Главная
База знаний "Allbest"
Государство и право
Основоположні принципи соціально-правової держави: загальна теоретична характеристика
Основоположні принципи соціально-правової держави: загальна теоретична характеристика
Історія правової думки про соціально-правову державу, її характеристика та соціальне призначення, завдання та функції. Взаємодія особи і держави. Права людини в умовах правової соціальної держави. Проблеми реалізації принципів правової держави в Україні.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.03.2012 |
| Размер файла | 119,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
країн; гармонізації національного законодавства з міжнародним правом; для збору та дослідження інформації; проведення організаційної діяльності щодо забезпечення здійснення основних напрямів діяльності держави тощо.
Відповідно до свого характеру і змісту соціально-правова держава обирає методи здійснення функцій, серед яких: економічні (забезпечення економічної багатоманітності, обмеження монополізму і розвиток конкуренції, ліцензування, створення умов для інвестування тощо); соціальні (створення умов для благодійної діяльності, надання пільг і субсидій, захист прав споживачів, стимулювання виробництва товарів широкого вжитку та предметів першої необхідності тощо); переконання (стимулювання правомірної поведінки громадян, суб'єктів виробництва і підприємницької діяльності) та примусу (застосування юридичних санкцій до правопорушників).
Завданнями соціально - правової держави виступають:
1. врахування особливостей правових інститутів та процедур захисту прав людини, знання традицій, правових уявлень, особливостей соціальної психології і правосвідомості народу;
2. створення системи механізмів та процедур, що гарантують суб'єктивні права на основі об'єктивного, заснованого на праві, порядку державної діяльності;
3. конституційне закріплення та реальне забезпечення зв'язаності законодавця правами людини;
4. введення процедури попереднього контролю нормативно-правових актів з точки зору їх відповідності міжнародним стандартам у сфері прав людини;
5. створення такого механізму взаємодії людини і влади, за якого людина є не просто об'єктом команд і розпоряджень, а рівноправним партнером держави, що відповідно до закону бере участь у контролюванні діяльності владних структур;
6. створення умов, за яких конституційний принцип орієнтації на особистість стане реально діючим;
7. створення системи засобів правового, організаційного та морального характеру, що забезпечать глибоку повагу до прав і свобод людини у суспільстві;
8. підвищення рівня правової культури населення з метою їх обізнаності зі змістом наданих прав;
9. встановлення відповідальності посадових осіб за неефективне гарантування прав людини;
10. підвищення рівня наукового дослідження ідей прав та свобод людини;
11. підвищення ролі держави як засобу забезпечення загальносоціальних функцій у суспільстві;
12. формування громадянського суспільства, заснованого на засадах рівноправності;
13. подолання протистояння законодавчої та виконавчої влади;
14. підвищення ролі судових органів і основної ланки судової системи - Конституційного Суду;
15. підвищення ефективності Конституції як акта прямої дії;
16. вдосконалення механізмів та процедур захисту та забезпечення прав і свобод громадян. О.В. Зайчук, Н.М. Оніщенко - Теорія держави і права Академічний курс, Київ, глава 4 2006.С. 688
2.3 Взаємодія особи і держави
Відносини особи і держави будуються на встановленні такого балансу, при якому:
- особа мала б можливість безперешкодно розвивати здібності, задовольняти права, свободи і законні інтереси;
- держава одержувала б визнання і підтримку своєї діяльності з боку особи, яка виконує свої обов'язки і несе відповідальність за їх невиконання.
