- невдалим є визначення лізингу як діяльності, що полягає в наданні лізингодавцем лізингоодержувачу відповідного майна у виключне користування, тобто забороняється передача лізингоодержувачем отриманого в лізинг майна в сублізинг третій особі, в тому числі і на погоджених з лізингодавцем умовах, що призводить до суттєвого обмеження кількості лізингових угод. Відповідно до цих трактувань визначення лізингу як підприємницької діяльності або як виду підприємницької діяльності є некоректним по відношенню до лізингоодержувача;

2) що стосуються питання передачі у лізинг майнових прав:

- згідно з ЦКУ та Закону у лізинг може передаватись лише річ (згідно з п. 1 ст. 179 ЦКУ, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки), тоді як ГКУ передбачає можливість передачі у лізинг майна (згідно з п. 1 ст. 190 ЦКУ, майном вважається річ, сукупність речей, а також майнові права та зобов'язання);

- як ЦКУ, так і Закону передбачають регулювання угод і фінансового, і оперативного лізингу положеннями ЦКУ про найм (оренду), які прямо визначають можливість передачі у найм майнових прав (звичайно, з урахуванням відповідних особливостей);

- у той час як Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” та Державний класифікатор України ДК 013-97 “Класифікація основних фондів” Державного комітету статистики розглядають основні фонди як матеріальні цінності, ГКУ визнає - як основні фонди майно тривалого використання, за умови, що таке майно віднесене до основних фондів чинним законодавством. За такої ситуації ключовим моментом для вирішення питання стосовно того, чи може передаватись те чи інше майно або річ у лізинг є віднесення чи невіднесення його чинним законодавством до основних фондів.

- передбачається передача лізингоодержувачу об'єктів лізингу, які перебувають у власності лізингодавця, “або набуваються ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна…”. Прослідковується протиріччя: з одного боку, цілком однозначно зазначається, що відповідне майно набувається лізингодавцем у власність, а з іншого - за дорученням і згодою з лізингоодержувачем.

- дещо інша ситуація з переліком майна, забороненого до передачі в оперативний та фінансовий лізинг: якщо у фінансовий лізинг забороняється передавати єдині майнові комплекси будь-яких підприємств та їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць) (ч. 1 ст. 3 Закону), то в оперативний лізинг заборонено передавати цілісні майнові комплекси лише державних та комунальних підприємств та їх структурних підрозділів (п. 5 ст. 292 ГКУ).

При цьому необхідно мати на увазі, що будь-який закон може розширити перелік майна, забороненого до передачі як у фінансовий, так і в оперативний лізинг.

До недоліків Закону слід віднести непослідовність підходів до відносин господарського відання та державної власності. У ч. 2 ст. 2 Закону йдеться, що відносини, котрі виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, які виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу. У ч. 3 ст. 3 Закону наголошується, що майно, котре перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або володіння, може бути передане в лізинг у порядку, встановленому цим Законом.

На жаль, не були сприйняті пропозиції виключити з ч. 2 ст. 2 слова “крім права розпорядження предметом лізингу”, тобто встановити, що право власності та право господарського відання є тотожними у відносинах лізингу, та повністю виключити ч. 3 ст. 3 Закону і, таким чином, прибрати будь-які обмеження на передання у лізинг державного та комунального майна.

Оподаткування лізингових операцій суттєво відрізняється залежно від виду лізингу. Облік вартості майна, що є об'єктом лізингу, ведеться за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи. Амортизація об'єкта лізингу нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, помісячно, починаючи з місяця, що настає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації. Амортизаційні відрахування розрахункового кварталу за кожним об'єктом лізингу визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу, обчислених із застосуванням обраного платником податку методу нарахування амортизації відповідно до кожної групи основних засобів.

Оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється в такому порядку:

1. Передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій із оренди землі та жилих приміщень;

2. Передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі, наслідком чого є відповідне нарахування учасниками такої господарської операції податкового зобов'язання та податкового кредиту по податку на додану вартість.

При передачі майна у фінансовий лізинг:

орендодавець збільшує доходи, а в разі передання у фінансовий лізинг майна, що на момент такого передання перебувало у складі основних засобів орендодавця - прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об'єкта основних засобів;

орендар включає вартість об'єкта фінансового лізингу до складу основних засобів з метою амортизації, за наслідками податкового періоду, в якому відбувається така передача. При цьому у вартість об'єкта фінансового лізингу не враховуються проценти (нараховані або ті, що будуть нараховані, відповідно до договору).

При нарахуванні лізингового платежу за договором фінансового лізингу (оренди) орендодавець збільшує доходи, а орендар збільшує витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу за наслідками податкового періоду, у якому здійснюється таке нарахування. При цьому не враховується та частина лізингового платежу, що являє собою компенсацію вартості об'єкта фінансового лізингу.

Якщо орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, то таке передання вважається зворотним продажем. У цьому випадку в орендаря та орендодавця відповідно виникають податкове зобов'язання та податковий кредит по податку на додану вартість, що обчислюються на основі ціни, яка дорівнює сумі лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що не сплачені за такий об'єкт лізингу на дату такого повернення.

Якщо вартість об'єкта фінансового лізингу визначається договором у сумі, що є меншою від вартості витрат на його придбання або спорудження, орган державної податкової служби має право провести позапланову перевірку для визначення рівня звичайної ціни такого об'єкта.

Якщо у фінансовий лізинг (оренду) передається житловий фонд, то оподаткування здійснюється за описаними вище правилами щодо операцій фінансового лізингу.

У разі, якщо за договором фінансового лізингу має місце перехід права власності на об'єкт лізингу від орендодавця (власника майна) до іншої особи (нового власника майна) із збереженням відповідних прав та обов'язків орендодавця, то податкові зобов'язання орендодавця, орендаря та нового власника майна, що були сформовані до моменту передачі у власність такого майна (об'єкту лізингу) іншій особі (новому власнику майна), не змінюються.

3. Передача в оренду житлового фонду або землі здійснюється за правилами оперативного лізингу;

За договорами лізингу (оренди) житла з викупом, що укладені після набрання чинності Податковим кодексом України, але не пізніше 31 грудня 2020 року, облік податку на прибуток здійснюється в такому порядку:

відображення в обліку з податку на прибуток підприємств операцій лізингу підприємство-орендодавець збільшує суму доходів на суму нарахованого фізичній особі орендного платежу (з урахуванням частини орендного платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта оренди).

