Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Порівняльно-правовий аналіз надання відпусток за трудовим законодавством зарубіжних країн

Вступ

відпустка правовий законодавство

Актуальність теми присвячена виявленню сучасних тенденцій у правовому регулюванні відпусток в трудовому праві зарубіжних країн, вивчення і врахування зарубіжного досвіду правового регулювання трудових відносин взагалі і питань надання відпусток, зокрема, набуває великого значення. Ще більш актуальними видаються порівняльно-правові дослідження в контексті трудового законодавства різних країн світу.

У науці трудового права проблемами відпусток переважно займалися вчені радянської доби: Р.З. Лівшиць, Л.Я. Гінцбург, М.Г. Алєксандров, та ін.

Ці питання знайшли своє відображення й у працях українських вчених: В.С. Венедіктова, Н.Б. Болотіної, Г.С. Гончарової, В.М. Венедіктової, С.В. Дріжчаної, В.В. Жернакова, І.В. Зуба, Д.О. Карпенка, А.Р. Мацюка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, В.С. Стичинського, Г.І. Чанишевої. Свої дисертаційні дослідження проблемам відпусток присвятила Л.П. Гаращенко. Особливостям надання окремих видів відпусток жінкам, а також особам, які фактично здійснюють догляд за дитиною присвячено дисертаційне дослідження І.А. Вєтухової. Правовому регулюванню трудової діяльності неповнолітніх, в тому числі особливостям правового регулювання часу відпочинку цієї категорії трудящих присвячено дослідження О.С. Реус.

Мета курсової роботи полягає у визначенні особливостей правового регулювання часу відпочинку в європейських країнах із розвинутою ринковою економікою у сучасний період, а також в аналізі регулювання надання відпусток за законодавством різних країн світу, в тому, щоб з урахуванням досягнень науки трудового права, узагальнення правозастосовчої практики, зарубіжного досвіду, з'ясувати концептуальні напрямки правового регулювання відпусток, визначити правові дефініції в умовах побудови правових держав і розвитку ринкових відносин.

У відповідності до мети моєї курсовій роботи я ставлю перед собою такі завдання:

· дослідити становлення відпусток за Конвенціями Міжнародної Організації Праці (далі МОП);

· вивчити та проаналізувати особливості правового регулювання відпусток за міжнародно-правовими актами та нормативними актами деяких зарубіжних країн;

· з'ясувати особливості надання відпусток у ряді зарубіжних країн.

· дослідити розвиток інституту відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за законодавством зарубіжних країн.

Предметом дослідження є відпустка як елемент трудових правовідносин.

Об'єктом курсової роботи є правовідносини які склалися в правовому регулюванні надання відпусток в деяких зарубіжних країнах .

Методологічна основа дослідження курсової роботи визначається історичним метод; порівняльно-правовим метод; статистичний метод, формально-юридичним та методом пізнання в юридичній науці.

Нормативну правову основу дослідження складають акти Міжнародної організації праці, законодавчі та підзаконні акти зарубіжних країн.

Теоретичною основою роботи є наукові дослідження вчених правознавців в галузі трудового права зокрема, Л.П. Гаращенко, С.Ф. Гуца, В.Д. Назарова, Т.В.Максимова, О.В. Кайлової, І.Я. Кисельова.

Структура курсової роботи складається з вступу, трьох розділів, які об'єднують дев'ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел.

• Розділ 1. Міжнародні стандарти у сфері правового регулювання відпусток
• 1.1 Конвенції МОП про щорічні основні відпустки
• Міжнародно-правові стандарти регулювання часу відпочинку містяться в актах Міжнародної організації праці.

На сьогодні діють дві Конвенції МОП № 52 і № 132, які стосуються щорічнихоплачуваних відпусток. Перша Конвенція частково є застарілою, і більшість розвинутих країн ратифікували більш пізню за часом Конвенцію № 132 [1], яка врахувала розвиток світового законодавства після Другої світової війни (Україною ця Конвенція ратифікована 29.05.2001року) [2, с.256].

Згідно Конвенції № 52, кожна особа, до якої застосовується ця конвенція, має право після безперервної роботи тривалістю один рік на щорічну оплачувану відпустку, тривалістю принаймні 6 днів. Особи, віком до 16 років, включаючи учнів, мають право на щорічну оплачувану відпустку тривалістю принаймні 12 робочих днів. До відпустки не включаються святкові дні і перерви в роботі через хворобу. Національне законодавство може дозволити поділ щорічної оплачуваної відпустки, але лише в тій частині, яка перевищує мінімальну тривалість, встановлену Конвенцією. Тривалість відпустки збільшується пропорційно тривалості стажу роботи на основі правил, встановлених у національному законодавстві [3, с.202].

Кожна особа, яка йде у відпустку, отримує відпускні, які дорівнюють звичайнійвинагороді. Порядок їх обчислення визначається національним законодавством чиколективними договорами. Будь-яка угода, яка виключає право на щорічну оплачувану відпустку, має бути визнана недійсною. Національне законодавство може передбачати, що особа, яка буде зайнята на оплачуваній роботі протягом своєї щорічної відпустки, позбавляється оплати за період відпустки. Особа, звільнена з вини підприємця, має право на компенсацію за невикористану відпустку.

Конвенція № 132 застосовується до всіх осіб, які працюють за наймом, за винятком моряків. Вона встановлює, що кожна особа, до якої вона застосовується, має право на мінімальну 3-тижневу оплачувану відпустку за кожен рік роботи. Мінімальний період роботи, необхідний для отримання права на відпустку, не повинен перевищувати 6 місяців. Неділя і святкові дні, а також час хвороби до відпустки не включаються. За час відпустки повинні виплачуватися відпускні, рівні принаймні середній заробітній платі. В Конвенції передбачено можливість поділу відпустки на частини, але при цьому тривалість однієї частини не може бути меншою двох тижнів. Безперервна частина відпустки надається не пізніше, ніж протягом року, залишок щорічної відпустки - не пізніше, ніж протягом року, залишок щорічної відпустки - не пізніше, ніж протягом 18 місяців, рахуючи з кінця того року, за який надавалася відпустка. Будь-яка частина щорічної відпустки може бути відкладена за згодою зацікавленої особи на період, що не перевищує певну межу. При визначенні періоду при наданні відпустки слід враховувати вимоги роботи і можливості для відпочинку у працівників, які працюють за наймом.

