Поняття законності і її вимоги

Законність як метод державного управління суспільством. Її вимоги у нормотворчій і правозастосовній діяльності. Правове регулювання і діяльність держави по упорядкуванню суспільних відносин. Принципи контролю за роботою органів місцевого самоврядування.

Рубрика Государство и право
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 04.11.2014
Размер файла 39,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

· неупередженість, здійснення контролю незацікавленими у результатах особами, що є цілком логічним й таким, що обумовлює результат контролю. Цей принцип є «видимим продовженням принципу законності, тісно пов'язаний із принципами об'єктивності та реальності» [2, с. 102]. За жодних обставин діяльність органів місцевого самоврядування не можуть перевіряти особи, безпосередньо «пов'язані» з діяльністю цих органів, або ж із їх посадовими особами, чи які будь-яким іншим чином перебувають із цими органами у відносинах. О.Ф. Андрійко досить влучно зазначає, що «завдання контролю покладаються на суб'єкта, який не має підстав бути зацікавленим в певних його результатах» [3, с. 24-25];

· цілеспрямованість, «встановлення відповідності реальної дійсності загальним вимогам законодавства» [4, с. 74], яка безпосередньо пов'язана із діяльністю органів місцевого самоврядування як суб'єктів адміністративного права України;

· результативність, той підсумковий результат, на досягнення якого спрямовується діяльність контролюючих суб'єктів, полягає у виявленні реального стану справ у діяльності органів місцевого самоврядування, можливих правопорушень, усунення як останніх, так і причин та передумов останніх, окреслення шляхів подальшого функціонування цих органів. О. Ф. Андрійко уточнює, що «контроль не повинен здійснюватися лише заради контролю» [3, с. 22]. Саме тому в якості складової змістовного наповнення цього принципу можна розглядати дієвість контролю (в окремих наукових працях пропонується її виокремлення в якості самостійного принципу) [3, с. 22-23], що знаходить прояв у попередженні протиправних діянь, виявленні тих процесів, які сприяють виникненню причин та умов вчинення протиправних діянь, подоланні будь-яких перешкод задля правомірної діяльності органів місцевого самоврядування, наданні останнім реальної допомоги можна навіть запропонувати виокремлювати як складову принципу результативності контролю (т.зв. якість його).У цьому аспекті можна було б акцент зробити і на тому, що ефект від результату контролю повинен бути відчутним, навіть «корисним» (економний, соціальний ефект від використання отриманої інформації повинен перекривати витрати на її отримання) [2, с. 102]. Більше того, навіть можна вести мову про ефективність контролю як синонім результативності, на що звертали увагу свого часу Н.Г. Саліщева, О.В. Шоріна [16, с. 19-25];

· всебічність, повнота, охоплення контролем всієї діяльності органів місцевого самоврядування як суб'єктів адміністративного права, навіть не зважаючи на певну спеціалізацію діяльності окремих суб'єктів контролю, зібрана інформація повинна бути повною і об'єктивною, реагування за результатами контролю теж повинно бути відносно всіх виявлених недоліків, прогалин, навіть, якщо їх виявлення не передбачалося під час контрольних заходів (виявлення цих порушень відбулося під час перевірки інших ділянок роботи). Контроль не повинен бути тотальним, ти більш, якщо мова йде про діяльність органів місцевого самоврядування, однак і не звуженим, окремо спеціалізованим, повинен мати ознаки всебічності, із т.зв. об'єднуючим фактором;

· оперативність, динамічне проведення контрольних заходів, які не повинні мати термінові характеристики, які дорівнюють тривалим періодам, тим самим не заважаючи діяльності органів місцевого самоврядування. Строки проведення контрольних заходів повинні бути чітко визначеними на нормативному рівні й бути оптимальними, щоб, з одного боку, забезпечити динамічність контролю, а, з іншого, усунути можливість спрощення, поверховості, формальності його. У вітчизняній адміністративно-правовій доктрині інколи виокремлюється принцип концентрації, сутність якого полягає у тому, що «контролююча структура повинна намагатися завершити контрольні дії якомога скоріше (зрозуміло, без зниження якості контролю), оскільки вони певною мірою відволікають підконтрольну структуру від роботи» [2, с. 104]. Хоча принцип оперативності як принцип адміністративної процедури в цілому охоплює і елемент концентрації, тому сенсу у його виокремленні немає;

