Дисциплінарна відповідальність та заохочення суддів

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КУРСОВА РОБОТА

на тему «Дисциплінарна відповідальність та заохочення суддів»

з дисципліни “ Статус судів в Україні ”

Харків 2011

Зміст

Вступ

1. Порядок зайняття посади судді в суді загальної юрисдикції

1.1 Порядок звільнення судді від посади

2. Дисциплінарна відповідальність та заохочення суддів

2.1 Основні юридичні та етичні вимоги до поведінки суддів

2.2 Дисциплінарна відповідальність суддів

3. Заохочення суддів

4. Підвищення кваліфікації суддів та працівників апарату суду

Висновки

Список літератури

Вступ

Судова влада в Україні належить лише судам в особі суддів та представникам народу, які у визначених Законом випадках залучаються до здійснення правосуддя. Судді наділені виключним правом реалізовувати судову владу, вирішувати всі правові конфлікти, що виникають в суспільстві, виконують свої обов'язки на професійній основі. Судді незалежні і підкорюються лише Конституції та законам України. Прояв неповаги до судді передбачає встановлену законом відповідальність. Вимоги та рішення суддів при здійсненні ними повноважень обов'язкові для виконання тими суб'єктами, до яких вони звернені. Невиконання вимог та рішень суддів тягне встановлену законом відповідальність.

Передумовою здійснення суддями судової влади є їх єдиний правовий статус, який закріплено у відповідних нормативно-правових актах. В законі також чітко визначено й порядок зайняття посади судді та порядок звільнення з цієї посади.

Правові основи зайняття та звільнення суддівської посади закладено Конституцією і законами України «Про статус суддів», «Про судоустрій України», «Про Вищу раду юстиції», «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України». В цих нормативно-правових актах сформульовано перелік вимог, що ставляться до кандидатів на посади суддів, передбачені обмеження щодо допуску певних категорій осіб до здійснення судової влади, визначена компетенція відповідних органів щодо формування суддівського корпусу, розроблено процедуру оцінки професійно-важливих якостей судді, за якими можна дати відповідь про професійну придатність особи до професії судді.

1. Порядок зайняття посади судді в суді загальної юрисдикції

Відповідно законодавства посаду судді в суді загальної юрисдикції можна зайняти за двома процедурами:

· процедурою призначення на посаду Президентом (для тих, хто претендує на цю посаду вперше);

· процедурою обрання Верховною Радою України (для тих, хто претендує на безстроковий термін зайняття посади).

Загальна процедура зайняття суддівської посади здійснюється в декілька етапів:

1) звернення зацікавленого суб'єкта до відповідної кваліфікаційної комісії суддів із заявою про кваліфікаційну атестацію з наданням відповідних документів, що підтверджують його відповідність формальним вимогам закону щодо кандидата на певну посаду судді;

2) кваліфікаційна атестація судді у формі кваліфікаційного екзамену (для кандидатів, які претендують на заняття посади судді вперше) або кваліфікаційної співбесіди (для суддів, які претендують на заняття посади в суді вищого рівня).

3) прийняття рішення про відповідність кандидата вимогам, які ставляться законом щодо можливості заняття відповідної посади;

4) рекомендація (або відмова в ній) відповідної кваліфікаційної комісії суддів щодо можливості обрання на посаду судді;

5) надіслання всіх необхідних документів щодо кандидатів до компетентного органу (щодо кандидатів, які претендують на заняття посади судді вперше -- до Вищої ради юстиції; щодо суддів, які претендують на заняття посади в суді вищого рівня, -- Голові Верховного Суду України (або Голові відповідного Вищого спеціалізованого суду);

6) внесення подання про призначення (обрання) суддею відповідному правомочному суб'єкту (Президенту України-- щодо кандидатів, які претендують на заняття посади судді вперше; Верховній Раді України -- щодо суддів, які претендують на заняття посади в суді вищого рівня);

7) винесення відповідного акта про призначення (обрання) суддею (Президент -- строком на п'ять років; Верховна Рада -- безстроково);

8) складання присяги судді.

Процедура призначення на посаду судді вперше. Відповідно зі ст. 8 Закону “Про судоустрій України” перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України на підставі рекомендації відповідної кваліфікаційної комісії суддів за поданням Вищої ради юстиції.

В Загальній декларації прав людини та Конституції України закріплено принцип рівності громадян перед законом. Закон „Про судоустрій України” конкретизує це положення щодо кандидатів у судді: при доборі кандидатів забезпечується рівність їх прав незалежно від походження, соціального та майнового стану, расової та національної належності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань та інших обставин (п. 2 ст. 8 Закону).

Добір кандидатів у професійні судді для призначення суддею вперше розпочинається з прийняття заяв від осіб, які бажають працювати суддями та відповідають встановленим законодавством вимогам. Для цього особа має звернутися до територіального управління Державної судової адміністрації (далі - ДСА). ДСА готує особисту справу кандидата, яку надсилає до Вищої ради юстиції. Секція з питань підготовки подань для призначення суддів уперше Вищої ради юстиції готує подання і направляє його відповідній кваліфікаційній комісії суддів.

Відповідно з п. 3 ст. 60 Закону „Про судоустрій України” умовою призначення на посаду судді є складання кваліфікаційного іспиту, який проводиться відповідною кваліфікаційною комісією суддів.

Кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка виявила бажання бути рекомендованою для призначення на посаду судді вперше. Він полягає у виявленні й оцінці рівня професійних знань та рівня професійної підготовки кандидата в судді, ступеня його готовності здійснювати правосуддя з питань юрисдикції відповідного суду. Після виконання кандидатом письмового завдання, співбесіди з ним і постановки йому запитань в усній формі кваліфікаційна комісія залежно від результатів кваліфікаційного іспиту дає висновок про складення іспиту і підготовленість кандидата до судової роботи та рекомендацію для призначення його на посаду судді або вмотивований висновок про відмову в такій рекомендації. Хід складання кваліфікаційного іспиту повинен протоколюватися, а всі матеріали іспиту підлягають зберіганню в архіві як офіційні документи.

Особа, яка не склала кваліфікаційного іспиту, може бути допущена до його складання повторно не раніш ніж через рік. Документи, передбачені процедурою добору кандидатів для призначення на посаду судді, перед складанням кваліфікаційного іспиту повторно готуються з урахуванням інформації щодо особи кандидата за період, що минув з часу першого кваліфікаційного іспиту. Особа, яка не склала кваліфікаційного іспиту повторно, може бути допущена до складання наступного кваліфікаційного іспиту не раніш як через два роки.

Результати складеного кваліфікаційного іспиту дійсні протягом трьох років. Особи, не згодні з рішенням кваліфікаційної комісії, можуть оскаржити це рішення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Кваліфікаційна комісія рекомендує на посади суддів кандидатів, які виявили найкращі знання, у кількості, необхідній для заміщення вакантних посад. Особи, які склали екзамен, але не рекомендовані на посаду судді за браком вакантних посад, мають бути зараховані кваліфікаційною комісією до кандидатів на нові вакантні посади суддів протягом трьох років, якщо за цей період вони не відкличуть свою заяву (ст. 91 Закону „Про судоустрій України”).

Одержані Вищою радою юстиції рекомендації кваліфікаційної комісії разом з іншими матеріалами щодо кандидата на посаду судді вивчаються на секції з питань підготовки подань про призначення суддів уперше. Далі кандидатура на посаду судді розглядається персонально на засіданні Вищої ради юстиції за доповіддю одного з її члена, який діє за дорученням названої секції. За результатами обговорення на засіданні приймається один із таки актів: подання про призначення судді або рішення про відмову в поданні про призначення. Одне з двох цих рішень приймається на засіданні Вищої ради юстиції відкритим голосуванням. Пропозиція щодо внесення подання Президентові України про призначення суддею вважається прийнятою, якщо за неї проголосувало більше половини від складу Вищої ради юстиції.

Якщо було прийнято позитивне рішення щодо кандидата, який претендує на посаду судді вперше, Вища рада юстиції готує на підставі статті 29 Закону “Про Вищу раду юстиції” подання Президенту України про призначення на посаду судді строком на п'ять років. До подання додаються:

рекомендація кваліфікаційної комісії;

особовий листок з обліку кадрів та автобіографія кандидата на посаду судді;

копії дипломів про освіту, науковий ступінь чи вчене звання;

примірник реферату з питань правознавства, підготовлений кандидатом на посаду судді;

рецензія на реферат;

копія декларації про доходи за останній рік.

Президент України приймає рішення щодо кандидата на посаду судді на підставі рекомендації відповідної кваліфікаційної комісії суддів за поданням Вищої Ради юстиції (п. 1 ст. 61 Закону „Про судоустрій України”). Дане рішення оформлюється Указом Президента України.

Вперше призначений суддя в урочистій обстановці приймає присягу такого змісту: „Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим”. Присяга складається перед Президентом України. Порядок та процедура її принесення закріплені ст. 10 Закону “Про статус суддів”.

Після принесення присяги судді особа набуває статусу професійного судді.

Таким чином, процедура призначення судді на посаду вперше складається з трьох етапів: добору кандидатів на посаду судді (на цьому етапі здійснюється перевірка відповідності кандидата формальним вимогам); складання кваліфікаційного іспиту та безпосередньо призначення судді.

Процедура обрання судді на посаду безстроково

Згідно із п. 1 ст. 61 Закону “Про судоустрій України” судді (крім суддів, призначених вперше) обираються безстроково Верховною Радою України за поданням Голови Верховного Суду України (голови відповідного вищого спеціалізованого суду). Після закінчення строку повноважень, суддя за його заявою може бути рекомендований для обрання суддею безстроково, якщо відсутні визначені законом обставин, що перешкоджають цьому. (п. 4 ст. 60 Закону). Тобто за п'ять років перебування на посаді, суддя повинен проявити себе гарним фахівцем, підтвердити право на безстрокове обрання на посаду відповідною кваліфікацією, сумлінною працею та бездоганною репутацією.

Суб'єктами звернення до Верховної Ради з питання обрання на посаду судді безстроково, є:

1) Голова Верховного Суду України -- щодо судді загального суду, строк повноважень якого закінчився; щодо особи, яка раніше вже займала посаду судді не менш ніж п'ять років, але на момент розгляду питання про обрання не займає посаду судді; щодо судді, раніше обраного безстроково, але який бажає бути обраним в суд іншого рівня або в суд того же рівня, але іншої спеціалізації.

2) Голова відповідного Вищого спеціалізованого суду в тих само випадках, які перелічені вище, але щодо суддів спеціалізованих судів.

