Класифікація вбивства вчиненого в стані ефекту

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра кримінального права та кримінології

факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної міліції

Курсова робота

На тему: Класифікація вбивства вчиненого в стані ефекту

Виконав:

Безворотний С.Р.

Науковий керівник:

Гритенко О.А.

Одеса - 2014



План

Вступ

Розділ 1. Загальні положення поняття стану сильного душевного хвилювання

1.1 Поняття стану сильного душевного хвилювання та його співвідношення із фізіологічним афектом

1.2 Підстави виникнення афекту

Розділ 2. Кримінально-правова та психологічна характеристика вбивства вчиненого в стані сильного душевного хвилювання

2.1 Загальні кримінально-правові характеристики умисного вбивства

2.2 Соціальна та психологічна сутність вбивства в стані афекту

2.3 Суб'єктивні та об'єктивні ознаки вбивства вчиненого в стані сильного душевного хвилювання

Висновки

Список використаних джерел

душевний хвилювання вбивство афект



Вступ

Актуальність дослідження. Концепція правової держави завжди пов'язується, перш за все, з ідеями природних невідчужуваних прав людини, з їх визнанням, повагою та охороною з боку держави.

Конституція України (ст. 27) закріпила головне природне право кожної людини -- право на життя: "Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя[1]. Обов'язок держави -- захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань". Життя є найбільш цінним із благ не лише для людини, а й для українського суспільства в цілому, тому захист життя людини гарантується Конституцією України, а за посягання на життя встановлена найбільш сувора -- кримінальна відповідальність.

Поряд із відповідальністю за умисне вбивство без обтяжуючих і пом'якшуючих обставин (ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу (далі -- КК) України та при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 115 КК), вбивство через необережність (ст. 119 КК), чинне кримінальне законодавство передбачає відповідальність за умисні вбивства при пом'якшуючих обставинах: умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК), умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК), умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118 КК).

Актуальності курсова робота набуває у зв'язку з необхідністю осмислення відповідних положень нового КК України -- перш за все з метою найбільш точного розуміння (тлумачення) кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за посягання на життя, їх правильного застосування.

Очевидним є те, що питанням кримінально-правової характеристики умисного вбивства в стані афекту як інституту кримінального права приділяється значна увага в теорії кримінального права. Водночас окремі питання залишаються недостатньо дослідженими або недослідженими взагалі, внаслідок чого спостерігається неоднозначне тлумачення тих чи інших правових норм, і тому постає необхідність поглибленого дослідження відповідного проблемного питання.

Проблемам кримінально-правової характеристики умисних вбивств у стані сильного душевного хвилювання, приділяли велику увагу такі провідні вчені дореволюційного періоду, як М.Н. Гернет, А.А. Жижиленко, В.Д. Набоков, М.С. Таганцев. Наукові позиції щодо цього питання викладені відомими вченими радянського періоду, серед яких М.І. Загородніков, А.А. Піонтковський, Ш.С. Рашковська, В.І. Ткаченко, А.Н. Трайнін, Т.Г.Шавгулідзе, М.Д. Шаргородський. На сучасному етапі значний внесок у вирішення проблем кримінально-правової характеристики умисних вбивств, в тому числі у стані сильного душевного хвилювання, зробили у своїх працях вітчизняні вчені Ю.В. Александров, М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.К. Грищук, М.Й. Коржанський, М.П. Короленко, В.М. Куц, О.П. Литвин, В.М. Мамчур, М.І. Мельник, В.О. Навроцький, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, Є.В. Фесенко, С.Д. Шапченко, С.С. Яценко. Суттєвий внесок в дослідження цих питань зробили у своїх наукових працях Л.А. Андрєєва, С.В. Бородін, Т.В. Кондрашова, А.М. Красиков, О.М. Попов, Л.А. Рогачевський, Б.В. Сидоров, Р. Шарапов.

Слід зазначити, що попередні дослідження були в основному присвячені кримінально-правовому аналізу умисних вбивств при обтяжуючих обставинах та вбивства через необережність. Проблеми кримінально-правової характеристики умисних вбивств в стані афекту в Україні розглядалися недостатньо. Крім того раніше проведені дослідження окремих аспектів цих проблем здебільшого ґрунтувалися на положеннях КК України 1960 р.Викладене вище й обумовило вибір теми курсової роботи.

Мета дослідження. Метою дослідження є комплексна кримінально-правова характеристика складів злочинів, передбачених статею 116, КК України.

Поставлена мета зумовила необхідність розв'язання наступних завдань дослідження:

o визначити поняття стану сильного душевного хвилювання та його співвідношення із фізіологічним афектом;

o встановити підстави виникнення афекту;

o розглянути загальні кримінально-правові характеристики умисного вбивства

o надати характеритику соціальної та психологічної сутності вбивства в стані афекту;

o Встановити та надати аналіз суб'єктивним та об'єктивним ознакам вбивства вчиненого в стані сильного душевного хвилювання.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у звізку із вчиненням умисного вбивства, при пом'якшуючих обставинах, а саме: умисного вбивства, в стані сильного душевного хвилювання.

Предметом дослідження є кримінально-правові норми, що передбачають відповідальність за зазначений вид умисних вбивств.

Структурно робота складається з вступу, двох розділів, п'яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел.



