Норми авторського права на твори, розміщені в мережі Інтернет

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

1.1 Глобальна мережа Інтернет та її послуги

1.2 Значення мережі Інтернет для сучасного суспільства

РОЗДІЛ ІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ'ЄКТІВ АВТОРСЬКОГО ПРАВА РОЗМІЩЕННИХ В МЕРЕЖ ІНТЕРНЕТ

2.1 Поняття авторського права та перелік його об'єктів

2.2 Розміщення об'єктів авторського права в мережі Інтернет

РОЗДІЛ ІІІ. ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ ОБ'ЄКТІВ АВТОСЬКОГО ПРАВА РОЗМІЩЕННИХ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

3.1 Охорона об'єктів авторського права в Україні

3.2 Проблеми захисту інтелектуальної власності в Інтернеті

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

авторське право інтелектуальна власність інтернет

Однією з основних проблем, пов'язаних з розвитком глобальних комп'ютерних мереж є проблеми дотримання права інтелектуальної власності.

Сьогодні Інтернет став найбільш важливим джерелом інформації, ніж періодичні друковані засоби масової інформації. Можливість доступу до мережі Інтернет дозволяє ознайомлюватися з новинами за допомогою електронних версій звичайних газет, телепередач або спеціалізованих сайтів

Інформація передається Інтернетом у вигляді об'єктів, що потенційно охороняються авторським правом: літературних, музичних та аудіовізуальних творів, фотографій, ілюстрацій, карт, планів, малюнків тощо.

Обробка і передача даних мережею та саме її функціонування відбувається завдяки іншому об'єкту авторсько-правової охорони компютерним програмам, а зберігання і пошук інформації часто здійснюється за допомогою електронних баз даних, які також можуть охоронятися авторським правом.

Фіксація об'єктів авторсько-правової охорони в електронній формі та транскордонний характер Інтернету спрощує можливість порушення прав авторів та їхніх правонаступників. Збільшення ж обсягу авторських прав або введення складної процедури їх здійснення, натомість, призведе до обмеження прав користувачів Інтернету. Тому завданням сучасного авторського права є досягнення справедливого та життєздатного балансу інтересів володільців авторських прав та користувачів творів, розміщених в Інтернеті.

Актуальність теми полягає в тому що, найбільш часто через Інтернет передаються, а в тому числі шляхом такої передачі порушуються авторські права, це такі об'єкти прав: літературні, музичні та аудіовізуальні твори, комп'ютерні програми, а також твори образотворчого мистецтва, фотографії тощо.

Наукове значення - пошук шляхів захисту авторського права твори розміщенні в мережі Інтернет.

Теоретичне та практичне значення полягає в тому, що вони створюють основу вирішення питання удосконалення захисту авторського права на твори, розміщенні в мережі Інтернет.

Об'єктом дослідження є правові проблеми, які виникають з порушення авторського права на твори розміщені в мережі Інтернет.

Предметом дослідження є норми авторського права, якими охороняються права авторів та їхніх правонаступників на літературні і художні твори, розміщені в інформаційній мережі Інтернет.

Методами наукового дослідження є філософський (діалектичний) метод, метод пізнання, юридичний (догматичний) метод, порівняльний та аналітичний метод, системно-функціональний метод

Мета та завдання дослідження полягає у системному аналізі сучасного стану охорони авторського права на твори розміщені в мережі Інтернет.

Дослідження даної роботи включає в себе три розділи. В першому розділі розглядається поняття, характеристика та значення мережі Інтернет.

В другому розділі досліджуються та аналізуються об'єкти авторського права та їх розміщення в мережі Інтернет.

В третьому розділі досліджуються правові проблеми охорони об'єктів авторського права, розміщених в мережі Інтернет.

РОЗДІЛ І ПОНЯТТТЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

1.1 Глобальна мережа інтернет та її послуги

Історія Інтернету сягає досліджень 1960-х років, які проводилися на замовлення уряду США і мали на меті створення надійних розподілених комп'ютерних мереж, стійких до пошкоджень. Попередницею Інтернету стала мережа ARPANET (англ. Advanced Research Projects Agency Network), яка почавши функціонувати в кінці 1960-х, в кінці 1970-х об'єднувала близько 200 вузлів. Урядове фінансування магістральної мережі Національного наукового фонду США в 1980-х, а також приватне фінансування для інших комерційних магістральних мереж в усьому світі призвело до участі в розробці нових мережевих технологій і злиття багатьох мереж. Комерціалізація в 1990-х міжнародної мережі привела до її популяризації та впровадження в практично кожен аспект сучасного життя людини.

Перший сервер ARPANET було встановлено 1 вересня 1969 року у Каліфорнійському університеті в Лос-Анжелесі. Комп'ютер «Honeywell 516» мав 12 кілобайт оперативної пам'яті.

До 1971 року була розроблена перша програма для відправки електронної пошти мережею, котра відразу стала дуже популярною.

