Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Державне регулювання як система заходів законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру. Органи державного регулювання ЗЕД, механізм його здійснення. Компетенція Верховної Ради та Кабінету Міністрів України. Завдання торгово-промислових палат.

Рубрика Государство и право
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 16.12.2011
Размер файла 39,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

  • Вступ
  • 1. Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
  • 2. Механізм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
  • Висновки
  • Список використаної літератури

Вступ

Мета зовнішньоекономічної політики - це покращення становища країни у світовому господарстві, участь у міжнародному поділі праці, підтримка вітчизняних товаровиробників на світових ринках та ринках третіх країн та їх захист на внутрішньому ринку.

Головне стратегічне завдання зовнішньоекономічної політики це створення сприятливих зовнішньоекономічних умов для розширеного відтворення всередині країни.

Державне регулювання зовнішньоекономічною діяльністю охоплює сферу зовнішньоекономічного співробітництва, сферу зовнішньої торгівлі, валютну політику держави.

Набір інструментів зовнішньоекономічної політики - це засоби щодо стимулювання експортерів (кредитування експорту; пільги митні та податкові щодо експортерів; субсидіювання та державні гарантії під експортні поставки), імпортні або експортні обмеження (митні тарифи, квоти, антидемпінгові розслідування, встановлення технологічних та екологічних нормативів та стандартів), засоби по залученню або обмеженню доступу іноземних інвестицій в економіку країни, зміна торгівельних мит, членство в міжнародних організаціях, створення особистих митних режимів або преференцій, митні союзи.

Зовнішньоекономічні зв'язки України в сучасних умовах стають могутнім засобом прискорення науково-технічного розвитку та інтенсифікації економіки. Нині оволодівати найновішими досягненнями науки і техніки без інтенсивного обміну науковими дослідженнями, різноманітними товарами і послугами означає нераціонально використовувати власні ресурси, втрачати час і темпи розвитку.

Зовнішньоекономічна діяльність дає змогу прискорювати науково-технічний прогрес завдяки організації спільних досліджень, швидкому переобладнанню сучасною технікою цілих галузей і виробництв, сприяє розв'язанню багатьох соціальних проблем. Отже, зовнішньоекономічні зв'язки стають одним з основних чинників розвитку господарства України.

1. Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Особливим завданням процесу регулювання зовнішньоекономічної діяльності є підтримка загальнонаціональних пріоритетів у зовнішньоекономічної сфері і досягнення наміченої мети за допомогою певних заходів.

Здійснення зовнішньоекономічної діяльності здійснюється з метою створення сприятливих умов для економічного розвитку країни і захисту її інтересів, збалансованого розвитку економіки, рівноваги внутрішнього ринку, стимулювання прогресивних структурних змін у зовнішньоекономічних зв'язках суб'єктами економічної діяльності і створення найсприятливіших умов для залучення власної економіки в систему світового поділу праці.

Основними складовими політики в галузі зовнішніх економічних зносин України є зовнішньоторговельна політика (що включає експортну та імпортну політику), політика у сфері залучення іноземних інвестицій і регулювання національних, капіталовкладень за кордоном, крім цього, ЗЕП має виконувати завдання щодо географічної збалансованості зовнішньоекономічних операцій з окремими державами та регіонами, що пов'язане з економічною безпекою країни.

В теперішній час Україна здійснює всі види зовнішньоекономічної діяльності, включаючи зовнішню торгівлю, на принципах правового регулювання на взаємовигідній основі. Це визначило відповідну інфраструктуру і систему регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Управління зовнішньоекономічною діяльністю Україною як державою, в особі її органів і державних інститутів, недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговими палатами, асоціаціями, союзами), самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності України здійснюється:

- державою в особи її органів в межах їх компетенції;

- недержавними органами управління економікою;

- самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України.

До компетенції Верховної Ради України належать:

· прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності;

· затвердження головних напрямків зовнішньоекономічної політики України;

· розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

· укладання міжнародних договорів відповідно до законів України про міжнародні договори і приведення чинного законодавства України у відповідність із правилами, установленими цими договорами;

· встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України відповідно до статей 24, 25 Закону від 16.04.91 № 959-XII „Про зовнішньоекономічну діяльність”;

· затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню або забороняється відповідно до статей 16, 17 Закону України від 16.04.91 № 959-XII „Про зовнішньоекономічну діяльність”.

