Главная
База знаний "Allbest"
Государство и право
Суспільні відносини у процесі використання та охорони земель водного фонду
Суспільні відносини у процесі використання та охорони земель водного фонду
Землі водного фонду як самостійна категорія земель України. Правовий режим земель водного фонду: поняття, види, зміст і набуття права власності. Контроль за використанням та охороною земель водного фонду, відповідальність за порушення правового режиму.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.05.2012 |
| Размер файла | 173,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
- Вступ
- Розділ І. Загальна характеристика земель водного фонду України
- 1.1 Землі водного фонду, як самостійна категорія земель України
- 1.2 Склад земель водного фонду та їх загальна характеристика
- Розділ II. Правовий режим земель водного фонду: поняття, види, зміст та набуття права власності
- 2.1 Приватна власність на замкнені природні водойми
- 2.2 Поняття оренди земель водного фонду
- 2.3 Поняття державної власності на земельні ділянки водного фонду
- 2.4 Прибережні захисні смуги, поняття, характеристика, режим господарської діяльності
- 2.5 Смуги відведення та їх особливий режим використання
- 2.5.1 Бергові смуги водних шляхів порядок встановлення та використання
- Розділ III. Контроль за використанням та охороною земель водного фонду, відповідальність за порушення встановленого правового режиму
- 3.1 Державний контроль за використання та охороною земель водного фонду
- 3.2 Відповідальність за порушення водного законодавства: кримінальна, адміністративна, цивільна
- 3.3 Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні охорони, використання та відновлення водного фонду
- Висновок
- Список використаних джерел
Вступ
Актуальність теми. У сучасних умовах суспільні відносини щодо використання, охорони та відтворення земель водного фонду надзвичайно урізноманітнюються та ускладнюються, що зумовлює необхідність їх більш детальної регламентації правовими засобами. Одним із основних засобів, за допомогою яких забезпечується детальність та дієвість правового регулювання, є нормування. Незважаючи на те, що роль нормування у регулюванні земельних відносин постійно зростає, даний засіб правового регулювання залишається недостатньо дослідженим.
Обрана тема спрямована на виявлення сутності права власності на землі водного фонду Крім того Розвиток водного господарства України потребує з огляду на високий рівень економічного освоєння її території і зміни водно-економічних умов науково обгрунтованого підходу до раціонального використання цього важливого природного ресурсу. Україна недостатньо і нерівномірно забезпечена водними ресурсами, і проблема водозабезпечення населення вже у найближчій перспективі стоятиме дуже гостро.
Мета і завдання дослідження. Метою магістерської роботи є проблемне розкриття правового режиму використання і відновлення та захисту земель водного фонду України. Для досягнення поставленої у роботі мети необхідно вирішити наступні завдання:
реконструювати особливості законодавчого регулювання використання земель водного фонду в Україні;
оцінити роль і значення земель водного фонду у соціальному і економічному розвитку України;
обгрунтувати перспективи на право приватної власності на замкнені природні водойми;
оцінити механізм контролю за дотриманням використанням та охороною земель водного фонду;
Об'єктом дослідження є землі водного фонду України та правовий режим використання, відновлення та захисту вод.
Предметом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають у процесі використання та охорони земель водного фонду.
Практичне значення результатів роботи полягає в об'єктивному висвітленні особливостей та проблем використання та правової охорони земель водного України та в наведенні шляхів підвищення ефективності використання та охорони водного фонду.
Методи дослідження. При проведенні дослідження використовувався певний комплекс загальнонаукових, а також спеціальних наукових методів, які забезпечили основу для отриманих результатів. Історико-правовий метод був використаний при дослідженні земель водного фонду як самостійної категорії земель в Україні. Структурно-системний метод використовувався при дослідженні спільних рис та відмінностей земель водного фонду з іншими категоріями земель Земельного кодексу України структурно-функціональний метод. Він фактично виходить із попереднього. Зазначений метод використовувався при дослідженні питань правового режиму земель водного фонду та його ролі як самостійної категорії земель України.
Структура і обсяг дослідження. Структурно дослідження складається зі вступу, трьох основних частин, поділених на підрозділи, висновку і списку нормативно-правових і наукових джерел. Робота виконана на ____ сторінках.
Розділ І. Загальна характеристика земель водного фонду України
1.1 Землі водного фонду, як самостійна категорія земель України
Поділ земельного фонду країни на категорії передбачений ЗК України. Особливістю земель водного фонду є розміщення на них певного водного об'єкта. Тому правовий режим користування водними об'єктами слід розглядати в комплексі з правовим режимом земель водного фонду. Такі відносини можна назвати водно-земельними, які виступають єдиним комплексним об'єктом правового регулювання. До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів [59,c.27]. Отже, кожна земельна ділянка належить до певної категорії земель. Категорії земель України мають особливий правовий режим, встановлений як нормами ЗК України, так і іншими земельно-правовими актами.
1. До земель водного фонду належать землі, зайняті:
а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами;
б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;
в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
г) береговими смугами водних шляхів.
2. Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою [2, c.2].
Перелік земель водного фонду України є вичерпним. Вперше виділення земель водного фонду як самостійної категорії земель було законодавче закріплено в земельному законодавстві Союзу РСР і союзних республік. Потім аналогічне положення було закріплено в Земельному кодексі Української РСР землями державного водного фонду визнавались землі, зайняті водоймами (ріки, озера, водосховища, канали, внутрішні моря, територіальні води та ін.), гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами, а також землі, виділені під смуги відведення по берегах водойм, під зони охорони тощо.
Земельний кодекс України виділяє кілька видів земель водного фонду. До першого виду відносяться землі зайняті безпосередньо водними об'єктами, болотами та островами. Фактично усі водні об'єкти займають земельні ділянки, на яких вони знаходяться. Виняток складають тільки підземні води та джерела, так як вони розташовані у надрах.
До другого виду земель водного фонду можна віднести землі зайняті: прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; землі, виділені під смуги відведення для гідротехнічних, інших водогосподарських споруд і каналів; береговими смугами водних шляхів. Ця категорія земель призначається для охорони водних об'єктів від забруднення, засмічення, виснаження та здійснення певної господарської діяльності, пов'язаної з використанням водних об'єктів [13,c.36].
Окрему групу земель водного фонду складають землі, зайняті гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами.
Порядок користування землями водного фонду визначено постановою Кабінету Міністрів України. Згідно з цим нормативним актом право користування земельною ділянкою на землях водного фонду виникає після встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання відповідного документа, що посвідчує це право. Користувачі земель водного фонду зобов'язані: виконувати заходи щодо охорони земель від ерозії, підтоплення, забруднення відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами та від інших процесів руйнування; суворо дотримуватися встановленого режиму для зон санітарної охорони, прибережних захисних смуг, смут відведення, берегових смуг водних шляхів; запобігати проникненню у водні об'єкти стічних вод, пестицидів і добрив через прибережні захисні смуги [50,c.32].
Водоохоронні зони - це земельні ділянки, які є природоохоронною територією з урегульованою господарською діяльністю.
В Україні водоохоронні зони встановлюються з метою створення сприятливого режиму водних об'єктів, а також попередження їх забруднення, засмічення, вичерпання, знищення навколо води рослин і тварин та зменшення коливань стоку вказаних водних об'єктів. Таким чином, призначення водоохоронних зон є найбільш різноманітним [13,c.44].
Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них затверджено постановою Кабінету Міністрів. Згідно з цим нормативним актом розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів. Після розробки вони підлягають узгодженню з органами охорони навколишнього природного середовища, земельних ресурсів, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад.
Водоохоронна зона має як внутрішню, так і зовнішню межі. Внутрішня межа водоохоронної зони збігається з мінімальним рівнем води у водному об'єкті. При цьому не має значення категорія водного об'єкта або його правовий режим. Зовнішня межа водоохоронної зони залежить від категорії земель, населених пунктів, а також від природних характеристик водних об'єктів. Наприклад, для гірських і передгірських річок зовнішня межа водоохоронної зони визначається з урахуванням геоморфологічних та гідрологічних умов, а також селевих та зсувних явищ. На землях водоохоронних зон встановлюється особливий правовий режим господарювання. Зокрема, на території водоохоронної зони забороняється: використання стійких та сильнодіючих пестицидів; розміщення кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації; скидання неочищених стічних вод з використанням балок, кар'єрів, струмків тощо. До складу водоохоронних зон входять зони санітарної охорони. Зона санітарної охорони - територія і акваторія, де запроваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим з метою запобігання погіршення якості води джерел централізованого господарсько-питного водопостачання, а також забезпечення охорони водопровідних споруд [63,c.113].
Правовий режим зон санітарної охорони визначений постановою. Ці зони поділяються на три пояси особливого режиму (зона суворого режиму, зона обмеження господарської діяльності, а також територія, що призначається для здійснення спостережень). Чинне законодавство передбачає певні обмеження господарської діяльності на землях водного фонду. Впровадження правового режиму обмеженої господарської діяльності передбачається щодо використання земельних ділянок земель водного фонду, зайнятих прибережними захисними смугами, водоохоронними зонами та іншими зонами і смугами.
Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією. На цих землях встановлюється особливий правовий режим, який включає певні обмеження ведення господарської діяльності. Ці обмеження поділяються залежно від видів водних об'єктів. Так ЗК України закріплює обмеження щодо використання земельних ділянок прибережних захисних смут уздовж річок, навколо водойм та на островах.
По-перше, заборонено діяльність, яка може реально призвести до забруднення водних об'єктів. По-друге, заборонено використання самих земель для сільськогосподарського виробництва, а також для ведення садівництва й городництва, оскільки розорювання земель призводить до змін рельєфу басейну, зменшення природного рослинного світу, що може позначитися на водності водного об'єкта. Крім того, забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних і лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів і стоянок автомобілів.
Зазначені обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг спрямовані на запобігання забрудненню і засміченню цих водних об'єктів [3,c.61].
