Порядок та умови набуття і припинення громадянства України

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

Порядок та умови набуття і припинення громадянства України



План

Вступ

1. Загальна характеристика інституту громадянства в Україні. Підстави набуття громадянства України

2. Набуття громадянства України за народженням

3. Умови прийняття до громадянства України

4. Припинення громадянства України. Особливості виходу і втрати громадянства України

5. Компетенція державних органів при вирішенні питань громадянства України

Висновок

Використана література



Вступ

Становище людини в суспільстві визначається як конституційний статус особи, та визначається Основним законом країни - Конституцією України. Зміст якої виявляється, насамперед, в інституті громадянства, принципах і правах та свободах людини.

Розуміння людини як громадянина має надзвичайно важливе значення для характеристики її соціальної сутності, правового становища.

Громадянство є тією підставою, яка дозволяє особі, що має статус громадянина, повною мірою прилучатися до політичного, економічного, правового та культурного життя суспільства і держави. Обсяг тих прав і свобод, якими особа може користуватися в окремій державі, а також обсяг обов'язків, покладених на неї цією державою, прямо залежать від наявності чи відсутності у особи статусу громадянина даної держави. Громадянські та політичні, економічні, соціальні та культурні права та свободи у повному обсязі надаються саме громадянам суверенної держави.

Отже, громадянином України, як і будь-якої іншої держави, є не кожна людина, яка проживає на її території, підкоряється державній владі, користується правами та виконує обов'язки, а лише така, що знаходиться в особливих правових зв'язках з Україною, які визначають зміст громадянства. На відміну від населення України, що є демографічною категорією, громадяни української держави утворюють її народ, який є правовою категорією. Відповідно до Конституції України (стаття 5) саме він є носієм суверенітету і є єдиним джерелом влади.

Отже, громадянство України - це певне правове становище особи, обумовлене її належністю до нашої держави, наслідком якого є виникнення взаємних прав та обов'язків громадянина та держави. З громадянством пов'язані найсуттєвіші наслідки для обох сторін правовідносин - обсяг їх прав, обов'язків та взаємної відповідальності.



1. Загальна характеристика інституту громадянства в Україні. Підстави набуття громадянства України

Громадянство України -- це постійний правовий зв'язок між фізичною особою і Українською державою, що проявляється у їх взаємних правах та обов'язках. Громадянство слід розглядати як: а) суттєву характеристику основ правового статусу особи; б) як суб'єктивне право особи на громадянство і в) як правовий інститут конституційного права.

У першому аспекті це означає, що від наявності громадянства залежить обсяг правосуб'єктності особи, оскільки не громадяни володіють меншим обсягом прав, свобод і обов'язків. У другому аспекті це означає, що кожна людина має право на громадянство, тобто на постійний правовий зв'язок з відповідною державою. Право на громадянство як суб'єктивне право закріплюється не тільки в нормах конституційного права, а й у міжнародних документах [3, c. 37].

Громадянство як правовий інститут -- це сукупність конституційних норм, які врегульовують однорідні суспільні відносини по набуттю, припиненню громадянства, процедур з питань громадянства. Предметом правового регулювання громадянства є саме ці питання. Громадянство в Україні регламентується такими актами, як Конституція України, Закон «Про громадянство України», а також «Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 р. У ст. 4 Закону «Про громадянство України» встановлено, що питання громадянства регламентуються і міжнародними договорами, і якщо цими договорами встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у Законі «Про громадянство України» [2], то застосовуються правила міжнародного договору.

Інститут громадянства замінив інститут підданства. Термін «підданство» вживається лише у монархічних державах, і в тому ж значенні, що й термін «громадянство». Наявність у особи громадянства дає їй можливість користуватися всіма правами і свободами і нести всі обов'язки, їх обсяг залежить від наявності чи відсутності у особи статусу громадянина даної країни. Громадянство -- визначальний чинник для характеристики правового статусу особи, найважливіший його елемент.

Тому слід відрізняти поняття «народ» і «населення», оскільки на відміну від населення як сукупності осіб, що проживають на території України і становлять демографічну категорію, громадяни України утворюють її народ, що є державно-правовою категорією.

В інституті громадянства емко проявляється суверенітет держави, оскільки Україна шляхом законодавчого регулювання визначає, хто є громадянином України. Право на громадянство -- невід'ємне право кожної людини, що визначено у Загальній декларації прав людини (ст. 15), у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (ст. 24). Відповідно до цього Україна вживає заходів щодо зменшення на своїй території випадків безгромадянства. Виходячи із значення інституту громадянства для кожної людини, суспільства і держави, питання регламентації відносин громадянства згідно зі статтями 85 та 92 Конституції України віднесено до виключної компетенції Верховної Ради України [5, c. 57].

