Сутність адміністративного судочинства та його співвідношення з адміністративним процесом

зв'язок з європейською адміністративно-процесуальною наукою (зокрема на прикладі Німеччини), де є чіткий розподіл адміністративних процедур (діяльність органів публічної адміністрації, як правило, позитивного характеру) та адміністративного процесу (як порядку здійснення адміністративного судочинства). Це стосується як різного законодавства (закони «Про адміністративні процедури» та «Про адміністративний процес»), так і різного соціального призначення [10, с. 65].

Адміністративний процес має три складові:

1) адміністративно-судовий процес, у межах якого здійснюється розгляд публічно-правових спорів в адміністративних судах;

2) адміністративно-управлінський процес, у межах якого здійснюється виконавчо-розпорядча діяльність органів публічної адміністрації;

3) адміністративно-юрисдикційний процес, у межах якого здійснюється розгляд справ про адміністративні правопорушення та застосування заходів адміністративного примусу.

Розуміння сутності адміністративного процесу багато в чому залежить від конструктивних компромісних пропозицій дослідників. Необхідно, щоб у якості першооснови була людина, необхідність забезпечення її прав, свобод та законних інтересів у межах цього виду юридичного процесу. Крім того, наука повинна йти попереду практики, правотворчості, правозастосовної діяльності. Доцільно застосовувати принцип «випереджаючої регламентації», за якого норми права регулюють суспільні відносини, спрямовуючи їх, таким чином, у вигідному для всього суспільства напрямі. Водночас наука адміністративного процесу має враховувати надбання практичної юридичної адміністративної діяльності, оскільки без такого фактору пропозиції науковців можуть стати нежиттєздатними.

3.2 Співвідношення категорій «адміністративне судочинство» і «адміністративний процес»

Розвиток України, як правової держави, передбачає також якісно новий рівень судового захисту прав, свобод, інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також їх посадових і службових осіб. Важливе місце у цій діяльності належить системі адміністративних судів України, розбудова та діяльність якої здійснюється відповідно до вимог Конституції України [18], Кодексу адміністративного судочинства України [14], Закону України «Про судоустрій і статус суддів України» [9].

Адміністративне судочинство є новою галуззю процесуального права, спрямованою на реалізацію норм матеріального права. Нормативне визначення адміністративного судочинства надається в КАСУ [14, ст. 4], відповідно до якого воно визначається як діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому кодифікованим законом. Наявність кодифікованого закону - Кодексу адміністративного судочинства України, - прийнятого 6 липня 2005 р., а також усталена з 2005 р. судова практика підтверджують самостійність адміністративного судочинства як окремої галузі права [7, т.1, с. 40].

Незважаючи на те, що терміни «адміністративне судочинство» і «адміністративний процес» можна вживати як тотожні, у КАСУ вони розмежовані. Адміністративне судочинство - це «діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом» [КАСУ, п. 4 ч. 1 ст. 3]. Адміністративний процес - це «правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства» [КАСУ, п. 4 ч. 1 ст. 3]. Термін «адміністративний процес» найчастіше вживається в КАСУ у контексті «учасники адміністративного процесу».

У науці радянського і пострадянського періоду категорію «адміністративний процес» розглядають переважно у широкому значенні. До адміністративного процесу у широкому розумінні включали різноманітну діяльність органів влади щодо розгляду і вирішення конкретних справ, які виникають у сфері управління. У вітчизняній юриспруденції, яка перебувала під домінуючим впливом російської науки права, історично загальний термін «процес» застосовували для означення судового порядку вирішення справ. Зокрема, адміністративний процес визначали як «вирішення спорів щодо законності розпоряджень органів управління та самоврядування, що починалося особливим адміністративним позовом та здійснювали його особливі установи - суди адміністративні». У радянській адміністративно-правовій науці через відсутність права на судове оскарження рішень органів державного управління було сформовано оригінальне розуміння адміністративного процесу як порядку діяльності (або процесуальних правил діяльності) власне органів державного управління. У західних країнах і у теорії, і у законодавстві не існує розуміння широкої категорії «адміністративний процес». Отож, виходячи не лише з предмета регулювання КАС, а й з урахуванням вказаних міркувань, термін «адміністративний процес» у Кодексі вжито у вузькому розумінні як одна із категорій правосуддя в адміністративних справах [8, с. 31-32].

Останнім часом на адміністративне судочинство поширюється так зване широке розуміння адміністративного процесу, наприклад, праці А.Т. Комзюка, В.М. Бевзенка, Р.С. та ін. [9]. Хоча це твердження є полемічним і окремі вчені-адміністративісти, які поділяють широке розуміння адміністративного процесу, пропонують виділяти окремо судовий адміністративний процес (наприклад, С.В. Ківалов) [10, с. 79].