Відсутність на роботі з таких причин, як хвороба, нещасний випадок на виробництві чи відпустка по вагітності і пологам, зараховується до стажу роботи.

Працівник, який пропрацював мінімальний час, необхідний для надання відпустки, і який звільняється з роботи, має право отримати після припинення роботи оплачувану відпустку, пропорційну тривалості його роботи, чи замість цього йому має бути виплачена компенсація. Згода про відмову від права на мінімальну щорічну оплачувану відпустку чи про невикористання такої відпустки із заміною грошовою компенсацією визнається недійсною або забороняється. Національне законодавство може встановлювати спеціальні правила стосовно тих випадків, коли особа, що працює по найму займається в період відпустки оплачуваною діяльністю, яка протирічить меті відпустки, тобто самому відпочинку, відновленню сил [1].

Отже, Конвенція № 132 до визначення поняття щорічної відпустки вносить такіелементи як певний безперервний проміжок часу роботи протягом року (ст. 4 Конвенції № 132 визначає "рік", як календарний рік або інший період такої ж тривалості, що встановлюється компетентними органами влади або іншими відповідними органами кожної країни); тривалість щорічної відпустки не може бути зменшена у випадку хвороби працівника, нещасного випадку або відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами; за особою, яка скористалась правом на відпустку, згідно Конвенції зберігається нормальна або середня заробітна плата (ст. 7 Конвенції).

Важливим є те, що безперервна частина оплачуваної відпустки повинна бути використана не пізніше, ніж протягом одного року, а залишок можна використати не пізніше вісімнадцяти місяців з кінця того року, за який була надана відпустка. Тобто сутність цієї норми полягає в тому, що відпустка повинна використовуватись щороку для того, щоб відпочити від виконання своїх трудових обов'язків з метою відновлення працездатності та втрачених фізичних і розумових сил.

1.2 Конвенція МОП про оплачувані учбові відпустки

Розвиток науково-технічного прогресу та зміни структури економічних та соціальних відносин вимагає відповідного регулювання учбових відпусток для одержання освіти і підготовки спеціалістів, які б відповідали вимогам та потребам суспільства, що постійно змінюється. Один із засобів задоволення цих потреб як суспільства в цілому, так і окремого громадянина є тимчасове звільнення працівників від їх трудових обов'язків та надання їм вільного часу для здобуття освіти. Генеральною Конференцією МОП, яка зібралась 5 червня 1974 року, було прийнято ряд положень про оплачувані відпустки, які знайшли своєвідображення в Конвенції МОП № 140 про оплачувані учбові відпустки [4] і Рекомендацією № 148 [5].

У Конвенції № 140 термін "оплачувана учбова відпустка" означає відпустку, яка надається працівникові з метою навчання на визначений період у робочий час з виплатою відповідної грошової допомоги. Захистом трудових прав працівників є те, що за час перебування у відпустці в зв'язку з навчанням працівникові гарантується оплата, а також те, що період оплачуваної учбової відпустки прирівнюється до періоду фактичної роботи, що є підставою для встановлення права на соціальну допомогу та інших, похідних від трудових правовідносин прав [4].

Держави зобов'язуються розробляти і здійснювати політику, спрямовану на сприяння наданню оплачуваних навчальних відпусток для професійної підготовки на будь-якому рівні; загальної, соціальної чи цивільної освіти; профспілкового навчання [3, с.202].

Отже, У цій Конвенції термін "оплачувана учбова відпустка" означає відпустку, яка надається працівникові з метою навчання на визначений період у робочий час з виплатою відповідної грошової допомоги. Кожний член МОП розробляє і здійснює політику, що сприяє методам, які відповідають національним умовам і практиці і у разі потреби поетапно, наданню оплачуваних учбових відпусток для цілей: професійної підготовки на будь-якому рівні; загальної, соціальної або цивільної освіти; профспілкового навчання.

1.3 Конвенції МОП про зайнятість жінок до та після пологів та про охорону материнства

Крім зазначених у попередніх пунктах конвенцій, питання відпусток врегульовано в Конвенції № 3 про зайнятість жінок до та після пологів від 29.10.1919 року, яка була переглянута у 1952 році Конвенцією № 103 про охорону материнства, яка набрала чинності 7.09.1955 р.

Відповідно до Конвенції № 3 тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами складає 12 тижнів (6 тижнів до та 6 тижнів після пологів). Жінка має право на отримання грошового утримання та медичної допомоги. Положення Конвенції № 3 поширюється на прмислові і торгові підприємства.

Конвенція МОП № 103, прийнята у 1952 році застосовується до жінок, зайнятих на промислових підприємствах та на непромислових і сільськогосподарських роботах, включаючи надомниць.

Відповідно до цієї Конвенції мінімальна тривалість відпустки узв'язку з вагітністю та пологами - 12 тижнів, зокрема тривалість обов'язкової відпустки після пологів повинна складати не менше ніж 6 тижнів. Відпустка може бути продовжена у випадку помилки при встановленні дати пологів або у випадку хвороби, причиною якої є вагітність або пологи. Крім того, Конвенцією № 103 передбачено надання грошового утримання та допомоги за рахунок засобів системи обов'язкового соціального страхування або за рахунок державних фондів. Коли сума грошових утримань, які надаються за рахунок засобів обов'язкового соціального страхування, обчислюється на основі попереднього заробітку, вона складає не менше 2/3 попереднього заробітку жінки. Підприємець не несеособистої відповідальності за витрати у зв'язку з видачею таких утримань[6].

Отже, після пред'явлення жінкою медичної довідки, яка засвідчує передбачуваний строк її пологів, жінка, відносно якої застосовується Конвенція № 103, має право на відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами. Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами становить, як мінімум, дванадцять тижнів і включає період обов'язкової післяпологової відпустки.