До компетенції Кабінету Міністрів України належать:

· вживання заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до Законів України;

· здійснення координації діяльності міністерств, державних комітетів і відомств України з регулювання зовнішньоекономічної діяльності: координація роботи торгових представництв України в іноземних державах;

зовнішньоекономічний правове регулювання україна

· прийняття нормативних актів управління з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України;

· проведення переговорів та укладання міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності, передбачених законами України про міжнародні договори України;

· забезпечення виконання міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, що підпорядковуються Кабінету Міністрів України;

· відповідно до своєї компетенції, внесення на розгляд Верховної Ради України пропозицій про систему міністерств, державних комітетів і відомств - органів оперативного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, повноваження яких не можуть бути вищими, ніж повноваження Кабінету Міністрів України, які він має відповідно до законів України;

· здійснення заходів щодо забезпечення раціонального використання коштів Державного валютного фонду України;

· забезпечення виконання рішень Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй з питань зовнішньоекономічної діяльності.

Найбільший вплив на регулювання й розвиток зовнішньоекономічної діяльності мають міністерства, що безпосередньо займаються економічними зв'язками з зарубіжними країнами та питаннями реалізації державної зовнішньоекономічної політики. В Україні - це Міністерство економіки та питань європейської інтеграції як центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики.

Це міністерство:

· забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію цієї діяльності відповідно до міжнародних угод України;

· здійснює контроль за дотриманням усіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України та міжнародних угод;

· здійснює заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

· проводить антидемпінгові й антисубсидиційні та спеціальні розслідування в порядку, визначеному законами України

· виконує інші функції відповідно до законів України і Положення про центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики.

У рамках Міністерства економіки та питань європейської інтеграції регулюванням зовнішньоекономічної діяльності безпосередньо займаються 7 департаментів.

1. Департамент державної політики в сфері зовнішньої торгівлі, що містить у собі три управління:

· управління зовнішньої політики;

· управління моніторингу зовнішньої торгівлі;

· управління митно-тарифної політики та захисту внутрішнього ринку.

2. Департамент державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

3. Департамент з питань торговельного захисту.

4. Департамент торговельно-економічних відносин з країнами СНД та Російською Федерацією.

5. Департамент двостороннього торговельно-економічного співробітництва.

6. Департамент співробітництва з Європейським Союзом.

7. Департамент торговельних переговорів та співробітництва з СОТ.

У регулюванні зовнішньоекономічної діяльності, у розробці та реалізації зовнішньоекономічної політики беруть участь й інші міністерства та державні структури, наприклад, Національний банк, Міністерство сільського господарства (чи агропромисловості), Міністерство оборони (якщо країна бере участь в експортно-імпортних постачаннях зброї), структури Державної митної служби, Державної податкової адміністрації тощо.

Національний банк України:

· здійснює збереження і використання золотовалютного резерву України й інших державних коштовностей, що забезпечують платоспроможність України;

· представляє інтереси України у стосунках з центральними банками інших держав, міжнародними банками й іншими фінансово-кредитними установами й укладає відповідні міжбанківські угоди;

· регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав;

· здійснює облік та розрахунки за наданими й отриманими державними кредитами й позичками, здійснює операції з централізованими валютними ресурсами, що виділяються з Державного валютного фонду України в розпорядження Національного банку України;

· виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими й іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду й іншого державного майна України;

· здійснює інші функції відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" та інших законів України.

Національний банк України може передавати виконання покладених на нього функцій банку для зовнішньоекономічної діяльності України.

Державна митна служба країни здійснює митний контроль в Україні відповідно до чинних законів України.

Митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання:

· виконання і контроль за дотриманням законодавства України з питань митної справи;

· захист економічних інтересів України;

· забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладеними у встановленому законом порядку;

· сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб;

· застосування відповідно до закону заходів тарифного й нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України;

· здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщаються через митний кордон України, удосконалення форм та методів цього здійснення;

· контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;

· вживання разом з іншими уповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і дотримання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;

· створення сприятливих умов для прискорення товарообігу і пасажиропотоку через митний кордон України;

· боротьба з контрабандою і порушеннями митних правил;

· розвиток міжнародного співробітництва в галузі митної справи;

· ведення митної статистики;

· ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;

· здійснення верифікації (установлення достовірності) сертифікатів походження товарів з України.

