Главная
База знаний "Allbest"
Государство и право
Суспільні відносини у процесі використання та охорони земель водного фонду
Суспільні відносини у процесі використання та охорони земель водного фонду
Землі водного фонду як самостійна категорія земель України. Правовий режим земель водного фонду: поняття, види, зміст і набуття права власності. Контроль за використанням та охороною земель водного фонду, відповідальність за порушення правового режиму.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.05.2012 |
| Размер файла | 173,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Велике значення має та обставина, де перебуває земельна ділянка та водний об'єкт - за межами населеного пункту чи ні, оскільки найчастіше багато водних об'єктів і земельних ділянок водного фонду надаються місцевими радами та державними адміністраціями з перевищенням їхньої компетенції, передбаченої ЗК України, Законом України “Про місцеві державні адміністрації" та Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”. У випадку надання земельної ділянки за межами населеного пункту місцевою радою (або ж держадміністрацією - у межах населеного пункту) відповідний договір оренди та рішення підлягають визнанню недійсними, як укладені з порушенням вимог закону та з перевищенням повноважень [21,c.151].
При передачі водного об'єкта в оренду необхідно враховувати його статус. Відповідно до ст.51 ВК України водні об'єкти загальнодержавного значення (внутрішні морські води та територіальне море; підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних передаються в оренду тільки Кабінетом Міністрів України та місцевими державними адміністраціями, а не місцевими радами, на території яких він розташований [22,c.82]. Укладення договору оренди з місцевою радою в цьому випадку також суперечить вимогам закону.
Не склалося однозначної практики застосування положень ч.2 і 3 ст.85 ВК України та п. З і 4 Порядку користування землями водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України. Зазначені норми визначають, що в тимчасове користування землі водного фонду можуть бути надані тільки за згодою їхніх постійних користувачів (спеціальних водогосподарських організацій). Надання радою земельної ділянки в оренду без одержання такого узгодження від спеціалізованих організацій призводить до визнання договору оренди недійсним [39,c.46]. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Відповідно до ст.51 ВК України у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської й промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях. Земельний кодекс України закріплює оренду водних об'єктів, яка не залежить від значення водних об'єктів. Тому в оренді можуть знаходитися поверхневі водойми (природні та штучні) незалежно від їх правового режиму. Вони надаються тільки для певної мети. Це дозволяє стверджувати про необхідність внесення відповідних змін у ВК України тому, що згідно з ч.2 ст. З ЗК України нормативно-правові акти про надра, ліси, води, рослини і тваринний світ застосовуються, якщо вони не суперечать ЗК України. Передача права оренди на користування водними об'єктами (їх частин) місцевого значення забороняється [23,c.25].
Орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні ради. Окремі повноваження щодо надання водних об'єктів (їх частин) місцевого значення в користування Верховна Рада Автономної Республіки Крим та обласні ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам. Фактично це означає, що укладати договір оренди можна не тільки з обласною радою чи Верховною Радою АР Крим, а й з місцевими органами влади, проте при цьому слід переконатися, що ці повноваження дійсно було передано рішеннями відповідної ради [24,c.72].
Під час оформлення оренди земель водного фонду необхідно враховувати такі особливості. Якщо в користуванні буде перебувати тільки земельна ділянка (наприклад, частина прибережної захисної смуги, водоохоронної зони), тоді буде досить одного лише висновку одного договору оренди. Порядок висновку такого договору загальний, як і для інших категорій земель. Єдине, у самому договорі будуть відображені обмеження використання земельної ділянки, яка належить до земель водного фонду. Якщо ж у користуванні буде перебувати водоймище або його частина, тоді необхідно підписати кілька договорів: договір оренди земель водного фонду (дна або його відповідної частини, зайнятої водоймищем), який укладається з органом місцевого самоврядування; договір оренди водного об'єкта (водного дзеркала), який укладається з місцевими державними адміністраціями й повинен бути погоджений з державними органами охорони навколишнього середовища й водного господарства [10,c.59].
Водні об'єкти можуть надаватися в оренду в комплексі з гідротехнічною спорудою. Гідротехнічні споруди можуть перебувати у власності осіб, які не є орендарями водного об'єкта чи земельної ділянки водного фонду. В такому випадку орендар водного об'єкта може вирішити питання спільного користування гідротехнічної споруди з її власником, або балансоутримувачем. У випадку оренди водного об'єкта загальнодержавного значення договір оренди гідроспоруди є обов'язковим невід'ємним документом для укладення договору оренди земельної ділянки з розташованим на ній водним об'єктом [2,c.283].
