Несанкціоноване втручання в роботу комп'ютерів
Проблема злочинів несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин. Кримінально-правова характеристика втручання в роботу комп'ютерів, автоматизованих систем, комп'ютерних й мереж електрозв'язку. Приклади зі слідчої і судової практики.
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Оскільки Є. шляхом обману неодноразово заволодівав грошовими коштами за допомогою незаконних операцій з використанням ЕОМ, а втручання в роботу ЕОМ є способом вчинення злочину проти власності, то в цьому випадку зазначені дії потребують додаткової кваліфікації ще й за ст. 190 КК (шахрайство).
Вивчення справ про комп'ютерні злочини показало, що значна кількість їх пов'язана із несанкціонованим втручанням в роботу мереж електрозв'язку шляхом використання емуляторів -- телефонних карток, що дають змогу безкоштовно здійснювати з таксофонних автоматів дзвінки в будь-якому напрямку, у тому числі за межі України. Такі дії завдають значних збитків телекомунікаційним компаніям, за рахунок яких здійснюються дзвінки у віддалені регіони; при цьому вчинювані телефонні виклики, як правило, не прослідковуються, і за них компанія не в змозі виставити рахунок користувачеві.
Наприклад, Центральний районний суд м. Сімферополя вироком від 20 вересня 2006 р. визнав С. винним за ч. 2 ст. 361 КК і призначив йому відповідне покарання. З матеріалів справи вбачається, що С., діючи повторно, з метою отримання матеріальної вигоди для здійснення безкоштовних дзвінків придбав емулятор таксофонної картки із впаяним у нього запрограмованим чіпом. Використовуючи зазначений емулятор, С. надавав послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку стороннім особам, а кошти, одержані за ці послуги, привласнював. Таким чином, було здійснено 1 тис. 177 незаконних безоплатних телефонних дзвінків, у тому числі й за кордон, та завдано збитків відкритому акціонерному товариству «Укртелеком» (далі -- ВАТ «Укртелеком») на суму 11 тис. 980 грн.
Згідно з висновком судово-технічної експертизи, вилучений у С. технічний пристрій є емулятором телефонної картки для несанкціонованого доступу до послуг ВАТ «Укртелеком». Емулятор таксофонної картки був виготовлений шляхом видалення електронного модуля із пластикової картки і встановлення на це місце мікропроцесора, в якому записано програмне забезпечення, що емулуює роботу електронної картки.
У цьому випадку грошові кошти у вигляді оплати за міжміські та міжнародні розмови, які мали б надійти в розпорядження власника телефонної мережі, отримував зловмисник, тому ця грошова сума є неодержаним прибутком власника. Неодержаний прибуток є предметом злочину ст. 192 КК (заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою). Отже, дії С. слід було б додатково кваліфікувати ще й за ч. 1 ст. 192 КК.
Створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збут шкідливих програмних чи технічних засобів, призначених для несанкціонованого втручання в роботу ЕОМ, АС, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку, тягне відповідальність за ст. 3611 КК. Як предмет цього злочину комп'ютерні програми (програмні засоби) мають бути шкідливими, тобто здатними забезпечити несанкціонований доступ до інформації, а також змінити, знищити, пошкодити, заблокувати інформацію -- комп'ютерну чи ту, яка передається мережами електрозв'язку. Різновидом шкідливих комп'ютерних програм є комп'ютерні віруси. Їх призначення -- несанкціоноване втручання в роботу ЕОМ, АС, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку. Зазначений злочин (ч. 1 ст. 3611 КК) має формальний склад, і для наявності його об'єктивної сторони не потрібне настання суспільно небезпечних наслідків.
Так, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області вироком від 7 серпня 2006 р. призначив А. кримінальне покарання, в тому числі й за ч. 1 ст. 3611 КК. З матеріалів справи вбачається, що А. з метою безкоштовного доступу до мережі Інтернет створив та використав шкідливу комп'ютерну програму, призначену для сканування мережі провайдера й отримання логінів та паролів, для модемного доступу до мережі Інтернет, які містилися на сервері провайдера. В подальшому А. незаконно використовував логіни та паролі для доступу до мережі Інтернет.
Несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в ЕОМ, АС, комп'ютерних мережах або на носіях такої інформації, створеної та захищеної відповідно до вимог чинного законодавства, утворюють склад злочину, передбачений ст. 3612 КК. Ознакою комп'ютерної інформації з обмеженим доступом є те, що вона повинна бути створена та захищена відповідно до положень чинного законодавства, зокрема положень відповідних законів чи підзаконних нормативно-правових актів, у яких регламентується порядок її створення і захисту.
Комп'ютерна інформація з обмеженим доступом може бути конфіденційною і таємною, зокрема такою, що містить банківську чи комерційну таємницю.
Наприклад, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська вироком від 26 червня 2006 р. визнав Д. винним за ч. 1 ст. 3612 КК і призначив йому відповідне покарання. З матеріалів справи вбачається, що Д. відповідно до своїх службових повноважень мав доступ до комп'ютерної інформації про наступну переоцінку товарів у мережі магазинів, що було комерційною таємницею підприємства, в якому він працював. Цю інформацію він через мережу Інтернет розповсюдив серед осіб, які не були співробітниками цього підприємства і не мали права доступу до неї.
У ст. 362 КК передбачено відповідальність за несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в ЕОМ, АС, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї.
Об'єктивна сторона такого злочину полягає у вчиненні щодо відповідної комп'ютерної інформації несанкціонованих: 1) зміни; 2) знищення; 3) блокування; 4) перехоплення; 5) копіювання. У двох останніх випадках обов'язковим елементом об'єктивної сторони злочину є наслідки у вигляді витоку інформації.
Суб'єктом цього злочину може бути особа, яка має право доступу (на підставі трудових чи договірних правовідносин або з інших юридичних підстав) до комп'ютерної інформації чи носіїв такої інформації [8].
Суди при розгляді справ цієї категорії допускають помилки при кваліфікації дій винних осіб, які, маючи право доступу до комп'ютерної інформації, вчинювали щодо неї несанкціоновані дії.
Так, Заводський районний суд м. Миколаєва вироком від 14 березня 2007 р. визнав С. винним за ч. 1 ст. 3611 та ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 361 КК і призначив йому відповідне покарання. З матеріалів справи вбачається, що С., працюючи інженером супроводження програмного забезпечення відділення ЗАТ КБ «ПриватБанк», відповідно до своїх службових обов'язків через локальну мережу мав доступ до всіх ЕОМ відділення банку. С. був незадоволеним розміром заробітної плати, з помсти за це керівництву банку, використовуючи наданий йому комп'ютер, за допомогою локальної комп'ютерної мережі зайшов на сервер банку і з метою використання створив у ньому шкідливий програмний засіб. Маючи намір запустити його та знищити інформацію, що містилася в ЕОМ відділення банку, напередодні свого звільнення розмістив його в активному стані у каталогах операційної системи серверу банку. Але реалізувати до кінця свій умисел, спрямований на несанкціоноване втручання в роботу сервера, яке могло призвести до втрати інформації, не зміг, оскільки в день подання заяви про звільнення йому було відмовлено в допуску до робочого місця і сервера.
Районний суд, кваліфікуючи дії С. за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 361 КК, припустився помилки, оскільки С. як відповідальна за експлуатацію АС особа намагався умисно знищити інформацію, яка в них оброблялася. У цьому випадку його дії слід було кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 362 КК.
За несанкціоноване перехоплення або копіювання інформації, яка оброблюється в ЕОМ, АС, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинене особою, яка має право доступу до такої інформації, якщо ці дії призвели до її витоку, настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 362 КК.
Наприклад, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська вироком від 27 липня 2007 р. визнав С. винною за ч. 2 ст. 362 КК та призначив їй відповідне покарання. С., працюючи у відділенні ЗАТ КБ «ПриватБанк» спеціалістом відділу кредитування фізичних осіб і маючи доступ до бази даних клієнтів та їхніх рахунків, скопіювала інформацію, що стосувалася рахунку одного з клієнтів банку (трансфер та комп'ютерні паролі входу до рахунку). Використовуючи зазначену інформацію, С. через мережу Інтернет поповнювала рахунок свого мобільного телефону та сплачувала рахунки за комунальні послуги.