Відповідно до Водного кодексу України територія прибережної захисної смуги входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією [2,c.40].
. На землях водоохоронних зон встановлюється особливий правовий режим господарювання. Зокрема, на їх території забороняється: використання стійких і сильнодіючих пестицидів; влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації і т. ін.
Істотні обмеження господарської діяльності передбачаються щодо використання зон санітарної охорони. Обмеження діяльності в них спрямовані на запобігання погіршенню якості води, яка використовується для водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб. Характер обмежень залежить від видів поясів зон санітарної охорони.
На них забороняється розміщення, будівництво, введення в дію, експлуатація та реконструкція підприємств, споруд та інших об'єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх вимог і виконання заходів, передбачених у проектах зон санітарної охорони, проектах на будівництво та реконструкцію, інших проектах.
Порушення встановлених обмежень господарської діяльності у цих випадках вважається правопорушенням і призводить до несприятливих наслідків для користувачів земельних ділянок земель водного фонду.
Винні в порушенні режиму господарською діяльності у водоохоронних зонах і на землях водного фонду, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством [52,c. 19].
1.2 Склад земель водного фонду та їх загальна характеристика
До земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів. Зазначений перелік, є вичерпним [56,c. 195].
Чинний Земельний кодекс України виділяє кілька видів земель водного фонду. Головною частиною цих земель є землі покриті водою. Фактично всі водні об'єкти займають земельні ділянки, на яких вони знаходяться. Виняток становлять лише підземні води і джерела, тому що вони розміщені в надрах землі. До водопокритих земель відносять лише земельні ділянки, які покриті водою тривалу частину року. Землі, вкриті водою нетривалий час, не належать до водопокритих земель. Не належать до цих земель і земельні ділянки, на яких розташовані штучні плавальні басейни, системи комунальних і промислових водопроводів тощо.
Другий вид земель водного фонду складають землі, зайняті болотами й островами. Відповідно до Водного кодексу України болото - це надмірно зволожена земельна ділянка із застояним водним режимом і специфічним рослинним покривом. Болота не належать до водних об'єктів. Вони є особливим типом наземних екосистем, для яких характерні надлишкове зволоження, наявність вологолюбивої рослинності і процес формування торфу. Особливість островів полягає в тому, що вони фактично відокремлені від суші з усіх боків водами, і їх правовий режим залежить від режиму водних об'єктів.
До третього виду земель водного фонду відносять землі: зайняті прибережними захисними смугами уздовж морів, річок і навколо водойм; береговими смугами водних шляхів; виділені під смуги відведення для гідротехнічних та інших водогосподарських споруд і каналів. Вони призначені для охорони водних об'єктів від забруднення, засмічення, виснаження та здійснення певної господарської діяльності, пов'язаної з використанням водних об'єктів [107,c.56].
Прибережні захисні смуги є складовою водоохоронних зон і встановлюються у їх межах. Ці смути безпосередньо прилягають до водних об'єктів. Головна мета виділення земель під прибережні захисні смуги полягає в охороні поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності. Згідно ЗК України вони встановлюються уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як З га - 25 м; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 га - 50 м; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 м.
Розмір та межі прибережної захисної смути уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням вимог містобудівної документації [3,c.60].
Конкретні розміри і межі прибережних захисних смуг уздовж морів і навколо морських заток і лиманів ЗК України не визначає. У цих випадках їх встановлюють відповідно до проектів землеустрою. Разом з тим слід зазначити, щодо цих водних об'єктів передбачено виділення прибережної захисної смуги завширшки не менше 2 км від урізу води. Тому ширина таких смуг згідно з проектами землеустрою має бути не менше 2 км.
Смуги відведення виступають самостійною складовою частиною земель водного фонду. Вони включають земельні ділянки водного фонду, на яких встановлюється особливий правовий режим їх використання для забезпечення експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження та руйнування магістральних, міжгосподарських та інших каналів на зрошувальних і осушувальних системах, гідротехнічних та гідрометричних спорудах, а також водойм і гребель на берегах річок [2,c.88].
Розміри та режим використання земельних ділянок смуг відведення визначаються за проектами землеустрою, які розробляються і затверджуються водокористувачами після погодження зі спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і органами водного господарства.
У Земельному кодексі не встановлюються конкретні розміри земельних ділянок берегових смуг водних шляхів. їх розміри визначаються за проектами землеустрою.
Окремий вид земель водного фонду становлять землі, зайняті безпосередньо гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами. ЗК України додатково вказує, що для створення сприятливого водного режиму водних об'єктів встановлюються їх водоохоронні зони. Вони фактично забезпечують охорону поверхневих водних об'єктів (природних водойм, водотоків і штучних водойм) і морів.
Водоохоронні зони являють собою земельні ділянки, що є природоохоронною територією регульованої господарської діяльності. У складі водоохоронних зон виділяють прибережні захисні смуги, які належать до земель водного фонду. Тому землі водоохоронних зон частково є землями водного фонду, оскільки у їх межах виділено прибережні захисні смуги.
Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них затверджений [20,c.17].
Водоохоронна зона має визначені межі. Зокрема, виділяється внутрішня і зовнішня межі. Внутрішня межа водоохоронної зони збігається з мінімальним рівнем води у водному об'єкті. При цьому не має значення категорія водного об'єкта, його правовий режим та цілі використання. Зовнішня межа водоохоронної зони залежить від категорії земель, видів населених пунктів та природних характеристик водних об'єктів.
На землях водного фонду відповідно до Водного кодексу України можуть бути виділені земельні ділянки для створення зон санітарної охорони й окремі пояси особливого режиму цих зон. Зона санітарної охорони-це територія й акваторія, на якій запроваджується особливий правовий режим для запобігання погіршенню якості води джерел централізованого водопостачання у районах забору води та забезпечення охорони водопровідних споруд [33,c.41].
Зони санітарної охорони джерел і об'єктів централізованого водопостачання входять до складу водоохоронних зон і поділяються на три пояси особливого режиму: перший пояс (суворого режиму) включає територію розміщення водозабору, майданчиків водопровідних споруд і водовідвідного каналу; другий пояс (обмежень) - територія, на якій встановлюються певні обмеження господарської діяльності; третій пояс (спостереження) - територія, призначена для спостереження за станом водних об'єктів і веденням господарської діяльності з метою охорони джерел водопостачання від забруднення [53,c.111].
Відповідно до ЗК України земельні ділянки даної категорії земель можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Але їм притаманні певні особливості. Зокрема, берегові смуги водних шляхів здебільшого перебувають у державній або приватній власності. Можливість перебування їх у комунальній власності обмежена, адже їх встановлюють за межами населених пунктів. Правові форми використання земель водного фонду. Використання земель водного фонду регулюється Земельним кодексом України, Водним кодексом України та іншими нормативними актами.
Земельний кодекс закріплює можливість використання земель водного фонду на праві власності і праві користування. Користування цими землями може" бути постійним і на умовах оренди.
Право постійного землекористування на цих землях обмежено як за формою власності юридичних осіб, так і за цілями використання. На праві постійного землекористування відповідні земельні ділянки надаються тільки державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо. Всім іншим юридичним і фізичним особам земельні ділянки водного фонду надаються в користування на умовах оренди. Орендарями земельних ділянок водного фонду можуть бути підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, релігійні організації, громадяни України, іноземні юридичні і фізичні особи [11,c.4].
Право постійного та орендного користування земельною ділянкою на землях водного фонду виникає у встановленому порядку.
В Україні встановлено, що із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Особливість оренди цих земель полягає в тому, що згідно з вимогами ЗК вона не залежить від значення і правового режиму відповідного водного об'єкта. Крім того, орендне землекористування має здійснюватися з додержанням вимог щодо охорони водойм від забруднення, засмічення і замулення, а також державних норм, правил і санітарних вимог [64,c.139].
Порядок використання земель водного фонду регулюється постановою Кабінету Міністрів України якою на користувачів цих земель покладаються певні права та обов'язки.
Конкретний перелік прав та обов'язків користувачів земель водного фонду залежить від встановленого правового режиму. Так, користувачі, що експлуатують гідротехнічні та інші споруди водогосподарських систем, зобов'язані додержуватися встановлених режимів їх роботи та правил експлуатації, здійснювати насадження, догляд і охорону лісів у смугах відведення каналів, гідротехнічних споруд та інших споруд міжгосподарського значення. На земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів користувачі мають право проводити роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних споруд, поглибленням дна для судноплавства, прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові і геологорозвідувальні роботи. їм дозволяється здійснювати видобування корисних копалин (крім піску, гальки і гравію у руслах малих та гірських річок) [4,c.107].
Додаткові права користувачів земель водного фонду передбачені Порядком встановлення берегових смуг водних шляхів і користування ними. Відповідно до Водного кодексу України земельні ділянки в межах смуг відведення надаються органам водного господарства та іншим організаціям для спеціальних потреб. Зазначені суб'єкти мають право використовувати їх для створення водоохоронних лісонасаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо. Водний кодекс додатково закріплює можливість будівництва у цих смугах виробничих приміщень [2,c.107].
Користувачі берегових смуг водних шляхів земель водного фонду в першу чергу зобов'язані використовувати їх за цільовим призначенням. Крім того, вони зобов'язані суворо додержуватися встановленого правового режиму використання берегових смуг водних шляхів. Використовуючи берегові смуги водних шляхів, користувачі додатково повинні здійснювати заходи щодо охорони цих земель від ерозії, зсувів, руйнування, підтоплення і забруднення.
Користувачі зон санітарної охорони також мають певні права та обов'язки при використанні відповідних земельних ділянок. Правомочності цих суб'єктів залежать від виду поясів зон санітарної охорони і типу джерел водопостачання. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, окремо виділено обов'язки суб'єктів землекористування правового режиму для поверхневих і підземних джерел водопостачання. Обмеження права користування землями водного фонду [34,c.57].