Вищезазначені суб'єкти вносять до Верховної Ради подання про обрання безстроково відповідних кандидатів на посади суддів. В поданні про обрання кандидата на посаду судді безстроково зазначаються: рівень, місцезнаходження, спеціалізація та назва суду, в який повинен бути обраний суддя. До подання додається особова справа кандидата, яка повинна містити:

письмову заяву кандидата;

рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про рекомендацію обрання судді на посаду безстроково з обов'язковим зазначенням дотриманням вимог, передбачених ст. 127 Конституції України;

протокол кваліфікаційної атестації кандидата (якщо перерва в роботі на посаді судді перевищує п'ять років -- до протоколу про кваліфікаційну атестацію додається висновок про складання кваліфікаційного іспиту та підготовленість кандидата до суддівської роботи);

копію документа, що підтверджує громадянство;

особистий листок з обліку кадрів та автобіографію кандидата;

копію диплома про освіту, наявність вченого ступеня або вченого звання;

виписку з трудової книжки;

характеристику з місця (або попереднього місця) роботи;

довідку про показники роботи судді за останні п'ять років за підписами голови відповідного суду та начальника територіального управління державної судової адміністрації. У довідці повинно бути зазначено: інформація про кількість розглянутих справ по рокам та категоріям, кількість скасованих, змінених вироків, рішень, ухвал та постанов; підстави скасування, зміни вироків, рішень, ухвал; кількість порушених дисциплінарних проваджень та кількість прийнятих рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності;

біографічну довідку про роботу кандидата в минулому відповідно до даних трудової книжки та інших документів, що підтверджують наявний трудовий стаж;

копії рішень уповноважених державних органів про призначення та перевід суддів на посади;

довідку з медичного закладу про стан здоров'я кандидата;

декларацію про доходи за останній рік за встановленою мінфіном формою.

Відповідно до Закону “Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України” від 18 березня 2004 р. обрання кандидата на посаду здійснюється в декілька етапів:

1) звернення кандидата на посаду судді безстроково до державної судової адміністрації, а суддів Верховного Суду України та суддів Вищих спеціалізованих судів -- до голів цих судів за рекомендацією їх для обрання суддями безстроково;

2) рекомендація Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з зазначенням можливості (або висновок про неможливість) обрання кандидата на посаду судді безстроково;

3) внесення Головою Верховного Суду України або головою відповідного спеціалізованого суду до Верховної Ради України матеріалів про обрання кандидата суддею безстроково;

4) розгляд Комітетом Верховної Ради України, до ведення якого відноситься попереднє вирішення питання про обрання суддею, подання про обрання кандидата суддею безстроково, прийняття рішення про рекомендацію або не рекомендацію кандидата на посаду судді безстроково та внесення цього рішення на розгляд Верховною Радою України;

5) прийняття Верховною Радою України рішення про обрання кандидата або відмову йому в обранні на посаду судді безстроково.

В теперішній час Комітетом, до ведення якого відноситься розгляд питання про обрання на посаду суддів безстроково, є Комітет з питань правової політики.

Закон чітко визначає всі строки щодо процедури обрання суддів безстроково. Так, Вища кваліфікаційна комісія суддів України розглядає питання щодо обрання кандидата, не пізніше ніж за два місяця до закінчення строку перебування судді на посаді. Подання Голови Верховного Суду України або Голови Вищого спеціалізованого суду на підставі рекомендації Вищої кваліфікаційної комісією суддів України щодо обрання кандидата та іншими матеріалами вноситься до Верховної Ради не пізніше одного місяця після отримання висновку Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до голів цих судів.

Комітет здійснює перевірку додержання кандидатом вимог Конституції та Закону України “Про статус суддів”, а також перевірку звернень громадян, громадських об'єднань, підприємств, організацій, органів державної влади всіх рівнів і органів місцевого самоврядування щодо діяльності кандидата. У випадку якщо розгляд звернення вимагає додаткової перевірки, Комітет приймає рішення про направлення їх у Верховний Суд України, вищий спеціалізований суд, Вищу раду юстиції, Вищу кваліфікаційну комісію України, Державну судову адміністрацію, Раду суддів України або кваліфікаційну комісію суддів. Кандидат має право ознайомитись зі зверненнями щодо його діяльності, запитів Комітету за ними та відповідей, отриманих Комітетом.

Секретаріат Комітету в трьох денний строк з дня отримання подання, розповсюджує серед народних депутатів через Апарат Верховної Ради списки кандидатів. На засідання Комітету запрошуються також уповноваженні представники Верховного Суду України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів, вищих спеціалізованих судів, Державної судової адміністрації, Ради суддів України, а також кандидат, присутність якого на засіданні згідно з Законом є обов'язковою.

Комітет розглядає подання про обрання кандидата в місячний термін з дня його надходження. Цей строк може бути продовжений Комітетом, але не більш, ніж на 2 місяця, крім випадків, якщо строк проведення перевірки припадає на міжсесійний період роботи Верховної Ради. Розгляд подання здійснюється на засіданні Комітету колегіально, щодо кожного кандидата окремо. Рішення комітету про рекомендацію або не рекомендацію стосовно обрання кандидата оголошується в присутності кандидата. Рішення про не рекомендацію не є перепоною для розгляду цього питання на пленарному засіданні Верховної Ради.

Процедура обговорення та вирішення питання про обрання суддею безстроково на пленарному засіданні Верховної Ради встановлена Законом “Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України” та Регламентом Верховної Ради. Зокрема, обговорення питання про обрання кандидата на пленарному засіданні парламенту розпочинається з доповіді представника Комітету. Якщо в Комітеті були висловлені зауваження щодо кандидата, доповідач може проінформувати про це народних депутатів. При наявності зауважень до кандидата, висловлених під час пленарного засідання Верховної Ради, які потребують додаткової перевірки Комітетом, голосування щодо цього кандидата не проводиться.

Рішення про обрання кандидата на посаду судді безстроково приймається шляхом відкритого голосування більшістю голосів від конституційного складу Верховної Ради та оформлюється постановою. У випадку, якщо кандидата не обрано, Вища рада юстиції вносить подання про звільнення цього кандидата з посади судді.