У випадках зміни, знищення, блокування інформації злочин вважається закінченим з моменту фактичної зміни, знищення чи блокування відповідної інформації, а в разі перехоплення чи копіювання інформації -- з моменту настання наслідків, спеціально передбачених законом.
Проте деякі суди при відмежуванні закінченого складу цього злочину від замаху на його вчинення допускали помилки.
Наприклад, вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 травня 2006 р. за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 362 КК засуджено П., який, працюючи спеціалістом технічної підтримки канадської компанії та маючи доступ до інформації, яка оброблялась і зберігалася в комп'ютерній мережі компанії, вчинив несанкціоноване копіювання трьох шаблонів сайтів, які продав за 30 доларів США, що призвело до витоку цієї інформації. В цьому випадку суд помилково кваліфікував дії П. як замах на вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 362 КК, хоча в результаті його дій зазначена інформація стала відомою та доступною стороннім особам, тобто наявний закінчений склад злочину.
Крім того, дії П. слід було додатково кваліфікувати за ч. 1 ст. 3612 КК, оскільки він також здійснив несанкціонований збут інформації з обмеженим доступом.
Кримінальна відповідальність за порушення правил експлуатації ЕОМ, АС, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється (ст. 363 КК), настає, якщо цими діями заподіяно значну шкоду особою, яка відповідає за їх експлуатацію, за умови, що це спричинило викрадення, перекручення чи знищення комп'ютерної інформації, засобів їх захисту, або незаконне копіювання комп'ютерної інформації, чи істотне порушення роботи таких машин, їх систем чи комп'ютерних мереж [8].
Правилами експлуатації ЕОМ, АС, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку слід розуміти будь-які технічні правила, що регламентують порядок використання таких машин і автоматичної обробки в них інформації, а також забезпечення засобів захисту їх програмного забезпечення. У вироку суд має вказати, які конкретно правила були порушені винною особою. Саме ж порушення правил може бути як умисним, так і необережним. Між діями, що утворюють об'єктивну сторону цього злочину, і суспільно небезпечними наслідками має бути причинний зв'язок.
Порушення правил експлуатації ЕОМ, АС чи комп'ютерних мереж визнаються злочином лише в разі, коли їх наслідком було заподіяння значної шкоди, розмір якої визначено у примітці до ст. 361 КК. При цьому шкода, що береться до уваги при кваліфікації злочину, може стати значною як результат одного із допущених порушень або як сукупний результат усіх допущених порушень.
Суб'єкт зазначеного злочину спеціальний -- особа, яка відповідає за експлуатацію ЕОМ, АС та комп'ютерних мереж.
Порушення правил експлуатації може виявлятися як в активних діях, коли особа вчинює дії всупереч розпорядженням, закріпленим у правилах, так і у формі бездіяльності -- це невиконання або неналежне виконання обов'язків із технічного забезпечення захисту комп'ютерної інформації.
У ст. 3631 КК передбачено відповідальність за умисне масове розповсюдження повідомлень електрозв'язку, здійснене без попередньої згоди адресатів, що призвело до порушення або припинення роботи ЕОМ, АС, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку. Засобом вчинення такого злочину є повідомлення електрозв'язку, які розповсюджуються через систему ЕОМ, АС, комп'ютерні мережі чи мережі електрозв'язку, в тому числі через мережу Інтернет. Суспільно небезпечними наслідками злочину, склад якого передбачено ст. 3631 КК, є порушення або припинення роботи ЕОМ, АС, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку.
Розвиток мережі Інтернет призвів до того, що однією з основних проблем користувачів став надлишок інформації. Це стосується передусім так званого «спаму», тобто масового розповсюдження попередньо не обумовлених електронних листів. Через масовий характер спамових повідомлень останні утруднюють роботу інформаційних систем і ресурсів, створюючи для них зайве перевантаження, що може бути причиною їх виходу з ладу. «Спам» також може стати носієм шкідливих програм і комп'ютерних вірусів, поширених із метою отримання доступу до комп'ютерних систем, виведення їх із ладу або отримання конфіденційної інформації.
