Поняття, ознаки та види нормативно-правових актів

Для українського законодавства найбільш поширеними є темпоральні, ієрархічні та змістовні колізії.

Темпоральна (часова) колізія - це колізія, що виникає внаслідок видання в різний час з того самого питання принаймні двох різних норм права. Для подолання такої колізії необхідно докладно проаналізувати чотири показники, що характеризують дію суперечливих нормативних актів у часі:

- момент набуття актами чинності;

- напрям темпоральної дії актів;

- момент, підстави та порядок призупинення дії нормативних актів;

- момент, підстави та порядок припинення (скасування) їх дії.

Загальним колізійним темпоральним принципом, що використовується для подолання таких колізій, є правило, згідно з яким наступний закон з того ж питання скасовує дію попередніх.

Ієрархічні (субординаційні) колізії виникають тоді, коли на врегулювання одних фактичних відносин претендують норми, що знаходяться на різних щаблях в ієрархічній (вертикальній) структурі законодавства і тому мають різну юридичну силу. Загальний колізійний принцип, який використовується для подолання ієрархічних колізій, звучить так: у разі суперечності застосовуються норми, що мають більш високу юридичну силу.

Змістовні колізії є конфліктними відносинами між нормами, що виникають внаслідок часткового збігу обсягів їх регулювання, обумовленого специфікою суспільних відносин.

Специфіка цих колізій пов'язана з поділом норм права на загальні, спеціальні та виняткові. Загальні норми права, як відомо, поширюються на рід відносин у цілому; спеціальні діють тільки в межах визначеного виду відносин і встановлюють для нього певні особливості порівняно із загальним правилом; виняткові (які є особливим різновидом спеціальних норм права) встановлюють зовсім інший порядок, ніж загальні норми.

Об'єктивною причиною цієї колізії є, як правило, специфіка правового регулювання окремих відносин. При конкуренції загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися наступним принципом: спеціальний або винятковий закон скасовує дію загального.

Існують також і так звані складні випадки. При збігу темпоральної та змістовної колізій, що виникає внаслідок більш пізнього введення в дію загальної норми, пріоритет віддається спеціальній нормі, хоча її і прийнято раніше.

А в разі збігу ієрархічної і змістовної колізій, коли загальна і спеціальна (виняткова) норми містяться в актах, що мають різну юридичну силу, перевага повинна віддаватися спеціальній (винятковій) нормі, навіть якщо вона має меншу юридичну силу. Однак якщо нижчий орган не уповноважений видавати спеціальні (виняткові) норми, а отже, вирішувати питання по-іншому, мусить діяти загальна норма вищої юридичної сили.

Колізії створюють незручності в правозастосовчій практиці, заважають користування законодавством пересічним громадянам. Ось чому актуально стоїть питання виявлення причин виникнення колізій та шляхи їх подолання у законодавстві України. Можна виділити наступні причини виникнення колізій:

1. Недосконалість законів;

2. Судові помилки;

3. Довільне тлумачення Конституції та інших нормативно-правових актів;

4. Вихід окремих державних органів за межі своєї компетенції і т.д. [17, с. 317].

Ю. Тихомиров підкреслює, що виникнення і наростаючу гостроту колізій поки що не вдається уникнути з двох причин - заважають слабке і неповне правове регулювання певної сфери та відступ від діючих норм і домовленостей [15, с. 10].

У процесі розгляду законопроектів у комітетах Верховної Ради України в тексти вносяться поправки, що не відповідають концепціям законопроектів і текстам раніше розглянутих законопроектів, тому що самі депутати рідко є фахівцями у відповідних галузях права.

Одна з основних причин вад законотворчої діяльності в Україні це невиправдана поспішність підготовки і прийняття законодавчих рішень. Вимога терміново підготувати проект приводить до того, що розробники часто не в змозі зібрати необхідні для законопроекту підготовчі матеріали, провести соціологічні дослідження, фінансове обґрунтування, проаналізувати іноземне законодавство з відповідного питання, відшліфувати формулювання майбутніх норм, провести їхнє широке і кваліфіковане обговорення. У процесі обговорення законопроектів депутати нерідко не встигають прочитати їх і тим більше вникнути в їхній зміст, а часто цього не робиться свідомо, оскільки надходять вказівки по голосуванню від лідерів депутатських груп і фракцій Верховної Ради [9].

На погляд автора, дуже багато колізій та неузгодженостей вносять пакетні голосування у Верховній Раді України, коли одним голосуванням депутати приймають одночасно декілька законів або вносять зміни до багатьох законодавчих актів.

Зменшення колізійності законодавства може відбуватися двома шляхами: шляхом усунення колізій та шляхом подолання колізій.

Під усуненням колізій розуміють зняття колізій взагалі. Основним способом їх усунення є нормоутворення.