Чинне законодавство передбачає певні обмеження господарської діяльності на землях водного фонду. Правове регулювання обмежень діяльності закріплюють як Земельний, так і Водний кодекси України.
Впровадження правового режиму обмеженої господарської діяльності передбачається щодо використання земельних ділянок земель водного фонду, зайнятих прибережними захисними смугами, водоохоронними зонами та іншими зонами і смугами [59,c.14].
Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією. На цих землях встановлюється особливий правовий режим, який включає певні обмеження ведення господарської діяльності. Ці обмеження поділяються залежно від видів водних об'єктів. Так ЗК України закріплює обмеження щодо використання земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах.
По-перше, заборонено діяльність, яка може реально призвести до забруднення водних об'єктів. По-друге, заборонено використання самих земель для сільськогосподарського виробництва, а також для ведення садівництва й городництва, оскільки розорювання земель призводить до змін рельєфу басейну, зменшення природного рослинного світу, що може позначитися на водності водного об'єкта. Крім того, забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних і лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів і стоянок автомобілів.
Зазначені обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг спрямовані на запобігання забрудненню і засміченню цих водних об'єктів.
Відповідно до Водного кодексу України територія прибережної захисної смуги входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією [2,c.90].
Режим господарської діяльності на землях водоохоронних зон визначається Водним кодексом України і постановою Кабінету Міністрів України якою затверджений Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон і режиму ведення господарської діяльності в них.
На землях водоохоронних зон встановлюється особливий правовий режим господарювання. Зокрема, на їх території забороняється: використання стійких і сильнодіючих пестицидів; влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації і т. ін.
Істотні обмеження господарської діяльності передбачаються щодо використання зон санітарної охорони. Обмеження діяльності в них спрямовані на запобігання погіршенню якості води, яка використовується для водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб. Характер обмежень залежить від видів поясів зон санітарної охоронних [31,c.39].
Відповідно забороняється розміщення, будівництво, введення в дію, експлуатація та реконструкція підприємств, споруд та інших об'єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх вимог і виконання заходів, передбачених у проектах зон санітарної охорони, проектах на будівництво та реконструкцію, інших проектах.
Порушення встановлених обмежень господарської діяльності у цих випадках вважається правопорушенням і призводить до несприятливих наслідків для користувачів земельних ділянок земель водного фонду. Відповідно Водного кодексу України особи, винні в порушенні режиму господарською діяльності у водоохоронних зонах і на землях водного фонду, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством [2,c.110].
Земельні ділянки, які знаходились безпосередньо біля водних об'єктів, здавна являли господарську цінність. Через високу забезпеченість водою вони були найбільш продуктивними угіддями, зручні для транспорту й містобудування, важливими сировинними джерелами сільського господарства і промисловості. У зв'язку з цим актуальним є встановлення належного правового режиму їх використання та охорони. Враховуючи важливість земель водного фонду у забезпеченні охорони та раціонального використання водних ресурсів та у зв'язку з цим необхідність надання їм спеціального правового режиму, землі водного фону виділені в окрему категорію земель.
водний фонд земля охорона
Розділ II. Правовий режим земель водного фонду: поняття, види, зміст та набуття права власності
2.1 Приватна власність на замкнені природні водойми
За Земельним кодексом України у приватній власності громадян та юридичних осіб можуть перебувати замкнені природні водойми загальною площею до 3гектарів. Землі водного фонду (крім державних), які перевищують зазначену площу, належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, тобто є комунальною власністю і у приватну власність не передаються. Отже, водоймище з площею водного дзеркала 37 гектарів не може бути об'єктом права власності. У приватну власність можуть бути передані тільки замкнені природні водоймища (загальною площею до З гектарів) [35,c.58]. Між тим термін "замкнені" зовсім не застосовується у Водному кодексі України. Аналіз водного законодавства дозволяє зробити висновок, що замкненими водоймами є невеликі за площею й непроточні водоймища, які не мають гідравлічного зв'язку з другими водними об'єктами. Таким чином у приватну власність можуть бути передані невеликі за площею озера (до 3 гектарів), які не мають гідравлічного зв'язку з другими водними об'єктами [40,c.102].
Надана стаття ЗК не містить обмежень у відношеннях суб'єктів приватної власності на замкнені природні водойми. Усі фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи, які не мають громадянства), а також юридичні особи можуть мати у приватній власності замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів).
Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Таке право надається власнику земельної ділянки, а тому орендатори земельних ділянок та постійні землекористувачі не мають права створювати штучні водойми [45,c.231].
Відповідно до Водного кодексу, води є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Об'єктом права водокористування є водний об'єкт або його частина. Водний об'єкт включає в себе не тільки воду, а і землі, на яких ця вода знаходиться. Водні об'єкти можуть мати загальнодержавне і місцеве значення. До водних об'єктів загальнодержавного значення належить:
1. внутрішні морські води та територіальне море;
2. підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;
3. поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;
4. водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;
До водних об'єктів місцевого значення належать:
· поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення;
· підземні води. які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.