Однією з характерних особливостей цього виду злочинів є їхня латентність, яка спричинена небажанням користувачів мережі інформувати про такі злочини через недовіру до потенційних можливостей правоохоронних органів, а також небажанням публічно визнати слабкі місця у власних системах безпеки.
Згідно зі статистичною інформацією ДСА, у 2007-2009 рр. суди не розглядали кримінальних справ про злочини, передбачені статтями 363 та 3631 КК.
Вивчення зазначеної категорії кримінальних справ засвідчило, що суди, призначаючи покарання, здебільшого дотримуються передбаченого законом принципу індивідуалізації покарання залежно від характеру і ступеня тяжкості вчиненого злочину. Однак при призначенні покарань ще мають місце недоліки, на які необхідно звернути увагу. Зокрема, у деяких випадках сумнівними є рішення суду щодо призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, та звільнення осіб від відбування покарання з випробуванням. Згідно з вимогами ст. 69 КК суд може призначити більш м'яке покарання, ніж передбачено законом, лише за наявності декількох обставин (тобто не менше двох), що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Однак мали місце випадки необґрунтованого призначення судами більш м'якого покарання, ніж передбачено законом [8].
Наприклад, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області вироком від 30 квітня 2007 р. визнав П. винною за ч. 3 ст. 362 КК та із застосуванням ст. 69 цього Кодексу призначив їй покарання у виді двох років обмеження волі. Призначаючи П. покарання, суд у вироку зазначив лише про наявність позитивної характеристики підсудної, а обставин, які пом'якшують покарання, не навів.
У деяких випадках суди при призначенні покарання не враховують, що від конфіскації майна як виду додаткового покарання необхідно відрізняти спеціальну конфіскацію, яка полягає у вилученні у засудженого програмних або технічних засобів, за допомогою яких було вчинено злочин. Оскільки законом не передбачено можливості звільнення від такої конфіскації, спеціальна конфіскація має застосовуватися судами незалежно від застосування статей 69, 75 КК.
Так, Шевченківський районний суд м. Києва вироком від 10 березня 2006 р. визнав Я. винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК, та призначив йому покарання у виді трьох років обмеження волі з конфіскацією телефонного шлюзу «Audio codes», який є власністю винної особи та за допомогою якого він вчинив несанкціоноване втручання у мережу електрозв'язку. На підставі ст. 75 КК суд звільнив його від відбування покарання з випробуванням, зазначивши у вироку про звільнення його від конфіскації технічного засобу, за допомогою якого було вчинено несанкціоноване втручання.
Апеляційний суд м. Києва вирок районного суду скасував у частині призначення Я. покарання та постановив свій вирок, яким призначив йому відповідне покарання із застосуванням конфіскації телефонного шлюзу.
Проведене узагальнення засвідчило, що при розгляді зазначеної категорії справ суди допускають помилки при кваліфікації дій винних осіб, розрізненні одних злочинів від інших, вирішенні питань про наявність або відсутність кваліфікуючих ознак та призначенні кримінального покарання.
Труднощі також виникають при кваліфікації дій винних осіб, коли несанкціоноване втручання в роботу ЕОМ, АС, комп'ютерних мереж здійснювалося з корисливих мотивів із метою викрадення чи заволодіння чужим майном. Зазначені дії суди помилково кваліфікують лише за статтями КК, в яких передбачено відповідальність за вчинення комп'ютерних злочинів [8].
Призначаючи покарання за вчинення такого виду злочинів, суди іноді не застосовують обов'язкову конфіскацію програмних та технічних засобів, за допомогою яких було вчинено злочин.
ЗАДАЧІ
Задача 1
Шемаченко у відсутність чоловіка, що знаходився у тривалому відрядженні, підгримувала статеві зв'язки з Коваленко. Через певний час вона завагітніла і, побоюючись розправи з боку чоловіка, вирішила позбавитися дитини. Про свій намір вона повідомила знайому Кириченка, яка згодилася за певну винагороду їй допомогти. Коли дитина народилася, то Кириченко прийняла пологи, а наступного дня вони втопили дитину у ванні, а труп закопали.
Кваліфікуйте дії вказаних осіб.