Закон також передбачає можливість повторної рекомендації кандидатури на обрання судді безстроково. Так, якщо кандидата не було обрано суддею безстроково на пленарному засіданні Верховної Ради в зв'язку з нововиявленими обставинами, які були висловлені у виступах народних депутатів, Комітет приймає рішення про звернення до Вищої ради юстиції, відповідної кваліфікаційної комісії суддів щодо перевірки цих обставин, або доручає членам Комітету внести подання про проведення відповідної перевірки, узгодивши термін її проведення, а за результатами перевірки приймає рішення про повторне внесення раніше відхилених кандидатур на пленарне засідання Верховної Ради. Але, в той же час, внесення двічі відхилених Верховною Радою кандидатур не допускається.

Особа, обрана на посаду судді безстроково, набуває статусу професійного судді відповідного рівня і спеціалізації судів з дня ухвалення відповідного рішення Верховною Радою України та принесення присяги судді (п. 3 ст. 61 Закону “Про судоустрій України”).

1.1 Порядок звільнення судді від посади

Механізм припинення повноважень суддів досить близько межує з припиненням статусу судді. Однак ці два явища не є тотожними, хоча в певних випадках й збігаються один з одним. Звільнення судді з посади виступає юридичним фактом припинення суддівських повноважень. Однак позбавлення судді повноважень виконувати функції судової влади не завжди позбавляє його статусу. Тобто статус судді не втрачається, а трансформується навіть після припинення суддівських повноважень. Наприклад, коли суддя на законних підставах виходить у відставку та позбавляється права здійснювати правосуддя, але за ним зберігається звання судді, а також перелік прав, обов'язків та гарантій статусу судді. Правові основи статусу судді, що перебуває у відставці закріплені ст. 43 Закону України “Про статус суддів”.

Підстави і процедура звільнення судді установлені частиною 5 ст. 126 Конституції України, ст. 15 Закону України “Про статус суддів”, ст. ст. 31, 32 Закону України “Про Вищу раду юстиції”.

Підстави звільнення суддів

Конституційна норма містить положення, відповідно до якого звільнити суддю з займаної посади може лише відповідний суб'єкт, що призначив (обрав) його на посаду. Рішення про звільнення судді з посади міститься у відповідному акті Президента України чи Верховної Ради України з вказівкою на підставу його винесення. Рішення є остаточним, оскарженню не підлягає.

Згідно зі ст. ст. 31, 32 Закону України “Про Вищу раду юстиції” розрізняється звільнення судді з посади на загальних (п. 1-3, 7-9 ст. 126 Конституції) та особливих підстав (п. 4-6 ст. 126 Конституції).

Аналіз конституційного положення дозволяє виділити наступні блоки підстав для звільнення судді з посади:

1) настання певної умови, що перешкоджає подальшому перебуванню судді на посаді:

а) закінчення строку, на який його було обрано чи призначено;

б) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;

в) хвороба судді, що перешкоджає подальшому виконанню обов'язків судді;

г) подання ним заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

2) у порядку дисциплінарного провадження у випадках:

а) порушення суддею вимог щодо несумісності;

б) порушення суддею присяги.

3) в зв'язку з встановленням певного юридичного факту:

а) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді;

б) припинення його громадянства;

в) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Смерть судді імперативна визначено як підстава для автоматичного припинення його повноважень.

Слід зазначити, що закінчення строку, на який обрано чи призначено суддю, стосується тільки суддів Конституційного Суду і суддів, які вперше призначаються на посаду. Решта суддів обіймає посади безстроково, але відповідно до п. 2 ст. 126 Конституції України вони повинні бути звільнені після досягнення шістдесяти п'яти років.

Звільнення судді з посади в наслідок порушення присяги судді. У встановленому Конституцією переліку підстав звільнення з посади немає таких підстав як звільнення судді з посади в порядку дисциплінарного провадження, за професійною невідповідністю чи невідповідності судді займаній посаді. Суддя може бути звільнений з посади за дисциплінарні правопорушення тільки у випадку порушення ним вимог щодо несумісності чи присяги. Водночас, порушення суддею вимог несумісності є однією з форм порушення присяги, що випливає із сутності присяги судді.

Набрання законної сили обвинувальним вироком відносно судді є підставою припинення не тільки суддівських повноважень, але й статусу судді. На такій підставі суддя звільняється з посади у разі вчинення злочину, в обвинуваченні якого його віддано до суду та у встановленому порядку визнано винним. Однак обвинувальний вирок стосовно судді повинен набути законної сили. Як відомо, вирок суду з кримінальних справ набуває законної сили не з моменту його проголошення. Згідно зі ст.ст. 349, 354 КПК України на вирок суду першої інстанції може бути подана апеляція протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, -- в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. Подання апеляції на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Тільки після остаточного вирішення справи в апеляційній інстанції вирок набуває законної сили. Також, якщо стосовно судді набере законної сили обвинувальний вирок суду іншої країни, він підлягає звільненню з посади за цією підставою.

Припинення громадянства України є неодмінною та безумовною підставою звільнення судді з посади. Підстави, умови та порядок припинення громадянства України визначаються Законом “Про громадянство України”. До прийняття Указу Президента України про припинення громадянства та набуття ним чинності, суддя не може бути звільнений з підстави припинення громадянства.

Суддя звільняється з посади у випадку визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим. За загальними умовами, передбаченими ст.ст. 43, 46 ЦК України особу може бути визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою в порядку, визначеному главою 35 ЦПК України.