Вся величезна кількість теорій і поглядів, що існували в історії політико-правової думки і стосуються співвідношення "держава - особа", можна звести до двох підходів:
1) індивідуалістичний, особистий, гуманістичний (природно-правовий підхід). Цей підхід випливає із розуміння особи як цілі, держави - як засобу для досягнення мети. Його зміст - права належать людині від природи. Вона має їх незалежно від держави. Ці права є невід'ємними. Завдання держави і суспільства полягає в тому, щоб додержуватися цих прав, не допускати їх порушення; створювати умови для їхньої реалізації. Конкретні зміст і обсяг прав змінюються і розширюються в міру розвитку суспільства, самі ж фундаментальні права залишаються незмінними;
2) державний, статичний (юридико-позитивістський). Цей підхід випливає із розуміння держави як мети, а особи - як засобу для досягнення мети. Його зміст - свої права людина одержує від суспільства і держави, природа цих прав патерналістична; держава - джерело і гарант прав людини завдяки закріпленню їх у законі; право і закон не мають істотних відмінностей; права особи змінюються залежно від державної доцільності і можливості. Скакун О.Ф. Теорія держави і права (стр. 155): Підручник. - 2-е вид. - Харків: Консум, 2000. - 703 с
З юридично-позитивістським підходом багато в чому схожа марксистська теорія, яка схильна підкоряти права людини державній доцільності. Відмінність між ними полягає у тому, що марксизм орієнтований на соціально-економічну, класову детермінацію права (право - зведена в закон воля пануючого класу), а не на його раціональну самоцінність. При марксистському підході ставлення питання про права особи стає зайвим внаслідок розуміння особи як виразника сукупності суспільних відносин.
Якщо перший підхід є характерним для демократичних держав, то другий - для антидемократичних, тоталітарних. В СРСР (до середини 80-х років XX ст.) переважав статичний підхід до прав людини; для демократичного камуфляжу до законодавства (Конституції) було введено розділи про права, свободи та обов'язки особи. Лише в наші дні відбувається набуття справді демократичного уявлення про права людини. У відносинах "людина - держава" пріоритет належить людині, а держава та її структури (гілки державної влади - законодавство, управління та правосуддя) покликані підкорити свою діяльність охороні й захисту прав людини. У ст. З Конституції України записано: "Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави". Конституція України. (стр. 4) - К.: "Скіф" 2008р, стр. 44
Одну з основних ознак соціальної, правової держави - пов'язаність держави з правом - слід розуміти так, що права громадян не є дарованими державою, а мають власне обґрунтування. Вони об'єктивно існують від народження людини і є невідчужуваними від неї. Тому відносини особи та держави мають будуватися на основі їх зв'язаності взаємними правами, обов'язками і відповідальністю. Як громадянин є відповідальним перед державою, так і держава відповідальна перед громадянином.
Держава:
1. Гарантує кожному інформацію про його права і свободи.
2. Бере на себе обов'язок забезпечити права своїх громадян і забезпечує їх реальне здійснення.
3. Представляє громадянину свободу виявити себе в усіх галузях соціально-політичного життя, за винятком сфер, прямо застережених у законі.
4. Не має права обмежувати права і свободи громадянина, крім випадків, прямо передбачених законом.
5. Не має права притягати до відповідальності громадян за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
6. Не має права двічі притягати громадянина до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
7. Гарантує захист судом прав і свобод людини і громадянина.
8. Діє виключно в рамках закону, має встановлені конституцією чіткі межі своїх повноважень.
9. Відповідальна за неправомірні дії посадових осіб: перевищення влади, зловживання службовим становищем.
Правовий інститут відповідальності держави дозволяє створити додаткові стримування та противаги владі, зм'якшити її автократичні прояви, обмежити можливі зловживання за допомогою підкорення її закону. Створювані цим інститутом умови перетворюють владарювання на суспільне служіння, а не на привілей. Дотримання інституту відповідальності держави, її органів і посадових осіб перед людиною і громадянином є одним з основних показників правової спрямованості діяльності держави. Він виражає морально-юридичні засади у відносинах між державою як носієм влади і громадянином як учасником її здійснення.
10. Зобов'язана відшкодовувати за свій рахунок чи за рахунок органів місцевого самоврядування матеріальну і моральну шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Зокрема, відповідно до ст.55 Конституції України Конституція України. - К.: "Скіф" 2008р, стр. 13 суду надане повноваження переглянути рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб у разі їх оскарження. Тим самим створено механізм відповідальності держави перед людиною за свою діяльність.
11. Гарантує право громадянина звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ або до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, та ін.
