В результаті колективізації утворився великий масив суспільної власності. Загальне - значить нічиє. Новоспечені колгоспники, ревно захищали своє майно, як правило, не горіли бажанням настільки ж завзято піклуватися про колгоспне добро. Мало того, багато хто з них і самі норовили вкрасти те, що погано лежить.

У листі Л.М. Кагановичу від 20 липня 1932 Сталін так аргументував необхідність прийняття нового закону: "За останній час почастішали, по-перше, розкрадання вантажів на залізничному транспорті (розкрадають на десятки млн руб.), По-друге, розкрадання кооперативного і колгоспного майна. Розкрадання організовуються головним чином кулаками (розкуркуленими) та іншими антирадянськими елементами, які прагнуть розхитати наш новий лад. За законом ці панове розглядаються як звичайні злодії, отримують два-три роки в'язниці (формальної), а на ділі через 6-8 місяців амністують. Подібний режим для цих панів, який не можна назвати соціалістичним, тільки заохочує їх по суті справи справжню контрреволюційну "роботу". Терпіти таке положення немислимо " [6, с.115].

Зрозуміло, злодійство має каратися. Проте заходи покарання, передбачені Постановою від 7 серпня 1932 р., виглядають надмірно суворими (сам Сталін у цитованому вище листі назвав їх "драконівськими"). Якщо виходити з букви Постанови, основною мірою покарання за розкрадання вантажів на транспорті, так само як і за розкрадання (крадіжка) колгоспного і кооперативного майна повинен був стати розстріл із конфіскацією майна, і лише за наявності пом'якшувальних обставин - 10 років ув'язнення [7].

Як же було на практиці? Підсумки застосування закону з моменту його видання до 1 січня 1933 р. за РРФСР виглядають наступним чином: до вищої міри було засуджено 3,5% засуджених, до 10 років позбавлення волі - 60,3%, і нижче 36,2% [1, с.2]. З числа останніх 80% засуджених отримали вироки, не пов'язані з позбавленням волі [10, с.111].

Слід зазначити, що далеко не всі вироки до вищої міри приводилися у виконання: до 1 січня 1933 загальні суди в РРФСР винесли 2686 смертних вироків за Постановою від 7 серпня. Крім того, на РРФСР доводиться неабияка частина вироків, винесених лінійними транспортними судами (812 смертних вироків в цілому по СРСР) і військовими трибуналами (208 вироків по СРСР) [10, с.139]. Однак Верховний суд РРФСР переглянув майже половину цих вироків. Ще більше виправдань виніс Президія ЦВК. За даними наркома юстиції РРФСР Н.В. Криленко, на 1 січня 1933 загальна кількість людей, страчених за законом від 7 серпня на території РРФСР, не перевищило тисячу осіб [10, с.112].

17 листопада 1932 Колегія наркомату юстиції РРФСР прийняла рішення обмежити застосування статті 51 КК РРФСР, що дозволяла виносити вироки нижче нижньої межі, передбаченої законом за вчинення даного злочину. Відтепер право застосування ст.51 було надано лише крайовим і обласним судам. Народні суди в тих випадках, коли вони вважали за потрібне пом'якшити міру покарання нижче межі, повинні були ставити про це питання перед обласним або крайовим судом [1, с.2].

У той же час Колегія зазначила, що в кожному окремому випадку залучення трудящого за дрібні розкрадання треба підходити диференційовано і при особливо виняткових обставинах (нужда, багатосімейних, незначна кількість викраденого, відсутність масовості подібних розкрадань) справи могли припинятися в порядку примітки до ст.6 КК РРФСР [1, с.2].

Обмеження на застосування 51-ї статті, а особливо відбувся 7-12 січня 1933 об'єднаний пленум ЦК і ЦКК ВКП (б) змусили суддів проявляти велику суворість. В результаті по РРФСР із засуджених за Законом від 7 серпня з 1 січня по 1 травня 1933 вищу міру отримали 5,4%, 10 років позбавлення волі - 84,5%, більш м'які покарання - 10,1% [1, с.2]. Тим не менш, частка смертних вироків все одно залишалася дуже низькою.

