Фінансування судової гілки влади України як гарантія суддівської незалежності

Джерела правового регулювання фінансування судової влади в Україні. Механізм належного фінансування судової гілки влади іноземних країн. Належне фінансування як ефективний засіб забезпечення незалежності, корупційних правопорушень у судовій гілці влади.

Рубрика Государство и право
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 13.11.2017
Размер файла 14,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фінансування судової гілки влади України як гарантія суддівської незалежності

Постановка проблеми. Історія розвитку судової влади починається з давніх часів, коли правосуддя було швидким, неперед- бачуваним та суб'єктивним. Сьогодні в основу судочинства закладені принципи верховенства права, демократизму та справедливості. Однак, рівень довіри суспільства до судової гілки влади в Україні є досить низьким, адже частими є випадки упередженого та несправедливого судочинства прийняття судами політично вигідних рішень, а також сама процедура судового розгляду стала досить дорогою для сторін процесу. Причин виникнення упередженості, несправедливості та залежності суддів від певних обставин чи впливових людей є багато, але попри це одним із провідних факторів, що знижує можливість здійснювати ефективне судочинство є фактор неналежного фінансування. Тому актуальним є питання, що стосується фінансування судової гілки влади як гарантії суддівської незалежності. Якщо аналізувати історію незалежної України, то позитивні зміни у сфері фінансування судової гілки влади відбувалися. За даними ЗМі з 2002 року розмір як номінальних, так і реальних асигнувань щороку збільшується. Попри це, актуальним залишається питання, чи вистачає виділених асигнувань на фактичні потреби суду та суддів, і чи є фінансування держави належним, а не достатнім. Однак, як зазначає Пилипчук П., фінансове і матеріально-технічне забезпечення судів не свідчить про достатнє забезпечення незалежності судової гілки влади. Вищенаведене обумовлює необхідність наукового дослідження проблеми належного фінансування судової влади в Україні [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням проблеми фінансування судової влади та забезпечення принципу незалежності займалися такі вітчизняні та іноземні вчені як: А. Арнаутов, Ю. Битяк, Д. Голдберг, Г. Кравчук, Є. Кубко, П. Пилипчук, А. Ришелюк, В. Сердюк, Б. Фрідман, Є. Фроедж Тома та ін.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Попри фундаментальні дослідження принципу незалежності судової гілки влади, на сьогодні мало уваги приділяється впливу фактору належного фінансування на можливість забезпечення принципу незалежності судової гілки влади. Також, існує необхідність визначення відмінностей між поняттями «достатнє» та «належне фінансування».

Мета статті. Головною метою цієї роботи є обґрунтування правового зв'язку між фінансуванням та забезпеченням принципу незалежності судової влади на підставі дослідження вітчизняних та зарубіжних наукових джерел, досвіду іноземних країн, з метою реформування чинного законодавства України.

У зв'язку з ціллю наукового дослідженням, нами було поставлено наступні завдання:

1) з'ясувати правову природу зв'язку між фінансуванням та забезпеченням принципу незалежності;

2) проаналізувати зміст поняття належне фінансування;

3) виявити недоліки діючої судової системи у контексті фінансування;

4) проаналізувати вітчизняні та зарубіжні наукові джерела, законодавство іноземних країн з метою виокремлення пропозицій реформування чинного законодавства.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 17 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» єдність судової системи забезпечується фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України [2]. Фінансування також має безпосередній зв'язок із забезпеченням не лише єдності судової системи, а і забезпечення принципу незалежності. Науковці приділяють значну увагу дослідженню принципу незалежності судової гілки влади. Позиції дослідників стосовно змісту незалежності судової гілки влади можна умовно поділити на наступні групи [3-8]: 1) позиція згідно якої, науковці ототожнюють незалежність судової гілки влади з можливістю призначення суддів на безстроковий термін; 2) позиція згідно якої, науковці вважають, що незалежність забезпечується бюджетним фінансуванням та контролем чи про-

цесом призначення суддів, при якому процедура включає у себе більше етапів, ніж визначено законодавцем; 3) позиція згідно якої, науковці керуються абстрактним поняттям незалежності; 4) позиція згідно якої, науковці вважають, що судді є частково незалежними, оскільки приймають рішення на підставі внутрішнього переконання. На нашу думку, вдалим є визначення незалежності судової системи як результату, який випливає із стратегічних взаємодій між судовою, законодавчою, і виконавчої влади [9, с. 108].

