Пенітенціарні системи України та Норвегії: порівняльно-правовий аналіз

Головною перевагою тюрми “Halden Fengsel” є ставлення адміністрації до ув'язнених: наглядачі ходять без зброї, регулярно обідають з ув'язненими і займаються разом з ними спортом. При цьому половина наглядачів - жінки, оскільки, на думку керівництва тюрми, це знижує агресивність ув'язнених.

Реформа покарання визнала за засудженими усі права, окрім одного, - права на свободу, тобто вони мають практично усі права, у тому числі і виборчі.

У кожному з 6 регіонів Норвегії існує своя наглядова рада, яку обов'язково повинен очолювати суддя, і яка здійснює громадський і державний нагляд за тюрмами.

Середній строк перебування засуджених у норвезьких тюрмах - 126 днів (за іншими даними - близько 1 року), після чого засуджені зазвичай звільняються достроково і поступають у підпорядкування служби пробації.

Тюремна система передбачає окремі тюрми для чоловіків та жінок, однак в окремих віддалених районах є тюрми, де передбачене спільне тримання, однак у різних блоках (приміщеннях).

Тюрми поділяються на три види:

- закриті (максимальний рівень безпеки);

- відкриті (мінімальний рівень безпеки);

- так звані “перехідні” тюрми - “Half-Way House”, що схожі на звичайні гуртожитки, куди поміщуються засуджені в останній період перебування у тюрмі з метою підготовки до звільнення (зараз у норвезькому парламенті на розгляді знаходиться законопроект, що передбачає можливість поміщення засуджених відразу після отримання вироку до “Half-Way House” з метою збереження соціальних зв'язків.

У тюрмах із максимальним рівнем безпеки (закриті тюрми) засудженим дозволяються побачення (1 година на тиждень); засудженим, у кого є діти, надається додаткова година (є безкоштовна кімната для побачень) та 20 хвилин на тиждень телефонних розмов (у кого є діти, надається 10 додаткових хвилин). При цьому дзвінки прослуховуються.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Закриті тюрми (тюрми максимального рівня безпеки)

У тюрмах із мінімальним рівнем безпеки (відкриті тюрми) порядок надання побачень не відрізняється від порядку, що існує у тюрмах із високим рівнем безпеки, проте засуджені цієї категорії пенітенціарних установ мають право здійснювати телефонні дзвінки без обмежень та після відбуття 1/3 строку покарання можуть звертатися із клопотанням про надання відпустки, що надається 1 раз на місяць на вихідні дні. Зокрема, у 2011 р. було надано майже 67 000 відпусток, і всього 58 осіб за різними обставинами не повернулись до тюрем.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Відкриті тюрми (тюрми мінімального рівня безпеки)

За два роки до закінчення строку покарання засуджені можуть подавати заявку на перехідне житло (“перехідні” тюрми - “Half-Way House”). Воно розташовується у містах і засуджені ходять на роботу, навчання відбувається за межами тюрми, а ввечері повертаються до установи. Перехідне житло - це створення таких умов відбування покарання, що ставлять за мету зменшення контрасту між тюрмою і волею.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

“Перехідні” тюрми - “Half-Way House” (будинки “на пів-путі”)

Умовно-дострокове звільнення за законодавством Норвегії надається після відбуття 2/3 строку покарання. Перешкодою у своєчасній реалізації зазначеного законного інтересу засудженого є порушення умов відбування покарання.

Таким чином, підстави умовно-дострокового звільнення за законодавством Норвегії істотно відрізняються від тих, що передбачені вітчизняним законодавством. Зокрема, щодо формальної підстави - строку відбутого покарання - то він за норвезьким законодавством не диференціюється залежно від тяжкості вчиненого злочину, форми вини та особи засудженого, як це має місце за КК України. А от матеріальна підстава умовно-дострокового звільнення визначена дещо у іншому аспекті порівняно з вітчизняним законодавством. Так, якщо за КК та КВК України підставою умовно-дострокового звільнення є виконання позитивного обов'язку (тобто сумлінна поведінка і ставлення до праці), то за законодавством Норвегії - негативного обов'язку (тобто утримання від порушення умов відбування покарання). На нашу думку, така процедура не може бути реципійована вітчизняною системою кримінальної юстиції, оскільки не стимулюється виконання позитивного обов'язку засудженого у формі сумлінної поведінки і ставлення до праці.

Особи, засуджені до тюремного ув'язнення строком до 4 місяців, або ті, кому залишилось відбувати покарання у тюрмі менше 4 місяців до застосування умовно-дострокового звільнення, можуть звертатися з клопотанням про виконання покарання з електронним контролем. Система електронного контролю вимагає від засудженого перебування вдома в певні години та можливість контролерів відвідувати засудженого вдома без попередження.

У структурі кримінально-виконавчої служби Норвегії відсутні тюрми, у складі яких функціонували б психіатричні лікарні, тому злочинці, що мають проблеми з психікою, потрапляють до спеціалізованих психіатричних клінік.

Як зазначалося вище, відрізняється і штатна структура установ виконання покарань України від пенітенціарних установ Норвегії, оскільки вчителі, медичні співробітники, що працюють із засудженими, не є співробітниками тюрми, а перебувають на службі муніципалітету, на території якого знаходиться установа. Така модель роботи (її ще називають “імпортована модель”) безумовно має свою позитивну сторону, адже цей персонал не підпорядковується директору тюрми і лікар у змозі прийняти рішення, пов'язане виключно з медициною, і незалежне від самої установи. У штатному розписі норвезьких тюрем відсутні співробітники, що займаються виявленням, попередженням і розкриттям злочинів у самій тюрмі (оперативні працівники), а у випадку надзвичайної ситуації викликається місцева поліція.