підприємство-орендодавець збільшує суму витрат звітного періоду на частину собівартості об'єкта оренди, яка так відноситься до загальної собівартості цього об'єкта, як сума нарахованого у цьому періоді фізичній особі орендного платежу (у частині орендного платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта оренди) до загальної суми орендних платежів (у частині орендних платежів, що надаються в рахунок компенсації частини вартості об'єкта оренди), що будуть нараховані за весь період оренди.

Передача житла фізичній особі в оренду з викупом не змінює податкових зобов'язань підприємства-орендодавця.

Передача житла у власність фізичній особі після закінчення строку дії договору оренди житла з викупом або достроково, за умови повної сплати орендних платежів (з урахуванням частини орендного платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта оренди), не змінює податкових зобов'язань підприємства-орендодавця.

Отже, новелою, яка знайшла своє відображення в пункті 153.7 ст. 153 Податкового кодексу України, є також те, що операції фінансового лізингу житла будуть відтепер здійснюватися за правилами, які визначають порядок оподаткування саме операцій фінансового лізингу. Слід зазначити, що раніше до них застосовувались положення, що регулюють оперативний лізинг.

4. Щодо визначення податкових наслідків зміни лізингодавця, то чинний Податковий кодекс вперше врегулював їх та визначив, що вони не змінюють податкових зобов'язань орендодавця, орендаря та нового власника майна, сформованих до моменту передачі у власність такого майна (об'єкту лізингу) іншій особі (новому власнику майна).

У світовій практиці лізингові послуги широко використовуються та є однією з форм капітальних інвестицій у виробництво. Згідно з даними Світового банку європейські країни через лізингові послуги здійснюють від 15% до 30 % інвестицій в основні фонди підприємств.

У США та країнах Європи цей вид фінансових послуг досить активно використовується, що пояснюється сприятливими економічними умовами для їх розвитку. Підприємницькі структури цих країн мають підтримку держави, що дало змогу підприємствам розвиватися за рахунок інвестицій через лізинговий механізм [64].

Слід зауважити, що успішній реалізації потенціалу лізингових відносин в Україні перешкоджає низка проблем, зокрема: недосконалість законодавчого забезпечення лізингової діяльності; несприятливий податковий клімат; недостатня інтегрованість в міжнародне законодавче середовище, яке стосується лізингового бізнесу; недостатня капіталізація лізингових компаній та відсутність стартового капіталу для фінансування своїх послуг; слабкий розвиток інфраструктури лізингового ринку; нестача кваліфікованих кадрів у сфері лізингу; неефективні ставки амортизаційних відрахувань по предметах лізингу.

З метою вдосконалення нормативно-правового забезпечення здійснення лізингової діяльності в Україні, в тому числі лізингову діяльність банків, пропонується внести зміни до:

1. Цивільного кодексу України щодо:

уточнення визначення поняття фінансового лізингу, оскільки оперативний лізинг не володіє правовими ознаками, що дозволяли б відмежувати його від поняття оренди (найму), визначеному у ч.І статті 759 ЦК України;

відходу від концепції прямого та непрямого лізингу;

визначення місця передачі предмету лізингу лізингоодержувачу;

надання лізингодавцю можливості заохочення клієнтів не тільки наданням майна у лізинг, але й наданням супровідних послуг, пов'язаних з ремонтом та обслуговуванням предмету лізингу;

визначення моменту переходу до лізингоодержувача ризиків, пов'язаних з предметом лізингу.

2. Видалення норм, що регулюють відносини лізингу, з тексту Господарського кодексу України, оскільки правове регулювання відносин лізингу вже міститься в Цивільному кодексі України та Законі України “Про фінансовий лізинг”, норми Господарського кодексу суперечать нормам названих законодавчих актів та унеможливллють проведення лізингових операцій.

3. Закону України “Про фінансовий лізинг” щодо:

уточнення визначення поняття фінансового лізингу та визначення ролі та місця продавця (постачальника) предмету лізингу в операції фінансового лізингу (по аналогії з нормами Цивільного кодексу України);

надання можливості передавати у фінансовий лізинг підприємства як єдині майнові комплекси, якщо до їх складу не входять об'єкти цивільних прав, що відповідно до закону не можуть бути предметом лізингу;

обмеження надання в лізинг цінних паперів, майнових прав та об'єктів інтелектуальної власності;

надання можливості передавати у фінансовий лізинг майна, що перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або володіння, яке може бути передано в лізинг тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном;

більш надійного захисту лізингодавця у разі ліквідації лізингоодержувача та у випадку несплати ним чергових лізингових платежів;

4. Податковий кодекс України щодо:

стимулювання розвитку лізингу, шляхом здешевлення банківських кредитів;

відокремлення винагороди лізингодавця за угодою фінансового лізингу від процентів за користування кредитом;

запровадження оподаткування лізингодавця-нерезидента за договорами фінансового лізингу лише в частині винагороди, отриманої ним у складі лізингового платежу.

5. Закону України “Про банки та банківську діяльність” щодо усунення протиріч в чинних законодавчих актах та надання банкам можливості займатись лише фінансовим лізингом.

3.2 Напрями та резерви підвищення ефективності функціонування ринку лізингових послуг

Стратегічними завданнями держави є сталий розвиток національної економіки шляхом значного збільшення обсягів інвестицій, оновлення техніки та технологій на вітчизняних підприємствах, забезпечення конкурентоздатності їх продукції, розвитку малого та середнього бізнесу, створення нових робочих місць, підвищення матеріального забезпечення та рівня життя населення.

Світова практика довела, що лізинг є ефективним інвестиційним механізмом і важливим елементом державної економічної та інвестиційної політики. В країнах з розвиненою ринковою економікою його частка в інвестиціях в основні засоби складає приблизно 30 відсотків, а в решті країн з високими показниками росту вона досягає 10-15 відсотків (в Україні - лише 1,2 відсотка). В країнах Східної Європи, що демонструють високі темпи зростання (Естонія, Чеська Республіка, Угорщина, Польща) співвідношення річного обсягу ринку лізингу та ВВП дорівнює 2 - 5 відсотків (в Україні - лише 0,25 відсотка).

