Суспільні відносини у процесі використання та охорони земель водного фонду
Землі водного фонду як самостійна категорія земель України. Правовий режим земель водного фонду: поняття, види, зміст і набуття права власності. Контроль за використанням та охороною земель водного фонду, відповідальність за порушення правового режиму.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.05.2012 |
| Размер файла | 173,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.
Дисциплінарна відповідальність полягає в накладенні на правопорушника дисциплінарних стягнень за незначні порушення водного законодавства адміністрацією за місцем роботи або вищестоящим органом. Види дисциплінарних стягнень передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, організації та установи.
Адміністративна відповідальність у вигляді штрафів може наставати за:
а) порушення правил охорони водних ресурсів - забруднення і засмічення вод, порушення водоохоронного режиму на водозаборах, яке спричиняє їх забруднення, водну ерозію грунтів та інші шкідливі явища; введення в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без споруд і пристроїв, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливому діянню (ст.59 Кодексу України про адміністративні правопорушення);
б) порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення: забруднення і засмічення територіальних і внутрішніх морських вод внаслідок скидів із суден, здійснених без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів або з порушенням встановлених правил; проведення навантажувальних та розвантажувальних робіт, що можуть призвести до забруднення територіальних і внутрішніх морських вод, без дозволу органів державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, якщо одержання такого дозволу передбачено законодавством України; неповідомлення адміністрації найближчого порту України про проведене внаслідок крайньої необхідності без належного на те дозволу скидання у море шкідливих речовин з судна або іншого плавучого засобу, повітряного судна, платформи чи іншої штучно спорудженої у морі конструкції, а у випадках скидання з метою поховання - і органу, який видає дозволи на таке скидання, одразу після здійснення або в ході здійснення такого скидання (ст.59 КпАП);
в) порушення правил водокористування - забір води з порушенням планів водокористування, самовільне проведення гідротехнічних робіт, безгосподарне використання води (добутої або підведеної з водних об'єктів), порушення правил ведення первинного обігу кількості вод, що забираються з водних об'єктів і скидаються до них, та визначення якості вод, що скидаються (ст.60 КпАП);
г) пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації (ст.61 КпАП);
д) невиконання обов'язків по реєстрації в суднових документах операцій зі шкідливими речовинами і сумішами - невиконання капітаном або іншими особами командного складу судна чи іншого плавучого засобу передбачених чинним законодавством обов'язків по реєстрації в суднових документах операцій з речовинами, шкідливими для здоров'я людей або для живих ресурсів моря, чи сумішами, які містять такі речовини понад установлені норми, внесення зазначеними особами до суднових документів неправильних записів про ці операції або незаконне відмовлення пред'явити такі документи відповідним службовим особам (ст.62 КпАП).
Адміністративні штрафи за зазначені правопорушення накладаються згідно зі ст.239 КпАП органами по регулюванню використання і охорони вод системи Державного комітету водного господарства України, органами системи Комітету України з питань геології та використання надр.
Громадяни і службові особи, винні в порушеннях водного законодавства, несуть адміністративну відповідальність, якщо ці порушення не тягнуть за собою кримінальної відповідальності за чинним законодавством [28,c.15].
Цивільно-правова відповідальність полягає у відшкодуванні збитків, заподіяних порушенням водного законодавства. Цей вид відповідальності настає на підставі норм цивільного права, зокрема статей 203, 440, 441 і 453 Цивільного кодексу України.
Згідно Цивільного кодексу збитки водокористувачів складають їх витрати на відновлення попереднього стану водного об'єкта, вартості знищеного або пошкодженого майна, не одержаних доходів, які вони могли одержати, якби не було порушень водного законодавства [5,c.322].
Відшкодування збитків передбачає і водне законодавство. У ст.111 Водного кодексу України записано: " Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України" [17,c.85].
Відшкодування збитків регулюється також постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України" від 3 липня 1995 р.
Розмір відшкодування збитків обчислюється посадовими особами Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки.
У разі відмови від добровільного відшкодування збитків стягнення їх сум проводиться у судовому порядку за позовами органів згаданого міністерства.
Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення водного законодавства, не звільняє винних від плати за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації заподіяних шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до інших видів юридичної відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства [19,c.78].
Посадові особи та інші працівники, з вини яких підприємства, організації і установи зробили витрати, пов'язані з відшкодуванням збитків, несуть матеріальну відповідальність у встановленому порядку. Тобто вступає в дію право зворотної вимоги, право регресу до винної особи.
Обов'язок відшкодувати збитки, завдані у зв'язку з порушенням водного законодавства, може серйозно вплинути на підприємства, установи, організації та громадян, щодо упорядкування їхньої діяльності з метою забезпечення раціонального використання і охорони вод.
У випадку самовільного захоплення водних об'єктів останні повертаються за їх належністю без відшкодування витрат, зроблених за час незаконного користування.
Небажані майнові наслідки для правопорушників має недійсність угоди щодо водних об'єктів. Недійсною визнається угода, яка не відповідає вимогам закону.
За умови недійсної угоди кожна зі сторін зобов'язана повернути іншій стороні все одержане за угодою в натурі, а за неможливості це зробити - відшкодувати його вартість, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Якщо угода складена з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності умислу в обох сторін - у разі виконання угоди обома сторонами - у доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з іншої сторони стягується в доход держави усе одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. За наявності умислу лише в однієї зі сторін усе одержане нею за угодою повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави [26,c.18].
Заслуговує на увагу цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, яка передбачена ст.450 Цивільного кодексу України. В сучасних умовах використання водних ресурсів відбувається здебільшого за допомогою гідротехнічних споруд і механізмів, які належить віднести до джерел підвищеної небезпеки. А тому дії ст.450 Цивільного кодексу доцільно поширити на водні ресурси. Це значно посилить їх охорону, тому що завдані збитки будуть відшкодовуватися незалежно від наявності вини конкретних суб'єктів.
Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства настає на підставі статей Кримінального кодексу України.
Кримінальний кодекс передбачає відповідальність за забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля, - карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк [61,c.242].
Якщо ті самі діяння спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
1Забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони України матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей, або відходами внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання моря, а також незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів - караються штрафом від трьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого [61,c.243].
2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
3. Неповідомлення спеціально відповідальними за те особами морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться у морі, адміністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому органу або особі, а у разі скидання з метою поховання - і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря, - карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або обмеженням волі на строк до трьох років.
Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства може наставати і на підставі статей Кримінального кодексу України, які передбачають відповідальність за службові злочини.
Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні охорони, використання та відновлення водного фонду
Органи внутрішніх справ зобов'язані охороняти води від забруднення, засмічення, інших згубних впливів на стан вод. У цій роботі беруть участь територіальні органи внутрішніх справ та інші підрозділи. Поширеною формою охорони вод працівниками органів внутрішніх справ є надання всебічної допомоги водогосподарським органам, що регулюють використання і охорону вод.
Представники цих двох органів проводять спільні рейди і перевірки з метою забезпечення виконання підприємствами, організаціями, установами і громадянами вимог законодавства щодо охорони вод. Ці водоохоронні заходи мають здебільшого профілактичну спрямованість, мета яких не допустити забруднення і засмічення вод, або завчасно виявити такі правопорушення для вжиття відповідних заходів [58,c.2].
3.3 Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні охорони, використання та відновлення водного фонду
Органи внутрішніх справ зобов'язані охороняти води від забруднення, засмічення, інших згубних впливів на стан вод. У цій роботі беруть участь територіальні органи внутрішніх справ та інші підрозділи. Поширеною формою охорони вод працівниками органів внутрішніх справ є надання всебічної допомоги водогосподарським органам, що регулюють використання і охорону вод [52,c.154].
Представники цих двох органів проводять спільні рейди і перевірки з метою забезпечення виконання підприємствами, організаціями, установами і громадянами вимог законодавства щодо охорони вод. Ці водоохоронні заходи мають здебільшого профілактичну спрямованість, мета яких не допустити забруднення і засмічення вод, або завчасно виявити такі правопорушення для вжиття відповідних заходів.
