Дисциплінарна відповідальність та заохочення суддів

Вивчення порядку зайняття посади судді в суді загальної юрисдикції. Порядок звільнення судді від посади, дисциплінарна відповідальність та заохочення, основні юридичні та етичні вимоги до поведінки суддів. Підвищення кваліфікації працівників апарату суду.

Рубрика Государство и право
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 22.02.2011
Размер файла 56,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Законом “Про судоустрій України” також встановлено, що право ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність судді належить: (а) народним депутатам України; (б) Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини; (в) голові Верховного Суду України (голові вищого спеціалізованого суду - щодо судді відповідного спеціалізованого суду, за винятком ініціювання звільнення судді); (г) Міністру юстиції України; (д) голові відповідної ради суддів; (е) члени Ради суддів України (п. 4 ст. 97).

Слід зазначити, що дисциплінарне провадження щодо суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів здійснюється Вищою радою юстиції у порядку, визначеному Законом “Про Вищу раду юстиції”. Пункти 1 і 2 ст. 38 цього Закону визначали, що підставами для відкриття дисциплінарного провадження суддів вказаних судів є подання народного депутата України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Однак за рішенням Конституційного Суду України від 21 травня 2002 р. положення п. 1, 2 ст. 38 Закону України “Про Вищу Раду юстиції” визнані неконституційними. Отже, порушити питання про дисциплінарну відповідальність суддів Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів можуть члени Вищої ради юстиції за результатами перевірки повідомлень. Виходячи з принципу рівності перед законом і судом вважаємо, що зазначені суб'єкти не можуть ініціювати дисциплінарне провадження щодо судді суду будь-якого рівня.

Перевірка відомостей про дисциплінарний проступок судді проводиться протягом місяця з дня надходження відомостей про дисциплінарний проступок головою відповідної кваліфікаційної комісії або за його дорученням чи за рішенням комісії членами комісії. Перевірка відомостей про дисциплінарний проступок голови кваліфікаційної комісії проводиться трьома членами комісії. Члени кваліфікаційної комісії суддів, уповноважені головою комісії, мають право для здійснення перевірки під час дисциплінарного провадження витребувати та одержувати необхідну інформацію від голів судів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також громадян та їх об'єднань. Посадові особи, які безпідставно відмовляють у наданні інформації чи ухиляються від її надання, несуть передбачену законом відповідальність. Після закінчення перевірки матеріали справи передаються на розгляд комісії, яка розглядає їх в десятиденний строк і приймає рішення. Якщо комісією прийнято рішення про відсутність підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, голова відповідної комісії або комісія припиняють дисциплінарне провадження та повідомляють про це заінтересованих осіб. Рішення про припинення дисциплінарного провадження, прийняте головою комісії, може бути переглянуто комісією на вимогу одного з членів комісії.

Час і місце проведення засідання кваліфікаційної комісії визначає голова. Особа, щодо якої має розглядатися питання, та суб'єкт подання повідомляються про дату засідання не пізніш як за десять днів. Під час розгляду справи комісія повинна заслухати пояснення судді, притягнутого до дисциплінарної відповідальності. Неявка цього судді на засідання комісії без поважних причин не перешкоджає розгляду справи. Хід та результати засідання комісії фіксуються в протоколі, який підписується головуючим на засіданні та особою, що вела цей протокол.

Відповідно до ст. 32 Закону України “Про статус суддів” кваліфікаційна комісія суддів за результатами дисциплінарного провадження може застосувати стосовно судді догану або пониження кваліфікаційного класу. За кожне з дисциплінарних порушень накладається лише одне дисциплінарне стягнення. Якщо дисциплінарна комісія, вивчивши матеріали дисциплінарного провадження, дійде до висновку про необхідність звільнити суддю з посади, їй необхідно направити відповідну рекомендацію до Вищої ради юстиції для вирішення цього питання. Практика діяльності кваліфікаційних комісій свідчить, що у ряді випадків дисциплінарні стягнення щодо суддів не застосовуються, обмежуючись обговоренням проступку і попередженням про недопущення порушень у майбутньому. Однак такий захід є досить дієвим, оскільки впливає на суддю-порушника психологічно.

