій та оголошень, астрологічні прогнози, анекдоти, листи тощо).

Завдання сучасних українських газетних текстів - інформація, вплив, агітація, пропаганда, соціальна орієнтація читачів - також розв'язують на підставі складних прагматичних настанов, передусім інтенцій автора. Прагматика спирається на досягнення в галузі теорії мовленнєвої діяльності, когнітивної лінгвістики, функціональної лінгвістики, психолінгвістики, філософії мови. Основну роль у ній відіграють комунікативні наміри журналіста, тональність подання інформації, побудова газетного тексту згідно з комунікативними стратегіями автора, рівнем сприймання та інтерпретативиими можливостями читача. Отже, прагматика як наука про використання мови людьми і про чинники, які впливають на її функціонування, є методологічним підґрунтям дослідження мови української преси початку XXI ст.

Таким чином, мова української преси початку XXI ст. постає оновленим феноменом у контексті національної культури, відбиваючи її соціально-творчий стан, детермінований демократичними суспільними змінами: посиленням інформативності викладу, активізацією особистісної тенденції, утвердженням принципу діалогічності, актуалізацією нових змістів і нових оцінок унаслідок гри з цитатним фондом тощо. Сучасні газетні тексти послуговуються досить гнучким арсеналом різнорівневих мовних засобів, спрямованих на реалізацію двох основних функцій - функції повідомлення та функції впливу. Стилістично потужним і самобутнім постає синтаксис мови преси.

1.2 Динамічні процеси в стилістичній типології газетних жанрів

Обов'язковим компонентом типологічного опису газетних текстів є їхня систематизація з погляду функціонально-жанрової належності. Систематизація жанрів медіамовлення завжди була досить складною, що спричинено поліфонічністю визначення поняття жанр: 1) вид творів у галузі якого-небудь мистецтва, який характеризується певними сюжетними та стилістичними ознаками; 2) живопис на побутові теми; картина побутового сюжету; 3) спосіб що-небудь робити; сукупність прийомів, стиль, манера.

Жанровість у сучасній українській газеті - це системність, структурність, формоозначеність певної структури на мікрорівні [17, с. 337], що постала із синкретичної свідомості людини, здатної до форматування певних ознак. Ці ознаки на сьогодні усталилися і визначають жанр не за однією з них, а за сукупністю таких ознак, як характер зображуваного об'єкта (факт, подія), конкретне призначення матеріалу (завдання, яке треба розв'язати), певний масштаб охоплення дійсності і - відповідно - масштаб висновків та узагальнень (локальний чи глобальний), характер літературно-стилістичних засобів, призначених для відображення дійсності (стилістично нейтральних чи маркованих).

У публіцистичному мисленні системно-жанрові горизонти оформлені в три групи - інформаційну (хронікальну), аналітичну і художньо-публіцистичну, які поділяються на основні жанри: допис, інформація, огляд, коментар, звіт, репортаж, інтерв'ю, кореспонденція, стаття, нарис, фейлетон, есе, памфлет. Дещо пізніше відбулося внутрішньо-жанрове розмежування: інформація - хронікальна, аналітична; інтерв'ю - інтерв'ю-портрет, хронікальне та проблемне інтерв'ю; репортаж - хронікальний, аналітичний, сюжетний, репортаж-роздум; коментар - коментар-довідка, коментар-репліка, інформаційний коментар; звіт - розгорнутий, тематичний; нарис - проблемний, портретний; есе - проблемне, портретне; фейлетон - проблемний, портретний [17, с. 341]. Внутрішньо-жанрова диференціація засвідчує пластичність авторської свідомості щодо інтерпретації інформації, дедалі ширшу репрезентацію документального рівня творчості журналіста.

У сфері масової комунікації динаміка мови настільки активна, що відбувається постійний жанровий рух, який позбавляє згадану одиницю потрібної ознаки усталеності. Потужний жанровий діапазон нині модифікують, спостерігаємо розмитість меж деяких жанрів через ламання традиційних форм мислення. Оновлене життя потребує оновленої динаміки жанромислення. Сьогодні для неї характерні такі явища:

1. Поповнення складу жанрових груп новими видами жанрів, деталізованими внутрішньо, як-то: інформаційна група - політичний допис, фактологічний репортаж; аналітична група - політичний коментар, полемічна стаття, передова стаття, викривальний памфлет [32, с. 8], аналітична кореспонденція, аналітичний коментар, аналітичний огляд [23, с. 393]; інтерв'ю - викривальне, інформаційне, емоційне [15, с. 118]; огляд - політичний, літературний, спортивний; стаття - узагальнювальна, проблемна, літературно-критична; нарис - історичний [61, с. 545].

2.Об'єднання газетних жанрів у більшу кількість жанрових типів унаслідок розширення кола жанроутворювальних чинників: 1) власне- інформаційні жанри; 2) інформаційно-публіцистичні жанри; 3) власне- публіцистичні жанри; 4) художньо-публіцистичні жанри; 5) рекламні жанри; 6) художні жанри; 7) розмовно-побутові жанри; 8) офіційно-ділові жанри; 9) інші жанри [61, с. 546-547].