Основою взаємовідносин персоналу і засуджених, і, відповідно, забезпечення особистої безпеки є індивідуальні контакти: з кожним засудженим працює як мінімум один співробітник - так званий “куратор”. Однак ефективність цієї діяльності досягається за рахунок відповідної чисельності персоналу, наприклад, у Бредтвейтській тюрмі для жінок, де утримуються 64 засуджених, працює 84 співробітники виправної служби.

В окремих випадках у зв'язку із заповненням тюрем з метою уникнення погіршення умов тримання у зв'язку із перенаселенням, щоб потрапити у тюрму, засудженому треба стати у чергу. Після засудження особі додому приходить спеціальний лист - “Wetting list” (“лист очікування”), у якому повідомляється, до якої тюрми їй треба прибути для відбуття покарання. Зокрема, у 2007 р. на такого листа очікувало певний час майже 2 800 осіб. Станом на 20 квітня 2012 р. листа чекало 750 осіб. При цьому усього лише 8-10 осіб на рік умисно не прибувають до тюрем.

Тенденції застосування процедури (“лист очікування”)

Загалом тюремне ув'язнення у Норвегії становить всього 20 % від усіх видів кримінальних покарань. В Україні цей показник щодо покарання у виді позбавлення волі на певний строк сягає близько 25 %.

Строки тюремного ув'язнення у норвезьких тюрмах незначні - більше 70 % засуджених перебувають у тюрмах менше місяця, і всього 10 % - більше 1 року.

Під час перебування у тюрмі засуджені зобов'язані вести активний спосіб життя, показниками якого є навчання, суспільно корисна праця, лікування від алкоголізму та наркоманії, участь у різноманітних програмах та тренінгах, що проводяться з метою підготовки до звільнення та соціальної адаптації. Усі без виключення засуджені в обов'язковому порядку повинні пройти достатньо тривалі курси щодо розуміння певних соціальних понять, зокрема, інтелігентність, мораль, етика, і скласти іспити за предметами типу: “Правильне вирішення конфліктних ситуацій”, “Зняття стресів і емоційної напруженості”, “Грамотне спілкування і взаємодія із соціальним оточенням” тощо.

Вітчизняна практика виконання покарання у виді позбавлення волі схожа у цьому аспекті і має відповідне нормативно-правове регулювання, зокрема ст. 7, 8, 9, 107 КВК України, які закріплюють основи правового статусу засуджених до цього виду покарання, а також інші норми кримінально-виконавчого законодавства, що визначають порядок застосування основних засобів вправлення і ресоціалізації засуджених. Крім цього, відповідно до Положення про порядок реалізації у виправних і виховних колоніях програм диференційованого виховного впливу на засуджених до позбавлення волі, у колоніях реалізуються такі типові програми: “Освіта”, “Професія”, “Правова просвіта”, “Духовне відродження”, “Творчість”, “Фізкультура і спорт”, “Подолання алкогольної та наркотичної залежності”, “Підготовка до звільнення”. Адміністрація колоній може корегувати зазначені програми з урахуванням виду установ та контингенту засуджених та реалізовувати інші програми, що сприяють становленню засуджених на життєву позицію, яка відповідає правовим нормам і вимогам суспільно корисної діяльності  Про затвердження Положення про порядок реалізації у виправних і виховних колоніях програм диференційованого виховного впливу на засуджених до позбавлення волі : наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань 17 черв. 2004 р. № 116..

У Норвегії засуджені, незалежно від виробітку та працезайнятості, регулярно отримають гроші - близько 60 крон щодня. Ніяких відрахувань із цієї суми (як це передбачено українським законодавством) на утримання, харчування, погашення позовів не провадиться. Харчування у норвезьких тюрмах організовано за принципом “шведського столу”. Створені усі умови для зайняття будь-якими видами спорту.

У 2011 р. з усіх тюрем було вчинено 3 втечі. До злочинної діяльності повертається:

- 33 % осіб, засуджених за крадіжки;

- 36 % осіб, засуджених за розповсюдження наркотиків;

- 12 % осіб, засуджених за розбій;

- 18 % осіб, засуджених за зґвалтування;

- 3 % осіб, засуджених за дорожньо-транспортні порушення і наїзди.

Найбільший рівень рецидивної злочинності відзначається серед осіб, які до засудження вживали наркотичні засоби - близько 70 %.

Поряд із ліберальним у деякій мірі ставленням до засуджених, у Норвегії діє принцип, згідно з яким умови життя у тюрмах не можуть бути кращими, ніж у працюючого населення країни.

У тюрмах застосовуються 3 типи безпеки:

- структурна безпека (стіни, ґрати, двері, замки);

- технічна безпека (відеоспостереження, засоби охорони тощо);

- динамічна безпека, яка забезпечується шляхом взаємодії співробітників із засудженими і ґрунтується на спілкуванні співробітника та засудженого. Таке спілкування спрямоване на те, щоб сформувати у засуджених повагу до персоналу.

Адміністрація тюрми прагне до того, щоб заходи безпеки не обмежували соціальну роботу і гуманне ставлення до ув'язнених. Досвід доводить, що посилення технічної безпеки призводить до більшого насильства і агресії, оскільки посилюється ізоляція засуджених. За визначенням практичних співробітників Виправної служби Норвегії, тюрма не має бути такою, щоб з неї неможливо було б вчинити втечу, оскільки подібна тюрма буде надмірно закритою, що тільки посилить насильство і агресію.

