Небажані майнові наслідки для правопорушників має не-дійсність угоди щодо водних об'єктів. Недійсною визнається угода, яка не відповідає вимогам закону.

За умови недійсної угоди кожна зі сторін зобов'язана по-вернути іншій стороні все одержане за угодою в натурі, а за неможливості це зробити -- відшкодувати його вартість, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Якщо угода складена з метою, що завідомо суперечить ін-тересам держави і суспільства, то за наявності умислу в обох сторін -- у разі виконання угоди обома сторонами -- у доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з іншої сторони стягується в доход держави усе одержане нею і все належне з неї пер-шій стороні на відшкодування одержаного. За наявності умис-лу лише в однієї зі сторін усе одержане нею за угодою по-винно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в до-ход держави.

Заслуговує на увагу цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, яка перед-бачена ст. 450 Цивільного кодексу України. В сучасних умо-вах використання водних ресурсів відбувається здебільшого за допомогою гідротехнічних споруд і механізмів, які нале-жить віднести до джерел підвищеної небезпеки. А тому дії ст. 450 Цивільного кодексу доцільно поширити на водні ресур-си. Це значно посилить їх охорону, тому що завдані збитки будуть відшкодовуватися незалежно від наявності вини кон-кретних суб'єктів.

Кримінальна відповідальність за порушення водного зако-нодавства настає на підставі статей 242 і 243 Кримінального кодексу України.

Стаття 242 Кримінального кодексу передбачає відпові-дальність за забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я лю-дей чи для довкілля, -- карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбав-ленням права обіймати певні посади чи займатися певною ді-яльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.

Якщо ті самі діяння спричинили загибель або захворюван-ня людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, -- караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 243 Кримінального кодексу передбачає відпові-дальність за такі злочини:

1. Забруднення моря в межах внутрішніх морських чи те-риторіальних вод України або в межах вод виключної (мор-ської) економічної зони України матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей, або відходами вна-слідок порушення спеціальних правил, якщо це створило не-безпеку для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів мо-ря чи могло перешкодити законним видам використання мо-ря, а також незаконне скидання чи поховання в межах внут-рішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів -- караються штрафом від трьохсот до восьмисот неоподаткову-ваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або зах-ворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рос-линного світу або інші тяжкі наслідки, -- караються позбав-ленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

3. Неповідомлення спеціально відповідальними за те особа-ми морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться у морі, адміністрації найближчого порту Ук-раїни, іншому уповноваженому органу або особі, а у разі ски-дання з метою поховання -- і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод Ук-раїни або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших від-ходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лі-кування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря, -- карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбав-ленням права обіймати певні посади чи займатися певною ді-яльністю на строк до п'яти років або обмеженням волі на строк до трьох років.

Кримінальна відповідальність за порушення водного зако-нодавства може наставати і на підставі статей Кримінального кодексу України, які передбачають відповідальність за служ-бові злочини, зокрема: ст. 364 -- зловживання владою або службовим становищем; ст. 365 -- перевищення влади або службових повноважень; ст. 367 -- службова недбалість.

Розділ 4. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні охорони, використання та відновлення водного фонду

Органи внутрішніх справ зобов'язані охороняти води від забруднення, засмічення, інших згубних впливів на стан вод. У цій роботі беруть участь територіальні органи внутрішніх справ та інші підрозділи. Поширеною формою охорони вод працівниками органів внутрішніх справ є надання всебічної допомоги водогосподар-ським органам, що регулюють використання і охорону вод.

Представники цих двох органів проводять спільні рейди і пе-ревірки з метою забезпечення виконання підприємствами, організаціями, установами і громадянами вимог законодав-ства щодо охорони вод. Ці водоохоронні заходи мають зде-більшого профілактичну спрямованість, мета яких не допусти-ти забруднення і засмічення вод, або завчасно виявити такі правопорушення для вжиття відповідних заходів.