Подолання колізій у законодавстві - це їх переборення в конкретному випадку в процесі правозастосування. Основними способами подолання є видання колізійних норм, тлумачення закону і застосування правоположень. Вони утворюють колізійний механізм. В даний час величезне значення для створення такого механізму запобігання появи законодавчих колізій відіграє принцип забезпечення верховенства конституції і закону, дотримання юридичних пріоритетів, невідворотність відповідальності за порушення законності.

Для вирішення проблем колізій у законодавстві необхідно:

1. наукова обґрунтованість нормативних правових актів. Забезпечити наукову обґрунтованість законопроекту - означає створити умови для вироблення юридично грамотного, коректного з погляду сучасних вимог законодавчої техніки проекту закону, який був би до того ж «життєздатним», тобто відповідав суспільним потребам правового регулювання даної сфери суспільних відносин і містив норми, що забезпечують механізм його реалізації;

2. участь вчених-юристів у підготовці законопроектів є значною мірою гарантією високої юридичної якості законів;

3. органи державної влади мають сприяти участі суспільних об'єднань і рухів, політичних партій, підприємницьких структур, релігійних організацій у проведенні переговорів, пошуку взаємоприйнятих рішень;

4. проведення правової експертизи. Сьогодні можна визнати, що правова експертиза законопроектів отримала визнання в якості неодмінного й обов'язкового компонента законодавчого процесу, що супроводжує розгляд законопроектів і попереднє прийняття законів. Так, зокрема, Міністерство юстиції України відповідно до покладених на нього завдань здійснює правову експертизу [11, с. 47].

За результатами проведення правової експертизи нормативно-правових актів Міністерством юстиції та територіальними органами юстиції лише протягом 8 місяців 2010 року попереджено прийняття близько 900 незаконних правових норм. В середньому ж щороку органи юстиції попереджують прийняття біля півтори тисячі таких норм [4].

Колізійні норми, або норми-арбітри - норми, які у разі наявності протиріччя між окремими нормативними актами з того самого предмета регулювання, повинні застосовуватися в даному випадку, тобто це норми, що регулюють вибір норми.

Саме вони покликані вирішувати колізії:

- між конституцією й іншими нормативно-правовими актами;

- між законами і підзаконними актами;

- між актами того самого органа, виданими в різний час;

- між загальним і спеціальним актом;

- в унітарній державі з автономними утвореннями, наділеними правотворчими повноваженнями - між загальнодержавними актами і актами автономного утворення (наприклад, України і Автономної Республіки Крим);

- у федеративній державі - між загальнофедеральними актами і актами суб'єктів федерації (наприклад, Російської Федерації і Татарстану);

- між різними державами.

Здебільшого колізійні норми входять до складу міжнародного приватного права (наприклад, є колізійний механізм регулювання зовнішньоекономічних договорів).

Відомо, що дієвим способом слугує роз'яснення незрозумілих і спірних питань законодавства - тлумачення. Тлумачення може бути засобом подолання колізії в тому разі, якщо вибір між конфліктуючими нормами неможливо зробити на підставі колізійних норм і правоположень або їх недостатньо (наприклад, при колізії спеціальних норм). Запропоновані варіанти тлумачення надалі (після їхнього визнання на практиці і кількаразового одноманітного застосування) можуть набувати характеру правоположень [17, с. 318]. Причому не всі, а тільки уповноважені органи можуть давати роз'яснення на підставі положень про них або доручень Президента та Кабінету Міністрів України. Так, відповідно до підпункту 14 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 30 грудня 1997 року, Мін'юст України відповідно до покладених на нього завдань дає роз'яснення чинного законодавства державним органам, підприємствам, установам і організаціям, готує за дорученням Президента України, Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України правові висновки з відповідних питань [11, с. 47].

Отже, попередження, подолання та усунення усіх видів колізій відкриває шлях до підвищення ефективності законодавства, зростання його значення в реформуванні українського суспільства, більш надійного забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Висновки

Отже, основним джерелом права у сучасній Україні є нормативно-правовий акт. Виходячи із усього вищезазначеного в роботі, нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави або самого народу, в якому закріплюються встановлені та забезпечувані державою формально обов'язкові правила фізичної поведінки суб'єктів суспільного життя. Порівняно з іншими джерелами права, нормативно-правовий акт має ряд істотних переваг. Зокрема:

- він найбільш чітко, повно і однозначно формулює права і обов'язки суб'єктів суспільного життя;

- дає можливість найшвидше і найповніше довести зміст норм права до суб'єктів суспільного життя;

- дає можливість та створює умови для адекватного (належного) і однакового розуміння норм права;

- дає можливість оперативно реагувати на потреби правового регулювання, змінюючи, встановлюючи чи скасовуючи відповідну правову норму;

- нормативно-правові акти найбільш повно і легко можуть бути систематизовані, що сприяє полегшенню користування ними, та узгодженню і впорядкуванню чинних правових норм.