Розділ 1. Загальні положення поняття стану сильного душевного хвилювання

1.1 Поняття стану сильного душевного хвилювання та його співвідношення із фізіологічним афектом

Стан сильного душевного хвилювання це юридичний термін, який у психології не використовують. Така ситуація утруднює з'ясування змісту цього поняття. Сьогодні психологічна наука не може пояснити, що саме треба розуміти під станом сильного душевного хвилювання. Позиція психологів стосовно цього правильна - не вони вигадали цей термін, а отже, не їм і пояснювати зміст поняття, що ним позначається. Вони лише можуть показати характеристику окремих психічних станів людини та запропонувати термінологію, яка є загальноприйнятою в психологічній науці для позначення цих станів. Отже, для позначення сильних емоційних реакцій людини в психології використовують такі терміни як гнів, страх, афект, фізіологічний афект, стрес, фрустрація.

У КК України 2001 р. про стан сильного душевного хвилювання йдеться у п'яти статтях: двох статтях Особливої частини - умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116), умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне в стані сильного душевного хвилювання (ст. 123) та трьох статтях Загальної частини КК України - в п. 7 ст. 66 вказано, що вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого, є обставиною, що пом'якшує покарання, крім того, про такий стан згадано в ч. 4 ст. 36 та в ч. 3 ст. 39 КК України. З'ясування психологічного змісту такого поняття як стан сильного душевного хвилювання має важливе значення, адже вказівка на такий стан використовується при формулюванні окремих складів злочинів. При цьому використання цієї ознаки перетворює умисне тяжке тілесне ушкодження із тяжкого злочину в злочин невеликої тяжкості, а умисне вбивство із особливо тяжкого злочину в злочин середньої тяжкості. Використання цієї ознаки в Загальній частині КК України розширює межі, за яких виключається кримінальна відповідальність при необхідній обороні та крайній необхідності, а також є підставою для пом'якшення покарання.

Переважна більшість вчених на сьогодні вважає, що поняття "стан сильного душевного хвилювання" не тотожне ні поняттю "афект", ні поняттю "фізіологічний афект". Стан сильного ду­шевного хвилювання пропонують розглядати як поняття, яке за своїм обсягом ширше і охоплює поняття "афект" та "фізіологічний афект", але не вичерпується ними[2, с. 22-23, с. 40-41]. Інші науковці йдуть ще далі і вказують, що стану сильного душевного хвилювання як кримінально-правовому терміну в психології відповідають терміни "емоція" й "афект", які зіставляють як загальне та спеціальне [3, с. 3]. Тобто до стану сильного душевного хвилювання відносять не тільки афекти, але й інші емоційні стани, які виникли внаслідок неправомірних дій потерпілого та характеризуються особливо великою силою їх прояву, що відрізняє їх від інших емоцій. Адже в літературі з психології вказується, що суттєво зменшувати здатність людини усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними можуть не тільки афекти, але й інші сильні емоційні стани, які не наділені всіма феноменологічними ознаками афекту [4, с. 82-83]. Тому до такого стану можна віднести гнів, страх, тривогу чи інші подібні емоції, якщо вони були викликані неправомірними діями потерпілого та досягли певної сили. І різновидом емоційного стану, який досягнув рівня афекту, є так званий фізіологічний афект [5, с. 63-65].

Отже, поняття фізіологічного афекту виявляється недосить для того, щоб описати та кваліфікувати всі випадки емоційних станів, що обмежують здатність людини усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними. Оскільки існує цілий клас емоційних станів, які суттєво обмежують ці здатності, проте які не можуть буті віднесені до афектів[6, с. 5]. Тож можна стверджу­вати, що поняття "стан сильного душевного хвилювання" є най­більш широке за обсягом поняття та охоплює собою різні емоційні стани, що досягли великої сили. Різновидом таких станів є афект, і вже різновидом афекту є фізіологічний афект. Таким чином, вказані поняття співвідносяться між собою як загальне, родове, видове та особливе.

Проте у всіх цих міркуваннях є принаймні два суттєвих недоліки. По-перше, незважаючи на те, що поняття "стан сильного душевного хвилювання" є кримінально-правовим і його виникнення пов'язується законодавцем із певними протиправними чи аморальними діяннями потерпілого, з психологічного погляду, немає жодного значення, чим було обумовлено виникнення афекту, фізіологічного афекту чи будь-якої іншої сильної емоції, яка зменшує здатність особи усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними. Тому вказувати на те, що емоція, афект чи фізіологічний афект відповідатиме стану сильного душевного хвилювання як кримінально-правовому поняттю лише тоді, коли вказані психічні стани були обумовлені проти­правною чи аморальною поведінкою потерпілого, неправильно. По-друге, як уже зазначалося вище, неможливо відшукати адек­ватний психологічний термін як заміну кримінально-правового терміна "стан сильного душевного хвилювання" з урахуванням того, що психологічній науці він невідомий.

З цього приводу треба погодитися з думкою Ф. С. Сафуанова, що з юридичного погляду не важливо, як назвати такий емоційний стан, важливим є інше - він позбавляє особу можли­вості в повній мірі усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними. Саме така властивість цього емоційного стану лежить в основі поняття "сильне душевне хвилювання"[7, с. 41].

Правильною через це треба визнати позицію тих науковців, які уникають застосовувати для позначення вказаного стану конкретні психологічні терміни[8, с. 115]. Такого ж погляду дотримується і Пленум Верховного Суду України. Зокрема, в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини" від 1 квітня 1994 р. № 1 було вказано, що суб'єктивна сторона вбивства або заподіяння тяжкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження, відповідальність за які передбачена статтями 95 або 103 КК України (КК 1960 p.), характеризується не лише умислом, але й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижує його здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними. В п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" від 7 лю­того 2003 р. № 2 продубльовано відповідне положення попе­редньої постанови, що стосується стану сильного душевного хвилювання, з тією відмінністю, яка вказує, що такий стан "знижує здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними" [9, с. 37-42].

