Традиційно вважається, що термін "інвестиція" походить від латинського "invest", що означає вкладати. В тлумачному словнику іноземних слів основою слова "інвестиції" вважається латинське слово "investire", тобто облачати. В епоху феодалізму "інвеститура" - це юридичний акт передачі феодалом своєму васалу феоду певного володіння. Введення в посаду супроводжувалось відповідною церемонією облачання, а також передачею певних повноважень по управлінню, розширенню феду та ін. Таким чином, інвеститора сучасною мовою можна назвати інвестором, адже він на свій страх і ризик приймав рішення щодо функціонування свого феоду (в сучасних умовах такою структурою можна назвати і підприємство). [4 ст.5]

У вітчизняній економічній теорії та практиці поняття "інвестиції" почало вживатись на початку 90-х років ХХ ст., що пов'язано з початком ринкового реформування економіки країни, проведенням приватизації та необхідністю для цього значних довгострокових вкладень капіталу. [2 ст.28]

Відповідно до ч.1 ст.326 Господарського Кодексу України інвестиціями у сфері господарювання визнаються довгострокові вкладення різних видів майна, інтелектуальних цінностей та майнових прав в об'єкти господарської діяльності з метою одержання доходу (прибутку) або досягнення іншого соціального ефекту. [3]

Відповідно до ст.1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

До таких цінностей відносяться:

- кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів);

- рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

- майнові права інтелектуальної власності;

- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау");

- права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

- інші цінності. [6]

До основних ознак інвестицій можна відносяться:

1) форма їх вираження. Інвестиції можуть мати дві форми - матеріальну та інтелектуальну. Таке положення може обґрунтувати статтею 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність", в якій зазначено, що до інвестицій відносяться грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, що являє собою матеріальне відображення та майнові права, що витікають з авторського права, досвід та інші матеріальні цінності, до яких відноситься сукупність технічних, технологічних та інших знань;

2) інвестиції виражаються в грошах. Однак, це не означає, що інвестиції мають вкладатися у вигляді грошових коштів. Інвестиції в обов'язковому порядку мають проходити певну оцінку, тобто при зарахуванні їх на баланс підприємства вони мають грошовий еквівалент;

3) інвестиції завжди направлені на відтворення. Основною метою залучення інвестицій є покращення роботи суб'єкта, що залучає інвестиції;

4) інвестиції розміщуються з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Ця ознака передбачає кінцевий результат здійснення інвестиційної діяльності, тобто одержання результату, що передбачався під час інвестиційного проекту. [13 ст.334]

5) вкладення зазначених цінностей здійснює спеціальний суб`єкт - інвестор;

6) інвестиція передбачає в результаті одержання позитивного економічного результату - прибутку (доходу);

7) інвестиція має довгостроковий характер, що виходить з факту вкладення її в підприємницький обіг, коли відбувається істотний, порівняно з терміном обігу капіталу в даній галузі економіки, розрив у часі між моментом здійснення вкладення і моментом одержання відповідного економічного ефекту, віддачі;

8) ризиковий характер інвестиції виявляється в можливості одержання не тільки позитивного, але й негативного результату, що посилюється низкою факторів, пов'язаних з довгостроковим характером використання інвестиції в підприємницькій діяльності. [11]

Аналіз діючого законодавства надає можливість виділити декілька видів інвестицій. Так, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" містить положення, що вказують на існування, зокрема, розподілу інвестицій на капітальні, фінансові та реінвестиції [8]. При цьому, під капітальною інвестицією розуміється господарська операція, що передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомості, інших основних фондів та нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Реінвестицією є господарська операція, що передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційної діяльності.

Фінансова інвестиція - господарська операція, що передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. В свою чергу фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Відповідно до мети вкладення інвестиції можна поділити на:

а) стратегічні інвестиції - господарські операції, що передбачають внесення грошових коштів або майна до уставного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

б) портфельні інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за грошові кошти на фондовому ринку (за виключенням операцій по закупівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов'язаними з ним особами, в об'ємах, що перевищують 50 % загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, що належать до прямих інвестицій).

За правовим режимом слід розрізняти:

а) іноземні інвестиції;

б) інвестиції, що вкладаються вітчизняними суб'єктами підприємницької діяльності та особами, яких за їх правовим статусом до таких віднести не можна (державні службовці тощо).