Водоохоронні дії органів внутрішніх справ нерідко пов'язані з додержанням водокористувачами і всіма громадянами водоохоронних норм, перш за все заборонного характеру. До таких слід віднести, наприклад, правові норми, які забороняють: в'їзд і стоянку автомобілів, мотоциклів, моторолерів, їх миття і ремонт безпосередньо біля води; засмічення берегів і поверхні вод тощо. Працівники органів внутрішніх справ покликані забезпечити додержання зазначених правил.
Вагомим внеском органів внутрішніх справ в охорону вод є забезпечення дотримання встановлених законодавством заборон щодо водних об'єктів. Існуючі правові норми забороняють руйнування русел річок, струмків та водотоків, знешкодження зелених насаджень і трав'яного покриву на берегах водних об'єктів, самовільне проведення гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин) тощо. Дотримання цих заборон на практиці контролюється і забезпечується співробітниками різних природоохоронних і правоохоронних органів, у тому числі органів внутрішніх справ.
Важливі функції щодо охорони вод покладені на працівників автомобільних інспекцій, які покликані забезпечувати охорону річок та інших водойм від забруднення мастилами, бензином, нафтою та іншими речовинами, що скидаються автобазами і підприємствами по ремонту автомобілів.
Водоохоронні дії органів внутрішніх справ є складовою частиною їх діяльності щодо охорони, і зміцнення громадського порядку в місцях відпочинку і водного туризму громадян. Це підвищує увагу до водоохоронних заходів з боку їх працівників. Вимогливість до водоохоронних дій органів внутрішніх справ підвищує і те, що від них значною мірою залежить санітарно-епідемічне благополуччя населення, бо забруднення вод нерідко стає причиною епідемій [50,c.95].
Об'єктом контролю з боку працівників органів внутрішніх справ є правила користування індивідуальними плавучими моторними засобами. За його здійснення значна увага приділяється питанням охорони вод від забруднення і засмічення.
Водні об'єкти, що мають особливе значення, охороняються міліцією охорони. До таких об'єктів відносяться водосховища, що використовуються для забезпечення населення питною водою. Підрозділам міліції охорони під безпосередню охорону передаються як самі водосховища, так і гідротехнічні споруди, що їх обслуговують. Охорона цих об'єктів здійснюється на підставі договорів, що складаються з відповідними організаціями.
Відомо, що для забезпечення необхідного санітарного режиму водосховищ створюються спеціальні зони їх санітарної охорони. У цих зонах працівники міліції охорони контролюють виконання встановлених обмежень. За виявлення порушень санітарного режиму складаються протоколи, які подаються до відповідних басейнових інспекцій для притягнення до адміністративної відповідальності винних осіб.
У разі необхідності працівники міліції охорони порушують кримінальні справи на підставі Кримінального кодексу України, і проводять невідкладні слідчі дії з наступною передачею таких справ за підслідністю [61,c.242].
Водне законодавство окремо наголошує на необхідності охорони вод, призначених для протипожежних потреб. Згідно Водного кодексу України використовувати воду з водних об'єктів спеціально призначених для протипожежних потреб у будь-яких інших цілях забороняється. Нагляд за дотриманням порядку користування водними об'єктами для протипожежних потреб здійснюють місцеві Ради народних депутатів та органи протипожежної безпеки. Органи внутрішніх справ забезпечують правовий захист честі, гідності, здоров'я та життя осіб, які здійснюють охорону вод.
Працівники органів внутрішніх справ допомагають місцевим органам державної влади і управлінням виконувати обов'язки, передбачені для них водним законодавством у галузі використання і охорони вод [2,c.69].
До відання обласних, районних, міських, сільських і селищних Рад народних депутатів та їх виконавчих органів віднесено широке коло питань, що тісно пов'язані з охороною вод:
а) розробка, затвердження та реалізація місцевих програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
б) встановлення правил користування маломірними судами на водних об'єктах;
в) організація роботи, пов'язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією;
г) організація інформування населення щодо стану водних об'єктів, його змін та проведення водоохоронних заходів;
д) здійснення контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.