Водоохоронні дії органів внутрішніх справ нерідко пов'яза-ні з додержанням водокористувачами і всіма громадянами водоохоронних норм, перш за все заборонного характеру. До таких слід віднести, наприклад, правові норми, які забороня-ють: в'їзд і стоянку автомобілів, мотоциклів, моторолерів, їх миття і ремонт безпосередньо біля води; засмічення берегів і поверхні вод тощо. Працівники органів внутрішніх справ по-кликані забезпечити додержання зазначених правил.

Вагомим внеском органів внутрішніх справ в охорону вод є забезпечення дотримання встановлених законодавством заборон щодо водних об'єктів. Існуючі правові норми заборо-няють руйнування русел річок, струмків та водотоків, знешко-дження зелених насаджень і трав'яного покриву на берегах водних об'єктів, самовільне проведення гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин) тощо. Дотри-мання цих заборон на практиці контролюється і забезпечу-ється співробітниками різних природоохоронних і правоохо-ронних органів, у тому числі органів внутрішніх справ.

Важливі функції щодо охорони вод покладені на працівни-ків автомобільних інспекцій, які покликані забезпечувати охо-рону річок та інших водойм від забруднення мастилами, бен-зином, нафтою та іншими речовинами, що скидаються авто-базами і підприємствами по ремонту автомобілів.

Водоохоронні дії органів внутрішніх справ є складовою частиною їх діяльності щодо охорони, і зміцнення громадсько-го порядку в місцях відпочинку і водного туризму громадян. Це підвищує увагу до водоохоронних заходів з боку їх пра-цівників. Вимогливість до водоохоронних дій органів внутрішніх справ підвищує і те, що від них значною мірою залежить са-нітарно-епідемічне благополуччя населення, бо забруднення вод нерідко стає причиною епідемій.

Об'єктом контролю з боку працівників органів внутрішніх справ є правила користування індивідуальними плавучими моторними засобами. За його здійснення значна увага приділяється питанням охорони вод від забруднення і засмі-чення.

Водні об'єкти, що мають особливе значення, охороняють-ся міліцією охорони. До таких об'єктів відносяться водосхови-ща, що використовуються для забезпечення населення пит-ною водою. Підрозділам міліції охорони під безпосередню охорону передаються як самі водосховища, так і гідротехнічні споруди, що їх обслуговують. Охорона цих об'єктів здійсню-ється на підставі договорів, що складаються з відповідними організаціями.

Відомо, що для забезпечення необхідного санітарного ре-жиму водосховищ створюються спеціальні зони їх санітарної охорони. У цих зонах працівники міліції охорони контролюють виконання встановлених обмежень. За виявлення порушень санітарного режиму складаються протоколи, які подаються до відповідних басейнових інспекцій для притягнення до адмініст-ративної відповідальності винних осіб.

У разі необхідності працівники міліції охорони порушують кримінальні справи на підставі ст. 242 Кримінального кодексу України, і проводять невідкладні слідчі дії з наступною пере-дачею таких справ за підслідністю.

Водне законодавство окремо наголошує на необхідності охорони вод, призначених для протипожежних потреб. Згідно зі ст. 69 Водного кодексу України використовувати воду з водних об'єктів спеціально призначених для протипожежних потреб у будь-яких інших цілях забороняється. Нагляд за до-триманням порядку користування водними об'єктами для протипожежних потреб здійснюють місцеві Ради народних де-путатів та органи протипожежної безпеки. Органи внутрішніх справ забезпечують правовий захист честі, гідності, здоров'я та життя осіб, які здійснюють охорону вод.

Працівники органів внутрішніх справ допомагають місце-вим органам державної влади і управлінням виконувати обов'язки, передбачені для них водним законодавством у га-лузі використання і охорони вод.

До відання обласних, район-них, міських, сільських і селищних Рад народних депутатів та їх виконавчих органів віднесено широке коло питань, що тісно пов'язані з охороною вод:

а) розробка, затвердження та реалізація місцевих про-грам використання і охорони вод та відтворення водних ре-сурсів;

б) встановлення правил користування маломірними суда-ми на водних об'єктах;

в) організація роботи, пов'язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкід-ливою дією;

г) організація інформування населення щодо стану водних об'єктів, його змін та проведення водоохоронних заходів;

д) здійснення контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.