3.Ускладнення жанрової типології новими різновидами, подекуди не специфічними для газети, як-от: історичний календар, консультація поповнюють власне-інформаційні жанри; вибачення, привітання, рейтинг, пора дата ін. - інформаційно-публіцистичні жанри; до художньо-публіцистичних жанрів долучаються історія, каламбур, мемуари, сатиричний коментар; типологічну групу «інші жанри» дедалі частіше поповнюють гра, кросворд, гороскоп, тест, рецепт тощо [61, с. 546].

4.Акцентуація в межах медіалінгвістики на нових функціонально- стилістичних ознаках, рівнях (формат, зміст, мова) і жанрових типах текстів з позицій співвідношення в них функцій повідомлення та впливу і виокремлення чотирьох функціонально-жанрових груп: новини, інформаційна аналітика, публіцистика та реклама .

5.Дифузність, нечіткість вираження специфічних жанрових властивостей, спричинена громіздкістю різноманітних інформаційних потоків, що нерідко дисонують один з одним, посиленням інтернаціональних зв'язків, розширенням масштабів урбанізації населення, ростом його мі грації. Taк, зокрема, деякої метаморфози зазнав жанр репортажу, оскільки саме в ньому очевидним є зв'язок з попередньою подією. Унаслідок цього до газети потрапляє спонтанне, абсолютно непідготовлене мовлення журналіста, який ставить за мету майже синхронно відтворювати події. Мета репортажу - зробити читача свідком того, про що йдеться, тому канони розмовного мовлення тут дієвіші, ніж в інших жанрах.

6.Переорієнтування, видозміна, зникнення деяких газетних жанрів, спричинені демократичними суспільними процесами. Передусім із газетного простору майже зникла передова стаття.

7. Майже послідовне зникнення з газетних шпальт назв жанрів, їх здебільшого заступає проблематика, або тематичні домінанти. Так, наприклад, в одній із державних газет, яка оперативно інформує читачів про найважливіші рішення державної ваги, газеті «Голос України» тематична рубрикація є найбільш загальною: «Політика», «Новини», «День», «Сім'я», «Суспільство», «Реклама та оголошення», «Спорт». Натомість у «Дзеркалі тижня» як репрезентантові незалежної преси на всеукраїнському рівні, розрахованої передусім на еліту нації, розвиток її політичної думки, на створення умов для самореалізації творчого потенціалу нації [Костенко, с 84], рубрики є оригінальнішими, подрібненими на актуальні підрубрики, які одразу привертають увагу динамічно налаштованого читача, пор.: «Влада» і її підрубрики «За кордоном», Право»; «Гроші» і підрубрики «Про головне», «Аналітика», «На шляхах реформ», «Мікро-економіка і бізнес»; «Людина» і підрубрики «Культура», «Читання», «Я і Ми», «Знання - сила», «Здоров'я», «Архіваріус», «Сімейне коло». У річищі поданих рубрикацій функціонують майже всі типові, класичні жанри: допис, інтерв'ю, репортаж, нарис, проблемна стаття, огляд, щоправда, здебільшого без назв самого жанру. Однак тематична організація інформаційного потоку є сьогодні на часі, актуалізує ще одну важливу класифікаційну ознаку - «належність тексту до певної медіатопіки» [18, с. 38], або тематичної домінанти, наприклад, політики, бізнесу, спорту, культури.

8. Поява в постперебудовний період нового жанрового різновиду - рекламного. Яскраву спрямованість газетних рекламних текстів на забезпечення впливу реалізують як на рівні мови, тобто лінгвістичними засобами виразності, так і за допомогою медійних технологій - прийому розташування на газетній шпальті, графічних прийомів (варіювання шрифту, дефісація, збільшення-зменшення літер тощо), створення зорових ілюстративних чи фотообразів, які легко запам'ятовуються. У передвиборні періоди, особливо популярні останнім часом, помітне домінування в газетах політичних різновидів реклами - передвиборної агітації, політичної реклами, прихованої політичної реклами, політичної антиреклами, політичної контрреклами, неякісної політичної реклами [23, с. 369-370], які формують і водночас продукують політичну культуру соціуму.

Отже, функціонально-стилістичний аналіз синтаксичних процесів мови української преси означеного періоду виявив їхню самобутність, закріплення синтаксичних одиниць за певними жанрами, оновлення їхньої структури та семантики, набуття стилістично виразних, конотованих рис. Діапазон стилістичних коливань, які відбуваються в синтаксичній системі газетної мови, засвідчує, що її синтаксичні норми зазнають тиску з боку розмовного мовлення, ураховують стереотипи комунікативно-прагматичної мовленнєвої поведінки автора, зумовлені жанровою диференціацією газетної продукції і соціально вираженою динамікою життєвих змін.