Інтернемт (від англ. Internet) - всесвітня система взаємосполучених комп'ютерних мереж, що базуються на комплекті Інтернет-протоколів. Інтернет також називають мережею мереж, глобальною мережею. Інтернет складається з мільйонів локальних і глобальних приватних, публічних, академічних, ділових і урядових мереж, пов'язаних між собою з використанням різноманітних дротових, оптичних і бездротових технологій. Інтернет становить фізичну основу для розміщення величезної кількості інформаційних ресурсів і послуг, таких як взаємопов'язані гіпертекстові документи Всесвітньої павутини (World Wide Web - WWW) та електронна пошта. Інтернет - це велика, розгалужена (розподілена) мережа, що включає комп'ютерні вузли, розміщені у світі. Коли відбувається з'єднання із Інтернетом, то комп'ютер стає частиною цієї всесвітньої мережі комп'ютерів.

Засобами Інтернету можна використовувати електронну пошту, здійснювати пошук у базах даних, мати доступ і брати участь у телеконференціях і обговоренні різних питань, передавати файли та інше.

Не існує єдиної влади, яка б керувала Інтернетом. Кожна автономна мережа в складі Інтернету має свої індивідуальні правила, інструкції, і приймає рішення щодо загального доступу до інформації. Ніхто не є власником Інтернету. Інтернет це інфраструктура, мережі якої можуть надавати доступ до інформаційних ресурсів, послуг зв'язку (електронної пошти, інформаційного табло, комп'ютерної конференції, архівів даних, віртуальних бібліотек і т. п.).

Які ж послуги пропонує Інтернет своїм користувачам? Таких послуг, або сервісів, вісім:

1) E-mail (електронна пошта). Електронна пошта дозволяє користувачам, які мають електронні адреси, спілкуватися таким же чином, як і за допомогою звичайної пошти, з тією різницею, що послання досягає адресата у лічені хвилини після відправлення.

Кожної секунди у всьому світі через Інтернет надсилається біля 4 тис. повідомлень електронної пошти

2) The World Wide Web (WWW або Web). WWW є одним з найзручніших для користувачів засобом пошуку та розповсюдження інформації в Інтернеті, створений 1991 року. Він робить можливим зручне звернення до інформаційних ресурсів Інтернету завдяки використанню гіпертекстових ланок, які містяться у матеріалах, розміщених на Web-сайтах.

Web-сайт являє собою своєрідний “майданчик”, “вузол” у гігантській “павутині” WWW, здатний містити тексти, графічні зображення та звуки. “Будь-який користувач Інтернету може отримати доступ до будь-якого сайту, яких існує, ймовірно, сотні тисяч, шляхом вводу в компютер адреси в Інтернеті, яку вони шукають. Користувачі Інтернету також можуть здійснювати пошук в Інтернеті з тим, щоб знайти Web-сайти, що стосуються зазначених сфер інтересів. Через телефонні лінії користувач підключається до Web-сайту, і цей користувач може отримувати будь-яку інформацію, яку було розміщено на Web-сайті... Користувач може також взаємодіяти з цим Web-сайтом та посилати на нього повідомлення. По підключенню до Web-сайту інформація передається електронним чином до компютера користувача та швидко з'являється на екрані... Ця передана інформація може легко бути завантажена на диск або послана на принтер”.

Таким чином, WWW являє собою надзвичайно корисний для його користувачів інструмент, який дозволяє їм “ковзати” по Інтернету, “перестрибуючи” з одного серверу на інший і проглядаючи різноманітні тексти та зображення.

Сьогодні в Інтернеті існує кілька сотень тисяч Web-сайтів, і їх кількість нестримно зростає.

3) Telnet (дистанційний доступ). Telnet, не будучи зручним для звичайних користувачів інструментом, дозволяє здійснювати повний або частковий контроль над віддаленим компютером за допомогою іншого компютера. Незважаючи на те, що цей сервіс був досить популярним на початку існування Інтернету, зараз він використовується переважно інформаційними службами, які роблять доступними для користувачів Інтернету інформаційні системи, працюючі на основі інших пошукових систем (наприклад, Бібліотека Конгресу США, туристичні агентства, банки, тощо).

4) F.T.P. (протокол передачі файлів). F.T.P. – це редукована версія Telnet, яка застосовується при передачі файлів на велику відстань. Підключившись до серверу F.T.P., який звичайно містить частину, доступну кожному, та частину, доступ до якої обмежено вимогою введення паролю, користувач може отримати з нього будь-які файли або розмістити на ньому свої файли, які інші користувачі, в свою чергу, можуть отримати, підключившись до того ж серверу. Ці операції є дуже простими, тому послуги F.T.P. досить популярні серед користувачів Інтернету.

5) Gopher. Будучи чимось середнім між F.T.P та WWW, Gopher являє собою першу спробу об'єднати різноманітні мережеві ресурси. Разом з Telnet та F.T.P., двома іншими сервісами Інтернету, що дозволяють створення “електронних бібліотек”, доступних широкому загалу, Gopher поступово уступає місце WWW, який об'єднує та розширює функції кожної з цих послуг.

6) Списки розсилки. Список розсилки - це список користувачів Інтернету, які бажають обмінюватися інформацією та ідеями з певного предмету. Іншими словами, такий лист є об'єднанням людей, що існує для збору та розповсюдження інформації, яка надходить з їх персональних компютерів. Список розсилки може створити кожний користувач. Для того, щоб потрапити до списку, користувачі мають надіслати електронною поштою його менеджеру стандартне повідомлення про своє бажання стати “передплатником” списку.

