Поняття і загальна характеристика положень досудового слідства

Виділення справи в окреме провадження допускається тільки тоді, коли це викликано необхідністю і якщо це не може негативно позначитися на всебічності, повноті та об'єктивності дослідження й вирішення справи. Непра-вильне об'єднання або роз'єднання кримінальних справ є підставою для повернення справи на додаткове розслі-дування (ч. 1 ст. 246 КПК).

Про об'єднання справ в одне провадження або про виділення справи в окреме провадження особа, що про-вадить дізнання, слідчий або прокурор складають поста-нову.

6. Використання науково-технічних засобів при розкритті й розслідуванні злочинів.

Науково-технічні засоби досить широко застосовуються у сфері кримінального процесу зокрема при розкритті й розслідуванні злочинів. Викори-стовують їх і злочинці, які мають на озброєнні не тільки сучасні транспортні засоби і зброю, а й прилади нічного бачення, пристрої для прослуховування телефонних роз-мов, найновішу радіо-, теле- і відеоапаратуру. Тому без відповідного технічного оснащення органів розслідування ускладнюється розкриття й розслідування злочину, бороть-ба зі злочинністю в цілому.

До науково-технічних засобів, які використовуються при провадженні розслідування, криміналісти відносять сис-тему загальнотехнічних, пристосованих і спеціально роз-роблених приладів, апаратів, устаткування, інструментів пристосувань, матеріалів, а також методів їх застосуван-ня з метою виявлення, фіксування, вилучення, досліджен-ня доказів для більш ефективного проведення розсліду-вання и попередження злочинів Гончаренко В.И. Научно-технические средства в следственной практике. - К., 1984..

Сам факт використання маловідомих обшукуваному науково-технічних засобів може справити на нього сильний психологічний вплив і часто саме за допомогою науково-технічних засобів отримують оперативні дані.

Порядок застосування при проваджені слідчих дій найважливіших науково-технічних засобів -- звукозапису, кінозйомки і відеозапису -- детально врегульований в за-мші (статті 85і і 852 КПК). Про їх застосування повідомляються учасники слідчої дії. Звукозапис і відеозапис відтво-рюються після закінчення слідчої дії, кіноплівка також де-монструється всім учасникам. Виготовлені під час прова-дження слідчої дії фотознімки, матеріали звуко- і відеозапису, кінозйомок, плани, схеми та інші матеріали додаються до протоколу цієї дії як такі, що пояснюють його зміст (ч. 4 ст. 85 КПК). Але в дійсності ці матеріали мають більш широке і самостійне доказове значення, тому доцільно було б визначити їх самостійним джерелом доказів, а зліпки й відбитки -- похідними речовими доказами.

У КПК порівняно докладно регулюється застосування лише трьох науково-технічних засобів (статті 85-1 і 85-2 КПК), а це є не зовсім ефективним, бо з появою кожного нового технічного засобу виникає питання про допус-тимість і правомірність його використання для фіксуван-ня доказів, обставин кримінальної справи. Тому цілком слушними є пропозиції сформулювати в КПК загальні норми про умови допустимості використання науково-тех-нічних засобів і в широкому плані -- досягнень науки і техніки в кримінальному процесі. Однак не слід виклю-чити вже наявні в КПК норми, які регулюють порядок застосування окремих технічних засобів і охорону прав особи при цьому, оскільки саме конкретні вказівки закону є важливими й реальними гарантіями додержання прин-ципів кримінального судочинства Гончаренко В. И. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судупроизводстве. -- К,, 1980..

Загальні вимоги, що визначають умови допустимості застосування в кримінальному процесі науково-технічних засобів і методів розслідування, такі:

-- дії з їх застосування правомірні, якщо вони передбачені законом не суперечать йому;

-- застосувати їх можуть особи, спеціально на це упов-новажені;

-- можливість їх застосування безпосередньо визначається їх науковою обґрунтованістю, об'єктивністю й достовірністю результатів, що одержуються;

-- вони не повинні суперечити етичним нормам, при-нижувати гідність осіб, щодо яких застосовуються;

-- їх застосування має відповідати вимогам безпеки.