Рішення у дисциплінарній справі судді приймається більшістю голосів членів кваліфікаційної комісії суддів, присутніх на засіданні. Воно повинно містити назву комісії, прізвище, ім'я, по батькові і посаду судді, який притягається до дисциплінарної відповідальності, обставини дій, що тягнуть дисциплінарну відповідальність, пояснення судді і відомості, що характеризують його особу, мотиви прийнятого рішення з посиланням на докази, вказівку на міри дисциплінарної відповідальності, застосовані до судді, або підстави закриття справи, а також порядок і строк оскарження рішення (ст. 100 Закону України “Про судоустрій України”).

Якщо комісією прийнято рішення про відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, комісія закриває дисциплінарне провадження та повідомляє про це заінтересованих осіб.

Суддя місцевого суду може оскаржити рішення кваліфікаційної комісії суддів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до Вищої ради юстиції. Відповідно до ч. 1 ст. 101 Закону України “Про судоустрій України” оскаржити можна в строк не пізніше одного місяця з наступного дня після вручення йому копії рішення. У той же час ч. 5 ст. 35 Закону України “Про статус суддів” встановлює, що відповідне рішення кваліфікаційної комісії суддів може бути оскаржено до Вищої ради юстиції протягом десяти днів з дня вручення копії рішення комісії. Як бачимо, діюче законодавство є суперечливим у визначенні строку можливого оскарження рішення кваліфікаційної комісії про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді. Враховуючи, що норма Закону України “Про судоустрій України” встановлює більш тривалий термін для оскарження, а отже, в більшій мірі захищає інтереси судді, необхідно застосовувати саме цю норму.

Кваліфікаційна комісія суддів не пізніш як у триденний строк після одержання скарги надсилає її разом з матеріалами дисциплінарної справи до Вищої ради юстиції. Суддя, притягнутий до дисциплінарної відповідальності за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, може оскаржити це рішення до Вищої ради юстиції в такому же порядку.

Також, Законом України “Про статус суддів” встановлюються строки для застосування і зняття дисциплінарного стягнення (ст. 36). Зокрема, дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців після виявлення проступку, не враховуючи часу тимчасової непрацездатності судді або перебування його у відпустці. Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення суддю не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення. Поновлення кваліфікаційного класу проводиться в загальному порядку. Дисциплінарне стягнення, накладене на суддю, може бути достроково знято відповідною комісією за поданням голови суду, а дисциплінарне стягнення, накладене на голову суду, - за поданням голови вищестоящого суду.

3. Заохочення суддів

Одним із засобів стимулювання праці, що забезпечує належну трудову дисципліну, є заохочення працівників. Заохочення - це своєрідна форма позитивної оцінки результатів праці працівника у процесі виконання ним своєї трудової функції. За чинним трудовим законодавством види заохочень, підстави та порядок їх застосування є предметом локального правового регулювання. Ст. 143 КЗпП передбачає, зокрема, що до працівників підприємств, установ, організацій можуть застосовуватися будь-які заохочення, що містяться в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку. Заохочення застосовуються власником або уповноваженим ним органом. Вони оголошуються наказом (розпорядженням) в урочистій обстановці і заносяться до трудових книжок працівників у відповідності з правилами їх ведення (ст. 144 КЗпП).

Загальна правова підстава застосування заходів стимулювання праці визначена у ст. 145 КЗпП, згідно з якою працівники, які успішно і сумлінно виконують свої трудові обов'язки, мають переваги та пільги в галузі соціально-культурного та житлово-побутового обслуговування. Таким працівникам надається перевага при просуванні по роботі. Ст. 146 КЗпП визначено, що за особливі трудові заслуги працівники представляються у вищі органи до заохочення, до нагородження орденами, медалями, почесними грамотами, нагрудними значками і до присвоєння почесних звань і звання кращого працівника за даною професією.

“Типовими правилами внутрішнього трудового розпорядку” (п. 21) передбачено перелік заходів заохочення, які можуть використовуватися в усіх установах. Зокрема, до них віднесені: оголошення подяки; видача премії; нагородження цінним подарунком; нагородження Почесною грамотою; занесення до Книги пошани, на Дошку пошани.