Дії Шемаченко слід кваліфікувати за ст. 117 КК України як умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини. Якщо умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини вчинено із заздалегідь обдуманим умислом, у т.ч. за взаємною згодою подружжя, вчинене слід кваліфікувати за п. 2 ч. 2 ст. 115, а за наявності підстав - і за іншим пунктом ч. 2 цієї статті.
Об'єктом злочину є життя новонародженої особи.
Потерпілим від цього злочину може бути лише власна новонароджена дитина матері.
Об'єктивна сторона злочину характеризується; 1) діями - посяганням на життя іншої новонародженої дитини; 2) наслідками у вигляді її смерті; 3) причинним зв'язком між зазначеними діями та наслідком, а також 4) часом і певною обстановкою - це діяння може бути вчинено лише під час пологів або відразу після пологів.
Суб'єктом злочину може бути лише мати потерпілої дитини, яка є осудною і на момент вчинення злочину досягла 14-річного віку.
Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини у даній ситуації вчинене у співучасті. Співвиконавець цього вбивства (Кириченко) підлягає кримінальній відповідальності залежно від обставин справи за відповідною частиною (і пунктом ч. 2) ст. 115. Дії підбурювача і пособника кваліфікуються відповідно, за ч. ч. 3 або 4 ст. 27 і ст. 117.
Суб'єктивна сторона характеризується прямим або непрямим умислом. Психічне ставлення особи при вчиненні цього злочину характеризують такі особливості: 1) його вчинення обумовлене емоційною напругою, викликаною вагітністю і пологами та психічними процесами, що їх супроводжували (зокрема сімейним конфліктом, подружньою зрадою, матеріальними та іншими соціально-побутовими негараздами); 2) тимчасовий психічний розлад послаблює здатність матері усвідомлювати свої дії та керувати ними, у зв'язку з чим вона є обмежено осудною.
Задача 2
Колишній слідчій Кругових, який вже рік не працював, вийшовши на пенсію, на стадіоні під час футбольного матчу зустрівся з Дмитренком, якого він раніше притягав до кримінальної відповідальності. Зі словами: "Тепер будеш знати як сажати невинних у тюрму!" - Дмитренко наніс удар ножем у живіт Кругових. Через декілька хвилин потерпілого доставили до лікарні, де вдалося врятувати йому життя.
Кваліфікуйте дії Дмитренка.
Так як Круговий колишній слідчий, то дії Дмитренка слід кваліфікувати за ч. 3 ст.345 КК України як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам тяжкого тілесного ушкодження у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Основним безпосереднім об'єктом злочину є нормальна діяльність правоохоронних органів, їх авторитет, а додатковим обов'язковим об'єктом - психічна недоторканність працівників правоохоронних органів або їх близьких родичів, їх здоров'я.
Потерпілими від цього злочину можуть бути: 1) працівник правоохоронного органу, 2) його близькі родичі.
Об'єктивна сторона злочину може бути виражена у: 1) погрозі (ч 1 ст 345); 2) заподіянні побоїв, а також тілесних ушкоджень - легких, середньої тяжкості (ч. 2 ст. 345) або тяжких (ч. 3 ст. 345).
Злочин вважається закінченим з моменту висловлення погрози (ч. 1 ст. 345), заподіяння побоїв чи тілесних ушкоджень (ч. 2 ст. 345).
Суб'єктом цього злочину у вигляді погрози, заподіяння побоїв або легких тілесних ушкоджень може бути осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а у вигляді заподіяння середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень - 14-річного віку.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
ВИСНОВКИ
Розвиток методів обробки інформації за допомогою комп'ютерів призвів до застосування цих машин в усіх галузях національної економіки та інших сферах суспільного життя. Значна кількість таких машин об'єднана комп'ютерними мережами, деякі з них набули інтернаціонального характеру. За цих умов виникли і набули суспільної небезпеки різні діяння, що заподіюють шкоду нормальній роботі комп'ютерів та комп'ютерних мереж, яка поряд зі встановленим порядком використання ЕОМ та комп'ютерних мереж становить об'єкт цього злочину.
Предметом злочину є: 1) автоматизовані електронно-обчислювальні машини (комп'ютери, АЕОМ), у т.ч. персональні; 2) їх системи; 3) комп'ютерні мережі.