Ефективна і постійна допомога органам державної влади і управління в їх діяльності щодо охорони вод - суттєвий вклад органів внутрішніх справ у вирішення цієї важливої проблеми.
Про участь органів внутрішніх справ у забезпеченні охорони вод свідчать також покладені на них обов'язки захисту прав громадян, підприємств, установ і організацій. Таким чином, вони захищають їх права як водокористувачів. Виконуючи цей обов'язок, органи внутрішніх справ мають можливість істотно вплинути на стан використання і охорони вод.
Крім того, громадяни та їх об'єднання згідно з водним законодавством залучаються до здійснення заходів щодо використання і охорони вод. Вони, наприклад, беруть участь у розгляді місцевими Радами народних депутатів та іншими державними органами питань, пов'язаних з використанням і охороною вод, та відтворенням водних ресурсів; за погодженням з місцевими Радами народних депутатів та іншими державними органами за власні кошти виконують роботи з використання і охорони вод; беруть участь у проведенні перевірок виконання водокористувачами водоохоронних правил і заходів та вносять пропозиції з цих питань; проводять громадську екологічну експертизу і обнародують її результати; подають до суду позови щодо відшкодування збитків, заподіяних державі та громадянам внаслідок забруднення, засмічення та вичерпання вод [20,c. 201].
Вклад органів внутрішніх справ в охорону вод полягає в тому, що їх працівники надають громадянам та їх об'єднанням всебічну правову допомогу за умови вживання зазначених заходів.
Охорона вод досягається шляхом контролю, який здійснюють органи внутрішніх справ за додержанням обмежень прав водокористувачів. Водне законодавство, надаючи водокористувачам широкі права, передбачає в ряді випадків і їх обмеження. Зокрема, права водокористувачів можуть бути обмежені у разі загрози виникнення епідемій та епізоотій, під час аварій та за умов, що можуть призвести чи призвели до забруднення вод. Звичайно, працівники органів внутрішніх справ не можуть бути байдужими щодо додержання водокористувачами передбачених законодавством обмежень.
Органи внутрішніх справ та їх працівники здійснюють охорону вод не тільки в зв'язку з виконанням службових обов'язків, але й як водокористувачі. Вони використовують воду для різних потреб: промислових, сільськогосподарських, побутових, культурно-оздоровчих тощо. Від того, як вони здійснюють права та обов'язки водокористувачів, чимало залежить загальний стан охорони вод в Україні. По-перше, органи внутрішніх справ, їх підприємства і господарські організації, всі працівники системи Міністерства внутрішніх справ займають вагоме місце серед водокористувачів. По-друге, вони подають приклад дбайливого використання і охорони вод іншим водокористувачам, тому що є однією із впливових структур в системі державних органів. А прикладу належить важлива роль в досягненні поставленої мети. Це ніколи не треба забувати працівникам органів внутрішніх справ, особливо якщо йдеться щодо охорони вод - одного з найважливіших об'єктів природи.
Висновок
Правовий режим земель водного фонду слід розглядати в комплексі з правовим режимом водних відносин, які разом можна назвати водно-земельними відносинами, що виступають єдиним комплексним об'єктом правового регулювання. Виходячи з цих позицій, ці відносини регулюються Земельним кодексом України (далі - Кодекс), Водним кодексом України, переважна більшість норм якого стосується водних відносин, а також Законом України "Про охорону навколишнього середовища", оскільки земля і води одночасно є об'єктами природокористування і виступають предметом екологічних відносин. Особливості правового режиму земель водного фонду полягають в тому, що за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування землі водного фонду, що належать до державної чи комунальної власності, надаються у постійне користування державним водогосподарським організаціям для цілей, передбачених пунктом третім статті 59 Кодексу.
Так, у статті 59 Кодексу не передбачено право органів місцевого самоврядування надавати земельні ділянки водного фонду у постійне користування водогосподарським організаціям, заснованим на комунальній власності. Не визначено також компетенцію органів місцевого самоврядування щодо надання комунальним водогосподарським організаціям у постійне користування земельних ділянок водного фонду.
