Регулювання права власності на товари та послуги

У деяких системах сертифікації в контракті спеціально зазначають, що організація із сертифікації не несе відповідальності за характеристики виробів, за винятком тих, за якими проведена сертифікація. Наразі ми намагаємося запозичити вказані норми та ввести їх до нашого законодавства, більш чутко окреслюючи дане положення. В Україні введено обов'язкову сертифікацію деяких товарів та послуг через те, що товари які ввозяться з країн ЄС, не завжди відповідають стандартам.

Нетрадиційні знаки для товарів та послуг

Як вже було визначено, знаком для товарів та послуг або торговельною маркою називають будь-який знак, що існує для ідентифікації виробника товару чи послуги та сприяє їх розрізненню споживачами. Хоча у більшості випадків у ролі торговельної марки виступають слова та зображувальні елементи, слід розуміти, що даними видами перелік знаків для товарів та послуг не обмежується. У зв'язку з цим за доцільне вважається охарактеризувати нетрадиційні знаки для товарів та послуг.

Знаки-кольори. В законодавствах багатьох країн (які є членами Паризької конвенції про охорону прав промислової власності) прописана норма, що дозволяє реєструвати колір як знак для товарів/ послуг. Не винятком в цьому процесі виступає і Україна. Так, зокрема, стаття 5 п. 2. відзначає, що об'єктом знака можуть бути кольори та комбінації кольорів. Проте, не до кінця зрозумілим є механізм розгляду таких заявок. Для подання заявки на реєстрацію кольору в якості знака для товарів та послуг, необхідно вказати у заяві конкретний колір або кольори, надати кольорове зображення знака у вигляді кольорового квадрата 8х8 см. або при поєднанні кольорів - розділити квадрат на рівні частини (прямокутники) та представити їх у «прапорному» вигляді. Проте, виникає величезна кількість спорів та суперечок при практичному застосуванні вказаної норми [17.с. 1].

Однак, зареєструвати колір можливо за наступних умов:

* колір, що реєструється, є нехарактерним для певного виду продукції, упакування;

* колір використовується компанією, як розрізняльна ознака на ринку та сформувався у свідомості споживачів;

* тривале використання кольору у рекламі;

* звуження витребування правової охорони кольору відносно конкретного товару або послуги.

Заявки на реєстрацію кольорів у якості знаків для товарів та послуг є досить поодинокими в Україні, тому заклад експертизи, що розглядає такі позначення, має невеликий досвід у роботі із ними. Насправді, це означає, що заявники можуть використати цей факт собі на користь.

Об'ємні або тривимірні знаки. Найчастіше об'ємний знак торговельної марки повторює форму самого виробу або його упаковки, що характеризується тримірністю. Проте знак може не лише повторювати предмет, а й бути новим. Найбільш поширеними об'ємними знаками для товарів є оригінальні упаковки, наприклад, флакони для парфумів або пляшки для спиртних напоїв. Деякі науковці наголошують на те, що об'ємні знаки торговельної марки наближаються до промислових зразків. Проте між ними є істотні відмінності. Об'ємний товарний знак має своїм призначенням вирізняти товари одного виробника від таких самих товарів іншого виробника. Промисловий зразок є результатом творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Голографічні знаки. Голограма - зареєстрована у голографії на фотопластинці інтерференційна картина, яка утворена двома когерентними пучками світла: один іде від джерела (опорний пучок) і віддзеркалюється від об'єкта, освітленого тим же джерелом (предметний пучок) [21.с. 2].

Голографічні захисні елементи:

* виготовляють у формі знаків (етикеток, наклейок тощо);

* як правило, мають багатошарову структуру, яка містить крім носія зображення шари іншого функціонального призначення (захисний, клейовий тощо);

* наносяться на об'єкт захисту способом, що забезпечує зберігання його під час експлуатації цього об'єкта та руйнування голографічного захисного елемента в разі вчинення спроби відділення від об'єкта.

З метою ускладнення підробки в зображення голографічного захисного елемента вводять спеціальні елементи, позначки, знаки або символи, у тому числі приховані чи закодовані. Для цього використовують оптичні ефекти, що змінюють вид, масштаб чи кольорові гами зображення при зміні умов чи способу їх освітлення або спостереження, та елементи, виготовлені з використанням інших технологічних прийомів [8.с. 2].

Наразі в Україні гостро стоїть питання щодо друку голограм на бланках документів суворої звітності. З приводу цього питання Кабмін прийняв постанову №86, що, як вважають правник, дозволяє говорити про можливе руйнування однієї з найбільших корупційних схем в Україні - друку голограм на бланках документів суворої звітності, які виробляє приватний консорціум ЄДАПС. До переліку голограм, що підлягають скасуванню, входять десятки видів документів, зокрема: права водія і реєстраційні документи на машину; візи для в'їзду в Україну; дипломи й атестати; контрольні марки на аудіовізуальні твори, програми, бази даних; ліцензії; національний знак відповідності; документи на реєстрацію медичної техніки і товарів; нотаріальні бланки.

Звукові знаки. Звукова торгівельна марка - нетрадиційний вид торгової марки, де звук виступає комерційним позначенням для унікальної ідентифікації товару або послуги. Найхарактернішим прикладом даного виду торгівельної марки може бути звук ввімкнення телефону NOKIA.

В Українському законодавстві, для реєстрації звуку в якості знака для товарів та послуг, необхідно його графічне вираження, аудіо примірник. При неможливості вираження звуку у нотному виконанні, можлива реєстрація звуку за наявності сонограми - графіку частот хвиль. У 2004 році, в Україні вперше подано заявку на звукову торгову марку - таким чином власники ТМ «Грізлі» захистили характерний звук хрусту своїх сухариків [12.с. 2].