1.3 Функціональні зміни в сучасній українській пресі та їх вплив на стилістичні ресурси синтаксису

Інформативність українських газет радянських часів була справжнім порушенням стильової норми, згідно з якою газетно-публіцистичний стиль повинен виконувати інформаційно-змістову функцію. Основним інструментом впливу тоді була не фактологічна, а специфічна концептуальна інформація: політичний міф, чи, як його називають дослідники, ідеологема: «Ми побудували розвинутий соціалізм; наша країна - найбільш передова, ми приступаємо до будівництва реального соціалізму» і под. Вона слугувала своєрідним «фільтром», через який пропускали газетний матеріал. З усуненням цензури постала ситуація активного впливу позамовних, соціальних чинників на функціонування мови загалом і в засобах масової інформації зокрема [46, с. 176]. Цим, на нашу думку, можна пояснити ті зміни, які відбулися в українських газетних текстах після періоду перебудови, поглибилися після Помаранчевої революції 2004 року і тривають сьогодні. Серед них:

1.Посилення інформативності викладу, досягнення рівноваги між концептуальною і фактологічною інформацією. Інформаційне поле, створюване сучасними українськими газетами, є різноманітним за змістом повідомлень, формами та якістю їх подання. Тому будь-яка інформаційна діяльність, що заторкує інтереси і потреби людей, спрямована не тільки на інформування аудиторії, а й на формування або зміну позицій, поглядів, ціннісних орієнтацій [21, с. 418]. Іншими словами, преса ви ступає чинником, який формує громадську думку. До того ж, функціональна інформатизація газетного простору сприяє поширенню нових жанрів: журналістського розслідування, версій, пов'язаних зі специфічними способами отримання інформації.

Спостережено, що домінанта осмислення дійсності дедалі впевненіше зміщується у бік практицизму. Сучасна «кліпова» свідомість аудиторії часто не в змозі сприймати великі за обсягом тексти, та ще й з відкритою авторською позицією моралістичного характеру. Тому превалювання інформаційних жанрів є свідченням відображення змін у національному менталітеті українців, котрі від слів, розмов про справи переходять до їхньої реалізації. Важливим соціокультурним «фрагментом» нового українського менталітету стає поняття «якість життя». В інформаційні тексти сучасної української преси частіше вкраплюються емоційні «фарби», що посилює вірогідність, об'єктивність викладу і водночас попереджає читацьку байдужість до «сухої» фактологічної інформації.

2.Істотна активізація особистісної тенденції, що супроводжується утворенням нового стилетвірного центру, яким слугує особистість журналіста: його авторська інтенція і мовні захоплення, смаки значною мірою

зумовлюють стилістичні риси створюваного тексту. Нові принципи подання й інтерпретації інформації за умов відсутності жорсткої регламентації повідомлення, уведення до тексту різних «мовних світів», індивідуалізація авторського комунікативного наміру - усе це, на думку О.В. Какориної, породжує явище стилістичної рівномірності всередині одного тексту і мінімальних мовленнєвих структур [35, с. 90]. Активізація особистісної тенденції виявляється в поширенні таких жанрів, як есе, коментар, прогноз, сповідь.

3.Утвердження діалогічності як фундаментальної якості газетної мови і журналістської творчості загалом. Діалогічні риси виразно посилюють ся: з'являються статті, які репрезентують палку, зацікавлену розмову автора з читачем. У зв'язку з цим образ «посереднього» читача (знеособленого адресата) часто заступає образ читача-однодумця або читача-опонента, людини, котра солідарна з автором, співчуває йому чи не згодна з ним. Наслідком цього є різні соціальні групи, різні автори й адресати - полі-векторна палітра сучасної української преси, у якій поширюються жанри з діалогічним стрижнем: бесіда, експрес-інтерв'ю, експрес-опитування, ексклюзивні інтерв'ю тощо.

4.Актуалізація тенденції до породження нових змістів і нових оцінок за допомогою гри з цитатним фондом, який апелює до всього нашого мовного досвіду. Залучення до активного вжитку інтертекстуальних компонентів - одного із способів непрямого вираження здебільшого негативної оцінки в газетних текстах соціально-політичного спрямування - засвідчує господарювання сучасного журналіста вже не тільки і не стільки над своїм словом, скільки над словом чужим, над культурним тлом. У такому разі журналіст уже не творить, а інтерпретує, підсвідомо підвищуючи стилістичну вагу інтерпретативів, формуючи їхні оцінні характеристики у свідомості адресата. Через те сучасну епоху справедливо називають «куль турою інтерпретації готового слова» [10, с. 108].

Отже, згадані функціональні зміни проектуються на мовне оформлення газетного тексту, віддзеркалюються в його лексико-граматичних засобах, у яких закладені чималі стилістичні потенції. Серед них особливе місце посідає синтаксис. Донедавна вважали, що синтаксис, на відміну від лексики і фразеології, не має чіткого стилістичного забарвлення своїх одиниць, не має строгого функціонального прикріплення їх до певних мовленнєвих сфер отже, загальномовним засобом, пов'язаним з усіма функціональними стилями. Зміни і тенденції, які спостерігаємо в мові української преси початку XXI ст., оновлюють структуру та семантику синтаксичних одиниць, стилістично маркують їх, даючи змогу констатувати функціонально-стилістичну самобутність синтаксичної організації газетної мови.

