Особливість платної приватизації земель полягає перш за все у змісті юридичних фактів, з якими пов'язується перехід та виникнення права приватної власності на земельні ділянки державної власності. Придбання таких земельних ділянок громадянами та юридичними особами у приватну власність за плату здійснюється за умови прийняття відповідним органом влади адміністративного рішення про продаж земельної ділянки приватній особі та укладення договору купівлі­продажу відповідної земельної ділянки.

На думку В.І. Андрейцева, приватизація землі на підставі указів Президента України, “Про приватизацію об'єктів незавершеного виробництва”, “Про приватизацію автозаправних станцій, що реалізують паливо мастильні матеріали виключно населенню” та “Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського при­ значення для здійснення підприємницької діяльності”, за якими земельні ділянки підлягали викупу власниками відповідних об'єктів нерухомого майна та незавершеного будівництва, слід відносини до “не приватизаційних земельних правовідносин [23]. З позицією В.І. Андрейцева щодо суті зазначених указів Президента України погоджується й А.В. Луняченко [32, c. 77]. Разом з тим, він вважає, що “приватизаційні способи передбачають отримання землі в адміністративному порядку: через органи державної влади, які надають цю землю, або закріплюють за новим власником виділену частку” [33, c. 81]. Таким чином, А.В.Луняченко висловив дещо іншу позицію щодо поняття приватизації землі, звівши його до випадків отримання земельних ділянок державної (комунальної) власності громадянами та юридичними особами у власність на підставі адміністративно-правових актів - рішень та розпоряджень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. На нашу думку, обидва підходи є дискусійними і неприйнятними. Ми вважаємо, що під приватизацію землі слід розуміти урегульований нормами права перехід земельних ділянок із суспільної (державної і комунальної) власності у приватну власність (власність фізичних і юридичних осіб). При цьому доцільно розрізняти гарантовану приватизацію землі, яка здійснюється без­ платно або за плату і є частиною земельної реформи, та негарантовану приватизацію землі, яка є частиною ринкових відносин в суспільстві з ринковою економікою і здійснюється виключно за плату та на підставі цивільних правочинів. Негарантована приватизація землі може відбуватися як у період проведення земельної реформи, так і в пореформений період.

Як зазначалося вище, приватизація землі в Україні є породженням та складовою частиною земельної реформи, яка здійснюється в Україні вже 17 років. Проте протягом періоду реформування земельних відносин в Україні відбулися істотні зміни в правовому забезпеченні приватизації землі. По-перше, в розвитку правового регулювання відносин приватизації землі простежуються два етапи з протилежними напрямами. Перший етап охоплює період з 1992 р. по 1 січня 2002 р. (дата вступу в дію чинного Земельного кодексу України) і характеризується розширенням приватизації землі як основного напряму земельної реформи. Таке розширення проявилося у збільшенні як кола громадян і юридичних осіб як суб'єктів права на приватизацію земельних ділянок, так і видів категорій земель, що підлягали приватизації.

На другому етапі, який розпочався з 1 січня 2002 р., в приватизації земель відбуваються зміни в способах приватизації земельних ділянок: одні з них виключаються з механізму правового регулювання земельних відносин, інші приходять їм на зміну. Зокрема, з 1 січня 2008 р. істотно розширена сфера застосування конкурентної приватизації земельних ділянок, за якою набуття земельних ділянок державної і комунальної власності громадянами та юридичними особами у власність здійснюється на земельних аукціонах. Такий спосіб приватизації земель істотно відрізняється за своєю юридичною природою від неконкурентного набуття землі у приватну власність. Зовнішня відмінність між ними полягає в тому, що при неконкурентній приватизації землі її ініціатором виступає приватна особа, яка має бажання отримати конкретну земельну ділянку у свою власність. При конкурентній приватизації землі її ініціатором виступає держава або територіальна громада як власник землі в особі відповідного органу влади, який затверджує перелік земельних ділянок, що підлягають приватизації, та виступає організатором земельного аукціону. Однак, між неконкурентною і конкурентною приватизацією землі існує внутрішня принципова відмінність, яка характеризує ступінь її гарантованості. Так, коли особа звертається до органу влади з заявою чи клопотанням про продаж їй у власність земельної ділянки з земель державної (комунальної) власності в порядку неконкурентної приватизації землі, то орган влади зобов'язаний або здійснити відчуження земельної ділянки такій особі, або ж відмовити в такому відчуженні, на­ давши аргументовану відмову. Причому особа може оскаржити відмову у суді, а суд - визнати її необґрунтованою та зобов'язати орган влади здійснити відчуження даної земельної ділянки даній особі. В цьому проявляється високий ступінь гарантованості приватизації землі. І навпаки, при конкурентній приватизації землі земельні ділянки державної (комунальної) власності можуть бути приватизовані виключно з волі їх власника - держави чи територіальної громади. Якщо такої волі в них немає (земельні ділянки не виставляються на аукціон), то жодна приватна особа не зможе примусити орган влади здійснити відчуження таких ділянок на її користь. Отже, конкурентному продажу земель державної (комунальної) власності характерний низький ступінь гарантованості приватизації землі. За ступенем гарантованості безконкурентна приватизація має спільні риси з без­ платною приватизацією земель. В першу чергу їх поєднує домінування публічно­ правових підходів у регулюванні приватизаційних земельних відносин. Так, за своєю юридичною природою гарантована безплатна приватизація землі здійснюється на підставі адміністративних рішень відповідних органів влади. А при без конкурентній приватизації хоч і укладаються цивільно-правові угоди - договори купівлі продажу землі, але обов'язковою передумовою їх укладення є прийняття відповідним органом влади адміністративного рішення про продаж земельної ділянки певній особі. Саме тому безплатна та безконкурентна приватизація земель є сферою суспільних відносин, для правового регулювання яких характерне тісне поєднання приватноправових та публічно­правових підходів з яскраво вираженим домінуванням останніх.