На початку ХХІ сторіччя зношеність основних засобів на підприємствах багатьох видах економічної діяльності в Україні досягла критичного рівня, наслідком чого є неможливість подальшого нарощування економічних та соціальних показників розвитку країни, зниження конкурентоздатності вітчизняної продукції, підвищення технологічних та екологічних ризиків, збільшення енергоємності та матеріалоємності виробництва, поглиблення соціальних проблем.

Упродовж останнього десятиріччя показник ступеню зносу основних засобів підприємств в Україні в цілому та у розрізі окремих видів економічної діяльності постійно зростав і станом на 1 січня 2005 року досяг майже 50 відсотків. При цьому, у таких видах діяльності, як рибне господарство, обробна промисловість, виробництво та розподіл електроенергії, газу та води, будівництво, водний транспорт, освіта - зношеність основних засобів складає майже 60 відсотків (див. табл. 1). За експертними оцінками зношеність активних елементів основних засобів, тобто машин, обладнання та транспортних засобів, досягає 80-90 відсотків.

Для відновлення вартості існуючих основних засобів за даними офіційної статистики економіка України потребує щонайменше 563 млрд. грн. Враховуючи, що країні потрібні не тільки відремонтовані, але й нові основні засоби, які дозволять забезпечити користувачів новою технікою та технологіями, поповнять парк машин, обладнання та транспортних засобів сучасними високопродуктивними зразками, зазначена сума інвестицій має бути збільшена у декілька разів.

З метою розвитку в Україні стабільного ринку лізингових послуг у чинному законодавстві слід ліквідувати вагомі розбіжності з приводу регулювання основних принципів діяльності лізингодавців, управління, контролю за лізинговими операціями. Крім того, законодавство України має передбачити, щоб строки амортизації активів, одержаних у лізинг, були максимально наближені до термінів, на які банківські інститути та лізингові компанії заключають кредитні договори. За інших умов існує ймовірність, що лізингоодержувач може не сплатити лізинговий платіж.

Держава має на інституційному рівні створювати умови щодо стимулювання лізингової діяльності та спрощувати законодавчі бар'єри відносно доступу лізингодавців до фінансових ресурсів. Для забезпечення розвитку міжнародного лізингу необхідно ввести оподаткування комісій та відсотків з фінансового лізингу, замість оподаткування всієї суми лізингового платежу. Також невідкладного вирішення потребують питання стосовно внесення певних змін в адміністративну та судову систему з метою спрощення процедури повернення об'єкта лізингу, що зменшить вартість трансакцій для лізингодавця.

Розвиток ринку лізингових послуг стримується через відсутність державних програм стимулювання використання лізингу як джерела оновлення основних фондів та несформованість на загальнодержавному рівні політики щодо перспектив розвитку лізингу.

Проблеми фінансового характеру справляють найбільший вплив на формування ефективного ринку лізингових послуг. Більшість лізингових угод передбачає авансовий платіж, середня величина якого становить 20% від вартості предмета лізингу. Відсоткова ставка по лізингу вища за банківський кредит, до того ж вимагається додаткове забезпечення, крім самого предмета лізингу.

Фінансова криза чи не найбільше зачепила сферу українського фінансового лізингу - критично зросла кількість неповернутих і неоплачуваних предметів лізингу, збільшилася заборгованість за всіма видами платежів, зменшилася кількість платоспроможних лізингоотримува-чів тощо. Це, у свою чергу, зупинило розвиток малого та середнього бізнесу, уповільнило процеси оновлення основних засобів виробництва, знос яких у деяких галузях сягає 70%.

Проблеми кризового періоду зробили наочними прогалини у законодавстві з регулювання використання цього фінансового інструменту. Значна частина лізингодавців опинилася на межі банкрутства. Можливості лізингових компаній, які поки працюють на ринку, суттєво звузилися, значно скоротилися строки дії договорів, зросли розміри перших внесків, а лізинговий ринок України в цілому продемонстрував рекордний для Європи показник падіння.

Вітчизняний фінансовий сектор не виконує належним чином функцію фінансового забезпечення сталого економічного розвитку. Характерними для нього є зменшення обсягів надання фінансових послуг (особливо обсягів кредитування бізнесу й населення), брак довгострокових фінансових ресурсів та слабка правова база.

Це значною мірою стосується і ринку лізингу, рівень розвитку якого в Україні значно нижчий, ніж у сусідніх пострадянських країнах. Так, у Білорусі рівень проникнення лізингу в капітальні інвестиції становить 8%, у Росії - 6%, тоді як вітчизняний показник сягає 3,5%. Для порівняння, аналогічний середньоєвропейський показник становить 14%.

Як показує практика високо розвинутих країн, лізингові послуги є ефективним інструментом підвищення ефективності виробництва та функціонування підприємств, зростання конкурентоспроможності економіки, підвищення якості послуг тощо. Саме тому держава повинна посилювати роль лізингових послуг шляхом спрямування своїх зусиль на розробку та реалізацію комплексу заходів, спрямованих на усунення гальмівних чинників розвитку ринку лізингових послуг. Необхідність підвищення ролі інституту лізингового фінансування та адаптації лізингового бізнесу до умов вітчизняного бізнес-середовища є беззаперечною та вимагає активного залучення до цього процесу гілок усіх рівнів влади і суб'єктів лізингової діяльності та їхньої спільної співпраці у вирішенні проблемних питань.

Український ринок лізингових послуг, перебуваючи на початковому етапі свого становлення та розвитку, є малодослідженим, що й зумовлює необхідність подальшого вивчення особливостей його функціонування в сучасних ринкових умовах. Висвітлення потребують такі питання, як дослідження та формування ефективного механізму функціонування ринку лізингових послуг; розроблення заходів підвищення ролі суб'єктів лізингової діяльності на ринку фінансових послуг.

Варто відзначити ряд проблем, які виникають при кредитуванні банками лізингодавці:

- короткостроковий характер банківських кредитів;

- недостатня кількість платоспроможних лізингоодержувачів;

- значні ризики несвоєчасної плати за користування майном;

- високі ставки за кредитні ресурси комерційних банків.