· економність, контроль не повинен передбачати істотних витрат, оскільки в даному випадку акцент буде зміщено з результативності на затратність контролю. Витрати повинні бути мінімальними, враховуючи подібність контролю до решти адміністративних процедур. Ці два останні принципи «мають на меті забезпечити ефективність всієї системи суб'єктів контролю…, оскільки орієнтують на високу динаміку контрольного процесу та його низьку витратність» [4, с. 76]. Цілком можна підтримати В.М. Гаращука, що ефект від контролю повинен перекривати витрати на її отримання [2, с. 102]. При цьому засади нарахування та сплати витрат повинні бути визначені нормативно, бажано у систематизованому акті. У цьому аспекті певну зацікавленість викликає доцільність врегулювання відповідного питання в Адміністративно-процедурному кодексу України в окремій складовій його частині при регламентації засад контролю як різновиду адміністративної процедури;

· відповідність заходів впливу, що застосовується до порушників, реальним порушенням (адекватність реакції), що передбачає адекватність реагування з боку суб'єкта контролю по відношенню до об'єкта у разі виявлення порушень законодавства, застосування заходів реагування із тим, щоб реагування не було занадто суворим і занадто спрощеним, малим, забезпечуючи, тим самим, співрозмірність вчиненого правопорушення й отриманого реагування з боку суб'єкта контролю. На жаль, правові засади застосування заходів примусу контролюючими органами розпорошені у різних, численних нормативно-правових актах, мають різний характер, що суттєво ускладнює правозастосування, інколи не узгоджується із завданнями контролю (заходи дещо суворі у порівнянні із порушенням), що і вимагає певних реформаційних змін;

· принцип взаємодії суб'єктів контролю між собою, раціонального розподілу контрольних повноважень, що означає певну узгодженість дій контролюючих суб'єктів по відношенню до органів місцевого самоврядування, взаємну допомогу, обмін отриманої інформації задля спрощення контролю, усунення дублювань, стану «постійного контролю», зосередження зусиль контролюючих суб'єктів на різних аспектах діяльності вищезазначених органів, причин можливих і реальних порушень, шляхів їх усунення. Достатньо специфічним для цього контролю є те, що активною є участь громадськості і взаємодія її із державними суб'єктами контролю;

· принцип допомоги з боку суб'єкта контролю підконтрольному у виявленні порушень, усуненні їх причин «(наведенні порядку на об'єкті)», означає те, що «основним завданням контролюючого органу є … допомога підконтрольному…в подоланні виявлених недоліків у роботі» [2, с. 104]. Контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування, в кінцевому результаті, передбачає підтримання (поновлення) законності і дисципліни у такій діяльності, саме тому суб'єкт контролю, перш за все, повинен виявити, допомогти виявити позитивні і негативні аспекти діяльності вищезазначених органів, з'ясувати причини таких негативних дій, актів, надати допомогу в усуненні цих недоліків. Саме тому такі дії суб'єкта контролю є найбільш пріоритетними у контрольній діяльності, домінуючими, не знижуючи ролі і значення і т.зв. «репресивних» заходів, які слід розглядати другорядними. Як зазначають Д.М. Лук'янець, О.Д. Крупчан із посиланням на праці О.Ф. Андрійко, «основною метою реалізації результатів контролю… не є застосування каральних засобів, якими є юридична відповідальність. Це - вимушений захід, який слід розцінювати як об'єктивну необхідність, зумовлену наявністю правопорушення. Тому відповідальність… застосовується за умови, коли вичерпано всі інші заходи впливу» [17, с. 465]. Більше того, Д.М. Лук'янець, О.Д. Крупчан уточнюють, що юридична відповідальність є наслідком «свідомого порушення вимог нормативно-правових актів при правильному їх розумінні, у разі ж… неправильного розуміння… суб'єкт контролю… має вжити заходів щодо офіційного тлумачення такої норми і доведення відповідного документа до всіх зацікавлених суб'єктів» [17, с. 465-466]. Це у повній мірі узгоджується й із оновленим розумінням сутності, значення контролю у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині, й із оновленим підходом до розуміння змісту, призначення адміністративного права в цілому, новою ідеологією останнього, відходом від «карально-адміністративного» й переходом до «обслуговуючо-сервісного», «людиноцентристського» змістовного наповнення адміністративного права. Застосований у минулому підхід - «виявити і покарати за допомогою контролю», підхід, який був основним при здійсненні контрольної діяльності, - повинен поступитися місцем контролю спрямовуючому. Його проведення дає можливість отримати через зворотній зв'язок інформацію, на підставі якої можна зробити висновки (припущення) стосовно стану чи ситуації, що виникли внаслідок здійснення управлінських функцій чи виконання поставлених завдань, і приймати рішення, відстежувати ситуацію та скеровувати її [17, с. 432];

· принцип відповідальності суб'єкта контролю за свої дії, рішення, що є цілком виправданим, оскільки відбувається втручання у діяльність органів місцевого самоврядування із зовні, відповідно таке втручання повинно бути таким, що узгоджується із вимогами законодавства та рештою принципів контролю. У разі ж порушень з боку суб'єкта контролю, останній несе відповідальність в порядку, визначеному законодавством. Дії, рішення суб'єкта контролю можуть бути оскаржені, визнані неправомірними, незаконними і винна особа - суб'єкт контролю підлягає відповідальності.

