Конституція України
Декларація про державний суверенітет України. Загальнометодологічні принципи концепції Конституції України 1991 р. Постанова Верховної Ради Української РСР "Про проголошення незалежності України". Конституція (Основний закон) України, перелік статей.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | краткое изложение |
| Язык | русский |
| Дата добавления | 11.03.2009 |
| Размер файла | 252,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Стаття 67
Примусове відчуження приватної власності може мати місце лише з мотивів суспільної необхідності як виняток і за умови попереднього і повного відшкодування державою її ринкової вартості.
Примусове відчуження приватної власності з наступним повним відшкодуванням її ринкової вартості допускається лише за умов воєнного чи надзвичайного стану.
Конфіскація майна може мати місце у випадках, обсязі і порядку, встановлених законом, лише у зв'язку із скоєнням правопорушення.
Глава 9. ПІДПРИЄМНИЦТВО
Стаття 68
Закон Гарантує свободу підприємництва, договорів і сумлінної та ненадмірної конкуренції.
Забороняється безпосереднє втручання державних органів у господарську діяльність приватних та комунальних підприємств, за винятком випадків введення воєнного або надзвичайного стану.
Стаття 69
Закон Гарантує право трудових колективів брати участь в управлінні державними і комунальними підприємствами, створювати для цього необхідні контрольні та інші громадські (крім політичних) органи та організації.
Стаття 70
Забороняється монополістична діяльність, яка спрямована або призводить до зловживання домінуючим становищем на ринку.
Межі і види державної монополії встановлюються законом.
Стаття 71
Держава захищає інтереси споживачів, підтримує громадські форми їх охорони, здійснює контроль за якістю і безпекою продукції, усіх видів обслуговування.
Глава 10. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА
Стаття 72
В Україні визнається пріоритет екології над економікою.
Держава здійснює екологічну політику, спрямовану на забезпечення екологічної безпеки шляхом раціонального природокористування, охорони навколишнього природного середовища, збереження генетичного фонду живої природи, здійснення екологічної освіти населення.
Стаття 73
В Україні здійснюється державна та заохочується громадська та інші види екологічної експертизи.
Проведення екологічної експертизи є обов'язковим у процесі законотворчої, проектної, господарської та іншої діяльності, наслідки якої впливають на стан навколишнього середовища.
Стаття 74
Будь-які порушення екологічних стандартів, приховування екологічної інформації або її спотворення є суспільне небезпечними і караються законом.
Рішення громадських об'єднань не є обов'язковими для населення, державних органів місцевого самоврядування.
Стаття 87
Професійні спілки утворюються для захисту економічних і соціальних прав та інтересів трудящих.
Професійні спілки здійснюють свою діяльність на підприємствах і в установах незалежно від форм власності.
Стаття 88
Закон захищає права та інтереси релігійних організацій.
Усі віросповідання, релігійні організації та конфесії є рівними перед законом. Встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання, релігійної організації чи конфесії щодо інших не допускається.
Глава 14. СВОБОДА ІНФОРМАЦІЇ
Стаття 89
В Україні гарантується свобода інформації. Законом забезпечуються рівні права і можливості доступу до інформації.
Стаття 90
Засоби масової інформації є вільні. Цензура засобів масової інформації забороняється.
Засновниками засобів масової інформації можуть бути фізичні та юридичні особи.
Не допускається монополізація будь-якого виду засобів масової інформації.
Стаття 91
Засоби масової інформації мають право на одержання відомостей від державних органів, об'єднань громадян, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ й організацій, посадових осіб, а також вірогідних даних про їхню діяльність.
Забороняється використання засобів інформації для розголошення відомостей, що становлять державну чи іншу охоронювану законом таємницю, для закликів до повалення конституційного ладу чи захоплення влади, до порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, зазіхання на права і свободи людини та суспільну мораль.
Примусове призупинення діяльності або ліквідація засобів масової інформації здійснюються в судовому порядку.
РОЗДІЛ IV. ПРЯМЕ НАРОДОВЛАДДЯ
Стаття 92
Основою народовладдя в Україні є суверенна воля її народу.
Народне волевиявлення здійснюється через референдуми, вибори, народну законодавчу ініціативу, всенародні і місцеві обговорення найважливіших питань державного і громадського життя та інші форми безпосередньої демократії.
Стаття 93
Право голосу на референдумах і виборах мають громадяни України, що досягли 18 років на час їх проведення.
Права голосу не мають громадяни, визнані судом недієздатними.
Стаття 94
Референдум і вибори призначаються Верховною Радою України, Верховною Радою Республіки Крим, обласними (земельними) Радами і органами місцевого самоврядування за власною або народною ініціативою у відповідності з конституційними законами про референдум і вибори.
Всеукраїнський референдум призначається за вимогою не менше двох мільйонів громадян України, які мають право голосу, або не менше половини депутатів Верховної Ради України.
У випадку, передбаченому статтею 135 цієї Конституції, референдум призначається Президентом України.
Обласні (земельні) і місцеві референдуми призначаються за вимогою не менше однієї десятої частини громадян України, які постійно проживають на відповідній території і мають право голосу, або на вимогу не менше половини депутатів обласної (земельної) Ради або радників органу місцевого самоврядування.
Стаття 95
Виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміни території України та вступ її до міждержавних союзів
Обласні (земельні) і місцеві референдуми є обов'язковими при вирішенні питань про зміни в адміністративно-територіальному поділі та перейменуванні адміністративних одиниць.
Стаття 96
Виборчий процес здійснюється на засадах:
1) гласності і відкритості;
2) вільного і рівноправного висунення претендентів та кандидатів громадянами, громадськими об'єднаннями та політичними партіями;
3) неупередженості до кандидатів з боку державних органів, установ і організацій, органів місцевого самоврядування;
4) забезпечення державою рівних можливостей всім кандидатам у проведенні виборчої кампанії;
5) свободи агітації;
6) контролю за джерелами та встановленими законом обмеженнями фінансування та витратами на виборчу кампанію.
Стаття 97
Народ здійснює законодавчу ініціативу шляхом внесення до Верховної Ради законопроекту.