Вирішуючи питання про пошук психологічного терміна як адекватної заміни кримінально-правовому терміну "стан сильного душевного хвилювання", необхідно передусім з'ясувати, який саме психологічний стан людини мав на увазі законодавець, позначаючи його терміном "стан сильного душевного хвилювання", розкрити ознаки цього стану. Дивлячись на цю проблему з цього боку, можна побачити парадоксальну ситуацію - практично всі науковці, незважаючи на використання різних термінів та суперечки з приводу їх використання, розуміють під станом сильного душев­ного хвилювання одне і теж. Незважаючи на наявність різних по­глядів щодо самого психологічного терміна, який міг би викорис­товуватися як синонім терміну "стан сильного душевного хвилю­вання", всі науковці однаково визнають, що це стан, який має кримінально-правове значення, оскільки особа значною мірою втрачає здатність усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними [9, с. 53]. Таким чином, суперечка має виключно термінологічний характер.

З урахуванням викладеного, на наш погляд, важко погодитися з пропозиціями про заміну кримінально-правового терміна "стан сильного душевного хвилювання" на психологічний термін "афект" або "фізіологічний афект", чи "сильна емоція" з таких причин:

- по-перше, стан сильного душевного хвилювання та стан афекту або фізіологічного афекту не є тотожні поняття;

- по-друге, не тільки стан афекту здатний суттєво порушувати психічну діяльність особи. Адже бувають випадки, коли вплинути на психічну діяльність, що особа втратить здатність у повній мірі усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними;

- по-третє, використовуючи термін "сильна емоція" як найбільш широке із запропонованих за обсягом, знову ж таки довелося б пояснювати, чому така емоція повинна мати кримінально-правове значення.

Вчені зазначають, марно шукати психологічний термін який би охоплював усі емоції, які за своєю силою здатні суттєво порушувати психічну діяльність та призводити до того, що особа втрачає здатність повною мірою усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними. В зв'язку з цим видається, що у названих статтях КК України замість терміна "стан сильного душевного хвилювання" доцільно використовувати словосполучення яке не буде настільки ємним, як, наприклад, термін "афект" а "фізіологічний афект", але максимально чітко та правильно буде відображати психологічний зміст та охоплювати різні види емоційних станів, що мають кримінально-правове значення в зв'язку з тим, що здійснюють суттєвий вплив на психічну діяльність людини. Таким словосполученням повинно бути: "стан, в якому особа не могла в повній мірі усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними."

1.2 Підстави виникнення афекту

Для того щоб стан особи було кваліфіковано як афект, необхідно встановити ще одну ознаку: причина його виникнення. З кримінально-правової точки зору значущий лише афект, що виник в результаті неправомірних і аморальних дій (бездіяльності) самого потерпілого. Кримінальний закон в якості прикладів наводить насильство, знущання, тяжкі образи з боку потерпілого. Крім того, кримінальний закон легалізував так званий "крапельний" афект, тобто афект, пов'язаний з тривалої психотравмуючої ситуацією, що виникла у зв'язку з систематичним протиправним чи аморальним поведінкою потерпілого [10, с. 58].

Провокація зі боку потерпілого, що викликає стан сильного душевного хвилювання у винного, являє собою: а) насильство; б) знущання;

в) образа; г) тяжка образа; д) інші протиправні дії (бездіяльність) потерпілого; е) протиправне або аморальну поведінку потерпілого.

а) Під насильством, як одним із приводів афектованого вбивства. Розуміється як фізичне так і психічний вплив на людину. Фізичне насильство може супроводжуватися побої, катування, заподіяння шкоди здоров'ю різного ступеня тяжкості, насильницьке обмеження свободи неправомірного характеру, (згвалтування) та т.п. Психічне насильство виражається в різного роду погрози (побити, поширити ганебні відомості тощо). Насильство, що викликає афект, повинно носити протиправний характер.

б) Знущання - злая насмішка, образа словом або дією, знущання над людиною. По суті знущання припускає психічний вплив на винного з елементами (можливо) фізичного насильства, яке носить провокуючі характер. Таким, наприклад, є образливі і недоречні випади по приводу фізичних чи психічних недоліків суб'єкта злочину, які можуть супроводжуватися поштовхами, щипана і т.п.

в) Образа як привід для виникнення афективної реакції, що супроводжує вбивство, повинно бути тяжким. До таких належать грубе приниження честі та гідності винного, яке може бути нанесено усно, письмово або дією. Наприклад, ляпас чоловікові на очах жінки.

г) Тяжке образа - ознака оцінний. Його тлумачення повинно базуватися на сприймаючих здібностях суб'єкта злочину. Різні люди в залежності від емоційних особливостей і відповідній нормі реакції різному сприймають однорідні образливі дії. Тому у випадку, якщо ситуація не дозволяє дати однозначної оцінки дій як тяжкої образи, повинна бути призначена комплексна психолого-психіатрична експертиза для визначення можливості виникнення афективної реакції у даного суб'єкта стосовно до даної ситуації.

д) Під іншими протиправними діями (бездіяльністю ) потерпілого слід розуміти такі поведінкові акти, які хоч і не є насильством, знущанням і образою, але разом з тим характеризуються грубим порушенням прав і законних інтересів винного або інших осіб. Це може бути зухвале самоуправство, заподіяння смерті або шкоди здоров'ю не в результаті насильства, шантаж, наклеп, пошкодження або знищення майна, зловживання посадовими повноваженнями, перевищення посадових повноважень, неповернення крупної суми боргу та ін

е) Протиправним і одночасно аморальним дією буде вважатися, наприклад, адміністративно каране хуліганство, яке складається в нецензурне брані, адресованої суб'єкту злочину.