Всі принципи контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування взаємодоповнюють один одного, перебувають у взаємозв'язках, що і дозволяє вести розмову про їх систему. Окрім того, більш детальному з'ясуванню їх реального потенціалу сприяє класифікаційний розподіл, про який, враховуючи комплексний характер контролю, мова може йти лише умовно. Так, наприклад, всі принципи контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування як суб'єктів адміністративного права України можна розподілити на: а) засадничі та процедурні; б) структурні, процедурні і принципи результату контролю. У будь-якому випадку розподіл на групи є умовним, кожен із принципів має достатньо змістовний потенціал, взаємодіє із рештою принципів, в цілому забезпечує максимальне використання ресурсу відповідного контролю.

Отже, принципи контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування як суб'єктів адміністративного права України - це вихідні, основоположні засади, ідеї, що концентрують у собі досягнення доктрини і практики, виражають соціальні ідеї, виконують функцію загальнонормативного орієнтиру здійснення контрольної діяльності з боку державних органів, громадськості за діяльністю органів місцевого самоврядування як суб'єктів адміністративного права, спрямовані на вдосконалення та забезпечення ефективності такої діяльності. Вони взаємодоповнюють один одного, перебувають між собою у зв'язках, формують систему.

Висновки

Залежно від мети утворення та діяльності суб'єктів забезпечення законності в державному управлінні: а) ті, які спеціально утворені для контролю за станом законності (судові та правоохоронні органи, контрольно-ревізійні органи, керівники та начальники усіх рівнів, громадські організації правоохоронної спрямованості тощо); б) ті, для яких забезпечення законності в державному управлінні є одним із завдань (Верховна Рада України; Президент України; Кабінет Міністрів України; центральні та місцеві органи виконавчої влади (крім правоохоронних); органи місцевого самоврядування тощо).

Залежно від напряму службової діяльності, що перевіряється: а) суб'єкти, які перевіряють дотримання законності за усіма напрямами службової діяльності (керівники, начальники, інспекторські підрозділи тощо); б) суб'єкти, які перевіряють дотримання законності у певній сфері службової діяльності органів виконавчої влади (контрольно-ревізійні підрозділи, служби, які перевіряють дотримання норм екологічного, житлового, земельного, будівельного та багатьох інших видів законодавства).

На нашу думку, законність у правовій демократичній державі повинна розглядатися насамперед як засіб захисту прав, свобод і законних інтересів учасників суспільних відносин. Вона має забезпечувати охорону людини як від свавілля самої держави, так і її органів, посадових осіб. Від стану законності залежать ступінь свободи особи, реальність її прав і свобод, рівень демократії.

Особливість режиму законності в державному управлінні полягає в тому, що, з одного боку, виконуючи свої функції та завдання, органи виконавчої влади тим самим послідовно забезпечують законність у державі. З іншої - сама діяльність органів виконавчої влади базується на суворому дотриманні Конституції України, законодавчих та підзаконних актів.

Отже, зміст законності в державному управлінні полягає у наступному: 1) всі рішення, що приймаються органами виконавчої влади та їх працівниками, мають відповідати чинному законодавству та підзаконним актам; 2) такі рішення не повинні виходити за межі їхніх повноважень, тобто вони можуть прийматися тільки з питань, що віднесені до їхньої компетенції; 3) рішення органів виконавчої влади повинні прийматися у такому порядку і таких формах, які відповідають нормативним приписам.

Принцип законності в організації і діяльності органів місцевого самоврядування врядування означає, що ця система місцевого самоврядування функщ0НуЄ у точній відповідності із законодавством України. Принцип законності стосовно системи місцевого самоврядування виявляється у двох формах. Перша пов'язана із забезпеченням вимог законності в роботі територіальних сільських, селищних, міських громад, їх представницьких та виконавчих органів. Друга пов'язана із забезпеченням законності на їхній території. Ця діяльність регламентується Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 38), зокрема: сприяння діяльності органів суду, прокуратури, юстиції, служби безпеки, внутрішніх справ та адвокатури; внесення подань до відповідних органів про притягнення до відповідальності посадових осіб, якщо вони ігнорують законні вимоги та рішення рад і їх виконавчих органів, прийнятих у межах їхніх повноважень; звернення до суду про визнання незаконних актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Важливо зазначити діяльність органів місцевого самоврядування із забезпечення на своїй території вимог законодавства щодо розгляду звернень громадян, здійснення контролю за станом цієї роботи на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

У разі стихійного лиха, екологічних та техногенних катастроф, епідемій, епізоотій, пожеж, інших надзвичайних ситуацій органи місцевого самоврядування зобов'язані вживати необхідних заходів для забезпечення державного І громадського порядку, врятування життя людей, захисту їх здоров'я, збереження матеріальних цінностей, забезпечення життєдіяльності підприємств, установ та організацій.