Законопроект вноситься від імені не менше 300 тисяч громадян, які мають право голосу.
Законопроект про зміни та доповнення до Конституції вноситься від імені не менше 1 мільйона громадян, які мають право голосу.
РОЗДІЛ V. ВЕРХОВНА РАДА
Стаття 98
Єдиним органом законодавчої влади України є Верховна Рада України.
Стаття 99
Верховна Рада згідно з Конституцією України правомочна вирішувати будь-які питання державного і суспільного життя України, крім тих, що вирішуються виключно всеукраїнським референдумом або віднесені до відання Президента України, виконавчої та судової влади, областей (земель), Республіки Крим, а також органів місцевого самоврядування.
Глава 15. СКЛАД І ФОРМУВАННЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ
Стаття 100
Верховна Рада складається із 450 депутатів України, які обираються безпосередньо народом терміном на 4 роки.
Депутатом України може бути громадянин України, який має право голосу, не молодший двадцяти п'яти років на день виборів, постійно проживає в Україні.
Стаття 101
Депутати представляють український народ і є відповідальними перед виборцями.
Стаття 102
Закон Гарантує умови для безперешкодного і ефективного здійснення депутатами України своїх повноважень.
Депутати України виконують свої функції на постійній основі. На період дії депутатського мандата вони звільняються з попереднього місця роботи.
Депутатам України забороняється займатися підприємницькою діяльністю, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової і викладацької.
Інші випадки несумісності мандата депутата України встановлюються Конституційним законом про статус депутата України.
Стаття 103
Депутатам України Гарантується парламентська недоторканність.
Депутати України юридичне не відповідальні за голосування або висловлювання у Верховній Раді і її органах, за винятком звинувачення у наклепі та образах.
Повноваження депутатів України не можуть бути обмежені навіть в разі введення воєнного чи надзвичайного стану.
Депутати України не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності, арештовані або піддані заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, без попередньої згоди на це Верховної Ради.
Подання про позбавлення депутата України парламентської недоторканності вносить до Верховної Ради Генеральний прокурор України.
Стаття 104
Повноваження депутата України припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради.
Дострокове припинення повноважень депутата України за рішенням Верховної Ради може бути у випадках:
1) невиконання ним без поважних причин протягом двох місяців вимоги щодо несумісності депутатського мандата;
2) складення повноважень за його особистою заявою;
3) обвинувального вироку суду щодо нього, що набрав чинності;
4) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;
5) втрати ним громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України.
Повноваження депутата України достроково припиняються також відповідно до закону про відкликання депутата України виборцями.
Глава 16. ПОВНОВАЖЕННЯ І ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ
Стаття 105
Верховна Рада вносить зміни і доповнення до Конституції України з наступним затвердженням всеукраїнським референдумом.
Верховна Рада ухвалює конституційні закони України, які передбачені статтями 17,58, 94, 102, 130, 145, 153, 167, 177 цієї Конституції, а також інші закони України, вносить до них зміни і доповнення, здійснює їх офіційне тлумачення.
Стаття 146
Виключно Конституцією і законами України визначаються:
1) громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців і осіб без громадянства;
2) права та свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки людини і громадянина;
3) права національних меншин;
4) статус мов;
5) державний бюджет, основи фінансової, цінової, кредитної інвестиційної політики: засади побудови системи оподаткування; види податків, зборів та обов'язкових платежів; платники податків і об'єкти оподаткування; валюта, проби, вартість і типи національних монет, порядок і санкціонування емісії банкнот;
6) одиниці ваги, міри і часу;
7) правовий режим власності;
8) засади і гарантії підприємництва;
9) екологічна політика, екологічні стандарти;
10) основи використання природних ресурсів, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, повітряного, морського, річкового, залізничного, автомобільного, трубопровідного транспорту і зв'язку;
11) основи соціальної політики, соціального захисту громадян, шлюбу, сім'ї, охорони здоров'я, виховання, освіти і культури;
12) демографічна, міграційна (в тому числі імміграційна і еміграційна) політика.
13) основи формування і діяльності громадських об'єднань та засобів масової інформації;
14) організація і порядок проведення виборів і референдумів;
15) організація і діяльність Верховної Ради, правовий статус депутатів України;
16) основи організації і діяльності органів державної виконавчої влади, засади державної служби, здійснення державної статистики та інформатики;
17) судоустрій, судочинство, судова експертиза, прокуратура, слідство і нотаріат; органи і установи виконання покарань; основи організації і діяльності адвокатури;
18) засади територіального устрою України, основи регіональної політики;
19) основи організації місцевого самоврядування;
20) засади утворення і функціонування вільних економічних зон;
21) статус міст загальнодержавного значення;
22) засади та основні напрямки зовнішньої політики;
23) основи організації і оборони державної безпеки і забезпечення громадського порядку;
24) засади зовнішньоекономічної і митної політики;
25) правовий режим державних кордонів;
26) встановлення і порядок використання та захисту державного прапора, герба і гімну;
27) статус столиці;
28) правовий режим воєнного і надзвичайного стану;
29) встановлення державних нагород і звань;
30) визначення діянь, які є злочинами, адміністративними і дисциплінарними правопорушеннями, і встановлення відповідальності за них; амністія.
До виключних повноважень Верховної Ради належать ухвалення основ, кодексів та інших кодифікаційних актів з усіх галузей законодавства, внесення до них змін і доповнень.
Верховна Рада може ухвалювати закони і з інших питань своєї компетенції.