Сьогодні кількість незареєстрованих звукових торгових марок в Україні - величезна. Проаналізуйте, приміром, звукові іміджеві аудіо фрагменти наших радіостанцій або ролики компаній, що використовуються у рекламних акціях. Деякі із них стали широковідомими та, на мою думку, потребують захисту в якості знаків для товарів та послуг.

Нюхові знаки. Досліджуючи дані вчених-фізіологів, доходимо висновку, що серед сенсорних відчуттів, найбільший вплив на пам'ять людини має нюх. Цей факт став не лише причиною розгляду запахів як знаків для товарів та послуг, а й фактором широкого поширення інструменту аромамаркетингу. Також, серед маркетингових консультантів поширена думка, що використання сенсорних відчуттів сприяє формуванню умовних рефлексів у споживачів - асоціацію з товаром чи послугою.

Використання нетрадиційних торговельних марок на території України регулюється законодавством. Так, згідно до «Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг» в Україні можна зареєструвати наступні види торговельних марок: словесні, зображувальні, об'ємні, голографічні, знаки-кольори, звукові та світлові знаки. Тобто, такі торговельні знаки як рух, запах, смак, матеріал чи вчинок офіційно реєстрації не підлягають. Проте, існують інші способи їх захисту. Наприклад, рух чи вчинок можна зареєструвати як світлове зображення (відеоряд). Також можна використати положення статті 6 quinquies «Паризької конвенції про охорону промислової власності» та зареєструвати товарний знак в іншій країні Союзу (місця проживання чи громадянства заявника).

2.3 Особливості та переваги процедури реєстрації торгівельної марки. Момент виникнення права власності на знак для товарів та послуг

Як показує практика, процедура реєстрації торговельної марки в Україні займає 2-2,5 роки. Однак такий тривалий термін не впливає на використання знака, тому що строк дії виключних прав починається від дати подання заявки. У результаті реєстрації власник знака одержує охоронний документ, що підтверджує його виключні права - Свідоцтво на знак для товарів і послуг. Реєстрацію знаків в Україні здійснює Державний департамент інтелектуальної власності. Заявки на реєстрацію знаків подаються в Український інститут промислової власності (Укрпатент), що є структурним підрозділом Департаменту.

Згідно діючого законодавства, однією з основних вимог щодо заявки є вимога єдності, згідно з якою кожна заявка має стосуватися тільки одного товарного знака. Заявка складається українською мовою і має містити:

* заяву про реєстрацію товарного знака, яка подається за формою, доданою до Правил. Така заява містить визначену кількість розділів, позначених відповідним кодом для ідентифікації бібліографічних даних. Порядок заповнення кожного розділу регламентований Правилами. Так, встановлено стандарти зазначення назви та адреси заявника, пріоритету, даних щодо зображення знака, для якого запитується охорона. Заява обов'язково підписується заявником або його представником за дорученням;

* зображення позначення, що заявляється (10 відбитків розміром 8 см на 8 см, якщо заявляється кольоровий товарний знак; або 5 відбитків такого ж розміру, якщо товарний знак є чорно-білим, або заявляється без зазначення кольору);

* перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати товарний знак, згрупованих за міжнародною класифікацією товарів і послуг для реєстрації товарних знаків. На сьогоднішній день діє восьма редакція міжнародної класифікації;

* документ про сплату збору за подання заявки (в тому числі за експертизу), оформлений відповідно до вимог Положення про порядок сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2001 р. №543 (далі - Положення про збори). Згідно з Положенням про збори, збір за подання заявки складає 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за 3 класи товарів та послуг відповідно до міжнародної класифікації. За кожний додатковий клас більше 3-х, до суми збору додається ще 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

* документи, що підтверджують право заявника на використання у заявленому позначенні елементів, про які йдеться у п. 1 ст. 6 Закону про товарні знаки (державні герби, прапори та емблеми, офіційні назви держав, емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій, офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки, нагороди та інші відзнаки);

* довіреність на ім'я представника, якщо заявка подається через такого [26.с. 3].

Якщо заявку подано до Установи не в повному складі, то вона може бути доповнена протягом 2 місяців від дати одержання заявником повідомлення Установи. Якщо протягом зазначеного строку заявка не буде приведена у відповідність з вимогами закону, то датою подання заявки вважатиметься дата одержання Установою повністю оформленої відповідно до вимог закону заявки. Якщо цього не буде зроблено, заявка вважається неподаною, про що заявникові надсилається повідомлення.

Подання заявки на реєстрацію знаку для товарів та послуг, це лише перший крок у складній системі для отримання на неї права власності. Наступним кроком набуття прав на товарний знак є експертиза заявки на знак, яку здійснює вповноважений Департаментом державний заклад. На даний момент експертиза здійснюється Державним підприємством «Український інститут промислової власності».

Законом передбачені формальна та кваліфікаційна експертизи. Формальна експертиза заявки проводиться після встановлення дати її подання та за наявності документа про сплату збору за подання заявки. Під час формальної експертизи заявка перевіряється на наявність матеріалів, з яких вона складається, та на їх відповідність вимогам Закону про товарні знаки.

У випадку позитивного результату формальної експертизи проводиться кваліфікаційна експертиза заявки, завданням якої є перевірка відповідності заявленого позначення умовам надання правової охорони. Встановлюється, чи не належить заявлений товарний знак до позначень порнографічного характеру, чи не містить антидержавних, расистських гасел, емблем та найменувань екстремістських організацій, нецензурних слів та виразів тощо [27.с. 7].

