Проблеми адаптації законодавства України у сфері соціального захисту до законодавства Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОБЛЕМИ АДАПТАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДО ЗАКОНОДАВСТВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Малюга Л.Ю.

Постановка проблеми. З обранням європейського вектора розвитку Україна взяла на себе зобов'язання привести національне законодавство у відповідність до вимог Європейського Союзу. Це фактично є процес зближення національного та європейського законодавства, що дозволить максимально ефективно врегулювати зовнішні відносини нашої держави з Європейським Союзом. Необхідність удосконалення чинної системи соціального законодавства України вже давно визнана на теоретичному та практичному рівнях. Ця обставина зумовлена зміною системи суспільних відносин, наявністю застарілих положень, що не відповідають сучасним потребам суспільства, недоліками правового регулювання у формі множинності, неузгодженості та подрібненості нормативно-правових приписів. Необхідно зазначити, що проблеми адаптації законодавства у сучасній правовій науці є досить актуальними і потребують теоретичного аналізу.

Ступінь розробленості проблеми. Підґрунтям для дослідження цієї тематики стали праці таких учених: В.С. Андріїва, Н.Б. Болоті- ної, В.М. Корецького, О.Л. Кучми, О.О. Осад- чої, С.М. Прилипка, Б.І. Сташківа, О.В. Тищенко, М.В. Чічкань, М.М. Шумила та ін.

Метою статті є виявлення та узагальнення проблем, які виникають у процесі адаптації національного законодавства у сфері соціального захисту до законодавства Європейського Союзу.

Виклад основного матеріалу. Процес адаптації національного законодавства до законодавства ЄС був розпочатий із моменту проголошення Україною незалежності. Основними нормативними актами в цій сфері стали Угода про партнерство та співробітництво між Україною і Європейським Співтовариством (Європейським Союзом) та його державами-членами, Концепція адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу, Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» та конвенції Міжнародної організації праці (далі - МОП), до яких належать: 1) Рекомендація № 67 про забезпечення доходу, 1944 p.; 2) Конвенція № 102 про мінімальні норми соціального забезпечення, 1952 р.; 3) Конвенція № 118 про рівноправність у галузі соціального забезпечення, 1962 p.; 4) Конвенція № 157 про збереження прав у галузі соціального забезпечення, 1982 р.; 5) Рекомендація № 167 про збереження прав у галузі соціального забезпечення, 1983 р.

Законом України від 18 березня 2004 р. № 1629-IV затверджено Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу [1], яка визначає механізм досягнення Україною відповідності третьому Копенгагенському та Мадридському критеріям набуття членства в Європейському Союзі. Цей механізм включає адаптацію законодавства, утворення відповідних інституцій та інші додаткові заходи, необхідні для ефективного правотворення та правозастосування. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС є пріоритетною складовою частиною процесу інтеграції до Європейського Союзу, що також є пріоритетним напрямом української зовнішньої політики.

Зважаючи на п. 1 ст. 51 Угоди про партнерство та співробітництво, «<...> важливою умовою для зміцнення економічних зв'язків між Україною та Співтовариством є зближення чинного і майбутнього законодавства України із законодавством Співтовариства. Україна вживає заходів для забезпечення того, щоб її законодавство поступово було приведене у відповідність до законодавства Співтовариства» [2].

Адаптація законодавства України є рівномірно спланованим процесом, що включає в себе декілька етапів його проходження, на кожному етапі потрібно досягати певного ступеня відповідності законодавства України законодавству Європейського Союзу, у чому і проявляється досягнення відповідності правової системи України acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським Союзом до держав, які мають намір вступити до його лав. Так, аcquis communautaire (acquis) - правова система Європейського Союзу, яка включає акти законодавства Європейського Союзу (але не обмежується ними), прийняті у рамках Європейського Співтовариства, спільної зовнішньої політики та політики безпеки і співпраці у сфері юстиції та внутрішніх справ [3]. Таким чином, адаптація законодавства - процес приведення законів України та інших нормативно-правових актів у відповідність з acquis communautaire [4].

У такому разі можливо виділити мету адаптації, під якою треба розуміти досягнення відповідності правової системи України до правової системи ЄС з урахуванням критеріїв, що висуваються ЄС до держав, які мають намір вступити до нього.

Безумовно, враховуючи, що статтею 46 Конституції України [5] закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, право на старість та в інших випадках, передбачених законом, яке є невід'ємним правом людини і займає одну із ключових позицій у її повсякденному житті, для його забезпечення держава повинна створити всі необхідні умови, зокрема удосконалювати правове регулювання у цій сфері як шляхом адаптації законодавства України до законодавства ЄС, так і шляхом підвищення ефективності управління усіма сферами суспільного життя, зокрема сферою соціальної політики та безпеки.