Плата за оренду земельної ділянки з розташованим на ній водним об'єктом складається з плати за оренду земель водного фонду, плати за оренду водних ресурсів та плати за гідроспоруди, яка відображена в договорі оренди гідроспоруди. До плати за оренду земель водного фонду входить: плата за оренду землі під водою; плата за оренду прибережних смуг водного об'єкта. Плата за оренду земель водного фонду та за оренду гідроспоруди сплачується до місцевого бюджету, а плата за оренду водних ресурсів - до державного бюджету.
Питання можливості надання у оренду земель водного фонду залежить від особливостей режиму її використання. Режим використання земель водного фонду, згідно ВК України і ЗК України, залежить від виду земель (землі водоохоронної зони, прибережної захисної смуги, санітарної зони, смуги відводу) і включає ряд обмежень. Так, у водоохоронних зонах забороняється використання сильнодіючих і стійких пестицидів, організація цвинтарів, скотомогильників, смітників, полів фільтрації, скидання неочищених стічних вод. У межах водоохоронної зони встановлюються зони прибережної захисної смуги й смуги відводу. [13,c.221]
Зона прибережної захисної смуги, згідно ВК України, установлюється від краю води, залежно від виду й розміру водоймища (для рік, озер - шириною від 25 до 100 м, уздовж морів, лиманів, морських заток - не менше 2 км). У зоні прибережної захисної смуги уздовж рік, водоймищ і на островах забороняється: орання земель, садівництво, городництво; зберігання й використання пестицидів і агрохімікатів; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких будівель, у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів і стоянок для автомобілів; мийка й обслуговування транспортних засобів; організація смітників, цвинтарів і т.п. При цьому якщо граничний розмір водоохоронної зони визначений у ЗК України, то розмір зон санітарної охорони нормативно не встановлений, в результаті чого санітарно-епідеміологічна служба може відмовити в узгодженні проекту відводу через досить близьке розміщення об'єкта відносно зрізу води [13,c.174].
Органи прокуратури часто ініціюють позови до суб'єктів господарювання про визнання недійсними укладених ними договорів, посилаючись на недосконалі норми законодавства у сфері використання земель водного фонду. Так, більшість норм ВК й ЗК України, які регулюють порядок використання земель водного фонду, носять відсильний характер. ЗК України встановлено, що порядок господарської діяльності в зонах прибережних захисних смуг установлюється законом. Однак такі закони так і не були прийняті, що призводить до численних зловживань. У практиці господарських судів зустрічаються випадки, коли сторони обґрунтовують своє право на забудову прибережної захисної смуги (що, як було зазначено вище, заборонено), наприклад, тим, що у ВКУ й ЗКУ встановлена заборона на будівництво “будівель”, а не “будинків”. Крім того, при проведенні незаконного будівництва в “заборонених” зонах, але на орендованій ділянці, у відповідності до Цивільного кодексу України, у порушника є досить високі шанси визнати надалі право власності на такий об'єкт [7,c.445]. Досить часто отримання в оренду прибережних захисних смуг з метою будівництва здійснюється на підставі ч. З ст.60 ЗК України, згідно з якою прибережні захисні смуги в межах населених пунктів установлюються з урахуванням містобудівної документації. Це означає, що органи місцевого самоврядування фактично можуть установлювати розміри такої зони або взагалі, як це часто й відбувається, у межах населених пунктів землі водного фонду віднести до іншої категорії земель [10,c.37].
Правове регулювання оренди земельних ділянок водного фонду у даний час регулюється ВК України, ЗК України, Законом України “Про оренду землі”. У зв'язку із цим була б доцільною постановка питання щодо суборенди земельних ділянок земель водного фонду. “Порядок користування землями водного фонду”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України, визначає лише механізм користування землями водного фонду, які знаходяться у постійному та тимчасовому користуванні.
2.3 Поняття державної власності на земельні ділянки водного фонду
Усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку й соціального добробуту.
Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу та є обмеженими й уразливими природними об'єктами.
Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом, Законом № 1264-XII та іншими актами законодавства.
Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, якщо вони не суперечать Земельному кодексу [3,c. 19].
Відповідно до Земельного кодексу землі України за основним цільовим призначенням поділяються на декілька категорій, до яких, зокрема, входять землі водного фонду.
Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.
До водного фонду України належать:
поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки);
штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти;
підземні води та джерела;
внутрішні морські води та територіальне море.
До земель водного фонду належать землі, зайняті:
морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;
прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;
гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
береговими смугами водних шляхів.
До водних об'єктів загальнодержавного значення належать:
внутрішні морські води та територіальне море;
підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;
поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;
водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.
До водних об'єктів місцевого значення належать:
поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення;
підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.
Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлено земельним законодавством [25].
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
У Земельному кодексі визначено компетенцію органів місцевого самоврядування щодо надання земельних ділянок у постійне користування [3,c.122].
Розподіл повноважень щодо передання водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України згідно з Водним кодексом та іншими законами.
Постановою № 502 встановлено порядок користування землями водного фонду.
Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 га).
Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.
Державним водогосподарським організаціям за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування землі водного фонду для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо [33,c.252].
Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами [39,c.73].
Для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ й інших водойм встановлюються водоохоронні зони.
Розподіл повноважень щодо передання водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України згідно з Водним кодексом та іншими законами.
Уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:
для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;
для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;
для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.
Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності [69,c.30].
У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки [63c.152].
Об'єкти, розташовані в прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.
Власники земельних ділянок і землекористувачі згідно із Земельним кодексом зобов'язані забезпечувати використання землі відповідно до цільового призначення та умов її надання, залежно від цього здійснюється і оподаткування земельних ділянок [71,c.96].
Оподаткування землі здійснюється відповідно до Закону № 2535-XII, який визначає різний механізм справляння плати за землю залежно від того, встановлено чи ні грошову оцінку землі, а також ставки земельного податку окремо для різних категорій земель, визначених Земельним кодексом.
Згідно з діючим законодавством використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка передана у власність або надана в користування, в тому числі на умовах оренди. Суб'єктами плати за землю (платниками) є власники землі і землекористувачі, у тому числі орендарі.
Процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками визначає державний земельний кадастр, який згідно Земельного кодексу є єдиною державною системою земельно-кадастрових робіт та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів [21,c.93].
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Починаючи із групи населених пунктів від 20 тис. чол. до зазначених середніх ставок земельного податку застосовуються підвищуючі коефіцієнти, які характеризують адміністративний статус населених пунктів та їх місце в системі розселення України.
За межами населеного пункту податок за земельні ділянки, надані на землях водного фонду, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій ст.6 Закону № 2535-XII, справляється у розмірі 0,3 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.
Водночас частиною десятою ст.7 Закону № 2535-XII, зокрема, визначено, що в межах населених пунктів податок за земельні ділянки, зайняті водоймами та надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 % від суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті, а за межами населених пунктів - відповідно до ст.11 Закону № 2535-XII. Тобто якщо земельні ділянки надавались за межами населеного пункту юридичним чи фізичними особам для виробництва рибної продукції і вважаються землями водного фонду, земельний податок справляється у розмірі 0,3 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області [16,c.135].
Щодо передачі в оренду земельних ділянок водного фонду, то слід зазначити, що згідно Земельного кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки [3,c.122].
Відповідно до Водного кодексу в користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях [66,c.47].
Орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим та обласні ради. Окремі повноваження щодо надання водних об'єктів (їх частин) місцевого значення в користування Верховна Рада Автономної Республіки Крим та обласні ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях або іншим державним органам.
Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним та Цивільним кодексами, Законом № 161-XIV та іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до частини другої ст.3 Закону № 161-XIV земельна ділянка може передаватися в оренду разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Згідно зі ст.21 Закону № 161-XIV розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону № 2535-XII).
Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом № 2535-XII, та перевищувати 10 % їх нормативної грошової оцінки [16,c.38].
Звертаємо також увагу на можливість передання окремих повноважень щодо надання водних об'єктів у користування органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам.