Для ефективного застосування науково-технічних за-собів працівники органів слідства повинні самі набувати навичок їх використання, а за необхідності запрошувати спеціаліста для участі у проведенні слідчої дії, мати ви-черпну інформацію про можливості існуючих експертних установ. Нехтування цим призводить на практиці до того, що слідчий не вміє відшукати матеріальні сліди злочину, правильно їх вилучити й оформити, внаслідок чого назав-жди втрачаються докази. Разом з тим слід зазначити, що відображувані в протоколах оглядів, обшуків, впізнань та багатьох інших дій фактичні дані засвідчуються підписа-ми понятих. Тут маємо протиріччя між необхідністю фіксу-вання в протоколах слідчих дій усієї отриманої інформації та реальною можливістю її засвідчення. Обумовлюється це тим, що дослідження матеріальних слідів злочину мо-жуть проводитися з використанням фахових знань за ме-тодикою, яка не завжди може бути зрозумілою понятим, а результати таких досліджень іноді потребують спеціальної розшифровки. Хід досліджень, у процесі яких застосову-ються спеціальні знання та різні сучасні науково-технічні засоби, не завжди можна контролювати, а результати та-ких досліджень не завжди доступні для безпосереднього сприйняття. Нарешті, перешкодою для засвідчення за до-помогою понятих може бути також небезпека для здоров'я безпосереднього сприйняття матеріального джерела інформації (отруйні речовини, радіоактивні ізотопи тощо) і у такого роду дослідження, не можуть здійснюватися в рамках слідчих дій, де беруть участь поняті. У протоколах слідчих дій можуть фіксуватися хід та результати досліджень, які виконуються без застосування фахових знань.

7. Залучення громадськості до розкриття й розслідування злочинів.

Вести ефективну боротьбу зі злочинністю сила-ми одних лише правоохоронних органів, навіть добре технічно оснащених, неможливо. Значну допомогу орга-нам розслідування у розкритті злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили, і у виявленні причин та умов, що сприяли вчиненню злочинів, може подати громадськість.

Форми участі громадськості у попередньому розсліду-ванні можуть бути різні -- як процесуальні (порука гро-мадської організації або трудового колективу за належну поведінку і своєчасну явку обвинуваченого до суду, слід-чого або особи, що провадить дізнання, при обранні такого запобіжного заходу; порушення клопотання про взяття особи, яка вчинила злочин, що не являє великої суспільної небезпеки, на поруки громадською організа-цією або трудовим колективом (ст. 154, 10 КПК), так і непроцесуальні (допомога громадських помічників слід-чого, повідомлення громадянами відповідної інформації після звернення працівників органів розслідування через пресу, радіо, телебачення по допомогу в розкритті злочи-нів, зокрема у зв'язку з виявленням трупів; допомога у розшуку осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів; прочісування місцевості для виявлення там осіб, що вчи-нили злочин, та ін.).

При всіх формах участі громадськості у розкритті й розслідуванні злочинів її представники лише допомага-ють органам розслідування у встановленні обставин вчи-нення злочину та осіб, які його вчинили, не замінюючи їх, бо законом їм не надано право самостійно виконувати процесуальні дії у кримінальній справі. Це стосується і громадських помічників слідчого.

8. Виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню зло-чину, та вжиття заходів до їх усунення.

Покладення законом на слідчого та орган дізнання обо-в'язку виявляти при провадженні розслідування причини та умови, які сприяли вчиненню злочину, і вживати заходів до їх усунення випливає з завдання досудового слідства не лише розкрити злочин і викрити осіб, які його вчинили, а й знейтралізувати або ліквідувати грунт для вчинення таких злочинів.

Важливість належного виконання даного обов'язку органами розслідування полягає ще й у тому, що саме причини та умови, які сприяли вчиненню злочину, мо-жуть бути обставинами, що впливають на ступінь і харак-тер відповідальності обвинуваченого, вид і розмір пока-рання. Так, у справах про злочини неповнолітніх залежно від встановлення умов життя і виховання неповноліт-нього, обставин, що негативно впливали на його вихо-вання (ч. 1 ст. 433 КПК), може бути вирішено питання про притягнення такого неповнолітнього до криміналь-ної відповідальності або про закриття справи із застосу-ванням до нього примусових заходів виховного характеру (ст. 9 КПК).

Висновок

Процес боротьби зі злочинністю та викорінення всіх її детермінант, відновлення порушеного права та забезпечення законних прав та інтересів людини і громадянина, вимагають проведення справедливого правосуддя, що регламентується нормами кримінального процесу. Досудове слідство, як одна із невід'ємних частин кримінального процесу, повинно бути всебічним, повним, об'єктивним, та має проводитись суворо в межах кримінально-процесуального закону. Чинний Кримінально-процесуальний кодекс України у главі 11 встановлює положення досудового слідства, що віддзеркалюють характерні риси та особливості досудового слідства як стадії і своїми вимогами спонукають органи дізнання й досудового слідства до швидкого, раціонального, всебічного, повного, та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, виконання завдань даної стадії й охорони в ній прав і законних інте-ресів громадян та юридичних осіб.