Крім того, слід перевірити, чи не відтворює заявлене позначення положення п. 5 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Під час кваліфікаційної експертизи заявки Департамент має право вимагати від заявника подання додаткових матеріалів, без яких проведення експертизи неможливе.

Якщо кваліфікаційна експертиза заявки встановить, що заявлене позначення відповідає умовам надання правової охорони, заявнику надсилається рішення про реєстрацію товарного знака. В іншому випадку надсилається рішення про відхилення заявки.

Протягом усієї процедури проведення експертизи заявник має право з власної ініціативи чи на запрошення закладу експертизи брати участь у розгляді питань, що виникли під час проведення експертизи, а також з власної ініціативи вносити до заявки виправлення та уточнення. Такі виправлення та уточнення не враховуються, якщо вони надійшли до закладу експертизи після одержання заявником рішення про реєстрацію товарного знака або про відхилення заявки. Заявник також має право подати до закладу експертизи додаткові матеріали, які не мають виходити за межі розкритої в заявці суті позначення або зазначеного в ній переліку товарів і послуг. В іншому випадку такі матеріали не враховуються і можуть бути оформлені заявником лише як самостійна заявка.

Після прийняття рішення про реєстрацію торговельної марки Установа у своєму офіційному бюлетені публікує відомості про видачу свідоцтва. Така публікація можлива лише за наявності документа про сплату збору за видачу свідоцтва. Якщо ж такого документа немає і протягом 3 місяців від дати надходження до заявника рішення про видачу свідоцтва він не надійде до Установи, публікація не проводиться, а заявка вважається відкликаною.

Свідоцтво на торговельну марку діє 10 років з дати подання заявки, і може бути продовжений в установленому законодавством порядку на необмежену кількість десятирічних періодів. Свідоцтво має вигляд вказаний у Додатку Б.

Будь-яке рішення Установи за заявкою на знак може бути оскаржене заявником протягом 3 місяців від дати одержання рішення. Рішення може бути оскаржене до Апеляційної палати Установи. Скарга має бути розглянута Апеляційною палатою протягом 4 місяців від дати ЇЇ одержання. Скарга розглядається у межах мотивів, викладених у ній.

Виходячи з усього вищезазначеного, робимо висновок, що виникнення права власності на знак для товарів та послуг має своєю специфічною рисою те, що виникає не з моменту отримання свідоцтва, а з моменту подання заяви на його реєстрацію. Крім цього зареєстрований знак має ряд переваг:

Реєстрація знака робить його володільця власником виключних прав на його використання, тобто будь-яке використання цього знака без дозволу власника є незаконним і тягне відповідальність відповідно до законодавства України.

Знак для товарів і послуг, як і інші види власності, має свою вартість, що може істотно зрости із часом. Відомі випадки, коли вартість знака досягає таких величин, що стає дорожчою за всі матеріальні активи підприємства.

Знак для товарів і послуг може бути предметом продажу, а також надання у тимчасове користування. На підставі укладання договорів про передачу прав або про видачу ліцензії на використання власник виключних прав може одержати істотну матеріальну вигоду, навіть не використовуючи знак самостійно.

З метою запобігання неправомочному використанню чужих знаків у системі Інтернет в Україні були введені «Правила домена *.UA». Згідно із цими правилами, одержати домен у зоні UA можуть тільки власники зареєстрованого знака для товарів і послуг.

Згідно 8 (восьмому) стандарту бухгалтерського обліку, права на знак для товарів і послуг занесені до нематеріальних активів. Відповідно, вартість знака може бути поставлена на баланс підприємства або внесене як майно в статутний фонд при створенні фірми.



2.4 Мадридська система міжнародної реєстрації знаків

Охорону знака в інших країнах можна одержати двома шляхами.

По-перше, можна подати заявку до відомства держави, у якій заявник бажає одержати охорону згідно із законом і правилами, які регламентують реєстрацію знака в країні подання.

По-друге, можна зареєструвати знак в іноземних державах згідно з Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків та протоколом до цієї угоди. У цьому випадку заявка із зазначенням переліку країн, у яких заявник бажає одержати охорону, подається через «ДП «УІПВ».

З метою уникнення ускладнень з цього питання в 1891 році було ухвалено «Мадридську угоду про міжнародну реєстрацію товарних знаків», до якої Радянський Союз приєднався в 1976 р., Україна - у грудні 2000 р. Мадридська система дозволяє одержати міжнародну реєстрацію одночасно в декількох країнах-учасницях Мадридської угоди і/або Протоколу до нього, але для цього повинна бути національна реєстрація товарного знака або зареєстрована заявка на знак в країні, до якої належить власник.

У квітні 2012 року, у Києві відбувся регіональний семінар «Мадридська система міжнародної реєстрації знаків», організований Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (ВОІВ), Державною службою інтелектуальної власності України (Державна служба), Державним підприємством «Український інститут промислової власності» (ДП «УІПВ») та Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати (УНКМТП).

Патентний повірений, управляючий партнер Бюро патентних повірених «IPR Group» Кирило Кістерський розповів у своїй доповіді про важливість охорони торговельних марок в Україні та за кордоном, а також поділився досвідом використання Мадридської системи в Україні.

Начальник відділу міжнародних реєстрацій знаків для товарів і послуг ДП «УІПВ» Світлана Сухінова у своїй доповіді поінформувала присутніх про правила подання заявки на міжнародну реєстрацію знака в Україні.

