Транснаціональні корпорації і міжнародно-правове регулювання їх діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Тернопільський національний економічний університет

Кафедра правового регулювання економіки та правознавства

Контрольна робота на тему:

Транснаціональні корпорації і міжнародно-правове регулювання їх діяльності

Тернопіль - 2012

Вступ

ТНК все частіше розглядають як суб'єктів міжнародного економічного права. ТНК з їхньою інвестиційною мобільністю, широкою системою зв'язків, e тому числі і з урядами, з великими можливостями організації наукоємкого, високотехнологічного виробництва є важливим фактором розвитку світової економіки. Особливість ТНК проявляється в тому, що вони володіють економічною єдністю при юридичній множинності. Це - група компаній, створених за законами різних держав, які є самостійними юридичними особами і які здійснюють діяльність на території різних держав, але знаходяться у взаємозалежних відносинах, при яких одна з них (головна корпорація) займає домінуюче становище і здійснює контроль над усіма іншими. Отже, ТНК - не юридичне, а економічне чи навіть політичне поняття. Суб'єктами права є ті компанії, які об'єднуються в єдину систему. Суб'єктом права можуть бути і об'єднання компаній. У будь-якому випадку як окремі компанії, так і їх об'єднання є суб'єктами національного, а не міжнародного права. При цьому використовуються два підходи: вони є суб'єктами права чи держави, в якій вони зареєстровані; чи держави, на території якої вони знаходяться (місцезнаходження адміністративного центру чи місце основної господарської діяльності). Звідси випливає, що діяльність ТНК регулюється національним правом .

Міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК як на регіональному, так і на універсальному рівні сьогодні ще далеке від бажаного, хоча вже є міжнародно-правові документи, які використовуються для регулювання їхньої діяльності:

кодекс іноземних інвестицій, прийнятий 1970 р. латиноамериканськими державами, - країнами - учасниками Андського пакту: Болівією, Колумбією, Перу, Чилі (до 1976) і Еквадором;

Хартія економічних прав та обов'язків держав, затверджена резолюцією Генеральної Асамблеї ООН у 1974 р., норми якої спрямовані на захист економічних прав країн, що розвиваються (були створені міжурядові комісії ООН з транснаціональних корпорацій і центрів з ТНК);

регіональна декларація про міжнародні інвестиції та багатонаціональні підприємства від 21 червня 1976 p.; і як додаток - керівні принципи для багатонаціональних підприємств (норми цього документа не мають імперативного характеру, їх виконання є добровільною справою);

«Принципи щодо контролю за обмеженням ділової практики монополій і корпорацій» (схвалені у 1980 р. Генеральною Асамблеєю ООН).

1. Діяльність транснаціональних корпорацій, як основних суб'єктів міжнародної економіки

Найважливішим елементом розвитку світової економіки і міжнародних економічних відносин є транснаціональні корпорації (ТНК). Їх бурхливий розвиток в останні десятиліття відображає загострення міжнародної конкуренції, поглиблення міжнародного розподілу праці. ТНК представляють як безпосередні учасники всього спектру світогосподарських зв'язків, як „локомотиви" світової економіки. Міжнародні корпорації, з одного боку, є продуктом міжнародних економічних відносин, що швидко розвиваються, а з іншого боку, самі представляють могутній механізм дії на них. Активно впливаючи на міжнародні економічні відносини, ТНК формують нові відносини, видозмінюють їх форми, що склалися.

ТНК перетворили світову економіку на міжнародне виробництво, забезпечили розвиток НТП у всіх його напрямках: технічного рівня і якості продукції; ефективності виробництва; вдосконалення форм менеджменту, управління підприємствами. Вони діють через свої дочірні підприємства і філіали в десятках країн світу по єдиній науково - виробничій і фінансовій стратегії, що формується в їх „ мозкових трестах", володіють величезним науково - виробничим і ринковим потенціалом, що забезпечує високий динамізм розвитку.

Як правило, ТНК створюються в межах функціонування світового господарства. Вони не лише певною мірою підривають суверенітет держав, що розвиваються, та низки провідних індустріально розвинених, а й посягають на їхні національні інтереси та безпеку. ТНК притаманні такі ознаки: економічно єдина система; група юридичних осіб - самостійних підприємств - суб'єктів господарювання; керівництво і контроль здійснюється з єдиного центру; корпорація, будучи сукупністю юридичних осіб різної "національності" та інших утворень, наділених правосуб'єктністю за законами різних держав, проте, навіть так звана „національно-державна" належність материнської компанії (центрального офісу) не створює підстав для того, щоб законодавство країни її базування поширювалося на діяльність своїх відокремлених підрозділів - дочірніх товариств, філій та відділень, що розташовані на території інших держав; діяльність проводиться на національній території та в правовому полі кількох держав; відокремлені структурні підрозділи є об'єктами регулювання системи національного права держави, місця їх дислокації, тобто вони є суб'єктами правовідносин, що регулюються міжнародним приватним правом даної держави.

