Договір про надання послуг

Договір доручення, основним змістом якої є угода про представництво, і є, по суті, договором про представництво, предметом якого є юридичні дії фізичних та юридичних осіб, що представляють собою послугу, яка виявляється повіреним від імені довірителя в інтересах останнього і для нього.

Важливим завданням при розгляді договору доручення є визначення юридичних дій, які входять в предмет. Необхідно співвіднести поняття «угода» і «юридичні дії», при цьому, не підміняючи одне поняття іншим. Таким чином, до останніх крім дій, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних правий і обов'язків (тобто угод) будуть відноситися і інші дії, що мають юридичне значення для сторін.

Крім того, слід зазначити, що крім юридичних дій повірений має право здійснювати і фактичні дії, які не змінять при це суті договору доручення і будуть носити субсидіарний характер по відношенню до юридичних, так як виконання юридичних дій повіреним, як правило, супроводжується і його фактичним участю . Наприклад, повіреному може бути доручено не тільки придбати автомобіль, але у разі виникнення такої необхідності відремонтувати його. Наявність подібного роду фактичних дій, при цьому не змінює суті правовідносини, тому що правова природа договору визначається його основною метою, а не супутніми їй моментами.

Певна специфіка відносин за дорученням полягає в двокомпонентної природі доручення, тобто наявності «зовнішнього» і «внутрішнього» правовідносини. До першого відноситься довіреність, яка регулює відносини між повіреним і третіми особами, а до другого - сам договір доручення, який регулює відносини безпосередньо між довірителем і повіреним. Подібний синтез відносин за дорученням актуальний для вирішення питання про достатність виникнення відносин по представництву при наявності однієї лише довіреності або договору доручення.

Дана диференціація відносин за дорученням обумовлює, в тому числі й особливості форми договору доручення, яка відповідно до законодавства встановлюється досить диспозитивно. Виходячи з чого, відносини за дорученням можуть бути оформлені трьома способами: 1) договором; 2) договором і довіреністю, 3) довіреністю, кожен з яких при цьому має свої власні особливості. У випадках, коли відносини за дорученням оформляються двома документами одночасно (договором і довіреністю) можуть виникнути протиріччя між їхніми змістами.За таких обставин слід вирішити питання пріоритету одного документа над іншим, який правильніше буде віддати довіреності з метою захисту інтересів найбільш уразливих учасників правовідносини - третіх осіб.

Виходячи з того ж принципу захисту третіх осіб, було б доцільно за деякими категоріями договорів доручення передбачити законом необхідність укладення нотаріально посвідченого договору доручення. Наприклад, у випадках, коли за договором доручення повірений уповноважується довірителем на укладення угоди, яка за законодавством вимагає державної реєстрації або нотаріальному посвідченню.

Процедура укладення договору доручення теж залежить від його форми (договір доручення та довіреність; тільки довіреність), таким чином, може представляти собою наступні дії: оферта та акцепт при підписанні з додатковим дією в рамках акцепту у формі видачі довіреності або відповідно видача довіреності як письмова оферта і акцепт у формі конклюдентних дій повіреного.

Деяку специфіку має і суб'єктний склад договору доручення, а саме розмежування договорів доручення з участю суб'єктів підприємницької діяльності та без них. Як наслідок, визначення питання правоздатності і дієздатності як фізичних, так і юридичних осіб, в тому числі можливості існування договору доручення, одна із сторін у якому - недієздатна особа. У випадку з недієздатністю довірителя фізичної особи думки юристів теоретиків розділяються. Є прихильники вважати такий правовідносини класичним виглядом законного представництва, в той же час має місце точка зору, яка говорить про наявність у такому випадку «подвійного представництва», тобтозаконний представник недієздатного укладає від імені останнього договір доручення, в якому довірителем є недієздатний, і від його імені виступає повірений при вчиненні юридичних дій.

Особливість припинення відносини за дорученням пов'язана з терміном існування повноваження, яким довіритель наділяє повіреного, як правило, фіксується в дорученні. Деякі складнощі можуть виникнути у разі невідповідності термінів повноважень зазначених у дорученні і самому договорі доручення. У такому випадку знову слід було б віддати перевагу терміну, зазначеного в довіреності, так як вона покликана оформляти «зовнішнє відношення», а саме дії повіреного з третіми особами. У той же час щодо строку виконання договору доручення слід зауважити, що він не може перевищувати терміну повноважень, закріплених у довіреності [9].

Нарешті, досить значимою, хоча і дискусійною в юридичній доктрині характеристикою договору доручення є його фідуціарний природа, яка визначає принцип особистого виконання договору, проте з передбаченням можливості передоручення. У той же час слід зауважити, що принцип особистого виконання поширюється на здійснення юридичних дій, тим самим надається можливість залучення третьої особи для виконання фактичних.

