За реєстрацію батьківства державне мито не справляється.

Діти, походження яких встановлено за спільною заявою батьків або за рішенням суду, мають ті ж права і обов'язки щодо батьків та їх родичів, що і діти, народжені від осіб, які перебувають у шлюбі.

3.3 Порядок реєстрації народження дитини. Народження дитини підлягає обов'язковій реєстрації у відділі (бюро) РАЦСу виконавчого комітету районної, міської Ради народних депутатів або у виконавчому комітеті селищної, сільської Ради народних депутатів.

Порядок реєстрації народження дитини визначає гл.20 КпШС та затверджена міністром юстиції України 29 грудня 1984 р. із змінами, внесеними 19 квітня 1994 р., «Інструкція про порядок реєстрації актів громадянського стану в Україні».

Реєстрація народження дітей, які народилися в експедиціях, на полярних станціях та у віддалених місцевостях, де немає органів РАЦСу, провадиться в органах РАЦСу за місцем постійного проживання батьків, але не пізніше 3-х місяців з дня народження.

Реєстрація народження дітей громадян України, які мешкають за кордоном, провадиться у консульських установах України.

Реєстрація народження провадиться за бажанням батьків в органах РАЦСу за місцем проживання дітей або за місцем проживання батьків чи одного з них, а в разі хвороби, смерті батьків або неможливості для них з інших причин зареєструвати народження -- за заявою родичів чи адміністрації лікувального закладу, в якому перебувала мати під час народження дитини.

У тому випадку, коли батьки не перебувають в шлюбі між собою, народження може бути зареєстровано за місцем проживання особи, яка визнала себе батьком дитини, якщо одночасно з заявою про народження подається заява про встановлення батьківства.

Заява з проханням про реєстрацію народження повинна бути подана не пізніше тримісячного строку з дня народження дитини. Однак пропуск встановленого строку не може бути підставою для відмови в реєстрації. Така заява робиться в усній або письмовій формі батьками або одним з них, а у певних випадках родичами, сусідами, адміністрацією медичного закладу, де знаходилася мати при народженні дитини.

При реєстрації народження, незалежно від того, хто є заявником, повинні бути подані: довідка медичного закладу про народження дитини; документи, які засвідчують особу батьків; документ, який є підставою для запису відомостей про батька. Сімейне право України: Підручник/ Л.М. Баранова, В.І. Борисова, І.В. Жилінкова та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової та І.В. Жилінкової. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 264с.

Якщо реєстрація народження провадиться не батьками, а іншою особою, то повинен бути поданий документ, що посвідчує особу заявника.

У разі народження дитини поза лікувальним закладом і без подання медичної допомоги, народження може бути зареєстровано на підставі показань свідків.

Якщо дитина народилася під час знаходження матері на морському, річковому, повітряному судні, а також у поїзді, капітан (командир) судна, начальник пасажирського поїзда за участю двох свідків та лікаря або фельдшера може скласти акт про народження дитини. Цей акт подається до органу РАЦСу, який реєструє народження, замість медичної довідки про народження.

Батько і мати, перебуваючи в шлюбі, записуються батьками дитини в книзі запису народжень за заявою будь-кого з них. Підставою для запису є свідоцтво про шлюб або документ, що посвідчує особу батьків, з відміткою про реєстрацію шлюбу.

У разі народження близнюків на кожного з них повинна бути подана медична довідка про народження, на підставі якої складаються та видаються окремі записи та окремі свідоцтва про народження.

Реєстрація народження знайденої дитини провадиться за заявою органу опіки та піклування, адміністрації дитячого закладу, до якого влаштована дитина, органу внутрішніх справ або особи, яка знайшла дитину, у триденний строк з дня її знаходження.

Прізвище, ім'я, по батькові знайденої дитини, батьки якої невідомі, а також прізвище, ім'я, по батькові її батьків записуються за вказівкою органу опіки та піклування, адміністрації дитячого закладу, до якого влаштована дитина, органу внутрішніх справ або особи, яка знайшла дитину.

Мертвонароджені та діти, які померли на першому тижні життя, повинні бути зареєстровані в органах РАЦСу в триденний строк за заявою адміністрації медичного закладу, де приймалися пологи та де настала смерть дитини. Однак, якщо з такою заявою звертаються батьки або інша особа, яка подає необхідні документи, орган РАЦСу не має права відмовити в реєстрації.