РОЗДІЛ ІІ. СПІВВІДНОШЕННЯ ТРАДИЦІЙНИХ І НОВИХ ТЕНДЕНЦІЙ У ФУНКЦІОНУВАННІ ПРОСТИХ РЕЧЕНЬ В УКРАЇНСЬКІЙ ГАЗЕТНІЙ МОВІ ПОЧАТКУ XXI СТ.

2.1 Стилістичне навантаження двоскладних речень

Будь-який сучасний текст засобів масової інформації, щоб його сприйняв читач, повинен мати чимало якісних властивостей - об'єктивність, актуальність, відповідність запитам аудиторії, популярність. Певною мірою ці властивості забезпечує мовна структура тексту, яка на всіх рівнях є досить динамічною і, безперечно, потребує вивчення в умовах реального функціонування.

Механізмами контекстуальної динаміки володіють і малодосліджені у стилістичному плані підмет та присудок двоскладного речення.

Підмет як структурно потрібний компонент двоскладного речення дослідники характеризують за низкою кваліфікаційних ознак, зокрема: 1) входженням до структурної схеми речення в ролі головного члена; 2) позначенням носія предикативної ознаки; 3) співвіднесенням із «даним» (темою) при актуальному членуванні речення; 4) співвіднесенням із суб'єктною позицією семантико-синтаксичної структури речення; 5) вираженням спеціалізованою відмінковою формою - називним відмінком іменника, займенника тощо; 6) перебуванням у двобічному (предикативному) зв'язку з присудком; 7) поєднанням із присудком способом предикативного зв'язку - координацією; 8) посіданням типової позиції перед присудком [18, с. 74; 56, с. 268-272].

У мові сучасної української преси, яка відтворює складні суспільно-економічні, політичні й культурні процеси, активно функціонують різнопланові підмети, категорійна семантика яких може охоплювати такі основні значення [32, с. 157]: а) активного діяча, напр.: Спостерігачі відзначають можливий черговий виток політичної кризи в Киргизії (Україна молода, 23.10.2007); б) носія стану: Народ прозрів, згуртувався в борні за свої права й свободи (Сільські вісті, 16.12.2004); в) суб'єкта процесу, напр.: Майже коло кожної хати буяють мальви (Сільські вісті, 07.03.2007); Гарно родять соняшники насіннєвої компанії «Маїс» (Вінниччина, 27.02.2007); г) предмета якісної характеристики: Прикраса справді дивовижна (Високий замок, 02.10.2008); Цей юнак... не бездарний (Дзеркало тижня, 30.05.2009) та ін.

Така виразна тенденція до зміни орієнтирів життєвого й комунікативного простору, безперечно, спричинила істотні зміни в мовній сфері, зокрема й у функціональному використанні підмета в сучасних мас-медіа. На шпальтах газет поодинокими є згадані вище слова для називання суб'єктів, зайнятих певним видом діяльності, пор.: У районі на вагу золота - електрозварники, токарі, муляри (Голос України, 04.04.2006). Зовсім не використовують лексеми для найменування груп людей, об'єднаних одним видом діяльності: бригада, зміна, ланка та ін. Підмети-номінації працівник, робітник, колектив, товариство тощо використовують обмежено, поєднуючи їх здебільшого з назвою професії. Пор.: Працівники міліції підробляли документи (Сільські вісті, 16.12.2000). Натомість активно функціонують підмети іншого лексико-семантичного плану - передусім на позначення осіб та груп осіб (частіше) сучасного політикуму, як-от: депутат, урядовець, парламентар, активіст, посадовець, опозиціонер, соратник, лідер, фракція, парламент, електорат, опозиція, коаліція тощо, а також представників інших галузей життєдіяльності сучасного суспільства - журналіст, лікар, студент, правоохоронець, учитель, спортсмен тощо. Напр.: Депутати зайнялися безпосередньо законотворчістю (Сільські вісті, 16.12.2004); В Одесі активісти громадського комітету «Одеса - Так» провели акцію протесту проти розпродажу оздоровниць і рекреаційних земель (Сільські вісті, 29.03.2005). Для привернення уваги читача до газетного тексту, створення викривального ефекту журналісти нерідко послуговуються оказіональними простими підметами, утвореними від назв партій, до яких входять їхні представники, пор.: «Героями» цього дня стали «трудовики». Фракцію «Трудової України « залишило ще четверо народних депутатів (Сільські вісті, 16.12.2004); 3 гарячої голови КПУвці залякують (тільки кого?) виходом з антикризової коаліції, погрожують звільненням О. Мороза з посади Голови Верховної Ради... (Сільські вісті, 30.11.2006).