Громадянство --це постійний, а не тимчасовий правовий зв'язок. Він проявляється у просторі і в часі. Змістом громадянства є взаємні права і обов'язки громадянина і Української держави. Постійний правовий зв'язок між особою і державою виникає та існує в силу визнання державою даної особи своїм громадянином. Цей зв'язок проявляється у поширенні суверенної влади держави на дану особу, навіть якщо вона перебуває за кордоном. Тому цей зв'язок є постійним і стійким. Відповідно громадяни володіють усім комплексом соціальних, економічних, особистих і політичних прав, несуть всі обов'язки, зобов'язані виконувати Конституцію і закони, захищати суверенітет і територіальну цілісність України. Держава ж повинна охороняти права і свободи громадян, створювати належні умови для реалізації громадянами своїх прав і свобод.

Це випливає з того, що згідно з Конституцією (ст. 3) утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, що Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (ст. 25).

Таким чином, громадянство в Україні характеризується: а) стійким характером зв'язків Української держави і особи; б) індивідуальним, документально юридичне оформленим громадянством кожної людини (наявність відповідного документа, який містить вказівку на громадянство); в) двостороннім зв'язком людини і держави, що проявляється у їх взаємних правах і обов'язках; г) поширенням на громадянина суверенної влади держави як всередині країни, так і за її межами.

Принципи громадянства України -- це вихідні засади, керівні ідеї, які одержали закріплення в законодавстві у взаємовідносинах між державою і особою. Конституція України і Закон «Про громадянство України», інші акти встановлюють принципи громадянства. Йдеться про головні принципи. «Принцип» у перекладі з латинської (principium) означає «засади», «основа».

Ці принципи знайшли втілення в Конституції України 1996 р., у Декларації про державний суверенітет України, в Декларації прав національностей України, в Законі «Про національні меншини», в Законі «Про громадянство України». Вони складають цілісну систему ідей, які є основою законодавства про громадянство, у взаємовідносинах між Українською державою і громадянами. У ст. 2 Закону «Про громадянство України» встановлюється, що законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах: а) єдиного громадянства; б) запобігання виникненню випадків безгромадянства; в) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; г) визнання права громадянина України на зміну громадянства; ґ) неможливості автоматичного набуття громадянства іноземцем чи особою без громадянства та автоматичного його припинення; д) рівності перед законом громадян незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України; е) збереження громадянства України незалежно від місця проживання [9,c. 71].

Громадянство в Україні базується на таких принципах: 1) єдиного громадянства України; 2) запобігання виникненню випадків безгромадянства; 3) неприпустимості позбавлення громадянина України громадянства; 4) неможливості автоматичного набуття і втрати громадянства; 5) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і часу набуття ними громадянства України; 6) збереження громадянства незалежно від місця проживання громадянина України; 7) визнання права громадянина на зміну громадянства; 8) захисту і піклування про громадян України, що перебувають за межами України; 9) невидачі громадян України іноземній державі [11, c. 44].

Принцип єдиного громадянства, закріплений в ст. 4 Конституції України і у ст. 2 Закону «Про громадянство України», означає, що виключається можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць, у тому числі громадянства Автономної Республіки Крим. Законодавство України не допускає існування подвійного громадянства в нашій державі. Сутність цього принципу полягає в тому, що громадянин України не може одночасно мати громадянство іншої держави. Це конституційне положення спрямоване на забезпечення єдиного правового статусу для всіх громадян України та однакового правового зв'язку кожного громадянина з державою. Не тільки безгромадянство (апатризм), а й подвійне громадянство є негативним явищем. У світовій практиці в результаті колізій правових норм, що врегульовують питання громадянства, можуть виникнути ситуації, коли одна й та ж особа визнається громадянином кількох держав.

Принцип запобігання виникненню випадків безгромадянства, закріплений у ст. 2 Закону «Про громадянство України», означає недопустимість втрати громадянином України громадянства внаслідок колізій законодавства України із законодавством інших держав, громадянство яких бажає придбати громадянин України. Тому згідно з п. 2 ст. 9 закону особи, які є іноземцями, мають взяти зобов'язання припинити іноземне громадянство і подати документ про це, виданий уповноваженими органами відповідної держави, до органу, що прийняв документи про прийняття її до громадянства України, протягом року з моменту прийняття їх до громадянства України.

Принцип недопустимості позбавлення громадянства громадянина України має особливе значення. Він закріплений у Конституції України (частина перша ст. 25), у Законі «Про громадянство України» (п. З ст. 2) і відповідає світовим стандартам, зокрема ст. 15 Загальної декларації прав людини про те, що кожна людина має право на громадянство. У частині другій ст. 15 Декларації встановлено: «Ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянства або права змінити своє громадянство». У радянські часи позбавлення громадянства широко застосовувалося як форма боротьби з інакомислячими, як своєрідна форма репресії [2].