Тривала психотравмирующая ситуація, яка обумовить стан афекту, являє собою стан напруженості, в якому знаходиться індивід в результаті систематичних протиправних або аморальних дій потерпілого. Чи не одиничні, а саме систематичні дії аморального характеру, тобто більше двох разів, здатні створити психотравмуючу ситуацію і остання дія в цій низці являє собою останню краплю, роздільну ситуацію афектних вибухом. Так, затяжний конфлікт на роботі або демонстрація подружньої невірності, що увійшла в систему. В останньому випадку, якщо подружня невірність була лише поодиноким випадком, але що спричинило за собою вбивство, діяння може бути оцінений як вчинене в стані афекту, що виник в результаті тяжкої образи з боку потерпілого.

Провокуючі дії, здатні викликати бурхливу афективну реакцію суб'єкта, можуть бути адресовані не тільки безпосереднього винному, але і його близьким. Наприклад, як провокуючий треба вважати образу коханої дівчини або батьків суб'єкта. При цьому для кваліфікації вбивства за ч. 1 ст. 116 кримінального кодексу України не грає ролі, де були вчинені дії, що викликали афект - в громадському місці, в присутності сторонніх або у відсутності свідків[12].

Вбивство в стані афекту визнається здійсненим при пом'якшувальних обставинах лише за наявності певних умов:

1) сильне душевне хвилювання і намір на злочин повинні виникнути раптово;

2) вони викликані протиправною або аморальною поведінкою потерпілого.

Раптовість сильного душевного хвилювання, за загальним правилом, полягає в тому, що воно виникає негайно, як у відповідь реакція на протиправну або аморальну поведінка потерпілого. Намір тут може бути також раптово виник. Між вбивством і провокаційною поведінкою потерпілого, що викликав стан афекту і намір на злочин, в переважній більшості випадків не повинно бути розриву в часі. Однак можливе виникнення афекту не відразу після протиправних дій потерпілого, а через певний час. Стан афекту триває, як правило, невеликий проміжок часу, зазвичай кілька хвилин. Проте значний часовий розрив вже не може свідчити про збереження стану раптово виниклого сильного душевного хвилювання.



Розділ 2. Кримінально-правова та психологічна характеристика вбивства вчиненого в стані сильного душевного хвилювання

2.1 Загальні кримінально-правові характеристики умисного вбивства

Найбільш небезпечними посяганнями на життя людини є умисні вбивства. Умисні вбивства розрізняються за ступенем своєї суспільної небезпеки (тяжкості) на три види: так зване просте вбивство, тобто вчинене без обтяжуючих чи пом'якшуючих обставин (ч. 1 ст. 115); вчинене за обтяжуючих обставин, так зване кваліфіковане вбивство (ч. 2 ст. 115) і вчинене за пом'якшуючих обставин, так зване привілейоване вбивство [13, с.24]. А зараз більш детально охарактеризуємо види умисних вбивств.

Умисне вбивство без обтяжуючих, і пом'якшуючих обставин (просте вбивство) - ч. 1 ст. 115 - має місце в тих випадках, коли у вчиненому відсутні ознаки вбивств, передбачених ч. 2 ст. 115, статтями 116-118. За частиною 1 ст. 115 кваліфікуються вбивства, вчинені в бійці, з помсти, на ґрунті особистих взаємовідносин, з ревнощів, зі співчуття та деякі інші. Покарання за таке вбивство передбачене ч. 1 ст. 115 - позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

Умисне вбивство за обтяжуючих обставин (кваліфіковане вбивство) - ч. 2 ст. 115. Для застосування ст. 115 досить наявності хоча б однієї з указаних в ній обтяжуючих обставин, вони перераховані в пунктах 1-13 ч. 2 ст. 115 . Тобто умисні вбивства в свою чергу поділяються на:

- умисне вбивство двох або більше осіб;

- умисне вбивство вчинене в стані сильного душевного хвилювання;

- умисне вбивство малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;

- умисне вбивство заручника;

- умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю;

- умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб;

- умисне вбивство з корисливих мотивів;

- умисне вбивство з хуліганських мотивів;

- умисне вбивство особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку;

- умисне вбивство вчинене з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення;

- умисне вбивство поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом;

- умисне вбивство вчинене на замовлення;

- умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб;

- умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне

вбивство, за винятком вбивства, передбаченого ст. 116-118 КК [14; 15].

Розглянемо зміст деяких з них.

Умисне вбивство двох або більше осіб (п. 1 ч. 2 ст. 115) передбачає, що позбавлення життя цих осіб було вчинене одночасно або протягом короткого проміжку часу і охоплювалося єдністю наміру винного. Дії винного не можуть кваліфікуватися за п. 1 ч. 2 ст. 115, якщо не доведено, що його намір був спрямований на позбавлення життя саме двох або більше осіб. Вбивство однієї людини і замах на життя іншої не може розглядатися як закінчений злочин - вбивство двох або більше осіб. У цих випадках вчинене слід кваліфікувати за ст. 15 та п. 1 ч. 2 ст. 115 або за ч. 1 ст. 115 незалежно від послідовності злочинних дій. Замах на вбивство двох або більше осіб, який не призвів до смертельного наслідку, кваліфікується за ст. 15 і п. 1 ч. 2 ст. 115 [14; 15, с. 33].

Умисне вбивство малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності (п. 2 ч. 2 ст. 115), має місце, якщо вбито дитину до 14 років або якщо винному було достовірно відомо про вагітність жінки. Кваліфікація злочину не залежить від строку вагітності та життєздатності плоду [14; 15, ].