Транснаціональні корпорації контролюють істотну частину науково - технічного потенціалу промислово розвинутих країн, що дозволяє їм відігравати головну роль у міжнародному обміні технологіями й науково - технічними знаннями, активно брати участь у науково - технічному прогресі й сприяти структурним зрушенням у світовій економіці. Таким чином, ТНК є одним із головних суб'єктів світового ринку технологій.

Галузева структура виробництва ТНК достатньо широка - 60 % міжнародних компаній зайняті у сфері виробництва ( перш за все, в електроніці, автомобілебудуванні, хімічній і металургійній промисловості ), 37 % у сфері послуг і 3 % в добувній промисловості і сільському господарстві. Сучасні ТНК виступають основним структурованим чинником світової економіки. Їх вплив обумовлюється: активною інноваційною діяльністю через значні фінансові можливості; широким використанням конкурентних переваг різних країн світу; технологічним лідерством; максимально можливим використанням переваг інтернаціоналізації, зниженням витрат за рахунок переваг внутрішньо-корпоративного ринку, побудованого з використанням трансфертних цін .

Діяльність транснаціональних корпорацій тісно пов'язана з інтересами держав їхнього походження. Як правило, цілі країн походження провідних транснаціональних компаній мають яскраво виражене національно-егоїстичне фарбування, а саме: забезпечення високого рівня життя своїх громадян і зміцнення сили й авторитету своєї держави на світовій арені. Сучасні транснаціональні корпорації впливають не тільки на міжнародні відносини, а й на стан міжнародної безпеки, тому що вони сприяють розвитку взаємозалежності різних держав. В умовах соціальної глобалізації агресія країн, пов'язаних між собою системою транснаціональних компаній по відношенню одна до одної, є неможливої чи принаймні невигідної.

2. Міжнародно-правове регулювання діяльності транснаціональних корпорацій

Поки що у світі не існує універсального (глобального) міждержавного нормативно-правового акта, який би регулював діяльність ТНК. Нечисленні міжнародно-правові акти з цієї проблематики є або регіональними, або такими, яким бракує імперативного характеру.

Декларація про міжнародні інвестиції та багатонаціональні підприємства від 21 червня 1976 р., Керівні принципи для багатонаціональних підприємств (що є додатком до цієї Декларації) мають диспозитивний характер, хоча й містять такі принципи, як дотримання норм міжнародного права, підпорядкованість праву країни перебування, співробітництво з країною перебування. Діяльності ТНК стосуються також положення Кодексу іноземних інвестицій (його прийняли в 1970 р. латиноамериканські країни-члени Андського пакту 1969 р. - Болівія, Колумбія, Перу, Еквадор, Чилі). Контролює діяльність ТНК Комісія Картахенської угоди, яку було створено в межах зазначеної групи держав.

У правничій літературі опрацьовується концепція про те, що правове регулювання діяльності ТНК повинне виконуватися на двох рівнях - національному та міжнародному. Сконцентруємо увагу на міжнародному рівні. При цьому зазначимо, що висуваються пропозиції щодо розгляду ТНК як міжнародних юридичних осіб. Очевидно, більшість фахівців з цим не згодні, оскільки міжнародними юридичними особами є такі, що безпосередньо створюються міжнародним договором або ж на основі національного законодавства, прийнятого відповідно до міжнародного договору. Цим двом критеріям ТНК не відповідають, отже, згідно з нинішньою правосвідомістю вони не можуть мати статус міжнародної юридичної особи.

Генеральна Асамблея ООН 12 грудня 1974 р. більшістю голосів при поіменному голосуванні (120 - "за", 6 - "проти", 10 - "утрималися") прийняла Хартію економічних прав і обов'язків держав. У пп. 6 п. 2 ст. 2 Хартії зафіксовано, що кожна держава має право регулювати і контролювати діяльність ТНК у межах дії національної юрисдикції та вживати заходів для забезпечення того, щоб така діяльність не суперечила її законам, нормам та постановам і відповідала економічній та соціальній політиці країни. Транснаціональні корпорації не повинні втручатися у внутрішні справи приймальної держави. Кожна держава з урахуванням своїх суверенних прав повинна співробітничати з іншими державами щодо здійснення права, викладеного в цьому підпункті.