Правила внутрішнього трудового розпорядку суду затверджуються головою відповідного суду і містять, як правило, форми і підстави застосування заохочень до суддів. Так, правилами внутрішнього трудового розпорядку в Апеляційному суді Харківської області визначено, що заохочення застосовуються головою Апеляційного суду. Заохочення оголошуються наказом голови суду в урочистій обстановці і заносяться до трудових книжок працівників у відповідності з правилами їх ведення. За сумлінну безперервну працю в Апеляційному суді, зразкове виконання трудових обов'язків працівникам видається грошова винагорода або оголошується подяка. За особливі трудові заслуги працівники представляються до державних нагород та присвоєння почесних звань.

Державні нагороди України для відзначення громадян за особисті заслуги перед Україною призначаються відповідно до Закону “Про державні нагороди України” від 16.03.2000 р. Державні нагороди України є вищою формою відзначення громадян за видатні заслуги у розвитку економіки, науки, культури, соціальної сфери, захисті Вітчизни, охороні конституційних прав і свобод людини, державному будівництві та громадській діяльності, за інші заслуги перед Україною. Державні нагороди встановлюються виключно законами України (ст. 1 Закону).

До видів державних нагород належать: звання Герой України; орден; медаль; відзнака “Іменна вогнепальна зброя”; почесне звання України; Державна премія України; президентська відзнака (ст. 3 Закону).

Нагородження державними нагородами провадиться указом Президента України. Відповідній особі вручається державна нагорода та документ, що посвідчує нагородження нею.

Залежно від особистих досягнень судді можуть бути нагороджені різними відзнаками. Вищим ступенем відзнаки в Україні є звання Герой України. Серед орденів України, якими можуть бути відзначені судді, можна виділити:

орден князя Ярослава Мудрого I, II, III, IV, V ступеня -- для нагородження громадян за видатні заслуги перед Україною в галузі державного будівництва, зміцнення міжнародного авторитету України, розвитку економіки, науки, освіти, культури, мистецтва, охорони здоров'я, за визначні благодійницьку, гуманістичну та громадську діяльність;

орден “За заслуги” I, II, III ступеня -- для відзначення видатних заслуг громадян в економічній, науковій, соціально-культурній, військовій, державній, громадській та інших сферах суспільної діяльності;

орден княгині Ольги I, II, III ступеня -- для відзначення жінок за визначні заслуги в державній, виробничій, громадській, науковій, освітянській, культурній, благодійницькій та інших сферах суспільної діяльності, вихованні дітей у сім'ї.

Судді за видатні заслуги також може бути присвоєне почесне звання “Заслужений юрист України”. Почесні звання України присвоюються особам, які працюють у відповідній галузі економічної та соціально-культурної сфери, як правило, не менше десяти років, мають високі трудові досягнення і професійну майстерність, якщо інше не встановлено положенням про почесне звання України (ст. 10 Закону).

Як вид заохочення, які застосовуються до суддів, можна розглядати дострокове присвоєння чергового кваліфікаційного класу або підвищення кваліфікаційного класу судді без додержання встановленої послідовності, але не більше як на два кваліфікаційні класи. Таке рішення приймається відповідною кваліфікаційною комісією суддів з урахуванням професійного рівня судді та досвіду його роботи (пункти 4, 5 ст. 89 Закону “Про судоустрій України”). Відповідно до Указу Президента України від 01.08.1999 р. “Про розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи” грошова надбавка суддям за відповідний кваліфікаційний клас становить від 275 до 400 грн.

Підвищення судді по службі, яке також є своєрідним визнанням значних досягнень судді у професійній діяльності, проводиться шляхом переведення суддю до вищого суду. Воно здійснюється у порядку обрання судді, встановленому Законами “Про судоустрій України” та “Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України”.

Вимоги до суддів вищих судів встановлено Законом “Про статус суддів”. Відповідно до ст. 7 Закону суддею апеляційного суду, якщо інше не передбачене законом, може бути громадянин України, який досяг на день обрання 30 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як п'ять років, в тому числі не менш як три роки на посаді судді.

Суддею вищого спеціалізованого суду може бути громадянин України, не молодший тридцяти років, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як сім років, в тому числі не менш як п'ять років на посаді судді.

Суддею Верховного Суду України може бути громадянин України, який досяг на день обрання 35 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як десять років, в тому числі не менш як п'ять років на посаді судді.

