Інформаційний ринок та "інтелектуальне піратство"

Як BSA впливає на правопорушників? Формат роботи такий: з різних джерел отримується інформація про можливі правопорушення. Це можуть бути анонімні повідомлення, може бути сигнал від продавця ліцензійного програмного забезпечення, який потерпає від піратської конкуренції, чи сигнал від самого правовласника. BSA звертається до компанії із листом-попередженням, в якому йдеться про відповідальність за скоєні порушення авторських прав, і закликає придбати ліцензійне програмне забезпечення. Якщо протягом певного часу відповіді немає, тобто таке звернення ігнорується, тоді вони звертаються до правоохоронних органів із заявою-проханням провести перевірку певної компанії. Заява подається від імені кількох правовласників: тих, чиї продукти може використовувати порушник. У багатьох випадках після такої заяви проводиться перевірка. Представник розробника програм або представник BSA, не приходить до порушника, це може зробити лише правоохоронна система. Відсоток перевірок, які здійснюються саме з метою переслідування порушників, зростає. Минулого року в Україні відбулося близько 250 перевірок саме щодо дотримання прав компаній-членів BSA. А загалом у 2008 році було близько 1000 справ про порушення авторських прав. Не так уже й багато, але й немало. Коли ж перевірка засвідчує, що використовують піратські копії програмного забезпечення, у міліції є підстави порушити або адміністративну, або кримінальну справу. Різниця між ними полягає у розмірі шкоди, спричиненої діями порушника, а розмір обраховується, зважаючи на вартість програмного продукту. Умовно кажучи, якщо підприємство на трьох комп'ютерах використовує неліцензійну операційну систему, Microsoft Office і Adobe Phоtоshop, вартості цих продуктів цілком вистачає для порушення кримінальної справи (мінімальний розмір шкоди для неї на сьогодні становить 6 400 грн. - це вартість невеликої кількості програмних продуктів). Буде покарано окремого співробітника - керівника підприємства або системного адміністратора, а також фінансові санкції накладуть на підприємство як юридичну особу. В цьому суть роботи асоціації.

Оцінюючи досвід боротьби з «інтелектуальним піратством» інших країн, зокрема сусідніх, відзначається, що акцент на виховну роботу там навіть більший, аніж на карні заходи. Там апелюють до таких почуттів, як гідність, повага до себе, притаманні сучасній цивілізованій людині. І такі заходи є деколи значно дієвішими, ніж перевірки за участі міліції. Але така пропаганда повинна бути постійною. Закордонні колеги активно розробляють нові методи боротьби з інтелектуальним піратством у цифрових мережах, впроваджуючи різні системи відносин на ринку інтелектуальної власності. Планується створення своєрідних копірайт-центрів, що видаватимуть ліцензії на використання творів, матимуть власну базу даних та контролюватимуть отримання авторами винагороди [17]. Але реалізація такої системи неможлива без створення всесвітньої бази даних та обміну інформацією на державному рівні. Над розробкою загальної мережі, що дозволить країнам використовувати єдину пошукову стратегію та обмінюватися технічною та відомчою інформацією вже працюють патентні відомства США, Японії та деяких країн Європи. Наші російські колеги розглядають у найближчому майбутньому можливість створення веб-депозитарію - спеціалізованого архіву для об'єктів інтелектуальної власності, що розміщені в електронному вигляді в мережі Інтернет. Це дасть можливість автору в разі виникнення суперечки підтвердити свої права на твір. Без перебільшення, епохальним рішенням можна назвати проект створення всесвітньої інформаційної мережі відомств з інтелектуальної власності, що у березні 1998 року був схвалений Асамблеєю держав - членів Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Передбачається, що нова система, яка матиме назву Wiponet, дасть змогу всім країнам-учасницям обмінюватися даними про здобутки інтелектуальної власності кожної з держав Також Wiponet візьме на себе виконання частини функцій ВОІВ, зокрема можливою буде подача та реєстрація міжнародних заявок в електронному вигляді. Така потужна світова інфраструктура, без сумніву, допоможе вирішити багато проблем інтелектуальної власності, у тому числі і в нашій країні [12]. А закордонний досвід буде корисний українським громадянам при вирішенні суперечок у суді.