Народження мертвої дитини реєструється тільки в книзі реєстрації актів про смерть на підставі медичного свідоцтва про мертвонародження. Якщо смерть дитини настала після її народження (навіть якщо вона прожила декілька хвилин) повинні складатися два актових записи: про народження, на підставі медичної довідки про народження, та про смерть -- на підставі свідоцтва про смерть.

Батько і мати, які перебувають у шлюбі між собою, записуються батьками дитини в книзі реєстрації актів про народження за заявою будь-кого з них.

Якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, запис про матір дитини провадиться за заявою матері, а запис про батька дитини -- за спільною заявою батька і матері дитини або батько записується згідно з рішенням суду. В разі смерті матері, визнання її недієздатною, позбавлення її батьківських прав, а також при неможливості встановити місце її проживання, запис про батька провадиться за заявою батька.

У разі, коли мати не перебуває в шлюбі та немає спільної заяви батьків або рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини провадиться за прізвищем матері, а ім'я та по батькові -- за бажанням матері, запис про громадянство і національність батька -- за громадянством та національністю матері.

Якщо в записі акта про народження немає відомостей про батька дитини, ці відомості можуть бути внесені за заявою матері або за заявою повнолітньої дитини.

У тих випадках, коли мати, яка не перебуває в шлюбі з батьком дитини, померла, або передала дитину на утримання і виховання за рахунок держави, тобто відмовилась взяти дитину з пологового будинку, або місце її проживання невідоме, а батьківство не встановлене, реєстрація народження дитини провадиться за заявою адміністрації лікувального закладу, в якому знаходилась мати під час народження дитини, або за заявою адміністрації дитячого закладу чи особи, під опікою якої перебуває дитина.

Про реєстрацію такої дитини орган РАЦСу повинен негайно повідомити орган опіки та піклування.

Про кожну проведену реєстрацію народження дитини орган РАЦСу зобов'язаний повідомити органи внутрішніх справ за місцем проживання батьків для статистичного обліку.

3.4 Порядок оспорювання батьківства (материнства). В силу закону України, особа, яка записана як батько чи мати дитини в книзі запису про народження, або особа, яка фактично є батьком дитини, в разі смерті матері чи позбавлення її батьківських прав має право оспорити проведений запис протягом року з часу, холи йому стало або повинно було стати відомим про проведення такого запису.

В житті не виключені такі ситуації, коли, наприклад, подружжя було в розлуці декілька років (тривале відрядження) і за цей час у дружини народилася дитина, батьком якої записаний її чоловік. Останній дізнався про це лише коли повернувся додому.

Наприклад, громадянка Е. звернулася до суду з позовом до громадянина К. про стягнення аліментів на дитину. Відповідач позов не визнав та подав зустрічний позов про оспорювання батьківства, мотивуючи це тим, що на час зачаття дитини з позивачкою спільно не проживав. Суд позов Е. про стягнення аліментів задовольнив, а у зустрічному позові К. відмовив. Вищестоящий суд зазначене рішення залишив без змін. Згодом судові постанови по даній справі були скасовані судовою колегією з цивільних справ Верховного Суду України, як винесені по недостатньо досліджених матеріалах. Оспорюючи походження дитини від нього, К. зазначив, що під час її зачаття разом з Е. не проживав, а знаходився у плаванні. Судом докази відповідача певним чином не були перевірені. Сімейне право України: Підручник/ Л.М. Баранова, В.І. Борисова, І.В. Жилінкова та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової та І.В. Жилінкової. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 264с.

У такому ж порядку може бути оспорено батьківство особою, яка не перебувала в шлюбі з матір'ю дитини, добровільно визнала себе батьком дитини, а лише згодом дізналася, що вона не є такою.

Але якщо особа, яка записана батьком дитини за її заявою або за спільною заявою з матір'ю дитини, в момент подачі заяви знала, що вона фактично не є батьком цієї дитини, то вона не має права оспорювати батьківство.

Також, якщо чоловік дав письмову згоду на запліднення своєї дружини за допомогою донора, то він записується батьком народженої нею дитини і не має права оспорювати проведений запис.

У випадках встановлення батьківства у судовому порядку, оспорювання батьківства можливе лише після перегляду та скасування рішення суду про встановлення батьківства.

Іноді може оспорюватися в суді й запис про материнство. В житті такі справи зустрічаються дуже рідко, але необхідність у такому оспорюванні може виникнути у випадках, коли дитина з відома матері (або помилково) була записана не на її ім'я, а на ім'я іншої жінки. Наприклад, на ім'я одруженої сестри, сусідки по палаті пологового будинку, де переплутані новонароджені. Сімейне право України: Підручник/ Л.М. Баранова, В.І. Борисова, І.В. Жилінкова та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової та І.В. Жилінкової. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 264с.