М.М. Тищенко пропонує для визначення адміністративного судочинства використовувати термін «адміністративно-судовий процес». Він зазначає, що поняття адміністративного процесу в адміністративно-правовій науці прийнято розглядати в широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні адміністративний процес - це встановлений законом порядок розгляду і вирішення індивідуально-конкретних (адміністративних) справ, що виникають у сфері державного управління, спеціально уповноваженими на те органами (посадовими особами) та, у відповідних випадках, загальними (звичайними) судами. Однак навіть у широке розуміння сьогодні «не вписується» процес розгляду справ у спеціалізованих - адміністративних судах, тобто адміністративне судочинство, хоча для позначення саме цього явища первісно і використовувався термін «адміністративний процес». Таке класичне його розуміння в юридичній літературі радянського періоду втратило реальне пізнавальне значення і було підмінене широким і вузьким тлумаченням цього поняття. З огляду на це для визначення адміністративного судочинства можна використовувати термін «адміністративно-судовий процес». У вузькому розумінні адміністративний процес розглядається як порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення і застосування до правопорушників адміністративних стягнень. Адміністративний процес виступає специфічним видом юридичного процесу і завдяки врегулюванню адміністративно-процесуальними нормами має притаманні йому цілі (мету), структуру і суб'єктів. Отже, адміністративний процес являє собою врегульовану адміністративно-процесуальними нормами діяльність органів виконавчої влади, їх посадових осіб, інших уповноважених суб'єктів, спрямовану на реалізацію матеріальних норм адміністративного, а також інших галузей права при здійсненні проваджень щодо розгляду і вирішення індивідуально- конкретних справ. З'ясуванню сутнісних рис адміністративного процесу великою мірою сприяє аналіз його принципів [11, с. 491-493].

Деякі вчені вважають, що адміністративне судочинство і адміністративний процес у спеціально-юридичному значенні - самостійні явища, тобто, виходячи із тлумачення положень п. 5 ст. З цього Кодексу виходить, що поняття адміністративного процесу тісно пов'язане з поняттям адміністративне судочинство (правосуддям), але не зводиться до останнього. Правосуддя (адміністративне судочинство) полягає у визначенні виду і обсягу суб'єктивних прав і юридичних обов'язків персонально певних осіб, у розгляді і вирішенні конкретної адміністративної справи адміністративним судом шляхом винесення рішення, яке має законну силу (внаслідок набуття такого рішення законної сили). Адміністративне судочинство (правосуддя) характеризується і тим, що воно повинно бути побудоване на засадах, які забезпечують можливість реалізації заінтересованою особою права на судовий захист прав, свобод і інтересів від суб'єктів владних повноважень, тобто можливість бути захисником своїх прав у суді, брати участь у вирішенні своєї справи. Саме ця обставина і визначає необхідність встановлення специфічної форми (процесу) здійснення адміністративного судочинства (правосуддя), яка передбачає суворо встановлений порядок розгляду і вирішення адміністративної справи. Порядок розгляду і вирішення адміністративних справ є формою здійснення правосуддя (адміністративного судочинства з розгляду і вирішення справ) в адміністративних справах і становить таке поняття і діяльність як адміністративний процес. Якщо правосуддя (адміністративне судочинство) - це судова діяльність з реалізації судової влади шляхом розгляду і вирішення публічно-правових спорів, то адміністративний процес - це форма реалізації правосуддя (адміністративного судочинства), яка забезпечує і гарантії здійснення правосуддя в зазначеній сфері діяльності, і гарантії права осіб на судовий захист. Такий зв'язок адміністративного судочинства (правосуддя) і адміністративного процесу пояснює їх принципову єдність як змісту і форми. Поза адміністративним процесом, який забезпечує гарантії (порядок) здійснення адміністративного судочинства (правосуддя) з розгляду і вирішення адміністративних справ, таке судочинство (правосуддя) неможливе. Таким чином, правосуддя (адміністративне судочинство) і адміністративний процес у спеціально-юридичному значенні - самостійні явища [12, с. 57].

Висновки

Адміністративне судочинство - це одна із форм здійснення правосуддя, що полягає у повному, всебічному, об'єктивному і неупередженому розгляді та вирішенні адміністративними судами спорів за обов'язковою участю суб'єкта владних повноважень і фізичних і юридичних осіб з метою захисту прав, свобод і законних інтересів останніх.