Та чи свідчить все це про те, що проблеми із захистом від інтелектуального піратства вирішені? До такого висновку поки що далеко, і щодня на лотках продається піратська музика, фільми та програми. Десятиріччя мало хто здогадувався, що всі ми беремо участь у масовому розкраданні чужого майна. Десять років поспіль наші виконавці, співаки, художники, кінематографісти, поети та програмісти перебували в найтяжчих умовах конкурування з майже безкоштовними піратськими фільмами, музикою, програмами. Така «конкуренція» була заздалегідь приречена на поразку українських авторів. За ці роки «завдяки» піратам ми втратили значну частину інтелектуального потенціалу нації, носії якої виїхали в пошуках роботи за межі України - острова безпеки піратів.

3.3 Висновок до третього розділу

З формальної точки зору, українське законодавство з проблеми вирішення питань інтелектуальної власності та піратства є доволі прогресивним. Наш закон про авторське право відповідає аналогічним законодавчим актам в інших країнах. Україна приєдналася фактично до всіх міжнародних конвенцій, договорів у цій сфері. Адже навіть однією із умов вступу України до СОТ була імплементація угоди про деякі аспекти інтелектуальної власності. Під міжнародним впливом суттєво змінилося і національне законодавство. Санкції, передбачені українським законодавством за порушення авторських прав, також є достатньо суворими. Наприклад, максимальне покарання за такі дії в кримінальному кодексі - шість років позбавлення волі. Проблема, як завжди, не в тому, які в нас закони, а в тому, як вони виконуються. Через відсутність ефективної системи захисту авторських прав порушення залишаються не те що не покараними, а навіть непоміченими. Удосконалення законодавства, перш за все Кримінального кодексу, закону «Про авторське право та суміжні права», початок активної протидії піратам, підвищення професійної підготовки правоохоронних органів, слідчих, суддів, адвокатів, поява операторів ринку легальної інтелектуальної продукції - всі ці фактори свідчать про незворотний характер позитивних змін у захисті прав інтелектуальної власності. А високий рівень такого захисту - це не тільки необхідна умова для вступу в СОТ та зростання надходжень до бюджету, але, що головне, основоположна засада збереження інтелектуального потенціалу нації, яка без такого захисту приречена на провінційність та культурний занепад. Мають функціонувати державні структури, які уповноважені контролювати дотримання законів про захист авторських прав, та звичайно потрібні передовсім зміни у ставленні до чужої інтелектуальної власності з боку самих користувачів.

Висновок

Проблеми боротьби з інтелектуальним піратством сьогодні вийшли у світі на перший план і стали вже не просто юридичними або комерційними питаннями. Унаслідок всеосяжної інтелектуалізації сучасної світової економіки вони дедалі більше стають політичною проблемою, пов'язаною з економічною безпекою та вимагають стратегічних підходів до їх вирішення. У світі Україну відносять до країн із низькими стандартами охорони інтелектуальної власності. Серед проблем охорони інтелектуальної власності в Україні найгострішими є охорона комп'ютерних програм і баз даних, захист від недобросовісної конкуренції, охорона знаків для товарів і послуг (товарних знаків), охорона виробників аудіовізуальної та мультимедійної продукції. Власне, у будь-якій державі є проблема піратства. Україна протягом останніх трьох-чотирьох років пройшла серйозний шлях до легалізації ринку товарів, на які є авторські права.

Однак сучасні технології дають можливість піратам стати винахідливішими: якщо для тиражування компакт-дисків потрібна була спеціальна студія, дороге обладнання, то тепер майже кожен власник комп'ютера без проблем зробить копію.