Ефективна і постійна допомога органам державної влади і управління в їх діяльності щодо охорони вод -- суттєвий вклад органів внутрішніх справ у вирішення цієї важливої проблеми.

Про участь органів внутрішніх справ у забезпеченні охо-рони вод свідчать також покладені на них обов'язки захисту прав громадян, підприємств, установ і організацій. Таким чи-ном, вони захищають їх права як водокористувачів. Виконую-чи цей обов'язок, органи внутрішніх справ мають можливість істотно вплинути на стан використання і охорони вод.

Крім того, громадяни та їх об'єднання згідно з водним за-конодавством залучаються до здійснення заходів щодо вико-ристання і охорони вод. Вони, наприклад, беруть участь у розгляді місцевими Радами народних депутатів та іншими державними органами питань, пов'язаних з використанням і охороною вод, та відтворенням водних ресурсів; за погоджен-ням з місцевими Радами народних депутатів та іншими дер-жавними органами за власні кошти виконують роботи з ви-користання і охорони вод; беруть участь у проведенні пере-вірок виконання водокористувачами водоохоронних правил і заходів та вносять пропозиції з цих питань; проводять гро-мадську екологічну експертизу і обнародують її результати; подають до суду позови щодо відшкодування збитків, заподія-них державі та громадянам внаслідок забруднення, засмічен-ня та вичерпання вод.

Вклад органів внутрішніх справ в охорону вод полягає в тому, що їх працівники надають громадянам та їх об'єднан-ням всебічну правову допомогу за умови вживання зазначе-них заходів.

Охорона вод досягається шляхом контролю, який здійсню-ють органи внутрішніх справ за додержанням обмежень прав водокористувачів. Водне законодавство, надаючи водокорис-тувачам широкі права, передбачає в ряді випадків і їх обме-ження. Зокрема, права водокористувачів можуть бути обме-жені у разі загрози виникнення епідемій та епізоотій, під час аварій та за умов, що можуть призвести чи призвели до за-бруднення вод. Звичайно, працівники органів внутрішніх справ не можуть бути байдужими щодо додержання водоко-ристувачами передбачених законодавством обмежень.

Органи внутрішніх справ та їх працівники здійснюють охо-рону вод не тільки в зв'язку з виконанням службових обов'язків, але й як водокористувачі. Вони використовують воду для різних потреб: промислових, сільськогосподарських, побутових, культурно-оздоровчих тощо. Від того, як вони здійснюють права та обов'язки водокористувачів, чимало за-лежить загальний стан охорони вод в Україні. По-перше, ор-гани внутрішніх справ, їх підприємства і господарські органі-зації, всі працівники системи Міністерства внутрішніх справ займають вагоме місце серед водокористувачів. По-друге, вони подають приклад дбайливого використання і охорони вод іншим водокористувачам, тому що є однією із впливових структур в системі державних органів. А прикладу належить важлива роль в досягненні поставленої мети. Це ніколи не треба забувати працівникам органів внутрішніх справ, особ-ливо якщо йдеться щодо охорони вод -- одного з найважли-віших об'єктів природи.

Висновки

Життя вимагає постійного розвитку і удосконалення еко-логічних суспільних відносин. Адже їхній стан впливає на ефективність використання природних ресурсів і стан охорони навколишнього природного середовища. Від того, якими є і будуть екологічні відносини залежить рівень розвитку всіх га-лузей народного господарства, оскільки з ними пов'язане гос-подарське використання земель, вод, лісів, надр, атмосфер-ного повітря, інших природних багатств. Надзвичайно важливе місце в системі екологічних відносин посідає використання, охорона та відновлення водних багатств України. Загальновідомим є той факт, що вода є найважливішим мінералом на Землі, який неможливо нічим повноцінно замінити.

Не варто вдаватися до ілюзій, що природні ресурси, зокрема й вода неви-черпні. Настав час переконати суспільство в тому, що в су-часних умовах першочерговим завданням у використанні усіх видів водних ресурсів є їх відновлення і раціональне користу-вання ними.