Адміністративне судочинство є важливим і необхідним елементом політичної системи будь-якої демократичної держави. Крім того, побудова правової держави взагалі немислима без закріплення правових основ організації та здійснення адміністративного судочинства. Оскільки це той фундамент, який сприяє зміцненню правопорядку в державі. Забезпечення гарантій суб'єктивних прав громадян у відносинах з адміністративними органами є обов'яз-ком правової держави, що зумовлює необхідність створення адміністративного судочинства в Україні, яке б, з одного боку, захищало суб'єктивні права громадян, а з іншого - забезпечувало законність діяльності органів державної влади.

Отже, запровадження адміністративного судочинства зумовлене правовою природою публічно-правових спорів, де громадянину протистоїть потужний адміністративний апарат. І у зв'язку з цим адміністративне судочинство визнається одним із перспективних і дієвих механізмів захисту громадян від свавілля органів державної влади та місцевого самоврядування

В результаті дослідження сучасної наукової думки, очевидно, що з точки зору широкої концепції, яка наразі має більше число прибічників у вітчизняній правовій науці, адміністративне судочинство - це нормативно визначена діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ, які порушуються з приводу правових спорів, що виникають між органами публічної адміністрації та фізичними і юридичними особами щодо відновлення порушеного суб'єктивного права заінтересованої особи. Водночас адміністративне судочинство є невід'ємною складовою адміністративної юстиції.

У ході дослідження поняття адміністративного судочинства, аналізу співвідношення понять «адміністративне судочинство» та «адміністративний процес» ми дійшли таких висновків.

Адміністративне судочинство - це особлива, окрема адміністративна галузь правосуддя. До відання адміністративного судочинства віднесено спори, що виникають у сфері публічної діяльності між громадянами чи юридичними особами з одного боку, і публічною адміністрацією - з іншого. Адміністративне судочинство передбачає особливий процесуальний порядок розгляду справ, а також наявність системи судових органів, до компетенції яких належить розгляд таких справ за позовами на рішення, дії чи бездіяльність державних органів у сфері публічної діяльності. Слід особливо наголосити на тому, що правовим наслідком вирішення спору у сфері управлінської діяльності органом адміністративного судочинства є визнання недійсності чи скасування незаконного акта чи інше відновлення порушеного суб'єктивного права зацікавленої особи.

Характерними рисами змісту адміністративного судочинства як галузі законодавства можна визначити такі:

- воно є формою реалізації адміністративного права як права матеріального;

- одним із суб'єктів завжди виступає суб'єкт владних повноважень;

- його норми встановлюються Верховною Радою України, що є вищим органом законодавчої влади;

З точки зору широкої концепції, яка наразі має більше число прибічників у вітчизняній правовій науці, адміністративне судочинство - це нормативно визначена діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ, які порушуються з приводу правових спорів, що виникають між органами публічної адміністрації та фізичними і юридичними особами щодо відновлення порушеного суб'єктивного права заінтересованої особи. Водночас адміністративне судочинство є невід'ємною складовою адміністративної юстиції.

Незважаючи на те, що терміни «адміністративне судочинство» і «адміністративний процес» можна вживати як тотожні, у КАСУ вони розмежовані. Адміністративне судочинство - це «діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом». Адміністративний процес - це «правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства». Термін «адміністративний процес» найчастіше вживається в КАСУ у контексті «учасники адміністративного процесу».

Останнім часом на адміністративне судочинство поширюється так зване широке розуміння адміністративного процесу, наприклад роботи А.Т. Комзюка, В.М. Бевзенка, Р.С. та інших. Хоча це твердження є полемічним і ряд вчених-адміністративістів, які поділяють широке розуміння адміністративного процесу, пропонують виділяти окремо судовий адміністративний процес (наприклад, С.В. Ківалов). М.М. Тищенко пропонує для визначення адміністративного судочинства використовувати термін «адміністративно-судовий процес».

Деякі вчені вважають, що адміністративне судочинство і адміністративний процес у спеціально-юридичному значенні - самостійні явища, тобто виходячи з тлумачення положень п. 5 ст. 3 цього Кодексу виходить, що поняття адміністративного процесу тісно пов'язане з поняттям адміністративне судочинство (правосуддям), але не зводиться до останнього.

Список літератури

1. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В. Б. Авер'янов (голова) та ін. - К.: ТОВ «Вид-во «Юридична думка», 2007. - 592 с.

2. Адміністративне процесуальне (судове) право України / За заг. ред. С.В. Ківалова. - Одеса: Юридична література, 2007. - 312 с.

3. Адміністративне процесуальне (судове) право України: підруч. / Одеська національна юридична академія / С.В. Ківалов (ред.). - О.: Юридична література, 2007. - 312 с.