Принцип неможливості автоматичного набуття і втрати громадянства закріплений у п. 5 ст. 2 Закону «Про громадянство України». У ньому встановлюється, що громадянство в Україні ґрунтується на принципі неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства шляхом укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя у результаті припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя [15, c. 99].

Принцип рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і часу набуття ними громадянства України, закріплений у п. 6 ст. 2 Закону «Про громадянство України», означає, що кожний громадянин України володіє однаковими правами, свободами і обов'язками незалежно від підстав набуття громадянства. Не має значення час його набуття. Ця норма випливає з частини першої ст. 24 Конституції України, яка закріплює основоположний принцип конституційного ладу України і світового конституціоналізму: громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Принцип рівності громадянства передбачає необхідність застосування однакових стандартів прав, свобод і обов'язків для всіх громадян України незалежно від будь-яких ознак і обставин, у тому числі часу придбання громадянства.

Принцип збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України, закріплений у п. 7 ст. 2 Закону «Про громадянство України», означає, що виїзд громадянина за межі території держави не означає втрати ним громадянства. Згідно з Законом «Про громадянство України» від 16 квітня 1997 р. однією із підстав втрати громадянства було те, що особа, яка перебуває за межами України, не стала без поважних причин на консульський облік у термін 7 років. Сьогодні такої підстави для втрати громадянства немає [14, c. 74].

Принцип визнання права громадянина на зміну громадянства, закріплений у п. 4 ст. 2 Закону «Про громадянство України», означає, що громадянин має право вільно, без особливих перепон, змінити своє громадянство в порядку, встановленому законодавством. У частині першій ст. 25 Конституції України закріплено: «Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство».

Принцип захисту і піклування про громадян України, що перебувають за межами України, закріплений у частині третій ст. 25 Конституції в положенні: «Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами». Це зобов'язує дипломатичні представництва і консульські установи України, посадових осіб вживати необхідних заходів для забезпечення прав українських громадян, які перебувають за кордоном, користуватися в повному обсязі правами, наданими законодавством країни перебування, міжнародними договорами, учасниками яких є Україна і держави перебування громадянина.

Принцип невидачі громадян України іноземній державі випливає із положення частини другої ст. 25 Конституції про те, що: «Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі». Із цього принципу є винятки, які випливають із міжнародних зобов'язань України. Обмеження щодо невидачі державою своїх громадян іншим державам містяться у нормах кримінального права. Відповідно до законодавства України громадянин України, який учинив злочин за межами України, підлягає кримінальній відповідальності за Кримінальним кодексом України. Але це не означає, що цей громадянин не може бути притягнутий до відповідальності за місцем учинення злочину, тобто за кордоном.

Правовий зв'язок між особою і державою виникає та існує в силу визнання державою даної особи своїм громадянином. Цей зв'язок проявляється у поширенні суверенної влади держави на дану особу. Влада держави поширюється на її громадян незалежно від місця їхнього перебування -- у межах даної країни чи поза її межами. Тому зв'язок між особою і державою є постійним і стійким [15, c. 110].

Втілюючи ідею пріоритетності громадянства України Закон «Про громадянс України» визначив, що, по-перше, одруження громадянина або громадянки України з особою, яка перебуває в іноземному громадянстві, або з особою без громадянства, а також розірвання такого шлюбу не змінюють їхнього громадянства. Зміна громадянства одним із подружжя громадян України не призводить до зміни громадянства другого з подружжя (ст. 6). По-друге, проживання або тимчасове перебування громадянина України за межами держави не припиняє його громадянства України (ст. 7); по-третє, якщо батьки або один із батьків дитини, яка проживають на території України, виходять із громадянства України і при цьому не беруть участь у вихованні дитини, над якою встановлено опіку або піклування громадян України дитина за клопотанням батьків, опікуна або піклувальника зберігає громадянство України (ст. 22); четверте -- якщо з громадянства України виходить один з батьків а другий залишається громадянином України, дитина зберігає громадянство України (ст. 25).

За клопотанням того з батьків, який виходить з громадянства України, та письмовою згодою другого з батьків, який зберігає громадянство України, і з додержанням вимог статті 27 Закону, дитині може бути дозволено змінити громадянство. За дитиною, яка є громадянином України та усиновлена подружжям, один з якого є громадянином України, а другий іноземцем, зберігається громадянство України. Такій дитині може бути дозволено змінити громадянство за клопотанням усиновителів. За дитиною, яка є громадянином України та усиновлена особами без громадянства або подружжям, один з якого є громадянином України, а другий особою без громадянства, зберігається громадянство України. За дітьми, усиновленими іноземцями, зберігається громадянство України. У разі набуття дітьми громадянства іншої держави, вони, по досягненню 18-річного віку мають визначитися щодо громадянства України (ст. 26). Отже, зазначені норми Закону, в яких втілено принцип збереження громадянства України, виходять із утвердження пріоритету громадянства України [14, c. 90].