Також бувають випадки, коли дружина дає письмову згоду своєму чоловіку на запліднення та народження дитини іншою жінкою (донором), вона записується матір'ю цієї дитини і не має права оспорювати проведений запис.

Оспорити запис про батьківство (материнство) можна протягом року, коли особі стало відомо про обставини, які виключають її батьківство (материнство).

Якщо до моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про те, що вона записана батьком чи матір'ю, була неповнолітньою, річний строк відраховується з дня досягнення нею 18 років.

Позови про оспорювання батьківства (материнства) можуть подаватися лише батьками дитини (одним з них). Оскільки такі позови мають суто особовий характер, вони не можуть бути заявлені опікунами, родичами і навіть прокурором.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в судовій практиці по застосуванню Кодексу про шлюб та сім'ю України» від 15 червня 1973 р. із змінами і доповненнями, зазначається, що «суди не повинні приймати до свого провадження позови про оспорювання батьківства, коли є рішення суду, що набрало законної сили, про стягнення аліментів на дитину. Стягнення аліментів за постановою судді не є перешкодою для розгляду справи про оспорювання батьківства. У разі надходження такої заяви суддя скасовує постанову і вимога про скасування аліментів розглядається у порядку позовного провадження разом із зустрічним позовом про оспорювання батьківства».1

ЗАКЛЮЧЕННЯ

З 1 січня 2004 року набрав чинності Сімейний Кодекс України, в якому дістали закріплення деякі нові положення, пов'язані з регулюванням сімейних відносин. Аналіз та роз'яснення цих положень стали актуальною темою в роботі державних органів реєстрації актів цивільного стану.

Народження людини, визнання батьківства (смерть, укладення та розірвання шлюбу, встановлення та зміна імені, по батькові й прізвища) - це акти цивільного стану, які визначають цивільно-правовий статус людини у суспільстві. Реєстрація народження - це юридичний факт, на підставі якого дитина, яка народилася, стає повноправним суб'єктом правовідносин, що складаються у державі. Цим фактом держава визнає її суб'єктом права.

При реєстрації народження дитини у батьків виникає багато питань. Як було вищезазначена при реєстрації народження закон регулює підстави та порядок визначення походження дитини від батьків. Якщо батьки перебувають у шлюбі між собою, це повинно бути засвідчено записом про шлюб батьків (Свідоцтво про шлюб). Закон надає запису про шлюб значення достатнього і беззаперечного доказу походження дитини від зазначених у Свідоцтві батьків. Для запису жінки, яка народила дитину, матір'ю не має значення, народилася дитина у зареєстрованому шлюбі або тоді, коли її батьки не перебували у ньому. Батьком дитини записується громадянин, зазначений у Свідоцтві про шлюб як чоловік її матері. У цьому разі закон встановлює презумпцію батьківства, тобто передбачає, що чоловік матері дитини є її батьком. Тому при народженні дитини у зареєстрованому шлюбі не потрібна згода чоловіка матері дитини на запис її батьком. СК закріплює низку нових положень, пов'язаних зі встановленням походження дитини у разі розірвання шлюбу, визнання його недійсним та укладення матір'ю дитини повторного шлюбу. А саме, якщо батьки розлучилися, але після розірвання шлюбу не пройшло 10 місяців і дитина народилася, то вважається, що дитина походить від подружжя, згідно з ч. 2 ст. 122 СК. Роз'ясненню підлягає ще один аспект походження дитини від батьків, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, але спільно не проживають та фактично не перебувають у шлюбних відносинах. У такому разі при народженні дитини у такому шлюбі дружина та чоловік мають право подати до органу РАЦСу спільну заяву про невизнання чоловіка батьком дитини. У такому разі походження дитини визначається так само, як при народженні дитини матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду (ч. З ст. 122, ч.1ст.135СК).

Кожен з нас в своєму житті намагається планувати свої дії та побажання, але іноді життя підносить несподівані сюрпризи. Так, ст. 124 СК закріплює низку нових положень про визнання батьківства у разі розірвання шлюбу, визнання його недійсним і при укладенні матір'ю дитини повторного шлюбу з іншим чоловіком. Якщо так трапилось, що дитина народилась до спливу 10 місяців після розірвання шлюбу, але після реєстрації повторного шлюбу матір'ю дитини, то вважається, що батьком дитини є чоловік її матері у повторному шлюбі. Це положення може бути спростоване у судовому порядку, якщо попередній чоловік матері дитини хоче визнати себе батьком дитини, або при наявності спільної заяви попереднього чоловіка з чоловіком матері дитини у повторному шлюбі при згоді матері дитини.