Варто зазначити, що власна назва в ролі підмета дуже часто набуває метонімізованого вияву, слугуючи водночас стилістичним маркером експресивної оцінки - урочистості, піднесеності, невимушеності, влучності тощо. Пор.: Україна запропонувала Азербайджану проект модернізації українських танків Т-64... (Сільські вісті, 28.12.2006); Росія може відмовитися від участі в спільній україно-російській програмі створення літака АН-70. Київ на це реагує спокійно (Голос України, 07.04.2006); Колись Одещина збирала цукровий буряк на 40 тисячах гектарів (Голос України, 12.04.2006); Щойно Львів урочисто відсвяткував своє 750-річчя... (Культура і життя, 15.11.2006); Багдад звинувачує Хашимітське королівство у підтримці іракських повстанців (Сільські вісті, 22.03.2005).

Цікаво виявляють себе в газетних текстах підмети, виражені інфінітивами. Вони значно виразніші від типового іменникового і вживаються здебільшого в тій частині речення, яка передає узагальнення, публіцистичність і категоричність дії, вираженої присудком. Речення з інфінітивним підметом у мові сучасних українських газет трапляються двох видів: а) власне-інфінітивні; б) інфінітивно-іменні (складені). Власне-інфінітивні підмети виявляють себе як в інфінітиві повнозначного дієслова, так і у формі інфінітива описового дієслівно-іменного звороту. Пор.: Вивчити і відтворити кожний рух і жест індійського танцю - це важка самовіддана праця (Молодь України, 13-19.07.2006); Дійти згоди - завдання не з легких... (Вінниччина, 30.01.2007); Осмислити цей конфлікт - це зрозуміти момент істини (Літературна Україна, 23.03.2006); Головне зараз - не розслаблятися, не уповати на «правильну» коаліцію і «правильного» прем'єр-міністра, а продовжити роботу над удосконалюванням демократичних механізмів, додати до прямого волевиявлення інші ефективні форми громадського контролю над діями політиків (Українська газета, 11-17.10.2007).

Інфінітивно-іменні підмети значно рідше використовують на шпальтах газет, проте вони двофункціональні: інфінітивний компонент указує на самостійний, незалежний характер ознаки, що міститься в підметі, а іменний компонент називає цю ознаку. Напр.: Здатність весело і щиро сміятися - одна з найважливіших ознак правильного розвитку малюка і міцності його здоров'я (Сільські вісті, 22.03.2005); Бути ввічливим зовсім не важко! (Вінниччина, 30.01.2007). Використовуваний у функції підмета інфінітив, як бачимо, виражає переважно не конкретно реалізовану дію, а її різновид, що дістає належну оцінку у формі присудка.

Функцію експресивізації газетного тексту виконують підмети, виражені цілісною сполукою слів (іноді й реченням), як-от: «Створи себе сам» - це один з напрямків великого проекту «Вибирай серцем», спрямованого на допомогу студентам у їхньому майбутньому працевлаштуванні, плануванні кар'єри (Голос України, 20.04.2006).

У мові української преси початку XXI ст. виявляє активність і складений підмет - «синтаксичний компонент, що являє собою єдність словоформ, які утворюють сполучення слів чи окреме речення, здатне предикативно означатися присудком у структурі граматичного центру двоскладної будови» [32, с. 160]. Складені підмети бувають двох видів: синтаксично неподільні і семантично неподільні [56, с. 72]. З-поміж синтаксично неподільних складених підметів у сучасному українському медіатексті виокремлюють такі різновиди: кількісно-іменні словосполуки, словосполучення зі значенням вибірковості, словосполучення зі значенням сумісності [46, с. 36].

Спостерігаємо також тенденцію до дедалі ширшого використання в ролі підмета кількісно-іменних сполук, які «актуалізують у своєму змісті певну кількість учасників дії, носіїв стану та ін.» [32, с. 160]. Ті з них, що реалізуються поєднанням кількісного числівника з іменником, є найуживанішими в мові національних газет, оскільки допомагають відтворювати швидкоплинний життєвий ритм, кількісні характеристики явищ, фактів, виокремлювати предмети з-поміж інших, менш важливих, здебільшого в інформаційних текстах (дописах, передових статтях, репортажах, коментарях, хроніках тощо). Напр.: У неділю і вчора засідали одразу два парламенти (Сільські вісті, 29.03.2005); Два банки скубуться між собою за право вести рахунки енергоринку (Голос України, 04.05.2006). Двохелементні структури кількісно-іменних складених підметів нерідко модифікують різними засобами: прийменниками, частками тощо, що породжує складніші ланцюгові підметові структури. Пор.: У другій половині дня 24 березня від 10 до 15 тисяч прихильників опозиції штурмом захопили Будинок уряду в Бішкеку (Сільські вісті, 29.03.2005); У Миколаївській області через морози цієї зими загинуло від 70 до 100 відсотків плодоносних бруньок винограду (Голос України, 08.04.06). Зрідка іменниковий компонент у складі підмета набуває імпліцитного характеру, а його особливості відображає присудковий компонент, що надає викладу розмовного характеру, сприяє пом'якшеному висвітленню явищ: За включення до порядку денного набралося тільки 222 «за» (не голосували фракція КПУповним складом та майже вся фракція Партії регіонів) (Сільські вісті, 30.11.2006).