Законодавство України гарантує своїм громадянам збереження громадянства за будь-яких обставин та відповідний їх захист з боку держави. Ці норми узгоджуються, зокрема, з такими Конвенціями: Про права дитини, (20.11.1989 р.); Про громадянство одруженої жінки (20.02.1957 р.). У той же час, зазначені норми запобігають появі такої категорії осіб, якими є особи без громадянства -- апатриди, тобто особи, які проживають в Україні, але не є її громадянами і не мають доказів належності до громадянства інших держав. Запобігаючи зростанню кількості осіб без громадянства, норми Закону «Про громадянство України» втілюють і розвивають положення міжнародного права, зокрема, Конвенції про скорочення безгромадянства. У відповідності з нею будь-яка держава повинна надавати своє громадянство особі, що проживає на її території, яка інакше буде мати статус апатрида. Ось чому дитина, яка є громадянином України, у разі її усиновлення особами без громадянства відповідно до Закону «Про громадянство України» зберігає громадянство України.

Переважна більшість громадян України набуває українське громадянство з моменту народження. Причому, за законодавством України, домінуючим критерієм у набутті дитиною громадянства є принцип права крові. Дитина, яка народилася у подружжя, що є громадянами України, набуває відповідно до ст. 12 Закону громадянство України незалежно від того, чи народилася вона на території України: за її межами. Отже, дитина, батьки якої є громадянами України, набуває громадянство нашої держави автоматично в силу самого факту її народження і незалежно від прояву волі такої дитини чи її батьків. Поряд з тим, згідно ст. 13 Закону «Про громадянство», у якій втілено принцип права ґрунту, при різному громадянстві батьків, один з яких на момент народження дитини перебував у громадянстві України, дитина визнається громадянином України в тому випадку, якщо вона народилася на території України, а також якщо вона народилась за межами України але батьки, або один з них у цей час постійно проживали в Україні [4, c. 120].

Разом з тим, у певних, визначених законодавством випадках, при набутті дитиною громадянства вольовий характер може бути, але тільки з боку її батьків. За певних визначених у Законі обставин, батьки можуть обрати для своєї дитини громадянство іншої держави. Так, згідно зі ст. 13 Закону, громадянство дитини визначаєтьа письмовою згодою батьків у тому разі, якщо вона народилася за межами України від батьків, що перебувають у різному громадянстві, один з яких на момент її народження перебував у громадянстві України, і якщо в цей час обоє з батьків постійно проживали за межами України.

Вирішуючи таким чином питання, що розглядається, Закон виходить із рівності прав матері і батька при обранні громадянства для їхньої дитини. У тому ж випадку коли батько або мати дитини на момент її народження перебували у громадянстві України, а другий був особою без громадянства чи був невідомий, дитина визнається громадянином України незалежно від місця її народження (ст. 13).

Норми, які регулюють питання громадянства дітей при зміні громадянства їх батьків, при усиновленні, встановленні опіки, піклування, вміщені в окремому розділі Закону «Про громадянство України» (Розділ IV Громадянство дітей при зміни громадянства батьків і в разі усиновлення).

Громадянство дитини може змінюватись внаслідок набуття її батьками громадянства України або у зв'язку з виходом їх із громадянства України. Ці питання регулюються статтею 21 Закону, відповідно до якої у разі зміни громадянства батьків, внаслідок якої обоє стають громадянами України або обоє виходять з громадянства України, відповідно змінюється громадянство їхніх дітей.

У тому випадку, коли відомий лише один із батьків дитини, то в разі зміни громадянства цієї особи відповідно змінюється громадянство дитини. Метою цієї норми Закону є прагнення забезпечити однакове громадянство для всіх членів сім'ї. Але слід враховувати, що у зазначеному порядку вирішується питання щодо громадянства лише тих дітей, які не досягли 16-річного віку. Зміна громадянства дітей у віці від 16 до 18 років відбувається у іншому порядку [14, c. 93].

Відповідно до ст. 27 Закону, зміна громадянства дітей віком від 16 до 18 років у разі зміни громадянства їхніх батьків, а також у разі усиновлення, може відбуватись тільки за згодою самих дітей. Заява дитини щодо зміни її громадянства має бути викладена у письмовій формі і нотаріально засвідчена. Порядок оформлення документів з питань громадянства визначається у статті 34 Закону «Про громадянство».