Для встановлення материнства не має значення те, у якому шлюбі народилася дитина - зареєстрованому чи незареєстрованому. Ч. 1 ст. 125 встановлює, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Для визнання ж батьківства істотне значення має та обставина, перебували батьки дитини у зареєстрованому шлюбі чи ні. Існує два порядки визнання батьківства у разі народження дитини у незареєстрованому шлюбі - реєстраційний (добровільний) та судовий. Коли мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між: собою, батьківство визначається за заявою матері та батька дитини (заява подається до органу РАЦС); за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини; за рішенням суду. Для визнання батьківства щодо дитини, яка досягла повноліття, потрібна її згода.

Якщо мати дитини не перебуває у шлюбі і немає спільної заяви її батьків, батька або рішення суду про визнання батьківства, запис про батька дитини провадиться за прізвищем матері, а його ім'я та по батькові - за її вказівкою. У разі смерті матері, яка не перебувала у зареєстрованому шлюбі, а також за неможливістю встановити місце її проживання запис про матір та батька дитини провадиться за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу здоров'я, в якому народилася дитина. Якщо батьки дитини невідомі, запис про них у Книзі реєстрації народжень провадиться за рішенням органу опіки та піклування (ст. 153 СК).

ЛІТЕРАТУРА

НОРМАТИВНІ АКТИ

1. Конституція України 1996 року

2. Загальна декларація прав людини 1948 року

3. Конвенція ООН про права дитини 1989 року

4. Сімейний кодекс України 2002 року

5. Цивільний процесуальний кодекс України 1963 року

6. Закон України від 26.04.2001 року «Про охорону дитинства»// ВВР України. - 2001. - № 30

7. Закон України від 24.12.1993 року «Про органи реєстрації актів громадянського стану»// ВВР України. - 1994. - № 14

8. Положення про порядок зміни, доповнення, поновлення, анулювання актових записів цивільного стану, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 26.09.2002 року// Офіційний вісник України. - 2002. - № 40

9. Правила реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.11.2003 року// Офіційний вісник України. - 2003. - № 48

10. Умови та порядок штучного запліднення та імплантації ембріона (ембріонів) та методів їх проведення, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04.02.1997 року// Офіційний вісник України. - 1997. - № 10

СУДОВА ПРАКТИКА

11. Застосування судами сімейного законодавства України. Правові позиції Верховного Суду України

12. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення”// Право України. - 1998. - № 10

13. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року „Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану”// Право України. - 1998. - № 10

СПЕЦІАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА

14. Босанац Милан. Внебрачная семья. - М., 1981

15. Ватрас В. Суб'єктний склад правовідносин щодо імплантації ембріона дитини жінці із генетичного матеріалу подружжя// Проблеми державотворення і захисту прав людини. Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції. - Л., 2003

16. Гурська Т. Охорона здоров'я і репродуктивні права жінок (цивільно-правовий аспект)// підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 2

17. Гусак П. Моральні та правові аспекти допоміжних репродуктивних технологій. - У зб.: На межі життя і смерті// Вісник Інституту родини і подружнього життя Львівської Богословської Академії. Л., 2001. - № 2

18. Красицька Л. Визначення походження дітей за новим сімейним законодавством України// Проблеми державотворення і захисту прав людини. Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції. - Л., 2003

19. Матвеев Г.К. Советское семейное право. - М., 1985

20. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України/ За ред. Ю.С. Червоного. - К.: Істина, 2003. - 464с.

21. Нечаева А.М. Споры о детях. - М., 1989

22. Павлова Л. Реалізація природного права на шлюб, сім'ю, материнство та батьківство// Право України. - 2004. - № 11

23. Ромовская З.В. Защита в советском семейном праве. - Л., 1985

24. Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: науково-практичний коментар. - К., 2003

25. Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: погляд у майбутнє// Право України. - 2001. - № 2

26. Савченко Л.А. Особисті права та обов'язки батьків і дітей за сімейним законодавством України. Автореферат дис. канд. юрид. наук. - К., 1997

27. Сімейне право України: Підручник/ Л.М. Баранова, В.І. Борисова, І.В. Жилінкова та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової та І.В. Жилінкової. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 264с.