Судді судів загальної юрисдикції можуть припинити свою судову діяльність за власним бажанням. Заява про звільнення судді за власним бажанням повинна подаватись до Вищої ради юстиції, яка згідно ч. 2 ст. 31 Закону України “Про Вищу раду юстиції” вносить подання про звільнення судді з посади до органу, який його призначив або обрав, після попереднього з'ясування дійсного волевиявлення судді, чи не має місце сторонній вплив на нього або примус. Загальні підстави звільнення за власним бажанням передбачені ст.38 Кодексу законів про працю України. Якщо суддя відпрацював на посаді судді не менше 20 років, він має право звільнитись за власним бажанням на підставі виходу у відставку та набути статусу судді у відставці (ст. 43 Закону “Про статус суддів”).

Конституція не вказує на вичерпний характер переліку підстав припинення повноважень судді. Тому, доцільно додатково передбачити в законі про статус суддів додаткові підстави звільнення судді з посади: а) систематичне або грубе порушення Кодексу професійної етики судді; б) набрання законної сили ухвали суду про визнання судді недієздатним чи обмежено дієздатним або про застосування до нього примусових заходів медичного характеру; в) скасування чи реорганізація суду, якщо суддя не згоден на переведення в інший суд; г) невідповідність рівня професійних знань судді займаній посаді.

Процедура звільнення судді від посади

Сьогодні в Україні ще немає єдиного закону, який регламентував би процедуру звільнення суддів з посади. Окремі положення Законів “Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України” (гл. 3), “Про статус суддів” (ст. 15), “Про Вищу раду юстиції” (ст. 31), “Про Конституційний Суд України” (ст. 23), закріплюють лише деякі процедурні моменти чи етапи припинення суддівських повноважень. Але принцип єдності статусу суддів вимагає єдиного та прозорого підходу до вирішення цього питання.

Рішення про припинення повноважень судді суду загальної юрисдикції, за наявності законних підстав, приймається тим органом, який призначив (Президентом України) або обрав (Верховна Рада України) його на посаду.

Попередню процедуру припинення повноважень суддів судів загальної юрисдикції здійснює Вища рада юстиції, яка за пропозицією кваліфікаційної комісії суддів або за власною ініціативою вносить подання про звільнення суддів з посади до органу, який їх призначив або обрав. До Вищої ради юстиції з пропозицією внести подання про звільнення судді з посади можуть звернутися: відповідна кваліфікаційна комісія суддів або член Вищої ради юстиції.

Рішення щодо пропозицій про звільнення суддів за обставин: закінчення строку, на який його обрано чи призначено; досягнення суддею шістдесяти п'яти років; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; припинення його громадянства; визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням -- приймається на засіданні Вищої ради юстиції більшістю голосів її членів, які беруть участь у засіданні.

Питання про звільнення судді з причин порушення суддею вимог щодо несумісності; порушення суддею присяги; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього Вища рада юстиції розглядає після надання кваліфікаційною комісією відповідного висновку або за власною ініціативою. Суддя, справа якого розглядається, обов'язково запрошується на засідання.

Рішення щодо внесення Вищою радою юстиції подання про звільнення судді з підстав порушення вимог щодо несумісності та порушення присяги приймається не менш як двома третинами голосів членів Вищої ради юстиції, які взяли участь у засіданні, а у випадку набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді, більшістю голосів членів від конституційного складу Вищої ради юстиції, тобто не менше 11 голосів. Член Вищої ради юстиції, який порушив питання перед Вищою радою юстиції про звільнення з посади судді, не бере участі в голосуванні при прийнятті рішення.

У разі прийняття рішення про звільнення судді з посади, Вища рада юстиції надсилає своє подання з матеріалами перевірки та розгляду до органу, який уповноважений прийняти остаточне рішення.

Про наявність підстав для припинення повноважень судді голова суду або голова вищестоящого суду повідомляє орган, який призначив або обрав суддю, в строк не більше одного місяця з дня виникнення підстав, передбачених законом. До повідомлення додаються документи, які свідчать про наявність підстав для припинення повноважень судді (ч. 2 ст. 15 Закону “Про статус суддів”). Очевидно, законодавець мав на увазі очевидні підстави, тобто котрі не потребують попереднього розгляду у Вищій раді юстиції, а саме: закінчення строку, на який його обрано чи призначено; досягнення суддею шістдесяти п'яти років; припинення його громадянства; визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Або ж в даному випадку ми маємо колізію законів, адже повноваження щодо внесення подання про припинення повноважень судді згідно зі ст. 31 “Про Вищу раду юстиції” надано Вищій раді юстиції. Чи в обов'язки голів судів входить лише “інформування” Президента України або Верховну Раду України про наявність підстав для звільнення судді з посади?

Суддя, якого призначено вперше на строк п'ять років, звільняється з посади Президентом України. Матеріали провадження стосовно звільнення судді надсилаються до Секретаріату Президента, де вони перевіряються і готується проект указу Президента про припинення повноважень судді.

Щодо суддів, які обрані на посади безстроково, то процедура їх звільнення з посад закріплена Законом України “Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України” та Регламентом Верховної Ради України.