Умисне вбивство заручника (п. З ч. 2 ст. 115). Заручником є особа, яка захоплена або утримується будь-ким для забезпечення того, щоб родичі, інші особи, органи держави або відповідні організації виконали певні вимоги як умову звільнення заручника. Вбивство заручника може мати місце в момент захоплення або протягом часу утримування заручника, тобто позбавлення волі. Вбивство можливе і внаслідок спроби заручника втекти, під час його перевезення і т. д. Саме захоплення чи утримання заручника є самостійним злочином і кваліфікується за ст. 147 або 349 [14; 15].

Умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст.,115). У деяких випадках спосіб позбавлення життя свідчить про особливу жорстокість злочину. Пленум Верховного Суду України в своїй практиці вважає, що до особливо жорстоких можуть бути віднесені випадки:

- коли перед позбавленням життя або в процесі вчинення вбивства до потерпілого умисно застосовувалися тортури, катування або йому заподіювалися особливі страждання шляхом нанесення великої кількості тілесних ушкоджень, або з використанням вогню, струму, отрути, що завдає нестерпного болю;

вчинення злочину в присутності близьких потерпілому осіб, якщо винний усвідомлював, що такими діями завдає їм особливих страждань;

якщо вбивство воно супроводжувалося глумлінням над трупом, крім випадків його знищення або розтину з метою приховати вбивство.

Умислом винного має охоплюватися особлива жорстокість дій, що ним вчиняються. Визнавши засудженого винним у вбивстві, вчиненому з особливою жорстокістю, суд має навести у вироку підстави та мотиви, згідно з якими він дійшов такого висновку, встановленням особливої жорстокості вбивства займаються органи досудового слідства і суду [14; 15].

Умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб (п. 5 ч. 2 ст. 115), має місце, якщо, вчиняючи вбивство певної особи, винний усвідомлював, що він застосовує такий спосіб заподіяння смерті, який небезпечний для життя не тільки однієї людини. Наприклад, вбивство шляхом пострілу в натовп людей, підпал приміщення, у якому крім потерпілого знаходилися інші особи, вчинення аварії автомашини, в якій їхали кілька осіб. Заподіяння при вбивстві способом, небезпечним для життя багатьох людей, тілесних ушкоджень іншим особам слід додатково кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за умисне заподіяння тілесних ушкоджень та якщо при вбивстві способом, небезпечним для життя багатьох людей, вчинено умисне вбивство двох або більше осіб, винний підлягає відповідальності за пунктами 1 і 5 ч. 2 ст. 155 [14; 15].

Умисне вбивство з корисливих мотивів (п. б ч. 2 ст. 115) здійснюється з мотивів, спрямованих на отримання будь-якої матеріальної вигоди (грошей, майна, майнових прав, прав на житлову площу тощо) або з наміром позбутися матеріальних витрат (сплати боргу, платежу аліментів та ін.). Корисливим також є вбивство, вчинене за винагороду або з метою зайняти більш високооплачувану посаду. Для кваліфікації злочину за п. 6 ч. 2 ст. 115 не має значення, чи вдалося винному реалізувати корисливий мотив. Необхідно лише, щоб корисливі мотиви виникли до вчинення вбивства. Тому не може бути основою для кваліфікації вбивства за п. 6 ч. 2 ст. 115 заволодіння майном вбитого в тих випадках, якщо користь не була мотивом вбивства. А умисне вбивство, вчинене при розбійному нападі з метою заволодіння чужим майном, належить кваліфікувати не лише за п. 6 ч. 2 ст. 115, а й за ч. 4 ст. 187, ч. З ст. 308 або ч. З ст. 313 як розбій [14; 15].

Умисне вбивство особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку (п. 8 ч. 2 ст. 115), має місце, якщо вбивство вчинене в зв'язку з виконанням службового чи громадського обов'язку. Під виконанням службового обов'язку слід розуміти виконання особою покладених на неї обов'язків у державній чи громадській установі, на підприємстві, в організації. Потерпілим при цьому може бути не тільки службова особа, а й інші працівники, які виконують службові функції, та їх близькі родичі. Виконання громадського обов'язку - це будь-яка корисна для суспільства діяльність громадянина. Відповідальність за вбивство в зв'язку з виконанням службового або громадського обов'язку настає незалежно від того, коли були вчинені потерпілим дії, які послужили приводом для вбивства. Таким чином, не обов'язково, щоб вбивство було вчинене саме в момент виконання потерпілим свого службового чи громадського обов'язку [14; 15].

Умисне вбивство, вчинене з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п. 9 ч. 2 ст.115). Винний може переслідувати мету повністю приховати раніше вчинений злочин або лише обставини, які впливають на кваліфікацію та міру покарання. Вбивство з метою полегшити вчинення іншого злочину винний може здійснювати як до, так і в процесі вчинення наміченого злочину. Наприклад, випадки вбивства потерпілого, свідка, особи, яка має докази злочину [14; 15].

Умисне вбивство, поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом (п. 10 ч. 2 ст. 115). Винний може здійснити вбивство в процесі самого зґвалтування або задоволення статевої пристрасті для того, щоб придушити опір потерпілої або з садистських мотивів. Але таке вбивство може мати місце і після здійснення цих злочинів, щоб приховати злочин і уникнути відповідальності. Вбивство і зґвалтування або задоволення статевої пристрасті можуть бути вчинені як одною, так і різними особами (наприклад, при груповому приставанні) [14; 15].