Стаття 107
До повноважень Верховної Ради належить:
1) оголошення рішень, прийнятих на всеукраїнських референдумах;
2) затвердження державного бюджету та звіту про його виконання;
3) здійснення парламентського контролю у формах і межах, встановлених цією Конституцією;
4) ратифікація, прийняття, затвердження міжнародних міждержавних договорів або приєднання України до них, а також денонсація чи призупинення таких договорів;
5) призначення виборів Президента України; проголошення акта його обрання і прийняття від нього конституційної присяги; прийняття відставки Президента України;
6) оголошення розпуску Верховної Ради за рішенням всеукраїнського референдуму та прийняття рішення про саморозпуск; призначення чергових і позачергових виборів Верховної Ради (крім випадку, передбаченого ч. 6 ст. 116 цієї Конституції);
7) ухвалення рішення про проведення всеукраїнського референдуму про дострокове припинення повноважень Президента України за вимогою не менше 2 мільйонів виборців або за ініціативою самої Верховної Ради;
8) затвердження персонального складу Кабінету Міністрів України;
9) заслуховування щорічних доповідей Президента про внутрішнє і зовнішнє становище України;
10) призначення Голови та 7 суддів Конституційного Суду України; прийняття від Голови та суддів Конституційного Суду України присяги; прийняття чи відхилення відставки Голови та суддів Конституційного Суду, які призначаються Верховною Радою; призначення Голови і членів Верховного Суду, Вищого господарського суду, Генерального прокурора України;
11) визначення структури, чисельності та порядку використання Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Прикордонних військ України;
12) оголошення стану війни за поданням Президента та схвалення рішення Президента про використання Збройних Сил України та інших військових формувань в разі збройного нападу;
13) затвердження указів Президента про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, загальну або часткову мобілізацію;
14) повторний розгляд закону, на який було накладене вето Президента;
15) заслуховування звітів і пропозицій утворених Верховною Радою тимчасових слідчих комісій, обговорення та прийняття рішень з них;
16) усунення з посади Президента в порядку імпічменту;
17) прийняття постанов, ухвалення заяв, декларацій і звернень;
18) заслуховування відповідей по запитах депутатів України та ухвалення по них рішень;
19) контроль у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні; призначення і звільнення, а також прийняття відставки Уповноваженого Верховної Ради України у правах людини; заслуховування його доповідей про стан захисту прав і свобод людини в Україні;
20) призначення і звільнення, а також прийняття відставки Голови Державного контрольного комітету;
21) надання попередньої згоди на призначення Президентом України глав дипломатичних представництв України в інших державах та глав представництв України при міжнародних організаціях;
22) прийняття остаточних рішень з питань зміни правового статусу областей (земель) і Республіки Крим та їхніх територій (укрупнення, ліквідація тощо); надання згоди на зміну меж між областями (землями), областями (землями) і Республікою Крим;
23) дострокове припинення повноважень окремих обласних (земельних) Рад та органів місцевого самоврядування за поданням Президента України у разі порушення ними Конституції та законів України, указів Президента, постанов Кабінету Міністрів; призначення до них нових виборів.
Верховна Рада може проводити розслідування і слухання з будь-яких питань, що стосуються інтересів держави і суспільства.
Стаття 108.
Верховна Рада працює сесійно.
Сесії Верховної Ради проводяться у формі пленарних засідань Верховної Ради і засідань її комітетів та комісій.
Стаття 109
Верховна Рада збирається на першу сесію не пізніше тридцятого дня після виборів.
Верховна Рада є правомочною за умови обрання не менше чотирьох п'ятих депутатів України від визначеного Конституцією їхнього складу.
На чергові сесії Верховна Рада збирається першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року.
Позачергові сесії і засідання Верховної Ради із зазначенням порядку денного скликаються Головою Верховної Ради з його ініціативи або за вимогою не менше третини визначеного Конституцією складу Верховної Ради чи за пропозицією Президента. Такі сесії чи засідання закриваються відразу після вичерпання порядку денного.
У разі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях Верховна Рада збирається у дводенний строк без скликання.
Стаття 110
Засідання Верховної Ради веде її Голова, а у випадках, передбачених Регламентом, інша визначена в ньому особа.
Перше засідання Верховної Ради відкриває Голова Верховної Ради попереднього скликання. До обрання Голови Верховної Ради нового скликання її засідання веде обрана Верховною Радою Президія засідання.
Стаття 111
На першому засіданні Верховна Рада із свого складу обирає Мандатну і Лічильну комісії та затверджує їх голів.
За поданням Мандатної комісії Верховна Рада приймає рішення про визнання повноважень депутатів України, а в разі порушення Закону про вибори -- про визнання повноважень окремих депутатів недійсними.
Стаття 112
3асідання Верховної Ради проводяться гласно і відкрито. Для проведення закритого засідання вимагається рішення не менше двох третин від визначеного Конституцією складу Верховної Ради.
Голосування на засіданнях Верховної Ради є персональним і здійснюється відкрито, якщо інше не визначене Конституцією і Регламентом Верховної Ради України.
Стаття 113
Верховна Рада обирає із свого складу Голову Верховної Ради України та його заступників. Голова Верховної Ради:
1) здійснює загальне керівництво підготовкою питань, які підлягають розгляду на засіданнях Верховної Ради, підписує акти, ухвалені Верховною Радою;
2) представляє Верховну Раду у зносинах з органами та організаціями усередині держави та за кордоном;
3) формує секретаріат Верховної Ради й організує його роботу; призначає його керівника, керівників підрозділів Секретаріату та їх заступників;
4) розпоряджається бюджетними асигнуваннями, які виділяються на утримання Верховної Ради і її функціонування;
5) здійснює інші функції, передбачені цією Конституцією. Заступники Голови Верховної Ради виконують функції, які визначаються Головою Верховної Ради.
Стаття 114
Верховна Рада затверджує перелік комітетів Верховної Ради та їх склад, обирає голів цих комітетів.
Комітети здійснюють законопроектні роботи, готують і попередньо розглядають питання, які віднесені до повноважень Верховної Ради, контролюють виконання законів та інших актів Верховної Ради і її органів.
Комітети з питань, які віднесені до їхніх повноважень, ухвалюють рішення. Рішення комітетів підлягають негайному розгляду відповідними органами, організаціями і посадовими особами з повідомленням про результати розгляду.
Верховна Рада може утворити, коли визнає за необхідне, тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань своєї компетенції.
Стаття 115
Верховна Рада може обирати із свого складу тимчасові слідчі комісії для проведення розслідування з будь-яких конкретно визначених ними питань, що становлять суспільний інтерес, якщо за їх утворення проголосувало не менше третини від визначеного Конституцією складу Верховної Ради.