• Розділ 2. Надання відпусток у зарубіжному трудовому законодавстві

2.1 Регулювання відпусток у французькому трудовому законодавстві

У багатьох європейських країнах право на відпочинок і, зокрема, на відпустки закріплюється в конституціях і конкретизується в спеціальних законодавчих актах.

У Франції питання часу відпочинку визначені главою 3 прийнятого у 2008 р. Кодексу про працю, який консолідував попереднє законодавство. Що стосується режиму відпусток у Франції, то відповідно до Ордонансу від 16 січня 1982 р., за один місяць безперервної роботи працівник отримує 2,5 дні відпустки. Як би то не було, за офіційно встановленим стандартам щорічної оплачуваної відпустки список очолює Франція, де роботодавців зобов'язують надавати співробітникам не меньше 30 днів відпустки.

Однак в ці 30 днів входять суботи, так що по суті це п'ять робочих тижнів, а не шість. Разом з 10 державними святами, виходить по сім тижнів відпочинку. Відсутність на роботі з неповажних причин тягне за собою пропорційне скорочення відпустки. За колективними договорами тривалість відпустки може бути збільшена і диференційована залежно від виробничого стажу або віку працівника. Закон визначає порядок надання відпусток, який деталізується в колективних. У разі, якщо працівнику надається відпустка поза відпускний період, він отримує компенсацію у вигляді 1-2 днів додаткового відпочинку. Відпустку можна розділити на частини. Якщо подружжя працюють в одній компанії, то вони можуть піти відпочивати одночасно. Французьке законодавство забороняє наймачеві змінювати дату відпустки менше ніж за місяць перед його початком.

Слід зазначити, що в країнах Європи існують відпустки, які носять заохочувальний характер. Наприклад, для стимулювання працівників, які не запізнюються на роботу та добросовісно працюють (не прогулюють), на автомобільних заводах “Пежо” і “Сітроєн” кожен тиждень регулярного відвідування, без запізнень та прогулів, дає право робітнику на 15 балів, а службовцю на 9 балів. За роботу в нічний час і в неділю (або святкові дні) нараховуються додаткові бали. Отримавши 500 балів, працівник має право на один день оплачуваної відпустки. Якщо працівник був відсутній на роботі більше 15 днів на рік з будь-якої причини, він втрачає всі нараховані йому бали. Частину заробленої таким чином додаткової відпустки працівник повинен використати протягом наступного року, а частину відкласти.

Отже, Франція завжди відрізнялася найбільш ліберальним соціальним законодавством, що стосується відпусток, лише безперервна праця протягом календарного року дає право на п'ятитижневу оплачувану відпустку. Молодь до 21 року і учні виробничого навчання мають право на відпустку у тридцять робочих днів незалежно від попередньої роботи, проте оплачується така відпустка пропорційно фактично відпрацьованим місяцям [7, c. 23].

2.2 Трудове законодавство ФРН про відпустки

У Німеччині начальники вітають завчасну турботу про заслужену відпустку, на підприємствах прийнято вести відповідні графіки. Трудящі з дітьми насолоджуються першочерговим правом відпустки в шкільні канікули.

У Федеральному законі про відпустку чітко записано: кожний громадянин має право на відпустку у розмірі 20 робочих днів при 5-денному робочому тижні, і 24 робочих дні - при 6-денному. Це - залізний законодавчий мінімум. Відмовити в призначеному річному відпустці не можна, а попросити трудящого скасувати його не наважиться жоден німецький роботодавець.

Проте вся країна вже давно існує в режимі тарифних угод, які приймаються між роботодавцями та працівниками. Оскільки державних підприємств у ФРН немає, саме ці угоди стають базисом для визначення ставок, відпусток, соціальних виплат і послуг. Тому, на більшості підприємств відпустки значно більше - до 35 робочих днів. Держслужбовці відпочивають від 20 до 30 робочих днів. Багато фірми укладають індивідуальні угоди з працівниками. Краще за всіх в Німеччині припадає вчителям і доцентам університетів. Їх відпустки збігаються зі шкільними канікулами.

Кожен німецький відпускник як у самому собі впевнений у своєму роботодавця, який і під час відпочинку чесно виплатить йому суму тарифної ставки чи середньої зарплати за останні три місяці плюс всі можливі надбавки - зазвичай їх сума не перевищує половини ставки.

За статистикою, на заході Німеччини відпускні отримує половина всіх трудящих, на сході країни - лише кожен третій. Найчастіше без матеріальної підтримки на час відпустки залишаються співробітники підприємств, що працюють без тарифних угод. З самим тугим гаманцем у відпустку їдуть робітники підприємств хімічної промисловості і металоіндустрії, для яких профспілки постаралися «вибити» від півтора до двох з половиною тисяч євро.

Федеральний закон Німеччини “Про відпустки” проголошує право на щорічну оплачувану відпустку для всіх робітників і службовців, а також учнів виробничого навчання. Право на відпустку виникає через 6 місяців роботи, що цілком відповідає нормі, яка закріплена в п. 2 ст. 5 Конвенції МОП про оплачувані відпустки.

Крім щорічних відпусток, законодавством та колективними договорами в країнах ЄС передбачені й інші відпустки, які використовуються з різною метою: народження дитини, вступ в шлюб, смерть члена сім'ї, навчальні відпустки і навіть додаткові відпустки для працівників, які не палять. Специфічне завдання виконує відпустка для створення власного підприємства (вона не оплачується), така відпустка надається особам, які мають безперервний стаж роботи на цьому підприємстві не менше 3-х років. Тривалість додаткової відпустки становить один рік (як виключення два роки) з правом одноразового продовження. Після закінчення відпустки працівник має право претендувати на попередню роботу або рівноцінну роботу без зниження заробітної плати. Метою таких відпусток є сприяння розвитку підприємництва, тобто створення малих та середніх підприємств, які відіграють важливу роль в економіці зарубіжних країн [8, c. 64].