4. Брэбан Г. Французское административное право: Пер. с франц./Под ред. и со вступ. ст. С. В. Боботова.-- М.: Прогресс, 1988. -- 488 с.

5. Офіційний вісник України від 30.07.2010 -- 2010 р. (№ 55)1 /, стор. 7, стаття 1900, код акту 52172/2010 // http://zakon1.ra da.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2453-17

6. Демський Е.Ф. Адміністративне процесуальне право України: навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 495c.

7. Димитров Ю. Адміністративна юстиція - атрибут демократичної правової держави / Ю. Димитров // Право України. - 1996. - №4. - С. 7-14.

8. Закон України від 06.07.2005 № 2747-IV Кодекс адміністративного судочинства України // Верховна Рада

9. Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» // Верховна Рада України. - Офіц.

10. Звіт Полтавського Військово-Революційного Комітету за 1918/1920 р. // Державний архів Полтавської області. - Ф. 1865. - Оп. 1. - Спр. 162. - Арк. 156.

11. Зеленцов АБ. Контроль за деятельностью исполнительной власти в зарубежных странах: Учеб. пособ. - М.: Изд-во Российского ун-та дружбы народов, 2002. - 190 с.

12. Картузова Ірина Олексіївна, Осадчий Анатолій Юрійович. Адміністративно-процедурне право: навч.-метод. посібник / Одеська національна юридична академія. - О.: Юридична література, 2008. - 288c.

13. Ковалів М.В., Кісіль З.Р., Калаянов Д.П., Тиндик Н.П., Чорномаз О.Б. Адміністративна діяльність: навч. посібник / Львівський держ. ун_т внутрішніх справ. - К.: Правова єдність, 2009. - 432 с.

14. Кодекс адміністративного судочинства від 6. 07.2005 р. № 2747-ІУ //http://www.rada.qov.ua.

15. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073_X (остання редакцiя вiд 07.05.2008)

16. Кодекс України про адміністративні правопорушення. - К.: Школа, 2009. - 240 с.

17. Коломоєць Т.О. Адміністративне судочинство / Т.О.Коломоєць, Ю.В.Пирожкова, О.О.Газенко, О.Ю.Мєліхова, І.О.Сквірський. - К.; Запоріжжя: Істина, 2009. - 344 с.

18. Конституція України. - К., 1996. http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0

19. Кузьменко О.В. Адміністративна юстиція в Україні / О.В.Кузьменко. - К.: Атіка, 2007. - 156 с.

20. Ліпкан В.А. Адміністративно-правове регулювання національної безпеки України: монографія / Київський національний ун_т внутрішніх справ. - К.: Текст, 2008. - 440 с.

21. Науково-практичний коментар до Кодексу адміністративного судочинства України. В 2-х т. / За заг. ред. В. К. Матвійчука / Матвійчук В. К., Хар І. О. -- К.: Алерта, КНТ, 2008. - Т. 1 -- 787 с.

22. Офіційний веб-сайт Верховної Ради- //http://www.rada.qov.ua.

23. Органи державної влади України : монографія / за ред. В. Ф. Погорілка. - К : Інт держави і права ім. В. М. Корецького, 2002. - 592 с.

24. Основи адміністративного судочинства та адміністративного права: Навч. посіб. / За заг. ред. Куйбіди Р.О., Шишкіна В.І. -- К.: Старий світ, 2006. -- 576 с.

25. Пасенюк О.М. Адміністративне судочинство України: підручник / Вищий адміністративний суд України /О.М.Пасенюк, В.Б.Авер'янова, В.П.Базов, Л.Я.Гончар, О.Д.Головенко. - К.: Юрінком Інтер, 2009. - 672 с.

26. Педько Ю. С. Становлення адміністративної юстиції в Україні: Монографія. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. - 208 с.

27. Старилов Ю.Н. Курс общего административного права. Т. II: Государственная служба. Управленческие действия. Правовые акты управления. Административная юстиция Издательство НОРМА, 2002. - 300c.

28. Шишкін В.І. Судові системи країн світу: Навч. посіб. (У 3-х кн.). Кн. 2. - К.: Юрінком Інтер, 2001. -- 336 с.

29. Шуба В.В. Адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури України: монографія. - Д.: Ліра ЛТД, 2008. - 224c/

30. Энциклопедический словарь / сост. П. Е. Андреевский и др. Т. IX. - СПб., 1898. - 976 с.

31. Юридична енциклопедія. В 6 т./ Ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (гол. редкол.) та ін. - К.: Укр. енцикл., 1998. - Т.1: А-Г. - 672 с.

Размещено на Allbest.ru