У п. 7 ч. 5 ст. 48 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» [2] вказано, що незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування і організаційного забезпечення діяльності судів, встановлених законом. На нашу думку, дане законодавче положення слід викласти наступним чином: «Незалежність судді забезпечується окремим порядком та належним обсягом фінансування і організаційного забезпечення діяльності судів». Битяк Ю. та Марочкін І. також наголошують на нерозривному зв'язку фінансування та забезпечення принципу незалежності. Науковці стверджують, що доступності правосуддя сприяють дві групи елементів, а саме: організаційно-правові та матеріальні (економічні), до другої групи входить фінансування судової діяльності, що забезпечує принцип незалежності [10; 11, с. 33].

Науковці зосереджують свою увагу на фінансовій незалежності судової гілки влади. Зокрема Кравчук Г. дослідив причини фінансової несамостійності органів судової гілки влади, а саме: недостатня правова урегульованість механізму фінансового забезпечення діяльності судових органів; нерозуміння сутності фінансової незалежності судової влади; надмірна концентрація владних повноважень у органів виконавчої і законодавчої влади в частині забезпечення фінансування судової влади [12].

У попередній редакції ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» було передбачено, що розмір та обсяги фінансування судів визначає Кабінет Міністрів України відповідно до обсягу державного бюджету, місцевого бюджету та Фонду соціального страхування. Вищевказане законодавче положення було визнано Конституційним Судом України неконституційним. Своє рішення КСУ обґрунтував тим, що розміри та обсяги фінансування можуть визначатися виключно Законами України, а не постановами Кабінету Міністрів України, оскільки цей факт є порушенням принципу розподілу влад, яке посягає на незалежність судової гілки влади. Вважаємо рішення КСУ доцільним та таким, що відповідає чинному законодавству України. Однак, на сьогодні подано законопроект № 5488 «Про внесення змін до ст. 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо фінансування судів. У пояснювальній записці до цього законопроекту зазначається, що функції розпорядника державних коштів покладено на управління Державної судової адміністрації. Тобто, згідно цього проекту місцеві адміністративні та місцеві господарські суди втратили статус розпорядника місцевих коштів. Ми неодноразово стверджували про негативних вплив віддалення повноважень щодо фінансування від його безпосереднього об'єкта, у цьому випадку суду. На нашу думку, суду краще відомопро наявні потреби фінансового та матеріально- технічного характеру, а ніж управлінню Державної судової адміністрації. Якщо аналізувати чинне законодавство України, то частою є проблема створення інституційної опосередкованості вирішення питань, і створення додаткових інститутів, або дублювання повноважень, що ускладнює процес та створює опосередкованість вирішення питань, які мають вирішуватися безпосередньо тими інститутами, яких вони стосується.

Також, гострим питанням на сьогодні є дефіцит суддів. Голова Верховного Суду Ярослав Романюк повідомив, що на сьогодні вакантними в судах першої інстанції залишається 35% суддівських посад, апеляційних та спеціалізованих -- 44,5%, а в зСу -- 60% посад суддів.

На конституційному рівні державою гарантується фінансування (шляхом визначення видатків на утримання судів у Державному бюджеті), а також належне забезпечення функціонування та діяльності судів (ст. 130 Конституції України) [13]. Попри це, належність фінансування викликає дискусії. За останні роки фінансування можна вважати достатнім, а не належним. Різниця між достатнім і належнимЗгідно положень ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» єдиним джерелом фінансування судів є видатки з Державного бюджету України, саме єдиним фінансуванням і забезпечується, на думку законодавця, єдність судової системи України (ч. 4 ст. 17 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та Конституції України судді наділені сукупністю специфічних прав, що становлять разом із обов'язками особливий правовий статус суддів. Серед цих прав є і право на окремий порядок фінансування судів.

Що стосується заробітної плати, то такий термін до суддів не вживається. Натомість, законодавець у прийнятих законодавчих актах застосовує поняття «суддівська винагорода» (ст. 133 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів») та «оплата праці суддів» (ч. 4 ст. 19 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»), яка являє собою сукупність грошових коштів у встановленому розмірі відповідно до чинного законодавства.