Україна, незважаючи на поточні проблеми політичного і економічного характеру, повинна сформулювати соціальну політику, спрямовану на збереження і відродження довкілля, захист екологічних прав громадян, забезпечення екологічної безпеки країни і активно впроваджувати її в життя за допо-могою норм екологічного права. Закони та інші правові акти надають обов'язкової юридичної сили екологічним вимогам. Під впливом норм екологічного права екологічні відносини стають виваженішими та більш гармонійними.

Вирішення назрілих екологічних проблем водокористування стане важливим кроком уперед на шляху досягнення екологічного оздоровлен-ня України, допоможе подолати напругу в багатьох містах і регіонах країни, нормалізувати в них стан навколишнього природного середовища.

Список використаних джерел та літератури.

Нормативно-правові акти

1. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” № 1264-ХІІ від 25 червня 1991 року з наступними змінами і доповненнями.

2. Водний кодекс України. -- Офіц. вид., Текст із змінами та доп. станом на 20 квітня 2004 р. -- К., 2004. -- 136с.

3. Конституція України. - Офіц. вид. - К., 200ч. -- 111с.

4. Кримінальний кодекс України. -- Офіц. вид. -- К., 2001. -- 144с.

Підручники та моногафії

1. Актуальні проблеми водного господарства: Зб. наук. ст. / Є.М. Бабич (ред.) -- Т.1. - Рівне, 1997. - 180 с.

2. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій в схемах (Загальна частина). - К., 1996. - 208 с.

3. Андрейцев В.І., Балюк Г.І., Бобкова А.Г., Ковальчук Т.Г., Краснова М.В. Екологічне право. Особлива частина. -- К., 2001. -- 544с.

4. Баб'як О.С., Біленчук П.Д. Екологічне право України. - К., 2001. - 216 с.

5. Барбашова Н.В.. Екологічне право України. -- Донецьк, 2003. -- 392с.

6. Великанова М.М. Аграрне та екологічне право України. - Ніжин., 2001. - 48 с.

7. Водне господарство в Україні / А.В. Яцик (ред.), В.М. Хорєв (ред.). -- К., 2000. -- 456с.

8. Давыдов С.П., Селезнева Н.Н. Экономика водного транспорта. / С.П. Давыдов, Н.Н. Селезнева. -- М., 1991. -- 276, с.

9. Дмитренко І.А. Екологічне право України. - К., 2001. - 352 с.

10. Долина Л.Ф. Російсько-український словник термінів з водовідведення, очистки стічних вод та охорони навколишнього середовища. -- Д., 2001. -- 72с.

11. Екологічне право: теорія, історія, практика. / Ред. М.І. Малишко. - К., 2004. - 60 с.

12. Забарный Г.Н., Шурчков А.В., Задорожная А.А. Технико- экономическое исследование целесообразности промышленного освоения для целей теплоснабжения термальных вод миоценового термоводоносного комплекса Закарпатского региона. -- К., 1999. -- 247с.

13.  Збірник матеріалів конференції "Сучасні проблеми охорони і раціонального використання водних ресурсів та очистки природних і стічних вод" / Київський національний ун-т будівництва і архітектури; Український НДІ екологічних проблем / П.Д. Хоружий (ред.). -- К, 2002. -- 108с.

14.  Малишко М.І. Екологічне право України. / Ред. В.З. Ярчук. - К., 2001. - 389 с.

15.  Охрана трансграничных вод: Руководящие принципы для разработки политики и принятия решений / Европейская Экономическая комиссия. -- Нью-Йорк; Женева : ООН, 1996. -- 100 с.

16. Пінчук Н.М.. Підвищення економічної ефективності розвідки та використання прісних підземних вод України: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.08.01 / Національна гірнича академія України. -- Д., 2000. -- 204 с.

17.  Попов В.К., Гетьман А.П., Размєтаєв С.В., Шахов В.С., Кулініч П.Ф. Екологічне право України. -- Х., 2001. -- 480с.

18.  Рациональное использование и охрана поверхностных вод / Н.Д. Сорокин. -- СПб., 2001. -- 456с.

19. Тищенко Г.В. Екологічне право України. К., 2003. - 256 с.