На мою думку, тенденція до заміни безконкурентної (гарантованої) приватизації землі конкурентною (негарантованою), яка намітилася у розвитку земельного законодавства України, символізує настання принципових змін у державній земельній політиці України. Такі зміни викликані рядом соціально-економічних та правових факторів. По-перше, переважна більшість громадян та юридичних осіб, яким земельні ділянки були надані у постійне користування до 1 січня 2002 р., вже отримали їх без­ платно у власність. По-друге, за час проведення земельної реформи істотно зменшилася площа земель державної (комунальної) власності, які можуть бути передані у власність громадян та юридичних осіб. Разом з тим, законодавство України передбачає можливість безплатного отримання громадянами України у власність і нових земель­ них ділянок за рахунок земель державної (комунальної) власності. Проте, як свідчить практика, в умовах дефіциту земельних ділянок право на безплатну приватизацію земель з інструменту задоволення потреб у земельних ділянках широких верств населення перетворилося у засіб обслуговування інтересів переважно заможних громадян, які мають зв'язки, в тому числі й корупційні, з посадовими особами відповідних органів влади. На наш погляд, в сучасних умовах законодавство України у сфері безплатної приватизації земель має бути істотно корегуванню відповідно до сучасних умов. По­ перше, в нових умовах основною формою приватизації земельних ділянок громадянами України має стати платна приватизація. По-друге, інститут безплатної приватизації земель має бути перетворений у засіб цільової передачі земельних ділянок у власність для будівництва житлових будинків лише: 1) соціально незахищеним верствам населення, в першу чергу тим, хто перебуває на квартирному обліку ? 2) жителям сільських населених пунктів ? 3) молодим спеціалістам, які направлені на роботу у сільську місцевість. З цією метою держава та територіальні громади повинні мати правову можливість формувати спеціальні фонди земель. По-третє, земельні ділянки для садівництва, дачного і гаражного будівництва повинні надаватися у власність виключно на платній основі. З метою реалізації даних пропозицій необхідно внести відповідні зміни у Земельний кодекс України.

ВИСНОВОК

З усього вище сказаного можна зробити висновок, що на сьогоднішній день процес приватизації є досить недосконалим, має певні неточності та протиріччя в законодавстві, які потрібно якомога швидше ліквідувати. Крім того, процесу приватизації заважає висока корумпованість державних чиновників, що також свідчить про недосконалість нашого законодавства.

давність приватизація право власність

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ, НОРМАТИВНО- ПРАВОВИХ АКТІВ І СУДОВОЇ ПРАКТИКИ

1. Конституція України від 28. 06.1996 р. 254к/96-ВР.

2. Водний кодекс України від 06.06.1995р. 213/95-ВР.

3. Господарський кодекс України від 16.01.03р. 436-ІV.

4. Земельний кодекс України від 25.10.01р. 2768-ІІІ.

5. Кодекс України про надра від 27.07.94р. 132/94-ВР.

6. Цивільний кодекс України від 16.01.03р. 435-ІV.

7. Закон України «Про власність» від 07.02.1991 р. № 697-ХІІ.

8. Закон України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 р.

9. Закон України «Про розмежування земель державної і комунальної власності» від 05.02.04р.

10. Закон України «Про особисте селянське господарство» від 05.06.03р.

11. Закон України «Про порядок виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості)» від 05.06.03 р. № 899-IV.

12. Закон України «Про приватизацію державного майна» від 19.02.97р.

13. Концепція роздержавлення і приватизації підприємств, землі і житлового фонду, затверджена Постановою ВРУ від 31.10.91 р.

14. Відомості Верховної Ради України. - 1991. ­ № 53. ­ Ст. 795.

15. Відомості Верховної Ради України. - 1991. ­ № 10. ­ Ст.100.

16. Відомості Верховної Ради України. - 1991. ­ № 10. ­ Ст.98.

17. Відомості Верховної Ради України. - 1992. ­ № 18. Ст. 225.

18. Відомості Верховної Ради України. - 1992. ­ № 25. - Ст. 355.