Суб'єкти права водокористування. Водокористувачами в Україні можуть бути підприємства. установи. організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства, які здійснюють забір води з водних об'єктів, скидають в них зворотні води або користуються водними об'єктами [51,c.149].
Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.
Вторинні водокористувачі - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними, та за погодженням з органом, який видав дозвіл первинному водокористувачу.
Вторинні водокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об'єкти також на підставі дозволів на спеціальне водокористування. Використання вод здійснюється в порядку загального і спеціального водокористування, для потреб гідроенергетики, водного і повітряного транспорту. [59,c.34]. Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів. право користування водними об'єктами при встановленні спеціального водокористування набувається на підставі дозволу і укладеного на підставі нього договору. У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти забору води та скидання забруднюючих речовин. Спеціальне водокористування є платним. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до 3 років) або довгостроковим (від 3 до 25 років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування. [65,c.48].
Коло суб'єктів, які здійснюють права постійного землекористування обмежене, як за формами власності юридичної особи, так і за цілями використання земель водного фонду. На праві постійного землекористування земельні ділянки водного фонду надаються тільки державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо [63,c.32].
Слід звернути увагу, що визначення земель водного фонду ЗК та ВК України не є тотожними, тому що зміни, внесені в ЗК України Законом України від 8 лютого 2006 року, не знайшли адекватного закріплення в ВК України. Так, згідно зі ЗК України, землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. За формами власності на землі водного фонду переважає державна, у комунальній власності може перебувати лише невелика частина земель водного фонду, а саме, та, на якій розташовані водні об'єкти місцевого значення і досить незначна частка припадає на приватну власність. Проте самі води (водні об'єкти), як передбачено Водним кодексом, є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування [2,c.6].
Обмеження, щодо можливості перебування земель водного фонду у приватній власності, визначено законом. Землі водного фонду не підлягають передачі у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством України. Ним встановлено, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність лише замкнені природні водойми загальною площею до 3 гектарів. Поняття “замкнена природна водойма" законодавство не містить. Аналіз водного законодавства дозволяє зробити висновок, що замкненими водоймами є невеликі за площею і непроточні водоймища, які не мають гідравлічного зв'язку з іншими водними об'єктами. По суті, у приватну власність можуть передаватися такі земельні ділянки водного фонду, на яких розташовані невеликі озера та ставки, площа водної поверхні яких не перевищує 3 гектарів. Разом з тим цією ж статтею встановлено, що власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Це означає, що такі земельні ділянки після будівництва на них згаданих штучних водойм можуть бути переведені до категорії земель водного фонду [62,c.23].
Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим із державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Умови, строки і збір за оренду водних об'єктів (їх частин) визначаються в договорі оренди за згодою сторін. ВК України не визначає, на який саме строк можуть надаватися в оренду водні об'єкти. Можна вважати, що цей строк не може перевищувати, або збігається із терміном надання права спеціального водокористування як необхідної умови для укладення договору оренди водного об'єкта. Водокористувачі, яким водний об'єкт (його частина) надано в оренду, можуть дозволити іншим водокористувачам здійснювати спеціальне користування водними об'єктами у порядку, встановленому ВК України [27,c.96].
Відповідно до вимог ЗК України, приступити до використання земельної ділянки до встановлення меж її у натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Тому перш ніж приступити до використання водного об'єкта, необхідно оформити право на земельну ділянку водного фонду (покриті водою землі, прибережна смуга). Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством [3,c.122].
Оскільки на праві постійного землекористування земельні ділянки водного фонду надаються тільки державним водогосподарським організаціям, то всім іншим юридичним особам, включаючи приватні, а також громадянам земельні ділянки водного фонду надаються в користування на умовах оренди. Отже, орендарями земельних ділянок водного фонду можуть бути підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, релігійні організації, громадяни України, іноземні юридичні і фізичні особи тощо.
Згідно до Земельного кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Щодо компетенції надання й вилучення земельних ділянок водного фонду, то до розмежування земель на землі державної та комунальної власності діє п.12 Перехідних положень Земельного кодексу. Таким чином, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками водного фонду в межах населених пунктів, крім земель переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради (на підставі свого рішення), а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Велике значення має та обставина, де перебуває земельна ділянка та водний об'єкт - за межами населеного пункту чи ні, оскільки найчастіше багато водних об'єктів і земельних ділянок водного фонду надаються місцевими радами та державними адміністраціями з перевищенням їхньої компетенції, передбаченої ЗК України, Законом України “Про місцеві державні адміністрації" та Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”. У випадку надання земельної ділянки за межами населеного пункту місцевою радою (або ж держадміністрацією - у межах населеного пункту) відповідний договір оренди та рішення підлягають визнанню недійсними, як укладені з порушенням вимог закону та з перевищенням повноважень [22,c.73].