7) Дискусійні групи (групи новин). Метою дискусійних груп також є обмін інформацією та ідеями з певного предмету, і такі групи може створити кожен з користувачів Інтернету. Але, на відміну від списків розсилки, вони не використовують електронну пошту для розповсюдження інформації. Дискусійну групу може бути порівняно з дошками оголошень, на яких люди читають оголошення інших та розміщують свої власні.

8) Internet Relay Chat (IRC). На відміну від дискусійних груп, спілкування між користувачами IRC відбувається в режимі реального часу за допомогою комп’ютерів, підключених одночасно до одного серверу, і, таким чином, може використовуватися лише тими користувачами, чиї сеанси зв’язку із сервером повністю або частково співпадають.

Існування перелічених вище послуг Інтернету та регулярна поява нових сприяє зростанню його впливу на кожний без винятку аспект буденного життя людини – освіту, працю, охорону здоров’я, відпочинок. …….Комерційне використання Інтернету, яке було забороненим на початку його існування, в останні роки стабільно розвивається. Все більше і більше підприємств користується Інтернетом в цілях реклами, маркетингу, надання послуг, укладання контрактів, здійснення та отримання платежів, внутрішнього та зовнішнього зв'язку, ринкових досліджень, розробки моделей власного розвитку, обміну професійною інформацією, управління персоналом та найму працівників.

1.2 Значення мережі Інтернет для сучасного суспільства

Наприкінці ХХ століття особливо важливого значення набуває інформація. Усе частіше потрібне володіння швидким й точними даними про предмет діяльності. Причому їхня своєчасність стає надзвичайно важливою. У цей час найбільш зручним способом одержання й передачі різноманітної інформації є використання всесвітньої комп'ютерної мережі Інтернет.

Практично одночасно з появою комп'ютерів виникла проблема передачі інформації між ними. Можна передавати інформацію за допомогою так званих носіїв інформації: дискет, дисків тощо. Але цей спосіб досить складний для обміну інформацією самостійно, без участі людини.

Інтернет являє собою всесвітню інформаційну комп'ютерну мережу, що поєднує в єдине ціле безліч комп'ютерних мереж, що працюють за єдиними правилами. Інтернет не є комерційною організацією й нікому не належить. Користувачі Інтернету є практично у всіх країнах світу. Комп'ютери зв'язуються за допомогою ліній зв'язку. Для підключення лінії зв'язку до комп'ютерів використовуються спеціальні електронні пристрої (модеми), установлюються програми для спільної роботи. Тобто комп'ютерна мережа - це об'єднання комп'ютерів, ліній зв'язку між ними й програм, що забезпечують обмін інформацією.

До Інтернету мають доступ десятки мільйонів користувачів. Ріст і розвиток Інтернету триває, і на початку наступного століття очікується значне збільшення ролі Інтернету у всіх інформаційних технологіях.

Однією з переваг Інтернету є корисність. Обсяг інформації набагато більший. Подання й зручність її сприйняття поки не можуть зрівнятися із книгами або телебаченням, але кількість і доступність інформації в мережі порівняно вища. Інтернет - джерело найбільш свіжої інформації. Проте з розширенням глобальної комп'ютерної мережі кількості доступної інформації й послуг виникає проблема перевірки та достовірності.

Електронна пошта (e-maіl) - перший із сервісів Інтернет, найпоширеніший і ефективний з них. Електронна пошта - типовий сервіс відкладеного читання (off-lіne). Ви посилаєте Ваше повідомлення, як правило у вигляді звичайного тексту, адресат одержує його на свій комп'ютер через якийсь, можливо досить тривалий проміжок часу, і читає Ваше повідомлення тоді, коли йому буде зручно.

До інтерактивних сервісів, що служать спілкуванню людей через Інтернет, належить ICQ, розмови через Інтернет. Користувачі установлюючи одну програму можуть спілкуватися в реальному режимі (on line). Також дуже популярні чати. Користувачі приєднуються до одному з каналів - тематичних груп і беруть участь у розмові, що ведеться не голосом, але текстом.

РОЗДІЛ ІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ'ЄКТІВ АВТОРСЬКОГО ПРАВА, РОЗМІЩЕННИХ В МЕРЕЖ ІНТЕРНЕТ

2.1 Поняття авторського права та перелік його об'єктів

Авторське право - інститут цивільного права, номи якого регулюють суспільні відносини, що пов'язані із здійсненням та охороною прав інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір. [10; 165].

Авторське право є ключовою галуззю права інтелектуальної власності; воно призначене захищати лише зовнішню форму вираження об'єкту (твір, малюнок, збірник, фотографія та інше), тобто їх «матеріальне втілення». Авторське право не може використовуватись для захисту абстрактних ідей, концепцій, фактів, стилів та технік, що можуть бути використані у творі. Іншими словами, якщо ви придумали новий та зручний спосіб зав'язування шнурків на взутті, новий спосіб приготування яєчні або новий склад розчину для надування мильних пузирів і видали брошури, у якій було описано ці способи - то авторське право захищатиме лише текст брошур, а не винайдені вами способи та речовину.