Політика застосування дисциплінарних покарань у тюрмах Норвегії заснована на наступному принципі: каральні санкції мають бути передбачуваними, а ізоляція і фізичні методи впливу не повинні використовуватися як покарання. Зазначене положення у повній мірі відображає основні вимоги міжнародних стандартів з прав людини, у тому числі й у пенітенціарній сфері. На зазначеній парадигмі побудоване і вітчизняне кримінально-виконавче законодавство, зокрема у ч. 1 ст. 1 КВК України говориться, що однією зі складових досягнення мети зазначеної галузі законодавства є запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Щодо порядку виконання і умов відбування покарання у виді позбавлення волі щодо жінок у Норвегії, то цікавим є досвід діяльності у цій сфері Бредтвейтської тюрми для тримання відповідної категорії засуджених.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Бюджет тюрми складає 63 млн. крон, хоча вартість утримання засуджених та ув'язнених у цю суму не входить. Майже половина жінок у Бредтвейтській тюрмі - іноземки.

Кожна засуджена і ув'язнена у тюрмах Норвегії отримує 60 крон на добу на кишенькові витрати. Усі засуджені зобов'язані працювати або навчатися. При відмові працювати або навчатися сума виплат знижується до 30 крон. Інші заходи стягнення у норвезьких тюрмах практично не застосовуються.

Територія тюрми “Бредтвейт” досить велика, однак усі майстерні, у яких працюють засуджені, бібліотека, школа, їдальня розташовуються в основній будівлі.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Тюрма “Бредтвейт” поділяється на два відділення - “Б-1” і “Б-2”.

Відділення “Б-1”, у свою чергу, поділяється ще на кілька відділень.

1. Приймальне відділення. Ув'язнені перебувають тут до рішення суду, в камерах на одну особу (7 м2), можуть готувати собі їжу, а у вечірній час - спільно вечеряти та спілкуватися.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Приймальне відділення тюрми “Бредтвейт”

2. Відділення мотивації і відповідальності. Як правило, тут засуджені відбувають основний строк покарання.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Відділення мотивації і відповідальності тюрми “Бредтвейт”

3. Відділення довіри. Засуджені можуть виходити з персоналом за межі установи (пробіжки, екскурсії, кіно).

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Відділення довіри тюрми “Бредтвейт”

За межами тюрми, в зоні, що не охороняється (у відділенні “Б-2”), утримуються засуджені, які є кандидатами на звільнення.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Відділення “Б-2” тюрми “Бредтвейт”

Аналогами відділень “Б-1” і “Б-2” за вітчизняним кримінально-виконавчим законодавством можна вважати відповідно дільниці ресоціалізації та соціальної реабілітації виправних колоній, у тому числі для тримання жінок.

З першого дня перебування у тюрмі засуджених налаштовують на підготовку до звільнення. Всього у тюрмі “Бредтвейт” тримається 64 засуджених, у тому числі: 38 - за вироком суду; 18 - перебувають в умовах попереднього ув'язнення; 2 - на необмеженому триманні; 1 - не змогла виплатити штраф; 5 - проходять лікування від наркозалежності та психічних захворювань.

Із 64 засуджених 27, тобто менше половини, засуджені за злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів. Ситуація у двох інших жіночих тюрмах приблизно така ж, тому зрозуміло, що проблема із вживанням і поширенням наркотичних засобів стоїть у Норвегії дуже гостро. Щоправда, є один нюанс: з 27 засуджених 25 - іноземки. У тюрмі тримаються засуджені 20 національностей, в основному - вихідці з Азії та Африки, тобто із тих країн, де за злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, може бути застосована смертна кара. Саме тому їх не відправляють для відбування покарання у країни походження: європейські норми забороняють екстрадицію ув'язнених і засуджених до країн, де їх, можливо тільки теоретично, але все таки можуть стратити.

10 жінок засуджені за вбивства, 7 - за нанесення тяжких тілесних ушкоджень і підпали, 15 - за крадіжки, п'ять - за грабіж.

Середній строк тюремного ув'язнення у тюрмі “Бредтвейт” складає 3 роки і 4 місяці. До речі, мінімальний строк позбавлення волі у цій тюрмі складав два тижні. Найстаршій засудженій - 74 роки, наймолодшій - 19 років.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Засуджені або навчаються, або працюють. У тюрмі “Бредтвейт” є декілька майстерень: швацька, гончарна і столярна. Устаткування сучасне, майстри компетентні. У тюрмі є чудова бібліотека, а якщо якоїсь книги немає, то її за замовленням упродовж трьох днів можуть доставити з міської бібліотеки. У кожній камері (усі вони одномісні) є телевізор.

Серед засобів безпеки у тюрмі “Бредтвейт” є карцер, але до нього засуджені потрапляють дуже рідко і не більше ніж на добу. Зовні стосунки між засудженими і співробітниками виглядають дуже дружніми, проте при необхідності співробітники поводяться із порушниками жорстко, відповідно до ситуації.

Для жінок у Бредтвейтській тюрмі проводяться такі соціальні тренінги і програми:

- зниження впливу стресу;

- подолання агресії, схильності до насильства, до наркозалежності;

- повернення в сім'ю;

- знаходження спільної мови з дітьми.

Крім цього, проводиться спеціальний курс для матерів, які вже мають дітей та для жінок, які прагнуть стати матерями. Природно, що участь у програмах і досягнуті результати враховуються при вирішенні питання про перехід із одного відділення до іншого.