Об'єктивна сторона злочину проявляється у формі: 1) незаконного втручання у роботу АЕОМ, їх систем чи комп'ютерних мереж, що призвело до перекручення чи знищення комп'ютерної інформації або носіїв такої інформації; 2) розповсюдження комп'ютерного вірусу. Суб'єкт злочину загальний.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною, Злочинні дії можуть бути вчинені лише з прямим умислом, тоді як ставлення винного до наслідків злочину може характеризуватись як прямим, так і непрямим умислом. Кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 361) злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) заподіяння ним істотної шкоди. Слід наголосити на практичній доцільності виокремлення і розгляду як самостійних юридичних складів злочинів “Несанкціонований доступ до комп'ютерної інформації” та “Умисне розповсюдження шкідливих комп'ютерних програм”, альтернативних діянь, передбачених чинною редакцією ч.1 ст. 361 КК України. Слід закріпити вказані юридичні склади в окремих статтях Особливої частини КК України.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 1996. -- № 30. -- Ст. 141.
2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року.
3. Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. № 2657-ХІІ
4. Закон України «Про науково-технічну інформацію» вiд 25 червня 1993 р. № 3322-XII
5. Закон України «Про телекомунікації» від 18 листопада 2003 р. № 1280-ІV
6. Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» від 5 липня 1994 р. № 80/94-ВР.
7. Положення про технічний захист інформації в Україні (затверджене Указом Президента України від 27 вересня 1999 р. № 1229/99).
8. Узагальнення судової практики Верховного Суду України „Судова практика розгляду справ про злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку” від 19.10.2009 року.
9. Александров Ю.В., Антипов В.І., Дудоров О.О. та ін. Кримінальне право України: загальна та особлива частини. Підручник у 2-х тт. / За ред. Мельника М.І., Клименка В.А. - К.: Юридична думка, 2004. - 352/656 с.
10. Андрушко П.П., Кобзаренко В.П., Матишевский П.С., Шапченко С.Д. Кримінальне право України: практикум / За ред. Яценко С.С. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 592 с.
11. Вовкотруб С.Г., Омельчук О.М., Ярін В.М. та ін. Кримінальне право України / За ред. Омельчука О.М. - К.: Наукова думка, 2004. - 297 с.
12. Голубєв В.О., Гавловський В.Д., Цимбалюк В.С. Інформаційна безпека: проблеми боротьби зі злочинами у сфері використання комп'ютерних технологій. / За заг. ред. д.ю.н., професора Калюжного Р.А. - Запоріжжя: Просвіта, 2001. - 257с.
13. Кримінальний кодекс України: Наук.-практ. коментар / За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. -- К., 2006. -- С. 969.
14. Кузнецов В.В., Савченко А.В. Кримінальне право України. - К.: Паливода, 2006. - 300 с.
15. Кузнєцов В.О., Стрельбицький М.П., Гіжевський В.К. Кримінальне право України: Загальна та Особлива частини. - К.: Істина, 2005. - 380 с.
16. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. -- К.: Каннон, А.С.К., 2003. - 1230 с.
17. Пашнєв Д.В., Рудик М.В. Особливості виявлення та кримінально-правова кваліфікація злочинів, що посягають на комп'ютерну інформацію з обмеженим доступом // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского / Серия «Юридические науки». - Том 22 (61). - № 1. - 2009. - С. 229-235.
18. Розенфельд Н.А. Відповідальність за незаконне втручання в роботу ЕОМ (комп'ютерів)// Вісник прокуратури. - 2002. - № 4. - С. 23-27.
19. Розенфельд Н.А. Деякі аспекти вдосконалення відповідальності за незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж// Матеріали науково-практичної конференції “Становлення і розвиток правової системи України”: Тези доповідей і наук. повідомлень. - К.: НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. - 2002. - С. 186-188.
20. Розенфельд Н.А. Деякі особливості визначення ознак об'єктивної сторони складу злочину “Незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж”// Адвокат. - 2002. - № 4-5. - С. 24-26.
21. Розенфельд Н.А. Загальна характеристика умисних комп'ютерних злочинів// Право України. - 2002. - № 9. - С. 88-93.
22. Розенфельд Н.А. Кримінально-правова характеристика незаконного втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08. - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, Київ, 2003. - 230 с.