Антимонопольний комітет країни здійснює контроль за дотриманням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності антимонопольного законодавства.

Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі здійснює оперативне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні, приймає рішення про порушення та проведення антидемпінгових, антисубсидійних чи спеціальних розслідувань та вживання відповідно антидемпінгових, компенсаційних чи спеціальних заходів на підставі відповідних законів України.

Розвитку та регулюванню зовнішньоекономічної діяльності сприяють різноманітні недержавні і напівдержавні організації. Це торгово-промислові палати, союзи підприємців, об'єднання експортерів імпортерів, інвестиційні фонди тощо.

Відповідно до Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самостійною організацією, що поєднує юридичних осіб, які створені та діють відповідно до законодавства України, зареєстрованих як підприємці, та їхні об'єднання. Торгово-промислова палата є юридичною особою. Вона створюється з метою сприяння розвитку народного господарства та національної економіки, його інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасних промислової, фінансової й торгової інфраструктур, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічному розвитку усіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, науково-технічних і торгових зв'язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн.

Завданнями торгово-промислових палат є:

· сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, експорту українських товарів та послуг, наданню практичної допомоги підприємцям у проведенні торгово-економічних операцій на внутрішньому й зовнішньому ринках, освоєнню нових форм співробітництва;

· представлення інтересів членів палати з питань господарської діяльності як в Україні, так і поза її межами;

· організація взаємодії між суб'єктами підприємницької діяльності, координація їхніх взаємин з державою в особі їхніх органів;

· участь в організації на території України і за її кордоном професійного навчання й стажування фахівців т громадян України з питань підприємництва, розвитку конкуренції, а також у розробці й реалізації державних та міждержавних програм у цій галузі;

· надання довідкових інформаційних послуг, основних відомостей, що не є комерційною таємницею, про діяльність українських підприємців і підприємців зарубіжних країн відповідно до національного законодавства;

· сприяння в організації інфраструктури обслуговування підприємництва;

· надання послуг іноземним фірмам та організаціям для здійснення комерційної діяльності;

· встановлення й розвиток зв'язків з іноземними підприємцями, а також з організаціями, що їх поєднують чи представляють їхню участь у роботі міжнародних неурядових організацій та інших спільних організацій;

· сприяння розвитку торгових та інших порядних відносин у підприємницькій діяльності, участь у розробці правил професійної етики в конкуренції для різних сфер підприємницької діяльності, галузей економіки, спілок та об'єднань підприємців;

· виконання інших завдань, передбачених її статутом.

Основним органом управління зовнішньоекономічної діяльності на місцевому рівні є Управління зовнішніх відносин та зовнішньоекономічної діяльності обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації. Таке Управління в регіонах є органом державної виконавчої влади. Воно створюється у складі обласної (міської) державної адміністрації з метою виконання її повноважень у сфері міжнародних відносин та співробітництва, зовнішньоекономічних зв'язків та іноземної інвестиційної діяльності. Управління підпорядковане обласний (міський у Києві та Севастополі) державній адміністрації, Міністерству економіки та питань європейської інтеграції, Міністерству закордонних справ України та обласній Раді народних депутатів у межах делегованих повноважень.

Основними завданнями цього Управління є:

· формування та реалізація на обласному (міському) рівні єдиної державної політики у сфері міжнародних відносин та співробітництва, зовнішньоекономічних зв'язків та іноземної інвестиційної діяльності;

· сприяння розвитку міжнародного співробітництва в галузі економіки, захисту прав людини, боротьби з тероризмом, економічної безпеки, охорони здоров'я, науки, освіти, культури, туризму, фізкультури і спорту;

· участь в укладанні угод з іноземними партнерами при співробітництві в межах компетенції, визначеної законом;

· сприяння активізації зовнішньоекономічної діяльності підприємств та організацій, розміщених на території області (міста), незалежно від форм власності;

· сприяння розвитку експортного потенціалу області (міста);

· сприяння створенню належних умов для організації торгівлі;

· сприяння діяльності міс;

· внесення в установчих органів та прикордонних служб для їхнього належного функціонування порядку у відповідні органи пропозицій із залучення іноземних інвестицій для розвитку економічного потенціалу області (міста).