Побачення у жінок дозволяються щотижня від 1 до 2 годин (за потреби), але за допущене порушення його можуть скасувати. Не дозволяється побачення з відвідувачами, які раніше були судимі за злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів. Адміністрація тюрми тісно співпрацює з поліцією, від якої і отримує відомості стосовно того або іншого підозрілого претендента на побачення.

Відділення “Б-2” розташовано за межами зони, що охороняється, і в ньому з адміністрації передбачений тільки черговий. Вхід і вихід практично вільні. Засуджені працюють у майстернях і в місті. Одній із них дозволено проживати в окремій квартирі. Камери у відділенні “Б-2” одномісні. У кожній камері є туалет, душ і балкон. Дозволяється користування мережею “Інтернет”, однак з обмеженим доступом.

Слід наголосити, що вітчизняним законодавством (ст. 142 КВК України) щодо жінок, засуджених до позбавлення волі, передбачено застосування полегшених умов тримання, а саме - проживання за межами виправної колонії. Так, засудженим жінкам, які сумлінно ставляться до праці і додержують вимог режиму, постановою начальника виправної колонії за погодженням із спостережною комісією може бути дозволено проживання за межами виправної колонії на час звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення дитиною трирічного віку. У такому випадку засуджені жінки:

- оселяються поблизу виправної колонії і перебувають під наглядом адміністрації колонії;

- можуть носити одяг, прийнятий у цивільному вжитку, мати при собі гроші та цінні речі;

- можуть без обмеження листуватися, одержувати грошові перекази, посилки (передачі) і бандеролі, витрачати гроші, мати побачення з родичами та іншими особами;

- користуються правом вільного пересування по території, межі якої визначаються начальником виправної колонії;

- у разі пологів, хвороби засуджених або їхніх дітей вони можуть поміщатися в місцеві лікувальні заклади охорони здоров'я;

- після закінчення періоду звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю та пологами виконують роботу за вказівкою адміністрації виправної колонії, їм нараховується заробіток на загальних підставах з іншими засудженими, які відбувають покарання у виправній колонії даного виду.

Проте зазначені положення вітчизняного законодавства не є безумовними. Так, у разі систематичного або злісного порушення встановлених правил поведінки право на проживання за межами колонії скасовується за постановою начальника виправної колонії, погодженою із спостережною комісією, і засуджені жінки повертаються в колонію для подальшого відбування покарання.

Хоча у тюрмі “Бредтвейт” тримається лише 64 засуджені, число персоналу складає 84 співробітники, кожен із яких виконує декілька функцій, займаючись і безпекою, і вихованням, і соціальною роботою плюс 20 осіб, які працюють в установі на постійній основі, хоча рахуються за іншими відомствами - охорони здоров'я, освіти тощо.

У кожної засудженої є своя контактна особа з числа співробітників. За кожним таким співробітником закріплено декілька засуджених, який є для них і консультантом, і адвокатом і соціальним працівником одночасно. Співробітники працюють у 3 зміни: з 7.00 до 15.00, з 15.00 до 21.00 і з 21.00 до 7.00.

Неповнолітніх засуджених у тюрмах Норвегії немає, а юнаків всього 10 і вони тримаються в окремих центрах для неповнолітніх правопорушників при тюрмах для дорослих.

Виконання покарань та інших кримінально-правових заходів, не пов'язаних з ізоляцією від суспільства

Служба пробації

Норвегія належить до тих країн, у яких перші елементи пробаційної діяльності з'явилися ще на початку ХІХ ст. До середини XIX ст. функції пробації (стосовно осіб, звільнених із місць позбавлення волі) здійснювалися низкою благодійних приватних організацій. До 1980 р. у Норвегії пробація здійснювалася виключно волонтерами (спортивні та релігійні).

Із 1980 р. функції пробації стають частиною функцій Міністерства юстиції і поліції. Із 1984 р. у Норвегії запроваджується покарання у виді суспільно корисних робіт.

Функції служби пробації у Норвегії принципово не відрізняються від функцій аналогічних служб в інших країнах. Місцеві відділи несуть відповідальність за здійснення нагляду над особами, звільненими з ув'язнення умовно-достроково, а також за виконання покарань, не пов'язаних з ізоляцією від суспільства.

Важливим моментом пробації слід визначити ставлення до окремих категорій злочинців. Це не означає, що всі категорії злочинців заслуговують на однакову увагу служби пробації. Наприклад, у Норвегії пріоритетним вважається напрям роботи з групами підвищеного ризику, до яких належать ті, хто вже один раз був засуджений, відбував покарання у виді позбавлення волі й має шанс вчинити новий злочин та отримати більш тривалий строк покарання. Доведено, що у чим гірших матеріальних та соціальних умовах, у порівнянні з середнім рівнем, проживає випробуваний, тим вищим є ризик рецидиву і тим більше допомоги та уваги служби він потребує  Doble John and Immerwehr Stephen “Delwarean Favour Alternatives” / Michael Tonry and Kathleen Hatlestad (eds). - Sentencing Reform in Overcrowded Times. - Oxford, 1997. - P 47..

За винятком Норвегії (а також Англії та Уельсу, Бельгії, Данії, Франції та Швеції) служби пробації решти європейських країн практично не зайняті у сфері первинного попередження злочинності. Але у Норвегії (та зазначених країнах) офіцери пробації беруть активну участь в якості консультантів при розробці загальної кримінальної політики на державному та місцевому рівнях. У більшості європейських країн служби пробації зайняті переважно вторинним попередженням злочинності, тобто попередженням рецидиву  Doble John and Immerwehr Stephen “Delwarean Favour Alternatives” / Michael Tonry and Kathleen Hatlestad (eds). - Sentencing Reform in Overcrowded Times. - Oxford, 1997. - P 77..