2.4 Прибережні захисні смуги, поняття, характеристика, режим господарської діяльності
У ст.1 ВК прибережна захисна смуга визначена як частина водоохоронної зони відповідної ширини уздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. Таким чином, прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони і встановлюється у її межах з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності. Землі прибережної захисної смуги розташовуються ближче до водного об'єкта, ніж інші землі водоохоронної зони, і саме вони потенційно розглядаються можливим об'єктом забудови зацікавленими особами. Але прибережна захисна смуга є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності [64,c.123]. Прибережна захисна смуга запобігає руйнуванню водних екологічних систем, зсувам, ерозії, появі необґрунтованої забудови. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм і на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (окрім гідротехнічних, гідрометричних і лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів і стоянок автомобілів Відповідно до ЗК прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок і навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 га - 25 м; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 га - 50 м; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 м. При крутизні схилів більше 3 градусів, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
Згідно ЗК розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів, навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації. Відповідно до ВК уздовж морів і навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менш як 2 км від урізу води. Отже, ширина прибережної захисної смуги уздовж і навколо указаних водних об'єктів встановлюється за проектом землеустрою, але її ширина не може бути меншою 2 км від урізу води. Розмір і межі цієї смуги в межах населених пунктів встановлюються з додержанням існуючої містобудівної документації.
Для зменшення обсягів забруднень з дифузних берегових джерел передбачається встановлення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток, лиманів і малих річок також і Загальнодержавною програмою охорони та відтворення довкілля Чорного та Азовського морів [59,c.62].
Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх території здійснюється місцевими органами виконавчої влади, виконавчими комітетами органів місцевого самоврядування, а також органами з питань охорони навколишнього природного середовища. Так, наприклад, згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, затв. наказом Мінприроди від 6 грудня 2006 р. № 528, інспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за використанням морських, поверхневих вод та охороною їх від виснаження, засмічення і забруднення промисловими, побутовими, баластними та іншими стічними і дренажними водами та скидами, проведення різних видів робіт на водних і водогосподарських об'єктах І в прибережних водоохоронних зонах (смугах тощо).
Користування землями прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм і на островах здійснюється в режимі обмеженої господарської діяльності. Ці смуги є природоохоронними територіями, на яких забороняється діяльність, що негативно впливає чи може вплинути на стан смуг, а також суперечить їх призначенню. У прибережних захисних смугах уздовж рік, навколо водойм і на островах забороняється; розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних, і-лінійних) у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів і стоянок автомобілів; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки [63,c.231].
На територіях зазначених смуг допускається розміщення об'єктів водопостачання, рекреації, рибного і мисливського господарства, а також гідротехнічних, гідрометричних і лінійних споруд при наявності дозволу на природокористування. Об'єкти, що знаходяться в прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, які не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг [58,c.6].
Прибережні захисні смуги уздовж морів, морських заток і лиманів входять у зону санітарної охорони морів і можуть використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням І каналізацією. У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється: влаштування полігонів побутових і промислових відходів і накопичувачів стічних вод; влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом більше 1 куб. м на добу; влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів; застосування сильнодіючих пестицидів [57,c.236].
Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів і на островах у внутрішніх морських водах встановлюється законом. Для забезпечення експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування каналів зрошувальних і осушувальних систем, гідротехнічних і гідрометричних споруд, водойм і гребель згідно ЗК на берегах річок виділяються земельні ділянки смуг відведення з особливим режимом використання.
Розміри та режим використання земельних ділянок смуг відведення визначаються за проектами землеустрою, які розробляються і затверджуються водокористувачами за погодженням зі спеціально уповноваженими державними органами з питань охорони навколишнього природного середовища, земельних ресурсів і водного господарства. Земельні ділянки в межах зазначених смуг надаються для створення водоохоронних лісонасаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо. ЗК не визначає кола суб'єктів, кому ці землі можуть надаватися в користування. А у ВК це коло визначене. Згідно з нею такими суб'єктами можуть бути органи водного господарства та інші організації, що використовують їх для спеціальних потреб [64,c.146].