"Три селянина, з яких двоє за даними обвинувального висновку, кулаки, а за представленими їм довідками - не кулаки, а середняки - взяли на цілу добу колгоспну човен і поїхали на рибну ловлю. І за це самовільне користування колгоспної човном застосували декрет 7 серпня, присудили до дуже серйозної міри покарання. Або інший випадок, коли за декретом 7 серпня була засуджена ціла сім'я за те, що займалася "ужением" риби з річки, що протікала повз колгоспу. Або третій випадок, коли один хлопець був засуджений за декретом 7 серпня за те, що він уночі, як йдеться у вироку, балувався в клуні з дівчатами і заподіяв цим занепокоєння колгоспному поросяті. Мудрий суддя знав, звичайно, що колгоспний порося є частиною колгоспної власності, а колгоспна власність священна і недоторканна. Отже, розсудив цей мудрець, потрібно застосувати декрет 7 серпня і засудити "за турботу" до 10 років позбавлення волі.

Ми маємо вироки з дуже серйозними заходами соціального захисту за те, що хтось вдарив каменем колгоспного порося (знову-таки порося), заподіяв йому деякий тілесне ушкодження: застосований декрет 7 серпня як за посягання на суспільну власність " [3, с.102-103].

Ці факти наводить у своїй брошурі знаменитий сталінський прокурор А.Я. Вишинський. Проте тут же робить важливе додавання: "Правда, ці вироки неухильно скасовуються, самі судді неухильно зі своїх посад знімаються, але все-таки це характеризує рівень політичного розуміння, політичний кругозір тих людей, які можуть виносити такого роду вироки" [3, с.103].

А ось ще цілий ряд схожих прикладів. "Обліковець колгоспу Алексєєнко за недбале ставлення до с. - г. інвентарю, що виразилося в частковому залишення інвентарю після ремонту під відкритим небом, засуджений нарсудом за законом 7/. VIII 1932 року до 10 м. л / с. При цьому у справі абсолютно не встановлено, щоб інвентар отримав повну або часткову непридатність (д. нарсуду Кам'янського р. № 1169 18/II-33 р.).

Колгоспник Лазуткін, працюючи в колгоспі в якості Воловщиков, під час прибирання випустив биків на вулицю. Один віл послизнувся і зламав собі ногу, внаслідок чого за розпорядженням правління був прирізаний. Нарсуд Кам'янського р-ну 20/II 1933 засудив Лазуткіна за законом 7/VIII до 10 м. л / с.

Служитель релігійного культу Помазков, 78 л., Піднявся на дзвіницю для того, щоб змести сніг, і виявив там 2 мішки кукурудзи, про що негайно заявив у сільраду. Останній направив для перевірки людей, які виявили ще мішок пшениці. Нарсуд Кам'янського р-ну 8/II 1933 засудив Помазкова за законом 7/VIII до 10 м. л / с.

Колгоспник Камбулов нарсудом Кам'янського р-ну 6/IV 1933 засуджений за законом 7/VIII до 10 м. л / с за те, що він (будучи зав. Коморами колгоспу "Незаможник") займався нібито обважування колгоспників, внаслідок чого летючої ревізією виявлений в одному коморі надлишок зерна в 375 кіло. Нарсуд не взяв до уваги заяви Камбулова про перевірку інших комор, так як за його твердженням внаслідок неправильного списання повинен бути недолік того ж кількості зерна в іншому коморі. Вже після засудження Камбулова його показання отримало підтвердження, так як це зерно було записати на баланс на інший комору, і там виявилася нестача 375 кг.

Нарсуд 3 уч. Шахтинської, нині Кам'янського, р-на 31/III 1933 р. засуджений колгоспника Овчарова за те, що "останній набрав жменю зерна і поїв з огляду на те, що був сильно голодний і виснажував і не мав сили працювати". за ст.162 КК до 2 м. л / с." [8, с.4-5].

Кожен з цих фактів міг би стати прекрасним приводом для викриття "злочинів сталінського режиму", якби не маленька деталь - всі ці безглузді вироки були негайно переглянуті.

Засудження "за колоски" було не нормою, а беззаконням:

"З іншого боку, від кожного працівника юстиції було потрібно не допускати застосування закону в тих випадках, коли його застосування призводило б до дискредитації його: у випадках розкрадання у вкрай незначних розмірах або при виключно важкої матеріальній скруті розкрадача" [2, с.2].