Щодо ідеології пробації та її основних завдань у Норвегії, то, як підкреслюють спеціалісти, для організації служби пробації необхідно чітко визначити мету цієї діяльності у певний час, у певному місці та при певних фінансових можливостях. Успішна соціальна робота у цій галузі вимагає відданості, відкритості та публічної прозорості при застосуванні альтернативних позбавленню волі видів покарань. У багатьох країнах служби пробації поділяють ідеологію тієї організації, під чиєю юрисдикцією вони працюють. Так, служба пробації у Норвегії є інтегрованим сегментом виправної системи, для якої основною метою є громадська безпека. Офіційним девізом Норвезької виправної системи є “Дієве виправлення - безпечне суспільство”.

Нагляд над особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання пенітенціарний норвегія покарання пробація

Мінімальний строк, який повинен відбути ув'язнений, перш ніж отримати право клопотати про умовно-дострокове звільнення, складає 60 днів. Однак, за загальним правилом, засуджений може бути звільнений після відбуття двох третин строку ув'язнення, проте, у виняткових випадках, цей термін може бути зниженим до половини (на підставі § 42 Закону про виконання покарань). Тривалість терміну пробації після умовно-дострокового звільнення, як правило, дорівнює строку невідбутої частини строку позбавлення волі.

На служби пробації покладено обов'язок проведення необхідних приготувань перед умовно-достроковим звільненням засуджених із тюрем. Закон про виконання покарань (§ 41) свідчить, що служби пробації повинні встановити контакт із державними службами і приватними організаціями, які можуть надати допомогу щодо створення належних умов проживання особам, які звільнились з місць позбавлення волі, або надати інші форми соціальної допомоги.

Засуджений, умовно-достроково звільнений, перебуває під наглядом інспектора місцевого відділу пробації і зобов'язаний дотримуватися умов пробації, зокрема, традиційних вимог, пов'язаних із місцем постійного проживання, неприпустимості вживання алкоголю і наркотичних засобів, необхідності періодичних зустрічей з інспектором служби пробації. Також може бути встановлена вимога відвідати в період пробації певні курси, пройти відповідні реабілітаційні та навчальні програми.

Порушення особою, умовно-достроково звільненою з місць позбавлення волі, умов дострокового звільнення веде до встановлення більш суворих умов пробації. Відділ пробації може вимагати, щоб засуджений надалі уникав контактів із певними людьми, не відвідував визначені місця або заклади, утримувався від вживання алкоголю. Під час профілактичної бесіди піднаглядній особі пояснюються наслідки повторного порушення умов пробації.

У разі повторного порушення умов пробації місцевий відділ направляє справу до регіонального управління, яке після оцінки обставин уповноважене передати справу до місцевого суду з клопотанням про повернення особи до тюремної установи для відбуття невідбутої частини строку покарання. Особа, направлена до місць позбавлення волі в якості санкції за порушення умов дострокового звільнення, може бути повторно звільнена умовно-достроково навіть у випадку, якщо мінімальний строк перебування у тюрмі складе менше 60 днів.

Вчинення засудженим, умовно-достроково звільненим з місць позбавлення волі, нового злочину протягом періоду пробації призводить, як правило, до переривання пробаційного нагляду і повернення особи до тюрми.

За вітчизняним кримінальним законодавством, у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими ст. 71 і 72 КК України, тобто за сукупністю вироків відповідно до правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення.

Поряд із цим, на особу, умовно-достроково звільнену від відбування покарання, кримінально-виконавчим законодавством (ст. 160-162 КВК України) покладено низку правообмежень, зокрема за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання встановлюється контроль громадських організацій і трудових колективів, з цими особами проводиться виховна робота з метою закріплення результатів виправлення і ресоціалізації. Такий контроль за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання, а також виховна робота з ними організовуються спостережними комісіями і здійснюються громадськими організаціями та трудовими колективами за місцем роботи або навчання і за місцем проживання цих осіб. До умовно-достроково звільнених від відбування покарання осіб, які ухиляються від громадського контролю, збори трудового колективу або громадська організація можуть застосовувати захід впливу у виді громадського попередження. У разі систематичного порушення громадського порядку особою, яка відбувала покарання у виді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин чи була двічі засуджена до позбавлення волі за умисні злочини й умовно-достроково звільнена від відбування покарання, трудовий колектив або громадська організація можуть порушити клопотання перед органом внутрішніх справ про встановлення за нею адміністративного нагляду.

Закон Норвегії про виконання покарань передбачає ще одну категорію засуджених, які можуть перебувати під наглядом місцевих відділів пробації. Це засуджені, яким призначено відбування покарання у виді позбавлення волі поза тюрмою (§ 16 Закону). Їх статус практично не відрізняється від статусу засуджених, звільнених умовно-достроково, за винятком того, що вони можуть клопотати про зміну умов відбування покарання відразу після того, як закінчилася половина строку ув'язнення.

Нагляд за особами, засудженими до покарань, не пов'язаних з ізоляцією від суспільства

Закон Норвегії про виконання покарань, що набув чинності у березні 2002 р., скасував суспільно корисні роботи і кримінальний нагляд як автономні види покарання. Замість них введена кримінально-правова санкція, яка носить назву “покарання, не пов'язане з ізоляцією від суспільства” і призначається у разі, якщо особа засуджена до позбавлення волі умовно.