Отже, особливою рисою відпустки у Німеччині є те, що вона повинна використовуватись відповідно до призначення. Тому законодавством заборонено працівникам виконувати якусь іншу оплачувану роботу під час відпустки. Іншою характерною рисою виступає те, що працівник повинен підшукати собі заміну на час відпустки та завершити всі незакінчені справи [8, c. 68].

2.3 Порядок надання відпусток у США

У порівнянні з жителями практично будь-який інший країни, американці працюють більше і інтенсивніше, а відпочивають менше. А все тому, що США - одна з нечисленних країн з досить розвиненою промисловістю, де уряд не контролює умови роботи в приватному секторі [9]. Дивовижно, але США залишається єдиною в світі індустріальною країною, в якої немає встановленої законом гарантованої відпустки.

Кожна компанія може вводити свої правила надання відпусток. Хоча більшість з них ведуть себе цілком гуманно і дають по 10 робочих днів відпочинку на рік, але статистика показує, що близько 25% американців не мають оплачуваних відпусток або відгулів, не кажучи вже про оплачуваних фірмою державних святах. США міцно тримають пальму першості країни трудоголіків - в Америці немає закону, що вимагає від роботодавця надавати оплачувану відпустку працівникові, а середньостатистичні американці відпочивають набагато менше, ніж європейці. Питання з «заслуженим» відпочинком співробітників приватних компаній відданий на відкуп роботодавцям, які прописують в контрактах кількість оплачуваних «відгулів» - їх число, як правило, не перевищує 13 днів у році. Ті, хто тільки влаштувався на роботу і пропрацював від року до двох років, можуть отримати відпустку тривалістю 5-6 днів, 2 роки - 9-10 днів, 3-4 роки - 14 днів, а починаючи з п'яти років - 15-17 днів . На оплачувану відпустку в 21 день можуть розраховувати лише працівники, які відпрацювали на свою «контору» 15 і більше років. Приблизно 13% американських компаній взагалі не оплачують відпустку персоналу, і співробітники беруть відгули за свій рахунок. Службовці федеральних структур мають право на 13 днів відпустки. Чиновники з 3-річним стажем можуть претендувати на 20 днів, а після 15 років старанної праці отримують вже 26 днів відгулів - такими пільгами уряд США, який не в змозі платити настільки ж високі зарплати, як приватний сектор, заманює до себе співробітників. Більшість американців відпочивають на батьківщині. Сполучені Штати Америки -- єдина капіталістична країна, яка не забезпечує допомоги на дітей на національному рівні й відпустки по вагітності та пологах. Цілком очевидно, що єдиної державної сімейної політики, що має забезпечувати добробут матері й дитини чи заохочувати людей мати або не мати дітей, у США не існує. Ідея такої політики цілком суперечить волюнтаризму та лібералізму, що визначили соціальну політику країни.

Вагітна жінка згідно із законом 1978 р. "Про дискримінацію вагітності" просто прирівнюється до "тимчасово непрацездатного працівника". Проте лише кілька штатів мають обов'язкове страхування на випадок втрати працездатності. Хоча частина жінок отримує оплачувану відпустку на час вагітності й пологів, проте відпустка по догляду за дитиною перші кілька місяців не гарантується, і роботодавець часто звільняє жінку, яка бере хоча б коротку відпустку. Крім того, оскільки третя частина одиноких матерів і чверть заміжніх не мають медичної страховки, народження дитини є для них дорогим, як і для інших, що все одно не отримують повної компенсації. Звичайно, великі корпорації надають своїм працівницям допомогу, яку можна порівняти з мінімумом, що надається у країнах Західної Європи.

Отже, розрахунок тривалості відпустки в США виробляється роботодавцями залежно від тривалості служби працівника, в той час як у країнах Європи зазвичай його величина регулюється постановами відповідних урядових служб. Типовий американський працівник може досягти 4-тижневої відпустки в середньому через 15 років служби або навіть більше. І оскільки часта зміна робочого місця отримує все більше і більше поширення, все менше число американців можуть досягти можливості отримувати відпустку такої тривалості.

2.4 Порівняльно-правовий аналіз норм правового регулювання відпусток у зарубіжних країнах

Проаналізуємо закордонні норми права на відпустку.

Щорічна оплачувана відпустка у Франції не може перевищувати 30 робочих днів. В Угорщині загальна тривалість оплачуваної щорічної відпустки залежить від віку і максимальну тривалість своєї відпустки працівник отримає тільки до 45 років тобто 30 робочих днів. Але зате в Угорщині працівник має право зажадати не оплачувану відпустку на цілий рік для будівництва власного будинку. А у Франції така ж відпустка надається для створення власного підприємства працівнику з безперервним стажем не менше трьох років на цьому підприємстві [10, с.152].

У німецькому законодавстві право на відпустку виникає через 6 місяців роботи. Тривалість відпустки - 24 робочих дня. Відпустка надається за бажанням працівникам повністю або частково. Перенесення чергової відпустки на наступний рік допускається тільки у виняткових випадках, і він повинен надаватися не пізніше перших трьох місяців наступного року. У Фінляндії та Швеції тривалість відпустки супроводжується посиленням різноманіття в порядку його використання, в першій п'ятий тиждень відпустки може бути реалізована тільки в осінньо-зимовий період, а в другій за бажанням працівника накопичується протягом п'яти років, тобто кожні шість років працівник у цьому випадку має відпустку тривалістю 10 тижнів (5 тижнів чергового поточного відпустки плюс 5 накопичених тижнів відпустки).

Так само відрізняє закордонне законодавство і функція стимулювання регулярної відвідуваності роботи, кожен тиждень без прогулів і запізнень дає право на 15 балів робочому і на 9 службовцю, 500 нарахованих балів дають право на один день оплачуваної відпустки.

У більшості країн Європи передбачено відпустки, пов'язані з подіями сімейного життя (народження дитини, вступ у шлюб, смерть члена сім'ї), навчальні відпустки і навіть додаткові відпустки для некурящих або огрядних людей. Слід відзначити той цікавий факт, що під час відпустки німці не вправі працювати за наймом.

