Правові засади організації адміністративного судочинства України

Размещено на http://allbest.ru

Харківський національний університет внутрішніх справ

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ

Пчелін В.Б.

Вступ

Постановка проблеми. Як проголосив Основний Закон України, органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України [1].

Від того, наскільки повно та якісно визначено законодавчі основи діяльності органів судової влади, без сумніву залежить нормальний і безперебійний перебіг їх функціонування, а значить й ефективність захисту порушених, оспорюваних або невизнаних прав, свобод та інтересів фізичних й юридичних осіб.

Можна із упевненістю стверджувати, що правові засади діяльності будь-якої державної інституції, в тому числі адміністративного судочинства України, є тим основоположним підґрунтям, на якому повинно бути побудовано відповідні правовідносини.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Як предмет наукових пошуків, особливості нормативно-правового регулювання діяльності органів державної влади, в тому числі тих, що функціонують в рамках здійснення адміністративного судочинства, виступали в працях наступних учених-правознавців: В.Б. Авер'янов, О.Ф. Андрійко, М.Р. Аркелян, О.М. Бандурка, В.М. Бевзенко, Ю.П. Битяк, І.В. Бойко, М.А. Бояринцева, В.М. Гаращук, І.П. Го- лосніченко, Є.В. Додін, Р.А. Калюжний, Т.О. Ко- ломоєць, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, Є.А. Лукашова, Д.В. Лученко, М.А. Матузов, Р.С. Мельник, О.М. Музичук, О.В. Негодченко, О.М. Пасенюк, О.П. Рябченко, Є.Л. Стрельцов, М.М. Тищенко, Є.О. Харитонов, О.І. Харитонова, В.М. Шаповал та інших.

Проведенні зазначеними вченими наукові дослідження мають велике теоретичне й практичне значення як в аспекті визначення правових засад судочинства України в цілому, судової системи, так і адміністративного судочинства.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Разом із тим доводиться констатувати, що саме правовим засадам організації адміністративного судочинства увага майже не приділялася, а стрімке оновлення чинного національного законодавства, що регулює дану сферу суспільних правовідносин, обумовлює здійснення додаткових наукових пошуків і визначає актуальність обраної тематики.

Тому метою представленої наукової статті є з урахуванням позицій учених-правознавців, що вже існують у цьому напрямку, а також останніх законодавчих новел, встановити правові засади організації адміністративного судочинства.

Виклад основного матеріалу

Основоположним для будь-якої легітимної діяльності, наділеним найвищою юридичною силою нормативно-правовим актом, виступає Основний Закон України -- Конституція України від 28 червня 1996 року. Хоча в зазначеному акті законодавства й не міститься прямої згадки про організацію діяльності адміністративного судочинства, в ньому закріплено ряд важливих положень, на основі й на виконання яких приймаються всі інші нормативно- правові акта.

У даному випадку мова йде про такі конституційні норми як: ст. 6 -- державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; ст. 8 -- звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується; ст. 37 -- не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах судової влади; ст. 39 -- обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання може встановлюватися судом; ст. 55 -- права та свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; ст. 92 -- виключно законами України встановлюються правові засади судоустрою, судочинства та статусу суддів; ст. 124 -- правосуддя в Україні здійснюється виключно судами; делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються; юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі; ст. 125 -- система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації; ст. 126 -- незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України; ст. 127 -- правосуддя здійснюють професійні судді; ст. 129 -- судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону; встановлено основні засади здійснення судочинства; ст. 130 -- держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів; ст. 136 -- правосуддя в Автономній Республіці Крим здійснюється судами, що належать до єдиної системи судів України; ст. 144 -- рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду; ст. 145 -- права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку [1]. Отже, на рівні Конституції України визначено основоположні правові засади організації адміністративного судочинства, що слугують підґрунтям для прийняття всіх інших нормативно-правових актів, які здійснюють нормативну регламентацію зазначеної сфери суспільного життя.