Первинним суб'єктом авторського права є автор твору.

Авторське право виникає з моменту створення твору. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом.[6; 119].

Основним положенням авторського права є монопольне право автора на обнародування твору - дію, завдяки якій твір уперше стає доступним для публіки. За життя автора ніхто, крім самого автора, не вправі вирішувати, чи буде випущено у світ його твір, а якщо буде, то коли і яким чином.

Відповідно, до українського законодавства авторське прово діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті. По завершенні строку дії авторського права, твори переходять до суспільного надбання. Це означає, що будь-хто може їх вільно використовувати без виплати авторської винагороди нащадкам автора.

До об'єктів авторського права належать:

- Літературний твір;

- Музичний твір;

- Твір образотворчого мистецтва;

- Твір декоративно-прикладного мистецтва;

- Твір архітектури;

-Твір картографії (наприклад, ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури);

-Фотографічний твір;

-Складений твір;

- Виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

-База даних;

-Комп'ютерна програма;

-Аудіовізуальний твір;

-Сценічний твір (драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші номери);

-Твір в області науки;

-Твір у перекладі (зокрема, тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів);

-Твір у переробці; [3]

Обробка і передача даних мережею та саме її функціонування відбувається завдяки іншому об'єкту авторсько-правової охорони - комп'ютерним програмам, а зберігання і пошук інформації часто здійснюється за допомогою електронних баз даних, які також можуть охоронятися авторським правом.

Всі вищезгадані літературні та художні твори можна зустріти в Інтернеті у великій кількості, і всі вони можуть претендувати на захист авторським правом. Але тільки претендувати. Бо однієї лише приналежності до тієї чи іншої категорії творів, зазначеної в законі, недостатньо.

Для того, щоб отримати захист за законами про авторське право, вищезгадані твори повинні відповідати певним критеріям. По-перше, вони мають бути оригінальними в юридичному сенсі, а по-друге, вони мають бути вираженими у тій чи іншій об'єктивній формі.

Збільшення ж обсягу авторських прав або введення складної процедури їх здійснення, натомість, призведе до обмеження прав користувачів Інтернету. Тому завданням сучасного авторського права є досягнення справедливого та життєздатного балансу інтересів володільців авторських прав та користувачів творів, розміщених в Інтернеті.

2.2 Розміщення об'єктів авторського права в мережі Інтернет

Розміщення об'єктів авторського права в мережі Інтернет є сьогодні надзвичайно розповсюдженим явищем. У мережі користувачі можуть отримати доступ до різних видів творів - від музичних та літературних до аудіовізуальних (кіно- та анімаційних фільмів, відеокліпів тощо). Певна частина цих творів розміщується з порушенням авторських прав.

Всі учасники Інтернет підпорядковуються законам своїх країн. [20; 25].

Незважаючи на те, що вітчизняне правове регулювання використання об'єктів авторського права у цифровій формі має порівняно невелику історію, судова практика щодо захисту порушених авторських прав на такі твори вже сформувалася. Разом з тим, поки що важко говорити про її послідовність у питанні кваліфікації дій щодо розміщення творів в Інтернеті. Причому відмінності у підходах існують навіть на рівні роз'яснень судів вищих інстанцій, що негативно впливає на застосування судами законодавства, яке регулює авторські правовідносини.

Чинне законодавство України, зокрема ст.1109 Цивільного кодексу України, ст.ст.31, 32 Закону України “Про авторське право і суміжні права” вимагає від сторін договору щодо розпоряджання авторськими правами вказувати конкретні права, що передаються за договором. Ті права на використання об'єкта авторського права та способи його використання, які не визначені у договорі, вважаються такими, що не надані. У ситуації відсутності єдиної кваліфікації дій щодо розміщення творів у мережі Інтернет авторські права особи, якій вони передані за договором, можуть бути порушені.

Загалом у розміщенні будь-якого об'єкта, в тому числі й об'єкта авторського права, в мережі Інтернет можна виділити два етапи:

- завантаження цифрової копії об'єкта в пам'ять комп'ютера та надання доступу до цієї копії необмеженому колу осіб. За умови виконання зазначених дій користувач має можливість доступу та ознайомлення з об'єктом шляхом завантаження цифрової копії останнього на власний комп'ютер, що можна розглядати як останній етап та, власне, мету розміщення твору в Інтернеті. Слід підкреслити, що особа, яка розміщує той чи інший твір у мережі, створює умови для ознайомлення з твором користувачем внаслідок його активних дій.

Завантаження цифрової копії об'єкта авторського права на першому та на останньому етапах є відтворенням у розумінні ст.1 Закону України “Про авторське право і суміжні права” оскільки передбачає запис примірників твору для тимчасового чи постійного зберігання в цифровій формі, яку може зчитувати комп'ютер.

Крім судові органи кваліфікують розміщення об'єктів авторського права в мережі Інтернет також як публічне сповіщення та розповсюдження. Слід відмітити, що чинне авторське законодавство, на жаль, дає певні підстави для кожної з наведених кваліфікацій. Однак, більш детальний аналіз вказує на інше.