До підметової словосполуки зі значенням кількості може входити також збірний числівник та іменник, що є показником варіювання синтаксичних норм сучасного українського медіатексту, його українізації та відбиває іманентну рису української мови щодо вживання збірних числівників. Пор.: Загинуло щонайменше двоє робітників (Сільські вісті, 30.11.2006); 4 жовтня десь о п'ятій ранку двоє чоловіків розбили цеглиною вітрину бібліотеки ім. Лесі Українки на вул. Полтавській, 4 в центрі міста (Газета по-українськи, 11.10.2007); А п'ятеро дітей - троє дівчат і два хлопці - довгі роки святкували з мамою її день (Сільські вісті, 07.03.2007). Зрідка на шпальтах газет натрапляємо й на здрібніло-пестливі числівникові форми, вживані у ролі заголовків газетних публікацій. Сполучаючись з іменниками, що функціонують тільки в множині, такі форми збірних числівників сприяють створенню ефекту іронії, інтриги, миттєво привертають увагу читача. Пор.: Двійко виборів за квартал ? (Україна молода, 23.10.2007).

Другий різновид кількісно-іменного складеного підмета репрезентує структура, побудована за моделлю: «неозначено-кількісний числівник або займенниковий числівник + іменник», що рідше трапляється в мові сучасної української преси, пор.: Багато приміщень контор колишніх колективних господарств на Кіровоградщині уже давно розвалені (Сільські вісті, 28.12.2006); ...стільки ж виборців прийшло на дільницю (День, 27.03.2006).

Особливою експресією й активністю вживання в мові українських газет початку XXI ст. вирізняються кількісно-іменні складені підмети, утворені поєднанням іменника кількісної семантики з іншим іменником. Це передусім іменники частина, низка, група, мережа, сітка, море, океан, тьма тощо. Вони є граматичним ядром складеного підмета, але лексично не конкретизовані, особливо ті, що вжиті в переносному значенні і сприймаються тільки в усій структурі складеного підмета: частина продукції, частина громадян, низка заходів, група школярів, мережа магазинів, сітка годин, море проблем, море облич, океан сліз, тьма людей та ін. Керуючи родовим відмінком іменника, згадані іменники здебільшого вказують на надзвичайно велику неозначену кількість кого-, чого-небудь із відтінком експресивності [Вихованець, с 166], напр.: Значна частина громадян України працює сьогодні за кордоном нелегально (Сільські вісті, 02.03.2007).

Трапляються також складені підмети з оказіональними компонентами на позначення кількості, як-от тлуми, напр.: Тлуми львів'ян та гостей міста, здавалось, заполонили увесь простір (Культура і життя, 18.10.2006).

Підмети у формі словосполучення зі значенням вибірковості значно рідше функціонують у газетному тексті, аніж кількісно-іменні. Основним компонентом таких підметів є відносний або неозначений займенник, власне-кількісний чи неозначено-кількісний числівник, а залежним компонентом виступає іменник (або його еквівалент) у родовому відмінку множини з прийменником з (із). Напр.: Багато хто з опитаних висловився за введення уніфікованого англійського звертання на «ти « до будь-якого співрозмовника (Молодь України, 13-19.07.2006); Дехто з них несе на собі цей тягар усе життя... (Сільські вісті, 30.11.2006). У згаданих підметових структурах основний компонент «певною мірою обмежує коло предметів, виражених залежним компонентом» [32, с. 37-38], не володіючи здебільшого предметним значенням, а лише вказуючи на предметність. Така обмеженість, вибірковість пояснює незначну продуктивність цього різновиду підмета в мові сучасних українських газет.

Особливим є статус підмета, вираженого словосполученням зі значенням сумісності, або соціативного складеного підмета, оскільки слова в ньому не становлять семантичної єдності, проте об'єднуються цілісно тільки в позиції підмета. Як зазначає А.П. Загнітко, «соціативний підмет указує на єдність двох суб'єктів, що складають здебільшого певний колектив - сімейний, товариський, соціальний тощо, найчастіше - постійний, значно рідше - тимчасовий» [32, с. 160]. Таке трактування певною мірою пояснює надзвичайно обмежене функціонування згаданого підмета в мові сучасної української преси - передусім у нарисах та репортажах, що мають ознаки художньо-публіцистичної оповіді. Сумісність дії чи стану іноді можуть уточнювати слова разом, спільно, заодно, гуртом та ін. Пор.: Анатолій Олексійович із Людмилою Іванівною успішно у Волошках, мають де і чим пригостити своїх рідних, користуються великою шаною у трудолюбивих поліських селян (Сільські вісті, 06.03.2007); Так-так, говорили верба з вітром при долині (Сільські вісті, 28.12.2006,); За 50 років у своїй лабораторії Максим Федотович разом з колегами й учнями провели титанічну наукову роботу (Сільські вісті, 29.03.2005).

