Правове регулювання страхової діяльності в Україні

Аналогічного висновку Верховний Суд України дійшов у постанові від 27.01.2016 р. у справі № 3-1237гс15, в якій знищення застрахованої будівлі, що знаходилась на території проведення АТО, в результаті вибухів також не було визнано судом страховим випадком з огляду на виключення із страхових випадків, встановлені договором страхування (події, що сталися внаслідок військових дій).

Таким чином, Верховний Суд України звернув увагу на те, що слід розмежовувати передбачені договором випадки, коли завдані страхувальнику збитки не підлягають відшкодуванню (страхове відшкодування не виплачується), тобто, коли у страховика немає обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування, від передбачених договором та/чи законодавством випадків (дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), коли особа звільняється [лише] від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання в силу дії обставин непереборної сили, проте не звільняється від виконання самого обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування.

2. Спори, пов'язані зі страхуванням кредитних ризиків (виникненням заборгованості у позичальників внаслідок призупинення фінансових операцій на території проведення АТО)

Іншою проблемо, з якою зіштовхнулись банки, позичальники і страховики, була проблема, пов'язана з призупиненням Нацбанком фінансових операцій на території проведення АТО.

Постановою Національного банку України № 466 від 06.08.2014 р. «Про призупинення здійснення фінансових операцій» [28] Нацбанком було тимчасово зупинено проведення фінансових операцій на території проведення АТО, в результаті чого позичальники були позбавлені можливості отримувати заробітну плату та відповідно сплачувати кошти за кредитними договорами.

В одному зі спорів, що переглядався Вищим господарським судом України, між філією банку та страховою компанією був укладений договір страхування кредитів, відповідно до якого страховим випадком визнавались факти завдання збитків страхувальнику внаслідок невиконання або часткового невиконання позичальниками своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту. У зв'язку із виникненням заборгованості за застрахованими кредитними договорами, банк повідомив страхову компанію про настання страхового випадку. Страхова компанія відмовила у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на виключення з договору страхування, а саме, що «не підлягають відшкодуванню збитки, що стались внаслідок прийняття органами державної влади та управління та/або органами самоврядування обмежуючих або забороняючи актів».

Суди усіх трьох інстанцій визнали позицію страхової компанії обґрунтованою та відмовили банку у задоволенні позовних вимог. Вищий господарський суд України, погоджуючись з позицією судів попередніх інстанцій, зазначив, що позичальники втратили можливість отримувати заробітну плату та можливість погашати кредит через неможливість здійснення фінансових операцій саме у зв'язку з прийняттям Національним банком України постанови № 466, тоді як наявність інших коштів на картках позичальників задля погашення кредитів банком не доведена.

3. Спори, пов'язані з укладенням та виконанням договорів страхування майбутнього врожаю

На відміну від страхування майна, яке є в дійсності на момент укладення договору страхування, страхування майбутнього врожаю (майна, якого на момент укладення договору не існує), має свої особливості. У зв'язку з цим, вирішення спорів, пов'язаних зі страхуванням майбутнього врожаю, з точки зору доказування обставин справи в суді, є значно складнішим, оскільки вимагає з'ясування та доведення в суді причин недоотримання (втрати) застрахованого майбутнього врожаю.

Водночас, причинами втрати (недоотримання) врожаю можуть бути як несприятливі погодні умови, так і порушення сільгоспвиробником технології вирощування сільськогосподарської культури.

Іншу складність вирішення цих спорів складає встановлення моменту настання страхового випадку. Це пов'язано, головним чином, з тим, що в агрострахуванні момент настання страхового випадку не співпадає з моментом його виявлення.

Зазвичай, збитки, завдані сільгоспвиробнику у зв'язку з втратою або недоотриманням ним врожаю, можуть бути виявлені лише під час збору урожаю, тоді як страховий випадок настає в момент заподіяння збитків, а не в момент його виявлення.

В одному зі страхових спорів, пов'язаному зі страхуванням майбутнього врожаю, наріжним каменем стало з'ясування причин недоотримання сільгоспвиробником врожаю (надто низької врожайності застрахованого майбутнього урожаю) та заподіяння йому у зв'язку з цим збитків.