Працюючи над даною роботою я намагався зробити загальну характеристику положень досудового слідства, використовуючи погляди різних науковців та практичних працівників. Теоретична база досудового слідства є досить виваженою і чіткою, проте на практиці непоодинокі нехтування та обхід норм кримінального судочинства. Так, зокрема зустрічаються випадки порушення підслідності кримінальних справ, недотриманні строків досудового слідства, неефективному відомчому контролю за дотримання законності в діяльності органів досудового слідства, створення і діяльність слідчо-оперативні групи не регламентовані чинним кримінально-процесуальним законодавством, Кодекс передбачає не повне коло науково-технічних засобів, хоча в них є потреба і вони активно використовуються.

На тлі створення нового Кримінально-процесуального кодексу необхідно зазначити, що від розв'язання проблеми створення ефективної системи кримінального судочинства залежить міцність фундаменту для сучасної моделі розвитку України, її модернізації, підвищення конкурентоспроможності у світовій кримінально-правовій системі.

Список використаної літератури:

1. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. / К: Юрінком. -1998. -с. 52

2. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренко. -К. -«Форум». -2003. -с. 12.

3. Авер'янов В.Б., Бойко В.Ф. Коментар до Конституції України. -К.: Інститут законодавства Верховної Ради України. -1998. -с. 31.

4. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За заг. ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. -К.: Конон, А.С.К., -2003.

5. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права. Офіційне видання. / -К.: Парламентське видавництво. -2000. -с. 6

6. Проект кримінально-процесуального кодексу України. / -К. _Видавництво ВРУ. -2004.

7. Кримінальний процес України: Підручник / За ред. Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця. - Харків, -2000.

8. Законодавство України про правоохоронні органи. Офіційне видання. -К.: Парламентське видавництво. -2002. _с. 3

9. Відомості ВРУ. -1992. -№ 27. -с. 382

10. Відомості ВРУ. -1992. -№ 22. -с. 303

11. Відомості ВРУ. -1993. -№ 35. -с. 358

12. Гончаренко В.И. Научно-технические средства в следственной практике. - К., 1984.

13. Федотова А. Ф. Эксперимектальная и прикладная психология, -Л., 1971.

14. Сирков С. М., Фефилатьев А. В. Проведение предварительннх исследований материальннх следов на месте происшествия. - М. - 1986.

15. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. - М., 1979.

16. Лукьянчиков Е.Д., Кузьмичёв В.С. Конспирация как средство преодоления противодействия расследованию. - Омск, 1988.

17. Ларін А.М. Работа следователя с доказательствами. - М. 1996.

18. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес. - К., 1999.

19. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України. - Київ. 2003.

20. Каткова Т.В., Каткова А.Г. Закінчення досудового слідства та складання обвинувального висновку по кримінальній справі. Навч. Посібник. -Х. -«Рубікон». -2002. -с. 4

21. М.М. Михеєнко, В.І. Нор, В.П. Шибко. Кримінальний процес України. Видання 2-ге, перероблене і доповнене. -К.: Либідь, -1999. -с. 202

22. Савицкий В.М. Надо ли реформировать стадии возбуждения уголовного дела?// Советское государство и право. - 1994. - №8. - с.84.

23. Зинатуллин 3.3., Салахов М.С., Чулюкин Л.Д. Подследственность уголовных дел. -- Казань, 1986. -- С. 7.

24. Ягодинский В. Н. Подследственность преступлений. / -К. -1994. -- С.16.

25. Лісогор В. Щодо необхідності збереження слідчої таємниці // Право України. - 2000. №3.

26. Быховский И.Е. Процессуальные и тактические вопросы системы следственных действий: Автореф. дис. док. Юрид. Наук.- М.,1976.

27. Ларін А.М. Работа следователя с доказательствами. - М. 1996

28. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. - М., 1979.- Т.3.

29. Кримінальне законодавство України: збірник нормативних актів. За заг. ред. Лінецького С.В. -К.: Атіка. -2001. _с. 519

30. Лисиченко В. К., Циркаль В. В. Использование специальнмх знаний в следственной и судебной практике. -- К., 1987. -- С. 22--23.

31. Сирков С. М., Фефилатьев А. В. Проведение предварительннх исследований материальннх следов на месте происшествия. - М. - 1986.

32. Биков В. М. Психологічні аспекти взаємодії слідчого та органу дізнання. -- К: «Альта» _1992. -с.24

33. Федотова А. Ф. Эксперимектальная и прикладная психология, Л., 1991.

34. Гончаренко В. И. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судупроизводстве. -- К. -1980. -с. 18