Засобом вираження підмета слугують і так звані семантично неподільні словосполучення, які виконують функцію єдиного найменування і мають досить широку сферу номінації: вони називають партії, посади, установи, явища, предмети, географічні об'єкти тощо. З-поміж них у мові української преси початку XXI ст. виокремлюємо:

1.Двохелементні структури з опорним іменником і залежним прикметником, що поширює його. Такі структури є однією із специфічних рис інформаційних жанрів сучасної періодики. Напр.: З цим варіантом по годилися «Наша Україна» і БЮТ (Сільські вісті, 30.11.2006).

У газетних текстах зрідка трапляються й складені підмети, структуровані із самих прикметників. їх можна кваліфікувати як «структури з якісною номінацією» [46, с. 79], напр.: Кращі з кращих охороняють перших осіб держави (Молодь України, 04-10.01.2007).

2.Двохелементні лексикалізовані словосполучення моделі «іменник у називному відмінку + іменник у родовому відмінку», напр.: Сумлінні платники податків матимуть преференції (Урядовий кур'єр, 21.11.2006).

3. Багатоелементні структури з опорним іменником, що здебільшого слугують назвами установ, підприємств, організацій, політичних партій, посад, почесних звань тощо. Напр.: Орджонікідзівський районний суд Запоріжжя за позовом представника Народного Союзу «Наша Україна» заборонив Запорізькій міській виборчій комісії оголошувати остаточні результати виборів до Запорізької міської ради (Голос України, 08.04.2006).

Отже, стилістичне навантаження двоскладних речень зумовлене передусім функціональними виявами їхніх головних і другорядних членів. Помітними є зміни у структурно-семантичній репрезентації підмета: на тлі переважного вживання підметів, що позначають традиційні назви осіб, явищ, процесів суспільно-політичного життя, пасивізації деяких найменувань у ролі підметів, активно вживаних у радянські часи, актуалізуються нові,здебільшого прості підмети, виражені іменниками чи займенниковими іменниками у формі називного відмінка, пов'язані з назвами суб'єктів політики, політичних груп і напрямів. Різноплановим є і їхнє стилістичне використання - від нейтрального номінативного позначення до експресивно-оцінного - у разі субстантивації, метонімічної транспозиції, оказіонального творення. Вибір простої чи складеної форми підмета визначає тематика, жанрова специфіка та індивідуальність автора газетної публікації.

2.2 Функціонально-стилістичні особливості вживання другорядних членів речення

Послідовне дотримання логіко-граматичних засад при класифікації другорядних членів речення протягом XIX ст., - зауважує А. П. Загнітко, - зумовило і відповідне їх термінологічне окреслення: означення, додаток, обставина» [32, с. 173]. Ці члени речення в сучасних українських газетних контекстах дуже поширені, бо за допомогою їх журналісти відтворюють різноманітні життєві реалії суспільства, конкретизуючи логічні поняття об'єкта, атрибута й обставини.

Обсяг поняття член речення дає змогу синтезувати всі аспекти: логіко-синтаксичний, структурно-синтаксичний і комунікативно-синтаксичний [38, с. 48]. Функціонування цієї багатовимірної синтаксичної одиниці в газетному контексті спричиняє актуалізацію синтаксичної, семантичної, логіко-психологічної та комунікативно-прагматичної функцій.

Як слушно зауважує Н.Л. Іваницька, на конструктивне членування речень, на виділення його членів нашаровується комунікативний аспект, тобто важливість відповідного члена в комунікативному плані, виокремлення його з-поміж інших членів, його актуалізація в реченні [38, с. 48]. Тісне переплетення цього аспекту з семантико-стилістичним у мові сучасної української преси спрямоване на актуалізацію важливих об'єктних, атрибутивних, обставинних чинників повідомлення, посилення впливовості його емоційно-оцінних характеристик на реалізацію комунікативного діалогу «автор - читач».

У мові української преси початку XXI ст. фіксуємо низку постійних означень, які є переважно складниками термінологічних словосполучень у текстах інформаційних жанрів, зокрема: економічна і соціальна політика, парламентські вибори, парламентська кампанія, політичні сили, пленарний тиждень, антикризова програма, імперативний мандат, широка коаліція, банківська система, газові угоди і под. Напр.: На переконання глави держави, без порозуміння щодо основ і завдань економічної і соціальної політики держави жодна з гілок влади не спроможна самостійно вирішити проблему реформування місцевої влади (Урядовий кур'єр, 26.03.2008); За домовленостями Партії регіонів і БЮТ найближчі парламентські вибори мають відбутися аж 2014 року (Експрес, 04-11.06.2009); Така дрібниця, як дострокова парламентська кампанія, можлива без жодних правових підстав (Дзеркало тижня, 02.02.2008); ...істотний приріст прихильників спостерігався у трьох політичних сил -- БЮТ, комуністів і блоку Литвина (День, 09.11.2007). Такі інформативні термінопоєднання є абсолютно новими, спричиненими активізацією українського політичного життя й економічних пріоритетів держави. Вони цілком витіснили з ужитку постійні означення трудовий, братерський, братній, соціалістичний, радянський, рішучий, високий, ударний тощо, зафіксовані в мові преси 70-80 pp. XX ст., пор.: трудова вахта, трудові дарунки, трудові звершення, політичне і трудове піднесення, братерська дружба, братні соціалістичні країни, рішуча відсіч, високий обов'язок, високий рубіж, ударна праця, ударна вахта тощо [45, с. 182-183].

