Якщо вище зазначені аспекти існування такої системи пільг суддів вищих спеціалізованих судів перекласти на українські реалії, то на нашу думку вони є невиправданими, через достатньо високий рівень заробітної платні та соціального забезпечення. Такі пільги лише створюють умови невиправдано високих витрат на утримання суддівського апарату.

Крім того, під час службового відрядження судді вищих спеціалізованих судів користуються правом бронювання місць у готелях і на всіх видах транспорту, а також позачергового придбання проїзних документів. Ця норма, є характерною для правового статусу державного службовця загалом. Як і норма за якою суддям, а також суддям, які перебувають у відставці, органом, що їх обирав, видаються посвідчення, зразки яких встановлюються Кабінетом Міністрів України. Посвідчення судді дає право безперешкодного входу у приміщення державних органів влади і управління, органів місцевого і регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій [9].

Суддя і члени його сім'ї мають право на безплатне медичне обслуговування в державних закладах охорони здоров'я. Члени сім'ї судді обслуговуються в тих медичних закладах, де обслуговується суддя. Суддям за рахунок державного бюджету, а членам їх сімей за власний рахунок щорічно надається путівка на санаторно-курортне лікування. Ці права зберігаються за ними і після виходу судді у відставку або на пенсію.

Цікавими та досить незрозумілими з точки зору проблеми соціальної рівності представляються існуючи елементи системи соціального захисту суддів вищих спеціалізованих судів. Так, життя і здоров'я суддів підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок державного бюджету на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою. У разі загибелі (смерті) судді, що сталася у зв'язку з виконанням відповідно до закону службових обов'язків, сім'ї загиблого виплачується одноразова страхова сума за рахунок страхових платежів по обов'язковому державному особистому страхуванню суддів в розмірі десятирічного грошового утримання за останньою посадою. За сім'єю загиблого зберігається право на отримання і придбання жилого приміщення на умовах і підставах, які мали місце до загибелі судді, незалежно від стажу його роботи.

У разі заподіяння судді вищого спеціалізованого суду у зв'язку з виконанням відповідно до закону службових обов'язків каліцтва чи іншого стійкого ушкодження здоров'я, що виключає можливість продовження професійної діяльності, йому виплачується одноразова страхова сума за рахунок страхових платежів по обов'язковому державному особистому страхуванню суддів в розмірі п'ятирічного заробітку. Крім того, йому щомісячно виплачується компенсація в розмірі різниці між втраченим заробітком і призначеною пенсією без врахування одноразової страхової суми. За ним також зберігається право на отримання і придбання жилого приміщення відповідно до положень статті 44 цього Закону, незалежно від тривалості роботи на посаді судді. Коли заподіяне каліцтво чи інше пошкодження здоров'я не призвело до стійкої втрати працездатності, виплачується одноразова страхова сума за рахунок страхових платежів по обов'язковому державному особистому страхуванню суддів в розмірі річного заробітку.

У разі загибелі (смерті) судді вищого спеціалізованого суду, в тому числі судді у відставці, внаслідок тілесного ушкодження чи іншого ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням відповідно до закону службових обов'язків, непрацездатним членам сім'ї, що перебували на його утриманні, щомісячно виплачується компенсація в розмірі різниці між частиною заробітку загиблого, що припадала на їх частку, і призначеною пенсією у зв'язку з втратою годувальника без урахування одноразової допомоги. Збитки, заподіяні знищенням або пошкодженням майна судді чи членам його сім'ї і близьким родичам у зв'язку з виконанням відповідно до закону суддею службових обов'язків, відшкодовуються державою в повному розмірі. Виплата відповідних сум провадиться за рахунок державного бюджету [11].

Пенсія чи довічне грошове утримання судді вищого спеціалізованого суду виплачується йому повністю незалежно від заробітку, одержуваного після виходу у відставку, або на пенсію. Різниця між розміром пенсії, на яку має право особа відповідно до цього Закону, та розміром пенсії, призначеної в солідарній системі відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Досить особливі механізми правового регулювання має передбачене законодавством право судді на відставку. Вище ми вже згадували про причини відставки, однак тут слід більш детально зупинитися саме на аспектах матеріального та соціального характеру цього питання.

Так, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків. За суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку. Судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку. Судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кофжний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

До стажу роботи, що дає право на відставку судді вищого спеціалізованого суду та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат, встановлених законодавством) не може перевищувати десяти тисяч гривень на місяць [9].