Відповідно до § 53 Закону, покарання, не пов'язане з ізоляцією від суспільства, призначене відповідно до положень § 28-а КК Норвегії, має такі форми виконання:

- громадські роботи;

- проходження відповідних реабілітаційних або лікувальних програм (курсів);

- інші форми виконання, що сприяють припиненню злочинної активності засудженого.

Подібне правове регулювання надає велику свободу відділам пробації щодо виконання цього покарання. Місцевий суд приймає свого роду рамкове рішення, а служба пробації отримує можливість здійснювати постійний моніторинг поведінки піднаглядної особи, її психологічного і соціального стану, а також прагнення до виправлення, і, як наслідок, встановлює конкретні елементи покарання та їх співвідношення.

Місцеві відділи пробації також можуть змінювати умови відбування покарання, керуючись при цьому міркуваннями громадської безпеки, потребою особи в реабілітації і можливостями служби.

Безпосередньо процедура призначення і виконання цього виду покарання не відрізняється від аналогічних в інших країнах. Перш ніж прийняти рішення про призначення покарання, не пов'язаного з ізоляцією від суспільства, суд надає розпорядження про підготовку доповіді щодо психологічних особливостей особи та особливостей її соціального становища, а також про доцільність призначення їй покарання, альтернативного тюремному ув'язненню. Ця доповідь надається до суду інспектором місцевого відділу пробації.

Після призначення судом покарання інспектор відділу пробації за участю піднаглядного складає план відбування покарання, в якому фіксуються основні вимоги і умови виконання покарання.

Максимальний строк громадських робіт у Норвегії складає 360 годин (за КК України це відповідно 240 годин, а щодо неповнолітніх - 120). Як правило, громадські роботи призначаються особам, які вчинили злочини, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше одного року. При призначенні громадських робіт суд встановлює строк ув'язнення, у якості альтернативи якому призначаються суспільно корисні роботи.

У разі порушення піднаглядним умов відбування цього виду покарання, відділ пробації проводить із ним бесіду і попереджає про наслідки вторинного порушення. При повторному порушенні умов виконання покарання або при вчиненні злочину впродовж пробаційного періоду особова справа засудженого надається до регіонального управління, яке, у свою чергу, клопоче перед судом про направлення засудженого до місць позбавлення волі для виконання покарання.

За вітчизняним законодавством коло суб'єктів клопотання перед судом про призначення покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства, дещо ширше, і залежить від відповідних підстав, зокрема:

- прокурор, якому кримінально-виконавча інспекція надсилає матеріали для вирішення питання про притягнення засудженого до кримінальної відповідальності за ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі (ст. 389 КК України);

- кримінально-виконавча інспекція безпосередньо вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення (ч. 2 ст. 166 КВК України).

У Норвегії протягом 2011 р. покарання, не пов'язані з ізоляцією від суспільства, відбули 2 500 осіб, із них 75 % становили громадські роботи, 25 % - проходження відповідних реабілітаційних або лікувальних програм (курсів);

Як правило, програми (курси) спрямовані на окремі цільові групи, наприклад:

- програма для засуджених, що страждають на наркотичну залежність;

- програма “Brotts-biytet” (“Зупини злочин”) для рецидивістів;

- спеціальна програма для жінок-правопорушниць;

- пізнавальна програма “Один на один”;

- програма з управління гнівом та ін.

Нині служба пробації проводить експеримент щодо реалізації спеціальної програми для водіїв, які засуджені за управління транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння. Ця програма служить альтернативою умовному покаранню і поєднує у собі елементи освітньої програми, курсу лікування і нагляду.

Також цікавим є питання постпенітенціарної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі. На значну увагу і подальше дослідження заслуговує проект “TAFU - повернення засуджених до суспільства”. У Норвегії проблема повернення засуджених до суспільства винесена на державний рівень із залученням великої кількості сторонніх установ і волонтерів, які працюють не лише у тюрмах, а також і в реабілітаційних центрах.

Таким чином, можна зробити висновок, що у загальних рисах порядок виконання і умови відбування покарань, не пов'язаних з ізоляцією від суспільства, у Норвегії мають багато спільних рис із вітчизняним кримінально-виконавчим законодавством, оскільки на нинішньому етапі реформування Державної кримінально-виконавчої служби України передбачено створення на базі діючих кримінально-виконавчих інспекцій відповідних служб пробації.

Більше відмінностей стосується виконання покарання у виді позбавлення волі. У цьому напрямі український законодавець пішов шляхом більшої диференціації, прямо і у суворій відповідності із законом передбачивши роздільне тримання: чоловіків і жінок; неповнолітніх і дорослих; засуджених, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах.

пенітенціарний норвегія покарання засуджений

6. Участь громадськості у виправленні і ресоціалізації засуджених

На тлі досить розвиненої системи виконання покарань Норвегія має не менш розвинене громадянське суспільство, яке готове і здатне брати активну участь у роботі пенітенціарних установ. Кожну з 50 тюрем країни регулярно відвідують представники п'яти-шести громадських організацій, кожна з яких професійно працює виключно у своїй вузькій сфері пенітенціарного і постпенітенціарного впливу.

Однак функції громадського контролю дотримання прав засуджених покладені на спеціальні інституції - Наглядові ради (приблизний аналог вітчизняних спостережних комісій), до складу яких можуть входити і громадські активісти, і звичайні громадяни. Наглядові ради мають повноваження відвідувати будь-які приміщення будь-якої тюрми у будь-який час доби. Проте мінімально встановленими і обов'язковими є чотири відвідування кожної тюрми регіону на рік. Члени Наглядових рад можуть попереджати тюремну адміністрацію про свій візит, а можуть здійснювати моніторинг і без попередження. Під час відвідування члени Наглядових рад можуть спілкуватися з будь-яким засудженим або ув'язненим, який перебуває у тюрмі, за винятком певних обмежень, які можуть встановлюватись слідчими органами або судом щодо осіб, взятих під варту.