Важливими є й такі чинники, що стримують активізацію лізингових відносин в Україні:

- брак стартового капіталу в лізингових компаній для фінансування своїх послуг;

- відсутність податкових пільг при здійсненні фінансування лізингових операцій;

- нестабільна економічна ситуація в країні як головна причина коротко терміновості дії укладених угод;

- недостатня фінансова стійкість лізингодавців;

- неефективні ставки амортизаційних відрахувань по предметах лізингу;

- низький попит на товари вітчизняного виробництва.

Серед проблем організаційного характеру відзначимо такі:

- обмеженість доступу до лізингового ринку підприємств - виробників об'єктів лізингу;

- незначні терміни дії лізингових угод;

- слабкий розвиток інфраструктури ринку та відсутність інформації й реклами щодо лізингових послуг;

- виражена тенденція вітчизняного лізингового ринку до залежності від імпорту;

- відсутність саморегулювання на ринку лізингових послуг;

- відсутність єдиної та комплексної системи автоматизації проведення лізингових операцій;

- нерозвинутість інфраструктури ринку лізингових операцій;

- відсутність вторинного ринку для довгострокових активів.

Соціально-психологічні проблеми полягають у такому:

- через нерозуміння суті та переваг лізингу потенційні лізингоодержувачі морально не готові до використання цієї нової форми фінансування капітальних вкладень, способу активізації збуту тощо;

- небажання платити за ризики, які виникають при здійсненні лізингової діяльності;

- недостатність кваліфікованих кадрів у сфері лізингу та низький рівень обізнаності з питань лізингу серед представників малого та середнього бізнесу;

- відсутність у вищих навчальних закладах навчальних програм щодо підготовки спеціалістів з питань лізингу.

Позитивним фактором розвитку ринку лізингу стало прийняття наприкінці минулого року змін до Податкового Кодексу щодо здійснення лізингових операцій, зокрема щодо: виключення з бази оподаткування ПДВ комісії лізингодавців для фінансового лізингу; повернення права на податковий кредит при купівлі легкового автомобіля; можливість фінансового лізингу житлової нерухомості тощо. Це надасть галузі нові можливості для розвитку та приведе до здешевлення лізингових послуг, зростання прозорості ринку лізингу.

У поточному році планується здійснити ряд заходів щодо підвищення ефективності лізингових механізмів, серед яких: зменшення вартості нотаріального посвідчення договору найму фізичною особою; врегулювання питання переходу права власності в кінці строку договору лізингу; врегулювання сплати внеску до Пенсійного фонду при закінченні договору лізингу легкових автомобілів; зміна формату збору статистичних даних щодо ринку лізингу; визначення на законодавчому рівні поняття «лізингова компанія» та мети її діяльності.

Загалом, можна виділити такий комплекс заходів, спрямований на усунення проблем, які гальмують розвиток ринку лізингових послуг в Україні, тобто проблем правового, фінансово-економічного, організаційного та соціального характеру:

- удосконалення цивільного та фінансового законодавства з питань лізингу;

- інтеграція національного законодавства в міжнародне;

- надання податкових пільг щодо операцій з міжнародного лізингу для ввезення на територію України високотехнологічного устаткування;

- розроблення державної програми підтримки лізингу, яка б передбачала залучення банківського сектора до розвитку лізингових послуг;

- поліпшення структури джерел фінансування лізингових операцій, створення умов для запровадження механізму рефінансування портфелів лізингових угод;

- організація при обласних лізингових центрах відділів з формування бази даних про попит і пропозицію на обладнання й устаткування;

- запобігання монополізації та створення умов для розвитку добросовісної конкуренції на ринку лізингу, забезпечення рівних можливостей для доступу до ринку лізингових послуг;

- розширення кількості компаній, які займатимуться фінансуванням саме фізичних осіб;

- реформування податкового законодавства в частині стимулювання лізингових операцій - запровадження прискореної норми амортизації для об'єктів лізингу, надання інвестиційних пільг при оподаткуванні прибутку підприємств, застосування спрощеної процедури повернення майна;

- зниження вартості кредитних ресурсів, нотаріальних послуг з оформлення договорів лізингу з метою послаблення фінансового навантаження на учасників лізингової угоди;

- створення більш розвинутої інвестиційної інфраструктури ринку лізингових послуг, що включала б підготовку кваліфікованих кадрів, інформаційне висвітлення наданих послуг.

ВИСНОВОК

Лізинг -- це довгострокова здача в оренду з правом викупу основних засобів, які куплені орендодавцями з метою їх виробничого використання. Комерційні банки здебільшого використовують фінансовий лізинг, за якого роль банку зводиться до виплати постачальникові вартості обладнання, замовленого орендарем, і передання його в оренду.

Отже, у найширшому розумінні лізинг є видом суспільних відносин щодо набуття та передачі лізингодавцем основних фондів, визначених лізингоодержувачем, у строкове оплатне користування останньому з правом або без права їх викупу після закінчення строку дії договору. Відносини з купівлі-продажу предмета лізингу та відносини по строковому та оплатному користуванню ним складають єдиний комплекс, всі елементи якого тісно пов'язані між собою.

У процесі аналізу лізингових операцій розраховується частка придбаного майна, призначеного для лізингу і фактично переданого в оренду в загальному обсязі основних засобів або активів. Крім того, визначається величина номінального і реального, фактично отриманого доходу від лізингових активів. Дохід від лізингових операцій являє собою суму фактично отриманої орендної плати від орендаторів.

В рамках даної роботи було проаналізовано лізингову діяльність ПАТ КБ «Приват-банк». Загалом за результатами аналізу діяльності ПАТ КБ «Приват-банк» можемо зробити висновки про забезпеченість банку коштами та про зміну структури балансу. Перш за все необхідно зазначити, що зростання суми активів за два роки перевищило 7 млн. грн. Але якщо більш пильно подивитися, то таке збільшення багато в чому відбулося за рахунок збільшення суми кредитів та зобов'язань клієнтів банку тобто за рахунок зростання дебіторської заборгованості. Подальший аналіз показує, що кошти в Національному банку України та готівкові кошти банку також збільшилися саме в останньому році майже на 400 млн. грн. у порівнянні з 2010. Крім того необхідно звернути увагу на структуру зобов'язань банку, яка багато в чому збільшилася за 2 останні роки на 5,7 млрд. грн. за рахунок коштів банку та коштів клієнтів.