Нині став на звичним зміст ст.2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, стр. 1-2; , відповідно до якої держава у виконання зобов'язань щодо захисту прав людини і громадянина:
а) забезпечує права всіх осіб, що знаходяться під її юрисдикцією, без будь-якої дискримінації;
б) відповідно до конституційної процедури законодавчого або Іншого характеру вживає заходів, що дозволяють здійснювати ці права;
в) надає кожному, чиї права порушені, процесуальні правові засоби для їх захисту;
г) розвиває можливості використання зазначених правових засобів, а також відповідає за дійовість їх застосування.
Особа, яка є громадянином держави, у свою чергу, не лише реалізує права, але й має обов'язки перед державою та своїми співгромадянами, відповідає за їх невиконання:
користується наданими їй правами у певних рамках, встановлених законом;
кожній з її свобод відповідає обов'язок, тому що користування свободою домислює утримання інших осіб від перешкоджаючих цьому дій. З метою захисту інтересів інших громадян і суспільства деякі її дії обмежуються законом;
здійснюється відповідальність будь-якого громадянина, незалежно від його посади і суспільного стану, за порушення конституції і законів тощо.
Як писав український правознавець Б. Кістяківський, "у правовій державі влада має бути організована так, щоб вона не придушувала особу; у ній як окрема особа, так і сукупність осіб - народ - мають бути не лише об'єктом влади, але й суб'єктом її". Скакун О.Ф. Теорія держави і права (стр. 158): Підручник. - 2-е вид. - Харків: Консум, 2000. - 703 с.
2.4 Права людини в умовах правової соціальної держави
Історія становлення та розвитку державності невіддільна від пошуку оптимальних параметрів взаємодії влади і людини. Нерівність правових позицій індивіда на ранніх етапах розвитку державності була свідченням обмеження свободи, відсутності демократії, низького рівня культури суспільства та нерозвинутості державності. Встановлення формальної правової рівності стало важливим історичним кроком до свободи, права, правової держави. Розвиток ідей та доктрин правової держави невіддільний від становлення уявлень про права людини, що у кінцевому рахунку стали тим центральним елементом, навколо якого розвивалися принципи правової держави. Утвердження громадянина як носія певних прав стало значним кроком на шляху пізнання свободи та духовної культури людства, що була зумовлена соціальною позицією класової структури соціально-неоднорідного суспільства. Права людини були прогресивні за своєю природою, створювали у громадян відчуття причетності до вирішення державних справ.
Ранньобуржуазні теорії верховенства права, правової держави, розподілу влад спиралися на теоретичні ідеї античних мислителів стосовно підкорення закону, забезпечення свободи, гуманістичної орієнтації держави. Для них характерною рисою є невіддільність прав людини від принципів правової держави. Поняття правової держави на ранніх етапах буржуазного розвитку означало обмеження її втручання в економіку та забезпечення особистої свободи індивіда у розпорядженні владою, у ринкових відносинах.
У кінці XIX - на початку XX ст. правова держава і у теорії, і на практиці набирає тих властивостей і характеристик, без яких цивілізоване суспільство не може існувати. У своєму становленні та розвитку права людини і правова держава є нероздільними. Верховенство, пріоритет прав людини є не лише якісною характеристикою правової держави, а й метою її діяльності. Значна цінність правової держави визначається тим, що вона виникає на шляху пошуку свободи і, у свою чергу, намагається бути її гарантом.
Правова держава є формою обмеження авторитаризму влади правами та свободами людини. Саме тому пріоритет прав людини по відношенню щодо держави є первинною ознакою правової держави. Всі інші її ознаки слугують здійсненню свобод та прав людини. Метою правової держави є забезпечення меж свободи індивіда, неприпустимість порушення рівня свободи, обмеженого правом, заборона порушення права та неможливість застосування силових засобів, не заснованих на праві. Розвиток суспільства зумовив можливість встановлення нових параметрів відносин між державою і особою, що пов'язувалися б з обов'язком держави приймати заходи із сприяння забезпечення "нового покоління" прав людини. Так, виникає ідея соціальної держави, що є новим станом розвитку правової держави у нових історичних умовах. Принцип соціальної держави у тій чи іншій формі відображений у конституціях багатьох держав. Він пов'язаний з необхідністю гарантувати економічні та культурні права населення. Питання про необхідність соціальної орієнтації держави, поступового гарантування прав "другого покоління" визнається міжнародним співтовариством. Однак можливості певної держави реально захищати права цієї групи залежать від стану розвитку економіки, оскільки соціальна функція може здійснюватися у повному обсязі за умови високого рівня економічного розвитку, що надає можливість перерозподіляти засоби та ресурси, зберігаючи свободу ринкових відносин і підприємництва.