Фідуціарні, в тому числі визначає, спосіб укладання договору доручення, а саме безоплатного договору. Незважаючи на відсутність формальної заборони в законодавстві на заборону укладення договору доручення на торгах, правова природа договору доручення свідчить про неможливість застосування таких способів для його укладення. По-перше, безплатний договір доручення не має ціни, тому немає підстав для його здійснення через аукціон. По-друге, фідуціарні характер договору доручення виключає можливість укладення його на торгах, так як особисто-довірчий характер договору передбачає особливу увагу на особистість контрагента, на наявність довіри між сторонами.

Цілий ряд особливостей має відшкодувальний, підприємницький договір доручення, тобто договір доручення на комерційне представництво. Відносини за комерційним представництву характеризуються більшою свободою в діях повіреного (наприклад, відступ від вказівок довірителя без попереднього отримання його згоди) з одночасним пред'явленням до нього підвищених вимог. Наприклад, через застосування такого договору у сфері підприємницької діяльності, цілями якої в першу чергу є отримання прибутку, дострокове розірвання договору доручення може призвести до дуже істотних матеріальних втрат, внаслідок чого і до цивільно-правової відповідальності винної сторони.

Підводячи підсумки роботи, слід підвести висновки і звернути увагу на те, що існує об'єктивна необхідність у проведенні деяких заходів, запропонованих вище, щодо вдосконалення законодавства у сфері регулювання відносин за дорученням [18].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Борисова В.І. Цивівльне право: підруч.: у 2 т. / В.І. Борисова, Л.М. Баранова, Т.І. Бегова - Х.: Право, 2011. Т.1. - 656 с.

2. Брильов А. Договір доручення: що нового? / Андрій Брильов - Бухгалтерія. 2004. - 79 c.

3. Домбрутова А. Договір доручення за новим Цивільним кодексом України А. Домбрутова - Юридичний вісник України, 2003. - № 45. 233 c.

4. Дроздова Н.В. Договір про надання фінансових послуг у цивільному праві України: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.03.03. - К, 2005. -

23 с.

5. Збірник рішень та практики Вищого господарського суду України. - К., 2007 - № 1. - 114c.

6. Иоффе О.С. Обязательственное право. - М.: Юрид. лит., 1975. - 872 с.

7. Иоффе О.С., Толстой Ю.К. Новый Гражданский кодекс РСФСР. - Л., 1965.

8. Конституция и законодательные акты /Под ред. Ю.П. Урьяса. -- М., 1991.Французская Республика. Конституция и законодательные акты / Под ред.В.А. Туманова. -- М., 1989.

9. Конституція (основний закон) України (від 28 червня 1996 р.) /Відомості Верховної Ради України. 1996. - № 30. - 141c.

10. Типові форми юридичних документів / Укл. Є. О. Харитонов, В. М. Зубар, А. Л. Ткачук, Т. Є. Харитонова. -Харків: Одіссей, 2003. -319 с.

11. Урусова Г. Договір доручення : укладання та виконання/ Г. Урусова / Бизнес. - 2003. - № 20: Бухгалтерія. - 88 c.

12. Федорченко Н.В. Договір доручення і діяльність адвоката / Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 19. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. - 345 с.

13. Федорченко Н.В. Зміст договору дорученняДержава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 19. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. - 53 с.

14. Харитонов Є.О. Коментар до Цивільного кодексу України /

Є. О. Харитонов, О. М. Калітенко - Х.: Одиссей. 2003. - 856 с.

15. Хессе К. Основы конституционного права ФРГ. - М, 1981. - 228 c.

16. Хілінський Ю. Договір доручення/ Ю. Хілінський / Все про бухгалтерський облік. - 2003. - 27 c.

17. Цивільне право / Упор. Катерина Манжул; КДПУ ім. В. Винниченка. -Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка. -2004 (У схемах). - 2004. -114 с.

18. Цивільний Кодекс України від 16.01.2003 N435 - IV /Голос України. 2003. - 13 березня (№ 47-48). - 556 с.

19. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. -- К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. - Ч. 1. - 692 с.

20. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. -- К.: Артек, Вища шк., 1998. -- 264 с.

21. Шаповал В.Н. Британская конституция: политико-правовой анализ. -- К., 1991.

22. Шаповала В.М. Конституції нових держав Європи та Азії / За ред. В.М. Шаповала. -- К.,1996. Мексиканские Соединенные Штаты. Конституция и законодательные акты /Под ред. О.А. Жидкова. -- М., 1986.

23. Шевченко Я.М. Цивільне право України. Академічний курс: Підручник: Загальна частина. У 2 т. Т. 1. - К.: Концерн Видавничий дім „Ін Юре”, 2003. - 520 с.

24. Шевченко Я.М. Цивільне право України. Академічний курс: Підручник: Особлива частина. У 2 т. Т. 2. - К.: Концерн Видавничий дім „Ін Юре”, 2003. 408 с.

25. Шимон С.І. Цивільне та торгове право зарубіжних: Навч. посіб.. - К.: КНЕУ, 2004. - 220 с.

Размещено на Allbest.ru