Водосховища, річки, канали, що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних передаються в оренду тільки Кабінетом Міністрів України та місцевими державними адміністраціями, а не місцевими радами, на території яких він розташований. Укладення договору оренди з місцевою радою в цьому випадку також суперечить вимогам закону [10,c.79].
Порядок користування землями водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України. Зазначені норми визначають, що в тимчасове користування землі водного фонду можуть бути надані тільки за згодою їхніх постійних користувачів (спеціальних водогосподарських організацій). Надання радою земельної ділянки в оренду без одержання такого узгодження від спеціалізованих організацій призводить до визнання договору оренди недійсним. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо [13,c.127].
2.2 Поняття оренди земель водного фонду
Земельні ділянки, які знаходились безпосередньо біля водних об'єктів, здавна являли господарську цінність. Через високу забезпеченість водою вони були найбільш продуктивними угіддями, зручні для транспорту й містобудування, важливими сировинними джерелами сільського господарства і промисловості. У зв'язку з цим актуальним є встановлення належного правового режиму їх використання та охорони. Враховуючи важливість земель водного фонду у забезпеченні охорони та раціонального використання водних ресурсів та у зв'язку з цим необхідність надання їм спеціального правового режиму, землі водного фону виділені в окрему категорію земель [48,c.103].
Питання правового режиму земель водного фонду розглядалися на сторінках юридичної літератури такими вченими, як А.П. Гетьман, 1.1 Каракаш, П.Ф. Кулинич, В.В. Носік, М.В. Шульга та інші дослідники. Метою цього дослідження є розгляд питання, пов'язаного з особливостями використання земель водного фонду, а саме - права оренди земельних ділянок водного фонду як самостійного різновиду права користування землею. Актуальність та необхідність такого дослідження зумовлені як специфікою земель даної категорії, так і суперечностями, що існують між земельним та водним законодавством [54,c. 19].
Особливістю земель водного фонду є розміщення на них певного водного об'єкта. Тому правовий режим користування водними об'єктами слід розглядати в комплексі з правовим режимом земель водного фонду. Такі відносини можна назвати водно-земельними, які виступають єдиним комплексним об'єктом правового регулювання. До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів [7,c143].
Відповідно до Водного кодексу України (далі - ВК України), усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.
Слід звернути увагу, що визначення земель водного фонду ЗК та ВК України не є тотожними, тому що зміни, внесені в ЗК України Законом України від 8 лютого 2006 року, не знайшли адекватного закріплення в ВК України. Так, згідно зі ЗК України, землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. За формами власності на землі водного фонду переважає державна, у комунальній власності може перебувати лише невелика частина земель водного фонду, а саме, та, на якій розташовані водні об'єкти місцевого значення і досить незначна частка припадає на приватну власність. Проте самі води (водні об'єкти), як передбачено Водним кодексом, є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування [8,c.72].
Землі водного фонду не підлягають передачі у приватну власність, крім випадків, передбачених Земельним кодексом України. Нею встановлено, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність лише замкнені природні водойми загальною площею до 3 гектарів. Поняття “замкнена природна водойма" законодавство не містить. Аналіз водного законодавства дозволяє зробити висновок, що замкненими водоймами є невеликі за площею і непроточні водоймища, які не мають гідравлічного зв'язку з іншими водними об'єктами. По суті, у приватну власність можуть передаватися такі земельні ділянки водного фонду, на яких розташовані невеликі озера та ставки, площа водної поверхні яких не перевищує 3 гектарів. Разом з тим цією ж статтею встановлено, що власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Це означає, що такі земельні ділянки після будівництва на них згаданих штучних водойм можуть бути переведені до категорії земель водного фонду.
Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим із державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Умови, строки і збір за оренду водних об'єктів (їх частин) визначаються в договорі оренди за згодою сторін. ВК України не визначає, на який саме строк можуть надаватися в оренду водні об'єкти. Можна вважати, що цей строк не може перевищувати, або збігається із терміном надання права спеціального водокористування як необхідної умови для укладення договору оренди водного об'єкта. Водокористувачі, яким водний об'єкт (його частина) надано в оренду, можуть дозволити іншим водокористувачам здійснювати спеціальне користування водними об'єктами у встановленому порядку [11,c.53].
Відповідно до вимог ЗК України приступити до використання земельної ділянки до встановлення меж її у натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Тому перш ніж приступити до використання водного об'єкта, необхідно оформити право на земельну ділянку водного фонду (покриті водою землі, прибережна смуга). Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством [3,c.75].
