Засади кримінального провадження

Безпосередність дослідження показань, речей і документів

Засада безпосередності дослідження показань, речей і документів закріплена в статті 23 КПК України, яка передбачає, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених КПК України. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК України.

Теоретичну основу принципу безпосередності становить положення про те, що безпосереднє отримання суб'єктом інформації з першоджерела забезпечує максимальну повноту і правильність її сприйняття, що є необхідною умовою формування достовірних доказів та прийняття обґрунтованих, об'єктивних, справедливих рішень [10, с.65].

Принцип безпосередності створює додаткові гарантії для захисту підсудного від доказів, що його обвинувачують: він має можливість поставити зустрічне запитання допитуваним, звернути увагу суддів на слабкі сторони деяких доказів з точки зору поставлених до них вимог і цим сприяти досягненню істини у справі [10, с.66].

Публічність

Характерною рисою кримінального процесу України є його публічність. У найбільш загальному вигляді це властивість, яка відображає обов'язок держави в особі уповноважених органів захищати інтереси суспільства та інтереси особи, що не суперечать суспільним (публічним) інтересам. У кримінальному судочинстві провідна роль належить публічності як рушійній силі процесу. Цей принцип становить основу правового регулювання повноважень органів, які ведуть кримінальний процес, їх взаємовідносин з іншими учасниками процесу, системи і порядку застосування примусових заходів тощо [10, с.77].

Засада публічності закріплена в статті 25 КПК України та передбачає, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Дія принципу публічності полягає в офіційності процесуальних дій органів дізнання, слідчого, прокурора та суду й обов'язку здійснювати їх за кожним фактом вчиненого злочину, спираючись на силу державного примусу, незалежно від волевиявлення приватних осіб [11, с.113].

КПК України передбачає і деякі винятки із засади публічності - справи приватного обвинувачення. Зокрема, в статті 477 КПК України, зазначено, що кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, статті яких перераховані в даній статті.

Розумність строків

Зміст засади розумних строків закріплений в статті 28 КПК України і полягає в тому, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті у розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК України строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:

1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачених та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;

2) поведінка учасників кримінального провадження;

3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені КПК України.

Мова, якою здійснюється кримінальне провадження

Відповідно до статті 10 Конституції України: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом».

Засада мови, якою здійснюється кримінальне провадження закріплена в статті 29 КПК України та ґрунтується на таких положеннях:

кримінальне провадження в Україні провадиться державною українською мовою;

сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою;

особі повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення;

слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому в разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому КПК України;

судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, надаються сторонам кримінального провадження або особі, стосовно якої вирішено питання щодо застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, у перекладі на їх рідну або іншу мову, якою вони володіють. Переклад інших процесуальних документів кримінального провадження, надання копій яких передбачено КПК України, здійснюється лише за клопотанням зазначених осіб. Переклад судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження засвідчується підписом перекладача.

Особа підпадає під визначення такої, що не володіє мовою, якою провадиться судочинство, якщо вона не може добре розуміти цю мову і вільно спілкуватися нею [13, с.39].

ВИСНОВКИ

Побудова правової держави в Україні висуває на передній план завдання щодо забезпечення прав та законних інтересів громадян, верховенства закону у всіх сферах державного та громадського життя. У галузях чинного законодавства засади кримінального провадження повинні бути нормативно закріпленні, оскільки вони є однією із гарантій кримінального процесу, за допомогою яких і забезпечуються захист прав і законних інтересів людей.

Тому питання про поняття, значення, систему, класифікацію та характеристику засад кримінального провадження є, на мою думку, одним з найважливіших і найскладніших.