Рішення Верховної Ради про утворення тимчасової слідчої комісії і визначення її завдання вважається прийнятим, якщо за це проголосувало не менше третини від визначеного Конституцією складу Верховної Ради. Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для суду.
Стаття 116
Повноваження Верховної Ради припиняються в день відкриття першої сесії Верховної Ради нового скликання.
Повноваження Верховної Ради можуть бути припинені достроково:
1) в порядку саморозпуску;
2) за рішенням всеукраїнського референдуму про недовір'я Верховній Раді;
3) в результаті її розпуску Президентом у випадку, передбаченому статтею 135 цієї Конституції.
Саморозпуск Верховної Ради проводиться за рішенням Верховної Ради, якщо за таке рішення подано не менше двох третин голосів від встановленого Конституцією складу Верховної Ради.
Всеукраїнський референдум про довіру Верховній Раді проводиться відповідно до статті 94 цієї Конституції.
Якщо за рішенням всеукраїнського референдуму буде висловлене недовір'я Верховній Раді, вона оголошує свій розпуск і призначає день виборів нової Верховної Ради. Новообрана Верховна Рада має повноваження на повний термін, визначений в статті 100 Конституції.
У випадку розпуску Верховної Ради Президентом день виборів нової Верховної Ради призначається Президентом не пізніше двох місяців після розпуску Верховної Ради.
Глава 17. ЗАКОНОДАВЧИЙ ПРОЦЕС
Стаття 117
Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді належить народу, депутатам, комітетам Верховної Ради, Президенту України, Кабінету Міністрів України і Верховній Раді Республіки Крим.
Законопроект, внесений до Верховної Ради України в порядку народної ініціативи, розглядається у пріоритетному порядку.
Стаття 118
Законопроекти подаються до Секретаріату Верховної Ради, поширюються серед депутатів України, попередньо обговорюються у відповідних комітетах чи тимчасових спеціальних комісіях, після чого передаються на розгляд Верховної Ради згідно з Регламентом Верховної Ради України.
Розгляд ї прийняття законопроекту Верховною Радою передбачає:
- схвалення основних положень проекту в принципі;
- схвалення його постатейно і в цілому.
Стаття 119
Верховна Рада ухвалює закони, постанови та інші акти на засіданнях простою більшістю голосів від визначеного Конституцією їхнього складу, за винятком випадків, передбачених статтями 115, 116, 121, 140, 141, 209 цієї Конституції.
Стаття 120
До законопроекту, який потребує фінансових витрат, додаються необхідні розрахунки Державного контрольного комітету й обґрунтування відповідного комітету про шляхи їхнього покриття.
В ухваленому законі, який потребує нових або додаткових витрат, мають бути визначені шляхи їхнього покриття.
Стаття 121
Закон підписує Голова Верховної Ради і відразу передає його Президенту.
Президент приймає закон до виконання, скріплює своїм підписом та офіційно публікує протягом 15 днів з дня отримання закону. До виповнення цього терміну Президент може скористатися своїм правом відкладального вето і повернути закон зі своїми зауваженнями до Верховної Ради для повторного розгляду. Якщо під час повторного розгляду закон буде прийнятий двома третинами голосів від встановленого Конституцією складу Верховної Ради, Президент зобов'язаний його підписати і опублікувати протягом 10 днів.
У разі коли Президент протягом встановленого терміну не повернув закон на повторний розгляд, закон вважається скріпленим Президентом.
Якщо Президент подає не скріплений ним закон з мотивів його неконституційності до Конституційного Суду, то визначений для скріплення закону термін відповідно продовжується.
У випадку коли Президент застосовує право вето після закінчення сесії Верховної Ради, має бути негайно скликана позачергова сесія для повторного розгляду закону.
Закон набуває чинності після 10 днів з моменту його опублікування, якщо інше не передбачене самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Стаття 122
Ратифікація, прийняття, затвердження, денонсація чи призупинення міжнародних договорів, а також приєднання до них здійснюються шляхом прийняття відповідної постанови, якщо інше не передбачене в самому договорі.
Глава 18. БЮДЖЕТ. ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ
Стаття 123
Бюджетну систему України складають загальнодержавний бюджет, бюджети областей (земель) і Республіки Крим, а також місцеві бюджети.
Стаття 124
Державний бюджет України становлять доходи і видатки держави які мають бути реальними, конкретно визначеними і збалансованими. Видатки держави, їх розмір і цільове спрямування визначаються виключно Законом про державний бюджет України.
Закон встановлює граничний розмір бюджетного дефіциту. Покриття бюджетного дефіциту за рахунок емісії можливе лише як виняток і тільки за дозволом Верховної Ради.
Верховна Рада може здійснити нове обчислення державних доходів, а також змінити попередні і виділити нові асигнування на поточний бюджетний рік у додатковому бюджеті.
У разі прийняття Верховною Радою державного бюджету з перевищенням видатків над доходами в Законі про державний бюджет передбачаються джерела і засоби покриття дефіциту. Закон про державний бюджет не може встановлювати нові податки, штрафи та інші платежі, не передбачені спеціальним законом.
Загальні принципи формування і виконання бюджетів областей (земель) і Республіки Крим, а також місцевих бюджетів визначаються Законом про бюджетну систему України.
Стаття 125
Державний бюджет України приймається щорічно на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин -- на інший період.
Президент не пізніше перших 15 днів осінньої сесії подає до Верховної Ради проект Закону про державний бюджет на наступний рік.
Проект бюджету розглядається Державним контрольним комітетом і відповідними комітетами Верховної Ради.
Закон про державний бюджет, схвалений у порядку, передбаченому статтею 119 Конституції, набирає чинності з першого січня наступного року і не підлягає скріпленню Президентом.
Порядок складення і прийняття державного бюджету встановлюється законом.
Стаття 126
Президент подає до Верховної Ради постатейний звіт про виконання державного бюджету не пізніше 3 місяців після закінчення звітного бюджетного року.
Поданий звіт попередньо розглядається Державним контрольним комітетом і відповідними комітетами Верховної Ради. Звіт затверджується з урахуванням їхніх висновків і підлягає опублікуванню.