Основними принципами соціально - правової держави є справедливість, гідність людини, відповідальність, подолання формально-юридичної рівності з метою усунення значних розбіжностей матеріальних статусів індивідів, їх реалізація можлива лише на основі вже сформованих та випробуваних на практиці принципів правової держави. Метою соціальної держави є не усунення нерівності, а "вирівнювання нерівності" шляхом ліквідації різниці у майновому становищі, підвищення соціального статусу індивіда та забезпечення реальності наданих йому прав. О.В. Зайчук, Н.М. Оніщенко - Теорія держави і права Академічний курс, Київ, глава 4 2006р.С. 688
Соціально - правова держава складається як результат реформ - економічних, політичних, правових та реальної зміни характеру взаємовідносин між суспільством, державою, особою. Таким чином, громадянське суспільство, дотримуючись правових норм, виступає за легітимізацію, законність усіх процесів і у суспільстві, і у державі. Вони поєднані через фундаментальну властивість - юридичну та соціальну захищеність особистості. Саме правова гуманістична держава - практичний інструмент забезпечення і захисту здоров'я, честі, гідності, свободи особистості, засіб боротьби із бюрократією, форма реалізації самоуправління і народовладдя.
Глибинні зміни в історичному розвитку сучасності спричинили появу ще одного суб'єкта - громадянського суспільства. Саме громадянське суспільство стверджує демократичні засади, гуманістичні принципи і цінності у стосунках між різними спільнотами. Воно довело свою цінність і для особи, і для суспільства. На даний час - це найоптимальніша форма суспільної організації, яка наділена гуманістичними та демократичними рисами. Як історично сформоване утворення, воно - середовище існування та активної діяльності людини, що надає гарантії для її захищеності і стабільності. Таке суспільство незалежне від держави, але взаємодіє із нею, утворює розвинуті правові відносини. “Громадянське суспільство - це середовище активного і вільного функціонування особи. Його мета - забезпечити людині гідний життєвий рівень, що передбачає матеріальний добробут, соціальну захищеність, політичну безпеку” Патей-Братасюк М. Громадянське суспільство: сутність, генеза ідеї, особливості становлення в умовах сучасної України. - Тернопіль, 1999. - (стр. 3) . У громадянському суспільстві громадяни з власної ініціативи покращують життя. Вони відстоюють свободи, права, що сприяють їхній самореалізації.
Лише на основі реалізації наведених вище завдань можливе забезпечення соціальних, економічних та культурних прав індивідів, формування демократичного правового суспільства на основі соціально-правової держави.
3. Проблеми реалізації принципів правової держави в Україні та шляхи їх вирішення
3.1 Формування та розвиток соціального права і соціального законодавства в Україні
В Україні за роки незалежності створені конституційно-правові засади функціонування правової державності та її основні механізми: закладені основи парламентаризму, реалізовано принцип поділу влади, створено Конституційний Суд, Вищу раду юстиції, Рахункову палату України. Тим самим сформовані основні структурні елементи правової держави, що дало можливість цивілізованого функціонування влади, її утримання від силового вирішення спорів і протиріч між її окремими гілками. Почалася реформа судової влади з тим, щоб досягти незалежності суду, перетворити його з каральної системи на ефективний засіб вирішення спорів.