Ініціювання питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, відповідно до пунктів 1-3, 6-9 частини 5 статті 126 Конституції України здійснюється в наступному порядку:

в випадках, передбачених п.п. 1-3, 9 ч. 5 ст. 126 Конституції, суддя з відповідною заявою звертається до територіального управління державної судової адміністрації, а судді Верховного Суду України або вищого спеціалізованого суду -- до голови відповідного суду;

подання про звільнення з посади судді на підставах, передбаченими п.п. 1-3, 6-9 ч. 5 ст. 126 Конституції, вноситься територіальним управлінням державної судової адміністрації до відповідної кваліфікаційної комісії суддів, а щодо судді Верховного Суду України та судді вищого спеціалізованого суду -- головами цих судів у Вищу кваліфікаційну комісію суддів України;

пропозиція щодо прийняття подання про звільнення з посади судді вноситься відповідною кваліфікаційною комісією суддів до Вищої ради юстиції;

Вища рада юстиції за пропозицією відповідної кваліфікаційної комісії суддів або за власною ініціативою, вносить подання про звільнення з посади судді в Верховну Раду України.

Ініціювання питання про звільнення з посади суддів на підставах, передбачених п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 126 Конституції, здійснюється в наступному порядку:

відповідна кваліфікаційна комісія суддів, Вища рада юстиції розглядають та перевіряють звернення Комітету Верховної Ради України, депутатські звернення, звернення Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, звернення інших посадових осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, громадян, якщо вони містять відомості про наявність підстав для звільнення з посади судді, що передбачені п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 126 Конституції;

відповідна кваліфікаційна комісія суддів або член Вищої ради юстиції вносить до Вищої ради юстиції пропозиції про прийняття подання про звільнення з посади судді;

Вища рада юстиції розглядає пропозицію про звільнення з посади судді в порядку, передбаченому законом “Про Вищу раду юстиції України”.

Вища рада юстиції вносить подання про звільнення з посади судді до Верховної Ради України.

Таким чином, згідно з Законом, процедура звільнення з посади судді, обраного безстроково, здійснюється в декілька етапів:

ініціювання перед Вищою радою юстиції питання про звільнення з посади судді;

розгляд питання Вищою радою юстиції й прийняття рішення щодо внесення подання у Верховну Раду України;

надання Вищою радою юстиції у Верховну раду України матеріалів щодо звільнення судді з посади;

розгляд подання Вищої ради юстиції відповідним Комітетом Верховної Ради України (до компетенції якого входить розгляд питань про звільнення суддів, обраних безстроково) та прийняття рішення по суті цього подання;

розгляд подання Вищої ради юстиції та висновку Комітету на пленарному засіданні Верховної Ради України та прийняття ним рішення.

Порядок розгляду Комітетом подання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, перевірки звернень або повідомлень щодо діяльності судді аналогічний порядку при обранні його на посаду. Участь судді, стосовно якого розглядається подання про звільнення, є обов'язковою, а у випадку повторного нез'явлення без поважних причин, розгляд питання щодо цього судді провадиться за його відсутності.

Кожна кандидатура на звільнення з посади судді, обраного безстроково, персонально представляється на пленарному засіданні Верховної Ради України представником Комітету. В випадку, коли суддя не згоден з поданням про звільнення, його пояснення заслуховуються в обов'язковому порядку. Якщо при обговоренні виникає необхідність здійснити перевірку звернень стосовно діяльності судді або витребувати додаткову інформацію, Верховна Рада доручає Комітету здійснити таку перевірку.

Рішення про звільнення судді, якого було обрано безстроково, з посади приймається шляхом відкритого нефіксованого голосування більшістю голосів від конституційного складу Верховної Ради України.

Аналіз чинного законодавства, діючі закони передбачають різні механізми звільнення суддів з посади. Але на наш погляд, принци єдності статусу суддів та єдність підстав для звільнення суддів, закріплених в Конституції, передбачає можливість прийняття єдиного Закону, в якому була б деталізована процедура відсторонення судді від посади, а саме: зазначений суб'єкт її ініціювання, процедуру встановлення наявності однієї з передбачених Конституцією підстав для звільнення судді, порядок і підстави розгляду матеріалів про звільнення з посади судді, наслідки винесення рішення про звільнення з посади по кожній підставі й інші процедурні питання. Принцип єдності статусу судді вимагає одноманітного підходу до процедури звільнення з посади всіх категорій суддів.

На жаль, Законом N 1625-IV (1625-15) від 18.03.2004 було виключено статтю 38 з Закону України “Про статус суддів”, яка регламентувала підстави та порядок зупинення повноважень суддів. В наслідок таких дій законодавця, створились умови, за якими суддя, відносно дій якого здійсненюється провадження по кримінальній справі або дисциплінарне провадження, фактично продовжує здійснювати повноваження судді, тим самим дає підстави сумніватись сторонам судового розгляду у його належній кваліфікації та справедливості винесених рішень. Вважаємо, що доти, поки розглядається питання, що стосуються професійної репутації судді, останній повинен бути відстороненний від виконання суддівських функцій, але зі збереженням всіх гарантій, передбачених суддівським статусом. Зокрема, доцільно зупиняти повноваження судді, якому пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину до закриття справи або винесення виправдувального вироку. Звичайно, якщо буде винесено обвинувальний вирок, то повноваження судді продовжуються бути зупиненими до набуття законної сили обвинувальним вироком та винесення рішення відповідного органу про припинення повноважень судді. Також доцільно зупиняти повноваження судді на час здійснення дисциплінарного провадження щодо нього з підстав порушення несумісності посади судді з іншою діяльністю до вирішення справи по суті. Також слід зупиняти повноваження судді у випадку порушення процедури звільнення судді з посади з інших підстав, передбачених Законом. В якості підстав зупинення повноважень судді слід додати закінчення строку повноважень судді, якщо щодо цього судді розпочата процедура безстрокового обрання на посаду на строк до остаточного ухвалення відповідного рішення Верховною Радою України.