Стаття 127
Грошовий обіг і порядок розрахунків встановлюються Національним банком України, який має виключне право емісії грошей.
Національний банк України підзвітний Верховній Раді України.
Стаття 128
Фінансовий контроль за здійсненням державного бюджету покладається на Верховну Раду України, яка здійснює фінансовий контроль як безпосередньо, так і через Державний контрольний комітет.
Стаття 129
Державний контрольний комітет є органом парламентського контролю за фінансовою діяльністю держави, органів місцевого і регіонального самоврядування та використанням рухомого й нерухомого майна, що є суспільною власністю.
Державний контрольний комітет підпорядкований і підзвітний Верховній Раді України.
Стаття 130
Державний контрольний комітет складається з державних контролерів, які призначаються Верховною Радою із числа фахівців у галузі фінансів і права строком на 4 роки. На державних контролерів поширюються умови несумісності, передбачені статтею 153 цієї Конституції.
Очолює Державний контрольний комітет Голова Державного контрольного комітету. Голова державного контрольного комітету, його заступник та державні контролери призначаються за поданням Голови Верховної Ради на її засіданні.
Державний контрольний комітет з питань своєї компетенції може проводити розслідування з тими ж повноваженнями, що й тимчасові слідчі комісії Верховної Ради.
Організація, компетенція і порядок діяльності Державного контрольного комітету визначаються Конституційним законом.
РОЗДІЛ VI. ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ
Стаття 131
Президент України є главою держави і виступає від її імені.
Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років.
Порядок проведення виборів Президента України визначається Законом «Про вибори Президента України».
Президентом може бути громадянин України, який має виборче право, не молодший тридцяти п'яти років, проживає в Україні не менше 10 років, володіє державною мовою і за станом здоров'я може виконувати обов'язки Президента.
Одна й та ж особа не може бути Президентом більше двох термінів підряд.
Президент не може бути депутатом Верховної Ради, мати інший представницький мандат, займати будь-яку посаду в державних органах і об'єднаннях громадян чи займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю.
Стаття 132
Президент вступає на посаду з моменту прийняття присяги на засіданні Верховної Ради не пізніше як у п'ятнадцятиденний термін після офіційного оголошення результатів виборів.
Приведення Президента до присяги здійснює Голова Верховної Ради. Президент приносить присягу такого змісту:
«Урочисто присягаю українському народу вірно служити Україні, суворо дотримуватися Конституції і законів України, поважати й охороняти права і свободи людини і громадянина, захищати незалежність України, сумлінно виконувати покладені на мене високі обов'язки».
На особу Президента поширюється парламентська недоторканність, встановлена статтею 103 Конституції.
Стаття 133
Президент:
1) виступає гарантом державної єдності, незалежності, національної безпеки та територіальної цілісності України;
2) представляє Україну у міжнародних відносинах;
3) звертається з посланнями до народу і подає на розгляд Верховної Ради щорічні доповіді про внутрішнє і зовнішнє становище України;
4) накладає вето на схвалені Верховною Радою закони і повертає їх на повторний розгляд Верховної Ради;
5) подає на затвердження Верховній Раді кандидатуру Прем'єр-міністра України; за поданням Прем'єр-міністра формує склад Кабінету Міністрів України і представляє його на затвердження Верховній Раді; звільняє за поданням Прем'єр-міністра з посад міністрів і керівників відомств та інших органів державної виконавчої влади;
6) призначає і звільняє, за попередньою згодою Верховної Ради, глав дипломатичних представництв України в інших державах, глав представництв України при міжнародних організаціях; призначає і звільняє інших посадових осіб, визначених Конституцією;
7) керує здійсненням зовнішньої політики; веде переговори і підписує міжнародні договори України, приймає вірчі і відкличні грамоти акредитованих при ньому дипломатичних представників іноземних держав;
8) є Верховним Головнокомандуючим Збройними Силами України; очолює Раду Національної безпеки України; призначає і звільняє вище командування Збройних Сил України;
9) присвоює вищі військові звання дипломатичні ранги, інші спеціальні звання і класні чини;
10) у випадку загрози нападу на Україну, небезпеки державній незалежності України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію та запровадження воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, яке в дводенний термін затверджується Верховною Радою;
11) приймає рішення про оголошення стану війни та використання Збройних Сил України в разі збройного нападу на Україну з затвердженням цього рішення Верховною Радою в наступні 2 дні;
12) оголошує в разі необхідності окремі місцевості України зонами екологічного лиха з затвердженням цього рішення Верховною Радою в наступні 2 дні;
13) оголошує в разі необхідності в Україні або в окремих місцевостях надзвичайний стан з затвердженням цього рішення Верховною Радою в наступні 2 дні;
14) скасовує акти міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади і Уряду Республіки Крим у разі невідповідності їх Конституції і законам України та указам Президента;
15) вирішує питання про прийняття до громадянства України, надання притулку, депортації іноземних громадян й осіб без громадянства;
16) входить з поданням до Верховної Ради про дострокове припинення повноважень обласної (земельної) Ради і окремих органів місцевого самоврядування згідно зі статтями 184 і 19-? цієї Конституції та про призначення до них нових виборів;
17) здійснює помилування осіб, засуджених судами України, крім випадків засудження осіб у зв'язку із застосуванням до них імпічменту;
18) нагороджує державними нагородами, присвоює почесні звання України;
19) здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією та законами України.
Президент на основі і на виконання Конституції і законів України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які мають підзаконний характер і обов'язкові до виконання на всій території України.
Стаття 134
Президент не може передавати свої повноваження іншим особам або органам.
Для здійснення своїх повноважень Президент утворює необхідні контрольні й консультативні органи у межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади у державному бюджеті.
Стаття 135
Президент має право призначити всеукраїнський референдум про недовір'я Верховній Раді України.
Якщо за наслідками референдуму народ України не проголосує за недовір'я Верховній Раді, Верховна Рада може прийняти рішення про відставку Президента України у двотижневий термін після офіційного оголошення наслідків референдуму.