Проте переглядати і вивчати особові справи засуджених і ув'язнених члени Наглядових рад можуть тільки з їх згоди. За результатами своїх візитів Наглядові ради готують спеціальні звіти до міністра юстиції.

Як свідчить практика діяльності Наглядових рад, найчастіше засуджені і ув'язнені скаржаться на недостатнє медичне забезпечення, зокрема, на нестачу лікарських препаратів. Проте такі скарги не мають ніякого відношення до роботи тюремної адміністрації, оскільки забезпечення засуджених медичною допомогою та необхідними ліками є обов'язком муніципальних медичних установ. У Норвегії і засуджених, і звичайних громадян лікують одні і ті ж медичні працівники.

Наступні скарги на тюремну адміністрацію стосуються того, що засуджених не так швидко, як їм того бажається, виводять на тренування і в туалет. Окремі блоки тюрем не мають туалетів у камерах для засуджених і ув'язнених, зокрема, приймальне відділення блоку “Б-1” тюрми для жінок “Бредтвейт” в Осло, що створює певні незручності у нічний час, коли камери замкнені.

Щодо вітчизняної системи виконання покарань, то ще у радянський період було зроблено висновок, що участь громадськості - необхідна умова успішної діяльності виправно-трудових установ та органів з виправлення та перевиховання засуджених  Комментарий к Исправительно-трудовому кодексу РСФСР / [Артамонов В. П., Болдырев Е. В., Болысов В. Я. и др.] ; под ред. Н. П. Мальшакова. - [2-е изд., перераб. и доп.]. - М. : Юрид. лит., 1979. - С. 23., а Виправно-трудовий кодекс УРСР включав у себе ст. 9, яка встановлювала, що “у виправленні та перевихованні засуджених ... бере участь громадськість”  Виправно-трудовий кодекс Української РСР. - К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1971. - С. 9.. Але при цьому громадський вплив не називався серед основних засобів виправлення і перевиховання засуджених (ст. 7)  Виправно-трудовий кодекс Української РСР. - К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1971. - С. 8., тобто йому була відведена допоміжна роль в діяльності адміністрації установ виконання покарань.

Чинне кримінально-виконавче законодавство також припускає можливість участі громадськості у виправленні і ресоціалізації засуджених. Роль громадського впливу як одного з основних засобів виправлення і ресоціалізації (що прямо закріплено у ч. 3 ст. 6 КВК України), проявляється не тільки у період після звільнення від відбування покарання, а й протягом періоду реалізації кари і перебування засудженого у виправній колонії. Він здійснюється через залучення до участі у процесі виправлення і ресоціалізації широкого кола суб'єктів. В основному це громадяни, представники релігійних чи благодійних організацій, представники місцевої громади, які здійснюють свій вплив на засуджених шляхом надання різного роду матеріальної, моральної, соціальної допомоги  Царюк С. В. Кримінально-виконавча характеристика засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях максимального рівня безпеки : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Царюк Сергій Васильович. - Д., 2009. - С. 169.. Однак усі форми участі громадськості у цьому процесі мають відповідати загальним положенням та принципам виконання і відбування покарань, встановлених кримінально-виконавчим законодавством України.

Особливе місце у системі громадського впливу на виконання і відбування покарань посідають спостережні комісії, які здійснюють громадський контроль за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань на підставі положень КВК України та Положення про спостережні комісії, яке затверджується Кабінетом Міністрів України  Положення про спостережні комісії : постанова Кабінету Міністрів України від 1 квіт. 2004 р. № 429 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 листоп. 2010 р. № 1042) [Електронний ресурс]. - Режим доступу :

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/429-2004-п..

Як показує вітчизняна кримінально-виконавча практика, громадський контроль та вплив на процес виправлення і ресоціалізації засуджених набуває різноманітних форм взаємодії з окремими громадянами та об'єднаннями громадян у результаті висвітлення у засобах масової інформації діяльності колоній, зустрічей представників громадськості із засудженими, проведення бесід, лекцій, шефсько-виховної роботи, допомоги у поліпшенні виробничої бази, організації загальноосвітнього і професійно-технічного навчання засуджених, благодійної діяльності тощо. Велику допомогу в ресоціалізації засуджених надають представники духовенства. Всього у процесі виправлення і ресоціалізації засуджених в Україні беруть участь близько 70 громадських організацій. Крім того, близько 20 організацій співпрацюють з органами і установами виконання покарань у сфері протидії туберкульозу і наркоманії, зменшення шкоди від ВІЛ/СНІДу.

Нормальні людяні гуманні умови тримання ув'язнених та відбування покарання у виді позбавлення волі в Норвегії досягаються не лише завдяки зусиллям держави, а також і завдяки активній позиції представників громадянського суспільства.

Яскравим проявом такої турботи є діяльність Червоного Хреста. Ця організація має мандат відвідування будь-яких тюрем Норвегії. Основною метою візитів представників цієї організації є забезпечення права засуджених на вільне спілкування з іншими особами, які не є представниками тюремного відомства. З цією метою при прибутті засудженого або ув'язненого до тюрми він отримує спеціальний флаєр, у якому йому пропонується така можливість. Волонтери організації Червоного Хреста відвідують тюрми регулярно, але не менше одного разу на два тижні. Для цього організація проводить набір волонтерів серед звичайних громадян.