Вивчивши діюче кримінальне процесуальне законодавство, судову практику, монографічну та іншу спеціальну літературу, можу зробити наступні висновки:

засади кримінального провадження - це закріплені в законі основоположні ідеї, найзагальніші положення, що визначають сутність, зміст і направленість діяльності суб'єктів процесу, спосіб і процесуальну форму їх діяльності та здійснення правосуддя, створюють систему гарантій встановлення істини, захисту прав і свобод людини та забезпечення справедливості правосуддя, порушення яких, веде до визнання незаконними рішень прийнятих у кримінальному провадженні та інших негативних наслідків;

до засад кримінального провадження належать: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла чи іншого володіння особи; таємниця спілкування; невтручання у приватне життя; недоторканність права власності; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї; заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; забезпечення права на захист; доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; публічність; диспозитивність; гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами; розумність строків; мова, якою здійснюється кримінальне провадження;

у своїй сукупності засади кримінального провадження утворюють злагоджену систему єдиних за своєю спрямованістю на забезпечення правосуддя і не суперечливих одна одній основоположних начал визначального характеру, в якій кожна із них має свою самостійну теоретично-правову сутність і процесуально-генетичну цінність, виступаючи першоджерелом окремих правових інститутів, органічно поєднана з іншими засадами, а всі вони разом узяті визначають особливість процесуальної форми і становлять основу процесуальних гарантій істини, захисту прав і свобод людини та забезпечення справедливості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Нормативно-правові акти

Конституція України: прийнята 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради. - 1996. - №30. - Ст.141.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: прийнята 04 листопада 1950 року. Конвенцію ратифіковано Законом N 475/97-ВР від 17.07.97 року [Електронний ресурс]. - Електрон. дані. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_004. - Назва з екрану.

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права: прийнятий 16 грудня 1966 року. Міжнародний пакт ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII від 19.10.73 року [Електронний ресурс]. - Електрон. дані. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_043. - Назва з екрану.

Загальна декларація прав людини: прийнята и проголошена в резолюції 217 A (III) Генеральною Асамблеєю ООН від 10 грудня 1948 року [Електронний ресурс]. - Електрон. дані. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_015. - Назва з екрану.

Кримінальний процесуальний кодекс України: прийнятий 13 квітня 2012 року № 4651-VI [Електронний ресурс]. - Електрон. дані. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17. - Назва з екрану.

Кримінально-процесуальний кодекс України: прийнятий 28 грудня 1960 року № 1001-05. Кодекс втратив чинність на підставі Кодексу N 4651-17 від 13 квітня 2012 року [Електронний ресурс]. - Електрон. дані. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1001-05. - Назва з екрану.

Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 липня 2010 року Відомості Верховної Ради України. - 2010. - № 41-45. - Ст. 529.

Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 8 [Електронний ресурс]. - Електрон. дані. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0008700-03. - Назва з екрану.

Спеціальна література

Попелюшко В.О. Судовий розгляд кримінальної справи. // Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2006. - 234 c.

Кримінальний процес: підручник / за ред. Ю. М. Грошевого та О. В. Капліної. -- Х. : Право, 2010. -- 608 с.

Тертишник В. М. Кримінальне-процесуальне право України: Підручник. 4-те вид., доп. і переробл. -- К.: Видавництво А.С.К., 2003.-- 1120 с.

Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право; Курс лекцій: Навч. посібник. -- К.: Істина, 2007. -- 456 с.

Коваленко Є. Г., Маляренко В. Т. Кримінальний процес України: Підручник / 2-е вид., перероб. і допов. -- К.: Юрінком Інтер, 2008. -- 712 с.

Коваленко Є. Г. Теорія доказів у кримінальному процесі України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 632 с.

Молдован А. В. Кримінальний процес України [текст]: Навч. посіб./ М 75 А. В. Молдован, С. М. Мельник -К.: Центр учбової літератури, 2013. - 368 с.

Кримінальний процес України (в схемах і таблицях): [Навч. посіб.] / Вапнярчук В.В., - 6-е вид., перероб. і доп. - Харків: Видавець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2010. - 290 с.

Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. -- К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. -- 1196 с.

Кримінальний процес України [Текст] : підручник / Л. Д. Удалова. - К. : Видавець Паливода А.В., 2009. - 352 с.

Кримінальний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар/ За заг. ред. професорів В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.Є. Шумила. - К.:Видавництво «Юстиніан», 2012. - 1224 с.

Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. / за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. - Х. : Право, 2012. - Т. 1. - 768 с.

Навчальний посібник / МВС України, Луган, держ. ун-т внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка; [За заг. ред. М. Й. Курочки]. - Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2010. - 408 с.

Размещено на Allbest.ru