Стаття 136
Президент України виконує свої обов'язки до вступу на посаду новообраного Президента.
Повноваження Президента припиняються достроково у випадках:
1) порушення ним вимог несумісності посади Президента з іншими видами діяльності, які встановлені частиною 6 статті 131 Конституції;
2) задоволення його прохання про відставку;
3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;
4) на підставі рішення, прийнятого всеукраїнським референдумом відповідно до статті 139 цієї Конституції;
5) усунення з посади в порядку імпічменту;
6) втрати громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України;
7) прийняття Верховною Радою рішення відповідно до частини 2 статті 135 цієї Конституції.
Стаття 137
Відставка Президента приймається і набирає чинності за умови, коли заява про відставку буде ним особисто проголошена і розглянута на пленарному засіданні Верховної Ради і задоволена простою більшістю голосів від встановленого Конституцією складу Верховної Ради.
Стаття 138
Неможливість виконання Президентом повноважень за станом здоров'я має бути встановлена на засіданні Верховної Ради на підставі письмового подання Верховного Суду України, обґрунтованого медичним висновком та висновком спеціально створеної тимчасової парламентської комісії і підтверджена більшістю голосів і!.. встановленого Конституцією складу Верховної Ради.
Стаття 139
Рішення про час проведення всеукраїнського референдуму про дострокове припинення повноважень Президента, якщо цього вимагають не менше простою більшістю голосів від 2 мільйонів виборців приймає Верховна Рада встановленого Конституцією її складу.
Стаття 140
Рішення про проведення всеукраїнського референдуму про дострокове припинення повноважень Президента за ініціативою Верховної Ради приймається не менше ніж двома третинами голосів від встановленого Конституцією складу Верховної Ради.
Якщо за наслідками референдуму, проведеного за ініціативою Верховної Ради, народ України не проголосує за дострокове припинення повноважень Президента, Верховна Рада може бути розпущена Президентом у двотижневий термін після офіційного оголошення наслідків референдуму.
Стаття 141
Президент може бути усунутий з посади в порядку імпічменту у випадку злочинного порушення ним Конституції або законів під час виконання ним службових обов'язків.
Питання про усунення Президента України з посади в порядку імпічменту порушується за ініціативою не менше однієї третини депутатів України від встановленого Конституцією складу Верховної Ради України.
Рішення про усунення Президента України з посади в порядку імпічменту ухвалюється не менше ніж трьома четвертинами голосів депутатів України від встановленого Конституцією складу Верховної Ради.
Рішення Верховної Ради про усунення Президента з посади в порядку імпічменту може бути оскаржене Президентом до Конституційного Суду України.
Стаття 142
У разі смерті, дострокового припинення повноважень Президента або усунення його з посади відповідно до статей 136 і 141 Конституції виконання обов'язків Президента на період до обрання і вступу на посаду нового Президента покладається на Прем'єр-міністра України. Вибори нового Президента мають відбутися не пізніше 90 днів від дня відкриття вакансії. Новообраний Президент має повноваження на термін, визначений у статті 131 Конституції.
РОЗДІЛ VII. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Стаття 143
Кабінет Міністрів (Уряд) України є вищим органом державної виконавчої влади
України. Кабінет Міністрів України в своїй діяльності керується програмою Президента.
Кабінет Міністрів підзвітний і відповідальний перед Верховною Радою.
Стаття 144
До складу Кабінету Міністрів входять Прем'єр-міністр, заступники Прем'єр-міністра, міністри, а також керівники інших органів виконавчої влади.
Прем'єр-міністр подає на розгляд Президента і Верховної Ради програму діяльності Кабінету Міністрів.
Верховна Рада більшістю голосів від встановленого Конституцією її складу може виражати недовір'я Прем'єр-міністру, окремим членам Кабінету Міністрів або Кабінету Міністрів у цілому, що тягне за собою їх відставку.
Уряд, який йде у відставку, продовжує виконувати свої повноваження до сформування нового Кабінету Міністрів.
Стаття 145
Кабінет Міністрів в межах своїх повноважень:
1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України;
2) розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, соціального і культурного розвитку України та регіональну політику з цих питань;
3) забезпечує проведення фінансової, грошової, цінової, кредитної та податкової політики України, складання й виконання державного бюджету України, створення загальнодержавних та інших фондів розвитку, фондів ліквідації наслідків стихійного лиха та катастроф, проведення політики в галузі освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
4) вживає необхідних заходів до забезпечення національної безпеки і обороноздатності України;
5) організує і забезпечує здійснення зовнішньополітичної тг зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;
6) здійснює заходи щодо захисту державних інтересів України, забезпечення прав і свобод громадян, охорони власності і громадського порядку, боротьби зі злочинністю;
7) об'єднує і спрямовує роботу міністерств, Уряду Республіки Крим, обласних (земельних) виконавчих комітетів, інших підвідомчих йому органів державної виконавчої влади;
8) виконує інші повноваження визначені у Конституційному законі про Кабінет Міністрів України.
Кабінет Міністрів видає постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів є обов'язковими до виконання на всій території України.
Стаття 146
На посадових осіб Кабінету Міністрів та інших органів державної виконавчої влади поширюються вимоги несумісності, які встановлені статтею 153 цієї Конституції.
РОЗДІЛ VIII. СУДОВА ВЛАДА
А. Органи правосуддя
Стаття 147
Правосуддя здійснюється виключно судами у формах конституційного, цивільного, кримінального та адміністративного судочинства. Присвоєння функцій правосуддя будь-ким іншим, а також делегування цих функцій не допускаються.
Правосуддя здійснюється від імені України.
Стаття 148
Судову систему України складають Конституційний Суд України, загальні і господарські суди.
Створення надзвичайних та особливих судів, а також спеціальних позасудових органів, наділених судовою владою, забороняється.
Організація, повноваження і порядок діяльності судів визначаються законами України.
Стаття 149
Конституційний Суд України здійснює правосуддя у межах, визначених Конституцією.