Висновки про можливість переведення (обрання) суддів до апеляційних судів, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів дає Вища кваліфікаційна комісія України. Обов'язковим є також подання Голова Верховного Суду України, а щодо суддів спеціалізованих судів - голова відповідного вищого спеціалізованого суду. До Верховної Ради України направляється подання Голови Верховного Суду України про переведення судді з одного суду до іншого, а щодо суддів спеціалізованих судів - подання голови відповідного вищого спеціалізованого суду, до якого додаються заява судді, висновок Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та відповідні матеріали на кандидатів на посаду судді зазначеного суду.

4. Підвищення кваліфікації суддів та працівників апарату суду

В умовах, коли часто змінюється законодавство в Україні, вимоги до професійних знань суддів значно підвищуються. Вони повинні не тільки знати законодавство, практику його застосування, а й володіти тактикою та методикою розгляду цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних справ, кваліфіковано виконувати свої службові обов'язки.

Ці обставини вимагають значно поліпшити рівень професійної підготовки не тільки суддівського корпусу, а й усіх провідних працівників апаратів судів, що є найважливішим елементом, який впливає на оперативність і правильність судових рішень. Безперечно, що з виконанням завдань по відправленню правосуддя можуть справлятися лише кадри, які мають належний рівень професійної підготовки . В той же час слід відзначити, що цьому питанню не приділяється належної уваги. Досить вказати, що в системі судової влади не існує єдиного нормативного акту, який би регламентував підвищення професійного рівня працівників суддівського корпусу. Тому питання підвищення кваліфікації суддів та працівників апарату суддів необхідно розглядати з урахуванням практики і тих початкових нормотворчих заходів, які здійснюються в даний період.

Аналіз практики підвищення кваліфікації суддів дає підстави стверджувати, що в системі судів запроваджуються такі форми підвищення кваліфікації:

1) самостійне навчання;

2) постійно діючі семінари та науково-практичні конференції:

3) стажування;

4) навчання в Академії суддів України.

Отже, в системі суддівського корпусу відпрацьовані названі форми навчання, які доцільно розглянути більш детально.

1) самостійне навчання суддів місцевих і апеляційних судів. Цією формою підвищення кваліфікації охоплюються всі судді незалежно від займаних посад і стану роботи. Це найбільш результативна форма навчання, яка здійснюється у кожному суді.

При цьому слід зауважити, що організація і проведення навчання цілком залежить від організаційної активності голів місцевих та апеляційних судів. Закон України „Про судоустрій України” зобов'язує керівників суду організовувати роботу по підвищенню кваліфікації. У Законі визначено, що голова місцевого суду організовує роботу щодо підвищення кваліфікації працівників апарату суду (п. 7 ст. 24 Закону). Аналогічні обов'язки закріплені в Законі і відносно голови апеляційного суду, який „організовує підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату відповідного суду” (п. 7 ст. 28 Закону). Отже, Закон „Про судоустрій України” зобов'язує голів місцевих судів підвищувати кваліфікацію працівників апарату суду, а голів апеляційних судів - суддів і працівників апарату суду.

Самостійне навчання здійснюється за планами, які складаються персонально суддею. Доцільно, щоб такі плани затверджувались безпосередньо головою суду. Кожен суддя самостійно визначає тему для вивчення з урахуванням своїх професійних та службових інтересів. План повинен бути коротким з визначенням тем і переліком літератури. Планами необхідно передбачити вивчення:

а) нових законодавчих та інших нормативних актів:

б) постанов Пленуму Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів:

в) рішень Конституційного Суду України:

г) аналізи і узагальнення судової практики, які проводяться Верховним Судом України:

д) нову юридичну літературу.

Контроль за станом самостійного навчання здійснює Голова місцевого суду та Голова Апеляційного суду.

2) Постійно діючі семінари є однією з форм підвищення кваліфікації суддів. Семінарські заняття проводяться з метою засвоєння методики розгляду судами конкретних кримінальних чи цивільних справ, а також обміном досвідом роботи суддів, обговорення узагальнень та по іншим питанням. Тематика і склад учасників семінару визначається керівництвом апеляційного суду. Як правило, на семінарські заняття запрошуються судді місцевих судів, апеляційного суду, а також вчені-юристи та інші провідні фахівці по різним галузям права.