Після цього відбулася загальна дискусія учасників семінару, в якій кожен з присутніх зміг висловити свою точку зору та задати питання доповідачам з особливостей функціонування Мадридської системи міжнародної реєстрації знаків.

З цього виходить, що питання розвитку та використання Мадридської системи є досить актуальним у наш час та набуває все більшого розвитку.

Насамперед визначимо порядок міжнародної реєстрації знаку за Мадридською угодою, він відбувається за наступною схемою:

Переваги Мадридської системи:

* подається одна заявка до Міжнародного бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності (МБ ВОІВ) із зазначенням країн, в яких особа бажає забезпечити охорону свого знака, реєстрація знака при цьому здійснюється у кількох заявлених країнах одночасно.

* можливість подавати міжнародну заявку на основі декількох національних свідоцтв або заявок;

* заявка на міжнародну реєстрацію подається на одній з офіційних мов - французька, англійська або іспанська, тобто немає необхідності перекладати заявку та супутні документи мовою кожної країни [32.с. 3];

* заявка подається через патентне відомство України, тобто відпадає необхідність в послугах іноземних патентних повірених і сплати їм винагороди;

* оплачується одне мито за подання заявки на міжнародну реєстрацію знаку;

* термін експертизи заявки на міжнародну реєстрацію знаку обмежений 12 місяцями.

Наявність двох систем реєстрації знаків міжнародної і національної іноді призводить до певних колізій або навіть хитрощів. Іноземна особа, що бажає розпочати діяльність на території України, стикається з тим, що товарні знаки подібні до її знака вже зареєстровані в Україні. Відтак іноземній особі патентне відомство України відмовляє у реєстрації знака. Натомість українські суб'єкти господарювання виявляються більш спритними. Вони реєструють товарні знаки іноземних компаній, які планують вийти на український ринок, у тих самих класах, в яких видано національне свідоцтво на знак іноземній компанії, а потім продають його тій же іноземній компанії. Вимушена визнати, що використання даної системи реєстрації має свої недоліки, та все ж це значний крок уперед у галузі розвитку права власності на знаки для товарів та послуг.



2.5 Використання права власності на знак для товарів та послуг

Свідоцтво України на знак для товарів і послуг надає його власнику право використовувати знак, а також виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак, виключне право розпоряджатися правом на знак в порядку, встановленому статтею 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», та інші права, визначені цим Законом.

Товарний знак як об'єкт правового регулювання і як об'єкт права власності певної особи має відповідати вимогам, передбаченим ст. 5 Закону про товарні знаки. Правова охорона надається товарному знаку, який не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені Законом про товарні знаки.

Право власності на товарний знак засвідчується свідоцтвом, строк дії якого становить 10 років і поновлюється за клопотанням власника свідоцтва, поданим протягом останнього року дії свідоцтва, строком на 10 років.

Згідно зі статтею 16 Закону свідоцтво на знак надає його власнику права:

1) використовувати знак. При цьому використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар для якого знак зареєстровано упаковку в якій міститься такий товар вивіску пов'язану з ним етикетку нашивку бирку чи інший прикріплений до товару предмет збереження такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу пропонування його для продажу продаж імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та мережі Інтернет.

2) забороняти іншим особам використовувати зареєстрований знак без його дозволу.

3) право інтелектуальної власності на торговельну марку на підставі договору може бути передано будь-якій іншій особі, яка стає правонаступником власника свідоцтва.

4) вимагати усунення з товару його упаковки незаконно використаного знака або позначення схожого з ним настільки що їх можна сплутати або знищення виготовлених зображень знака або позначення схожого з ним настільки що їх можна сплутати.

5) виключне право інтелектуальної власності на торговельну марку, яке набувається через його реєстрацію, можна визначити як право заборони іншим особам використовувати цю марку в комерційних цілях.

Виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на:

- здійснення будь-якого права що виникло до дати подання заявки або якщо було заявлено пріоритет до дати пріоритету заявки;

- використання знака для товару введеного під цим знаком в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою за умови що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв'язку з подальшим продажем товару зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот;

- некомерційне використання знака;

- усі форми повідомлення новин і коментарів новин;

- добросовісне використання ними своїх імен чи адрес [32.с. 2-3].

Розглядаючи права власника знака на товари та послуги, виникає питання: Чи є у нього обов'язки… Відповідь закономірна, звичайно є. Власник свідоцтва повинен добросовісно використовувати свою торговельну марки. Законодавством передбачено, що у разі, якщо власник не використовує протягом трьох років з дати реєстрації (опублікування відомостей про реєстрацію) торгову марку або недостатньо використовує її щодо всіх товарів (послуг) або їх частини, будь-яка особа може звернутися до суду з позовом про припинення дії свідоцтва.

Крім усіх зазначених прав власника, які знайшли своє чітке відображення у Законі, варто звернути увагу, на ще одну характерну рису змісту права власності на знак для товарів та послуг. Власник має право створити в установленому законом порядку підприємство, організацію, що є юридичною особою, і відповідно передати певне майно, що є його приватною власністю, для формування статутного фонду юридичної особи. Тобто власник товарного знака, вносячи його до статутного фонду юридичної особи, має припиняти свої повноваження власника по відношенню до вказаного об'єкта і набувати корпоративних прав (прав по управлінню діяльністю юридичної особи, по отриманню частини її прибутку в передбаченому установчими документами порядку, тощо). Зрозуміло, що вказаний товарний знак з моменту передачі учасником прав на нього господарському товариству є власністю останнього.