Відбулись зрушення в оцінці прав і свобод людини, у їх конституційно-правовому регулюванні, намічено шляхи їх реалізації та створені відповідні правові механізми. Україна визнала юрисдикцію європейських інститутів захисту прав і свобод людини. Піддана глибокій трансформації національна система законодавства. Оновлена значна кількість правових інститутів, які забезпечують реалізацію прав і свобод громадян. Відбувся перегляд багатьох галузей законодавства на проголошених Конституцією України принципах. Особливих змін зазнало конституційне, цивільне, адміністративне, кримінальне, земельне законодавство. Прийнята більшість кодексів, у тому числі Цивільний, Кримінальний, Земельний, Митний, Бюджетний, Сімейний, Господарський та інші. Визначені нові засади місцевого самоврядування, органів виконавчої влади, Кабінету Міністрів України, прийняті основні виборчі закони, закладені правові основи статусу Автономної Республіки Крим. Прийняті закони, що визначають статус Збройних Сил України, регулюють питання національної безпеки, захисту державного кордону, діяльності правоохоронних органів. Створена основа для плідного функціонування так званого "третього сектора", тобто громадських організацій, як одного з найважливіших елементів громадянського суспільства. Забезпечена ідеологічна і політична свобода, вільна діяльність політичних партій.
Однак більшість ознак української правової державності мають формальний характер, а побудувати соціально - правову державу лише за формальними ознаками неможливо. Без органічного поєднання легітимної влади із забезпеченою у суспільстві свободою, без ефективного функціонування поділеної влади з дотриманням її окремими гілками вимог закону і забезпечення верховенства закону в діяльності держави та усіх сферах суспільного життя, законотворення - з відповідністю самих законів суспільній етиці правова державність залишиться формальним лозунгом, недосяжною мрією.
Фундаментом, передумовою соціально - правової державності є формування громадянського суспільства, у якому був би забезпечений вільний і всебічний розвиток кожної особистості, суспільства, у якому функціонували б демократичні громадські інститути, що забезпечують свободу слова та інформації, гарантують силою громадської думки і суспільної моралі вільні вибори, наявність легальної опозиції та багатопартійність і цим самим унеможливлюють узурпацію влади.
Побудова соціально - правової держави глибоко пов'язана також зі зміцненням демократичних традицій функціонування державної влади. Ці традиції ще лише формуються і досягнення усталеності у здійсненні влади є довготривалим процесом. За умови збереження вільних виборів, демократичного політичного режиму, свободи преси, формування поваги до прав і свобод громадян з боку держави та її посадових осіб дані традиції, безперечно, сформуються. І варто сподіватись, що саме вони стануть чи не найбільшою запорукою правової держави та її спадкоємності. О.В. Зайчук, Н.М. Оніщенко - Теорія держави і права Академічний курс, Київ, глава 7 2006 р.С. 688
Побудова реальної соціально - правової держави значною мірою залежить від рівня соціально-економічного розвитку країни, накопичення матеріальних благ, що давало б можливість здійснення ефективної соціально-економічної політики, забезпечення соціально-економічних прав громадян. Адже не випадково поняття правової держави є невід'ємним від поняття соціальної держави. О.В. Зайчук, Н.М. Оніщенко - Теорія держави і права Академічний курс, Київ, глава 7 2006р., С. 688 Прогнозувати перспективу успішного розвитку України можна тільки на шляхах оптимального поєднання принципів правової державності, демократизму, соціальної державності.
3.2 Соціокультурні фактори розвитку соціально - правової держави
Поняттям "соціальна держава" охоплюється надзвичайно складне і багатомірне явище сучасності. Важливим є той факт, що явище соціально - правова держава аж ніяк не є чимсь статичним, "завмерлим", "закостенілим", таким, що набуло певної форми раз і назавжди. Навпаки, соціальна держава перебуває у стані постійної трансформації. При цьому її розвиток бачиться доволі нерівномірним: історії відомі як періоди прискорення темпів розвитку соціальної держави, так і їх уповільнення.
На думку І.В. Яковюка, оскільки виникнення та еволюція соціальної державності обумовлені відповідними потребами громадянського суспільства, які з часом змінюються, то в процесі її становлення доцільно виділяти певні етапи, що є додатковим свідченням поступального характеру розвитку теоретичної конструкції соціальної держави. Достатньо обґрунтованим слід вважати підхід, згідно з яким в історії соціальної держави виділяють шість етапів (кожний з яких мав певні фактори розвитку соціально - правової держави):
1. Етап передісторії становлення соціальної держави (1800-1880 рр.).
2. Початок розбудови соціальної державності (1880-1914 рр.).