Дещо складнішою є ситуація з розповсюдженням творів, під розповсюдженням об'єктів авторського права розуміє будь-яку дію, за допомогою якої об'єкти авторського права безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором. Дійсно, можливість невизначеного кола осіб здійснити доступ до творів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором є можливістю, яку надає Інтернет.

Відповідно до ст.442 Цивільного кодексу України твір вважається опублікованим (випущеним у світ), якщо він будь-яким способом повідомлений невизначеному колу осіб, у тому числі виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню, відображений у загальнодоступних електронних системах інформації.

Згідно ст.1 Закону «Про авторське право і суміжні права» опублікуванням твору є, зокрема, надання доступу до них через електронні системи інформації таким чином, що будь-яка особа може його отримати з будь-якого місця і у будь-який час за власним вибором. Наведене формулювання практично збігається з формулюванням п.9 ч.3 ст.15 цього Закону, який закріплює за автором майнове право на подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором.

Очевидно, що поняття “опублікування” є ширшим за “подання творів до загального відома публіки”і включає в себе останнє. Отже, особа буде мати право на розміщення певного твору в мережі Інтернет у випадку наявності в неї права на опублікування твору або, більш конкретно, права на подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором.

РОЗДІЛ ІІІ ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ ОБ'ЄКТІВ АВТОРСЬКОГО ПРАВА РОЗМІЩЕНИХ В МЕРЕЖІ ІНТЕНЕТ

3.1 Охорона об'єктів авторського права в Україні

Захист авторських прав на твір дуже актуальна проблема для авторів. Не секрет, що саме в цій області інтелектуальних прав виникає найбільша кількість спорів, розбіжностей і відвертих порушень.

ХХІ сторіччя - епоха інтернету. Інтернет - це глобальна мережа загальнодоступної інформації яка не має єдиного власника та центру управління. На сьогодні інтернет-ресурси включають незчисленну кількість документів які зростають швидкими темпами кожного дня.

В наш час інтернет це засіб спілкування, обміну інформацією та ведення бізнесу.

Перенесення до інтернету наукових, літературних, художних творів, фільмів, музики, різноманітних програм породжує загрозу створення їхніх дешевих копій (піратство). [25; 74].

Можна виділити наступні види порушень авторських прав в інтернеті:

- порушення майнових авторських прав;

- порушення особистих немайнових прав авторів (право авторства, право на ім'я, право на захист своєї репутації, право на публічне використання твору).

Основними перешкодами на шляху розвитку інтелектуальної власності в інтернеті є такі:

- конфлікт доменних імен (імена, які використовуються для адресації комп'ютерів і ресурсів в інтернеті) і товарних знаків у глобальній інформаційній мережі;

- невирішеність питання щодо правомірності патентування способів ведення бізнесу;

- проблеми охорони творів у цифровій формі;

- проблеми охорони баз даних;

- проблеми максимально широкого доведення до відома суспільства інформації про патенти. [16; 424].

На сьогоднішній день серед дослідників немає єдиної думки щодо вирішення цих проблем. До розв'язання проблем охорони та захисту інтелектуальної власності в інтернеті можна виокремити три основні підходи:

1. Охорона прав на об'єкти інтелектуальної власності є недоцільною, оскільки інформація за своєю сутністю радикально відрізняється від традиційних благ. Згідно з цим підходом процес поширення об'єктів інтелектуальної власності в мережі інтернет не піддається контролю.

2. Охорона прав на об'єкти інтелектуальної власності традиційними способами неможлива, відтак виникає об'єктивна необхідність створення нового інституційного середовища у цій сфері. Згідно з цим підходом увага приділяється зміні людської психології, системі мотивації, норм поведінки, та акцентується увага на «інформаційній» моралі, тобто такій моралі, в якій доступ до інформації в інтернеті набуває етичного значення.

3. Охорона прав на об'єкти інтелектуальної власності необхідна і можлива традиційними способами, шляхом внесення необхідних змін у національне та міжнародне законодавство. [25; 76].

Можна зазначити, що в умовах науково-технічного прогресу саме недосконалість законодавства і відсутність надійних технічних засобів захисту створюють сприятливі умови для піратства в інтернеті. Порушення прав в сфері інтелектуальної власності є однією з ключових проблем не лише в Україні, але й у всьому світі.

Таким чином, у сфері охорони прав інтелектуальної власності в інтернеті існує безліч проблем, які необхідно вирішувати насамперед на законодавчому рівні.

В Україні зроблені деякі кроки щодо законодавчого врегулювання використання об'єктів інтелектуальної власності в інтернеті, прийняті та існують такі Закони «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про авторське право і суміжні права», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограмм». Також Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань інтелектуальної власності», у ньому внесено зміни до деяких законодавчих актів України щодо використання об'єктів інтелектуальної власності в інтернеті. [25; 77].