Між страховою компанією та сільськогосподарським виробником (страхувальником) був укладений договір страхування майбутнього врожаю, відповідно до умов якого страховим випадком вважалось недоотримання врожаю застрахованої культури у результаті, зокрема, посухи.

Страхувальник провів контрольний обмолот врожаю та заявив про настання страхового випадку (недоотримання ним врожаю в результаті посухи). Страхова компанія відмовила у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на відсутність підстав для його здійснення (настання посухи до укладення договору).

Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою від 05.09.2016 р. у справі № 5024/1725/2012 Вищий господарський суд України залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою у задоволенні позову про стягнення страхового відшкодування було відмовлено, оскільки страхувальник допустив ряд порушень агротехнічних вимог, що погіршило врожайність, призвело до недоотримання врожаю у запланованому обсязі, та унеможливило визначення розміру збитків, завданих в результаті посухи, та в результаті порушення технології вирощування ярого ячменю, що, за умовами договору, є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Вищий господарський суд України у постанові зазначив, що, враховуючи неможливість встановити розмір втрат на застрахованих посівах від дії посухи, оскільки на дані посіви також діяли цілий ряд упущень елементів технології вирощування, обставини не дають можливості переконатися в тому, що недоотримання врожаю із застрахованих полів сталося саме внаслідок посухи, тобто є страховим випадком.

В іншій справі, пов'язаній зі страхуванням врожаю, спір виник між страховою компанією та сільськогосподарським підприємством щодо недійсності договору страхування майбутнього врожаю, зокрема, недійсності умов договору про визначення страхової суми та франшизи.

Відповідно до умов договору, страховим випадком визнавалось недоотримання страхувальником врожаю в результаті дії страхових ризиків. За умовами договору загальна страхова сума за договором складала 19 млн. грн., франшиза - 9 млн. грн., відповідно, страхова сума за кожним полем окремо була меншою від розміру франшизи. Страхувальник наполягав на тому, що умови договору про порядок визначення страхової суми та франшизи не спрямовані на настання реальних наслідків, оскільки за укладеним договором неможливо буде отримати страхове відшкодування, незалежно від розміру завданих збитків, так як франшиза у кожному випадку буде більшою, ніж страхова сума по кожному окремому полю. У зв'язку з цим, страхувальник наполягав на визнанні договору недійсним, оскільки вважав, що договір є фіктивним (не спрямований на реальне настання правових наслідків).

Суди усіх трьох інстанцій відмовили у задоволенні позову. У постанові від 21.06.2016 р. у справі № 910/23115/15 Вищий господарський суд України, погоджуючись з позицією судів попередніх інстанцій, зазначив, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами відсутності наміру сторін (як позивача так і відповідача) на момент вчинення договору страхування створити правові наслідки, що обумовлені ним, як і не надано до суду доказів, які б підтверджували що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, суперечить нормами Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, чи його моральним засадам.

З формальної точки зору, звичайно, можна погодитись з судом, що за встановлених судом обставин (сплати страхувальником страхового внеску, тощо) відсутні підстави вважати договір фіктивним, проте, чи можна вважати вказаний договір (умови договору) такими, що не суперечать актам цивільного законодавства, - питання.

Вирішення страхових спорів, як правило (у більшості випадках), зводиться до вирішення питання щодо наявності (відсутності) підстав для виплати страхового відшкодування, що, зазвичай, вимагає з'ясування судами одного, але надзвичайно важливого питання - чи був (має місце) страховий випадок? Звичайно, іноді, як у випадку із втраченим (недоотриманим) врожаєм, досить непросто, а то й, навіть, дуже складно встановити, чи є заявлений страхувальником випадок (подія) страховим випадком. Проте, разом і з цим, потрібно мати на увазі, що договором страхування можуть бути передбачені додаткові підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування та випадки, коли страхове відшкодування не виплачується, а події - не визнаються страховим випадком.

Таким чином, вирішення страхових суперечок в більшості випадків зводиться до вирішення питання про наявність (відсутність) підстав для виплати страхового відшкодування, що, як правило, вимагає з'ясування судами одного, але надзвичайно важливого питання - чи був (чи має місце) страховий випадок?