До того ж нині в Україні немає ефективних механізмів заохочення винахідників. Проблема в тому, що з тисячі патентів у виробництво впроваджують лише шість. Тоді як у Франції - тридцять. Тому в останній день минулого року Президент України Віктор Ющенко підписав указ про створення агентства інновацій та інвестицій. Воно має організувати інфраструктуру, котра потурбувалася б, аби українські патенти на винаходи були затребувані у вітчизняній та зарубіжній економіках. У Фінляндії, наприклад, на п'ять мільйонів жителів є дві з половиною тисячі фінансових установ (приватних, спільних, державних, громадських, благодійних), що опікуються використанням винаходів і виплатами коштів їхнім авторам. У нас таких організацій лише кілька. Найавторитетніша - Національна академія наук, де є відповідний відділ. Тому Фінляндія займає перше місце в світі щодо конкурентноздатності економіки. Щоб вітчизняним винахідникам не довелося ставати одночасно і патентознавцями, і менеджерами у світі фінансів, і бізнесменами, треба з однієї сторони, створювати інституції, які б допомагали впроваджувати інтелектуальні інновації життя. А з іншої сторони забезпечували захист цих інновацій та розробок. Потенціал у держави великий. На сьогоднішній момент тенденції у сфері реєстрації та використання прав інтелектуальної власності в Україні залишаються суперечливими й не свідчать про ефективне функціонування системи її охорони.

Список використаних джерел

1. Антоненко І. І. Кваліфікаційні вимоги до фахівців у сфері керування інформаційними процесами : підручник / І. І. Антоненко. ? К. : Знання, 2006. ? 156 с.

2. Алулуев О. Г. Проблема интеллектуального пиратства в мировом масштабе : уч. Пособие / О. Г. Алулуев. ? М. : Фемида, 1999. ? 56 с.

3. Быков С. С. Право интеллектуальной собственности : учебник / С. С. Быков. ? М. : Юрист, 2002. ? 266 с.

4. Веймарн А. А. Интеллектуальное пиратство : учебное пособие / А. А. Веймарн. ? М. : Знание, 1995. ? 89 с.

5. Виталиев Г. М. Черная повязка на глазу или о борьбе с пиратством в сфере программного обеспечения / Г. М. Виталиев // Интеллектуальная собственность. ? 1995. ? № 3/4.? С. 18-23.

6. Корнеев В. В. Базы данных. Интеллектуальная обработка информации : уч. пособие / В .В. Корнеев. ? К. : Нолидж, 2006. ? 202 с.

7. Николаев О. Г. Компьютерная преступность : учебник / О. Г. Николаев. ? М. : Юрист, 2002. ? 374 с.

8. Мишутин А. В. Пираты ХХІ века : учебное пособие / А. В. Мишутин. ? М. : Новый Одеон, 2004. ? 52 с.

9. Пирогов Л. Н. Борьба с компьютерной преступностью : учебник / Л. Н. Пирогов. ? М. : Право, 2001. ? 311 с.

10. Пархоменко В. Д. Науково-технічна інформація - інтелектуальний капітал країни : підручник /В. Д. Пархоменко. ? К. : ФПУ, 2000. ? 89 с.

11. Рогозин Д. Н. Право интеллектуальной собственности в аспекте мирового права : уч. пособие / Д. Н. Рогозин. ? К. : Глобус, 2002. ? 163 с.

12. Симкин Л. М. Как остановить компьютерное пиратство? / Л. М. Симкин // Российская юстиция. ? 1996.? № 10. ? С. 37-39.

13. Столяров Ю. Н. Библиотечный фонд правовой документации : учебно-практическое пособие / Ю. Н. Столяров. ? : Знание, 2003. ? 256 с.

14. Хаметов Р. М. Лазейки в законодательстве поощряют интеллектуальное пиратство / Р. М. Хаметов // Интеллектуальная собственность. ? 1997. ? № 11-12. ? С. 66-68.

15. Хорошавина Н. Ю. Теория и практика российского пиратства/ Ю. Н. Хорошавина // Интеллектуальная собственность. ? 1997. ? № 7-8. ? С. 2-7.

16. Ярошенко А. В. Авторское право : учебник / А. В. Ярошенко. ? М. : Астра-М, 2000. ? 281 с.

17.Яременко О. Б. Информационный рынок и комплексные информационные продукты : учебное пособие / О. Б. Яременко. ? М. : Мир, 2001. ? 113 с.