На вимогу країн, що розвиваються (а вони мають особливі антипатії до діяльності ТНК), у межах ООН ще 1974 р. було створено Міжурядову комісію ООН з ТНК та Центр з ТНК. Перед ними було поставлено завдання створити Кодекс поведінки ТНК. Кодекс вважався спробою формалізувати підпорядкування діяльності ТНК певним правилам. Він мав стати своєрідним "прокрустовим ложе", де б "відрубувалися загарбницькі руки" ТНК. У Директивних принципах для транснаціональних корпорацій, прийнятих Організацією Економічного Співробітництва і Розвитку у 1976 p., було сформульовано рекомендації щодо діяльності ТНК. Ці рекомендації у 1984 р. були викладені в новій редакції. Директивні принципи, зокрема, згадують про дотримання податкового законодавства, правил конкуренції, необхідність публікації інформації тощо.

На створення "правил гри" для ТНК були спрямовані підготовлений ЮНКТАД і прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН у 1980 р. Комплекс узгоджених на багатосторонній основі принципів і правил для контролю за обмежувальною діловою практикою, а також резолюція № 3514 XXX сесії Генеральної Асамблеї ООН "Заходи проти корупції, яка практикується ТНК та іншими корпораціями, їх посередниками та іншими причетними до справи сторонами". Застережемо, що зазначені документи мають лише рекомендаційний характер, а цього замало для справді дієвого регулювання такої великої і потенційно небезпечної сили, як ТНК. Щоб ТНК поводилися чемно, потрібно не "м'яке" законодавство (soft law) рекомендаційного ґатунку, а жорстке й рішуче.

Минуло вже понад чверть століття, як правники світу заходилися формувати правила поведінки для ТНК. Проте Кодекс поведінки ТНК поки що не прийнятий, хоча його проект вже створено. Останній складається з таких частин:

I. Преамбула і цілі.

II. Визначення та сфера застосування.

III. Діяльність ТНК :

A. Загальні та політичні положення.

B. Економічні, фінансові та соціальні положення.

C. Надання гласності інформації.

IV. Режим ТНК.

V. Міжурядове співробітництво.

VI. Здійснення Кодексу поведінки.

У Кодексі поведінки, зокрема, зафіксовані принципи, якими мають керуватися ТНК у своїй діяльності:

повага до суверенітету країн, де вони здійснюють свою діяльність;

підпорядкування законам цих країн;

урахування економічних цілей і завдань політики, що здійснюється в цих країнах;

повага до соціально-культурних цілей, цінностей і традицій країн, де вони здійснюють свою діяльність;

невтручання у внутрішні справи країн;

відмова від того, щоб займатися діяльністю політичного характеру;

утримання від практики корупції;

дотримання законів і постанов, що стосуються обмежень у діловій практиці, утримання від застосування цих обмежень;

дотримання положень, що стосуються передання технологій та охорони довкілля.

У межах СНД 6 березня 1998 р. у Москві було підписано Конвенцію про транснаціональні корпорації. Верховна Рада України 13 липня 1999 р. прийняла закон № 921-ХІУ про ратифікацію цієї Конвенції. Цей невеликий за обсягом закон містить такі статті-застереження:

1. Транснаціональні корпорації на території України та за її межами у разі, коли їх створення може призвести до монополізації товарних ринків в Україні, впливає чи може вплинути на економічну конкуренцію на її території, створюються за згодою Антимонопольного комітету України в порядку, передбаченому антимонопольним законодавством України.

2. Україна зобов'язується застосовувати положення Конвенції про транснаціональні корпорації, за винятком другого та восьмого абзаців преамбули і слів у ст. 19 "Економічний Суд Співдружності Незалежних Держав чи інші".

Транснаціональні корпорації не зникли, їх діяльність не припинилася. Отже, сучасні й майбутні правники мають широке поле для діяльності, пов'язаної зі створенням ефективної міжнародно-правової бази, що регламентує діяльність ТНК.

3. Міжнародно-правова діяльність ТНК щодо українського законодавства

Що стосується сучасного українського законодавства, то воно не може відповідати існуючим вимогам для діяльності ТНК. Не розроблено поняття «транснаціональної корпорації», а реєстраційний принцип створення фінансово-промислових груп не може бути використаний для регулювання діяльності ТНК.