Стаття 150
Правосуддя з цивільних, адміністративних і кримінальних справ здійснюється загальними судами: мировими суддями, районними (окружними), міськими, обласними (земельними) судами, Верховним Судом Республіки Крим і Верховним
Судом України. Судовий нагляд за діяльністю загальних судів здійснює Верховний Суд України.
Стаття 151
Вирішення господарських спорів здійснюється обласними (земельними) господарськими судами, Київським міським господарським судом, Господарським судом Республіки Крим, Вищим господарським судом України.
Судовий нагляд за діяльністю господарських судів здійснює Вищий господарський суд України.
Стаття 152
Судді незалежні при розгляді справ і прийнятті рішень і підкоряються тільки Конституції і закону.
Недоторканність суддів гарантується законом.
Судді незмінювані. Суддя без його згоди може бути звільнений з посади лише за підставами і в порядку, визначеними в законі.
Держава забезпечує належні умови роботи судів і суддів.
У державному бюджеті обов'язково визначаються видатки на утримання судових органів, що гарантують матеріальну незалежність судів та належний рівень соціального захисту суддів. Розмір видатків на утримання судів не може бути змінений без згоди Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого господарського суду України.
Стаття 153
Судді не можуть бути членами політичних партій і рухів, брати участь у політичній діяльності, мати будь-який представницький мандат, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової і викладацької.
Статус суддів визначається Конституційним законом.
Стаття 154
Судді, крім мирових і суддів Конституційного Суду України, призначаються безстрокове за результатами конкурсу.
Судді, які вперше пройшли конкурсний відбір, призначаються терміном на З роки.
Мирові судді обираються населенням на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні терміном на 5 років.
Судді Верховного Суду України та Вищого господарського суду України призначаються Верховною Радою України.
Судді Верховного Суду Республіки Крим призначаються Верховною Радою Республіки Крим.
Судді районних, окружних, міських, обласних (земельних) судів та господарських обласних (земельних) судів призначаються Президентом України.
Судді Конституційного Суду України призначаються відповідно-до статті 196 Конституції.
Вимоги до кандидатів у судді визначаються законом.
Стаття 155
Для розгляду питань про проходження судової служби, накладання дисциплінарних стягнень на суддів та припинення їхніх повноважень створюються кваліфікаційні і атестаційні комісії.
Повноваження та порядок формування цих комісій визначаються законом.
Стаття 156
Правосуддя здійснюється суддею одноособове, колегією суддів і судом присяжних.
Підсудність справ судам, порядок визначення і залучення присяжних до здійснення правосуддя визначаються законом.
Стаття 157
Розгляд справ у всіх судах усний і відкритий. Слухання справи в закритому засіданні допускається з додержанням усіх правил судочинства і лише у випадку, коли суд вирішить, що гласний розгляд може призвести до розголошення державної або іншої охоронюваної законом таємниці чи фактів особистого або сімейного життя громадян. Судове рішення оголошується публічно.
Судочинство здійснюється на засадах змагальності та рівноправності сторін,
Стаття 158
Судочинство провадиться державною мовою. В місцях компактного проживання однієї або декількох національних груп судочинство може провадитися мовою, прийнятною для більшості населення даної місцевості.
Особам, які беруть участь у справі і не володіють мовою, якою ведеться судочинство, забезпечується право повного ознайомлення з матеріалами справи, участь у судовому розгляді через перекладача і право виступати у суді рідною мовою.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд справи у тому суді, який визначений законом.
Стаття 159
Судове рішення повинно бути вмотивованим, неупередженим і ґрунтуватися на всебічно розглянутих та об'єктивно доведених фактах.
Судове рішення може бути оскаржене в касаційному та апеляційному порядку.
Судові рішення, що набули чинності, є обов'язковими для всіх державних органів, підприємств, установ й організацій, органів місцевого самоврядування, громадян та їхніх об'єднань, посадових та інших осіб і підлягають виконанню на всій території України.
Стаття 160
Матеріальна та моральна шкода, заподіяна внаслідок судової помилки чи незаконних дій органів суду, прокуратури, дізнання і слідства, має бути відшкодована за рахунок держави відповідно до закону.
Б. Прокуратура
Стаття 161
На Генерального прокурора України і підпорядкованих йому прокурорів покладаються:
1) нагляд за відповідністю Конституції та законам України правових актів та дій органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування;
2) нагляд за забезпеченням конституційних прав і свобод громадян;
3) нагляд За дотриманням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і попереднє слідство;
4) розслідування злочинів по справах, які віднесені до компетенції органів прокуратури;
5) підтримування державного обвинувачення в суді;
6) нагляд за дотриманням законів у місцях виконання заходів кримінального покарання, а також застосування інших заходів примусового характеру;
7) захист майнових та інших інтересів держави.
Стаття 162
Генеральний прокурор України призначається Верховною Радою України за поданням Голови Верховної Ради України терміном на 10 років. Прокурори областей (земель), районів (округів) і міст призначаються Генеральним прокурором України строком на 10 років.
Прокурор Республіки Крим призначається Генеральним прокурором України за поданням Верховної Ради Республіки Крим. У разі недосягнення протягом трьох місяців згоди між Генеральним прокурором України і Верховною Радою Республіки Крим питання про призначення прокурора Республіки Крим вирішує Верховна Рада України за поданням альтернативних кандидатур Верховною Радою Республіки Крим і Генеральним прокурором України.
Стаття 163
На прокурорів й інших посадових осіб прокуратур поширюються вимоги несумісності, які встановлені статтею 153 Конституції.
Організація, повноваження і порядок діяльності прокуратури України визначаються законом.
РОЗДІЛ IX. ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ І ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ВЛАДИ В УКРАЇНІ
Глава 19. ПРИНЦИПИ ТА СИСТЕМА ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ
Стаття 164
Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності і цілісності державної території, комплексності соціально-економічного розвитку, децентралізації і керованості її частин з урахуванням економічних, історичних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.
Стаття 165
Територіальна організація України спрямована на забезпечення поєднання загальнодержавних, регіональних і місцевих інтересів.
Стаття 166
Систему територіального устрою України складають Республіка Крим, області (землі), міста, райони, селища і села.