Автор вважає, що основними юридичними властивостями нормативно-правових актів є наступні:

1) вони є волевиявленням держави або всього народу, тобто приймаються тільки державними або іншими органами, які мають відповідні державно-владні правотворчі повноваження, і є їхнім одностороннім волевиявленням;

2) містять у собі правові норми;

3) мають зовнішню форму у вигляді письмового документу встановленої форми;

4) володіють юридичною силою, яка відображає їхнє співвідношення з іншими нормативно-правовими актами, місце і роль у системі законодавства та правового регулювання.

Багатоманітність нормативно-правових актів зумовлює їх класифікацію за різними ознаками. Але найголовніше, на думку автора, є все таки розподіл нормативно-правових актів на закони та підзаконні нормативно-правові акти.

Закон - це нормативно-правовий акт вищого представницького органу державної влади або всього народу під час проведення референдуму. Вищим представницьким, а також основним і єдиним правотворчим органом України є Верховна рада України. Закон регулює найбільш важливі суспільні відносини, виражає волю і інтереси більшості населення. Згідно ієрархії українського законодавства має найвищу або вищу юридичну силу по відношенню до всіх інших нормативно-правових актів.

Основним законом України є Конституція. Конституція - нормативний акт, який засновується на загальнолюдських цінностях, виступає гарантом демократії, свободи, справедливості.

Підзаконні нормативно-правові акти - акти, які прийняті компетентними державними органами чи уповноваженими державою іншими суб'єктами на підставі закону, відповідно до закону і в порядку його виконання. Незважаючи на підзаконність цих нормативно-правових актів вони посідають важливе місце в усій системі нормативного регулювання.

Відомо, що законодавство є високоорганізованою, цілісною системою, яка повинна мати такі інтегруючі ознаки, як гнучкість, гармонійність і несуперечність усіх її елементів. Водночас слід зазначити, що чинному законодавству, як і будь-якій іншій системі, властива певна неузгодженість - колізія.

На думку автора існує прямий зв'язок між якістю нормативно-правового акту та процедурою його прийняття. тому при створенні нормативно-правових актів необхідно враховувати цілу низку факторів: політичні, економічні демографічні, соціальні, культурні. Кожен з них має відігравати однаково важливу роль. Але чи ненайголовнішою умовою прийняття ефективних нормативно-правових актів - є результат демократії в державі.

Список літератури

конституція правовий держава нормативний

1. Волинка К.Г. Теорія держави і права: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2003. - 240 с.

2. Давидчук О.В. Проблеми офіційного оприлюднення нормативно-правових актів в Україні // Сайт Міністерства юстицій http://www.minjust.gov.ua.

3. Євграфова Є. Нове дослідження проблем джерел права // Право України. - 2009. - №5. - С. 194-198.

4. Желєзняк Н.А. Правова експертиза та державна реєстрація нормативно-правових актів: органи юстиції на сторожі прав людини і громадянина // Сайт Міністерства юстицій http://www.minjust.gov.ua.

5. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія держави і права: Підручник. - К.: Кондор, 2006. - 477 с.

6. Ковальський В. С, Козінцев І. П. Правотворчість теоретичні та логічні засади - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 192 с.

7. Костенко М. Державна реєстрація нормативно-правових актів: формальність чи необхідність // Сайт Міністерства юстицій http://www.minjust.gov.ua.

8. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. вузів. - К.: Вентурі, 1996. - 208 с.

9. Майстренко О.В. Реформування податкової системи України - як спосіб вирішення податкових колізій // Сайт Міністерства юстицій http://www.minjust.gov.ua.

10. Матузов Н.И. Коллизия в праве: причины, виды и способы разрешения // Правоведение. - 2000. - №5. - С. 231-234

11. Положення про Міністерство юстиції України: Указ Президента України 30 грудня 1997 року №1396/97 // Офіційний вісник України. - 1998. - №2. - с. 47.

12. Правознавство: Підручник // За ред. В.В. Копєйчикова. - 7-е видання, стер. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 736 с.

13. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посібник. Вид. 6-е - X.: Консум, 2002. - 160 с.

14. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. - 2-ге видання. - К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2010. - 520 с.

15. Тихомиров Ю.А. Юридическая коллизия. - М., 1994 - с. 140.

16. Хропанюк В.Н. Теория государства и права. Учебник для вузов. Изд. 2-е перераб. и доп. /Под ред. проф. Стрекозова. М.: Интерстиль, 2001. - 245 с.

17. Цвік М.В., Ткаченко В.Д., Богачова Л.Л. та ін., Загальна теорія держави і права, 2002 - 428 с.

18. Шемшученко Ю.С. Теоретичні засади подолання колізій у законодавстві України // Колізії у законодавстві України: проблеми теорії і практики. - К.: Ґенеза, 1996. - 122 с.

19. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права. Том 1-2, Москва, Издание Бр. Башмаковых, 1999. - 400 с.

Размещено на Allbest.ru