Призначення і виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється органами Пенсійного фонду за рахунок коштів державного бюджету. У разі смерті особи, яка одержувала щомісячне довічне грошове утримання, особам, які здійснили її поховання, виплачується допомога на поховання у розмірі двомісячного щомісячного довічного грошового утримання, яке склалося на момент смерті.

Виплата щомісячного довічного грошового утримання судді вищого спеціалізованого суду у відставці припиняється у разі:

– винесення кваліфікаційною комісією суддів рішення про припинення відставки судді;

– визнання судді безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

– смерті судді;

– подання ним заяви про припинення виплати щомісячного довічного грошового утримання;

– призначення пенсії;

– настання підстав, передбачених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Судді, звільненому з посади у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, пенсія призначається на загальних підставах. За суддями, що перебувають у відставці, зберігається право на медичне обслуговування в тих медичних закладах, в яких вони перебували на обліку, право на безплатний проїзд у громадському транспорті (крім таксі).

Відставка судді припиняється рішенням кваліфікаційної комісії суддів за місцем проживання судді чи його попередньої роботи внаслідок:

– повторного обрання на посаду судді;

– вчинення проступку, несумісного із званням судді;

– винесення обвинувального вироку, що набрав законної сили, а також у разі закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав за згодою судді;

– втрати громадянства України.

Суддям, відставку яких припинено, виплачується пенсія на загальних підставах.

Висновки

Закон передбачає створення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який відтепер нарівні з Вищим господарським судом України і ВАСУ функціонуватиме як суд касаційної інстанції. Водночас повноваження ВСУ обмежуються переглядом справ з двох підстав: неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах; та у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. У світлі березневого рішення КСУ створення ВССУ вважаємо виправданим, бо нарешті чіткіше і логічніше постає образ судової системи України, в системі судів загальної юрисдикції у котрій чітко окреслена спеціалізація судів, на чолі кожної з якої стоїть відповідний вищий спеціалізований суд: ВГСУ, ВАСУ і ВССУ. Над ними мав би стояти ВСУ як найвищий суд загальної юрисдикції. Однак тепер ВСУ є лише де-юре найвищим, бо його повноваження суттєво і невиправдано зменшені. Так, звернімо увагу, що питання про допуск справи до провадження ВСУ вирішується відповідними вищими спеціалізованими судами. Таким чином, фактично ВГСУ, ВАСУ і ВССУ будуть самі вирішувати необхідність перегляду їх же рішень ВСУ. Вважаємо, що це порушує принцип nemo esse debet judex (ніхто не може бути суддею у власній справі).

Невиправданим є позбавлення права ВСУ на проведення узагальнення судової практики і прийняття рішень з цього питання. Віднині відповідними повноваженнями наділені лише вищі спеціалізовані суди.

Водночас, позитивним є визначення обов'язковості рішень ВСУ, прийнятих за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих само норм матеріального права у подібних правовідносинах, для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правові акти, що містять зазначену норму права, та для всіх судів України. Відповідна норма, за умови надання вищими спеціалізованими судами можливості ВСУ реально здійснювати правосуддя, забезпечить однакове застосування норм права не лише судами, а й органами державної влади. Однак вважаємо за необхідне передбачити в повноваженнях ВСУ забезпечення однакового застосування норм матеріального, а також процесуального права.

Таким чином, вважаємо, що у своїх намірах скорочення повноважень ВСУ законодавець пішов надто далеко, і тепер ВСУ можна назвати найвищим судом загальної юрисдикції лише умовно, бо судова влада і повноваження сконцентровані навколо вищих спеціалізованих судів, які в деяких аспектах є «вищими» за ВСУ.

Судді вищих спеціалізованих судів мають для здійснення правосуддя повноваження, передбачені законами України, наприклад вчиняють процесуальні дії з метою ефективного та швидкого розгляду справ тощо.

Окрім цього у своїй професійній діяльності судді зобов'язані:

1) при здійсненні правосуддя дотримуватись Конституції і Законів України, забезпечувати повний, всебічний і об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням установлених законом термінів;

2) дотримуватись політичного нейтралітету, не займати інші оплачувані посади, а також додержуватись службової дисципліни і розпорядку роботи суду;

3) Не розголошувати дані, що становлять державну, військову, службову, комерційну і банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян й інші відомості, про які вони довідалися при розгляді справи в судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийняте рішення про закрите судове засідання; у Кодексі професійної етики судді зазначається, що суддя не може робити публічні заяви, коментувати в засобах масової інформації справи, які перебувають у провадженні суду, та піддавати сумніву судові рішення, що набрали законної сили.