Громадяни і юридичні особи можуть одержувати із земель водного фонду державної і комунальної власності на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг відведення і берегових смуг водних шляхів лише для цілей, передбачених пунктом четвертим статті 59 Кодексу.
Створення прибережних захисних смуг уздовж морів з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності здійснюються в межах природоохоронних зон, встановлення яких передбачається пунктом другим статті 58 Кодексу.
Прибережні захисні смуги мають природоохоронне значення, їх встановлення передбачає обмеження певних видів господарської діяльності. Відповідно до частини другої статті 62 Кодексу режим господарської діяльності у прибережних смугах уздовж морів має встановлюватись спеціальним Законом, яким законодавчо врегулюється зазначене питання.
Разом з тим на сьогодні відповідно до статей 87-90 Водного Кодексу України діють обмеження щодо використання земельних ділянок у прибережних захисних смугах.
Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється виконавчими місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. І саме виконавчі комітети місцевих Рад мають доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях.
Питання щодо визначення територій, вибору, вилучення (викупу) і надання земель для містобудівних потреб, у тому числі для житлової і громадської забудови, будівництва виробничих та інших об'єктів формування містобудівних ансамблів і ландшафтних комплексів, зон відпочинку та оздоровлення населення, вирішується відповідно до Закону України "Про основи містобудування". Ці вимоги стосуються і використання для містобудівних потреб земельних ділянок прибережних захисних смуг.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи України, а також юридичні та фізичні особи іноземних держав, які є суб'єктами містобудування, при розгляді питань, що стосуються обмежень використання земельних ділянок прибережних захисних смуг, повинні керуватися земельним законодавством. Це обумовлено статтею 20 Закону "Про основи містобудування", у якій передбачено, що регулювання земельних відносин у містобудуванні здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Види діяльності, які можуть здійснюватися на земельних ділянках морських прибережних захисних смуг, визначені Водним кодексом України, зокрема у статті 90 зазначено, що прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів належить до зони санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.
Деякі особливості господарської діяльності на землях, що належать до морських прибережних смуг, передбачені в спеціальних законах України.
Так, особливості і режим господарської діяльності на цих землях визначені Кодексом торговельного мореплавства України. Вони обумовлені специфікою використання водного простору для торговельного мореплавства. Обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг обумовлені тим, що відведені порту землі є територією морського порту.
Важливим інструментом реалізації державної політики щодо забезпечення сталого розвитку населених пунктів є також Концепція сталого розвитку населених пунктів, яка схвалена Постановою Верховної Ради України від 24 грудня 1999 року №1359-ХІУ.
Відповідно до пункту 3 зазначеної Постанови Верховної Ради України рекомендується Кабінету Міністрів України, центральним і місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування керуватися Концепцією сталого розвитку населених пунктів при здійсненні практичної діяльності щодо планування та забудови територій, вирішенні інших питань розвитку населених пунктів України.
Список використаних джерел
1. Конституція України 1996 р. // (Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - 141Ст).
2. Водний кодекс України // (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, N 24, ст.189).
3. Земельний кодекс України в редакції від 13 березня 1992 р. // (Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 25. - Ст.354).
4. Кодекс України про надра // (Відомості Верховної Ради (ВВР) 1994, N 36, ст.340).
5. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003 р. - № 40-44. - Ст.356;
6. Закон України “Про використання земель оборони” від 27 листопада 2003 року № 1345-IV // Офіційний вісник України. - 2003. - № 52. - С.86.
7. Закон України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 19 червня 2003 року № 963-IV // ВВР України. - 2003. - № 39. - С.350.
8. Закон України “Про землеустрій" від 22 травня 2003 року № 858-IV // Офіційний вісник України. - 2003. - № 25. - С.122.
9. Закон України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” № 2114-XII від 14 лютого 1992 року // ВВР України. - 1992. - № 20. - Ст.272.
10. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР // ВВР України. - 1997. - № 24. - Ст.170.