У зв'язку з регламентацією діяльності ТНК у рамках Європейського економічного співтовариства у 1977 році був розроблений керівний кодекс для регламентації окремих питань: діяльність ТНК, яка походить із співтовариства і має інтереси в Південній Африці. Набагато важливішими є «Директивні принципи для транснаціональних компаній», проголошені Радою Організації економічного співробітництва та розвитку у 1976 році, переглянуті у 1984 році; навіть при тому, що ці принципи позбавлені зобов'язувального юридичного значення, вони впливають на діяльність ТНК. Вони досить точно сформульовані і стосуються, зокрема, публікації інформації ТНК, правил конкуренції, яких вони повинні дотримуватись, їхньої податкової практики, їхньої політики стосовно робочих місць та професійних відносин, їхньої практики в галузі науки та технології. Процедури контролю за застосуванням цих принципів, що набули чинності всередині Організації економічного співтовариства та розвитку, виявилися корисними, зокрема в галузі соціального права.

До системи керівних принципів ТНК належать: дотримання міжнародного права; підпорядкованість праву країни перебування; урахування політики цієї країни в галузі розвитку та права; співробітництво з країною перебування з виключенням практики підкупу та субсидій, а також обов'язкове невтручання у внутрішні справи [6]. Окрім цього, більшість ТНК мають розроблені на практиці власні корпоративні бізнесові принципи своєї діяльності, які пристосовані до рекомендацій ООН, а також до місцевого законодавства. Прикладом може бути класичний зразок транснаціональної корпорації - це швейцарська компанія Nestle S.A. (в неї індекс транснаціональності складає більше 96 %, і є чи не найвищим серед усіх інших ТНК). В 2004 році компанія видала свої корпоративні бізнесові принципи діяльності та співпраці [5]. Вони регулюють такі питання, як: національне законодавство та міжнародні рекомендації; відносини зі споживачами; дитяче здоров'я та харчування; права людини; людські ресурси та робочі місця; дитяча праця; бізнесові партнери; охорона навколишнього природного середовища; політика Nestle S.A. в сфері використання води; використання сільськогосподарської сировини. Компанія Nestle S.A вважає, що як загальне правило, законодавство країни перебування є найбільш ефективною гарантією відповідальної поведінки, хоча в окремих галузях додаткове керівництво для штату в формі добровільних бізнесових принципів є вигідним, зокрема для того, щоб гарантувати високі стандарти у всіх організаціях. Окрім того, до корпоративних бізнесових принципів був доданий новий, десятий принцип Глобального договору ООН, що стосується співпраці в боротьбі з корупцією. Перші дев'ять принципів Глобального договору компанія Nestle S.A додала до своїх корпоративних бізнесових принципів ще в 2002 році. «Наші бізнесові принципи цілком прихильні до цього десятого принципу. Під керівництвом Генерального Секретаря ООН Кофі Аннана Глобальний Договір послужив надійною базою для діалогу», - зазначив генеральний директор компанії Пітер Брабек.

Принцип підкорення ТНК національному праву зафіксований у Хартії економічних прав і обов'язків держави: кожна держава має право «регулювати і контролювати діяльність ТНК у межах дії своєї національної юрисдикції і вживати заходів для того, щоб така діяльність не суперечила її законам, нормам і постановам і відповідала її економічній і соціальній політиці. ТНК не повинні втручатися у внутрішні справи приймаючої держави».

ТНК являє собою економічну й організаційну систему, яка не має єдиної правової основи - в цьому є характерна особливість ТНК. В юридичній літературі останнім часом висловлюється думка про те, що в сучасних умовах правове регулювання діяльності ТНК повинно здійснюватися як на національному рівні, так і на міждержавному. Взагалі щодо питань правового регулювання діяльності ТНК з боку країн, що розвиваються, і капіталістичних країн, вимальовуються два підходи. Країни, які стали на шлях свого самостійного розвитку, намагаються виробити такі міжнародно-правові акти, які б дали змогу контролювати діяльність ТНК, а капіталістичні країни мають на меті збереження, закріплення свого впливу.

Таким чином, міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК на регіональному рівні відіграє певну роль, але воно ще не спроможне захистити країни, особливо ті, які стали на шлях самостійного розвитку. Тому саме ці країни і висунули вимоги про встановлення нового міжнародного економічного порядку, в межах якого здійснювалося б правове регулювання діяльності ТНК. У цьому випадку йдеться про міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК універсального характеру.

ТНК здійснюють економічну, фінансову, торгову, технологічну, а на новому етапі і політико-соціальну взаємодію між країнами. Діяльність ТНК принципово змінює картину світу, і тому без урахування цього ми не можемо вивчати процеси, що відбуваються в сучасних економічних відносинах. Існують різноманітні, суперечливі підходи щодо оцінки діяльності цих гігантських економічних корпорацій, що не беруть до уваги національні кордони. Не можна оцінювати ТНК тільки негативно або позитивно.