Наприклад, 6-7 травня 2004 року апеляційним судом Харківської області проведений семінар на тему: „Захист від зловживань владою в процесі кримінального розслідування: національна судова практика у відповідності з міжнародними зобов'язаннями України”. В роботі семінару приймали участь суддя Верховного Суду України, зам. міністра юстиції України, вчені кафедри кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, представники Харківської правозахисної групи, судді місцевих судів. на семінарі були обговорені такі питання: проблеми застосування міжнародних стандартів; вплив Європейської конвенції на національне право; роль судів в системі ефективного захисту від катувань. На семінарі також розглянуто ряд інших питань, пов'язаних з практикою судів Харківської області. Проведення семінарів сприяє доскональному вивченню теоретичних та практичних питань діяльності судів, особливо при розгляді кримінальних справ. Позитивний вплив на підвищення рівня професійної підготовки суддів мають семінарські заняття, на яких обговорюються результати узагальнень по кримінальним справам. При цьому вказується на недоліки та помилки, що допускаються суддями при розгляді кримінальних справ.

3) як позитивний досвід підвищення професійного рівня суддів слід назвати і проведення засідань круглого столу по конкретно визначеній тематиці. Наприклад, 30 травня 2005 р. у приміщенні Апеляційного суду Харківської області проведено засідання за темою: „Проблемні питання застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту”. Засідання пройшло за участю суддів місцевих судів та апеляційного суду, провідних науковців Інституту вивчення проблем злочинності. В обговоренні порядку денного прийняли участь суддя Верховного Суду України, голова місцевого суду Київського району Харкова, вчені-юристи, судді апеляційного і місцевих судів Харківської області.

4) Поширеною формою підвищення кваліфікації суддів є науково-практичні конференції. Науково-практичні конференції проводяться на рівні апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду України. На розгляд конференцій виносяться актуальні питання діяльності судів, теоретичні, практичні правові питання та інше. Конференції, як правило, проходять за участю суддів, вчених-юристів, працівників прокуратури та представників інших правоохоронних органів. Конференції проводяться під керівництвом голови відповідного суду, за участю не тільки суддів апеляційного чи спеціалізованого судів, але і суддів місцевих судів.

Слід визначити як позитивний фактор в роботі по підвищенню кваліфікації суддів - це закріплення правової тематики за суддями судових палат з кримінальних та цивільних справ апеляційного суду. Наприклад, розпорядженням голови апеляційного суду Харківської області від 03.11.06 з метою удосконалення професійного та поглибленого вивчення проблемних питань по основних галузях матеріального, процесуального права закріплена тематика за суддями судової палати з кримінальних справ. Всього визначено 22 теми з кримінального процесу і 14 тем з кримінального права. Такий розподіл тем по кримінальному праву та кримінальному процесу надає можливість суддям підготуватись до проведення семінарських занять, підвищує результативність їх проведення.

Поряд з цим, слід відзначити, що в місцевих, а особливо в апеляційних судах, приділяється значна увага підвищенню кваліфікації працівників апарату судів. з цією метою складаються навчальні плани підвищення кваліфікації, де визначається тематика семінарських занять, дати їх проведення, а також склад слухачів і доповідачів. Такі плани, як правило, складають на квартальний період і затверджуються головою суду. Контроль за виконанням планів здійснює заступник голови суду.

Безперечно, рівень професійної підготовки суддівського корпусу й усіх провідних працівників апаратів судів є найважливішим елементом, що впливає на оперативність і правильність судових рішень, тому обов'язок кожного голови суду постійно приділяти увагу цим питанням.

Особливу роль в системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації суддів відводиться Академії суддів України.

Підвищення кваліфікації суддів працівників апарату судів постійно проходить в Академії суддів України, яка функціонує при Державній судовій адміністрації України. Це державний спеціалізований навчальний заклад в Україні, мета якого: формування кадрового потенціалу судової системи України, здатного ефективно реалізувати повноваження судової влади, а також сприяти впровадженню в Україні принципу верховенства права, становлення України, як правової, демократичної держави. Державна судова адміністрація України за погодженням із головою Верховного Суду України та Радою суддів України визначають потреби у суддях, що є підставою для фінансування Академії суддів із коштів Державного бюджету України. Академія суддів України здійснює підготовку та підвищення кваліфікації суддів, працівників апарату судів та державної судової адміністрації, а також проводять наукові дослідження з питань вдосконалення організації діяльності судів, вивчає світовий досвід діяльності судів, здійснює науково-методичне забезпечення діяльності суддів загальної юрисдикції. З метою вирішення питання покращення доступу суддів, працівників апарату судів та державної судової адміністрації Академія суддів України створила мережу регіональних відділень Академії. На 1 січня 2007 року діє 7 регіональних відділень: Дніпропетровське, Донецьке, Львівське, Одеське, Севастопольське, Харківське і Чернівецьке.