Аналізуючи статті балансу ПАТ КБ «Приват-банк» у відносних показниках бачимо, що за останні роки 2010-2011 банк зробив великий крок на ринку фінансових послуг України. Про це зокрема свідчить збільшення статутного капіталу на 316,04% у 2011 році порівняно із 2009. Крім того, збільшення загальної суми зобов'язань у 2011 році порівняно із 2009 сталося на 470,31%, що знову ж таки свідчить про досить агресивну тактику охоплення ринку фінансових послуг, яку застосовують менеджери банку. Аналіз динаміки показників ліквідності ПАТ КБ «Приват-банк» дає змогу чіткіше уявити обсяги їх зростання за період 2009-2011 рр. Отже забезпеченість банку ліквідним коштами дає йому змогу активно та ефективно працювати на ринку фінансових послуг України. За період що було аналізовано ПАТ КБ «Приват-банк» досяг значного приросту балансових показників та, як бачимо, збільшення показників ліквідності.

Агресивна стратегія охоплення ринку, яка скоріше за все була обрана менеджерами ПАТ КБ «Приват-банк» приносить свої дивіденди перш за все за рахунок розширення кредитного портфелю банку та за рахунок вдалої політики в сфері залучення коштів, тобто розробки депозитної сітки, яка дає змогу по-перше, бути впевненим у власних вкладах з боку населення чи юридичних осіб, а по-друге дає змогу банку ефективно використовувати наявні кошти з метою покриття миттєвих розривів та обслуговування власних термінових кредиторських зобов'язань.

Аналіз ліквідності ПАТ КБ «Приват-банк» свідчить про зростання нормативів НБУ, що характеризує позитивні тенденції у розвитку банку, однак інші показники ліквідності, в тому числі коефіцієнти абсолютної та загальної ліквідності дещо знизилися. Це перш за все свідчить про збільшення обсягів руху капіталу банку та кількості операцій, що в свою чергу дещо підвищило ризик зменшення ліквідності. До того ж всі ці показники знаходяться в межах норми, а їхні коливання, коефіцієнта абсолютної та загальної, складають 0,06 та 0,09 одиниць відповідно. Такі незначні зміни не вплинуть негативно на стан ліквідності ПАТ КБ «Приват-банк». Досить важливим є збільшення на 0,1 пункт коефіцієнту втрати платоспроможності у 2011 році в порівнянні з 2010, що відображає загальну тенденцію банку до стабільного та досить міцного фінансового становища. Отже загальна ситуація, розвитку показників ліквідності ПАТ КБ «Приват-банк» свідчить про ефективне управління фінансовими ресурсами та про відсутність в майбутньому загрози розриву ліквідності та втрати платоспроможності.

Аналіз лізингової діяльності ПАТ КБ «Приват-банк» демонструє, що лізингові операції в діяльності банку посідають незначне місце. Проте тенденція збільшення лізингової активності банку підтверджується зростанням усіх показників. Так, якщо частка лізингового майна в активах банку в 2009 році становила 0,22 %, то в 2011 році вона збільшилась на 100 % і вже дорівнювала 0,43 %. Ця закономірність зберігається і за показником «частка лізингового майна в основних засобах». У 2009 році цей показник становив 5,2 %, а в 2011 - уже 9,2 %. Незважаючи на те, що лізингові операції в діяльності ПАТ КБ «Приват-банк» посідають незначне місце, їх ефективність досить висока. Так, у 2011 році дохідність лізингових операцій у розрахунку на 1 грн. лізингового майна, переданого в оренду, у порівнянні до 2009 року, зросла на 0,8 процентного пункту і досягла у 2011 році 22,5 %. Рівень цих показників достатньо високий, що свідчить про вигідність цих операцій для банку. Це підтверджується і динамікою та значенням інших показників. У 2009 році рентабельність лізингових операцій становила 9,5 %, а в 2011 році підвищилася до 10,9 %. За аналізований період зросла і частка доходів від лізингу в загальних доходах банку. У 2009 році вона становила 1,7 %, а в 2011 році вже 4,8 %. Для порівняння частка лізингового майна в загальних активах банку була, відповідно, 0,22 та 0,43 %. Порівнюючи ці показники з аналогічними за іншими видами банківської діяльності, можна зробити висновок про доцільність та ефективність їх подальшого розширення. При цьому необхідно зазначити, що у ПАТ КБ «Приват-банк» є невикористані резерви подальшого збільшення суми прибутку від лізингових операцій, підвищення їх рентабельності та дохідності. Для цього необхідно передати повністю все майно, що призначалося для передання в оренду, в оперативний лізинг орендарям та активніше стягувати з орендарів несплачену орендну плату. Фінансова дисципліна орендарів значно погіршилася, про що свідчать коефіцієнти повноти розрахунків за орендоване майно. У 2009 році він становив 87 % від нарахованої орендної плати, а в базисному - 89,2 %, що негативно відбивається на реальних грошових потоках банку.

В результаті проведеного аналізу сучасного ринку лізингу було встановлено, що кредитні стосунки комерційних банків та лізингодавців складаються по-різному. Існує два основних методи участі банків у лізингових операціях: непрямий, коли банк засновує самостійну лізингову компанію або виступає в ролі кредитора лізингодавця, та прямий, коли банк сам є лізингодавцем.

В Україні в сучасних умовах як прямий, так і непрямий методи участі банків у лізинговому бізнесі мають переваги та недоліки. При непрямому методі участі банків у лізинговому бізнесі комерційні банки надають гарантовані кредити окремо з кожної операції після дослідження платоспроможності клієнта або негарантовані кредити, тобто звичайні банківські кредити компанії, як всім іншим позичальникам. У разі кредитування лізингових операцій банк може розглядати їх як звичайні активні операції з надання позик клієнтам, але може бути розроблений спеціальний механізм видачі та погашення кредитів для цього типу позичальників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // ВВР України. - 1996. - №30. - Ст.141.

2. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №18. - Ст.144.

3. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №40-44. - Ст.356.

4. Закон України “Про інвестиційну діяльність” № 1560-ХІІ від 18.09.1991 р. (зі змінами і доповненнями від 01.01.2012 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1560-12 , абз. 3 п. 1 ст. 10.

5. Закон України від 7 грудня 2000 р. “Про банки і банківську діяльність” // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 5-6. - Ст. 30.