Однак не даремно кажуть: "Застав дурня богу молитися - він і лоба розіб'є!" Низький рівень юридичної грамотності місцевих кадрів укупі з зайвим завзяттям приводили до масових "перегинів". Як сказав з цього приводу А.Я. Вишинський, "тут можна говорити про" левацькому "перекрученні, коли під класового ворога стали підводити всякого, вчинила дрібну крадіжку" [3, с.102].

З перегинами боролися, зокрема, вимагаючи застосовувати до незначних крадіжок статтю 162 КК РРФСР, яка, як ми пам'ятаємо, передбачала набагато менш суворе покарання:

"У цілому ряді випадків закон безпідставно застосовувався до трудящих, які вчинили розкрадання або в незначних розмірах, або по нужді. Ось чому було вказано на необхідність застосування ст.162 та інших статей КК в цих випадках " [2, с.2].

Подібні судові помилки, як правило, тут же виправлялися:

"За даними, зафіксованим в особливому постанові Колегії НКЮ, число скасованих вироків в період часу з 7 серпня 1932 р. за 1 липня 1933 склало від 50 до 60%" [3, с.100].

Але серед засуджених за Законом від 7 серпня зустрічалися і закоренілі розкрадачі.

З записки заст. голови ОГПУ Г. Є. Прокоф'єва та начальника Економічного відділу ОДПУ Л.Г. Миронова на ім'я І.В. Сталіна від 20 березня 1933:

"Зі справ про розкрадання, розкритих ОГПУ за звітні два тижні, звертають на себе увагу великі розкрадання хліба, що мали місце в Ростові-на-Дону. Розкраданнями була охоплена вся система Ростпрохлебо-комбінату: хлібозавод, 2 млини, 2 пекарні та 33 магазини, з яких хліб продавався населенню. Розкрадено понад 6 тис. пуд, хліба, 1 тис. пуд, цукру, 500 пуд, висівок та ін продукти. Розкраданням сприяла відсутність чіткої постановки звітності та контролю, а також злочинна сімейність і спайка службовців. Громадський робочий контроль, прикріплений до хлібної торгової мережі, не виправдав свого призначення. У всіх встановлених випадках розкрадань контролери були співучасниками, скріплюючи своїми підписами завідомо фіктивні акти на недовезення хліба, на списання усушки й на вагу і т.п. У справі заарештовано 54 людини, з них 5 членів ВКП (б).

У Таганрозькій відділенні Союзтран-са ліквідована організація у складі 62 шоферів, вантажників і портових службовців, серед яких виявлено значну кількість бувши. куркулів, торговців, а також злочинного елементу. Організація при перевезеннях викрадала в дорозі вантажі, що перевозилися з порту. Про розміри розкрадань можна судити з того, що тільки зерна і борошна розкрадено близько 1500 пудів " [9, с.417-418].

"6 тисяч пудів хліба. 1500 пудів зерна і борошна. "Це не" колоски".

Розділ ІІ. Результати впровадження "Закону про 5 колосків"

II

1. Приравнять по своему значению имущество колхозов и кооперативов (урожай на полях, общественные запасы, скот, кооперативные склады и магазины и т.п.) к имуществу государственному и всемерно усилить охрану этого имущества от расхищения.

2. Применять в качестве судебной репрессии за хищение (воровство) колхозного и кооперативного имущества высшую меру социальной защиты - расстрел с конфискацией всего имущества и с заменой при смягчающих обстоятельствах лишением свободы на срок не ниже 10 лет с конфискацией всего имущества.

3. Не применять амнистии к преступникам, осужденным по делам о хищении колхозного и кооперативного имущества.

III

1. Повести решительную борьбу с теми противообщественными кулацко-капиталистическими элементами, которые применяют насилие и угрозы или проповедуют применение насилия и угроз к колхозникам с целью заставить последних выйти из колхоза, с целью насильственного разрушения колхоза. Приравнять эти преступления к государственным преступлениям.

2. Применять в качестве меры судебной репрессии по делам об охране колхозов и колхозников от насилий и угроз со стороны кулацких и других противообщественных элементов лишение свободы от 5 до 10 лет с заключением в концентрационный лагерь.

3. Не применять амнистии к преступникам, осужденным по этим делам.

Коллективизация сельского хозяйства:

Важнейшие постановления Коммунистической партии и Советского правительства.

1927-1935. - М., 1957. - С.423-424.

Висновки