Навчальний процес в рамках національної системи суддівської освіти здійснюється відповідно до стандартів національної суддівської освіти та освітньо-професійних програм, розроблених з вимогами державних освітніх стандартів. Стандарти національної суддівської освіти та освітньо-професійних програм розробляються спеціально створеною групою експертів при Академії суддів із залученням представників суддівського корпусу та провідних фахівців у галузі юридичної освіти.

Навчальний процес в Академії складається з двох основних блоків:

а) підготовка та перепідготовка суддів, працівників апарату судів та державної судової адміністрації;

б) підвищення кваліфікації суддів, працівників апарату судів та державної судової адміністрації.

Перший блок - підготовка та перепідготовка суддів, працівників апарату судів та державної судової адміністрації проходить у таких формах:

1) дворічна спеціалізована підготовка кандидатів на посаду професійного судді в Академії суддів України, яка передбачає поряд з теоретичною підготовкою, здобуття практичних навичок під час стажування кандидатів у судді, на посаді секретаря суду, помічника, консультанта судді тощо. Стажування проходить під керівництвом судді наставника (але не менше половини терміну навчання), стаж навчання в АСУ зараховується до стажу роботи в галузі права, який необхідний для призначення особи на посаду судді;

2) перепідготовку суддів, працівників апарату судів та державної судової адміністрації унаслідок переведення їх з суду однієї юрисдикції до суду іншої юрисдикції (із загального суду до спеціалізованого і навпаки), а також суду вищої інстанції.

Такий порядок навчального процесу передбачений формою підготовки та перепідготовки суддів, працівників апарату судів та державної судової адміністрації.

Другий блок навчального процесу - підвищення кваліфікації суддів, працівників апарату судів та державної судової адміністрації передбачає:

1) щорічне двотижневе навчання професійних суддів вперше призначених на посаду впродовж п'яти років перебування на посаді;

2) місячне навчання професійних суддів, обраних безстроково - не рідне одного разу на п'ять років;

3) двотижневе навчання працівників апарату судів та державної судової адміністрації не рідше одного разу на три роки;

4) тематичні семінари, що організовуються в рамках побочних навчальних планів Академії суддів України, в тому числі, за участі інших навчальних закладів, громадських організації тощо.

Таким чином, маємо конкретний перелік категорії слухачів і терміни їх навчання.

Підвищення кваліфікації слухачів Академії закінчується здачею відповідного заліку, іспиту, захисту реферату чи підсумкової роботи, чи виступом на проблемній конференції. Слухачі Академії, що успішно виконали усі вимоги навчального плану, одержують відповідний документ (посвідчення або свідоцтво про підвищення кваліфікації).

Навчальний процес в Академії суддів України та її регіональних відділеннях проводиться відповідно до затвердженого Графіку навчального процесу Академії та навчальних планів із підвищення кваліфікації.

Висновки

Так, продовж 2006 року в Академії суддів підвищували кваліфікацію голови судів та їх заступники; судді місцевих загальних, господарських та адміністративних судів; судді загальних судів, призначених на посаду безстроково, що спеціалізуються на розгляді цивільних та кримінальних справ; консультанти суду, секретарі судового засідання, старші секретарі і секретарі суду; судові розпорядники, працівники статистики територіальних управлінь державної судової адміністрації. Отже, навчально-методичний відділ та регіональні відділення Академії забезпечили організацію навчального процесу у відповідності з навчальними планами.

Всього навчанням із підвищення кваліфікації у 2006 році охоплено 1740 осіб, серед них 698 суддів.

У рамках навчання з підвищення кваліфікації було проведено ряд «круглих столів», навчальних та спеціалізованих семінарів, а також конференцій.

Поряд з навчанням в Академії суддів України проводиться наукова на науково-методична робота. Основним завданням цієї роботи є забезпечення однакового застосування закону та удосконалення правозастосовчої діяльності.