Органи місцевого самоврядування вживають ряд інших заходів щодо реалізації принципу законності на своїй території.

Список використаних джерел та літератури

1. Адміністративне право: [підручник] / [за заг. ред. Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука]. - Х. : Право, 2010. - 624 с.

2. Адміністративне процесуальне України: [підручник] / [за заг. ред. С.В. Ківалова]. - Одеса: Юридична література, 2003. - 896 с.

3. Андрійко О.Ф. Державний контроль в Україні : організаційно-правові засади / О.Ф. Андрійко. - К. : Наукова думка, 2004. - 301 с.

4. Виконавча влада і адміністративне право / [за заг. ред. В.Б. Авер'янова]. - К. : Видавництво Дім «Ін-Юре», 2002. - 668 с.

5. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні: монографія / В. М. Гаращук. - Х. : Фоліо, 2002. - 176 с.

6. Горшнев В.М. Контроль как правовая форма деятельности / В.М. Горшнев, И.Б. Шахов. - М. : Юрид. лит., 1987. - 176 с.

7. Грищенко І.М. Організація діяльності районних рад в Україні: адаптація європейського досвіду належного врядування / І.М. Грищенко. - К. : Національна академія державного управління при Президентові України, 2011.

8. Демократичні засади державного управління та адміністративне право: [монографія] / [кол. авт.: Ю.С. Шемшученко, В.Б. Авер'янов, О.Ф. Андрійко, І.О. Кресіна, В.П. Нагребельний та ін.], [за заг. ред. В.Б. Авер'янова]. - К. : Видавництво «Юридична думка», 2010. - 496 с.

9. Денисюк С.Ф. Громадський контроль як гарантія законності у адміністративній діяльності правоохоронних органів в Україні / С.Ф. Денисюк. - Х. : ТД «Золота миля», 2010. - 368 с.

10. Кобринський В.Ю. Державний контроль у сфері національної безпеки України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес, фінансове право, інформаційне право» / В.Ю. Кобринський. - К., 2008. - 20 с.

11. Коваленко А.А. Теорія і практика місцевого самоврядування в Україні / А.А. Коваленко. - К. : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. - 461с.

12. Кодекс України про адміністративні правопорушення. Науково- практичний коментар. //К. - 1991.

13. Коломоєць Т.О. Державний контроль в галузі чорної металургії в Україні : організаційно-правовий аспект / Т.О. Коломоєць, П.С. Лютіков. - Запоріжжя : Запорізький національний університет, 2009. - 216 с.

14. Марчук В.М., Ніколаєва Л.В. Нариси теорії права. К. - Видавництво „Книга”, 2004 р., 374 с.

15. Миколенко О.І. Теорія адміністративного процедурного права / О.І. Миколенко. - Х. : Бурун Книга, 2010. - 336 с.

16. Принцип верховенства права: проблеми теорії та практики / [ред. кол.: Ю.С. Шемшученко(голова)] : у 2-х кн. - Кн. 2. Принцип верховенства права у діяльності держави та в адміністративному праві. - К. : Конус-Ю, 2008. - 314 с.

17. Про державну службу (16.12.93)

18. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України : за станом на 1 лют. 2006 р. / Верховна Рада України. - Офіц. вид. - К. : Парлам. вид-во, 2006. - 80 с. - (Серія «Закони України»).

19. Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве самоврядування (07.12.90)

20. Про об'єднання громадян (16.06.92) Пухтецька А.А. Європейський адміністративний простір і принцип верховенства права / А.А. Пухтецька. - К. : Видавництво «Юридична думка», 2010. - 140 с.

21. Салищева Н.Г. Контрольная деятельность: практический опыт и научные рекомендации / Н.Г. Салищева, Е.В. Шорина // Советское государство и право. - 1965. - № 11. - С. 19-25.

22. Фадеєв В.І. Принципи організації місцевого самоврядування / В.І. Фадеєв, О.Є. Кутафін : зб. наук праць Української Академії державного управління при Президентові України / [за заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва]. - К. : Вид-во УАДУ, 2000. - Вип 2. - У 4 ч. - Ч. 1. - 380 с.

23. Школик А.М. Порівняльне адміністративне право : [навч. посібн.] / А.М. Школик. - Л. : ЗУКЦ, 2007. - 308 с.

24. Шорина Е.В. Контроль за деятельностю органов государственного управления в СССР / Е.В. Шорина. - М. : Наука, 1981. - 301 с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.