Наукові статті

1. Андрейцев В.І. Право громадян на екологічну небезпеку: превентивні гарантії реалізації на захист // Право України - 2001. - №212. - С. 15-20.

2. Гриненко В. Екологія під охороною закону: кримінальна відповідальність за “Злочини проти довкілля” // Юридичний вісник України. - 2001.3-9 листопада.

3. Костицький В. Екологічна функція держави та економіко - правовий механізм охорони довкілля // Право України. - 2003.-№1- С. 147-148.

4. Трофанчук Т. система правового забезпечення стандартизації в сфері охорони довкілля і перспективи її розвитку // Право України. - 2003.-№6- С. 29-32.

5. Гримайло В. Поняття екологічного злочину: новий кримінальний кодекс України // Юридичний вісник України. - 2001.-19 грудня.

6. Трофанчук Т. система правового забезпечення стандартизації в сфері охорони довкілля і перспективи її розвитку // Право України. - 2003.-№6- С. 29-32.

Додаток 1

ПОРЯДОК

користування землями водного фонду

Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 р. № 502

1. Цей Порядок визначає механізм користування землями водно-го фонду, виконання комплексу водоохоронних заходів і проведення експлуатаційних робіт для створення сприятливих умов утримання цих земель. Порядок надання земель водного фонду в користування та при-пинення права користування ними встановлюється земельним зако-нодавством.

2. До земель водного фонду належать землі, зайняті:

морями, річками, озерами, іншими водоймами, болотами, а також островами;

прибережними захисними смугами уздовж морів, річок і навколо водойм;

гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та кана-лами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

береговими смугами водних шляхів.

3. У постійне користування землі водного фонду надаються водо-господарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби до-гляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротех-нічними спорудами та підтримання їх у належному стані.

4. У тимчасове користування за погодженням з постійними кори-стувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг від-ведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися під-приємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релі-гійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам (далі юридичні та фізичні особи) для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

5. Право користування земельною ділянкою на землях водного фонду виникає після встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання відповідного документа, що посвідчує це право.

Право постійного користування землями водного фонду посвідчується державним актом, який видається і реєструється сільськими, селищними і міськими Радами.

Право тимчасового користування земельними ділянками на землях водного фонду оформляється договором, який укладається між відповідною Радою і юридичною або фізичною особою.

6. Користувачі земель водного фонду зобов'язані: виконувати заходи щодо охорони земель від ерозії, підтоплення,

забруднення відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами та від інших процесів руйнування;

суворо дотримуватися встановленого режиму для зон санітарної охорони, прибережних захисних смуг, смуг відведення, берегових смуг водних шляхів;

запобігати проникненню у водні об'єкти стічних вод, пестицидів і добрив через прибережні захисні смуги.

7. На земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів можуть проводитися роботи, пов'язані з будів-ництвом гідротехнічних споруд, поглибленням дна для судноплавст-ва, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), прокладанням кабелів, трубопро-водів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні ро-боти.

Дозволи на проведення зазначених робіт видаються в установле-ному законодавством порядку.

8. Користування землями прибережних захисних смуг уздовж рі-чок, навколо водойм і на островах здійснюється у режимі обмеженої господарської діяльності.

На зазначених землях забороняється діяльність, що негативно впливає або може вплинути на їх стан чи суперечить їхньому при-значенню:

розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

зберігання та застосування пестицидів і добрив;

влаштування літніх таборів для худоби;

будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометрич-них та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та сто-янок автомобілів;

миття і обслуговування транспортних засобів та техніки;

влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

9. Під час користування землями прибережних захисних смуг уз-довж морів, морських заток, лиманів і на островах забороняється:

застосування стійких і сильнодіючих пестицидів;

влаштування полігонів побутових та промислових відходів і на-копичувачів стічних вод;

влаштування вигрібів для накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом більш як один кубічний метр на добу;

влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів.

10. Користувачі, що експлуатують гідротехнічні (водопідпірні, водопропускні, водозахисні або водозабірні) споруди водогосподар-ських систем, зобов'язані дотримуватися встановлених режимів їх роботи та правил експлуатації, здійснювати посадку, догляд і охорону лісів у смугах відведення каналів, гідротехнічних та інших спо-руд міжгосподарського значення.