6. Закон України від 12 липня 2001 р. ”Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” // Відомості Верховної Ради України. -2002. - №1. - Ст. 1.

7. Закон України від 11 вересня 2003 р. “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - N 9. - Ст. 79.

8. Закон України від 11 грудня 2003 р. “Про фінансовий лізинг” // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - N 15. - Ст. 231.

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2001 р. № 155 “Про заходи, щодо наповнення державного лізингового фонду у 2001 році” // Офіційний вісник України. - 2001. - № 8. - Ст. 319.

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2001 р. № 354 “Про утворення Національної акціонерної компанії ”Украгролізинг” // Урядовий кур'єр. - 2001. - 18 квітня.

11. Указ Президента України від 17 лютого 2001 р. № 100/2001 “Про заходи щодо стабілізації ситуації на споживчому ринку та розвитку тваринництва у 2001 - 2002 роках” // Офіційний вісник України. - 2001. - № 8. - Ст. 315.

12. Указ Президента України від 23 лютого 2001 р. №11/2001 ”Про додаткові заходи, щодо дальшого розвитку лізингу в аграрному секторі економіки” // Офіційний вісник України. - 2001. - № 9. - Ст. 346.

13. Указ Президента України від 11 грудня 2002 р. № 1153/2002 ”Про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України” // Офіційний вісник України. - 2002. - № 50. - Ст.2252.

Спеціальна література та періодичні видання:

14. Агапов А.В. Лизинговые правоотношения в аграрном секторе экономики. - Уфа.: БГАУ, 2001. - 96 с.

15. Адамов Н.А., Тилов А.А. Лизинг. - Спб.: Питер, 2005. - 128 с.

16. Алексеев С.С. Общая теория права. Курс лекций. В 2-х томах. Т.1. - М.: Юрид. лит-ра, 1981. 359 с.

17. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций. В 2-х томах. Том 1. - Свердловск, 1972-73. - 396 с.

18. Алексеев С.С. Теория права. - М.: БЕК, 1994. - 224 с.

19. Алексеенко И. Ща как дам тебе в сублизинг // Бизнес. - 2000. - №36(399). - С. 26-27.

20. Андреев В.К., Андреева Л.В., Голубков А.Ю. и др. Предпринимательское (хозяйственное) право. Том 1 / Под. ред. О.М. Олейник. - М.: Юристъ, 2000. - 727 с.

21. Анохин В.С. Предпринимательское право: Учеб. для студ. Высш. учеб. заведений. - М.: Гуманит. Изд.центр ВЛАДОС, 1999. - 390 с.

22. Асташкина А.В. Правовое положение российских лизинговых компаний в современном гражданском праве. - Дисс… канд. юрид. наук. - М., 2001. - 21 с.

23. Асташкина А.В. Правовое положение российских лизинговых компаний в современном гражданском праве: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Моск. акад. МВД России. -М., 2001. -24 с.

24. Банкротов И., Беглецов Д. Долг чести // Бизнес. - 2004. - № 12(583). - С. 26 - 28.

25. Барабаш А.Г. Лізинг: поняття та особливості законодавчого визначення кола його суб'єктів // Право України. - 2001. - № 2. - С. 76 - 79.

26. Барабаш А.Г. Правове регулювання лізингових відносин в Україні. - Дис… канд. юрид. наук. - Д., 2004. - 181 с.

27. Барабаш А.Г. Правове регулювання лізингових відносин в Україні. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня к.ю.н. - Д. - 2004. - 18 с.

28. Беляневич О.А. Господарський договір та способи його укладання. - К.: Наукова думка, 2002. - 278 с.

29. Беляневич О.А. До питання про поняття господарського договору // Проблеми вдосконалення господарського законодавства України: Тези виступів учасників Круглого столу (17-18 квітня 2001 р., м. Київ). - С. 86 - 88.

30. Бирман Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных проектов.- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - С. 280-296.

31. Блинков О.Е. Правовое регулирование финансовой аренды (лизинга) недвижимости: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Рязан. ин-т права и экономики Мин-ва юстиции РФ. -Волгоград, 2000. -23 с.

32. Бойчук Р.П. Договір лізингу. Автореферат, дис… канд. юрид. наук. - Х., 1997. - 23 с.

33. Бойчук Р.П. Договор лизинга. - Дис… канд. юрид. наук. - Х., 1997. - 188 с.

34. Боровинская Н.А., Комарова С.В. К вопросу о понятии договора лизинга // Юрист. - 2000. - №9. - С. 2 - 4.

35. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга вторая. Договоры о передаче имущества. - М.: Статут, 2003. - 800 с.

36. Брагинський М.И. Общее учение о хозяйственных договорах. - Минск: Наука и техника, 1967. - 260 с.

37. Брагинський М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положения. - М.: Статут, 1999. - 848 с.

38. Бриных Е.В. Оперативные санкции - форма гражданско-правовой ответственности // Советское государство и право. - 1969. - № 6. - С. 65 - 70.

39. Бубнов В. Страхование лизинговых сделок как инструмент повышения инвестиционной активности // Страховое дело. - 2000. - N 8. - С. 30 - 31.

40. Бухгалтерский, валютный и инвестиционный аспекты лизинга. - М.: Ист-сервис, 1994. - 84 с.

41. Бушмакин С. Рынок лизинговых услуг в Нижегородской области // Лизинг-ревю. - М. - 2001. - №1/2. - С. 9.

42. Верников В.Г. Хозяйственные договоры. - М.: ВЮЗИ, 1965. - 118 с.

43. Витрянский В. В. Договор аренды и его виды: прокат, фрахтование на время, аренда зданий, сооружений и предприятий, лизинг. -М. : Статус, 2001. -300 с.

44. Витрянский В.В. Договор финансовой аренди (лизинга) // Вестник ВАС РФ, специальное приложение “О лизинге” к №10 за 1999 г.

45. Витрянский В.В. Материалы научно-практической конференции “Лизинг: законодательство, практика применения, перспективы” М.: Институт государства и права РАН, 2000. - 178 с.

46. Вінник О. М. Інвестиційне право: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2000. - 260 с.

47. Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2004. - 624с.

48. Внукова Н Н , Ольховиков О. В. Мир лизинга. Харьков: Основа, 1994. - 220 с.