Відповідно до ЗК берегові смуги водних шляхів встановлюються на судноплавних водних шляхах за межами населених пунктів для проведення робіт, пов'язаних Із судноплавством. Основні принципи і механізм встановлення цих смуг і користування ними визначені Порядком складання паспортів річок і Порядком установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними, затв. постановою Кабінету Міністрів України Розміри ділянок берегових смуг судноплавних водних шляхів, що потребують відведення земель для проведення робіт, пов'язаних із судноплавством, і розміщення необхідних споруд для річкового флоту, визначаються за проектами землеустрою берегових смуг водних шляхів, які розробляються і затверджуються Мінтрансом за погодженням з відповідними органами Мінекоресурсів, Держводгоспу (Держводагенства), Держкомзему спорудження тимчасових будівель і споруд та проведення інших робіт у межах берегових смуг водних шляхів, які не визначені проектом їх землеустрою, допускається за погодженням із сільською, селищною, міською радою.
У межах берегових смуг водних шляхів дозволяється: влаштування причалів, встановлення пристроїв для навантаження і розвантаження самохідних суден і барж, тимчасових пристроїв для швартування суден і наплавних споруд, а також тимчасове зберігання вантажів та механічної тяги суден; встановлення берегових навігаційних знаків; установлення гідрометеорологічних постів; зберігання твердого палива для суден підприємств і організацій водного транспорту, а також тимчасове зберігання суднового обладнання; влаштування тимчасових приміщень і проведення інших робіт у разі випадкової зимівлі чи виходу з експлуатації судна Користувачі берегових смуг водних шляхів зобов'язані користуватися: береговими смугами за призначенням; суворо дотримувати встановленого режиму їх використання; вживати заходів щодо охорони земель зазначених смуг від ерозії, зсувів, руйнування, підтоплення і забруднення; забезпечувати непроникнення стічних вод, отрутохімікатів і мінеральних добрив через берегові смуги водних шляхів у річки та водойми [50,c. 201]. На берегових смугах водних шляхів забороняється будь-яка діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню, а господарська діяльність обмежується відповідно до ст.89 ВК. До них також належить зона санітарної охорони водних об'єктів - це територія і акваторія, де запроваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим з метою запобігання погіршення якості води джерел централізованого господарсько-питного водопостачання, а також забезпечення охорони водопровідних споруд. У ВК зазначено, що з метою охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони (далі ЗСО), які поділяються на пояси особливого режиму.
Правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів, затв. постановою Кабінету Міністрів України [20,c.42]. Зазначені зони створюються на всіх господарсько-питних водопроводах незалежно від їх підпорядкованості або типу джерела водопостачання. Залежно від типу джерела водопостачання (поверхневий, підземний), ступеня його захищеності та ризику мікробного та хімічного забруднення, особливостей санітарних, гідрогеологічних і гідрологічних умов, а також характеру забруднюючих речовин встановлюються межі ЗСО та їх окремих поясів. Межі ЗСО визначаються проектом землеустрою і встановлюються органами місцевого самоврядування на їх території за погодженням з державними органами земельних ресурсів, санітарно-епідеміологічного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології. У разі розташування ЗСО на територіях двох і більше областей їх межі встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням Мінрегіонбуду та за погодженням з Міністерством охорони здоров'я, Мінекобезпеки, Мінприроди, Держкомземом, Держводгоспом та відповідними органами місцевого самоврядування [23,c.44].
ЗСО поверхневих і підземних водних об'єктів входять до складу водоохоронних зон і поділяються на 3 пояси особливого режиму: перший пояс (суворого режиму) охоплює територію розміщення водозабору, майданчики водопровідних споруд І водовідвідного каналу; другий пояс (обмежень) і третій пояс (спостережень) включають територію, призначену для охорони джерел водопостачання від забруднення. Усі водозабори повинні мати обладнання для систематичного контролю відповідно до обсягу фактичної подачі води їх проектній потужності та дозволи на спеціальне водокористування.
З освітленням на судноплавних водних об'єктах; проведення будівельних робіт з метою відведення стічних вод у найближчу систему побутової каналізації чи на місцеві очисні споруди; встановлення водонепроникних приймачів для нечистот та побутових відходів з наступним їх вивезенням та дезінфікуванням у разі відсутності каналізації; обладнання водозаборів рибозахисними пристроями [31,c.71].