Слід зазначити, що в рамках проведення судової реформи до Основного Закону України найближчим часом повинно бути внесено значні зміни, які в тому числі визначають і правові засади організації адміністративного судочинства.

У даному випадку мова йде про прийняття Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року, що набирає юридичної сили 30 вересня 2016 року [2]. Вищенаведений нормативно-правовий акт було підготовлено за ініціативою Президента України Робочою групою Конституційної Комісії з питань правосуддя й схвалено на 104-му пленарному засіданні Венеціанської Комісії, яка зазначила, що він є дуже позитивним і добре підготовленим та заслуговує повної підтримки. адміністративний судочинство конституційний

Метою запропонованих вищенаведеним законом змін є удосконалення конституційних основ правосуддя для практичної реалізації принципу верховенства права та забезпечення кожному права на справедливий судовий розгляд справи незалежним і безстороннім судом. При цьому засобами досягнення зазначеної мети є утвердження незалежності судової влади, зокрема, шляхом її деполітизації, посилення відповідальності судової влади перед суспільством, а також запровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу. Внаслідок набрання законної сили наведеним вище нормативно-правим актом очікується реалізація повномасштабної судової реформи та оновлення суддівського корпусу відповідно до суспільних очікувань і згідно з європейськими стандартами, відновлення довіри громадян до судової гілки влади [3].

Більш деталізовано правові засади організації адміністративного судочинства визначено в положеннях законів України. Серед таких нормативно-правових актів, у першу чергу, слід назвати Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року, положення якого визначають організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні. Вищенаведеним нормативно-правовим актом врегульовано такі аспекти організації адміністративного судочинства як: завдання суду; визначення судової системи; встановлення засад здійснення правосуддя; принципи побудови судової системи; порядок створення та ліквідації судів; особливості правового статусу суддів [4]; та багато іншого.

Слід відмітити, що з метою невідкладного початку реалізації нових положень Конституції України щодо правосуддя та продовження виконання запланованих етапів судової реформи прийнято новий Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року, який повинен набрати юридичної сили 30 вересня 2016 року [5].

Основним завданням вищенаведеного закону є імплементація оновлених конституційних засад правосуддя на законодавчому рівні для забезпечення незалежності судової влади, зокрема шляхом її деполітизації, посилення відповідальності судової влади перед суспільством, оптимізація системи судоустрою, а також запровадження нових засад формування та належних механізмів кадрового оновлення суддівського корпусу [6]. Отже, можна стверджувати, що оновлені конституційні положення в сфері правосуддя взагалі й організації адміністративного судочинства зокрема, знайшли свій природній розвиток у положеннях вищенаведеного нормативно-правового акта, що повинно позитивним чином вплинути на реальне впровадження конституційної реформи в життя.

Окремі аспекти організації адміністративного судочинства визначені на рівні таких законів України, як то: «Про забезпечення права на справедливий суд; від 12 лютого 2015 року [7]; «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року [8]; «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року [9]; Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 2 червня 2016 року [10]; «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року [11]; «Про відновлення довіри до судової влади» в Україні від 8 квітня 2014 року [12]; «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року [13]; «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року [14]; «Про засади державної мовної політики» від 3 липня 2012 року [15]; «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року [16]; «Про безоплатну правову допомогу» від 2 червня 2011 року [17]; тощо. Окремої уваги в контексті досліджуваного питання заслуговує кодифіковане законодавство -- Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року, який визначив юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства [18].

Таким чином, на рівні законів України здійснюється деталізація основ організації адміністративного судочинства, що в повній мірі відповідає Конституції України відносно того, що виключно законами України визначаються судоустрій, судочинство, статус суддів (п. 14 ч. 1 ст. 92), а також, що судді при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону (ч. 1 ст. 129) [1].