Рішення щодо зупинення повноважень судді доцільно приймати на засіданні кваліфікаційної комісії суддів, з наступним повідомленням про прийняте рішення голови відповідного суду, в якому працює суддя.

Вважаємо, що запровадження інституту зупинення повноважень судді сприятиме підвищенню авторитету та незалежності судової влади в цілому.

2. Дисциплінарна відповідальність та заохочення суддів

2.1 Основні юридичні та етичні вимоги до поведінки суддів

суддя дисциплінарна відповідальність посада

Судді наділені високим статусом, виконують виключно важливу роль в суспільстві із вирішення правових конфліктів, тому до них висуваються не тільки підвищені професійні вимоги, а й встановлюються особливі, відмінні від інших державних службовців, морально-етичні стандарти поведінки як під час виконання професійних обов'язків, так і поза залою судових засідань. Вони викладені у низці міжнародно-правових актів, Законі України “Про статус суддів” та Кодексі професійної етики суддів.

В Основних принципах незалежності судових органів, прийнятих сьомим Конгресом ООН по запобіганню злочинності у вересні 1985 р., закріплено, що судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів і відповідно до вимог закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску (ст. 2). У ст. 6 зазначається, що принцип незалежності судових органів дає їм право і вимагає від них забезпечення справедливого ведення судового розгляду і дотримання прав сторін. Відповідно до ст. 8 судді повинні поводитись завжди таким чином, щоб забезпечити повагу до своєї посади і зберегти неупередженість і незалежність судових органів. Крім того, ст. 10 встановлюється, що особи, відібрані для судових посад повинні мати високі моральні здібності.

Рекомендація № R (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи Про незалежність, дієвість та роль суддів від 13 жовтня 1994 р. встановлює серед обов'язків суддів безсторонньо вести справи відповідно до особистої оцінки фактів і свого тлумачення законів, забезпечувати справедливе вислуховування аргументів і повагу встановлених законом процесуальних прав всіх сторін.

Європейська Хартія про статус суддів прийнята на багатосторонній зустрічі зі статусу суддів, організованій Радою Європи 8-10 липня 1998 р. У п. 1.5. закріплюється, що при виконанні своїх повноважень суддя має виявити прихильність і повагу до людей; у п. 4.3. міститься вимога щодо утримання від будь-якої поведінки, дій або проявів, здатних реально порушити віру в його безсторонність і незалежність.

Крім того, існують певні етичні вимоги до суддів, викладені у документах загального характеру. Так, у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини йдеться про право кожного на справедливий відкритий розгляд справи в розумні строки незалежним і безстороннім судом. Фактично аналогічні положення закріплені у ст. 10 Загальної декларації з прав людини, п. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські й політичні права.

В Законі “Про статус суддів” встановлено загальне положення, відповідно до якого судді у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежними, підкоряються тільки законові і нікому не підзвітні (ст. 3).

Рішенням п'ятого З'їзду суддів України від 24 жовтня 2002 р. затверджено Кодекс професійної етики суддів, яким врегульовано комплекс етичних питань, пов'язаних зі статусом судді. Ці норми не можуть застосовуватись як підстави дисциплінарної відповідальності суддів і визначати ступінь їх провини. Разом з тим судді мають прагнути додержувати їх у своїй професійній, громадській діяльності та приватному житті заради утвердження незалежності й неупередженості судової влади, зміцнення її авторитету в суспільстві.

Кодексом встановлені такі етичні вимоги до поведінки суддів:

(1) суддя повинен бути прикладом законослухняності, неухильно додержувати присяги й завжди поводитися так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду;

(2) суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов'язану зі здійсненням правосуддя. Він не вправі використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб;

(3) суддя не може належати до політичних партій і професійних спілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої;

(4) суддя вправі брати участь у громадській діяльності, публічних заходах, якщо вони не завдають шкоди його статусу, авторитетові суду і не можуть вплинути на здійснення правосуддя;

(5) суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов'язки і підтримувати свою професійну компетентність на належному рівні;

(6) суддя не має права розголошувати інформацію, що стала йому відома у зв'язку з розглядом справи в закритому судовому засіданні. Він не може робити публічні заяви, коментувати в засобах масової інформації справи, які перебувають у провадженні суду, та піддавати сумніву судові рішення, що набрали законної сили;

(7) суддя повинен здійснювати судочинство в межах та в порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб;

(8) суддя у визначеному законом порядку надає засобам масової інформації можливість одержувати відомості, виключаючи при цьому порушення прав і свобод громадян, приниження їх честі й гідності, а також авторитету суду та статусу судді;

(9) суддя при здійсненні правосуддя не повинен допускати проявів учасниками процесу чи іншими особами неповаги до людини за ознаками раси, статі, національності, релігії, політичних поглядів, соціально-економічного становища, фізичних вад тощо;

(10) суддя має утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до втрати віри в рівність професійних суддів, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосуддя;

(11) суддя, що перебуває на адміністративній посаді в суді, повинен утримуватися від поведінки, дій або висловлювань, які можуть призвести до втрати віри в рівність статусу суддів і в те, що професійні судді колективно управляють внутрішньою діяльністю судів;

(12) суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

2.2 Дисциплінарна відповідальність суддів

Особливості статусу судді проявляються і в специфіці юридичної відповідальності суддів. Відповідність суддів, і зокрема, дисциплінарна, є одним (хоча і не головним) із засобів забезпечення їх дисципліни, а також елементом соціального контролю за судової владою.