3. Етап, пов'язаний із розширенням соціальної діяльності держави (1918-1960 рр.).
4. Етап прискорення темпів розвитку соціальної держави (1960-1975 рр.).
5. Етап уповільнення темпів розвитку соціальної державності (з 1975 р.).
6. Сприйняття постсоціалістичними країнами концепції соціальної держави. При цьому варто зазначити, що початок сучасного, шостого етапу небезпідставно пов'язується зі сприйняттям концепції соціальної держави постсоціалістичними країнами, у тому числі Україною.
Отож, варто приділити особливу увагу аналізу сучасних напрямів розвитку соціальної держави, зокрема тих, які пов'язані із формуванням соціального права і, відповідно, соціального законодавства; із розгортанням діяльності держави щодо забезпечення соціального партнерства, розширенням участі недержавних неприбуткових організацій (об'єднань) та приватного бізнесу у виконанні функцій соціальної держави у гуманітарній сфері.
3.3 Роль правової культури у формуванні соціально-правової держави
Для формування правової держави потрібен високий рівень загальної і правової культур. Культура, як напрацьована людством сума духовних і матеріальних цінностей прямо впливає на характер політичних інститутів. Суспільство високої культури несумісне з тоталітарною владою, оскільки вона, як правило, персоніфікується в харизматичному вожді, якому сприяє нерозвинена свідомість мас. Щиру волю, волю від догм і стереотипів, дають тільки знання, культура. Остання ґрунтується на принципах вільної особистості, автономії її від влади. Тоталітаризм тримається на ідолопоклонстві, свого роду язичестві і тільки тому багато правителів усіляко противилися поширенню освіти і культури. Якщо не буде прогресувати масова й індивідуальна культура, не тільки правова реформа, але і всяка інша приречена на чи провал і, у всякому разі, на однобокість. Усяка держава, що вирішила серйозно рухатися по шляху волі, не повинна заощаджувати на культурі, утворенні, тому що давно сказано, що скупий платить двічі. Правова держава припускає і визначений рівень індивідуальної і суспільної моральності. Правова держава ґрунтується на праві, що об'єктивно має потребу в моральному обґрунтуванні. Право регулює не всі суспільні відносини, а тільки ті з них, що являють собою найбільшу суспільну значимість. Прошарки, вільні від правового опосередкування, займають інші соціальні регулятори, насамперед моральні норми. Великі проблеми виникають у тому суспільстві, де в праві і моральності бачать лише перешкоди. Зміцнюючи моральність, суспільство зміцнює право, і навпаки. Правова культура включає стан законності в суспільстві. Найважливішими її критеріями є ступінь правового закріплення вимог законності в системі законодавства, реальність їх здійснення. Для забезпечення законності важливо, щоб у суспільстві ефективно функціонувала система правової освіти та виховання населення, зокрема державних службовців. Скакун О.Ф. Теорія держави і права Підручник. - 2-е вид. - Харків; (стр. 509-511) Консум, 2000. - С. 703;
Лише так можна скоротити шлях до соціально - правової держави тобто дотримуючись правової культури.
Висновки
Соціальна правова держава - це політична організація суспільства, у якому право пов'язує і підкоряє собі державну владу, а основні права особи та її соціальна безпека складають зміст свободи, заснованої на законах, які приймаються і піддаються зміні законним шляхом. Соціально-правова держава не може існувати без стабільного економічного підґрунтя, яке теж з'являється не за один день і без якого неможливе втілення соціальних проектів, спрямованих на задоволення інтересів суспільства.
Інститут соціальної держави має соціокультурні та ідейні витоки в європейській традиції природного права. У межах європейського дискурсу поступово розширювався простір особистої та громадянської свободи людей, утверджувались виміри правової та соціальної свободи. Сучасні версії соціальної держави намагаються відійти від бюрократичного державного втручання в економіку, соціальну сферу, допомагаючи найбільш злиденним в економічному плані прошаркам - відстоюють права людини та громадянського суспільства в цілому, сприяють підвищенню відповідальності громадян за долю держави. Маємо унікальну специфіку формування та розвитку держави загального добробуту в європейській традиції, яка значною мірою вплинула на сучасні європейські процеси. Соціальні європейські ідеї є дуже актуальними для сучасної України, яка силою історичних обставин та безвідповідальності своєї політичної еліти тривалий час існувала поза європейськими процесами. Європейське майбутнє нашої держави можливе лише на основі інтеріоризації базових ідей та практики європейського правового суспільного розвитку - соціально-правової держави та громадянського суспільства.