Отже, лідируюче положення по тривалості щорічної відпустки займає Швеція, Данія, Фінляндія, Австрія, Канада (не менше 5 тижнів).

А от сама нетривала відпустка на Філіппінах, там відпочивають всього 5 днів у році. За філіппінців слідують Мексиканці - 6 днів відпустки за відпрацьований рік. 7 днів відпустки за відпрацьований рік отримують жителі Сінгапуру.

У Японії відпустка від 10 робочих днів у перший рік роботи до 20 робочих днів в шостий рік роботи, але брати повну відпустку вважається поганим тоном, тому більшість японців відпочивають тільки 8 днів на рік.

Франція: 5 тижнів плюс 2 додаткові тижні для співробітників, які обрали 39-годинний робочий тиждень замість стандартної 35-годинний.

Великобританія: 28 робочих днів плюс 8 державних свят; Італія: мінімум 20 робочих днів плюс 12-13 оплачуваних державних свят; Ізраїль: від 10 до 24 робочих днів залежно від стажу роботи; Індія: 12 робочих днів на рік; Китай: 11 робочих днів; Гонконг: 7 днів; Південна Корея: 10 робочих днів; США: 10 робочих днів.

Розділ 3. Інститут відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами

3.1 Відпустки у зв'язку з вагітністю, пологами і для догляду за дитиною в країнах ЄС та Великобританії

Серед країн ЄС середня тривалість відпусток по вагітності і пологам, а також по догляду за дитиною складає 44 тижні. Середня тривалість оплачуваної відпустки -- 36 тижнів, що зазвичай включає відпустку по вагітності і пологам з додаванням відпустки по догляду за дитиною. 7 країн надають оплачувану відпустку для батька дитини: Австрія (6 місяців), Бельгія (3 дні), Данія (10 днів), Іспанія (2 дні), Франція (3 дні), Фінляндія (1 тиждень) і Швеція (2 тижні). Дві з них -- Данія і Швеція -- збільшили тривалість відпустки по догляду за дитиною і встановили його на 1 місяць більше, у випадку якщо відпустку бере батько (інакше -- додатковий місяць "втрачається").

Однією з найбільш досконалих і гнучких є шведська страхова система відпусток у зв'язку з пологами, народженням та доглядом за дитиною. Страхова допомога надається протягом 18 місяців, включаючи 14 тижнів відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, що доповнюються 6 тижнями до пологів. Перший рік відпустки оплачується у розмірі 80 % від заробітної плати, а держслужбовцям - 100 %. Наступні 3 місяці оплачуються за фіксованою ставкою, і решта 3 - не оплачуються з можливістю повернутися на роботу. Відпустка може бути надана обом батькам і грошова допомога, що надається через соціальну страхову систему, може компенсувати повну або часткову зайнятість. Крім того, відпустку по догляду за онуком можуть отримати дідусь або бабуся. Всім дітям працівників старше одного року держава гарантує місце у дитячих садках, а один з батьків має право на оплачуваний час для супроводження дитини у перший день влаштування в дитячий заклад чи перший день навчання [11, c. 19].

Італія надає п'ятимісячну відпустку (2 місяці до пологів і 3 після), що оплачується у розмірі 80 % від заробітної плати та додаткову шестимісячну відпустку з оплатою у 30 % заробітної плати.

Слід зазначити, що існують різні види відпусток, які дозволені жінкам (або жінкам і чоловікам) під час пологів, усиновлення або для інших сімейних потреб. Специфічні види відпусток включають: відпустку "для матері дитини" (або "відпустка по вагітності і пологам" або "декретна відпустка" відноситься до оплачуваної відпустки безпосередньо протягом перед пологового і післяпологового періодів; "відпустку для батька дитини" -- відпустка, що надається працедавцем батьку і, зазвичай, подібна відпустка набагато коротша, ніж материнська відпустка і діє як доповнення до неї; "відпустку для батьків дитини" -- гендерно - нейтральні відпустки, які слідують зазвичай за відпустками по вагітності і пологам і дають можливість батькам скористатися пільгами і перевагами системи відпусток, розподіляючи між собою або вибираючи, хто користуватиметься ними. Частину відпустки зазвичай бере мати дитини, забезпечуючи собі період фізичного одужання і відновлення після пологів; "відпустку по догляду за дитиною" -- відпустки, які у ряді країн розвивалися як доповнення до відпустки по вагітності і пологам або як різновид батьківської відпустки.

У Великобританії Декретна відпустка становить 26 тижнів, плюс ще стільки ж може скласти частково оплачувану додаткову відпустку. Разом набігає цілих 52 тижні (1 рік). Піти в декретну відпустку можна в будь-який час, починаючи з того моменту, коли до народження дитини залишається 11 тижнів. Але навіть якщо майбутня мама в силу будь-яких обставин буде тягнути на службі до останнього - за чотири тижні до пологів відпустка настане "автоматично".

Встановлена законом виплата допомог майбутній мамі розраховується наступним чином: у перші шість тижнів відпустки вона отримує 90 відсотків від зарплати, а в наступні 33 тижні (в окремих випадках - 39 тижнів) - по 124 фунта 88 пенсів на тиждень. Треба зауважити, що сума ця визначена законом і не може бути на даний момент менше. Але вона - не абсолютна. Платить її роботодавець. У великих процвітаючих компаніях він може запропонувати своїм співробітницям і більш солідну декретну допомогу. У маленьких і слабких фірмах, які ледве зводять кінці з кінцями роботодавцю допоможе держава і "додасть" свою частку в декретну допомогу співробітниць до встановленої законом планки.

Після декретної відпустки роботодавець зобов'язаний прийняти свою співробітницю назад або, якщо її місце зайнята, запропонувати рівноцінну посаду. У разі якщо робочі місця в даній компанії піддалися скороченню, молодій мамі буде виплачена вихідна допомога за скороченням штатів. У більшості випадків це досить солідна сума.

Повернувшись з декретної відпустки співробітниця має право на неповний робочий день. Якщо роботодавець відмовиться, то йому може загрожувати судовий розгляд з відповідними наслідками .