На ділянках із штучно створеними лісонасадженнями та природ-ними лісами у смугах відведення каналів, гідротехнічних споруд та інших споруд міжгосподарського значення допускаються рубки до-гляду та санітарні рубки, що проводяться згідно з рекомендаціями органів лісового господарства.

11. За використанням та охороною земель водного фонду здійс-нюється Державний контроль у встановленому законодавством по-рядку.

Додаток 2

ПОРЯДОК

справляння плати за спеціальне використання

водних ресурсів

Затверджено постановою Кабінету Міністрів України

від 8 лютого 1994 р. № 75

(Із змінами і доповненнями)

(Зібрання постанов Уряду України. 1994. № 5. Ст. 134;

№ 12. Ст. 300; 1995. № 6. Ст. 138; 1996. № 5. Ст. 175;

1996. № 12. Ст. 332)

1. Цей Порядок визначає єдині правила справляння плати за спе-ціальне використання водних ресурсів.

2. До спеціального використання водних ресурсів належить вико-ристання водних ресурсів для задоволення виробничих потреб у воді за допомогою спеціальних пристроїв і установок або використання води без їх застосування, яке може істотно вплинути на якісні та кількісні показники стану водних ресурсів, а також користування водними об'єктами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

3. Плата відповідно до цього Порядку справляється за спеціальне використання водних ресурсів як загальнодержавного, так і місце-вого значення.

До водних ресурсів загальнодержавного значення належать:

а) віднесені до басейнів річок поверхневі води, що розташовані або використовуються на території більш як однієї області, включа-ючи притоки всіх порядків;

б) підземні води.

До водних ресурсів місцевого значення належать водні ресурси, не віднесені до ресурсів загальнодержавного значення.

Перелік водних ресурсів місцевого значення визначається Дер-жавним комітетом по водному господарству за участю Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

4. Плату за спеціальне використання водних ресурсів вносять усі суб'єкти підприємницької діяльності, крім тих, що використовують воду виключно для задоволення власних питних і санітарно-гігієніч-них потреб; підприємства гідроенергетики та підприємства водного транспорту, які експлуатують річкові водні шляхи. (Дію пункту 4 зупинено)

5. Плата за спеціальне використання водних ресурсів справля-ється незалежно від того, надходили вони з водогосподарських сис-тем (поверхневих, підземних) безпосередньо, від інших водокори-стувачів чи від підприємств комунального господарства.

При цьому крім плати за спеціальне використання водних ре-сурсів суб'єкти підприємницької діяльності сплачують постачальни-кам вартість послуг, пов'язаних з їх подачею.

6. Плата за спеціальне використання водних ресурсів не справ-ляється:

за воду, що використовується для задоволення питних і господар-сько-побутових потреб населення;

за підземну воду, яка є сировиною для технологічного процесу вилучення корисних копалин;

за підземну воду, яка вилучається з надр разом з корисними ко-палинами;

за підземну воду, яка вилучається з надр для усунення шкідливої дії вод (забрудення, підтоплення, засолення, заболочення, зсуви то-що);

за воду, що пропускається через турбіни гідроакумулюючих стан-цій (ГАЕС), які функціонують у комплексі з гідроелектростанціями;

за воду, що забирається підприємствами і організаціями для за-безпечення випуску молоді цінних промислових видів риб та інших водних живих ресурсів у природні водойми і водосховища;

за воду, що використовується для протипожежних потреб;

за воду, що використовується для потреб зовнішнього благоуст-рою територій міст і населених пунктів;

за воду, що забирається для перекидання її у маловодні регіони каналами та водогонами міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів. Перелік підприємств (організацій), які забезпечують перекидання води у маловодні регіони каналами та водогонами міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів, затверджується Кабінетом Міністрів Украї-ни за поданням Державного комітету по водному господарству, Державного комітету по житлово-комунальному господарству та Міністерства промисловості;

за морську воду.