11. Закон України “Про оренду землі" в редакції від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV // Офіційний вісник України. - 2003. - № 44. - С.107.
12. Закон України “Про охорону земель” від 19 червня 2003 р. № 962-IV // Офіційний вісник України. - 2003. - № 29. - С.9.
13. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року (Із змінами та доповненнями) // ВВР. - 1991. - № 41. - Ст.546.
14. Закон України “Про планування і забудову територій" від 20 квітня 2000 року № 1699-III // Офіційний вісник України. - 2000. - № 20. - С.8.
15. Закон України “Про розмежування земель державної та комунальної власності" від 5 лютого 2004 року № 1457-IV // Офіційний вісник України. - 2004. - № 28. - С.13.
16. Закон України „Про плату за землю" в редакції від 19 вересня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996 р. - № 45. - Ст.238.
17. Закон України "Про державну експертизу землевпорядної документації" від 17 червня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. - 2004 р. - № 38. - Ст.471.
18. Закон України "Про екологічну експертизу" від 9 лютого 1995 року // Відомості Верховної Ради України. - 1995 р. - № 8. - Ст.54.
19. Указ Президента України від 14 серпня 2000 р. № 970/2000 “Про Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах” // Офіційний вісник України. - 2000. - № 33. - С.46.
20. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення" від 25 серпня 2004 року № 1094 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 34. - С.52.
21. Постанова Кабінету Міністрів України “Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру” від 17 липня 2003 р. № 1088 // Офіційний вісник України. - 2003. - № 30. - Ст.1532.
22. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. № 502 “Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб” // Офіційний вісник України. - 2002. - № 15. - С.87.
23. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 200 “Про затвердження типових положень про територіальні органи земельних ресурсів” // Офіційний вісник України. - 2003. - № 9. - С.78.
24. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах “Про дотримання вимог чинного законодавства при виконанні робіт з питань землеустрою" від 9 лютого 1998 року № 12 // http://www.myland.org.ua
25. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах “Про запровадження Тимчасового порядку ведення Державного реєстру земель” від 2 липня 2003 року №174 // http://www.nau. kiev.ua
26. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах “Про затвердження Інструкції з оформлення органами Державного комітету України по земельних ресурсах матеріалів про адміністративні правопорушення”від 18 травня 2004 № 147 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 23. - С.161.
27. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах “Про затвердження Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель” від 12грудня 2003 № 312 // Офіційний вісник України. - 2003. - № 52. - С.822.
28. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" // Вісник Верховного суду України. - 2004. - № 6. - С.22.
29. Аксененок Г.А. Земельные правоотношения в СССР. - М., 1958. - 424 с.
30. Александров Н.Г. Законность и правоотношения в советском обществе. - М.: Юрид. лит., 1955. - 176 с.
31. Андрейцев В. i. Екологiчне право: Курс лекцiй: Навч. посiбник для юрид. фак. вузiв. - К.: Вентурi, 1996. - 169с.
32. Андрейцев В.І. Екологічне і земельне право України: Практикум для студ. юрид. вузів і ф-тів. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 271 с.
33. Андрейцев В.І. Правовий режим використання, відновлення та охорони земель // Екологічне право: Особлива частина; Кол. авт.; За ред. акад. АПрН В.І. Андрейцева. - К.: Істина, 2001. - С. 194-316.
34. Андрейцев В.І. Земельно-правові норми і земельно-правові відносини // Земельне право: Підручник; За ред.В.І. Семчика і П.Ф. Кулинича. - К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. - С.86-113.
35. Андрейцев В.І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: Навч. - практ. посібник. - К.: Істина, 1999. - 320 с.
36. Беженар Г.М., Бердніков Є.С., Бондар Л.О., Гавріш Н.С., Гуревський В.К. Земельне право України: Підручник / Одеська національна юридична академія / За ред.О. О. Погрібного, І.І. Каракаш. - К.: Істина, 2003. - 446 с.
37. Боголюбов С.А., Гаджиев Г.А., Галиновская Е.А., Ємельянова В.Г., Жариков Ю.Г. Земельное право: Учебник для вузов / Институт законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве РФ. - М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998. - 400 с.