Але, незважаючи на досить розширену законодавчу базу, проблема не вирішується, тому що виявити кожного правопорушника неможливо. Щоб захистити свої права автори, які розміщають свої твори, в інтернеті,

можуть самі встановлювати заборони для скачування своїх творів, дозволяти скачувати їх за певну плату або предоставляти інформацію за особистими вимогами.

3.2 Проблеми захисту інтелектуальної власності в Інтернеті

На сьогоднішній день значна кількість авторських творів, доступних в мережі, опинилася там на незаконних підставах, тобто, саме з порушенням прав інтелектуальної власності.

Фундаментальні зміни в кінці XX - на початку ХXI ст. в економіці, політиці, соціальній структурі суспільства та науково-технічний прогрес призвели до переосмислення місця та ролі авторського права як у окремих країнах, так і у цілому світі. У сучасну епоху, яку називають «інформаційним суспільством», збільшується кількість проблем, пов'язаних із труднощами застосування законодавства про авторські права до нових способів передачі і відтворення інформації [16; 109].

Численним є і недобросовісне ставлення до знаків, доменних імен. До того ж, і самі друковані ЗМІ не нехтують розміщенням статей з Мережі на шпальтах своїх видань та копіюванням фото, що потім видаються за знімки власних кореспондентів. І якщо авторство на друкований твір ще можна довести, то з величезним інформаційним простором - Інтернет ситуація значно гірша.

Багато (якщо не більшість) користувачів Інтернету, як і пересічних громадян, є необізнаними із сучасною системою охорони авторських прав і порушують їх ненавмисно і не з майнових міркувань. Але незнання законів, згідно із загальновизнаним принципом права, не повинно бути обставиною, що призводить до звільнення порушників від юридичної відповідальності.

Серед причин масового незаконного відтворення примірників творів, що охороняються авторським правом можна виділити технічну простоту здійснення операції. З розвитком техніки, користувачеві Інтернет все менше часу потрібно для отримання на своєму комп'ютері тотожної копії твору, або такої, що практично не поступається оригіналу за якістю. Інша причина незаконного обігу творів полягає в елементарній відсутності привабливих варіантів легального отримання необхідних творів за наявності нелегальних. Очевидно, що окремі правовласники не в змозі відслідковувати поширення об'єктів, що охороняються, в цифрових мережах та їх використання при створенні продуктів мультимедіа. Правовласники фактично позбавлені можливості захищати свої права в цифровому середовищі тими способами, що і при звичайному використанні охороняються авторським правом об'єктів. [13; 165].

Будь-яка поведінка користувачів в Інтернеті зачіпає права авторів та їх правонаступників. Інакше кажучи, неможливо нічого зробити в Інтернеті, що б потенційно не порушувало чиїсь авторські права. Перегляд Web-сторінок, збереження їх вмісту в пам'яті комп'ютера, переадресація повідомлення електронної пошти - всі ці дії включають відтворення об'єктів авторсько-правової охорони.

Існує ряд помилкових суджень щодо законності використання творів у мережі. Одна з них - розміщення творів на сайті за усним погодженням з автором. [18; 40].

Відповідно до Закону "Про авторське право та суміжні права" форма авторського договору, на підставі якого повинні бути передані майнові права, повинна бути письмовою. Звичайно, недотримання письмової форми договору не тягне його недійсність, а лише позбавляє сторони права посилатися на показання свідків. Однак, у зв'язку з особливостями авторського договору (зокрема, необхідністю погодити в ньому не тільки майнові права, які передаються, але й термін, територію, можливість переуступки прав третім особам та ін), усна домовленість майже ніколи не тягне передачу авторських прав. Як наслідок використання твору стає незаконним і дає можливість автору або його правонаступнику подавати до суду. [13; 180].

Також помилковим є твердження, що створення електронних бібліотек не порушує нічиїх прав. Відомо, що чинний Закон про авторське право робить певні пільги щодо використання творів бібліотеками, зокрема бібліотека має право без дозволу автора і без виплати йому гонорару здійснювати репрографічне відтворення, тобто репродукування, під яким розуміється відтворення шляхом фотокопіювання або за допомогою інших технічних засобів, інших, ніж видання. Проте дана норма аж ніяк не дозволяє ні оцифровувати (відтворювати) твір, ні розміщувати твір на сайті. Виникненню таких помилок сприяє недостатня обізнаність споживачів Інтернету, а дехто взагалі не знає своїх прав щодо набуття, охорони, використання та захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності, а головне, це права, які гарантує законодавство України.

Дуже важливим є питання правової оцінки розміщення будь-якого зображення на сторінці веб-сайту, тобто встановлення того, чи є це використанням твору. Законодавство України чітко визначає, що розміщення зображення на веб-сайті - це вже є його відтворення. А тому суб'єкт авторського права має можливість відповідно до ч. 1 ст. 440 Цивільного кодексу України застосовувати свої майнові права інтелектуальної власності на твір, тобто "виключне право дозволяти використання твору і право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі - забороняти таке використання".