Чинність свідоцтва на торговельну марку може бути припинена у встановлених законом випадках. Так, власник свідоцтва може у будь-який час відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Така відмова набирає чинності з моменту публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи. Чинність свідоцтва може припинитися за рішенням суду також у разі перетворення знака на позначення, що стало загальновживаним як позначення товарів і послуг певного виду після подання заяви. Свідоцтво на торговельну марку припиняє свою чинність уразі несплати збору за подовження строку його дії. Сплата збору за подовження строку його чинності на наступний строк має бути здійснена протягом останніх 2 місяців його чинності, а документ має надійти до Установи до кінця останнього року чинності свідоцтва.

Чинність свідоцтва може бути припинена за рішенням суду, якщо марка не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом 3 років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від дати, коли використання марки було Припинено. Проте при вирішенні цього питання суд може зважити на подані власником свідоцтва докази того, що марка не використовувалась із незалежних від нього причин. Як уже зазначалося, чинність свідоцтва припиняється, якщо його дію не подовжено. Збір за подовження дії може бути сплачено, а документ про його сплату має надійти до Установи протягом 6 місяців після закінчення встановленого строку. У такому разі розмір зазначеного збору збільшується на 50% [27.с. 5-6].

Якщо знак не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом 3 років з дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або з дати, коли використання знаку було достроково припинено, будь-яка особа має право звернутися до суду (господарського суду) із заявою про дострокове припинення свідоцтва, будь-який час протягом 3 років володілець свідоцтва має право відновити своє право на виключне використання знаку і всі інші виключні майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку. З припиненням дії свідоцтва відбувається припинення права власності на знак для товарів та послуг.



3. Механізм захисту права власності на знак для товарів та послуг

3.1 Загальні положення щодо захисту права власності на знак для товарів та послуг

Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» власникові зареєстрованого позначення надаються надзвичайно широкі можливості реагувати на порушення його права власності на знак з боку третіх осіб. Відповідно до цього Закону будь-яке посягання на права власника свідоцтва вважається порушенням його прав, тягне відповідальність згідно норм чинного законодавству України (п. 1 ст. 20). Таким чином, національний законодавець не обмежується вказівкою на які конкретні види порушень права власності на знак, з одного боку, є позитивним чинником, оскільки власник має реальну можливість протидіяти дуже широкому кругу незаконних дій. Разом з цим, така законодавча позиція ускладнює правозастосовчу практику, оскільки досить часто навіть самі власники не усвідомлюють, що ті або інші дії, здійснені третіми особами, вже зачіпають їх виняткові права на зареєстроване позначення.

Враховуючи ці обставини, для вдосконалення практики застосування даної законодавчої норми необхідно доповнити її приблизним переліком конкретних форм порушення права власності на знак, передбачених, зокрема, Директивою ЄС про товарні знаки. Це дозволить здійснювати швидший і ефективний захист прав власників знаків для товарів і послуг. Проте для

запобігання можливим зловживанням такий перелік повинен містити обов'язкову вказівку на те, що «посягання в будь-якій іншій формі, окрім тих, які прямо передбачені в законі, тягне відповідальність згідно чинному законодавству України».

Правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони [4.с. 3]. Ст. 6 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» визначає наступні підстави для відмови в наданні правової охорони. Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують або імітують:

- державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми);

- офіційні назви держав;

- емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;

- офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;

- нагороди та інші відзнаки.

Такі позначення можуть бути включені до знака як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їх власників. Компетентним органом щодо назви держави є колегіальний орган, утворений Установою.

Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону також позначення, які:

- звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання;

- складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;

- складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;

- є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;

- складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами;

- відображають лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка надає товарові істотної цінності [4.с. 7-8].

Стаття 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» визнає будь-яке посягання на права власника свідоцтва порушенням його прав. Отже, Закон не містить переліку дій, які можна вважати порушеннями. Він посилає до ст. 16, приводить перелік прав, якими наділяється власник свідоцтва і порушення яких тягне за собою цивільно-правову відповідальність. Закон не визначає, яку саме відповідальність повинен нести порушник права на товарний знак. У нім лише наголошується, що порушення прав на знаки тягне відповідальність згідно норм чинного законодавства України. Все ж таки Закон в п. 2 ст. 20 встановлює наслідки правопорушення. Зокрема, на вимогу власника дане порушення повинне бути припинене, а порушник зобов'язаний відшкодувати власникові свідоцтва заподіяні збитки.

Значною проблемою на сьогоднішній день є недобросовісна реєстрація знаків для товарів та послуг та промислових зразків. Необхідно сказати, що дана проблема є характерною лише для ринків країн СНД, а основними передумовами її існування є неврегульованість варіантів захисту від недобросовісних реєстрацій знаків для товарів та послуг і промислових зразків та ефективної системи відповідальності за подібні дії. Аналізуючи нормативну базу у сфері охорони та захисту прав інтелектуальної власності на товари та послуги можна прийти до висновку, що єдиною правовою можливістю захисту бренду є реєстрація його елементів як знаків для товарів та послуг, а також як промислових зразків.

У зв'язку з цим значну роль відіграє професіоналізм патентних повірених, які оформлюють заявки на реєстрацію об'єктів інтелектуальної власності, що входять до складу бренду. Після подачі заявки, проведення експертизи та прийняття рішення про реєстрацію, Державний департамент інтелектуальної власності видає свідоцтво на знак для товарів та послуг та патент на промисловий зразок [20.с. 3].

Лише наявність патенту на промисловий зразок та свідоцтва на знак надають їх власнику ефективні інструменти для боротьби з недобросовісними конкурентами, забезпечуючи добросовісному володільцю знаку для товарів та послуг та патенту на промисловий зразок виключні права на їх використання, а також право забороняти третім особам використовувати його на товарах та при наданні послуг, для яких його зареєстровано.