Соціально - правова держава повинна створити всі можливі передумови для того, аби її громадяни мали реальну змогу забезпечити себе та членів своєї сім'ї усім необхідним, не вдаючись до державної опіки. І лише ті особи, котрі не можуть - з тих чи інших об'єктивних, не залежних від них причин (скажімо, унаслідок хвороби, непрацездатності за віком) - утримувати себе, повинні одержувати від держави достатню допомогу, щоб мати змогу вести гідний людини спосіб життя.
Виконання цих завдань неможливе без визнання права приватної власності на засоби виробництва та ринкових засад в економіці. Водночас з метою подолання негативних моментів функціонування "вільного" ринку економічною основою соціальної держави повинно бути не просто ринкове господарство, а господарство соціально - орієнтоване.
У повному обсязі ознаки соціальної держави можуть бути притаманними лише державі так званого соціально-демократичного типу. Розвинена соціальна держава як держава такого типу, виконує усі функції останньої. Але специфічними функціями, в яких виражається, власне, "соціальність" держави, є наступні:
1. соціально-активізуюча - сприяння економічній активності працездатних осіб;
2. соціально-правозабезпечувальна - забезпечення реальних гарантій здійснення економічних, соціальних і культурних прав усіх громадян;
3. узгоджувальна, "консенсусна" - зміцнення соціального миру у суспільстві.
Отже, соціально-правова держава, яка на протязі століть була й залишається ідеалом людства може бути побудована лише за умови законодавчого закріплення, створення відповідних економічних засад, формування суспільної свідомості. Саме за цими напрямками повинна будуватися політика кожної країни для втілення в життя засад, проголошених Конституціями.
Список використаної літератури
1. Конституція України. - К.: "Скіф", 2008 - С.44;
2. Конституційне право України. / За ред. В.Ф. Погорілка. - К., 1999. - С.325;
3. Андрусяк Т.Г. Теорія держави і права / Фонд сприяння розвитку укр. правової думки та пропаганди державницьких традицій "Право для України". - Львів, 1997. - 200с;
4. Вольман Г. Чем объяснить стабильность политического и экономического развития Федеративной Республики Германии // Государство и право. 1992. № 11. С.134-136;
5. Гегель. Філософія права.М., 1990.332 С;
6. Дюги Л. Социальное право, индивидуальное право и преобразование государства.М., 1909.145 С;
7. Єрмоленко Д. Співвідношення соціальної та правової держави. // Підприємство, господарство і право. - 2001. - №8. - С.94-102;
8. Завадский С. „Государство благоденствия”. Доктрина и практика. - М., 1966. - С.170-181;
9. О.В. Зайчук, Н.М. Оніщенко - Теорія держави і права Академічний курс, Київ, глава 2006р., С.688;
10. Кант И. Сочинения на немецком и русском языках. Т.I. - М., 1994. - с.285;
11. Кистяковский Б.А. Государство правовое и социалистическое. // Вопросы философии. - 1999. - №6. - С.143-152;
12. Основи теорії права: Навчальний посібник / А.А. Нечитайленко - Харків, 1998;
13. Малько А.В. Государство: проблемы правового ограничения. - Саратов, 1994. - С.73-87;
14. Мальцев Г.В. Буржуазний єгалитаризм М, 1984, С.260;
15. Новгородцев П. Кризис современного правосознания. - М.246 С;
16. Основи теорії права: Навчальний посібник/ А.А. Нечитайленко - Харків, 1998;
17. В.Ф. Опришко, Ф.П. Шульженко, С.І. Шимон та ін.; За заг. ред. В.Ф. Опришка, Ф.П. Шульженка. - К.: КНЕУ, 2003. - 767 с.;
18. Патей-Братасюк М. Громадянське суспільство: сутність, генеза ідеї, особливості становлення в умовах сучасної України. - Тернопіль, 1999.;
19. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник. - К., 1997. - С.520;
20. Рабінович П.М. Соціальна держава // Мала енциклопедія етнодержавознавства /НАН України, Інститут держави і права ім.В.П. Корецького. - К., 1996. - С.431;