Також, підкреслимо, що використання фотографій на веб-сайті, а також об'єктів зафіксованих на них (твори живопису, скульптури, графіки, дизайну, твори декоративно-прикладного мистецтва) може здійснюватися тільки на підставі письмового дозволу автора (правовласника) та відповідно до ст.15 чинного закону України "Про авторське право та суміжні права". Інакше кажучи, користувачеві слід укладати договір не тільки з автором фотографій (правовласником), але і з автором (правовласником) охоронюваного авторським правом твору, який відтворюється на фотографії.

Більш складною є проблема використання так званих "Java applets"-програм, написаних мовою Ява (Джава), призначених для роботи в Інтернет. Особливості функціонування програм, написаних мовою "Java" полягають у тому, що програма існує весь час як некомпільованний текст. При запуску через Інтернет програму, написану мовою "Java", користувач копіює на свій комп'ютер не тільки ту програму, яку він запускає, але і компонент, необхідний для компіляції і запуску виконуваної програми безпосередньо на комп'ютері користувача. Таким чином використовується відразу декілька програм, що охороняються авторським правом. [18; 42].

Ряд проблем з приводу захисту авторсього права в мережі Інтернет існують в Україні:

1. у разі виявлення неправомірного розміщення об'єктів авторського права в Інтернеті виникає потреба забезпечення доказів. А це зробити вкрай важко. З огляду на те, що файл може бути знищено протягом декількох хвилин, докази мають вживатися негайно.

2. безкордонний характер Інтернету ускладнює питання визначення місця подачі позову. Реальність є такою, що захист прав у Інтернеті в індивідуальному порядку є неможливим і потребує вирішення через системи колективного управління майновими правами.

3. порушення авторських прав в Інтернеті сьогодні мають масовий характер. І при визначенні правопорушника в Інтернеті технічні труднощі його пошуку все ще залишаються на першому місці.

4. спостерігається недостатня ефективність використання технічних засобів захисту об'єктів авторських прав (кодування, шифрування, паролі, контроль доступу тощо), якщо піратство є настільки поширеним явищем.

І це перелік найбільш явних проблем, які потребують негайного вирішення. На думку експертів, створенню в Україні ефективної системи охорони інтелектуальної власності заважають перш за все недоліки правової системи охорони. Значну роль відіграють і пануюча у суспільстві зневага до охорони прав інтелектуальної власності, відсутність належного інформаційного забезпечення у сфері охорони авторських прав. Разом з тим навіть серед експертів спостерігається недооцінка соціально-економічних механізмів охорони інтелектуальної власності.

Не зважаючи на недосконалість нашого законодавства у сфері інтелектуальної власності, ця проблема продовжує бути актуальною для всього світового суспільства.

Проблема правового регулювання діяльності Інтернет є гостим питанням міжнародного рівня. [26; 9].

Таким чином, можна зробити висновок що розвиток глобальних комп'ютерних мереж сприяє виникненню проблеми дотримання прав інтелектуальної власності. Адже, мережа цілковито складається із різноманітних інформаційних джерел, що містять у собі об'єкти авторського права. Всі вони надзвичайно уразливі, тому що в Інтернеті практично все знаходиться в режимі відкритого доступу та вільно копіюється. Тому, оскільки порушене питання є невирішеним в усьому світі, відповідному правовому регулюванню має передувати дослідження та узагальнення міжнародного досвіду. Про що можна говорити з впевненістю, це про необхідність підготовки проекту закону про порядок створення та організації діяльності засобів масової інформації в мережі Інтернет.

ВИСНОВКИ

Сучасне авторське право не дає однозначних відповідей на питання, що постали перед науковцями та практиками в результаті виникнення сучасних інформаційних технологій та функціонування Інтернету. Звикши мати справу з формами фіксації творів та маючи територіальний характер, авторське право в його теперішньому вигляді доводить свою нездатність належним чином регулювати суспільні відносини з приводу використання цифрового представлення творів та транскордонних комп'ютерних мереж.

Проведене дослідження надає можливість зробити висновок про справедливість наступних положень:

1. Всі категорії творів, зафіксованих в цифровій формі та поміщених на сайти в Інтернеті, відповідають критеріям охорони, встановленим авторсько-правовим законодавством більшості країн світу, і, таким чином, підлягають охороні авторським правом будь-якої з цих країн нарівні з творами, зафіксованими в більш традиційних формах, незалежно від виконання яких-небудь формальностей та факту опублікування.

2. Транскордонний характер Інтернету, цифрова форма закріплення розміщених в ньому творів та правовий нігілізм його користувачів сприяють масовим порушенням авторських прав в Інтернеті та значно ускладнюють здійснення авторами та їх правонаступниками своїх прав.

3. Попри загрози, які становлять інформаційні технології для володільців авторських прав на розміщені в Інтернеті твори, такі твори продовжують створюватися, в тому числі виключно для їх розповсюдження через Інтернет.

4. Всі майнові та немайнові права, що належать авторам та їхнім правонаступникам, в тій чи іншій мірі зачеплені функціонуванням Інтернету.

5. Розв'язати питання про зміст та об'єм авторських прав на розміщені в Інтернеті твори за умов транскордонного характеру цієї мережі та все більшої взаємозалежності країн можливо лише шляхом докладання спільних зусиль всіх зацікавлених сторін: держав, міжнародних організацій та організацій, що представляють як інтереси володільців авторських прав, так і інтереси споживачів.