23. Розенфельд Н.А. Проблеми вдосконалення відповідальності за незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), їх систем та комп'ютерних мереж// Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України; Спілка юристів України. - 2002. - Вип. 16. - С. 355-359.
24. Розенфельд Н.А. Програмно-математичні заходи захисту комп'ютерної інформації як предмет злочину “Незаконне втручання в роботу ЕОМ (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж” // Збірник наукових праць за матер. наук. конф. студентів і аспірантів “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених”. - Хмельницький: Хмельницький інститут управління і права. - 2002. - С. 229-230.
25. Розенфельд Н.А. Спосіб та знаряддя вчинення злочину “Незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж”// Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України: матеріали міжнар. наук. конф. “Україна: шляхами віків”, присвяченої 175-річчю з дня народження Георгія Андрузького: У 2-х ч. - К.: Академія праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2002. - Ч. 1. - С. 204-207.
26. Савченко А.В., Кузнецов В.В., Штанько О.Ф. Сучасне кримінальне право України. - К.: Паливода, 2006. - 636 с.
27. Стратонов В.М., Сотула О.С. Кримінальне право України: Загальна та Особлива частини. - К.: Істина, 2007. - 400 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Обстановка, способи та "слідова картина" несанкціонованого втручання в роботу комп’ютерів, автоматизованих систем, комп’ютерних мереж. Характеристика особи злочинця. Етапи розслідування злочину. Специфіка проведення окремих слідчих (розшукових) дій.
магистерская работа [134,5 K], добавлен 02.04.2019
Класифікація комп'ютерних злочинів. Коротка характеристика комп'ютерних злочинів. Злочини, пов'язані з втручанням у роботу комп'ютерів. Злочини, що використовують комп'ютери як необхідні технічні засоби. Комп'ютерні злочини на початку 70-х років.
реферат [17,1 K], добавлен 19.03.2007
Поняття комп'ютерних злочинів. Способи здійснення комп'ютерних кримінальних відхилень. Шляхи попередження протиправних вчинків у сфері комп'ютерного шахрайства. Особливості методики і практики розслідування злочинів у сфері комп'ютерної інформації.
контрольная работа [29,0 K], добавлен 06.12.2011
Зміна істотних умов праці. Поняття переведення на іншу роботу. Види переведень на іншу роботу. Переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором.
курсовая работа [43,1 K], добавлен 21.05.2009
Охорона комп’ютерної програми та її складових елементів нормами різних інститутів права інтелектуальної власності. Розвиток інформаційних технологій та глобальних інформаційних мереж. Національне законодавство з охорони авторського та суміжного права.
статья [24,2 K], добавлен 17.08.2017
Злочинці у сфері комп’ютерної інформації (класифікація за віком, метою, сферою діяльності). Способи здійснення злочинів у сфері комп’ютерної інформації. Український хакер Script і розвиток українського кардингу. Захист інформації (попередження злочинів).
курсовая работа [54,6 K], добавлен 12.04.2010
Концептуальні підходи до визначення поняття "переведення". Критерії класифікації та порядок переведень на іншу роботу. Оплата праці при переміщенні працівника на іншу роботу. Правові аспекти у країнах Заходу. Питання застосування Трудового кодексу РФ.
курсовая работа [91,8 K], добавлен 08.01.2014
Проблеми необгрунтованої відмови в прийнятті на роботу. Основні законодавчі обмеження у прийнятті на роботу. Проблеми звільнення соціально захищених працівників. Перелік документів, які необхідно подати при працевлаштуванні і укладенні трудового договору.
реферат [21,1 K], добавлен 21.06.2011
Введення трудових книжок та документи для їх відкриття. Оформлення титульного аркуша та відомостей про роботу. Прийом на роботу людини, яка втратила трудову книжку, внесення запису про нагородження медалями, виправлення та видача трудової книжки на руки.
курсовая работа [38,3 K], добавлен 04.11.2010
Зміст та поняття трудового договору. Загальний порядок прийняття на роботу. Види трудового договору. Переведення на іншу роботу. Підстави припинення трудового договору. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
реферат [35,5 K], добавлен 11.07.2007