Глава 20. РЕСПУБЛІКА КРИМ
Стаття 167
Республіка Крим має правовий статус автономії, який визначається цією Конституцією, Конституційним законом України та Конституцією Республіки Крим.
Конституція Республіки Крим відповідає Конституції і законам України.
Стаття 168
Республіка Крим у межах повноважень, встановлених цією Конституцією і Конституційним законом України, самостійно вирішує питання, віднесені до її відання, створює і визначає порядок діяльності своїх органів законодавчої і виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Стаття 169
Органи державної влади Республіки Крим діють в межах власних повноважень на основі цієї Конституції і законів України, указів Президента України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрі" України.
Стаття 170
Республіка Крим, виходячи з інтересів соціально-економічного розвитку своєї території, при дотриманні основ законодавства України, загальнодержавних інтересів, а також інтересів областей (земель) здійснює нормативне регулювання з наступних питань:
1) сільське господарство і ліси;
2) початкова освіта, ремісниче і професійно-технічне навчання;
3) кар'єри;
4) меліорація;
5) громадські роботи; громадська благодійність та благодійницькі заклади; ремесла і народні промисли;
6) містобудування і житлове господарство;
7) туризм, готельна справа; ярмарки і базари;
8) музеї, бібліотеки, театри, історико-культурні заповідники та інші заклади культури;
9) міська, селищна і сільська міліція;
10) транспорт загального користування, автомобільні шляхи республіканського значення; водопровід;
11) мисливство у внутрішніх лісах і рибальство у внутрішніх водах;
12) санітарна і лікарняна служба.
Стаття 171
Республіка Крим здійснює розпорядчі і контрольні повноваження з наступних питань:
1) здійснення права власності на об'єкти, що належать Республіці Крим;
2) прийняття рішень з питань територіального устрою Республіки Крим (встановлення і зміна меж районів, населених пунктів, віднесення населених пунктів до категорії міст; найменування і перейменування міст, районів, селищ міського типу, сіл) з наступним затвердженням Верховною Радою України;
3) організація і проведення республіканських виборів і референдумів;
4) надання згоди на призначення посадових осіб відомств і установ, що безпосередньо підпорядковані центральним органам;
5) складання і затвердження бюджету на основі єдиної податкової політики України; встановлення доходів, що складають доходну частину бюджету Республіки Крим;
6) розробка і реалізація у відповідності з загальнодержавними програмами програм розвитку економіки Республіки Крим, науково-технічного прогресу, програм соціального і культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони навколишнього середовища; створення і функціонування вільних економічних зон згідно з законодавством України;
7) визначення статусу місцевостей як курортів, встановлення зон санітарної охорони курортів та їх правового режиму;
8) оголошення карантину і зон стихійного лиха;
9) реалізація державної політики в галузі культури, розвитку мови і національних традицій, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, а також використання і охорона історико-культурної спадщини; участь у розробці і реалізації програм України в сфері демографічної і міграційної політики;
10) охорона правопорядку і боротьба із злочинністю;
11) участь (в межах її повноважень) у зносинах України з іншими державами та міжнародними організаціями;
12) утворення і формування органів судової влади відповідно до судової системи України;
13) встановлення почесних звань Республіки Крим та заснування інших нагород.
В Республіці Крим є представництво Президента України.
Представництво Президента здійснює контроль за реалізацією Конституції і законів України, указів Президента України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Подобные документы
Місце Верховної Ради України в системі державної влади України. Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року. Призначення Всеукраїнського референдуму про довіру Президентові. Прийняття Конституції країни 28 червня 1996 року та її вдосконалення.
курсовая работа [35,8 K], добавлен 18.04.2015Конституція як Основний закон суспільства та держави. Конституція України як соціальна цінність. Зміст Конституції та її властивості, форма і структура; соціальні й правові функції. Порядок внесення змін та правова охорона Основного закону України.
курсовая работа [49,7 K], добавлен 01.08.2010Основний текст Декларації про державний суверенітет України, її зміст та призначення. Місце і роль Декларації про державний суверенітет України в історії України та українців. Напрямки впливу Декларації в створенні демократичної держави – України.
курсовая работа [64,3 K], добавлен 05.01.2014Поняття реалізації Конституції України. Конституція – основний закон держави. Основні форми реалізації Конституції України. Реалізація Конституції України в законодавчій, виконавчій діяльності, судовій діяльності, в органах місцевого самоврядування.
реферат [33,3 K], добавлен 30.10.2008Історія конституційного розвитку України в період боротьбі за незалежність України початку XVIII ст., конституція Пилипа Орлика. Конституційні акти в період Радянської України. Розроблення і прийняття нової Конституції 1996 року, її основні положення.
курсовая работа [35,3 K], добавлен 04.03.2011Характеристика способів прийняття конституцій та внесення до них змін. Порядок внесення змін до Конституції України. Поняття, функції та юридичні властивості Конституції України. Обмежувальна функція Конституції. Діяльність Конституційного Суду України.
курсовая работа [51,2 K], добавлен 25.01.2012Закріплення державного, народного й національного суверенітету в Декларації про державний суверенітет України, про економічну самостійність. Питання правонаступництва. Конституційний процес в Україні 1990-1996 рр. Конституція - Основний Закон держави.
реферат [22,9 K], добавлен 22.02.2008Склад Верховної Ради України. Офіційний статус народного депутата України. Вибори народних депутатів України. Права і обов’язки народних депутатів України. Внутрішня організація Верховної Ради України. Компетенція Верховної Ради України. Основні завдання
курсовая работа [43,1 K], добавлен 24.12.2004Теорія конституції та Основний Закон Української держави: поняття, тлумачення, інтерпретації. Основні риси та функції конституцій і їх класифікація. Історія розвитку конституційних актів на території України. Опосередковане пізнання норм права.
курсовая работа [52,5 K], добавлен 06.03.2012Реалізація Конституції в законодавчій діяльності, в повсякденному житті. Застосування Конституції України судами України, її вплив на діяльність основних органів державної влади, та проблеми її реалізації. Інші проблеми реалізації Конституції України.
курсовая работа [43,7 K], добавлен 30.10.2008