Оскільки на праві постійного землекористування земельні ділянки водного фонду надаються тільки державним водогосподарським організаціям, то всім іншим юридичним особам, включаючи приватні, а також громадянам земельні ділянки водного фонду надаються в користування на умовах оренди. Отже, орендарями земельних ділянок водного фонду можуть бути підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, релігійні організації, громадяни України, іноземні юридичні і фізичні особи тощо. Особливість оренди цих земель полягає в тому, що згідно з вимогами ЗК вона не залежить від значення і правового режиму відповідного водного об'єкта. Крім того, орендне землекористування має здійснюватися з додержанням вимог щодо охорони водойм від забруднення, засмічення і замулення, а також державних норм, правил і санітарних вимог. Порядок використання земель водного фонду регулюється постановою Кабінету Міністрів України, якою на користувачів цих земель покладаються певні права та обов'язки [20,c.32]. Конкретний перелік прав та обов'язків користувачів земель водного фонду залежить від встановленого правового режиму. Так, користувачі, що експлуатують гідротехнічні та інші споруди водогосподарських систем, зобов'язані додержуватися встановлених режимів їх роботи та правил експлуатації, здійснювати насадження, догляд і охорону лісів у смугах відведення каналів, гідротехнічних споруд та інших споруд міжгосподарського значення. На земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів користувачі мають право проводити роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних споруд, поглибленням дна для судноплавства, прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові і геологорозвідувальні роботи. їм дозволяється здійснювати видобування корисних копалин (крім піску, гальки і гравію у руслах малих та гірських річок) [12,c.6]. Додаткові права користувачів земель водного фонду передбачені Порядком встановлення берегових смуг водних шляхів і користування ними, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України. Відповідно до Водного кодексу України земельні ділянки в межах смуг відведення надаються органам водного господарства та іншим організаціям для спеціальних потреб. Зазначені суб'єкти згідно із ЗК України мають право використовувати їх для створення водоохоронних лісонасаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо. Водний кодекс додатково закріплює можливість будівництва у цих смугах виробничих приміщень. Користувачі берегових смуг водних шляхів земель водного фонду в першу чергу зобов'язані використовувати їх за цільовим призначенням. Крім того, вони зобов'язані суворо додержуватися встановленого правового режиму використання берегових смуг водних шляхів. Використовуючи берегові смуги водних шляхів, користувачі додатково повинні здійснювати заходи щодо охорони цих земель від ерозії, зсувів, руйнування, підтоплення і забруднення. Користувачі зон санітарної охорони також мають певні права та обов'язки при використанні відповідних земельних ділянок. Правомочності цих суб'єктів залежать від виду поясів зон санітарної охорони і типу [13,c.68].
Згідно Земельного кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Щодо компетенції надання й вилучення земельних ділянок водного фонду, то до розмежування земель на землі державної та комунальної власності діє п.12 Перехідних положень Земельного кодексу. Таким чином, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками водного фонду в межах населених пунктів, крім земель переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради (на підставі свого рішення), а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади [15,c.9].
Подобные документы
Вода як об'єкт охорони, використання та відновлення. Правові форми режимів охорони вод в Україні. Відповідальність за порушення водного законодавства. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні охорони, використання та відновлення водного фонду.
курсовая работа [53,1 K], добавлен 06.08.2008Понятие и состав водного фонда и земель водного фонда. Правовой режим земель водного фонда и право водопользования. Целевое назначение и состав земель водного фонда. Воды, не включаемые в состав водного фонда. общее и специальное водопользование.
реферат [17,2 K], добавлен 22.01.2009Особливості правового режиму земель у межах населених пунктів. Загальна характеристика земель водного фонду. Розмір земельної ділянки, яку можливо безоплатно приватизувати для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
контрольная работа [16,5 K], добавлен 07.03.2011Поняття, склад та загальна характеристика земель лісогосподарського призначення. Поняття і зміст правової охорони земель. Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду.
контрольная работа [20,7 K], добавлен 07.03.2011Ознакомление с историей земельного права Российской Федерации. Исследование правового режима земель лесного фонда. Государственное управление земель водного фонда и земель запаса. Вопросы охраны и защиты лесов в системе экологического законодательства.
реферат [28,8 K], добавлен 21.10.2014Площа земель лісового фонду України. Ліс як об'єкт правової охорони. Відповідальність за порушення лісового законодавства. Право власності та порядок багатоцільового раціонального використання, відтворення і охорони лісів. Ведення лісового господарства.
контрольная работа [36,3 K], добавлен 19.10.2012Завдання державного контролю за використанням та охороною земель. Органи, які здійснюють державний контроль. Система спостереження за станом земельного фонду, своєчасне виявлення його змін, оцінка, відвернення та ліквідація наслідків негативних процесів.
реферат [17,2 K], добавлен 23.01.2009Понятие и значение земель водного фонда, порядок их использования. Создание искусственных земельных участков на землях водного фонда. Гражданско-правовое регулирование владения, пользования, распоряжения и управления землями водного фонда в России.
курсовая работа [46,4 K], добавлен 14.12.2013Основные условия отнесения земель, занятых водными объектами, к землям водного фонда, характеристика их правового режима. Общая правовая характеристика водных объектов. Особенности правового режима водоохранных зон и прибрежных защитных полос.
контрольная работа [47,0 K], добавлен 26.10.2016Осуществление государственного контроля за использованием и охраной вод. Особенности изъятия и перевода земель водного фонда в другую категорию. Методика исчисления размера вреда, причиненного водным объектам вследствие нарушения законодательства.
контрольная работа [33,0 K], добавлен 09.12.2014