Водночас, як зазначають науковці Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, чинна система соціального захисту в Україні страждає вадами, притаманними бідній країні із соціалістичною доктриною: влада прагне надати допомогу надто широкому колу своїх громадян, що далеко виходить за межі фінансових можливостей держави, а безпосередні виплати (чи за страховими полісами, чи у формі соціальної допомоги) є дуже низькими і не запобігають бідності. Неприпустимо високе співвідношення різноманітних трансфертних виплат із заробітною платою протидіє настановам населення на активну економічну діяльність і провокує утриманські настрої в суспільстві [6, с. 6-7].

Указана проблема пов'язана зі старою системою соціального захисту населення в державі, яка зумовлюється насамперед поєднанням у собі радянських і сучасних методів управління, що за час незалежності нашої держави не перейшла повністю до останніх. До цих проблем потрібно також віднести кризу, яка настигла нашу країну, що спрямувала матеріальні труднощі на забезпечення системи соціального захисту.

Сьогодні проблема впровадження міжнародних стандартів набула для України практичного значення. Передусім це зумовлено підготовкою проекту нового Трудового кодексу України, який має відповідати загальновизнаним міжнародним співтовариством правам і принципам у галузі праці, зокрема конвенціям і рекомендаціям Міжнародної організації праці. Також однією із проблем є впровадження європейських стандартів, які обов'язково враховуються під час розроблення програм економічного і соціального розвитку нашої держави.

Як зазначає Н.Б Болотіна, питання стандартизації соціальних прав у юридичному аспекті є діяльністю компетентних державних органів щодо прийняття різного рівня нормативно-правових актів, у яких встановлюються кількісні та якісні показники щодо забезпечення соціальних прав людини і громадянина [7, с. 165].

Потрібно звернути увагу на те, що М.М. Шу- мило у своєму дослідженні відзначає, що головною проблемою впровадження міжнародних стандартів у сферу соціального захисту є те, що навіть за умови їх ратифікації чи імплементації немає гарантії їх дотримання, тобто відсутній досконалий механізм моніторингу та відповідальності держав за недотримання положень міжнародних актів [8, с. 247]. Ми солідарні з такою думкою, оскільки відсутність механізму нагляду і контролю за додержанням міжнародних актів призводить до зловживання правом із боку суб'єктів цих відносин, а питання впровадження європейських стандартів у національне законодавство є досить гострим.

Наступною із ключових проблем адаптації законодавства України про соціальний захист до законодавства ЄС є необхідність ратифікації окремих конвенцій МОП, які регулюють питання у сфері соціального забезпечення, охорони праці та ін. Основні європейські стандарти у сфері соціального захисту визначені у таких документах: Конвенція про мінімальні норми соціального забезпечення (від 28 червня 1952 р.), Європейська конвенція про соціальну і медичну допомогу (від 11 грудня 1953 р.), Європейська конвенція про соціальне забезпечення (від 14 грудня 1972 р.), Хартія фундаментальних прав Європейського Союзу (Ніццький саміт, 2000 р.), Європейська соціальна хартія (переглянута) (від 3 травня 1996 р.). Із цього приводу потрібно зазначити, що ряд із цих основоположних документів не ратифікований нашою державою чи ратифікований частково. Наявною проблемою є те, що відповідність законодавства України в частині мінімальних норм соціального забезпечення нормам Конвенції про мінімальні норми соціального забезпечення, інших конвенцій МОП, Європейському кодексу соціального забезпечення суперечать міжнародним нормам і негайно потребують їх зміни. стандарт законодавство соціальний захист

Зазначена проблема породила ряд інших, серед яких необхідно виділити те, що наша держава досить скептично ставиться до вимог міжнародних договорів і угод, якщо розглянути той аспект, що за положеннями Європейської соціальної хартії (переглянутої) Україна взяла на себе зобов'язання перед Європейським Союзом створити правову основу для проведення реформ у соціальній сфері та внести відповідні зміни до національного законодавства. Крім того, під час ратифікації Україною визначено, які саме пункти Хартії вона обирала для ратифікації, тому відповідно до цього держава має і звітувати окремо щодо виконання зобов'язаньза кожним таким пунктом до Європейського комітету із соціальних прав.

Ще однією проблемою ратифікації цієї Хартії стало те, що Європейський комітет із соціальних прав у своїх висновках зауважував, що існують недоліки національного законодавства про невідповідність положенням Хартії [9]. Однак ці зауваження на сьогодні не були усунуті Україною. Так, не відповідають переглянутій Хартії такі положення:

- положення п. 7 «Робота в нічний час» ст. 2 «Право на справедливі умови праці»: у законодавстві немає норми про обов'язкове медичне обстеження осіб, які зайняті на роботах у нічний час;

- недоліки, які не відповідають п. 5 «Обмеження на відрахування із заробітної плати» ст. 4 «Право на справедливу винагороду»: розмір відрахування із заробітної плати не є розумним і може позбавити працівників і членів їхніх сімей коштів, необхідних для існування.