21. Скакун О.Ф. Теорія держави і права Підручник. - 2-е вид. - Харків: Консум, 2000. - С.703;
22. Теория государства и права. Курс лекций. /Под ред.Н.И. Матузова и А.В. Малько. - М., 1997. - С 275;
23. Теория государства и права. Підручник /Под ред. Корєльского В.М. і Перевалова - М. 1999;
24. Шульга А.Н. Теория государства и права. Пособие для подготовки к государственному экзамену по ТГП. - Х., 2000. - 132 С;
25. Шульженко Ф.П. Історія політичних і правових вчень: Підручник/ Ф.П. Шульженко. - К. Юрінком Інтер, 2004;
26. Загальна декларація прав людини от 10 декабря 1948 года;
27. Всеобщая декларация прав человека. - М., 1989;
28. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права. Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. - К., 1995.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Історія ідеї соціальної держави. "Новий курс" Рузвельта. Співвідношення держави і особи, загальна характеристика. Правовий статус, свободи, головні обов’язки та гарантії особи. Характеристика основних шляхів формування правової держави її в Україні.
курсовая работа [44,0 K], добавлен 29.11.2011Основні концепції правової держави. Ідея правової держави як загальнолюдська цінність. Вихідні положення сучасної загальної теорії правової держави. Основні ознаки правової держави. Шляхи формування правової держави в Україні.
курсовая работа [31,5 K], добавлен 04.06.2003Методологічні аспекти дослідження сутності та призначення соціальної держави, її завдання, ознаки та функції. Взаємозв'язок правової й соціальної держави. Проблеми будівництва соціальної держави в Україні, соціальні права громадян в умовах її формування.
курсовая работа [55,3 K], добавлен 08.02.2011Історія виникнення та розвитку правової держави. Сутність поняття та ознаки громадянського суспільства. Розвиток громадського суспільства в Україні. Поняття, ознаки та основні принципи правової держави. Шляхи формування правової держави в Україні.
курсовая работа [120,0 K], добавлен 25.02.2011Виникнення і реалізація ідеї правової держави, її ознаки і соціальне призначення. Основні напрями формування громадянського суспільства і правових відносин в Україні. Конституція України як передумова побудови соціальної і демократичної держави.
курсовая работа [52,3 K], добавлен 13.10.2012Поняття держави в історії політико-правової думки, погляди вчених та порівняльна характеристика концепцій про сутність і соціальне призначення держави. Держава як знаряддя досягнення в соціально неоднорідному суспільстві соціального компромісу й згоди.
курсовая работа [39,1 K], добавлен 09.05.2010Характеристика застарілої концепції держави як демократичної, правової і соціальної спільноти. Доповнення теоретичних уявлень про сучасну державу екологічним концептом. Розгляд образу естетичної держави як відповіді на духовно-естетичні потреби людини.
статья [32,9 K], добавлен 11.09.2017Поняття громадянського суспільства. Історія розвитку громадянського суспільства. Аналіз проблем співвідношення соціальної правової держави і громадянського суспільства (в юридичному аспекті) насамперед в умовах сучасної України. Межі діяльності держави.
курсовая работа [84,9 K], добавлен 18.08.2011Особливості та принципи забезпечення конституційних прав людини (політичних, громадянських, соціальних, культурних, економічних) у кримінальному судочинстві Україні. Взаємна відповідальність держави й особи, як один з основних принципів правової держави.
реферат [36,1 K], добавлен 21.04.2011Поняття, передумови виникнення та соціальна сутність держави. Співвідношення суверенітету народу, нації та держави. Історичні типи держав, їх загальна характеристика. Основні функції української держави. Сутність правової держави (Б. Кістяківський).
курсовая работа [41,1 K], добавлен 23.11.2010