На Альбіоні не тільки жінкам уторована стовпова дорога до щасливого материнства. Точно така ж дорога прокладена тут чоловікам до щасливого батьківства. Ось уже шість років, як успішно працює прийнятий у Британії закон, що дозволяє чоловікам брати піврічну відпустку по догляду за новонародженим. Причому не замість дружини, а разом з дружиною. Правда, отцям оплачують тільки два тижні відпустки.

Отже, У багатьох країнах ЄС інститут відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами набув певної диференціації і доповнився іншими відпустками, пов'язаними із сімейними потребами. Так, “материнська відпустка” або відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами є оплачуваною і надається у до пологовий та післяпологовий період. Батьківська відпустка надається батьку, зазвичай, є набагато коротшою, ніж материнська і діє як додаткова до неї. Крім того, надаються гендерно-нейтральні відпустки після відпусток у зв'язку з вагітністю та пологами, що дають можливість батькам обрати, хто саме з них буде їх використовувати повністю або частково. Середня тривалість відпусток у зв'язку з вагітністю та пологами і по догляду за дитиною в країнах ЄС складає від 36 до 44 тижнів. Окремі країни надають батьківську відпустку: Бельгія та Франція - 3 дні, Данія - 10, Фінляндія - 1 тиждень, Швеція - 2 тижні. Данія та Швеція надають відпустку по догляду за дитиною на місяць більше у разі, якщо її використовує батько [11, c. 17].

3.2 Відпустки у зв'язку з вагітністю, пологами і для догляду за дитиною в США, Китаї та Канаді

У США до 1993 року не існувало відпустки по вагітності і пологам як законного права жінки. Все залежало від адміністрації фірми. Багаті компанії могли надати два-три тижні відпустки, підприємства дрібного бізнесу не робили і цього.

Під величезним натиском суспільного тиску був підписаний закон "Про сім'ю і відпустку за медичними показаннями", за цим законом вагітні американки можуть розраховувати лише на 12 тижнів неоплачуваної відпустки, правда, з низкою застережень: три місяці "заслуженого відпочинку" за свій рахунок належить лише в тому випадку, якщо жінка пропрацювала в приватній компанії не менше року.

Якщо жінка працює не менше п'яти років в одній приватній компанії, вона може розраховувати на відпустку до 12 тижнів. У деяких штатах замість декретної відпустки надаються оплачувані медичною страховкою 6-8 тижнів як компенсація "short term disability" (короткострокова втрата працездатності). Все інше можливе лише на неформальній основі і залежать від особистих взаємин з керівництвом і прийнятих у компанії традицій.

П'ять американських штатів, включаючи Каліфорнію і Нью-Йорку пропонують деякі форми компенсації в період відпустки по вагітності та пологах, проте за даними статистики, лише 12% жінок, які працюють в приватному секторі, мають доступ до оплачуваної відпустки.[12].

У Каліфорнії прийнятий закон, що встановлює шеститижневу оплачувану відпустку за сімейними обставинами та медичними показниками. Хоча тільки для зареєстрованих в офіційному порядку жителів цього штату [13].

Розмір відпустки по догляду за дитиною в Китаї безпосередньо залежить від віку майбутньої мами. Так, жінки після 23 років вже вважаються "віковими", тому декретну відпустку у них буде 120 календарних днів. А тим, хто не встиг досягти цього рубежу, покладається лише 90 днів. Правда, у випадку, якщо у мами народилася двійня або ж пологи пройшли з ускладненнями, то відпустка продовжується на 15 діб.

Причому законодавство КНР не уточнює, на якому терміні жінка може піти з роботи. Єдине, що прописано в нормативних актах, це те, що не раніше сьомого місяця.

В Китаї на декретну відпустку мають право і майбутні батьки. Звичайно, взяти її можна тільки вже після того, як малюк з'явиться на світ. Татусеві канікули також безпосередньо залежать від віку подружжя. Аналогічно вони тривають 90 або 120 днів.

І хоча на час декрету і у жінок, і у чоловіків зарплата, а також інші виплати зберігаються на 100-відсотковому рівні, багато хто намагається не зловживати відпустками. "В основному, звичайно ж, це стосується чоловіків, особливо тих, хто працює в приватних компаніях, де тривала відсутність на роботі, м'яко кажучи, не вітається. За законом звільнити працівника не можна, але часто після тривалої відлучки доведеться забути і про кар'єрний ріст, і про бонуси.

Що стосується медичного обслуговування, то в більшості випадків воно безкоштовне. Якщо жінка працює, то щомісяця вона платить соціальний податок, який покриє витрати на пологи. А витрати ці чималі. Наприклад, пакет передпологового обслуговування в недуже дорогій клініці обійдеться мінімум в 2300 доларів. А самі пологи близько чотирьох тисяч доларів.

Після народження першої дитини родині покладаються одноразова виплата в розмірі 450 доларів. Правда, щомісяця протягом 18 років мама буде отримувати ще 15 доларів. Однак якщо в сім'ї з'явилася друга дитина, то ніяких виплат не годиться. Більше того, ще кілька років тому за другу дитину навіть штрафували. А все через демографічної політики "одна сім'я - одна дитина". Правда, зараз її умови дещо пом'якшилися. Наприклад, дозволяється мати другу дитину, якщо обидва батьки не мають рідних братів чи сестер[13].

Декретна відпустка у Канаді підрозділяється на материнську відпустку і батьківську відпустку. Материнська відпустка (maternity leave) тривалістю 17 тижнів надається вагітній жінці. Взяти таку відпустку можна як повністю всі 17 тижнів до передбачуваного терміну пологів, так і поділити його в будь-якій пропорції на до пологовий і післяпологовий період. На практиці вагітні жінки якомога довше намагаються пропрацювати до моменту пологів, що б потім подовше мати можливість перебувати вдома з дитиною.