19. Відомості Верховної Ради України. - 1992. - 25. - Ст. 354.

20. Відомості Верховної Ради України. - 1993. ­ № 10. - Ст. 79.

21. Алексеев С. С. Односторонние сделки в механизме гражданско-правового регулирования Антология уральской цивилистики. 1925-1989 : сб. ст. -- М. : Статут, 2001. -- С. 54-68.

22. Андрейцев В.І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: Навч.­ практ. посіб. - К.: Істина, 1999. - 320 с. - С. 29.

23. Андрейцев В.І. Правові засади використання земель та інших природних ресурсів в аграрно­ му виробництві//Аграрне право України: Підручник / За ред. В.З.Янчука. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - С. 273­299. - С.

24. Андрейцев В.І. Земельне право і законодавство суверенної України: Актуальні проблеми практичної теорії. - К.: Знання, 2005. - 445 с. - С. 255­256.

25. Беляева З.С. Правовое регулирование приватизации земель сельскохозяйственных предприятий//Право собственности на землю в Российской Федерации. - М.: Институт государства и права РАН, 1996. - 130. - С. 5­18. - С. 5

26. Заіка Ю. О. Право власності. Спадкове право : навч. посіб. / Ю. О. Заіка, В. М. Співак. -- К. : Наук, думка, 2000.

27. Исаков В. Б. Юридические факты в советском праве / В. Б. Исаков. -- М. : Юрид. лит., 1984.

28. Кириченко Т. Набуття права власності на нерухоме майно // Юридичний вісник України. -- 2006. -- № 47.

29. Ковальчук Т., Заєць О. Приватизація земель в Україні: шляхи розв'язання законодавчих колізій//Право України. - 1999. ­ № 8. - С. 28­31. - С. 29.

30. Костицький В.В. Екологія перехідного періоду: держава, право, економіка (економіко­ правовий механізм охорони навколишнього природного середовища в Україні). 2­ге вид. - К.: Український інформаційно­правовий центр, 2001. - 390 с. - С. 309.

31. Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве / О. А. Красавчиков. -- М. : Госюриздат, 1958.

32. Луняченко А.В. Земли сельскохозяйственного назначения: правовой режим использования гражданами на праве собственности. - Одеса: Латстар, 2002. - 180 с. - С. 77.

33. Луняченко А.В. Земли сельскохозяйственного назначения: правовой режим использования гражданами на праве собственности. - Одеса: Латстар, 2002. - 180 с. - С. 81.

34. Михайленко О. О. Речово-правові обмеження права приватної власності за стародавнім римським та сучасним цивільним правом України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / О. О. Михайленко ; Нац. юрид. акад. ім. Я. Мудрого. -- X., 2003.

35. Мичурин Е. А. Гражданское право : учеб. пособие / Е. А. Мичурин. -- X. : Юрсвит, 2006.

36. Мірошниченко А.М. Напрями вдосконалення чинного законодавства України про приватизацію земель//Землеустрій і кадастр. - 2007. ­ № 2. - С. 49­59. - С. 49.

37. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України. В 4 т. Т. 1 / А. Г. Ярема, В. Я. Карабань, В. В. Кривенко, В. Г. Ротань. -- К. : А.С.К. ; Севастополь : Ін-т юрид. дослідж., 2004.

38. Офіційний вісник України. - 2005. ­ № 4. - Ст. 195.

39. Офіційний вісник України. - 1999. ­ № 3. - Ст. 11.

40. Суханов Е. А. Гражданское право России -- частное право / Е. А. Суханов. -- М. : Статут, 2008.

41. Толстой В. С. Понятие и значение односторонних сделок в советском гражданском праве : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / В. С. Толстой. -- М., 1966.

42. Толстой Ю. К. Понятие права собственности. Проблемы гражданского и административного права / Ю. К. Толстой. -- Ленинград : Изд-во ЛГУ, 1962.

43. Урядовий кур'єр. - 1994. - 6 січня.

44. Харитонов Є. О. Цивільне право України. Елементарний курс : навч. посіб. / Є. О. Харитонов, А. І. Дрішлюк. -- Суми : Університет, кн., 2006.

45. Цивільне право України : підручник. У 2 кн. Кн. 1 / О. В. Дзера (кер. авт. кол.), Д. В. Боброва, А. С. Довгерт [та ін.] ; за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. -- К. : Юрінком Інтер, 2002.

46. Цивільне право України. Академічний курс / за ред. Я. М. Шевченко. -- К. : Ін Юре, 2003.

47. Цивільний кодекс України : наук.-практ. комент. У 2 ч. Ч. 1 / ред. Я. М. Шевченко. -- К. : ІнЮре, 2004.

48. Цікало В.І. Давність у цивільних правовідносинах: автореф. дис. ... канд. юрид. наук / В. І. Цікало. -- Л. : Вид. центр Львів, нац. ун-ту ім. І. Франка, 2004.

Размещено на Allbest.ru