Тобто, фактично належне фінансування судової гілки влади складається із: належного матеріально-технічного забезпечення діяльності суду (ремонти приміщень, наявність необхідного технічного приладдя тощо); належної оплата праці суддів («суддівська винагорода»). Вищевказані складові повинні створювати умови, за яких суддя буде здійснювати свою діяльність незалежно, безпечно та неупереджено. Правове регулювання суддівської винагороди визначається у ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», ЗУ «Про Конституційний Суд України». Даний перелік є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню (ч. 1 ст. 133 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»). Попри це у п. 11 заключних положень ЗУ «Про державний бюджет на 2016 рік» передбачалося, що розмір а порядок фінансування судів, відповідно до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» визначається з огляду на фінансові ресурси державного, місцевого бюджетів та фінансових ресурсів Фонду соціального страхування і регулюватися окрім вищенаведених законів,також відповідними актами, прийнятими Кабінетом Міністрів України. Вищевказані положення були визнані Конституційним Судом України не конституційними і такими, що суперечать принципу розподілу влад. Оскільки таким чином уряд України втручався у судову гілку влади. З моменту визнання вищенаведених положень неконституційними у встановленому законом порядку, вони втрачають свою силу. Вважаємо, що позиція Конституційного Суду України є правомірною і відповідає особливостям побудови діючої системи влад в Україні.

На сьогодні багато дискусій виникає щодо визначення оптимального порядку фінансування судів. Відповідно до чинних законодавчих актів на сьогодні встановлений централізований порядок фінансування судів, який закладений у Державному бюджеті України на поточний рік. Якщо аналізувати Бюджет 2017 року, то фінансування судів зросло на 40%. Це є позитивним кроком до змін. Опираючись на реформу 2107 року фінансування судів узгоджуватиметься з Вищою радою правосуддя, яка по суті, ще не сформована. А її обов'язки виконуватиме Вища рада юстиції, за прогнозами експертів мінімум до 2019 року. На сьогодні розпорядником державних коштів на утримування судів є Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та Державна судова адміністрація.

Ми проаналізувати систему фінансування судів іноземних країн. В Великобританії вирішенням питань у сфері фінансування судів займається Судова служба її Величності. У 2016 році на утримання судів було виділено 2,6 мільярдів фунтів. Близько 50% витрачають на виплату заробітної плати працівникам, іншу частину на утримання суду. Однак, вчені висловлюються про наявні проблеми у Великобританії, що на даний момент країна переживає значний дефіцит державного бюджету, у зв'язку з чим будуть переглядати суми державних фінансувань [14]. В Сполучених Штатах Америки повноваженнями щодо вирішення фінансових питань щодо судової влади наділене Міністерство юстиції. Станом на 2016 рік було виділено 9 мільярдів доларів.

У своєму інтерв'ю д.ю.н. Є. Кубко, висловив думку, що фінансування судової системи має бути належним. Науковець висловив доречну думку про те, що судді заслуговують на належну оплату праці [15]. Ми підтримуємо цю позицію і вважаємо, що оплата праці суддів має бути у належному розмірі, який максимально зменшить бажання вчиняти корупційні правопорушення. Однак, слід враховувати той факт, що збільшення оплати праці має передбачати і збільшення санкцій за прийняття незаконних рішень суддями, що має бути визначено у чинному законодавстві України. Отже, на підставі вищенаведеного, пропонуємо визначення належного фінансування судової гілки влади як розміру фінансування, визначеного Державним бюджетом України, що ефективно забезпечує потреби матеріально-технічного характеру та оплату праці суддів та інших працівників суду з метою ефективної реалізації принципу незалежності судової гілки влади.

Арнаутов А. [14] наголошує на проблемі зміни політики щодо фінансування судів. Він стверджує, що народні депутати при реформуваннічинного судового законодавства діють за принципом -- «менше справ -- менше навантажень». При цьому, а автор стверджує, що збільшення судового збору та зменшення навантаження судів не вирішить проблему, а лише негативно вплине на функціонування суду при здійсненні правосуддя. Ми погоджуємося з вищезазначеною думкою, і наголошуємо, що у цій ситуації можна навести аналогію з системою адвокатури у Великобританії, де послуги адвокатів мають велику вартість, що ускладнює процедуру звернення з метою захисту своїх законних прав та інтересів громадянами. Тим паче, на сьогодні громадяни України переживають значну економічну кризу і фактично працюють на сплату податків, тому, на нашу думку, впровадження вищевказаного принципу у дію є неприпустимим. Науковець наголошує на проблемі належного фінансування судової гілки влади. Він зазначає, що попри визначення обсягу фінансування заробітної плати працівників суду, важливим є питання капітального утримання приміщень суду. Суми видатків на утримання суду в обов'язковому порядку зменшуються розпорядниками державних коштів на етапі формування Державного бюджету України. Цей фактор унеможливлює судову владу впливати на поновлення поданих показників державного фінансування. В багатьох європейських країнах, таких як Литва, Швейцарія, Республіка Бєларусь) судові органи наділені можливістю представляти свої бюджети та відстоювати розміри необхідного фінансування перед парламентом. Ми вважаємо доцільним впровадити вищезазначену практику і в механізм формування видатків Державного бюджету на фінансування судової гілки влади і в Україні. Сердюк В. дослідив судову владу та її місце в теорії поділу влад і зазначив, що створення судової гілки влади передбачає організацію автономії її функціонування. Зокрема, автор наголошує на можливість реалізації судової влади функції забезпечення розміру фінансування шляхом надання важелів впливу у процесі формування видатків у Державному бюджеті вищим органам судової гілки влади, щоб інші складові теорії поділу влади не впливали на процес прийняття рішень [16, с. 41].