Необхідно також зупинитись ще й на такій проблемі. При натуралізації іноземців виникає питання про визначення громадянства їхніх дітей. Ці питання досить детально врегульовані у законодавстві України. Так, відповідно до ст. 23 Закону, якщо громадянином України стає один із батьків, а другий залишається іноземцем, дитина може набути громадянство України за клопотанням про це того з батьків, який набуває громадянство України, та за згодою другого з батьків. У тому випадку, коли громадянином України стає один із батьків, а другий залишається особою без громадянства, дитина, яка проживає на території України, стає громадянином України.

Коли ж громадянином України стає один із батьків, а другий залишається особою без громадянства, дитина, яка проживає поза межами України, може набути громадянство України за клопотанням про це того з батьків, який набуває громадянство України.

Наступною проблемою, що потребує розгляду, є питання щодо визначення громадянства дітей при їх усиновленні. Усиновлення базується на певних засадах і має відповідати встановленим у законодавстві України вимогам. Усиновлення обов'язково має здійснюватись лише в інтересах дитини, яку усиновляють. Усиновлення дітей-громадян України іноземними громадянами на території нашої держави здійснюється у визначеному у законодавстві України порядку і за загальними підставами на прохання усиновителя.

При усиновленні дітей одним із найважливіших є питання, що стосується їхнього громадянства. За законодавством України про усиновлення громадянство дітей в залежності від різних обставин може як зберігатися, так і змінюватися. Питання громадянства дітей при їх усиновленні детально регламентуються ст. 26 Закону «Про громадянство України». Відповідно до ст. 26 Закону при усиновленні дитини, яка є громадянином України, подружжям, один з якого є громадянином України, а другий -- іноземцем, така дитина зберігає громадянство нашої держави. Однак за иопотанням усиновителів такій дитині може бути дозволено змінити громадянство. За дитиною, якає є громадянином Укркраїни та усиновлена особами без громадянства або подружжям, один з якого є громадянином України, а другий -- особою без громадянства, зберігається громадянство України. У тому випадку, коли діти усиновляються іноземцями, за ними зберігається громадянство України. У разі набуї дітьми громадянства іншої держави, з досягненням 18-річного віку, вони мають визначитися щодо громадянства України [5, c. 77].

У ст. 25 Закону про громадянство регулюється порядок визначення громадянст дітей, які є іноземцями або особами без громадянства за умови їх усиновлення. Встановлено, що дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і яку усиновляю громадяни України, або над якою встановлено опіку чи піклування громадан України, стає громадянином України.

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і яку усиновляє подружжя або над якою встановлено опіку, піклування, подружжя, один з якого є громадянином України, а другий -- особою без громадянства, стає громадянином Україн. Дитина, яка є особою без громадянства і яку усиновляє подружжя, або над якою встановлено опіку, піклування, подружжя, один з якого є громадянином України стає громадянином України. Дитина, яка є іноземцем і яку усиновляє подружжя, або над якою встановлеї опіку, піклування, подружжя, один з якого є громадянином України, а другий -- іноземцем, стає громадянином України за згодою усиновителів, опікунів, піклувальників.

усиновлення опіка громадянство втрата

2. Набуття громадянства України за народженням

Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Згідно з ст. 7 Закону від 18.01.2001р. №2235-ІІІ громадянином України за народженням є:

- Особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України.

- Особа, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України.

- Особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави.

- Особа, яка народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків.

- Особа, яка народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.

- Особа, яка народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем.

Новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда), є громадянином України.

Для оформлення набуття громадянства України за народженням особою, яка народилась після 1 березня 2001 року (дата набрання чинності Законом), та батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України (частина перша статті 7 Закону), один з батьків подає такі документи:

? заяву про оформлення набуття громадянства України за народженням . Відповіді на запитання слід давати повні і точні тільки українською мовою; Дати вказувати за українськими правилами (наприк. 01 січня 2010 р.)

? копію свідоцтва про народження особи (свідоцтво про народження має бути апостильованим);

? копію документа про переміну прізвища батька/матері, якщо їх прізвища у паспорті та у свідоцтві про народження особи відрізняються;

? копію паспорта громадянина України або іншого передбаченого статтею 5 Закону документа, що підтверджує факт перебування одного з батьків дитини у громадянстві України на момент її народження;

Процедура оформлення набуття громадянства України дитиною за народженням безкоштовна.

Процедура оформлення набуття громадянства України за народженням триває протягом 1 місяця з дня отримання Генеральним консульством України в м. Чикаго усіх необхідних документів.