Плата за спеціальне використання водних ресурсів для потреб водного транспорту не справляється з морського водного транспор-ту, який використовує річковий водний шлях виключно для заходу з моря у морський порт, розташований у пониззі річки, без викори-стання спеціальних заходів забезпечення судноплавства (попуски води з водосховищ та шлюзування).

7. Внесення плати за спеціальне використання водних ресурсів не звільняє суб'єктів підприємницької діяльності від сплати платежів за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти та штрафів за по-рушення природоохоронного законодавства, що стягуються в уста-новленому порядку згідно з чинним законодавством.

Справляння плати за спеціальне використання водних ресурсів, установленої цим Порядком, не звільняє водокористувачів під-земних вод від відшкодування витрат на проведення геологорозві-дувальних робіт.

8. Розміри платежів за спеціальне використання водних ресурсів, крім тих, що використовуються підприємствами гідроенергетики і водного транспорту, встановлюються відповідно до нормативів пла-ти, обсягів використання води та лімітів її використання.

Зазначені платежі у межах установлених лімітів відносяться на витрати виробництва, а за понадлімітне їх використання стягуються з доходу (прибутку), що залишається в розпорядженні первинних суб'єктів підприємницької діяльності.

9. Підприємствам гідроенергетики та водного транспорту розміри платежів за спеціальне використання водних ресурсів установлю-ються на основі нормативів плати:

для підприємств водного транспорту -- залежно від ванта-жопідйомності або пасажиромісткості транспортних засобів;

для підприємств гідроенергетики -- залежно від повного обсягу .води, що пропускається через турбінні агрегати, в тому числі за во-ди, які використовуються для змазування і охолодження вузлів гідроагрегатів.

10. Окремим категоріям суб'єктів підприємницької діяльності встановлюються пільгові коефіцієнти до тимчасових нормативів пла-ти за спеціальне використання водних ресурсів.

11. Установлення лімітів і видача дозволів на спеціальне викори-стання водних ресурсів загальнодержавного значення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Установлення лімітів і видача дозволів на спеціальне використан-ня водних ресурсів місцевого значення здійснюється в порядку, що визначається Верховною Радою Республіки Крим, обласними, Київ-ською і Севастопольською міськими Радами народних депутатів.

12. За понадлімітне використання водних ресурсів плата обчис-люється відповідно до пункту 8 цього Порядку та справляється у п'ятикратному розмірі.

13. Кількість використаної води суб'єктами підприємницької діяльності визначається за показниками вимірювальних приладів.

У разі відсутності вимірювальних приладів, як виняток, обсяг ви-користання води визначається за технологічними даними (три-валість роботи агрегатів, обсяг виробленої продукції чи наданих по-слуг, витрати електроенергії, пропускна спроможність водопровід-них труб за одиницю часу тощо).

Під час використання води, що надходить із змішаних джерел (поверхневі, підземні), норматив її використання обчислюється за середньозваженими вимірами з урахуванням установлених поста-чальникові лімітів використання води з різних джерел і відповідних нормативів плати.

14. Сума платежів за спеціальне використання водних ресурсів обчислюється платниками самостійно з урахуванням пільгових коефіцієнтів, зазначених у пункті 10 цього Порядку.

15. Термін сплати платежів визначається інструкцією про поря-док обчислення і сплати платежів за спеціальне використання вод-них ресурсів.

16. Суб'єкти підприємницької діяльності та їх посадові особи не-суть відповідальність за правильність обчислення і своєчасність сплати платежів за спеціальне використання водних ресурсів згідно з чинним законодавством.

Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати платежів за спеціальне використання водних ресурсів здійснюється державними податковими інспекціями.

17. Контроль за достовірністю звітних даних про обсяги використан-ня води здійснюють органи , Мінстату, Держводгоспу, Держжитлокомунгоспу.

Додаток 3

ІНСТРУКЦІЯ

про порядок видачі дозволів на видобування

підземних вод

Затверджено наказом Мінекобезпеки України

від 28 липня 1994 р. № 79

(Витяг)

1. Загальні положення

Ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Указу Президен-та України "Про управління в галузі використання і охорони надр України" від 30 квітня 1992 року № 287/92 і визначає порядок ви-дачі дозволів на проведення робіт, пов'язаних з видобуванням підземних вод в Україні.