Захист прав на знаки для товарів і послуг може здійснюватися в адміністративному, змішаному або судовому порядку.

Свідоцтво може бути визнано недійсним повністю або частково у разі:

- невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони;

- наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці.

В адміністративному порядку розглядаються спочатку скарги на будь-яке рішення Держпатенту України щодо заявки. Скарга має надійти до Апеляційної ради протягом трьох місяців від дати одержання рішення Держпатенту України чи копій затребуваних матеріалів.

Апеляційна рада зобов'язана розглянути скаргу протягом чотирьох місяців від дати її надходження в межах мотивів, викладених у ній (ст. 15 Закону). Як уже зазначалося. Апеляційна рада розглядає також заперечення проти видачі свідоцтва. Якщо рішення Апеляційної ради не задовольняє будь-яку із сторін, воно може бути оскаржене в судовому порядку. Спори, що виникають у зв'язку з будь-яким посяганням на права власника свідоцтва, розглядаються безпосередньо судом, арбітражним або третейським судом.

Порушенням прав власника свідоцтва вважається будь-яке посягання на них з боку третіх осіб. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власникові свідоцтва заподіяні збитки. На вимогу власника свідоцтва з товару, його упаковки має бути знятий незаконно використовуваний знак чи позначення, схоже з ним настільки, що їх можна переплутати, або знищено виготовлення зазначених зображень. Такі самі права має особа, яка придбала ліцензію, якщо інше не передбачено ліцензійним договором [13.с. 2].

Перш за все, виникає питання: що слід розуміти під поняттям «Будь-яке посягання на права власника свідоцтва». Термін «посягання» в приведеному контексті є нечітким, розмитим, в нього можна вкладати різний сенс, що може привести до неоднозначного тлумачення. Так, по словниках посяганням є «спроба оволодіти чим-небудь, заподіяти шкоду кому, чому-небудь, позбавити кого-небудь чого-небудь». Цим висловам відповідає слово «замах», оскільки вони, окрім бажання, наміри і тому подібне зробити певну дію, містять ще і значення старання, реальної спроби це зробити. Приведене свідчить не тільки про різноманітність змісту терміну «посягання», але і про те, що він не охоплює всіх дій, які можуть бути визнані порушеннями права на товарний знак. Посяганням завжди є намір, умисна дія. Але порушенням даного права можуть бути і ненавмисні дії. Тому в Законі слідує чітко було б визначити, які конкретні дії визнаються порушеннями права на товарний знак, як це зроблено в законодавстві багатьох зарубіжних країн.

У судовому порядку розглядаються, зокрема, спори про встановлення власника свідоцтва, про укладення та виконання ліцензійних договорів, про порушення майнових прав власника свідоцтва. Суди розглядають також інші спори, пов'язані з охороною прав власника свідоцтва на знак для товарів і послуг.

3.2 Порядок та способи захисту права власності на знак для товарів та послуг здійснювані українськими та іноземними компаніями

Наразі важливо не тільки визначити перелік вказаних правопорушень, але і встановити ефективну відповідальність за них. Посилання Закону України про товарні знаки з чинним законодавством здається декілька наївною. Це не є відповідальністю за порушення прав на названі знаки. Коли Закон зобов'язує припинити порушення або навіть відшкодувати заподіяні ним збитки, то це не є відповідальністю. Якщо, наприклад, боржника примушують повернути борг, то хіба це відповідальність. Це - лише примушення виконати зобов'язання. Та все ж чинне законодавство передбачає юридичну відповідальність за порушення прав на товарні знаки. Нею може бути кримінальна, адміністративна або цивільно-правова. Законодавство України не знає кримінальної відповідальності за назване порушення.

Декотрі вчені виходять з міркувань, що встановлювати відповідальність за порушення прав на товарні знаки, необхідно з кримінальної відповідальності. Зараз істотно зросла кількість порушень вказаних прав. Насиченість ринку товарами спонукає порушників шукати винахідливі способи скористатися чужим товарним знаком, який отримав широке визнання у споживачів. Це зумовлює необхідність підсилити відповідальність за такі порушення, у тому числі і кримінальну. Так, остання встановлена законами про товарні знаки Франції, Німеччини, Російської Федерації і інших країн. Закон Німеччини за порушення прав на знаки передбачає позбавлення волі на строк до трьох років або грошовий штраф.

Якщо проведено промисловим способом, то термін позбавлення волі може досягати п'яти років. Істотно збільшені штрафи за контрафакцію товарів.

Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», які вирішуються в судовому порядку. Стаття 21 його встановлює: спори, зв'язані із застосуванням справжнього Закону, вирішуються судом в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Проте п. 2 даної статті приводить перелік тих спорів, а саме які розглядаються судами:

- Встановлення власника свідоцтва;

- Укладання і виконання ліцензійних договорів;

- Порушення прав власника свідоцтва.

Способи захисту порушених або оспорюваних прав на товарний знак.

1. Власник права на товарний знак, права якого оспорюються або не визнаються третіми особами, має право зажадати офіційного визнання цих прав. Спори такого роду виникають на базі реорганізації юридичних осіб, якщо в ході її нечітко визначені права і обов'язки знов виниклих юридичних утворень. Крім того, позов про визнання права на товарний знак може бути заявлений також особою, що претендує на надання охорони його знаку через загальновідомість останнього на території держави.

2. Найбільш поширеним способом захисту, витікаючим з порушення прав на товарний знак, є вимога про припинення їх подальшого використання. Дана вимога може бути заявлене і цілях запобігання підготовлюваному порушенню.