У кожному окремому випадку є свої переваги і недоліки, але поставити діяльність ТНК у правові рамки вбачається за необхідне у найближчому майбутньому. І поштовхом до цього може бути лише політична воля економічно найрозвинутіших країн світу.

Висновки

транснаціональний корпорація правовий регулювання

Процес глобалізації та створення «нового світового порядку», що охопили світ у ХХ столітті, багато в чому вплинули на міжнародні економічні відносини. Представляється, що саме такі події стали передумовами та причинами появи таких суб'єктів як транснаціональні корпорації. Створення наднаціональних і транснаціональних компаній викликало необхідність міжнародно-правової регуляції їх діяльності, так як такі компанії зачіпають інтереси не лише країни-базування головного офісу.

Дотепер наявні суперечки в науці міжнародного права, пов'язані із правовою природою транснаціональних корпорацій та проблемою включення міжнародних юридичних осіб до суб'єктного складу сучасного міжнародного права поряд з «традиційними» суб'єктами. Визнання міжнародної правосуб'єктності (але з особливим режимом) міжнародних юридичних осіб є факторам еволюційного шляху розвитку сучасного міжнародного права. На сьогодні ТНК мають вплив не тільки на держави, а і на міжнародні організації, отже це свідчить про те, що ТНК мають вплив на міжнародну правотворчість, але такі дії відбуваються всупереч нормам і принципам існуючого міжнародного права.

На сьогодні доречно буде виділити три рівні правового регулювання діяльності ТНК: внутрішнє законодавство, двосторонні та багатосторонні угоди. Внутрішньодержавне регулювання припускає підпорядкування діяльності філій і дочірніх підприємств ТНК національному законодавству країни, що приймає. Другий рівень регулювання становлять двосторонні інвестиційні угоди, які укладаються між зацікавленими державами.

Міжнародна практика показує, що в даний момент найпоширенішим способом регулювання діяльності ТНК є саме договори між країною, що приймає та країною базування. Однак, особлива природа ТНК ускладнює нагляд за ними з боку окремих країн або навіть груп країн. Сьогодні жодна держава не може стверджувати, що вона має юрисдикцію над усіма частинами однієї ТНК у цілому. Тому очевидно, що для ефективного регулювання діяльності транснаціональних корпорацій необхідні спільні дії всіх держав. Третім рівнем регулювання діяльності ТНК виступають багатобічні міжнародні договори.

Для більш ефективного правового регулювання ТНК найбільш перспективним є міжнародно-правова уніфікація норм, що регулюють створення та діяльність транснаціональних корпорацій. Це означає, що уніфіковані норми, включені у відповідні універсальні міжнародні договори, імплементуються в національні правові системи країн-учасниць таких договорів.

Список використаної літератури

1. Кузьменко А. Транснаціональні корпорації як суб'єкти розвідувальної діяльності // Юридичний журнал. - 2010. - № 2.

2. Закон України «Про ратифікацію Конвенції про транснаціональні корпорації» від 16.03.1999.

3. http://www.un.org/ - Хартія економічних прав і обов'язків держави.

4. http://www.nestle.com/ Nestle Corporate Business Principles, Third Edition, September 2004.

5. Транснаціональні корпорації в міжнародному праві // Київський студентський журнал міжнародного права. - 2007. - № 7.

6. http://www.un.org.ua/ua/tenprinciples-gc/

7. Чубарєв В.Л. Міжнародне економічне право: підруч. / В.Л. Чубарєв. - К.: Хрінком Інтер, 2009. - 368 с.

8. Опришко В. Міжнародне економічне право: Підручник / В. Опришко, А. Коста, К. Квінтано та ін.; за наук. ред. В. Опришка. - К.: КНЕУ, 2006. - 496 с.

9. Опришко В.Ф., Ласківська Л.А. Міжнародне економічне право: Навч. - метод. посіб. для самост. вивч. дисц. - Вид. 2-ге, без змін. -К.: КНЕУ, 2006. - 148 с.

10. Дахно І.І. Міжнародне економічне право. - 3-тє вид., перероб. і доповн. - К.: центр навчальної літератури, 2006. - 272 с.

11. Закон України «Про ратифікацію Конвенції про транснаціональні корпорації» від 13 липня 1999 року N 921-XIV зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg

12. Дахно І.І. Підручник: Міжнародне приватне право [Електронний ресурс]: http://books.br.com.ua/31458

Размещено на Allbest.ru