2.2 Соціальна і психологічна суть вбивства в стані афекту

Соціальна суть вбивства в стані афекту криється в причинах і умовах, які сприяють здійсненню даного злочинного діяння. Породжує такі причини і умови конкретна життєва ситуацій, тобто сукупність обставин життя даної особи перед здійсненням злочини, які при вирішальній ролі його антигромадських поглядів, прагнень і звичок впливають на його кримінальні дії.

Кожна життєва ситуація несе в собі об'єктивний зміст, тобто подія, що відбулася насправді, і суб'єктивне значення, яке додається їй суб'єктом залежно від його поглядів, досвіду, схильностей, характеру і т.д. Об'єктивний зміст і суб'єктивне значення можуть сильно розходитися, при цьому людина поступає відповідно до свого уявлення про ситуацію, з тим суб'єктивним значенням, яке він їй додає. Людина по-різному поводиться в буденній і в екстремальній ситуації. Тому, оцінюючи його дії, що привели до злочинного результату, слід з'ясувати, чи передбачав він наперед такий збіг обставин або воно з'явилося для нього несподіванкою. Це необхідно, перш за все, для правильного розуміння етичного розвитку особи, з'ясування його моральної і емоційної стійкості [16, 36]. Даючи оцінку неправомірним вчинкам, слід також враховувати, що поведінка людини взагалі, а тим більше в складній ситуації, залежить не тільки і не стільки від природних особливостей нервової системи, але і від його етичних якостей, переконань, схильностей, індивідуального досвіду, тренованості в подоланні труднощів, вплив соціальних установок і навиків суспільної поведінки.

Для правильного розуміння причин скоєння конкретних злочинів необхідно розглянути такий важливий різновид конкретної життєвої ситуації, як конфліктна ситуація. Вона є такою ситуацією, в якій відбувається зіткнення протилежних інтересів, поглядів, прагнень, виникають серйозні розбіжності сторін, складні Форми боротьби, що спричиняють за собою. Аналіз конфліктної ситуації, передуючої виникненню афекту і скоєнню злочину в цьому стані, показує, що несприятливі зовнішні умови і інші обставини, що характеризують дану ситуацію, значною мірою обуславливают вибір злочинного варіанту поведінки, роблячи вирішальний вплив на психіку, свідомість і волю особи.

Особливу роль конкретна життєва ситуація грає при скоєнні злочинів проти особи в результаті раптового виниклого сильного душевного хвилювання, викликаного протиправними діями потерпілого. У обстановці конфліктної ситуації особа часто не має можливості ретельно і всесторонньо обдумати свою поведінку, розміряти його з відповідними етичними принципами і поняттями [17, 74]. Такі ситуації викликають етичні переживання, які офарблюють безпосередню реакцію на обставини, що склалися. Виникаючи несподівано, вони виявляють себе тоді, коли відповідні обставини вже виникли. Тому вони лише орієнтують людину в умовах, що склалися. Але в той же час вони можуть стати передумовами вчинку. Проте при самій напруженій стресовій ситуації дії суб'єкта мають вольовий характер, проходять стадію ухвалення рішення, де можливий вибір альтернатив поведінки і, отже, є підстави для його етичної і правової відповідальності. Якщо роздратування і душевне хвилювання настільки сильні, що особа повністю втрачає контроль над собою, нездібно віддавати звіт в своїх діях і керувати ними, то воно є неосудним, що виключає кримінальну відповідальність. У гострих, раптово виниклих конфліктних ситуаціях поведінка особи багато в чому залежить не тільки від його етичних якостей, але і від зібраності, стриманості, уміння володіти собою, швидко орієнтуватися і знаходити правильний вихід екстремальній обстановці, що створилася, а також від навиків в подоланні труднощів. У чинниках, що визначають поведінку людей в подібних ситуаціях, значне місце займає і так званий автоматизм в поведінці.

Поведінка особи, у тому числі і протиправне, є результатом взаємодії, як зовнішніх чинників, так і внутрішніх особових якостей і властивостей людини, у свою чергу детермінованих минулим впливом соціального середовища до зовнішніх чинників, що обумовлюють скоєння злочину, відносяться несприятливі умови етичного формування особи злочинця, а також ті особливості ситуації, які сприяють виникненню злочинного наміру, містячи в собі об'єктивні можливості для скоєння злочину.

Внутрішні чинники -- це соціально негативні погляди, інтереси, відносини, орієнтація. І лише внутрішні чинники зрештою є причиною скоєння конкретного злочину.

Проте деякі автори, кажучи про причинність злочинної поведінки, вважають, що в тих випадках, коли вирішальну роль грає конфліктна ситуація, її потрібно вважати причиною злочинної поведінки, а антигромадська спрямованість особі в таких випадках не є безпосередньою причиною злочину.

Таким чином, кажучи про причини злочинної поведінки, треба відзначити той факт, що злочин є результатом взаємодії двох чинників: чинників соціального зовнішнього середовища і внутрішніх особових якостей і властивостей особи злочинця. Хоча виникають такі життєві ситуації, коли один з цих чинників виступає як детермінує. Яскравим підтвердженням цієї тези є вбивство в стані афекту, при якому важливу роль грає саме допреступная конфліктна ситуація між винним і таким, що потерпів.

Вбивство в стані афекту має емоційну природу, оскільки в основі акту злочинної поведінки лежить емоційний стан людини -- сильне душевне хвилювання. У таких випадках злочинець ухвалює нетранзитивне рішення, оскільки ухвалення такого рішення відбувається в що випадково склалася і притому вельми нарядженій ситуації, коли немає ні часу, ні суб'єктивних можливостей зважити все "за і проти". Для таких осіб скоєння злочину часто є життєвою катастрофою.