Батьківська відпустка (parental leave) надається на термін 35 тижнів і зазвичай вонф слідує за материнською відпусткою. Її може отримати один з батьків повністю, або відпустка може бути розділений між батьками. Для отримання обох видів відпустки необхідно дотримати наступні умови: Бути найманим працівником. Якщо ви маєте свій бізнес, то відпустка вам не покладено. Пропрацювати перед виходом у відпустку не менше 13 тижнів і 600 годин. Якщо відпрацьований період менше, або хоча б одна умова не дотримана, то відпустку не надається. При виконанні цих умов майбутні матері можуть розраховувати на оплачену відпустку терміном 52 тижні із збереженням робочого місця (17 тижнів - материнський відпустку + 35 тижнів - батьківський).

Оплачується відпустка державою з системи страхування. Протягом року виплати складають 55% зарплати до вирахування податків, але не більше 413 канадських доларів на тиждень. Додатково до грошей, що виплачуються державою, компанія при відповідному соцпакеті також може додати деяку суму -- і навіть до 100% зарплати [14].

Отже, лише після п'яти років неприривної роботи в одній компанії американка має право на 12 тижнів неоплачуваної відпустки. Закон не передбачає виплату допомог у цей період, тому все залежить від доброї волі роботодавця. Єдине, на що точно може розраховувати мама в США - це на компенсацію за медичною страховкою 6-8 тижнів тимчасової непрацездатності. А китайське законодавство в свій час на весь світ прославилося штрафами за кожну другу народжену дитину. Так влада боролися з високою народжуваністю в країні. Зараз, якщо другий малюк в сім'ї все-таки з'являється, на нього просто не виплачується жодних соціальних виплат. Відпустку у Канаді можуть отримати не всі жінки. Вона не дається непрацюючим матерям, а також тим, хто не пропрацював в одній компанії більше 3 місяців на повну ставку. Для частково зайнятих мінімальний поріг для отримання декрету - це 600 годин роботи на свою компанію.

Специфічні умови є і для власників бізнесу або самозайнятих жінок. Вони не можуть оформити відпустку по тим же правилам, що і за наймом, і самі повинні забезпечувати себе під час вагітності.

Висновки

Отже, підсумовуючи курсову роботу, можна зазначити що, економічне зростання в сучасному суспільстві ґрунтується на збереженні норм соціальної справедливості, і неабияке значення має в цьому сенсі регулювання часу відпочинку, у тому числі і відпусток, як елемента трудових відносин.

В курсовій роботі я дослідила становлення відпусток за Конвенціями Міжнародної Організації Праці, вивчила та проаналізувала особливості правового регулювання відпусток за міжнародно-правовими актами та нормативними актами деяких зарубіжних країн, з'ясувала особливості надання відпусток у ряді зарубіжних країн, дослідила розвиток інституту відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за законодавством зарубіжних країн.

Конвенція № 132 до визначення поняття щорічної відпустки вносить такіелементи як певний безперервний проміжок часу роботи протягом року, тривалість щорічної відпустки не може бути зменшена у випадку хвороби працівника, нещасного випадку або відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами; за особою, яка скористалась правом на відпустку, згідно Конвенції зберігається нормальна або середня заробітна плата.

Важливим є те, що безперервна частина оплачуваної відпустки повинна бути використана не пізніше, ніж протягом одного року, а залишок можна використати не пізніше вісімнадцяти місяців з кінця того року, за який була надана відпустка. Тобто сутність цієї норми полягає в тому, що відпустка повинна використовуватись щороку для того, щоб відпочити від виконання своїх трудових обов'язків з метою відновлення працездатності та втрачених фізичних і розумових сил.

У цій Конвенції № 140 термін "оплачувана учбова відпустка" означає відпустку, яка надається працівникові з метою навчання на визначений період у робочий час з виплатою відповідної грошової допомоги. Кожний член МОП розробляє і здійснює політику, що сприяє методам, які відповідають національним умовам і практиці і у разі потреби поетапно, наданню оплачуваних учбових відпусток для цілей: професійної підготовки на будь-якому рівні; загальної, соціальної або цивільної освіти; профспілкового навчання.

За Конвенцією № 103, після пред'явлення жінкою медичної довідки, яка засвідчує її вагітність, має право на відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами. Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами становить, як мінімум, дванадцять тижнів і включає період обов'язкової післяпологової відпустки.

В свою чергу Франція завжди відрізнялася найбільш ліберальним соціальним законодавством, що стосується відпусток, лише безперервна праця протягом календарного року дає право на п'ятитижневу оплачувану відпустку. Молодь до 21 року і учні виробничого навчання мають право на відпустку у тридцять робочих днів незалежно від попередньої роботи, проте оплачується така відпустка пропорційно фактично відпрацьованим місяцям. А особливою рисою відпустки у Німеччині є те, що вона повинна використовуватись відповідно до призначення. Тому законодавством заборонено працівникам виконувати якусь іншу оплачувану роботу під час відпустки. Іншою характерною рисою виступає те, що працівник повинен підшукати собі заміну на час відпустки та завершити всі незакінчені справи.

США залишається єдиною в світі індустріальною країною, в якої немає встановленої законом гарантованої відпустки, розрахунок тривалості відпустки в США виробляється роботодавцями залежно від тривалості служби працівника, в той час як у країнах Європи зазвичай його величина регулюється постановами відповідних урядових служб. Типовий американський працівник може досягти 4-тижневої відпустки в середньому через 15 років служби або навіть більше. І оскільки часта зміна робочого місця отримує все більше і більше поширення, все менше число американців можуть досягти можливості отримувати відпустку такої тривалості.

Лідируюче положення по тривалості щорічної відпустки займає Швеція, Данія, Фінляндія, Австрія, Канада (не менше 5 тижнів). А от сама нетривала відпустка на Філіппінах, там відпочивають всього 5 днів у році. За філіппінців слідують Мексиканці - 6 днів відпустки за відпрацьований рік. 7 днів відпустки за відпрацьований рік отримують жителі Сінгапуру.

У Японії брати повну відпустку вважається поганим тоном. За законом громадянам Японії покладено відпочивати 18 днів у році, але більшість японців відпочивають тільки 8 днів.