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що іноземні інвестиції вкладаються іноземними інвесторами, тобто особами, що не знаходяться у правовому зв'язку з державою, що приймає інвестиції. В сою чергу, вітчизняними (національними) визнаються визнаються інвестиції суб'єктів, що мають правовий зв'язок з Україною (є громадянами України або підприємствами, зареєстрованими на території України в якості суб'єкта підприємницької діяльності). [5 ст 36]

В залежності від форми власності можна виділити такі групи інвестицій:

а) приватні - кошти населення (індивідуальних інвесторів), комерційних структур, колективних підприємств, створених приватними інвесторами, тобто такі інвестиції, в сою чергу, також можна розділити на інвестиції фізичних та інвестиції юридичних осіб; [4 ст.9]

б) державні - кошти, надані з державного бюджету, місцевих бюджетів, державними підприємствами;

в) комунальні - інвестиції, що ґрунтуються на комунальній формі власності;

Беручи до уваги порядок перетину державного кордону, то за формами переміщення капіталу можна виділити такі види інвестицій:

а) експортні - являють собою сукупність об'єктів, які визнаються інвестиціями та вкладаються національними інвесторами в об'єкти підприємницької діяльності за кордоном;

б) імпортні - інвестиції, які можна визначити як вкладання, незалежно від форми прояву, що здійснюються іноземними суб'єктами в об'єкти підприємницької діяльності на території України. [5 ст.37]

За періодом інвестування розрізняють:

а) короткострокові (до 1 року);

б) довгострокові інвестиції (від 1 року та більше).

В залежності від ризику інвестиції можна поділити на:

а) агресивні;

б) помірні;

в) консервативні.

Інвестиції також можна класифікувати за галузевою ознакою, наприклад інвестиції в промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв'язок, торгівлю тощо. [4 ст.9]

Окремо виділяють типи інвестицій:

1. Реальні інвестиції, тобто довгострокові вкладення коштів в галузі матеріального виробництва. До них слід відносити матеріальні об'єкти, які за законодавством України становлять матеріальну цінність та не обмежені в цивільному обігу. [14] Реальні інвестиції здійснюються в різноманітних формах, які можна згрупувати по трьом основним напрямкам: капітальне інвестування (в основні активи), інвестування в оборотні активи та інноваційне інвестування. Вибір конкретних форм визначається завданням діяльності підприємства, можливостями введення нових технологій, а також потенціалом формування інвестиційних ресурсів. [4 ст.69]

2. Фінансові інвестиції, тобто вкладення капіталу в різноманітні фінансові інструменти з метою отримання доходу. Вони являють собою міжнародну фінансово-кредитну діяльність. До фінансового типу інвестицій слід відносити грошові кошти та цінні папери, корпоративні права та інші фінансові інструменти.

Фінансові інвестиції групують за такими стратегічними напрямами:

інвестиційні операції з традиційними фінансовими інструментами;

придбання похідних цінних паперів (деривативів);

депозитні операції;

пайова участь у спільних підприємствах.

1. Інтелектуальні інвестиції являють собою вклади в об'єкти інтелектуальної власності, що витікають з авторського та патентного права. Вкладення в людський фактор, тобто витрати на освіту, підготовку та перепідготовку кадрів, навчання, охорону здоров'я працівників на кошти державних підприємств також вважаються інтелектуальними інвестиціями.

Інтелектуальні інвестиції здійснюються у вигляді придбання:

виключних прав власності через купівлю патентів, ліцензій, промислових зразків, товарних знаків;

інформаційних послуг: разових (консультування, експертиза, рекомендації тощо) та постійних (використання знань та досвіду вчених і практиків через договірну систему співпраці);

науково-технічної продукції (проектно-кошторисної документації, програм, методик, ноу-хау) на різних матеріальних носіях (друкована продукція, дискетний, аудіо-, відеозапис), а також здійснення науково-дослідної діяльності.

Джерелами фінансування інтелектуальних інвестицій можуть бути:

бюджетні асигнування та кошти державних підприємств;

приватний підприємницький капітал;

спонсорські кошти, субсидії тощо.

Держава здійснює інтелектуальні інвестування з метою підвищення інтелектуального потенціалу суспільства. Споживачами інтелектуального інвестування держави є громадяни, що навчаються в середніх школах, ПТУ, коледжах та ВНЗ, працюють у державних НДІ, купують навчальну літературу за пільговими цінами.

Приватні інтелектуальні інвестиції здійснюються у видання наукової, довідкової літератури, науково-дослідних праць, науково-популярних та художніх творів. [12]

Суб'єкти інвестиційної діяльності