У межах усього поясу забороняється: скидання будь-яких стічних вод, а також купання, прання білизни, лов риби, водопій тварин і інші види водокористування, що впливають на якість води; перебування сторонніх осіб, розміщення житлових та громадських будівель, організація причалів та засобів, застосування пестицидів, органічних і мінеральних добрив, прокладання трубопроводів, видобування гравію чи піску, проведення днопоглиблювальних та Інших будівельно-монтажних робіт, безпосередньо не пов'язаних з експлуатацією, реконструкцією чи розширенням водопровідних споруд та мереж; проведення головної рубки лісу [8,c.109].
У межах першого поясу ЗСО для підземних джерел водопостачання здійснюється: планування, огородження, озеленення і монтування охоронної сигналізація; оснащення каналізацією будівель з відведенням стічних вод у найближчу систему побутової чи промислової каналізації або на місцеві очисні споруди, розміщені на території другого поясу ЗСО; відведення стічних вод за межі цього поясу [13,c.252].
У ньому забороняється: перебування сторонніх осіб, розміщення житлових і господарських будівель, застосування пестицидів, органічних і мінеральних добрив, прокладення трубопроводів, видобування гравію чи піску та проведення інших будівельно-монтажних робіт, безпосередньо не пов'язаних з будівництвом, реконструкцією та експлуатацією водопровідних споруд та мереж; скидання будь-яких стічних вод та випасання худоби; проведення головної рубки лісу.
У п.7 Постанови визначено правовий режим другого поясу ЗСО, і визначено дозволені і заборонені види діяльності для поверхневих І підземних джерел водопостачання. Для поверхневих джерел водопостачання в межах другого поясу ЗСО здійснюється: виконання заходів щодо санітарного благоустрою території населених пунктів і інших об'єктів (каналізування, облаштування водонепроникних вигребів тощо); купання, заняття туризмом, водним спортом та вилов риби лише у встановлених місцях, погоджених з органами державної санітарно-епідеміологічної служби; оснащення суден, дебаркадерів і брандвахт пристроями для збирання фанових і підсланевих вод і твердих відходів у разі здійснення судноплавства; виконання протиерозійних заходів щодо охорони земель.
У ньому забороняється: розміщення складів паливно-мастильних матеріалів, накопичувачів промислових стічних вод, нафтопроводів та продуктопроводів, що створюють небезпеку хімічного забруднення вод; використання хімічних речовин без дозволу державної санітарно-епідеміологічної служби; розміщення "кладовищ, скотомогильників, полів асенізації та фільтрації, зрошувальних систем, споруд підземної фільтрації, гноєсховищ, силосних траншей, тваринницьких і птахівничих підприємств і інших сільськогосподарських об'єктів, що створюють загрозу мікробного забруднення води, а також розміщення полігонів твердих відходів, біологічних та мулових ставків; зберігання і застосування пестицидів та мінеральних добрив; розорювання земель (крім ділянок для залуження і залісення), а також ведення садівництва та городництва; осушення і використання перезволожених І заболочених земель у заплавах річок; проведення головної рубки лісу; здійснення видобутку з водного об'єкта піску та проведення інших днопоглиблювальних робіт, не пов'язаних з будівництвом та експлуатацією водопровідних споруд; влаштування літніх таборів для худоби та випасання її ближче ніж 300 м від берега водного об'єкта [33,c.71].
У межах другого поясу ЗСО для підземних джерел водопостачання здійснюється: регулювання відведення території під забудову населених пунктів, спорудження лікувально-профілактичних і оздоровчих закладів промислових і сільськогосподарських об'єктів, а також внесення можливих змін у технологію виробництва промислових підприємств, пов'язаного з ризиком забруднення підземних вод стічними водами; благоустрій промислових і сільськогосподарських об'єктів, населених пунктів і окремих будівель, їх централізоване водопостачання, каналізування, відведення забруднених поверхневих вод тощо; виявлення, тампонування (або відновлення) усіх старих, недіючих, дефектних або неправильно експлуатованих свердловин та шахтних колодязів, що створюють небезпеку забруднення використовуваного водоносного горизонту; регулювання будівництва нових свердловин.
2.5 Смуги відведення та їх особливий режим використання
Для експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування магістральних, міжгосподарських та інших каналів на зрошувальних і осушувальних системах, гідротехнічних та гідрометричних споруд, а також водойм і гребель на річках встановлюються смуги відведення з особливим режимом користування.