За деякими даними, що приводиться в різних джерелах, більш ніж в 50% випадків здійснення вбивств в стані афекту виникненню останнього передувала тривала психотравмуюча обстановка. Така обстановка "розташовує" до афекту, і в інших випадках достатнім і безпосереднім приводом для його виникнення можуть опинитися чергове або повторне насильство, тяжка образа або інші протиправні дії потерпілого. В цьому випадку позначається дія чинників, що виснажують психіку, унаслідок затягування у вирішенні конфлікту, які негативно впливають на стримуючу силу кори головного мозку і полегшують виникнення стану афекту. На думку психологів, несприятливі умови, особливо якщо вони приймають тривалий, затяжний характер, або наступні один за іншим обставини, що викликають негативні емоції, здатні вивести з ладу будь-яку до цього цілком здорову нервову систему, зокрема що належить до сильного типу. Якщо неправомірні дії потерпілого продовжувалися безперервно протягом якогось проміжку часу до виникнення афекту, оцінка характеру і серйозності безпосереднього приводу, що викликав це стан, не може даватися у відриві від попередньої поведінки потерпілого.

Кажучи про психологічну природу (суть) афектованого вбивства, треба зрозуміти психологічну суть самого афекту, зрозуміти його прояви зовні, а також розібрати який вплив надає цей стан на свідомість і поведінку взагалі. Зрозумівши це, можна зрозуміти і саму суть вбивства в стані афекту -- як акту людської поведінки, що носить суспільно небезпечний характер.

Особливий клас психічних процесів і станів утворюють емоції, що виконують функцію регулювання активності суб'єкта шляхом визначення значущості зовнішніх і внутрішніх ситуацій для здійснення його життєдіяльності. У психології до емоцій прийнято відносити власне емоції, відчуття і афекти.

Будучи одним з видів внутрішньої регуляції діяльності, афект відображає той сенс, який має для суб'єкта об'єкти і ситуації, що впливають на нього.

Тому виникнення афекту пов'язане з оцінними моментами, з особовим значенням того, що відбувається. По своїй психологічній структурі афект є складним психологічним процесом. "Афект -- це емоційний процес, що швидко опановує людиною, що бурхливо протікає, характеризується значними змінами свідомості, порушенням вольового контролю за діями (втратою самовладання), а так само зміною всій життєдіяльності організму [18; с.81]".

С.Л. Рубінштейн в своїх роботах також дає оцінку цьому емоційному стану і визначає його так: "Афект -- це стрімко і бурхливо протікаючий емоційний процес вибухового характеру, який може дати непідпорядковану свідомому вольовому контролю розрядку у дії". Найбільш істотна властивість афекту полягає в його здатності робити вплив на свідомість людини, на всю його психічну діяльність [19; с.138].

Для афекту характерне звуження свідомості, його фіксація на подразниках, що викликають афект. Ці зміни свідомості виявляються в концентрації на афектний забарвлених переживаннях і уявленнях, пов'язаних з травмуючою ситуацією, зниженням повноти і точності її віддзеркалення.

2.3 Суб'єктивні та об'єктивні ознаки вбивства вчиненого в стані сильного душевного хвилювання

Передбачене кримінальним законом у випадку сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого.

Пом'якшення кримінальної відповідальності за цей вид умисного вбивства може бути викликане такими обставинами[20,с. 120-121; 21, с. 232]:

- суспільно небезпечне діяння особи спровоковане протизаконним насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою з боку потерпілого;

- суб'єктивна сторона складу даного злочину характеризується особливим емоційним станом суб'єкта (його сильним душевним хвилюванням), а умисел на позбавлення життя потерпілого виникає раптово і здійснюється негайно.

Об'єкт злочину - життя особи.

Об'єктивна сторона злочину характеризується: а) діями - посяганням на життя іншої особи; б) наслідками у вигляді смерті людини; в) причинним зв'язком між зазначеними діями та наслідком.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є також час вчинення злочину. Даний злочин може бути вчинений лише тоді, коли винний перебуває у стані сильного душевного хвилювання, що являє собою раптовий емоційний процес, викликаний поведінкою потерпілого, протікає швидко і бурхливо та передбачає здатність особи усвідомлювати свої дії і керувати ними. Дуже часто такий стан є короткочасним, триває декілька хвилин.

Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння вбивства.

Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-ти річного віку і перебувала під час вчинення злочину у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого.

При цьому, систематичне знущання - це особливо цинічне глузування, кепкування над особою, образа дією чи словом, що мають багаторазовий характер. Тяжка образа - це умисне грубе приниження честі і гідності особи, яке може вчинятися у будь-якій формі - усно, письмово, дією.

Насильство може бути як фізичним - заподіяння тілесних ушкоджень, нанесення побоїв та інше, так і психічним - погроза вчинити якісь дії, що можуть спричинити шкоду потерпілому, але обов'язково протизаконним.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим або непрямим умислом.

Психічне ставлення особи при вчиненні цього злочину має дві ознаки: умисел завжди є таким, що раптово виник і афектованим; емоційний стан винної особи характеризується сильним душевним хвилюванням, що певною мірою знижує її здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Покарання за злочин - обмеження або позбавлення волі на строк до п'яти років [15].



Висновки

Злочини, скоєні в стані афекту, відносяться до умисним. Підставами для віднесення їх до злочинів з пом'якшуючими обставинами виступають два моменти. По-перше, протиправне або аморальну поведінку потерпілого, тобто "вина" жертви. По-друге, знаходження винного особи в момент їх вчинення в стані афекту. При відсутності одного з даних обставин не можна кваліфікувати скоєне, наприклад за ст. 116 ККУ, тобто як вбивство, вчинене в стані афекту. Інакше кажучи, обидва обставини повинні бути встановлені та доведені в сукупності. Більш того, необхідно, щоб саме протиправне або аморальну поведінку потерпілого викликало стан афекту винного і безпосередньо передувало йому.