Великобританія: 28 робочих днів плюс 8 державних свят; Італія: мінімум 20 робочих днів плюс 12-13 оплачуваних державних свят; Ізраїль: від 10 до 24 робочих днів залежно від стажу роботи; Японія: від 10 робочих днів у перший рік роботи до 20 робочих днів в шостий рік роботи; Індія: 12 робочих днів на рік; Китай: 11 робочих днів; Гонконг: 7 днів; Південна Корея: 10 робочих днів; США: 10 робочих днів.

Що ж стосується відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, то у багатьох країнах ЄС інститут відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами набув певної диференціації і доповнився іншими відпустками, пов'язаними із сімейними потребами. Так, “материнська відпустка” або відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами є оплачуваною і надається у до пологовий та післяпологовий період. Батьківська відпустка надається батьку, зазвичай, є набагато коротшою, ніж материнська і діє як додаткова до неї. Крім того, надаються гендерно-нейтральні відпустки після відпусток у зв'язку з вагітністю та пологами, що дають можливість батькам обрати, хто саме з них буде їх використовувати повністю або частково.

Середня тривалість відпусток у зв'язку з вагітністю та пологами і по догляду за дитиною в країнах ЄС складає від 36 до 44 тижнів. Окремі країни надають батьківську відпустку: Бельгія та Франція - 3 дні, Данія - 10, Фінляндія - 1 тиждень, Швеція - 2 тижні.

А от у США лише після п'яти років неприривної роботи в одній компанії американка має право на 12 тижнів неоплачуваної відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами. Закон не передбачає виплату допомог у цей період, тому все залежить від доброї волі роботодавця. Єдине, на що точно може розраховувати мама в США - це на компенсацію за медичною страховкою 6-8 тижнів тимчасової непрацездатності.

А китайське законодавство в свій час на весь світ прославилося штрафами за кожну другу народжену дитину. Так влада боролися з високою народжуваністю в країні. Зараз, якщо другий малюк в сім'ї все-таки з'являється, на нього просто не виплачується жодних соціальних виплат.

Відпустку у Канаді можуть отримати не всі жінки. Вона не дається непрацюючим матерям, а також тим, хто не пропрацював в одній компанії більше 3 місяців на повну ставку. Для частково зайнятих мінімальний поріг для отримання декрету - це 600 годин роботи на свою компанію. Специфічні умови є і для власників бізнесу або самозайнятих жінок. Вони не можуть оформити відпустку по тим же правилам, що і за наймом, і самі повинні забезпечувати себе під час вагітності.

Список використаних джерел

1. Конвенція Міжнародної організації праці про оплачувані відпустки № 132 від24.06.1970. - Ратифікована із заявою Законом від 29.05.2001р. № 2481-Ш.

2. Бойко М.Д. Порівняльне трудове право. Навчальний посібник. Курс лекцій. -Київ: "Олан",2006.-381с.

3. Киселев И.Я. Сравнительное трудовое право: учебник.- М.: ТК Велби, Изд-воПроспект,2005.-360с.

4. Конвенція Міжнародної організації праці про оплачувані учбові відпустки .

5. № 140 від 24.06.1974р.- Ратифікована Законом № 174 від 26.09.2002 р.

6. Рекомендація Міжнародної організації праці щодо оплачуваних учбовихвідпусток № 148 від 24.06.1957р.

7. Конвенція про охорону материнства № 103 від 28.06.1952р.

8. Шония Г. В. Общая характеристика трудового права Франции: автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Гури Вахтангович Шония; МГЮА-М., 2009. - с. 46.

9. Гаращенко Л. П. Правове регулювання відпусток за законодавством України : дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Людмила Петрівна Гаращенко ; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - К., 2002. - 209 с.

10. Джерело: http://www.e-xecutive.ru/knowledge/announcement/331547/.

11. Кисельов І.Я Закордонне трудове право: Підручник для вузів .- М: Инфра, 1999. -С.263.

12. Кайлова О. В. Опыт семейной политики в странах Европейского Союза: система родительских отпусков / О. В. Кайлова // Политика народонаселения: настоящее и будущее: Четвертые Валентеевские чтения : сборник докладов (Книга 2) / Ред. В. В. Елизаров, В. Н. Архангельский. - М: МАКС Пресс, 2005. - С. 15-20.

13. Джерело: http://russian.rt.com/article/31722.

14. Джерело:http://cfgorod.ru/kak-zabotyatsya-ob-oxrane-materinstva-britaniya-franciya-ssha-ispaniya-kitaj-germaniya.html.

15. Джерело: http://movetocanada.ru/posts/5832.

16. Джерело: http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=52992.

17. Джерело: http://www.happy-giraffe.ru/community/2/forum/post/8290/.

18. Джерело: http://www.interfax.by/article/82920.

19. Киселев, И. Я. Зарубежное трудовое право. - М. : НОРМА, 1998.

20. Оробец, В. М. Обзор вопросов разрешения трудовых споров в Европейских странах. - М. : Б. и., Партнерская программа институционального строительства (IBPP) - Гражданское общество, 2004.

21. Трудовое и социальное право зарубежных стран. / Под ред. Френкель Э.Б. - М.: Юрист, 2002. - С. 606.

Публікації в періодичних виданнях:

1. Дмитрієва К.І. Правове регулювання часу відпочинку за законодавством країн із розвинутою економікою.// Часопис Київського університету права * 2013/1.

2. Черняева, Д. В. Нормирование труда в зарубежных странах. // Труд за рубежом. - 2008. - № 1. - С. 104-127.

3. Черняева Д. В. Трудовые отношения в современной Великобритании. // Законы России : опыт, анализ, практика. - 2007. № 11. - С. 113-118.

4. Черняева Д. В. Правовое регулирование персональных данных работников : опыт Европы и США. // Вопросы трудового права. - 2007. № 3. - С. 33-35.

5. Ольга Дмитрева. В декрет идут и мама, и папа // “Российская газета” - Федеральный выпуск № 5157 (78) от 14 апреля 2010 г.

Размещено на Allbest.ru