49. Внукова Н.М. Управління ризиком лізингових операцій: Науково-методичні рекомендації - Х.: Бізнес-Інформ, 1997. - 48 с.

50. Волков Б. Авиацию можно поднять путем лизинга // Лизинг ревю. - 2004. - N 1. - С. 6 - 7.

51. Газман В.Д. Особенности применения регионального законодательства о лизинге // Хозяйство и право. - 2000. - № 12. - С. 79 - 89.

52. Гайнетдинов М. Лизинг - выгодная форма предпринимательства // Хозяйство и право. - 1994. - №5. - С. 30 - 40.

53. Горемыкин В.А. Лизинг. - М.: Издательско-торговая корпорация "Дашков и К0, 2003. - 944 с.

54. Господарське право: Навчальний посібник / В.С.Щербина, Г.В.Пронська, О.М.Вінник та інші; За заг. ред. В.С. Щербини. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 320 с.

55. Гражданское право: Учебник В 2 томах. Том 2. Полутом 1 / Отв. ред. Е.А. Суханов. - 2-е изд., прераб. и доп. - М.: Издательство ”БЕК”, 2000. - 704 с.

56. Гражданское право: Учебник. Часть 2 / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. - М.: Проспект, 1998. - 784 с.

57. Груздева А.А. Лизинг в гражданском праве России: Автореферат канд. дисс. Саратов, 2000. - 21 с.

58. Гуща Г. Класификационная характеристика видов лизинга, их правовая сущность // Вестник Высшего Хозяйственного суда Республики Беларусь. - 1999. - №6. - С.170 - 188.

59. Джуха В.М. Лизинг. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. - 317 с.

60. Долгушина Ю.Б. Лизинг. - М.: Бератор-Пресс, 2002. - 128 с.

61. Економічна енциклопеція. В 3 томах. Том 1 / Ред. колегія Гаврилишин Б.Д., Мочерний С.В., Устенко О.А. та ін. - Київ-Тернопіль: Академія народного господарства, 2000. - 864 с.

62. Ищенко Е.Е. Место договора финансовой аренды в системе гражданско-правовых обязательств // Академический юридический журнал. - 2002. - №1. - С. 12 - 14.

63. Киркорова Н.И. Инвестиционный характер лизинга в свете новых законодательных актов // Лизинг - ревю. - 2002. - №6. - С. 6 - 8.

64. Кірик Т.В. Особливості правового регулювання лізингової діяльності в Україні: проблеми та перспективи розвитку / Т.В. Кірик // Вісник ЖДТУ. - 2011. - № 4 (58) - СЕРІЯ: Економічні науки

65. Кущик А.П. Сучасний стан та проблеми розвитку лізингу в Україні / А.П. Кущик, Є.І. Гергель // Економічні науки. - 2011. - №1(5). - С. 153-158, с.155

66. Левкович А.О. Формирование рынка лизинговых услуг. - М.: Изд-во деловой и учебной литературы, 2004. - 336 с.

67. Лизинг: экономические, правовые и организационные основы: Уч. пособие для вузов / Под ред. проф. А.М. Тавасиева, проф. Н.М. Коршунова. 3-е изд., перераб. и доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. - 320 с.

68. Лизинговые, факторинговые, форфейтинговые операции банков / Абалкин Л.И., Аболихина Г.А., Адибеков М.Г. и др. Под ред. А. Грязновой. - М.: ДеКа, 1995. - 112 с.

69. Макеева В.Г. Лизинг: Учеб. пособие. - М.: ИНФРА-М, 2004. - 192 с.

70. Малышенко К. Проблемы эффективности лизинга в Украине // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1998. - №5. - С. 21 - 22.

71. Малявина А.В., Попов С.А., Пашина Н.Б. Лизинг и антикризисное управление: Учеб. пособие для вузов. - М.: Издательство ”Екзамен”, 2002. - 256 с.

72. Мамутов В.К. Кодификация хозяйственного законодательства Украины в новых экономических условиях // Государство и право. - 1994. - №6. - С.77-87.

73. Мартемьянов В.С. Хозяйственное право. В 2-х томах. Т.2. - М.: Изд-во БЕК, 1994. - 376 с.

74. Матарикін В. Хто буде першим у Ан-140? // Урядовий кур'єр. - 2000. - № 215. - С. 16.

75. Митяков А.В. Лизинг как форма инвестиций // Юрист. - 2003. - № 4. - С. 34 - 35.

76. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання економіки / За ред. д-ра екон. наук проф. акад. АН вищої школи України І.Р. Михасюка. - Львівський нац. ун-т ім.І Франка: Підручник. 2-е видання. - К.: Атіка, 2000. - 592 с.

77. Наливайко Н.Я. Оцінка розвитку лізингових послуг в Україні / Н.Я. Наливайко // Науковий вісник НЛТУ України. - 2012. ? № 19.12. - С. 234-238

78. Неживенко М. Лизинг как инвестиционный механизм //Лизинг - ревю. - 2002. - №1. - С. 14 - 16.

79. Орлов О., Рясних Є.Г. Що заважає розвитку лізингу в Україні // Фінанси України. - 1999. - №7. - С. 3-10.

80. Основы предпринимательства / Под. ред. А.С. Пелиха. - Ростов на Дону: Экспертное бюро, 1996. - 255 с.

81. Павлодский Е.А. Договоры организаций и граждан с банками. - М.: Статут, 2000. - С. 266.

82. Павлюк О. Фінансовий лізинг в Україні // Галицькі контракти. - К. -1998. - № 18. - С. 22-24.

83. Парнюк В. Лізинг в Україні: проблеми, законодавче забезпечення, перспективи // Економіка України. - 2003. - № 3. - С. 29 - 34.

84. Петрушевська В.В. Сучасний стан та перспективи розвитку лізингових операцій в Україні / В.В. Петрушевська, К.А. Тинда // Прометей. - 2012. - №2 (32). - C. 108-112

85. Підсумки діяльності лізингодавців за 2011 рік. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.leasing.org.ua/files/documents/Leasing_market_2011_ukr.doc

86. Підсумки діяльності фінансових компаній, ломбардів та юридичних осіб (лізингодавців) за 2012 рік. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.dfp.gov.ua/fileadmin/ downloads/dpn/fk_2011.pdf.