Згідно із п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України дії, визначені як дисциплінарні правопорушення і відповідальність за них, визначається виключно законами України. Суб'єкти дисциплінарної влади у загальному вигляді визначені в Кодексі законів про працю України (далі - КЗпП), відповідно до ст. 147№ якого дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) певного працівника. При цьому вказується на можливість прийняття щодо окремих категорій працівників статутів і положень про дисципліну (ст. 142 КЗпП), які можуть передбачати особливості їх дисциплінарної відповідальності (ст. 147 КЗпП). Це стосується і суддів, щодо яких законодавство вирізняє окрему систему органів і процедуру дисциплінарного провадження.

Підстави та порядок дисциплінарного провадження щодо суддів регламентуються Законами України “Про судоустрій України”, “Про Вищу раду юстиції”, “Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України”. Ряд процедурних питань також врегульовано локальними нормативними актами кваліфікаційних комісій суддів (наприклад, Регламент роботи кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Харківського апеляційного округу, затверджений на засіданні кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Харківського апеляційного округу 13.01.06 р.).

Повноваження з притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності в Україні реалізують:

1) кваліфікаційні комісії суддів - щодо суддів місцевих судів;

2) Вища кваліфікаційна комісія суддів - щодо суддів апеляційних судів;

3) Вища рада юстиції - щодо суддів вищих спеціалізованих судів і Верховного Суду; також вона розглядає скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів місцевих та апеляційних судів (ст. 98 Закону України “Про судоустрій України”).

Відповідно до п. 1 ст. 31 Закону України “Про статус суддів” суддя притягується до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком суддів є порушення:

а) законодавства при розгляді судових справ;

б) вимог, передбачених ст. 5 Закону “Про статус суддів”: суддя не може належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої;

в) обов'язків, указаних у ст. 6 Закону “Про статус суддів”. Відповідно до цієї норми судді зобов'язані:

-- при здійсненні правосуддя дотримувати Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків; -- додержувати вимог, передбачених статтею 5 цього Закону, службової дисципліни та розпорядку роботи суду;

-- не розголошувати відомості, що становлять державну, військову, службову, комерційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян та інші відомості, про які вони дізналися під час розгляду справи в судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про закрите судове засідання;

-- не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності.

Також суддя повинен дотримуватись присяги яка складається при першому призначенні такого змісту: “Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим” (ст. 10 Закону України “Про статус суддів”).

Скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у винесенні цього рішення, якщо при цьому не було допущено навмисного порушення закону чи несумлінності, що потягло за собою істотні наслідки (п. 2 ст. 31 Закону України “Про статус суддів”). Верховний Суд України з цього приводу зазначав, що суддя не повинен звітувати і давати роз'яснення з приводу судових справ, піддаватися критиці за позицію в них і притягуватися через неї до відповідальності, крім випадків, прямо передбачених у законі.

Під поняттям “дисциплінарне провадження” щодо судді законодавець розуміє процедуру розгляду відповідним органом офіційного звернення, у якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов`язків чи присяги судді (ч. 1 ст. 97 Закону України “Про судоустрій України”).

Кваліфікаційні комісії суддів розглядають звернення та подання про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих судів, проводять пов'язані з цим службові перевірки, за наявності підстав порушують дисциплінарне провадження і вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді (п. 3 ст. 77 Закону України “Про судоустрій України”).

Вища кваліфікаційна комісія суддів: розглядає звернення про дисциплінарну відповідальність суддів апеляційних судів; проводить пов'язані з цим службові перевірки, за наявності підстав порушує дисциплінарні провадження та вирішує справи про дисциплінарну відповідальність суддів зазначених судів; розглядає скарги на рішення (висновки) кваліфікаційних комісій суддів про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів місцевих судів. За результатами розгляду скарги Вища кваліфікаційна комісія суддів має право залишити рішення (висновок) кваліфікаційної комісії суддів без змін, змінити рішення (висновок) або скасувати рішення і припинити провадження у дисциплінарній справі стосовно судді місцевого суду (ст. 84 Закону України “Про судоустрій України”). Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України може бути оскаржено до суду і Вищої ради юстиції.

Закон України “Про судоустрій України” передбачає проведення дисциплінарного провадження кваліфікаційними комісіями щодо суддів у 3-х стадіях:

а) перевірка даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності;

б) відкриття дисциплінарної справи;

в) розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження (ст. 99).

Дисциплінарне провадження щодо судді порушується постановою голови відповідної кваліфікаційної комісії суддів, або головами вищих спеціалізованих чи апеляційних судів.

Підстави для порушення дисциплінарного провадження щодо судді перелічені в Законі України “Про статус суддів”. Це можуть бути: (а) подання Міністерства юстиції України та його органів на місцях за наслідками перевірки заяв і повідомлень громадян; (б) подання голови відповідного суду, (в) подання посадових осіб державних органів, установ, організацій, органів місцевого самоврядування; (г) повідомлення в засобах масової інформації (ст. 31 вказаного Закону). Не можуть бути підставами для порушення дисциплінарного провадження кваліфікаційними комісіями суддів заяви та повідомлення від інших суб'єктів, які не передбачені законом, а також анонімні заяви та повідомлення. Законом України “Про судоустрій України” також передбачено заборону порушувати дисциплінарне провадження щодо судді за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді або порушення суддею присяги (п. 4 ст. 97) та попередження про неприпустимість зловживання правом суб'єктами подання про дисциплінарну відповідальність суддів, зокрема, ініціювати питання відповідальності судді без достатніх підстав і використання вказаного права як способу тиску на суддю у зв'язку із здійсненням ним правосуддя.