Після оформлення набуття громадянства України дитиною дані про неї можуть бути внесено до паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Набуття громадянства України внаслiдок усиновлення

Дитина, яка є iноземцем або особою без громадянства i яку усиновляють громадяни України або подружжя, один з якого є громадянином України, а другий - особою без громадянства, стає громадянином України з моменту набрання чинностi рiшенням про усиновлення, незалежно вiд того, проживає вона постiйно в Українi чи за кордоном.

Дитина, яка є особою без громадянства або iноземцем i яку усиновляє подружжя, один з якого є громадянином України, а другий - iноземцем, стає громадянином України з моменту набрання чинностi рiшенням про усиновлення, незалежно вiд того, проживає вона постiйно в Українi чи за кордоном.

Набуття громадянства України внаслiдок встановлення над дитиною опiки чи пiклування

Дитина, яка є iноземцем або особою без громадянства i над якою встановлено опiку чи пiклування громадян України або осiб, одна з яких є громадянином України, а друга - особою без громадянства, стає громадянином України з моменту прийняття рiшення про встановлення опiки чи пiклування.

Дитина, яка проживає на територiї України та є особою без громадянства або iноземцем i над якою встановлено опiку чи пiклування осiб, одна з яких є громадянином України, а друга - iноземцем, стає громадянином України з моменту прийняття рiшення про встановлення опiки чи пiклування, якщо вона у зв'язку з встановленням опiки чи пiклування не набуває громадянства опiкуна чи пiклувальника, який є iноземцем.

Дитина, яка є iноземцем або особою без громадянства i виховується в державному дитячому закладi України, що по вiдношенню до неї виконує обов'язки опiкуна чи пiклувальника, або в дитячому будинку сiмейного типу, якщо хоча б один з батькiв - вихователiв є громадянином України, стає громадянином України з моменту влаштування в такий заклад, за умов, якщо її батьки померли, позбавленi батькiвських прав, визнанi безвiсно вiдсутнiми чи недiєздатними або оголошенi померлими.

3. Умови прийняття до громадянства України

Одним із перших питань, що виникають при розгляді проблеми громадянства України, як і будь-якої держави, є питання про визначення категорії осіб, які є громадянами України, або іншими словами, -- хто визнається громадянином України. Загальноприйнятим у світовій практиці є визнання належності до громадянства тієї чи іншої держави всіх осіб, які на час набрання чинності законом, що регулює питання громадянства, перебували в її громадянстві. Аналогічним чином це питання врегульоване і в законодавстві України. Відповідно до ст. 2 Закону «Про громадянство України» громадянами України є [2]:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незале; України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, які на момент набрання чинності Законом України «Про громаднство України» (13 листопада 1991 року) постійно проживали в Україні, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак і які не є громадянами інших держав;

3) особи, які народилися або постійно проживали на території України, та їхні нащадки (діти, онуки), якщо вони на 13 листопада 1991 року проживають межами України, не перебувають у громадянстві інших держав і до 31 ггрудня 1999 року подали у встановленому цим Законом порядку заяву про визначення своєї належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до Закону «Про мадянство України».

Отже, для певних категорій осіб у Законі про громадянство (п. З встановлено спрощений порядок визначення їхньої належності до громадян України. Це особи, які народилися або постійно проживали на території України також їхні нащадки (діти, онуки), якщо вони на 13 листопада 1991 року прожи з якихось причин за межами України, не перебувають у громадянстві інших держав і до 31 грудня 1999 року подали у встановленому цим Законом порядку заяву про визначення своєї належності до громадянства України.

Таким чином, Закон чітко визначив категорії осіб, які визнаються громадяї України. Проте відомі випадки, коли деякі громадяни, посилаючись на п. 3 наведеної норми, заявляють, що вони не є громадянами України, оскільки не підтвердили свого бажання бути громадянами України, а отже, заперечують такий свій стат. З таким баченням цього питання не можна погодитись, оскільки відповідно до ст. 2 Закону «Про громадянство України» та ст. 9 Закону «Про правонаступниі України» всі громадяни колишнього СРСР, які постійно проживали на териї України на момент проголошення незалежності України (24.08.1991 р.), є громадянами України. Заперечувати приналежність до громадянства України відповідно до Закону про громадянство фактично можуть лише особи, які на момент набрання чинності Законом мали статус іноземних громадян. Усі інші особи, постійно проживали в Україні на момент набрання чинності Законом «Про громадянство України», тобто на 13 листопада 1991 р., визнаються громадянами України [9, c. 87].

Прийняття до громадянства України - досить складний та тривалий процес. Він включає в себе цілу низку необхідних умов для прийняття до громадянства України та довготривалу процедуру прийняття рішення про прийняття до громадянства України.