Управління відповідно до покладених на нього завдань виконує цілий ряд конкретних функцій, спрямованих на активізацію та підвищення ефективності ЗЕД в області (місті) і більш повне її використання для соціально-економічного розвитку регіону та країни в цілому.

Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України можуть створювати свої територіальні підрозділи (відділення), якщо це випливає з їх компетенції, яка визначається законами України та положеннями про ці органи.

2. Механізм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Відповідно до ст.380 Господарського кодексу України від 16.01.2003 державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності спрямовується на захист економічних інтересів України, прав і законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, створення рівних умов для розвитку всіх видів підприємництва у сфері зовнішньоекономічних відносин та використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності доходів та інвестицій, заохочення конкуренції й обмеження монополізму суб'єктів господарювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування не мають права втручатися в оперативну діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на її території.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності має забезпечувати:

- захист економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

- створення рівних можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій;

- заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Основою регулювання діяльності підприємств України на зовнішніх ринках є Закон від 16.04.91 № 959-XII „Про зовнішньоекономічну діяльність”. Крім того, у відповідних сферах регулюючу роль відіграють й інші Закони України:

· „Про захист іноземних інвестицій в Україні”;

· „Про чинність міжнародних договорів на території України”;

· „Про іноземні інвестиції”;

· „Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні”;

· „Про міжнародний комерційний арбітраж”;

· „Про режим іноземного інвестування” тощо.

Слід враховувати регулюючу роль інших законів України, якими передбачено ступінь управління зовнішньоекономічною діяльністю в конкретних її видах та напрямках. Зокрема, Закону України від 23.02.06 №3480-IV „Про цінні папери та фондовий ринок" передбачає, що у випадку розбіжності положень цього Закону і правил міжнародного договору чинним є останній. Подібну містить і Закон України від 18.09.91 № 1560-XII „Про інвестиційну діяльність”. Стаття 19 цього Закону містить положення про захист іноземних інвестицій.

Крім Законів України, важливе значення в регулюванні ЗЕД відіграють Укази Президента України. Серед них:

· „Про заходи для попередження експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, і врегулювання торгових суперечок" від 25.07.94;

· „Про заходи здійснення єдиної державної політики регулювання імпорту" від 21.09.94;

· „Про використання Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів” від 04.10.94 тощо.

Існують нормативні рішення Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки України та питань європейської інтеграції, інших міністерств і відомств, що регулюють окремі питання тарифного та нетарифного характеру.

Державне регулювання являє собою систему заходів законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру, покликаних вдосконалювати зовнішньоекономічну діяльність в інтересах національної економіки.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється методом розробки та реалізації державної зовнішньоекономічної політики. У сучасних умовах зовнішньоекономічна політика - це система заходів, спрямованих на найбільш сприятливий розвиток економічних, науково-технічних, виробничих зв'язків із зарубіжними країнами, поглиблення та розширення участі в міжнародному поділі праці з метою розв'язання стратегічних завдань соціально-економічного розвитку країни.

Зовнішньоекономічна політика - складова частина внутрішньої економічної політики держави. Звичайно, розв'язання спільних завдань зовнішньоекономічної політики в кожній країні має свої специфічні особливості.

Основні складові зовнішньоекономічної політики України:

· зовнішньоторговельна політика;

· інвестиційна політика;

· політика науково-технічного співробітництва;

· валютно-фінансова політика;

· політика міграції робочої сили та ін.

На території України відповідно до Закону від 16.04.91 № 959-XII „Про зовнішньоекономічну діяльність” впроваджуються такі правові режими для іноземних суб'єктів господарської діяльності:

· національний режим, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав і обов'язків не менший, ніж суб'єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується щодо усіх видів господарської діяльності іноземних суб'єктів цієї діяльності, пов'язаної з їхніми інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб'єктів господарської діяльності тих країн, що входять разом з Україною до економічних союзів;

· режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мита, податків і зборів, якими користується і/або буде користуватися іноземний суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якому наданий згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збори і пільги по них встановлюються в межах спеціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на підставі взаємної угоди суб'єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами України, та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі;

· спеціальний режим, який застосовується на територій спеціальних економічних зон відповідно до статті 24 Закону 16.04.91 № 959-XII „Про зовнішньоекономічну діяльність”, а також на територій митних союзів, до яких входить Україна, та у випадку встановлення будь-якого спеціального режиму відповідно до міжнародних договорів за участю України згідно зі статтею 25 Закону від 16.04.91 № 959-XII „Про зовнішньоекономічну діяльність”.