Розміри та режим використання земельних ділянок смуг відведення визначаються за проектами землеустрою, які розробляються і затверджуються в установленому порядку. Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються органам водного господарства та іншим організаціям для спеціальних потреб і можуть використовуватися ними для створення водоохоронних лісонасаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ, виробничих приміщень. Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються для створення водоохоронних насаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо [56,c.91].
Розміри та режим використання земельних ділянок смут відведення визначаються за проектами землеустрою. Проекти землеустрою розробляються і затверджуються водокористувачами за погодженням зі спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів та водного господарства.
Земельний кодекс не вказує суб'єктів користування смутами відведення. Згідно ст.91 ВК України земельні ділянки в межах цих смуг надаються органам водного господарства та іншим організаціям для спеціальних потреб. Вони мають право користуватися ними для створення водоохоронних насаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо. Водний кодекс України додатково закріплював можливість створення в цих смугах виробничих приміщень. Тому в цій частині Водний кодекс України суперечить Земельному кодексу України [3,c.60].
Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією. Відповідно на цих землях встановлюється особливий правовий режим, який складається із певних обмежень ведення господарської діяльності.
При цьому обмеження поділяться у залежності від видів водних об'єктів. Ця стаття стосується тільки обмежень у відношенні земельних ділянок прибережних захисних смуг вздовж річок, навколо водойм та на островах. Заборонені види господарської діяльності повністю відповідають ст.89 ВК України. По-перше, заборонена діяльність, яка може реально привести до забруднення водних об'єктів (зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки). По-друге, заборонено використання самих земель для сільськогосподарського виробництва, для садівництва та городництва, так як розорювання земель веде до змін рельєфу басейну, зменшення природного рослинного світу, що може позначитися на водності водного об'єкта. В окремих випадках такі дії можуть викликати забруднення вод, так як при проведенні цих робіт власники і землекористувачі застосовують пестициди і добриво [50,c.132].
Окрім того, забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.
Усі особи повинні дотримуватись правового режиму на землях прибережних захисних смуг. Тому об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню за межі прибережних захисних смут.
Правовий режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смут уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом. Окремий вид земель водного фонду становлять землі, зайняті безпосередньо гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами. Також додатково вказується, що для створення сприятливого водного режиму водних об'єктів встановлюються їх водоохоронні зони. Вони фактично забезпечують охорону поверхневих водних об'єктів (природних водойм, водотоків і штучних водойм) і морів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації [53, с.63].
Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється", розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив;
влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки [49,c.107].
Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають установленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах установлюється законом.
У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється: влаштування полігонів побутових та промислових відходів й накопичувачів стічних вод; влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об'ємом понад 1 кубічний метр на добу; влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання та знезаражування рідких відходів; застосування сильнодіючих пестицидів.
Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах встановлюється законом. Для забезпечення експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження та руйнування каналів зрошувальних і осушувальних систем, гідротехнічних й гідрометричних споруд, водойм та гребель на берегах річок виділяються земельні ділянки смуг відведення з особливим режимом використання.
Розміри та режим використання земельних ділянок смуг відведення визначаються за проектами землеустрою, які розробляються та затверджуються в установленому порядку. Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються для створення водоохоронних насаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо [49,c.118].
На судноплавних водних шляхах за межами населених пунктів для проведення робіт, пов'язаних з судноплавством, установлюються берегові смуги. Розміри берегових смуг водних шляхів визначаються за проектами землеустрою, які розробляються та затверджуються в установленому порядку. Порядок встановлення та використання берегових смуг водних шляхів визначається Кабінетом Міністрів України. Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води у меженний період (період річного циклу, протягом якого спостерігається низька водність) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 2,5 метра; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів, якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води [31,c.246].
У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо [33,c.67].
У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється: застосування стійких та сильнодіючих пестицидів; влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод, влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом більше 1 кубічного метра на добу, влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів.
Правовий режим прибережних захисних смуг визначається статтями 88-90 ВК України.
Смуги відведення є складовою водоохоронних зон. Особливий режим користування ними встановлюється для забезпечення потреб експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування магістральних, міжгосподарських та інших каналів на зрошувальних і осушувальних системах, гідротехнічних та гідрометричних споруд, а також водойм і гребель на річках. Розміри смуг відведення та режим користування ними встановлюються за проектом, який розробляється і затверджується водокористувачами за погодженням із державними органами екології і природних ресурсів та державними органами водного господарства [40,c.340].