Важливою питанням є також можливість судової влади бути суб'єктом законодавчої ініціативи. На сьогодні чинним законодавством України таким правом наділені Президент України, народні депутати Верховної Ради України, Кабінет Міністрів України. Попри представлення у законодавстві представників усіх гілок влади -- судова гілка влади не представлена у наведеному переліку. Ми вважаємо, що це також негативно впливає на можливість законодавця реагувати на зміни, які необхідні у сфері судочинства. Адже, відповідно до поділу влад кожна з гілок влади є самостійною та має однаково важливе значення у процесі формування ефективного механізму державного управління.

Висновки і пропозиції. Отже, на підставі вищенаведеного, можна стверджувати, що ефективна реалізації принципу незалежності судової влади має безпосередній зв'язок з її фінансуванням. Пропонуємо п. 7 ч. 5 ст. 48 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» викласти у наступній редакції: «Незалежність судді забезпечується окремим порядком та належним обсягом фінансування і організаційного забезпечення діяльності судів». Належне фінансування -- це вид фінансування, визначеного Державним бюджетом України, що ефективно забезпечує потреби матеріально-технічного характеру та оплату праці суддів та інших працівників суду з метою ефективної реалізації принципу незалежності судової гілки влади. Недоліки діючої судової системи у контексті фінансування полягають в опосередкованості формування розміру необхідного фінансування судовою гілкою влади, відсутністю законодавчої ініціативи у судової гілки влади, дисбаланс розміру суддівської винагороди та відповідальності за прийняття незаконних рішень.

Перспективи подальшого дослідження у даному науковому напрямку полягають у можливості майбутнього дослідження оптимального розміру фінансування з урахуванням економічної ситуації України, розроблення норм чинного законодавства у сфері відповідальності суддів за прийняття незаконних рішень, удосконалення механізму формування розміру фінансування судової гілки влади у Державному бюджеті України.

фінансування судовий влада

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Поняття судової влади та її співвідношення з іншими гілками влади. Основні ознаки судової влади, суд як орган судової влади. Поняття та ознаки правосуддя, правовий статус суддів в Україні. Розподіл влади та виділення судової влади як самостійної гілки.

    реферат [30,7 K], добавлен 16.04.2010

  • Поняття та принципи судової влади: паритетності, справедливості, законності, доступності, незалежності, безсторонності, процедурності. Єдність судової системи і статусу суддів, територіальність, спеціалізація. Функціональні принципи судової влади.

    курсовая работа [63,1 K], добавлен 22.02.2011

  • Судова влада як засіб стримування законодавчої і виконавчої влади від крайностей. Поняття судової влади і її співвідношення з іншими гілками влади. Основні ознаки судової влади. Суд як орган судової влади та його ознаки. Поняття та ознаки правосуддя.

    курсовая работа [20,1 K], добавлен 10.11.2010

  • Виникнення та розвиток інституту, поняття, основні, загальні та специфічні ознаки судової влади. Форми реалізації, функції, теорія та принцип поділу влади на гілки. Основні положення судоустрою. Підходи до тлумачення поняття "судова влада".

    курсовая работа [50,4 K], добавлен 22.02.2011

  • Основні напрямки правоохоронної діяльності. Компоненти поняття судової влади в Україні, засади її організації, повноваження та атрибути. Роль суду як органу державної влади. Структура судової системи України. Система засад здійснення судочинства.

    реферат [17,4 K], добавлен 21.03.2009

  • Судова влада як третя гілка влади, разом із законодавчою та виконавчою. Незалежність та самостійність судової влади у правовій державі. Призначення та повноваження судової влади. Особливості побудови судової системи у Сполучених Штатах та Франції.

    реферат [17,6 K], добавлен 27.11.2010

  • Виокремлення та аналіз змісту принципів функціонування судової влади. Поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі. Оскарження до суду рішень чи дій органів державної влади. Засади здійснення судового конституційного контролю.

    статья [351,1 K], добавлен 05.10.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.