4) Не допускати вчинків і будь - яких дій, що ганять звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості і незалежності. Суддя не вправі використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи інтересах інших осіб, суддя повинен підтримувати свою професійну компетентність на належному рівні; при здійсненні правосуддя суддя повинен виявляти тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб.

Отже слід відзначити, що єдність вимог до кандидатів на посаду судді характерна для суддів однієї судової ланки, тобто скажімо для суддів вищого спеціалізованого суду існують одні єдині вимоги щодо віку, стажу роботи, для апеляційних суддів вже висуваються інші вищі вимоги щодо віку, стажу роботи, але єдині для суддів апеляційних судів.

Суддею вищого спеціалізованого суду може бути громадянин України, який не молодший 30 років має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менше 7 років, в тому числі не менш з них п'ять на посаді судді.

Список використаної літератури

1. Бандурка А.М., Бессмертный А.К. и др. Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебник / Под ред. проф. А.М. Бандурки. - Харьков: Ун-т внутр. дел, 2009.

2. Викут М.А., Зайцев И.М. Гражданский процесс. - Саратов, 2008. - 271 с.

3. Гражданский процесс: Учеб. Изд. третье, перераб. и доп. / Под ред. В.А. Мусина, Н.А. Чечиной, Д.М. Чечота. - М., 2001 - 372 с.

4. Грошевий Ю.М. Органи судової влади в Україні / Ю.М. Грошевий, І.Є. Марочкін; НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького; Нац.юрид. акад. України ім.Я. Мудрого.-К.:Ін Юре, 2007. - 271 с.

5. Гурвич М.А. Гражданские процессуальные правоотношения и процессуальные действия / Труды ВЮЗИ: В 3-х т. - М., 1965. - Т. 3. - 194 с.

6. Гуценко К.Ф., Ковалев М.А. Правоохранительные органы. Учебник для юридических вузов и факультетов. Издание 5-е, переработанное и дополненное/ Под ред. К.Ф. Гуценко. - М.: Издательство «Зерцало», 2000.

7. Денищук Ж. Судова влада: її місце та роль у суспільстві // Судоустрій. - №8. - 2006 р. - С. 29-30.

8. Маляренко В. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України. - Київ. Юрінком Інтер. - 2004. - с. 7 - 69.

9. Маляренко В.Т. Коментар до Закону Про судоустрій і статус суддів. - К.: Юрінком Інтер. - 2011. - 324 с.

10. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність. Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2002.

11. Мельнік М.І., Хавронюк М.І. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: закони і коментарі: Друге видання, виправлене і доповнене. Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2001.

12. Молдован В.В. Правоохоронні органи: опорні конспекти. - К., 2010.

13. Мусин В.А., Чечина Н.А., Чечот Д.М. Гражданский процесс. - М: «Юр.литература», 2001. - 341 с.

14. Опрышко Л. Размышления о новом ГПК // Юридическая практика. - №39 (405). - 27 сентября 2005 года. - С. 11-13.

15. Організація судових та правоохоронних органів. Навч. посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів освіти/ І.Є Марочкін, В.В. Афанасьєв, В.С. Бабкова та ін., За ред. І.Є Марочкіна, Н.В.Сібільової, О.М. Толочка. - Харків: Право, 2010.

16. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України вiд 23.12.1993 №3781-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №11. - ст. 50.

17. Про судоустрій і статус суддів: Закон України вiд 07.07.2010 №2453-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2010. - №41, / №41-42; №43; №44-45. - ст. 529.

18. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. посіб./ В.С. Ковальський, В.Т.Білоус, С.Е. Демський та ін. - К.: Юрінком Інтер, 2010.

19. Тертышников В.И. Гражданский процесс: Конспект лекций. 3-е издание, исправленное и дополненное. - Харьков: Фирма «Консум», 2010. - 248 с.

20. Тертышников В.И. Гражданский процесс: Курс лекций. - Харьков, 2001 - 181 с.

21. Цивільний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, №40-41, 42, ст. 492.

Размещено на Allbest.ru