Берегові смуги водних шляхів встановлюються на судноплавних водних шляхах за межами міських поселень для проведення робіт, пов'язаних із судноплавством. Щодо визначення розміру берегових смуг водних шляхів, режиму господарської діяльності на них встановлено ті самі вимоги, що й до встановлення смуг відведення та користування ними.
Перелік внутрішніх водних шляхів, що належать до категорії судноплавних, затверджено постановою Кабінету Міністрів України а порядок установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 347. Встановлено, що у межах берегових смуг водних шляхів дозволяється: влаштування причалів, установлення пристроїв для навантаження і розвантаження самохідних суден і барж, тимчасових пристроїв для швартування суден і наплавних споруд, а також тимчасове зберігання вантажів та механічної тяги суден: установлення берегових навігаційних знаків; установлення гідрометеорологічних постів; зберігання твердого палива для суден підприємств і організацій водного транспорту, а також тимчасове зберігання суднового обладнання; влаштування тимчасових зимових приміщень і проведення інших робіт у разі випадкової зимівлі чи виходу з експлуатації судна.
Зони санітарної охорони встановлюються з метою забезпечення охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних та оздоровчих потреб. Межі зони санітарної охорони водних об'єктів встановлюються органами місцевого самоврядування на їх території за погодженням з державними органами земельних ресурсів, санітарно-епідеміологічного нагляду, екології і природних ресурсів, водного господарства. У разі розташування зони санітарної охорони на територіях двох і більше областей їх межі встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Подобные документы
Вода як об'єкт охорони, використання та відновлення. Правові форми режимів охорони вод в Україні. Відповідальність за порушення водного законодавства. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні охорони, використання та відновлення водного фонду.
курсовая работа [53,1 K], добавлен 06.08.2008Понятие и состав водного фонда и земель водного фонда. Правовой режим земель водного фонда и право водопользования. Целевое назначение и состав земель водного фонда. Воды, не включаемые в состав водного фонда. общее и специальное водопользование.
реферат [17,2 K], добавлен 22.01.2009Особливості правового режиму земель у межах населених пунктів. Загальна характеристика земель водного фонду. Розмір земельної ділянки, яку можливо безоплатно приватизувати для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
контрольная работа [16,5 K], добавлен 07.03.2011Поняття, склад та загальна характеристика земель лісогосподарського призначення. Поняття і зміст правової охорони земель. Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду.
контрольная работа [20,7 K], добавлен 07.03.2011Ознакомление с историей земельного права Российской Федерации. Исследование правового режима земель лесного фонда. Государственное управление земель водного фонда и земель запаса. Вопросы охраны и защиты лесов в системе экологического законодательства.
реферат [28,8 K], добавлен 21.10.2014Площа земель лісового фонду України. Ліс як об'єкт правової охорони. Відповідальність за порушення лісового законодавства. Право власності та порядок багатоцільового раціонального використання, відтворення і охорони лісів. Ведення лісового господарства.
контрольная работа [36,3 K], добавлен 19.10.2012Завдання державного контролю за використанням та охороною земель. Органи, які здійснюють державний контроль. Система спостереження за станом земельного фонду, своєчасне виявлення його змін, оцінка, відвернення та ліквідація наслідків негативних процесів.
реферат [17,2 K], добавлен 23.01.2009Понятие и значение земель водного фонда, порядок их использования. Создание искусственных земельных участков на землях водного фонда. Гражданско-правовое регулирование владения, пользования, распоряжения и управления землями водного фонда в России.
курсовая работа [46,4 K], добавлен 14.12.2013Основные условия отнесения земель, занятых водными объектами, к землям водного фонда, характеристика их правового режима. Общая правовая характеристика водных объектов. Особенности правового режима водоохранных зон и прибрежных защитных полос.
контрольная работа [47,0 K], добавлен 26.10.2016Осуществление государственного контроля за использованием и охраной вод. Особенности изъятия и перевода земель водного фонда в другую категорию. Методика исчисления размера вреда, причиненного водным объектам вследствие нарушения законодательства.
контрольная работа [33,0 K], добавлен 09.12.2014