38. Быстров Г.Е. Правовые проблемы земельной и аграрной реформ в зарубежных странах: теория, практика, итоги, перспективы. - Минск: БГЭУ, 2001. - 212 с.
39. Водне господарство в Україні / А.В. Яцик (ред. ), В.М. Хорєв (ред. ). - К., 2000. - 456с
40. Вівчаренко О.А. Право власності на землю в Україні (актуальні проблеми). - Івано-Франківськ, 1998. - 179 с.
41. Володин М.О. Землеустрій і землевпорядкування - як базис і функціональна надбудова // Землевпорядний вісник. - 2001. - № 2. - С.13-16.
42. ГаненкоР. Проблемные вопросы земельных отношений // “Юридическая практика”. - № 31 (345). - 2 августа 2004 г. // http://www.myland.org.ua
43. Гетьман А.П. Правове регулювання управління у галузі використання та охорони земель // Земельне право України; За ред. М.В. Шульги. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - С.380.
44. Гетьман А.П. Вступ до теорії еколого-процесуального права України. - Харків: Основа, 1998. - 205 с.
45. Гетьман А.П. Механізм реалізації прав на землю // Земельне право України; За ред. М.В. Шульги. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - С.155-368 с.
46. Гетьман А.П. Процессуальные нормы и отношения в экологическом праве. - Харьков, 1994. - 134 с.
47. Голишев М.М. Розгляд земельних спорів органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів: проблеми і перспективи / Землевпорядний вісник. - № 1. - 2003. - С.80-82.
48. Давыдов С.П., Селезнева Н.Н. Экономика водного транспорта. / С.П. Давыдов, Н.Н. Селезнева. - М., 1991. - 276, с.
49. Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. Е 40 навч. закладів / В.К. Попов, А.П. Гетьман, С.В. Размєтасв та ін.; За ред.В.К. Попова та А.П. Гетьмана. - Харків: Право, 2001. - 480 c.
50. Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів / В.К. Попов, А.П. Гетьман, С.В. Размєтаєв та ін.; За ред.В.К. Попова та А.П. Гетьмана. - Харків: Право, 2001. - 479 с.
51. Ерофеев Б.В. Земельное право: Учебник / Отв. ред. Г.В. Чубуков. - М.: Новый юрист, 1998. - 541 с.
52. Жариков Ю.Г. Закон на страже землепользования: предупреждение земел. правонарушений. - М.: Юрид. лит., 1985. - 144 с.
53. Жариков Ю.Г. Право сельскохозяйственного землепользования. - М., 1969. - 286 с.
54. Завгородня, В.М., Проблеми формування юридичної конструкції права власності на води в Україні [Текст] / В.М. Завгородня // Правовий вісник Української академії банківської справи. - 2008. - № 1. - С.69-73.
55. Заєць О.І. Правові аспекти земельної реформи в Україні: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. - К., 1999. - 20 с.
56. Земельне право України: Підручник / М.В. Шульга (кер. авт. кол.), Г.В. Анісімова, Н.О. Багай, А.П. Гетьман та ін.; За ред. М.В. Шульги. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 368 с.
57. Комарницький В.М., Шевченко В.І., Єлькін С.В. Екологічне право: Навчальний посібник. - 3-є вид. Центр навчальної літератури, К.: 2006. - 224 с.
58. Котелевець А.В. Актуальні питання правозастосовчої діяльності у галузі екології: Автореф. дис. … канд. юрид. гнаук. - Харкыв, 2000. - 15 с.
59. Кулинич П.Ф. Правовий режим земель водного фонду // Земельне право України: теорія і практика. - 2008. - №5-6. - Ст 131.
60. Кулинич П.Ф. Право землекористування. Оренда землі // Земельне право: Підручник; За ред.В.І. Семчика і П.Ф. Кулинича. - К.: Вид. Дім “Ін Юре”, 2001. - С.148-169.
61. Кримінальний кодекс України. - Офіц. вид. - К., 2001. - 144с.