Існує два основних напрямки зовнішньоторговельної політики:

· політика вільної торгівлі;

· протекціонізм.

Політика вільної торгівлі має місце коли держава утримується від безпосереднього впливу на зовнішню торгівлю. Ця політика забезпечує максимальну свободу для дії ринкових сил у прагненні одержати найбільші вигоди від міжнародного економічного обміну. Позитивні політичні наслідки пов'язані з підсиленням взаємозалежності держав. Політика вільної торгівлі дає переваги більш розвинутим країнам, хоча в чистому виді не застосовувалася.

Протекціонізм - державна політика, спрямована на захист вітчизняної економіки від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів регулювання торгівлі.

Позитивні сторони протекціонізму:

· обмеження іноземної конкуренції з метою не допустити формування неефективної економічної структури в країні;

· забезпечення розвитку визначених галузей виробництва, коли в інших країнах вони вже більш розвинуті;

· скорочення безробіття.

Однак усунення іноземної конкуренції може призвести до застою, тому що послабляється зацікавлення вітчизняних підприємців у підвищенні технічного рівня й ефективності виробництва.

Виділяють кілька форм протекціонізму:

селективний - проти окремих країн або товарів;

колективний - об'єднання країн проти інших держав, які до об'єднання не входять;

галузевий - захист певних галузей;

прихований - здійснюється методами внутрішньої економічної політики.

Інструменти державного регулювання зовнішньої торгівлі поділяються на тарифні і нетарифні.

Тарифні методи - методи, засновані на використанні митних тарифів.

Для досягнення зазначених результатів держава застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання. Основними засобами регулюючого впливу держави на зовнішньоекономічну діяльність є:

1) засоби тарифного регулювання. Цю групу засобів ще називають засобами митно-та­рифного регулювання. їх специфіка полягає в тому, що вони належать до заходів опосередкованого (непрямого) регулювання, оскільки передбачають вплив на економічний стан суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. До їх числа належать регулювання цін і тарифів, встановлення різних видів мит, зборів та інших загальнообов'язкових платежів, надання інвестиційних, податкових та інших пільг, дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій, встановлення штрафних санкцій за порушення правил здійснення зовнішньоекономічної діяльності тощо;

2) засоби нетарифного регулювання - група засобів, яка передбачає безпосередній (пря­мий) вплив на відповідні суспільні відносини. Нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності є складовою частиною заходів по захисту національного ринку, національного виробника, виконання окремих міжнародних зобов'язань. Воно охоплює комплекс таких заходів, як заборона окремих видів експорту або імпорту, ліцензування, квотування, патентування, сертифікація, стандартизація, застосування нормативів та лімітів, встановлення індикативних цін, екологічний, фітосанітарний, ветеринарний, валютний та інші види контролю.

Висновки

В умовах ринкових відносин (переходу до них) характер впливу держави на економіку країни, у тому числі зовнішньоекономічну діяльність, докорінно змінюється. Цей вплив набуває форми державного регулювання, що означає створення відповідних умов, які сприятимуть ефективному розвитку економіки країни в цілому та її складових частин.

Активна зовнішньоторговельна політика може стати дієвим інструментом структурної перебудови економіки, підвищуючи ефективність і конкурентну спроможність національного виробництва. На всіх історичних етапах розвитку держави зовнішньоекономічна діяльність впливала на вирішення економічних проблем на різних рівнях: народного господарства в цілому, окремих регіонів, об'єднань, підприємств. Як частина загальної структури народного господарства зовнішньоекономічна діяльність впливає на удосконалювання внутрішньогосподарських пропорцій, розміщення і розвиток виробничих сил. Тому стратегічна програма розвитку зовнішньоекономічних відносин України має базуватися на забезпеченні її суверенітету в світогосподарських зв'язках, гарантуванні її національної зовнішньоекономічної безпеки, ґрунтуватися на еквівалентному взаємовигідному обміні, міжнародному поділі й кооперації праці.