Кожен із волонтерів має бути старше 25 років і не мати судимостей. Перед відвідуванням усі вони проходять навчання і отримують Звід з дванадцяти принципів, яких повинні суворо дотримуватися. Сутність цих принципів полягає у конфіденційності і абсолютній забороні надання засудженим та ув'язненим будь-яких інших видів допомоги, окрім спілкування. Також волонтерам заборонено продовжувати спілкування із засудженими після їх звільнення з тюрми. За порушення цих принципів покарання єдине - заборона працювати в організації Червоного Хреста. Протягом 2011 р. тюрми Норвегії відвідало близько 500 волонтерів організації Червоного Хреста, тобто приблизно 10 волонтерів на кожну тюрму.

Не менш активно у сфері пенітенціарного впливу у тюрмах Норвегії працює Асоціація родичів ув'язнених. Ця організація працює у двох напрямах - із близькими родичами ув'язнених і безпосередньо з Урядом та тюремними адміністраціями. Діяльність асоціації спрямована на забезпечення засуджених, ув'язнених та їх родичів можливістю “жити сімейним життям”, не дивлячись на позбавлення волі одного з близьких родичів. Асоціація родичів ув'язнених постійно проводить моніторинги обладнання місць і приміщень для побачень, практики їх організації і проведення.

В Україні, крім того, що за засудженими до позбавлення волі закріплено право на контакти із зовнішнім світом (у тому числі на побачення із родичами та іншими особами), передбачено широкі можливості співробітництва громадських організації із родичами неповнолітних засуджених. Із цією метою при відділеннях соціально-психологічної служби виховних колоній можуть створюватися батьківські комітети.

Висновки

На сьогодні перед Державною пенітенціарною службою України стоїть якісно нове завдання - реформування органів і установ виконання покарань з урахуванням міжнародних стандартів поводження із засудженими та позитивного зарубіжного пенітенціарного досвіду. Дуже цінним у цьому напрямі виявляється досвід виконання кримінальних покарань Виправною службою (службою тюрем і пробації) Норвегії.

Поряд із цим, обґрунтовано, що імплементацію зарубіжного пенітенціарного законодавства необхідно здійснювати лише з урахуванням специфіки економічного та соціального розвитку України, особливостей вітчизняної кримінально-виконавчої системи, історичного досвіду і традицій нашого народу, особливостей національної психології тощо.

За певними напрямами виокремлено більш прогресивні (у порівнянні із Норвегією) аспекти політики України у сфері застосування кримінальних покарань, зокрема більший ступінь гуманізму при застосуванні зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі на користь винної особи. Разом із цим, деякі положення норвезького кримінального законодавства, зокрема щодо регламентації кримінальної відповідальності юридичних осіб, переліку обставин, що виключають злочинність діяння, варті уваги та потребують додаткового, більш ретельного, аналізу з метою вирішення питання про можливість їх імплементації до КК України.

Перелік основних та додаткових покарань в Україні та Норвегії має як схожі риси, так і деякі суттєві відмінності. Зокрема, у Норвегії не передбачено таке покарання як довічне позбавлення волі, що дозволяє зробити висновок про більший ступінь лібералізації кримінально-правової політики цієї Скандинавської держави, яка, втім, орієнтується на менталітет норвежців та стан і тенденції злочинності у країні.

Набутий у Норвегії позитивний досвід відновлювального правосуддя (медіації) дозволяє говорити про доцільність впровадження аналогічних програм в Україні.

Вартий уваги досвід Норвегії щодо програм підготовки пенітенціарного персоналу, які передбачають більшу практичну спрямованість навчального процесу і більш тісний зв'язок теорії з практикою, що також проявляється у тому, що на навчання до Академії виправної служби Норвегії приймаються особи, які вже мають хоча б мінімальний досвід практичної роботи у пенітенціарній сфері. Зазначене положення, втім, не слід сприймати однозначно і кардинально. Але враховуючи позитивний аспект зарубіжного досвіду у цій сфері, необхідно ширше використовувати у процесі підготовки фахівців для органів і установ, що належать до сфери управління ДПтС України, залучення до практичних занять співробітників органів і установ виконання покарань, розвивати позитивну практику проведення навчальних занять із курсантами і студентами на базі регіональних колоній, слідчих ізоляторів, кримінально-виконавчих інспекцій.

За результатами порівняльно-правового аналізу пенітенціарних систем України та Норвегії встановлено, що у загальних рисах порядок виконання і умови відбування покарань, не пов'язаних з ізоляцією від суспільства, у Норвегії мають багато спільних рис із вітчизняним кримінально-виконавчим законодавством, оскільки на нинішньому етапі реформування Державної кримінально-виконавчої служби України передбачено створення на базі діючих кримінально-виконавчих інспекцій відповідних служб пробації. Більше відмінностей стосується виконання покарання у виді позбавлення волі. У цьому напрямі український законодавець пішов шляхом глибшої диференціації його виконання, прямо і у суворій відповідності із законом передбачивши роздільне тримання: чоловіків і жінок; неповнолітніх і дорослих; засуджених, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах.

Підписано до друку 05.06.2012. Формат 60х84/16

Папір офсетний. Друк на різографі. Ум. друк. арк. 2,06. Наклад 100 прим.

Комунальне підприємство “Видавництво “Чернігівські обереги”

14000, м. Чернігів, вул. Белінського, 11

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру

суб'єктів видавничої справи ДК № 824 від 28.02.2002

Виготовлення ФОП “Лозовий В.М.”

Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції.

Серія ЧГ № 009 від 12 серпня 2008 року

Размещено на http Аllbest.ru