Окремим нормативним рівнем визначення правових засад організації адміністративного судочинства виступає той, що представлений підзаконними нормативно-правовими актами. Головною перевагою вищенаведеного рівня нормативного регулювання відповідної сфери суспільних відносин виступає те, що на відміну від законів, підзаконні нормативно-правові акти дозволяють значно оперативніше реагувати на потреби державного життя й вносити відповідні корективи до нього [19, с. 18-19]. Провідне місце серед підзаконних нормативно-правових актів, на рівні яких встановлено правові засади організації адміністративного судочинства, посідають укази Президента України. Так, відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 106 Конституції України до повноважень Президента України належить утворення судів [1].

При цьому, як слідує з аналізу Положення «Про порядок підготовки та внесення проектів актів Президента України», що затверджено указом Президента України від 15 листопада 2006 року № 970/2006, рішення Президента України про утворення та ліквідацію судів оформлюються у вигляді його указу [20]. Разом із тим слід зазначити, що в рамках реалізації судової реформи Президент України буде позбавлений вищенаведеного повноваження.

Зокрема, відповідно до ст. 19 нового Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд утворюється і ліквідовується законом. Проект закону про утворення чи ліквідацію суду вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя [5].

Зазначимо, що основним суб'єктом, на якого покладено здійснення організації адміністративного судочинства, виступає Державна судова адміністрація.

Так, згідно із ч. 1 ст. 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державна судова адміністрація України є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом [4].

Аналіз вищенаведеної норми дає підстави стверджувати, що акти Державної судової адміністрації України посідають особливе місце й визначають правові засади організації адміністративного судочинства. Серед вищена- ведених актів слід назвати наступні: Інструкцію про порядок роботи з технічними засобами фіксування судового процесу (судового засідання), що затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 20 вересня 2012 року № 108 [21]; Інструкцію з діловодства в адміністративних судах України, що затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 174 [22]; Інструкцію про порядок виконання міжнародних договорів зпитань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, що затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 року № 54 [23]; наказ Державної судової адміністрації «Про затвердження форм звітності про розгляд апеляційними та місцевими (крім господарських) судами судових справ і матеріалів та Інструкції щодо їх заповнення і подання» від 5 червня 2006 року № 55 [24]; тощо.

Висновки і пропозиції

Таким чином, аналіз вищенаведеного матеріалу надав змогу дійти висновку стосовно того, що під правовими засадами організації адміністративного судочинства України слід розуміти сукупність нормативно-правових актів різної юридичної сили, що з урахуванням ієрархічних зв'язків здійснюють нормативну регламентацію організації та забезпечення діяльності з розгляду публічно-правових спорів адміністративними судами.

У залежності від юридичної сили нормативно-правового акта, на рівні якого визначено правові засади організації адміністративного судочинства, такі акти можуть бути представлені в наступному порядку: Конституція України; закони України; підзаконні нормативно-правові акти, провідне місце серед яких посідають укази Президента України та акти Державної судової адміністрації.

При цьому зазначимо, що в представленій статті нами умисно було проігноровано міжнародно-правовий рівень визначення правових засад організації адміністративного судочинства, так як вважаємо, що даному питанню, з урахуванням його важливості, повинно бути присвячено окреме дослідження.

Список літератури

1. Конституція України: від 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя): Закон України: від 2 черв. 2016 р. № 1401-УПІ // Офіційний вісник України. - 2016. - № 51. - Ст. 1799.

3. Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 26 січ. 2016 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webp гос34?М=&р:Е3511 = 57209&р:Ј35401=373303

4. Про судоустрій і статус суддів: Закон України: від 7 лип. 2010 р. № 2453-УІ // Відомості Верховної Ради України. - 2010. - № 41-42, 43, 44-45. - Ст. 529.

5. Про судоустрій і статус суддів: Закон України: від 2 черв. 2016 р. № 1402-УІІІ // Офіційний вісник України. - 2016. - № 56.

6. Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30 трав. 2016 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=59259&pf35401=389788

7. Про забезпечення права на справедливий суд: Закон України: від 12 лют. 2015 р. № 192-УІІІ // Відомості Верховної Ради України. - 2015. - № 19-20. - Ст. 132.

8. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України: від 23 лют. 2006 р. № 3477-ІУ // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 30. - Ст. 260.

9. Про виконавче провадження: Закон України: від 2 черв. 2016 р. № 1404-УІІІ // Голос України. - 2016. - № 122-123.

10. Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів: Закон України: від 2 черв. 2016 р. № 1403-УІІІ // Голос України. - 2016. - № 122-123.

11. Про гарантії держави щодо виконання судових рішень: Закон України: від 5 черв. 2012 р. № 4901-УІ // Офіційний вісник України. - 2012. - № 49. - Ст. 1919.

12. Про відновлення довіри до судової влади в Україні: Закон України: від 8 квіт. 2014 р. № 1188-УІІ // Відомості Верховної Ради України. - 2014. - № 23. - Ст. 870.

13. Про державну службу: Закон України від 10 груд. 2015 р. № 889-УІІІ // Відомості Верховної Ради України. - 2016. - № 4. - Ст. 43.

14. Про доступ до судових рішень: закон України: від 22 груд. 2005 р. № 3262-ІУ // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 15. - Ст. 128.

15. Про засади державної мовної політики: Закон України: від 3 лип. 2012 р. № 5029-УІ // Офіційний вісник України. - 2012. - № 61. - Ст. 2471.

16. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України: від 5 лип. 2012 р. № 5076-УІ // Відомості Верховної ради України. - 2013. - № 27. - Ст. 282.

17. Про безоплатну правову допомогу: Закон України: від 2 черв. 2011 р. № 3460-УІ // Відомості Верховної Ради України. - 2011. - № 51. - Ст. 577.

18. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України: від 6 лип. 2005 р. № 2747-ІУ // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 35--3б, 37. - Ст. 446.

19. Пчелін В. Б. Перегляд адміністративних актів органів внутрішніх справ: дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.07 / Пчелін Віталій Борисович. - Харків, 2011. - 190 с.

20. Про Положення про порядок підготовки та внесення проектів актів Президента України: Указ Президента України: від 15 лист. 2006 р. № 970/2006 // Офіційний вісник України. - 2006. - № 47. - Ст. 3123.

21. Про затвердження Інструкції про порядок роботи з технічними засобами фіксування судового процесу (судового засідання): наказ Державної судової адміністрації України: від 20 вер. 2012 року № 108 // Офіційний вісник України. - 2012. - № 77. - Ст. 296.

22. Про затвердження Інструкції з діловодства в адміністративних судах України: наказ Державної судової адміністрації України: від 17 груд. 2013 року № 174 // Юридичний вісник України. - 2014. - № 4.

23. Про затвердження Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень: спільний наказ Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України: від 27 черв. 2008 року № 1092/5/54 // Офіційний вісник України. - 2008. - № 4. - Ст. 1646.

24. Про затвердження форм звітності про розгляд апеляційними та місцевими (крім господарських) судами судових справ і матеріалів та Інструкції щодо їх заповнення і подання: наказ Державної судової адміністрації України: від 5 черв. 2006 року № 55 // Офіційний вісник України. - 2006. - № 25. - Ст. 1856.

Анотація

Правові засади організації адміністративного судочинства України. Пчелін В.Б., Харківський національний університет внутрішніх справ

У статті визначено й проаналізовано основні правові акти, за допомогою яких встановлено правові засади організації адміністративного судочинства України. Зазначені правові акти розглянуто з урахуванням їх юридичної сили.

Проаналізовано положення окремих правових актах. Визначено основні новели законодавства в аспекті організації адміністративного судочинства. Сформульовано авторське бачення сутності поняття «правові засади організації адміністративного судочинства».

Ключові слова: адміністративний процес; адміністративне судочинство; судова реформа; правові засади; нормативне регулювання.

Размещено на Allbest.ru