1.1. Дозвіл на проведення робіт, пов'язаних з видобуванням під-земних вод -- це офіційний документ, що засвідчує право підприємств, установ, організацій та громадян на виконання робіт по проектуванню, бурінню, ремонту експлуатаційних свердловин на воду, проведення тампонажних робіт.

1.2. Дозвіл, пов'язаний з видобуванням підземних вод, видається на:

- проектування водозаборів підземних вод;

- буріння експлуатаційних свердловин по видобуванню підзем-них вод;

- ремонт експлуатаційних на воду свердловин;

- проведення тампонажних робіт.

1.3. Дозвіл на експлуатацію водозаборів та експлуатаційних на воду свердловин видаються водокористувачам органами Мін природи України у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.92 р. № 459 із змінами і доповненнями, внесеними поста-новою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 1994 р. № 268 .

1.4. Видачу дозволу на проведення пошуку і розвідки родовищ корисних копалин покладено на Держкомгеології України.

1.5. Основною метою видачі дозволу є:

- упорядкування робіт по бурінню експлуатаційних свердловин на воду;

- проведення бурових, ремонтних робіт та робіт по тампонажу свердловин на високому професійному рівні з використанням сучас-них засобів виробництва, які забезпечують довгострокову та еколо-гічно безпечну експлуатацію свердловин на воду;

- попередження забруднення підземних вод.

1.6. Право на одержання дозволу на проведення робіт, пов'яза-них з видобуванням підземних вод мають підприємства, устано-ви, організації незалежно від їх підпорядкування та форм влас-ності, а також громадяни, у тому числі іноземні юридичні та фізичні особи.

2. Умови видачі дозволів

2.1. Суб'єктам підприємницької діяльності, що звернулись за до-зволом на виконання декількох видів робіт при відповідному обгрун-туванні видається один дозвіл на комплексне виконання робіт, пов'язаних з видобуванням підземних вод в Україні.

2.2. Діяльність по видобуванню підземних вод до глибини 20 м для господарських та побутових потреб власниками земельних ді-лянок здійснюється без дозволів.

2.3. Погодження умов видачі дозволу або рішення про його відмову приймається в термін до 30 календарних діб від дня одер-жання документів.

2.4. Термін дії дозволу 5 років.

3. Порядок видачі дозволів

3.1. Дозвіл на право проведення робіт, пов'язаних з видобуван-ням підземних вод видається Мінприроди України при наявності відповідних до-кументів.

3.2. Документи, що подаються до Мінприроди України, повинні бути погоджені з територіальними державними геологічними під-приємствами при виконанні робіт на території конкретної області -- згідно додатку 2.

3.3. Юридичні та фізичні особи, які бажають виконувати роботи по проектуванню, бурінню, тампонажні роботи, ремонт експлуата-ційних свердловин на воду несуть відповідальність за об'єктивність поданих даних.

3.4. Видача дозволу здійснюється по формі згідно додатку 3.

3.5. У випадках відмови від розгляду матеріалів органом, який погоджує або недотримання ним встановлених термінів їх розгляду, питання про можливість видачі дозволу приймається Мінприроди України самостійно.

3.6. Ведення обліку видачі дозволу здійснюється органом, який його видає.

4. Зміна умов та характеру проведення робіт по видобуванню підземних вод та скасування дозволу

4.1. При необхідності у зміні умов та характеру проведення робіт користувач дозволу повинен одержати новий дозвіл.

Користувач повинен дати обгрунтування по переоформленні до-зволу та подати документи передбачені додатком 1.

4.2. Дозвіл може бути анульовано у випадках:

- ліквідації підприємства, установи, організації -- власника дозволу;

- перепрофілювання виробничої діяльності;

- прострочення терміну дії дозволу;

- невиконання умов дозволу.

4.3. Переоформлення дозволу та його скасування здійснюються органом, який його видав.

4.4. Спірні питання, які пов'язані з видачею, використанням та скасуванням дозволу на усі види діяльності в галузі видобування підземних вод, можуть бути передані на розгляд до суду або арбіт-ражного суду.