На сучасному етапі розвитку України зауваження не усунуті, що, зокрема, призупиняє процес адаптації законодавства України до законодавства ЄС та реформування до європейських стандартів.

Звертає на себе увагу і та обставина, що ратифікація Європейської соціальної хартії (переглянутої) відбувалась досить важко та проблематично. Справа в тому, що ратифікація Хартії загалом передбачала взяття на себе зобов'язань, які вимагали досить великих видатків із державного бюджету. Так, можна спостерігати, що у 2016 р. найбільшою статтею видатків Державного бюджету України є витрати на соціальний захист та соціальне забезпечення, частка яких у загальній системі витрат становить 23% (154,2 млрд грн). Такі витрати є непосильним тягарем у сучасних соціально-економічних умовах розвитку України.

Таким чином, для подолання наявних проблем адаптації національного законодавства у сфері соціального захисту до законодавства ЄС необхідно:

1) ратифікувати основоположні конвенції МОП, що сприятиме створенню оптимальних правових моделей щодо покращення умов праці та встановлення мінімальних соціальних стандартів;

2) здійснити відповідні нормативні зміни, які будуть відповідати нормам міжнародних договорів, угод, а також конвенціям у соціальній сфері і при цьому не створюватимуть зупинок процесу адаптації національного законодавства;

3) створити і впровадити відповідний механізм нагляду і контролю за дотриманням ратифікованих чи імплементованих норм у національне законодавство, що не дасть можливості зловживати цими нормами окремими суб'єктами.

Висновки

Підсумовуючи вищевикладе- не, можемо зазначити, що в умовах інтеграції України в європейський політичний, економічний та правовий простір процес реформування соціальної системи України, яка безпосередньо включає в себе страхування, охорону праці, пенсійне забезпечення, політику зайнятості та інші галузі соціальної політики, зумовлює потребу приділення особливої уваги окремим із названих сфер суспільного життя. При цьому такі сфери потребують відповідних змін з урахуванням практики, стандартів та тлумачення окремих положень уповноваженими органами Європейського Союзу. У цьому аспекті адаптація є ключовим процесом приведення нормативних актів, які регулюють сферу соціального захисту, у відповідність до законодавства ЄС.

Наявність проблем адаптації національного законодавства у сфері соціального захисту до законодавства ЄС зумовлена низкою причин, усунення яких, безумовно, сприятиме вдосконаленню механізму взаємодії нашої держави з Європейським Союзом. На сьогодні сфера соціального захисту є ключовою ланкою в цьому механізмі, визнається однією з основних пріоритетів і глобальних цілей в Україні та покладена в основу Програми дій сталого розвитку до 2030 р.

Література

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - 141 с.

2. Соціальний захист населення України : [монографія] / [авт. кол. : І.Ф. Гнибіденко, М.В. Кравченко, О.Ф. Новікова та ін.] ; за ред. В.М. Вакуленка, М.К. Орлатого.- К. : НАДУ, 2009. - 184 с.

3. Болотіна Н.Б. Право соціального захисту України : [навчальний посібник] / Н.Б. Болотіна. - 2-ге вид. перероб. і допов. - К. : Знання, 2008. - 663 с.

4. Шумило М.М. Міжнародні стандарти у сфері соціального захисту / М.М. Шумило // Університетські наукові записки. - 2012. - № 3 (43). - С. 243-249.

Анотація

У статті розглянуто ключові проблеми адаптації законодавства України у сфері соціального захисту до законодавства Європейського Союзу, проаналізовано нинішній стан соціальної системи України, визначено основні проблеми у процесі імплементації європейських стандартів у національне законодавство. З'ясовано послідовність адаптації законодавства та надано деякі пропозиції щодо удосконалення законодавства України у сфері соціального захисту.

Ключові слова: адаптація, імплементація, Європейський Союз, законодавство, соціальний захист.

В статье рассмотрены ключевые проблемы адаптации законодательства Украины в сфере социальной защиты к законодательству Европейского Союза, проанализировано нынешнее состояние социальной системы Украины, определены основные проблемы в процессе имплементации европейских стандартов в национальное законодательство. Выяснена последовательность адаптации законодательства и предоставлено некоторые предложения по совершенствованию законодательства Украины в сфере социальной защиты.

Ключевые слова: адаптация, имплементация, Европейский Союз, законодательство, социальная защита.

Размещено на Allbest.ru