3. До вищесказаного способу захисту близько примикає вимога про видалення з товару або його упаковки незаконно використовуваного товарного знаку або позначення, схожого з ним до ступеня споріднення, або знищення виготовлених зображень товарного знаку або позначення, схожого з ним до ступеня споріднення. Іноді це зробити неможливо без спричинення істотної шкоди самому товару. Отже, в цьому випадку підлягає знищенню (переробці) сам товар.

4. Як особливий спосіб захисту прав на товарний знак є публікація судового рішення в цілях відновлення ділової репутації потерпілого. Такого роду публікація, текст, місце і час публікації якої щоб уникнути подальших суперечок повинні бути визначені самим судом, підлягає оплаті порушника.

У тих випадках, коли внаслідок незаконного використання товарного знаку у їх користувачів виникли збитки, останні підлягають відшкодуванню порушником в повному об'ємі. Як потерпілий виступає перш за все власник торговельного знаку. Особи, що користуються торговельними знаками на підставі ліцензійних договорів, також розглядаються як потерпілі і мають право на відшкодування шкоди. Доходи, отримані особою, що незаконно використала що належить потерпілому товарний знак, можуть розглядатися як упущена вигода і повинні бути передані потерпілому. Об'єм нанесеної шкоди окрім упущеної вигоди включає і інші збитки, які також повинні бути відшкодовані за рахунок порушника.

Створення і захист торговельної марки є невід'ємним елементом промислової і торговельної стратегії будь-якої компанії. Торговельна марка дозволяє відрізнити продукцію фірми від продукції її конкурентів, надати клієнтові «точку відліку» при оцінці інших аналогічних товарів і послуг, є символом, підтверджуючим високу репутацію фірми.

Враховуючи важливу стратегічну роль торговельної марки, найбільші компанії витрачають значні засоби на захист цього нематеріального, але дуже цінного блага. При цьому ці витрати розглядаються як інвестиції. У таблиці приводиться оцінка вартості 20-ти найдорожчих торговельних марок світу, здійсненою Interbrand/Citibank.



Підприємці все більше усвідомлюють той факт, що в умовах конкуренції, що загострюється, яка все частіше набуває не просто міжнародного, але і глобального характеру, захист торговельної марки (інтелектуальній і промисловій власності) має для успіху їх підприємства таке ж значення, як і маркетинг, комунікації і фінансове управління. І якщо вони забудуть про це, то конкуренти не змусять себе довго чекати. У більшості країн тільки реєстрація торговельної марки, яка, як правило, поновлюється кожні десять років, може забезпечити їм адміністративний або судовий захист від будь-якого відтворення або імітації їх марки. Однією з головних цілей захисту торговельних марок є боротьба з їх фальсифікацією.

Охорона даного виду інтелектуальної власності, повинна включати наступні заходи:

1. контроль за виробничими потужностями і розподільною мережею в Китаї, щоб переконатися у відсутності нелегального виробництва і постачань, що комплектують для незаконних операцій;

2. контроль за ціновою стратегією;

3. роз'яснення всім співробітникам значення охорони інтелектуальної власності і навчання їх способам визначення фальшивих продуктів;

4. реєстрацію всіх патентів, торгових марок і інших об'єктів інтелектуальної власності з метою забезпечення підтримки місцевих органів охорони інтелектуальної власності у разі вживання заходів проти порушників цих прав;

5. встановлення зв'язку із співробітниками, що займаються охороною інтелектуальної власності в державних установах;

6. застосування виробничих методів і технологій, що важко піддаються копіюванню;

7. здійснення контакту із споживачем: створення «гарячої лінії», по якій споживачі могли б повідомляти про придбання ними фальшивих товарів;

8. інформацію через пресу про санкції, які накладає компанія на порушників її прав на інтелектуальну власність;

9. встановлення розумних цін, оскільки надмірно високі ціни є стимулом для порушників;

10. створення союзів з іншими іноземними і китайськими фірмами, що проводять аналогічну продукцію і що випробовують проблеми з охороною інтелектуальної власності, з метою лобіювання урядових органів. Такі союзи можуть приймати форму структурованих організацій, таких, як Китайська коаліція проти підробок (China Anticounterfeiting Coalition), або існувати тимчасово для вирішення конкретних проблем.

За десять років існування в Україні державної системи правової охорони інтелектуальної власності видана досить велика кількість охоронних документів як на промислові зразки, так і на знаки для товарів і послуг. Проведений аналіз свідчить, що існують патенті заявки на промислові зразки, зображення яких включає словесні позначення, які в той же час зареєстровані як знаки для товарів і послуг або по суті є позначеннями, функцією яких є індивідуалізація суб'єктів підприємницької діяльності. При цьому власниками таких знаків або інших позначень є особи, які не мають ніякого відношення до авторів промислових зразків, заявників або власників патентів України на промислові зразки.

Так, існують промислові зразки «Емблема «WRANGLER», «Емблема «HUGO BOSS», «Емблема «NIKE», «Емблема «ADIDAS». При цьому свідоцтва України на знаки для товарів і послуг «WRANGLER», «HUGO BOSS», «NIKE», «ADIDAS» і міжнародні реєстрації знаків належать особам, які не є власниками приведених вище патентів на промислові зразки. Подібних прикладів можна привести ще багато.



Висновок

Пройшло зовсім небагато часу і про інтелектуальну власність стали говорити як про складову економічного стану. Її вносять до статутного фонду, охороняють, продають, використовують в бізнеспроцесах. Проте об'єкт інтелектуальної власності може працювати і «самостійно», наприклад, тоді, коли його передають в користування.