6. Авторським правом дозволяється використання твору з дозволу автора чи його правонаступника та у ряді інших передбачених законами випадках. Дозвіл володільця авторських прав на використання твору може мати чітко виражений характер або припускатися, виходячи з таких факторів як необхідність, звичай та загальноприйнята практика, а також поведінка сторін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. 1996.-№30.

2. Конституція України Науково-практичний коментар Київ Видавничий ДІМ “Ін Юре” 2003.

3. Закон України “Про авторське право та суміжні права” від 23.12.1993 р.№ 3797-ХІІ із змінами внесеними згідно Закону № 2939-VІ від 13.01.2011 р.

4. Закон України “Про охорону прав на винаходи i кориснi моделi” від 15.12.1993 р № 3687 ХІІ//(ВВР, 1994, N 7, ст. 32 із змінами внесеними згідно Закону N 1256-VI вiд 14.04.2009.

5. Закон України “Про охорону прав на промисловi зразки” від15.12.1993 року N 3688-XII//ВВР, 1994, N 7, ст. 34 із змінами внесеними згідно Закону N 850-IV вiд 22.05.2003.

6. Цивільний кодекс України : Офіц. Текст: Прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 р: набирає чинності з 1 січня 2004 р.- К.: вид. паливода А.В.,2004.-336 с.

7. Цивільний кодекс України: Коментар // за заг. редакцією проф. Харитонова Є.О. та Доц.: Калітенко О.М.- Х.: ТОВ “Одіссей”, 2005

8. Цивільний кодекс України: Науковий практичний коментар/За заг. Ред. Є.О. Харитонової, Н.Ю. Голубєвої.-Всеукраїнська асоціація видавців “Правова єдність”, 2008-740 с.

9. Цивільний кодекс України : науково-практичний коментар / За заг. ред. Я.М. Шевченко.- К.: Концерн “Видавничий Дім “ ІН Юре”, 2005

10. Цивільне право України : навчальний посібник/ Р.О. Стефанчука. - К.: Наукова думка, 2004. - 448с.

11. Афанасьєва К.О. Авторське право: Практ. Посібник./-К.:Атіка, 2006.-с.201-201.

12. Антонов В.М. Інтелектуальна власність і комп'ютерне авторське право.-К.:КНТ, 2005-с.147.

13. Жаров В.О. Інтелектуальна власність в Україні: правові аспекти набуття, здійснення та зхист прав: Монографія.-Видавничий дім «Ін Юре»,2000.-188 с.

14. Потєхіна В. Використання міжнародного досвіду для становлення національного законодавства України у сфері охорони комп'ютерних програм в умовах глобалізації // Матеріали виступів міжнародної науково-практичної конференції "Правова охорона комп'ютерних програм. Концепція нового закону щодо охорони прав на комп'ютерні програми". - Київ, 2004.

15. Шемшученко Ю.С., Большицький Ю.Л. Інтелектуальна власність в Україні: проблеми теорії і практики: зб. наук. статей / За ред. Ю.С. Шемшученко, Ю.Л. Бошицького. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. - 424 с.

16. Крупчан О. О. Міжнародно-правові механізми охорони і захисту авторських прав // Питання розвитку права інтелектуальної власності. - 2010. - С. 109-110.

17. Черево Т.В. Інтелетуальна власність: Навчальний посібник.К.:Знання, 2008 р.

18. Галабала М. Фіксація доказів, що підтверджують порушення права інтелектуальної власності в мережі Інтернет. // Теорія і практика інтелектуальної власності. - 2009. - № 9. -С. 39-43

19. Голіцин Д. актуальні проблеми захисту авторського права в мережі Інтернет// Юридичний журнал.-2005.№ 5.

20. Іванов В. Правове регулювання Інтернет. Деякі аспекти // Свобода висловлювань і приватність. - 2002. - № 3. - С. 21-27.

21. Ієвіня О. “Охорона та захист прав виробників фонограм в Інтернеті” // Інтелектуальна власність. - 2005. - №9. - с. 13-20.

22. Кузнєцов К. “Захист інтелектуальної власності в Інтернеті” //Інтелектуальна власність. - 2004. - №8. - с. 6-10.

23. Романов Р. Інтернет в Україні в контексті відносин людини, суспільства та держави// Свобода висловлювань і приватність.-2002-№3 с. 4-20.

24. Паладій М. тенденції розвитку законодавства у сфері інтелектуальної власності // право України.-2002 № 2.

25. Рудник Т. В. Деякі проблеми питання захисту авторського права в Україні / Т. В. Рудник // Юридичний вісник. - 2009. - № 1. - С. 74-77.

26. Шарко Д. Проблема доказування порушень прав інтелектуальної власності у мережі Інтернет//Інтелектуальна власність.-2009,№7.

27. Юридична енциклопедія Том 1 Київ видавництво «Українська енциклопедія» Імені М.П.Бажана 2007 рік. 667 с.

28. Юридична енциклопедія Том 2 Київ видавництво «Українська енциклопедія» Імені М.П.Бажана 2007 рік..741 с.

Размещено на Allbest.ru