Взаємодія зі світовим господарством має спиратися на комплексну, гнучку і динамічну державну зовнішньоекономічну політику, головне завдання якої полягає у визначенні етапів, напрямів, форм і способів реалізації дієвої зовнішньоекономічної стратегії.

Стабільний економічний розвиток країни розглядається у нерозривному взаємозв'язку з функціонуванням світового господарства. Беззаперечним є те, що будь-яка національна економіка є невід'ємним елементом міжнародної економічної системи та перебуває у постійній взаємодії з рештою її елементів - країн. Якість зазначеної взаємодії все більше залежить не від ресурсозабезпеченості країни, а від тієї діяльності, яка передбачає формування та реалізацію цілого механізму побудови відносин із зовнішнім світом.

Список використаної літератури

1. Віднянський С.В., Мартинов А.Ю. Еволюція зовнішньої політики України (1991-2006рр.). // Український історичний журнал. - 2006. - №4. - 326 с.

2. Загородній А. Зовнішньоекономічна діяльність: Термінологічний словник/ Анатолій Загородній, Геннадій Вознюк,. - К.: Кондор, 2007. - 166 с.

3. Прокушев Е.Ф. Внешнеэкономическая деятельность: Учеб-но-практическое пособие/ Е. Прокушев,. - М.: ИВЦ "Маркетинг", 1998. - 207с.

4. Рум'янцев А.П. Зовнішньоекономічна діяльність: Навчальний посібник/ А.П. Рум'янцев, Н.С. Рум'янцева; М-во освіти і науки України. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 375 с.

5. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посібник для студ. вуз. / Пер. з рос.Н. Кіт, К. Серажим; Під заг. ред. А.І. Кредісова. - К.: ВІРА-Р, 1998. - 447 с.

6. Чувардинський О.Г. Зовнішня політика України в умовах світової економічної інтеграції й глобалізації. // Економіка та держава. - 2006. - №2. - с.36-39.

7. Юхименко В. Україна в глобальних інтеграційних процесах. // Вісник КНТЕУ. - 2007. - №3. - 252 с.

8. Господарський кодекс України від 16.01.2003

9. Закон України від 16.04.91 №959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність".

10. Закон України від 18.09.91 № 1560-XII "Про інвестиційну діяльність"

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Економіко-правові засади регулювання фондового ринку. Завдання та форми регулювання фондового ринку. Методи державного регулювання фондового ринку в Україні. Проблеми законодавчого забезпечення функціонування системи державного регулювання в Україні.

    дипломная работа [396,1 K], добавлен 19.08.2010

  • Проблема регулювання галузі освіти, форми та методи її державного регулювання та концептуальні положення механізму його здійснення. Реалізація державно-владних повноважень суб'єктами державного управління з метою зміни суспільних станів, подій і явищ.

    статья [160,1 K], добавлен 24.11.2015

  • Суб’єктивно-об’єктивні відносини держави та неспроможних суб’єктів господарювання. Міжнародний досвід державного регулювання банкрутства. Правове регулювання відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та його проблеми в Україні.

    дипломная работа [1,3 M], добавлен 21.02.2011

  • Державне регулювання підприємницької діяльності: його поняття та проблемні моменти. Основні засоби регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів. Порядок та термін реєстрації, підстави для її скасування. Ліцензування, стандартизація та сертифікація.

    курсовая работа [36,0 K], добавлен 05.12.2009

  • Регулювання відносин у сфері діяльності транспорту як пріоритетний напрямок внутрішньої політики держави. Комплексне дослідження правових проблем державного регулювання транспортної системи. Пропозиції щодо вдосконалення транспортного законодавства.

    автореферат [70,1 K], добавлен 16.03.2012

  • Завдання і структура єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації. Повноваження Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій, діяльність Ради національної безпеки і оборони України та Кабінету Міністрів у цій сфері.

    реферат [14,3 K], добавлен 24.01.2009

  • Визначення поняття, вивчення принципів і характеристика правової основи здійснення спортивної діяльності. Дослідження механізму державного регулювання спортивної діяльності. Оцінка майнової бази і укладення договорів при здійсненні спортивної діяльності.

    курсовая работа [28,4 K], добавлен 13.06.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.