Так, у 2006 році Академія спільно з Верховним Судом України проведено ряд узагальнень судової практики щодо особливостей розгляду кримінальних справ, пов'язаних з торгівлею людьми; застосування покарань у вигляді громадських робіт; постановлення виправдувальних вироків та інше.

Навчальний процес в Академії суддів України забезпечується науково-педагогічним складом кафедр академії, інших навчальних закладів, фахівцями установ і відомств, суддями - практиками та суддями у відставці.

Таким чином, судді, працівники апарату судів та державної судової адміністрації одержують в Академії знання з теорії і практики роботи судів, нового законодавства, а також вивчають актуальні проблеми застосування та тенденції розвитку чинного законодавства і судової практики інших країн.

Список літератури

1.Організація судових та правоохоронних органів: Навч. Посібник/ за ред. І.Є. Марочкіна, Н.В. Сибільової, О.М. Толочка.- Харків, 2009.

2. Організація судочинства в Україні (під заг. ред. Лавріновича)- К., вид. МЮ, 2008.

3.Халдеев Л.С. судья в уголовном процессе.- М., 2008.

4. Жилин Г.А. Судья в гражданском процессе.-М., 2009.

5.Бринцев В.Д. Організаційне забезпечення діяльності судів на регіональному рівні.- Київ., 2007.

5. Тимчасова Інструкція з діловодства в місцевому загальному суді // Офіційний Вісник України - 2005.- № 13, ст.. 694.

6. Научная организация труда в аппарате судов и учреждений юстиции. -- М, 2007.

7. Божьев В.П., Добровольская Т.Н., Перлов И.Д. Организационное руководство судами в СССР (судебное управление). -- М., 2006.

8. Алексеев В.Б., Кашенов Г.П. Организация судебной деятельности. -- М., 2007.

9. Подготовка гражданских дел к судебному разбирательству. /Под ред. Н.М. Гурбатова. -- М., 2007.

10. Волкодаев Н.Ф. Правовая культура судебного процесса. -- М.,2006.

11. Типові посадові повноваження службовців апарату місцевого суду. Затверджено Наказом ДСА, 2008 р.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Загальні вимоги, що ставляться до кандидатів на посаду суддів. Органи, що беруть участь у формуванні суддівського корпусу. Процедура зайняття посади судді в суді загальної юрисдикції. Процедура набуття статусу судді Конституційного Суду України.

    курсовая работа [30,9 K], добавлен 16.02.2011

  • Поняття місцевих судів, кваліфікаційні вимоги до посади судді. Професійні та функціональні обов’зкі та повноваження суддів. Соціальний, реконструктивний, комунікативний аспекти професіограми судді, його організаційна та засвідчувальна діяльність.

    контрольная работа [18,4 K], добавлен 19.02.2010

  • Механізм звільнення судді з посади як юридичний факт припинення суддівських повноважень: правові основи, підстави і порядок. Статус суддів, позбавлення їх права здійснювати правосуддя; перелік обов’язків та гарантій судді, що перебуває у відставці.

    реферат [21,4 K], добавлен 16.02.2011

  • Характеристика системи судів загальної юрисдикції. Повноваження вищих спеціалізованих судів. Порядок призначення судді на адміністративні посади, причини звільнення. Аналіз Вищої кваліфікаційної комісії суддів України: склад, строки повноважень її членів.

    дипломная работа [101,3 K], добавлен 20.04.2012

  • Система суддівської освіти в Україні, її мета, завдання та засади. Інституційна складова, навчальний процес, кадрова політика. Проведення тестування кандидатів на посаду судді. Суддівське самоврядування в Україні. Дисциплінарна відповідальність суддів.

    курсовая работа [75,5 K], добавлен 21.01.2011

  • Особливий порядок та підстави притягнення суддів до дисциплінарної та кримінальної відповідальності. Порядок дисциплінарного провадження щодо суддів. Специфіка правового статусу суддів, їх адміністративно-правова та цивільно-правова відповідальність.

    курсовая работа [42,9 K], добавлен 16.02.2011

  • Зміст функцій Вищої ради юстиції: призначення суддів на посади або про звільнення їх з посади, прийняття рішення стосовно порушення суддями та прокурорами вимог щодо несумісності, дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України.

    реферат [26,6 K], добавлен 06.09.2016

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.