62. Підручники та моногафії Носік В.В. Земля як об'єкт права власності // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Юридичні науки. - Вип.38. - 2000. - С.33-40.
63. Основи екології: Підручник / Г.О. Білявський, Р. С Фурдуй, І.Ю. Костіков. - 2-ге вид. - К.: Либідь, 2005. - 408 с.
64. Пащенко О.М. Земельні правовідносини /Земельне право України; За ред. М.В. Шульги. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 368 с.
65. Пейчев К. Правове регулювання державної реєстрації прав на земельні ділянки // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 8. - С.58-59.
66. Погрібний О.О. Земельно-процесуальне забезпечення реалізації права на землю // Земельне право: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів; За ред.В.І. Семчика і П.Ф. Кулинича. - К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. - С.175-176.
67. Теорія держави і права: Навч. посібник / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 368 с.
68. Титова Н.І. Землі сільськогосподарського призначення - особливий об'єкт правової регламентації // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 1999. - Вип.34. - С.135-140.
69. Хом'яченко С.І. Правове забезпечення контролю за використанням та охороною земель в Україні: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.06/НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. - К., 2004. - 19 с.
70. Цивільний Кодекс України: Офіційний текст / Міністерство юстиції України. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 464с.
71. Шульга М.В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях. - Харьков, 1998. - 224 с.
72. Янчук В.В. Правовая охрана земель / В.В. Янчук. - К.: Урожай, 1987. - 80 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Вода як об'єкт охорони, використання та відновлення. Правові форми режимів охорони вод в Україні. Відповідальність за порушення водного законодавства. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні охорони, використання та відновлення водного фонду.
курсовая работа [53,1 K], добавлен 06.08.2008Понятие и состав водного фонда и земель водного фонда. Правовой режим земель водного фонда и право водопользования. Целевое назначение и состав земель водного фонда. Воды, не включаемые в состав водного фонда. общее и специальное водопользование.
реферат [17,2 K], добавлен 22.01.2009Особливості правового режиму земель у межах населених пунктів. Загальна характеристика земель водного фонду. Розмір земельної ділянки, яку можливо безоплатно приватизувати для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
контрольная работа [16,5 K], добавлен 07.03.2011Поняття, склад та загальна характеристика земель лісогосподарського призначення. Поняття і зміст правової охорони земель. Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду.
контрольная работа [20,7 K], добавлен 07.03.2011Ознакомление с историей земельного права Российской Федерации. Исследование правового режима земель лесного фонда. Государственное управление земель водного фонда и земель запаса. Вопросы охраны и защиты лесов в системе экологического законодательства.
реферат [28,8 K], добавлен 21.10.2014Площа земель лісового фонду України. Ліс як об'єкт правової охорони. Відповідальність за порушення лісового законодавства. Право власності та порядок багатоцільового раціонального використання, відтворення і охорони лісів. Ведення лісового господарства.
контрольная работа [36,3 K], добавлен 19.10.2012Завдання державного контролю за використанням та охороною земель. Органи, які здійснюють державний контроль. Система спостереження за станом земельного фонду, своєчасне виявлення його змін, оцінка, відвернення та ліквідація наслідків негативних процесів.
реферат [17,2 K], добавлен 23.01.2009Понятие и значение земель водного фонда, порядок их использования. Создание искусственных земельных участков на землях водного фонда. Гражданско-правовое регулирование владения, пользования, распоряжения и управления землями водного фонда в России.
курсовая работа [46,4 K], добавлен 14.12.2013Основные условия отнесения земель, занятых водными объектами, к землям водного фонда, характеристика их правового режима. Общая правовая характеристика водных объектов. Особенности правового режима водоохранных зон и прибрежных защитных полос.
контрольная работа [47,0 K], добавлен 26.10.2016Осуществление государственного контроля за использованием и охраной вод. Особенности изъятия и перевода земель водного фонда в другую категорию. Методика исчисления размера вреда, причиненного водным объектам вследствие нарушения законодательства.
контрольная работа [33,0 K], добавлен 09.12.2014