Іноземець або особа без громадянства, які бажають прийняти громадянство України повинні подати заяву разом з необхідними документами, щодо прийняття громадянства України до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства чи до підпорядкованих йому органів. Далі спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства чи підпорядковані йому органи перевіряють правильність їх оформлення, наявність умов для прийняття до громадянства України і відсутність підстав, за наявності яких особа не приймається до громадянства України та разом зі своїм висновком надсилають на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства. Комісія при Президентові України з питань громадянства розглядає заяви про прийняття до громадянства України і вносить пропозиції Президенту України щодо задоволення цих заяв та подань. Якщо заява, додані до неї документи не оформлені належним чином, то Комісії при Президентові України з питань громадянства повертає такі документи про прийняття до громадянства України уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань громадянства або Міністерству закордонних справ України для їх оформлення відповідно до вимог чинного законодавства України.

Президент України приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції України і Закону України «Про громадянство України» про прийняття до громадянства України.

Проте для проходження всієї вищевказаної процедури іноземець або особа без громадянства, які бажають прийняти громадянство України, повинні дотримуватись умов, необхідних для прийняття громадянства України.

Такими умовами є:

1) визнання і дотримання Конституції України та законів України;

2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців). Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство (підданство) цих держав.

Декларацією про відсутність іноземного громадянства є документ, в якому особа повідомляє про відсутність у неї іноземного громадянства (підданства) або громадянств (підданств) з обґрунтуванням причин такої відсутності.

Зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України. Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України. Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України.

Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства. Декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав. Незалежнаою від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства є невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України.

Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Декларацією про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства є документ, у якому іноземець, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави, що відповідно до Закону України «Про біженців» вважається країною громадянської належності.

3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років.

Ця умова не поширюється на іноземців чи осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянином України понад два роки, і на іноземців чи осіб без громадянства, які перебували з громадянином України понад два роки у шлюбі, що припинився внаслідок його смерті. Дворічний термін перебування у шлюбі з громадянином України не застосовується до іноземців і осіб без громадянства, яким було надано дозвіл на імміграцію відповідно до пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію».

Для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, термін безперервного проживання на законних підставах на території України встановлюється на три роки з моменту надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а для осіб, які в'їхали в Україну особами без громадянства, - на три роки з моменту в'їзду в Україну.

4) отримання дозволу на імміграцію. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні, та на іноземців і осіб без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України «Про імміграцію» (7 серпня 2001 року) і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні.

5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі).

6) наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.

Законні джерела існування - заробітна плата, прибуток від підприємницької діяльності або власності, пенсія, стипендія, аліменти, соціальні виплати та допомога, власні фінансові заощадження або фінансова допомога від членів сім'ї, інших фізичних та юридичних осіб, що мають законні доходи.

Положення, передбачені пунктами 3 - 6, не поширюються на осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, і на осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України.

Прийняття до громадянства України дитини, яка проживає в Україні і один із батьків якої або інша особа, яка відповідно до цього Закону є її законним представником і має дозвіл на імміграцію в Україну, здійснюється без урахування умов, передбачених пунктами 1, 3 - 6. Дозвіл на імміграцію в Україну не вимагається, якщо законним представником дитини є особа, якій надано статус біженця в Україні або притулок в Україні, або іноземець чи особа без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України «Про імміграцію» (7 серпня 2001 року) і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні.

До громадянства України не приймається особа, яка:

1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;

2) засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);

3) вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.

Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.

Датою набуття громадянства України є дата видання відповідного Указу Президента України.

Згідно з Указом ПрезидентаУкраїни Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» для прийняття до громадянства України особа (за винятком особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні; особи, яка перебуває у шлюбі з громадянином України терміном понад два роки та постійно проживає в Україні на законних підставах; особи, яка постійно проживає в Україні на законних підставах та перебувала з громадянином України понад два роки у шлюбі, що припинився внаслідок його смерті; особи, яка має визначні заслуги перед Україною, та особи, прийняття якої до громадянства України становить державний інтерес для України) подає такі документи:

а) заяву в двох примірниках про прийняття до громадянства України;

б) три фотокартки (розміром 35 х 45 мм);

в) один із таких документів:

- декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства;

- заяву про зміну громадянства - для іноземців, які перебувають у громадянстві держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України та набуття громадянства України відповідно до законодавства України;

- документ, що підтверджує факт припинення іноземного громадянства, - для іноземців, які перебувають у громадянстві держав, міжнародні договори України з якими дозволяють особам звертатися для набуття громадянства України за умови, якщо вони доведуть, що не є громадянами цих держав;

- зобов'язання припинити іноземне громадянство - для інших категорій іноземців. Зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави або міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;

г) один із таких документів:

- документ, що підтверджує безперервне проживання особи на законних підставах на території України протягом останніх 5 років, - для особи, яка в'їхала в Україну іноземцем;

- документ, що підтверджує безперервне проживання особи на законних підставах на території України протягом останніх 3 років, разом з документом, який підтверджує, що особа в'їхала в Україну особою без громадянства, - для особи, яка в'їхала в Україну особою без громадянства;

д) один з таких документів:

- копію документа, що підтверджує отримання дозволу на постійне проживання в Україні;

- копію паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року з відміткою про прописку на території України;

е) один із таких документів:

- документ про володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування, який видається в Україні керівником навчального закладу, місцевим органом виконавчої влади України або виконавчим органом місцевого самоврядування;

- копію атестата чи витяг із залікової відомості диплома - для особи, яка має документ про закінчення навчального закладу з вивченням української мови;

- документ, що підтверджує інвалідність, - для особи, яка має фізичні вади (німа, сліпа, глуха);

є) документ про наявність законних джерел існування.

Для прийняття до громадянства України особа, якій надано статус біженця в Україні або притулок в Україні, подає документи, передбачені підпунктами «а», «б», «е» пункту 39 цього Порядку, а також:

а) один із таких документів:

- декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства;

- декларацію про відмову від іноземного громадянства - для іноземців;

б) документи, що підтверджують надання особі статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а також факт безперервного проживання особи на законних підставах на території України протягом 3 років з моменту надання їй такого статусу чи притулку.

Для прийняття до громадянства України особа, яка перебуває у шлюбі з громадянином України терміном понад два роки та постійно проживає в Україні на законних підставах, подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в», «д» - «є» пункту 39 цього Порядку, а також:

а) документ, що підтверджує перебування особи у шлюбі з громадянином України терміном понад два роки;

б) копію документа, що підтверджує перебування чоловіка (дружини) особи у громадянстві України.

Для прийняття до громадянства України особа, яка постійно проживає в Україні на законних підставах та перебувала з громадянином України понад два роки у шлюбі, який припинився внаслідок його смерті, подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в», «д» - «є» пункту 39 цього Порядку, а також:

а) документ, що підтверджує перебування особи у шлюбі з громадянином України терміном понад два роки;

б) копію свідоцтва про смерть чоловіка (дружини);

в) копію документа, який підтверджує, що чоловік (дружина) особи перебував у громадянстві України.

Для прийняття до громадянства України особа, яка має визначні заслуги перед Україною, або особа, прийняття якої до громадянства України становить державний інтерес для України, подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» пункту 39 цього Порядку, а також подання центрального органу виконавчої влади України про те, що особа має визначні заслуги перед Україною або що прийняття особи до громадянства України становить державний інтерес для України.

Для прийняття до громадянства України дитини, яка проживає в Україні і один з батьків якої або опікун чи піклувальник має дозвіл на постійне проживання в Україні , разом із одним із батьків дитини або її опікуном чи піклувальником одна з зазначених повнолітніх осіб порушує клопотання про це у своїй заяві і додає до документів, передбачених пунктом 39 цього Порядку, такі документи:

а) копію свідоцтва про народження дитини;

б) заяву про згоду дитини віком від 15 до 18 років на набуття громадянства України;

в) один із таких документів:

- декларацію про відсутність іноземного громадянства - для дітей, які є особами без громадянства;

- декларацію про відмову від іноземного громадянства разом з документом, що підтверджує надання дитині статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, - для дітей, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;

- заяву про зміну громадянства - для дітей, які перебувають у громадянстві держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України та набуття громадянства України відповідно до законодавства України;

- документ, що підтверджує факт припинення іноземного громадянства, - для дітей, які перебувають у громадянстві держав, міжнародні договори України з якими дозволяють особам звертатися для набуття громадянства України за умови, якщо вони доведуть, що не є громадянами цих держав;

- зобов'язання припинити іноземне громадянство - для дітей, які перебувають у громадянстві інших держав. Зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від дітей, які є громадянами держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави або міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України.

Якщо документи про прийняття дитини до громадянства України подає її опікун чи піклувальник, також подається копія рішення про встановлення опіки чи піклування.

Для прийняття до громадянства України дитини, яка проживає в Україні і один із батьків якої або опікун чи піклувальник має дозвіл на постійне проживання в Україні, один із батьків дитини або її опікун чи піклувальник подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» пункту 44 цього Порядку, а також:

а) три фотокартки (розміром 35 х 45 мм) дитини, якщо їй виповнилося 7 років;

б) заяву в двох примірниках про прийняття дитини до громадянства України;

в) документ, який підтверджує, що один з батьків дитини або її опікун чи піклувальник має дозвіл на постійне проживання в Україні.