87. Предпринимательское (хозяйственное) право / Под. ред. О.М. Олейник. Учебник. В 2-х томах. - Т.1. - М.: Юристъ, 2000. - 727 с. - К., 1995г.

88. Полатай В.Ю. Поняття інвестицій як правової категорії // Право України. - 1999. - № 9. - С. 39 - 41.

89. Пушкін О.А. Методологічні проблеми кодифікації законодавства у сфері підприємництва // Право України. - 1995. - №5 - 6. - С. 3 - 5.

90. Развитие лизинга и законодательство // Лизинг - ревю. - 2001. - № 5. - С. 15.

91. Резолюция Международной практической конференции “Лизинг в Росии. Состояние и перспективы развития” // Лизинг - ревю. - 2002. - № 6. - С. 28 - 29.

92. Решетник И.А. Гражданско-правовая ответственность субъектов лизинга за нарушение договорных обязательств: отдельные аспекты регулирования. // Лизинг-ревю. - 2002. - №6. - С. 15-16.

93. Решетник И.А. Гражданско-правовое регулирование лизинга в Российской Федерации / Автореферат дисс… канд. юрид. наук. - Пермь., 1998. - 24 с.

94. Решетник И.А. Права и обязанности участников лизинговой операции // Лизинг-ревю. - 2000. - № 7 - 8. - С. 14 - 19.

95. Руденко М. Девять отличий аренды и лизинга // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1999. - № 3. - С. 32 - 35.

96. Руденко М. Обзор лизингового законодательства Украины // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1999. - № 8. - С. 7 - 13.

97. Рябко Л. Правова природа лізингу // Право України. - 2000. - №1. - С..70 - 72.

98. Саблук Р.П. Теоретичні аспекти лізингових відносин // Економіка АПК. - 2000. - №11. - С. 52 - 53.

99. Січко Д. До визначення поняття лізингу // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 3. - С. 101 - 104.

100. Солодянкин А.С. Социальный еффект использования лизинга // Лизинг - ревю. - 2002. - № 1. - С. 21 - 22.

101. Сосюрко Ю.В., Шидловський А.К., Жуйков В.Я. Перспективи розвитку екологічного лізингу в Україні. - К.: Аверс. - 1999. - 71 с.

102. Сравнительный анализ законопроектов о внесении изменений и дополнений в Федеральный закон Российской Федерации ”О лизинге” // Лизинг - ревю. - 2000. - № 7- 8. - С. 8 - 11.

103. Тазиев И.В. Правовое обеспечение лизинговой деятельности (актуальные проблемы теории и практики). - К.: НАУП. - 2000. - 33 с.

104. Тазиев И.В. Правовое обеспечение лизинговой деятельности. - К.: МАУП. - 2000. - 33 с.

105. Талье И., Абашина А., Бражникова Л.Н. и др. Аренда и лизинг. - М.: ФИЛИНЪ, 1997. - С. 73 - 85.

106. Трач В.П. Лізинг: теоретичні аспекти та практика (на практиці автотранспортних засобів). - Л.: Вид-во Державного ун-ту ”Львівська політехніка”, 1999. - 435 с.

107. Усенко Я.Б. З історії розвитку лізингу // ДІБП. - 1998. - № 1. - С. 64 -67.

108. Усенко Я.Б. Суть, об'єкти та суб'єкти лізингу // ДІБП. - 1998. - № 1. - С. 62 - 64.

109. Усенко Я.Б. Методичні проблеми класифікації видів надання майна в тимчасове платне користування // ДІБП. - 1999. - № 12. - С. 32 - 35.

110. Усенко Я.Б. Методологічні і правові основи розвитку лізингу на Україні // Бізнес. - 1999. - № 3(314). - С. 23.

111. Усенко Я.Б. Методологічні та економіко-правові проблеми оренди та лізингу майна. - К.: Критика, 2001. - 234 с.

112. Харитонова Ю.С. Договор лизинга. - М.: ЮрайтМ, 2002. - 224 с.

113. Харитонова Ю.С. Правовой статус лизинговой компании // Законодательство. - 2002. - №7. - С.15-18.

114. Харитонова Ю.С. Финансовая аренда (лизинг) // Законодательство. - 1998. - №1. - С. 24-26.

115. Хобта В.М., Гайдук В.А. Проблемы и перспективы развития лизинга в Украине Д.: ИЭП НАН Украины. - 2000. - 118 с.

116. Хозяйственное право: Учебник / Под общ. ред. академика В.К. Мамутова - К.: Юринком Интер, 2002. - 970 с.

117. Хропанюк В.Н. Теория государства и права / Под ред. В.Г. Стрекозов. 2 изд., испр. и доп. - М., 1995. - 384 с.

118. Циганов С.А. Організаційно-економічні аспекти використання лізингу // Економіка АПК. - 1999. - №11. - С.67-69.

119. Чекмарева Е.Н. Лизинговый бизнес: практическое пособие. - М.: Экономика, 1994. - 127 с.

120. Чекмарева Е.Н. Правовое обеспечение международного лизинга // Хозяйство и право. - 1994. - № 6. - С.21 - 38.

121. Чекмарева Е.Н. Экономическая сущность лизинга // Хозяйство и право. - 1994. - №4. - С. 18 - 28.

122. Шаталов С.С. Лизинг как композитарная конструкция // Юрист. - 2002. - №3. - С. 40 - 44.

123. Шаталов С.С. Новая концепция юридической природы лизинговых отношений // Юрист. - 2001. - №1. - С.16 -26.

124. Шевченко О. Проблеми правового регулювання лізингу в сучасному законодавстві // Право України. - К. - 1999. - № 8. - С. 24 - 28.

125. Шпиттлер Х.Й. Практический лизинг: Пер. с нем. / Под ред. Б.Г. Дякина. М.: ЦНИИЭПсельстрой: ROSBI, 1991. - 164 с.

126. Шпомер А.І. Ліцензування господарської діяльності як засіб державного регулювання економіки // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 2. - С. 41 - 44.

127. Щербина В. С. Господарське право: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 480 с.

128. Яковенко І. Основні напрями розвитку лізингу в Україні / І. Яковенко // Вісник НБУ. - 2012. - № 2. - С.30

129. Якубівський І.Є. Договір фінансового лізингу. - Дис… канд. юрид. наук. -Л., 2003. -196 с.

Размещено на Allbest.ru