Новим явищем у мові преси досліджуваного періоду є активне використання прикметникових означень, утворених від назв політичних партій, політичних уподобань, прізвищ політичних діячів, назв державних установ, держав тощо. Напр.: Аналітики прогнозують невдовзі і втечу з бютівського корабля як політиків, так і їхніх спонсорів (Голос України, 27.05.2008); вернемося до помаранчевого табору (Українська газета, 11-17.10.2007); Вигідні з психологічного погляду - на тлі Баложиного наклепу - бойові дії, розпочаті Тимошенко, можна було б подати не як факт відкритої агресії, як вимушений акт примушування до миру (Дзеркало тижня, 06.09.2008). Як засвідчує обстежений матеріал, стрижневим, часто вживаним сьогодні на газетних шпальтах є означення ключовий (ключова), що, на нашу думку, спричинено семантикою цієї лексеми, її легкою придатністю до функціонального виокремлення найважливішого в змісті повідомлення: Ключовим пунктом наради було підписання листа на адресу Міжнародного валютного фонду щодо отримання чергового траншу кредиту (Україна молода, 03.03.2009); Ключовою темою форуму стала і відповідальність власника за створення безпечних умов роботи виробничих об'єктів... (День, 23.10.2007); Ключовою цінністю демократичного врядування є законослухняність...(Дзеркало тижня, 30.05.2009).

Локативні відношення нерідко відтворюють за допомогою означення тамтешній, активізованого останнім часом зі значенням «який є (відбувається) там, у тому місці, у тій місцевості, про яку йдеться». її використання певною мірою українізує, оживлює газетний виклад, сприяє уникненню повторень. Напр.: Гранітна скульптура із зображенням тамтешнього героя, націоналіста та військового союзника у боротьбі проти Московської держави, шведського короля Карпа ХІІ з'явиться в Україні (Україна молода, 23.10.2007); Свою розповідь ми почнемо з тамтешніх подій (Дзеркало тижня, 06.09.2008). Стилістичну функцію уникнення повторень і надання контекстові пафосності виконують також означення перифразного зразка, що увиразнюють атрибутивну характеристику місця події, пор. стилістично нейтральне мешканці Києва і стилістично забарвлене мешканці стольного града: Мешканці стольного града переважно підтягувалися сюди наприкінці робочого дня (Голос України, 24.11.2005).

Як і раніше [46, с. 103], активно вживаними в інформаційних (дописах, інформативних повідомленнях, репортажах) та аналітичних (спортивних оглядах) текстах сучасної української газетної періодики є прикметникові означення, утворені від географічних назв. У такому разі речення не потребують обставин місця, бо означення виконують подвійну функцію: атрибутивну й обставинну. Напр.: Із власної кишені розплачуються кримські міліціонери і за лікування Мустафи та Ейваза Хаїрових (Україна молода, 03.03.2009, с 2). Останнім часом такі означення поширилися і на заголовкові комплекси, де вони чітко і точно номінують місце події: Рекорд брацлавських педагогів (Вінниччина, 18.03.2008). Новою є тенденція до посилення атрибутивних функцій відтворюваних реалій за допомогою вживання ступеньованих форм якісних прикметників, активізація яких особливо помітна останнім часом. Вони яскраво виражають категорійне «значення ознаки предмета, що конкретизується як ознака міри якості в ньому» [Островська, 2006]. Напр.: ...найсвіжіший запис зроблено після старту на «1+1» телепроекту «Танці з зірками», що полюбився телеглядачам (День, 23.10.2007); Здається, ми маємо нагоду спостерігати чи не найцікавіший за всі роки незалежності чемпіонат України (Україна молода, 23.10.2007); На жаль, представникам найдальшої глибинки бракує впевненості (Вінниччина, 18.03.2008). Іноді відбувається ненормативний процес ступенювання прикметникових форм, коли у формі вищого ступеня порівняння виступає відносний прикметник, напр.: Багато з антонівських планерів у часи своїх перших польотів у київському небі діставали характеристичні ознаки найневибагливіших, найекономічніших... серед свого класу літальних апаратів усього світу (Молодь України, 25-29.10.2007).

Дещо порушують архітектоніку інформативного повідомлення про погоду художньо-публіцистичні вкраплення, як-от дієприкметниковий зворот, який розширює семантику постійного означення, на зразок ...на наших українських просторах ще стоятиме позичена у зими морозна погода (Голос України, 28.02.2006), проте вони є колоритними в стилістичному плані, інтригують вибагливого читача.