Досліджуючи питання права власності на знак для товарів та послуг було виявлено, що основу права власності на знаки для товарів і послуг становить положення про те, вони можуть бути використані будь-яким способом, що не суперечить чинному законодавству. Це може бути застосування на товарах і при наданні послуг, для яких зареєстровано марку, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час демонстрації експонатів на виставках і т.д.

Виникнення права власності на знак для товарів та послуг має своєю специфічною рисою те, що виникає не з моменту отримання свідоцтва, а з моменту подання заяви на його реєстрацію. Крім цього зареєстрований знак має ряд переваг.

Реєстрація знака робить його володільця власником виключних прав на його використання, тобто будь-яке використання цього знака без дозволу власника є незаконним і тягне відповідальність відповідно до законодавства України.

Право власності на товарний знак засвідчується свідоцтвом, строк дії якого становить 10 років і поновлюється за клопотанням власника свідоцтва, поданим протягом останнього року дії свідоцтва, строком на 10 років.

Приклади судової практики свідчать про те, що питання про внесення змін і доповнень в законодавство України, що стосуються охорони «загальновідомих» знаків, є надзвичайно актуальним. Проте ухвалення Закону України «Про внесення змін до деякого законодавчого акту України з питання інтелектуальної власності», в якому дається визначення «добре відомого знаку», а також визначені органи, до компетенції яких відноситься визнання знаку добре відомим (Апеляційнапалата Державного департаменту інтелектуальної власності і суд), не вирішить, повною мірою всіх існуючих проблем.

Зокрема, необхідно розробити і затвердити Правила визнання знаку для товарів і послуг добре відомим на Україні. У Правилах повинні бути встановлені порядок і вимоги для визнання знаку для товарів і послуг добре відомим на Україні, а також не вичерпний перелік відомостей, які можуть прийматися до уваги при визнанні знаку для товарів і послуг добре відомим.

Розглядаючи національне законодавство та визначаючи рівень міжнародної співпраці, було встановлено, що Україна все активніше інтегрується в світовий господарський механізм. Товари і послуги наших виробників проникають в різні країни світу. І питання захисту своєї торговельної марки (товарного знаку) стає украй актуальним. Основна проблема, що виникає з торговельними марками на національних ринках, - це відсутність належної реєстрації в національних відомствах. Не секрет, що як в Україні, так і в деяких інших країнах процвітає бізнес по захопленню імен іноземних торговельних марок. Позитивним зрушенням у даному питанні є приєднання до Мадридської системи реєстрації знаків, яка має собою наступні переваги для нашої країни:

· Міжнародна реєстрація товарного знаку має таку ж силу, як і заявка на його реєстрацію, подана в кожній з вказаних заявником країн за національною процедурою.

· Товарний знак одночасно отримує повну охорону в декількох країнах шляхом подачі тільки одній заявки;

· У разі потреби збільшення числа країн, в яких забезпечується охорона знаку, наприклад, у разі експорту в ці країни товарів, він може зробити заяву про «територіальне розширення».

· ·Мадридська система значною мірою спрощує подальше управління знаком, оскільки є можливість реєструвати подальші зміни (такі, наприклад, як зміна власника або зміна імені або адреси власника) або продовжити термін реєстрації шляхом єдиної і простої процедури в Міжнародному бюроВОЇС.

Було визначено, що значною проблемою на сьогоднішній день є недобросовісна реєстрація знаків для товарів та послуг та промислових зразків. Необхідно сказати, що дана проблема є характерною лише для ринків країн СНД, а основними передумовами її існування є неврегульованість варіантів захисту від недобросовісних реєстрацій знаків для товарів та послуг і промислових зразків та ефективної системи відповідальності за подібні дії. Аналізуючи нормативну базу у сфері охорони та захисту прав інтелектуальної власності на товари та послуги можна прийти до висновку, що єдиною правовою можливістю захисту права власності на знак для товарів та послуг є його реєстрація

Аналізуючи досліджений матеріал, потрібно наголосити на тому, що наразі в Україні є значна правова база для реалізації та захисту права власності на знак для товарів та послуг, та існують все ж таки певні прогалини. Для покращення регулювання даного питання слід докласти певних зусиль для подальшого розвитку національного законодавства та зайняти більш активну позицію у розробці цього питання на міжнародному рівні.



Список використаної літератури

1. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, NN 40-44, ст. 356

2. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №18, №19-20, №21-22, ст. 144

3. Закон України «Про авторське право і суміжні права» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, №13, ст. 64

4. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, №7, ст. 36)

5. Договір про закони щодо товарних знаків

(Договір ратифіковано Законом №380/95-ВР від 13.10.95)

6. Бутусов Ю. Скасування голограм - у руках Януковича // «Дзеркало тижня. Україна» №5, 11 лютого 2011

7. Ващук Я. Яким чином колективні знаки, сертифікаційні знаки і географічні вказівки можуть бути корисні для МСП? // 2012 «Всесвітня організація інтелектуальної власності»

8. Громовик Б.; Мірошникова І. Голограма, як засіб захисту лікарських засобів і виробів медичного призначення від фальсифікації. // http://www.provisor.com.ua

9. Грещенко В. Проблеми захисту прав на торговельну марку (знак для товарів і послуг). // http://lex.org.ua/ua/book-2010/717

10. Дзера О. Цивільне право України Підручник: У 2-х кн. // К.: Юрінком Інтер, 2009. - 864 с.

11. Драпак А. Онови інтелектуальної власності // http://readbookz.com/books/211.html