Причиною скоєння афектованого вбивства є конкретна життєва ситуація, а точніше конфлікт між винним і потерпілим. Такий конфлікт може прийняти затяжний (тривалий) характер і тоді він приймає форму тривалої психотравмуючої ситуації за певних умов, а може носити короткочасний характер, в основі якого лежать поодинокі протиправні чи аморальні вчинки потерпілого відносно винного або його близьких (насильство, знущання, тяжка образа, знущання і т.д.). Психологічна суть злочину в стані раптового виниклого сильного душевного хвилювання полягає в тому, що цей злочинний акт (злочинна поведінка) особи носить з погляду психології нетранзитний емоційний характер, в протилежність транзитній поведінці. Останнє характеризується оптимальним програмуванням цінності кожного можливого варіанту поведінки, які, у свою чергу, розташовуються в думках за так званою "шкалою переваг" і відповідно до неї, на основі аналізу реальних можливостей проводиться вибір подальшої поведінки.

Цей злочин носить емоційну природу, так як пояснюється в основному одними емоціями. Винний у момент скоєння вбивства повністю захоплений емоціями, він діє, приймає рішення під їх безпосереднім впливом. У цей момент їм рухає гнів, лють, почуття ображеної гідності, винний хоче помститися потерпілому за заподіяне "зло" (їм рухає мотив помсти). В даному випадку винний приймає необдумане рішення, оскільки ухвалення рішення скоїти вбивство відбувається в випадково сформованої і притому вельми напруженій ситуації, коли немає ні часу, ні суб'єктивних можливостей зважити всі "за" і "проти". Афект як особливе емоційний стан впливає на свідомість людини, яке фіксується на подразниках, що викликають афект. Ці зміни свідомості проявляються в зниженні можливості повно і точно відобразити зовнішню обстановку, в результаті цього свідомістю охоплюється не все, що необхідно для впорядкованого, раціонального (продуманого) поведінки. Однією з найбільш важливих і істотних характеристик афекту є вплив його на здатність людини повною мірою усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Це пояснюється тим, що при афекті відбувається звуження свідомості, концентрація його на афектний значущих переживаннях. Зовні це виражається в порушенні адекватності, цілеспрямованості і послідовності поведінки, при цьому людина здійснює дії. Обернені на найближчі об'єкти і цілі, без урахування можливих наслідків.



Список використаних джерел

1.Конституція України: від 28.06.96// Документ 254к/96-вр, чинний, поточна редакція -- Редакція від 02.03.2014// [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96%D0%B2%D1%80

2. Сидоров Б. В. Аффект. Его уголовно-правовое и криминологическое значение. (Социально-психологическое и правовое исследование) / Б. В. Сидоров. - Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1978. - 158 с.

3.Дубинина М. И. Уголовная ответственность за преступления, совершен­ные в состоянии сильного душевного волнения. - Автореф. диссерт…к. ю. н. - М., 1971. - 16 с.

4.Кудрявцев И. А. Судебная психолого-психиатрическая експертиза / И. А. Кудрявцев. - М.: Юрид. лит., 1988. - 224 с.

5.Подольный Н. А. Понятие "аффект" в уголовном праве / Н. А. Подольный // Государство и право. - 2003. - № 4. - 187 с.

6. Сафуанов Ф. С. О проблеме аффективных состояний / Ф. С. Сафуанов // СЮ. -1991. - № 21. - 99 с.

7. Сафуанов Ф. С. Психология криминальной агрессии / Ф. С. Сафуанов. - М.: Смысл, 2003. - 122 с.

8.Навроцький В. О. Тлумачний словник (Особливої частини кримінального законодавства України) / В. О. Навроцький, З. А. Тростюк. - Л.: Юрид. ф-т ЛНУ ім. І. Фран­ка, 1997. - 127 с.

9.Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи: постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 // Вісник Верховного Суду України. - 2003. - № 1(35). - С. 37-42.

10. Приходько Т. М. Фізіологічний афект - одна з підстав визнан­ня особи обмежено осудною / Т. М. Приходько // Право України. - 2001. - № 1. - С.111.

11.Сидоров Б. Аффект. Его уголовно-правовое и криминологическое значение. - Казань, 1978. - 367 с.

12. Кримінальний кодекс України від 01.09.2001р.// Документ 2341-14, чинний, поточна редакція -- Редакція від 28.03.2014, підстава 642-18// [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14

13. Навроцький В. Злочини проти особи. Лекції. - Видання юридич. факультету Львівського державного університету імені Івана Франка, 1997. - 48 с.

14.Кримінальний Процесуальний кодекс України від 13.04.2013 поточна редакція -- Редакція від 02.03.2014, підстава 767-18[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17

15. Кримінальний кодекс України від 01.09.2001р з коментарями//[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://legalexpert.in.ua/komkodeks/uk.html

16.Остапенко Л. Умисне вбивство та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у стані сильного душевного хвилювання // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 17. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. - С. 387-39

17. Рогачевский Л.А. Емоції і злочини. М., 1976.-- 74с.

18.Портнов И. Убийство в состоянии аффекта при отягчающих обстоятельствах // Социалистическая законность. - 1974. - № 7. - С. 286

19.Сысоева Т. Убивство, совершонное в состоянии аффекта. - Екатеринбург, 2000. - 279 с.

20. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - Київ -Харків: Юрінком Інтер-Право, 2001.- 416 с.

21. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для юрид. вузів і фак./ М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - Х.: Право, 1997. - 368 с.

Размещено на Allbest.ru