Звичайно, іноді, як у випадку з втраченим (недоотриманими) урожаєм, досить непросто, а то і навіть дуже складно встановити, чи є заявлений страхувальником випадок (подія) страховим. Проте, разом з тим, варто мати на увазі, що договором страхування можуть бути передбачені додаткові підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування і випадки, коли страхове відшкодування не виплачується, а події не визнаються страховим випадком.

ВИСНОВКИ

Узагальнюючи короткий огляд основних етапів розвитку страхування, можна зробити висновок, що останні формувалися під впливом багатовікового досвіду. Так, спочатку існувало дуже вузьке коло специфічних в основному морських ризиків, на випадок реалізації яких укладалися страхові угоди.

На перших етапах страхові внески ще не носили регулярного характеру і здійснювалися найчастіше у натуральній формі. На пізніших етапах спектр страхових послуг розширювався за видами і підвидами, з'явилася полюсна форма страхової операції, утворилися організації, що спеціалізувалися на наданні страхових послуг, виникло страхове посередництво, виділилися в окремі форми добровільне та обов'язкове страхування. Перелік пропонованих страхових продуктів поповнився нетрадиційними, швидше екзотичними видами страхування.

Подальший розвиток світового ринку страхових послуг відбувається залежно від збалансованості сукупності чинників економічного, політичного, законодавчого, структурного, соціального характеру. Пріоритетні напрями діяльності страхових компаній, пов'язані з нарощуванням статутних капіталів, ефективністю здійснюваних інвестиційних проектів і диверсифікації грошових фондів, орієнтацією на укладення довгострокових договорів страхування і розширенням асортименту страхових послуг, комплексністю страхового захисту, що надається, співпрацею страховиків.

Розвиток всіх форм і видів страхування особливо інтенсивно відбувався у XX ст. На основі сформованих форм страхування виникали численні види, підвиди і варіанти страхування, що і спостерігається на сьогодні (на жаль, більшою мірою за кордоном).

Отже, страхова діяльність - це врегульована нормами права, здійснювана на підставі ліцензії господарська діяльність суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або фізичним особам (страхувальникам) за рахунок грошових фондів (страхових резервів), які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів, щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків). [29].

Зрозуміло, що розвиток страхової діяльності переважно залежить від стану законодавства, що регулює страхові відносини. Для вирішення завдань, які стоять перед страховою діяльністю за допомогою правового регулювання, виявляється необхідним випрацювати підходи до страхової діяльності як виду господарської з надання страхових послуг.

Ефективний процес державного регулювання страхової діяльності суттєво покращить якість наданих страхових послуг клієнтам, активізує процес інвестування коштів в економіку України, а також сприятиме її ефективному розвитку в цілому. Запропоновані на основі критичного аналізу літературних джерел заходи регулювання страхової діяльності сприятимуть ефективного розвитку вітчизняного страхового ринку в умовах інтеграції в світове співтовариство. [30].

Вирішення страхових суперечок в більшості випадків зводиться до вирішення питання про наявність (відсутність) підстав для виплати страхового відшкодування, що, як правило, вимагає з'ясування судами одного, але надзвичайно важливого питання - чи був (чи має місце) страховий випадок?

Звичайно, іноді, як у випадку з втраченим (недоотриманими) урожаєм, досить непросто, а то і навіть дуже складно встановити, чи є заявлений страхувальником випадок (подія) страховим. Проте, разом з тим, варто мати на увазі, що договором страхування можуть бути передбачені додаткові підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування і випадки, коли страхове відшкодування не виплачується, а події не визнаються страховим випадком.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Суворов Д.В. Становление страхования / Д.В. Суворов // Финансы. - 2007. - № 12. - С. 52.

2. Новицкий И.Б. Римское право / И.Б. Новицкий. - М.: Зерцало, 1998. - С. 16.

3. Виговська В. В. Концептуальні підходи щодо розвитку страхового ринку України / В. В. Виговська, М. П. Торб'як // Науковий вісник ЧДІЕУ. - 2013. - № 1 (17). - С. 160-165.

4. Пацурія Н. Б. Правове регулювання страхової справи в Україні (організаційноправовий аспект): дис.... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Н. Б. Пацурія. - К., 2014. - с. 27.

5. Глушко Г. М. Ключевой вопрос в страховании / Г. М. Глушко // Страховое ревю. - 2007. - № 8. - с. 36.

6. Про страхування: Закон України від 07.04.1996 р. № 85/96ВР [Електронний ресурс]. - Режим доступу до електронного ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80.

7. Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. № 436-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу до електронного ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15.

8. Пацурія Н. Б. Концептуальні засади страхування: функції та принципи (правовий аналіз) / Н. Б. Пацурія // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2016. - № 12. - с. 93.

9. Сподарева О.Г. Розвиток системи державного регулювання страхового ринку України / О.Г. Сподарева. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/18796/1/17-76-80.pdf

10. Аберніхіна І.Г. Методи та підходи оцінки рівня розвитку регіонального страхового ринку / В. В. Железняк, І. Г. Аберніхіна // Збірник наук. пр. Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна «Проблеми економіки транспорту». - 2013. - Вип. 6. - С. 76-82.

11. Базилевич В.Д. Страхова справа: монографія / В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич. - 6-те вид. - К.: Знання, 2011. - С. 29.

12. Напрями вдосконалення державного регулювання страхової діяльності в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу до електронного ресурсу: http: // www. http://www.pravoznavec.com.ua/period/article/24691

13. Сафонова О.Д. Сучасний стан страхового ринку України та основні проблеми його розвитку / О.Д. Сафонова. - [Електронний ресурс].

14. Волкова В.В.Тенденції розвитку страхового ринку в умовах нестійкого ринкового середовища / В.В. Волкова // Економіка і регіон. - №1(56). - 2016. - ПолтНТУ. - С. 17-24.

15. Гаманкова О.О. Методи державного регулювання ринку страхових послуг / О.О. Гаманкова // Формування ринкових відносин в Україні / зб. наук. праць. Вип. 10 (101). - К.: КНДЕІ, 2013. - с. 71-73.

16. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.07.2001 р. № 2664-III [Електронний ресурс]. - Режим доступу до електронного ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14.

17. Дюжиков Е.Ф. Контроль за деятельностью страховщика по заключению договоров страхования / Е.Ф. Дюжиков // Финансы. - 2005. - № 2. - С. 42.

18. Про затвердження Типової програми перевірок страховиків та страхових посередників: Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 21.08.2003 р. № 37. [Електронний ресурс]. - Режим доступу до електронного ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0037486-03.

19. Заїка Ю. О. Страхове право: посіб. / за ред. Ю.О. Заїки, С.А. Пилипенко. - К.: НАВС, 2012. - 256 с.

20. Кінащук Л. Л. Страхування: теорія та практика проведення: монографія / Л. Л. Кінащук. - К.: Атіка, 2014. - 112 с.

21. Про затвердження Кваліфікаційних вимог до осіб, які здійснюють діяльність з визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (аварійних комісарів): Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 19.05.2011 р. № 285 [Електронний ресурс]. - Режим доступу до електронного ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0691-11.

22. Про затвердження Положення про реєстрацію страхових та перестрахових брокерів і ведення державного реєстру страхових та перестрахових брокерів: Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 28.05.2004 р. № 736 [Електронний ресурс]. - Режим доступу до електронного ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0801-04.

23. Про затвердження Порядку складання та подання звітності страхових та/або перестрахових брокерів: Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 04.08.2005 р. № 4421. [Електронний ресурс]. - Режим доступу до електронного ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0955-05.

24. Мачуський В. В. Правові основи страхування: навч. посібн. / В.В. Мачуський. - К.: КНЕУ, 2013. - 302 с.

25. Мних М. В. Страхування в Україні: сучасна теорія і практика: монографія / В. М. Мних. - К.: Знання України, 2015. - 284 с.

26. Навроцький Д. А. Формування страхового ринку України: автореф. дис.канд. екон. наук:. - К.: Інститут економічного прогнозування НАНУ, 2015. - 16 с.

27. Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України: Указ Президента від 14.04.2014 р. № 405/2014 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/405/2014.

28. Райхер В.К. Общественно-исторические типы страхования / В.К. Райхер. - М.: Изд-во Академии наук СССР, 1947. - С. 30.

29. Страховий ринок України. Національна комісія з регулювання ринків фінансових послуг в Україні. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу до електронного ресурсу: http://www.dfp.gov.uа.

30. Хавтур О. В. Концептуальні засади страхування / В. О. Хавтур // Фінанси України. - 2014. - №2. - С. 139-148.

Размещено на Allbest.ru