Поняття і форми правового виховання

- може використовуватися як важливий інструмент застосування аналогії закону і аналогії права з метою заповнення прогалин у законодавстві;

- виступає як ідейно-моральний вимірювач професіоналізму діяльності посадових осіб у системі органів державної влади і місцевого самоврядування;

- служить засобом забезпечення законності і справедливості застосування правових норм (зокрема, при визначенні юридичної відповідальності за правопорушення) та ін.

Право впливає на правове виховання тим, що воно є найважливішим джерелом її формування, перетворення і розвитку. Правда зміст, напрямок цього впливу не однозначні і залежать від якості законодавства, його відповідності реальним потребам, від рівня роботи державного апарату [18,c.53].

З одного боку, право передує правовому вихованню, оскільки останнє є виявом волі суспільства або певної його частини, тобто виражає погляди та настанови суспільства або певної його частини, тобто їхню правову поведінку.

З другого боку, правова система, яка склалася у суспільстві, виступає одним з найважливіших факторів, що впливають на правове виховання. І, врешті, функціонування права, його застосування і дотримання залежать від рівня правового виховання.

Підвищення наукового керівництва суспільством, необхідність теоретичної і практичної розробки актуальних питань психології права, правової культури нашого суспільства вимагають постійного і глибокого розвитку правової та психологічної науки.

Поряд із правовою сферою істотний інтерес представляє розгляд взаємозв'язку, взаємодії правового виховання із суспільною свідомістю в цілому. Правове виховання виростає безпосередньо пов'язане з суспільством, разом з політичною і моральною формами суспільної свідомості складає основу суспільного світогляду, визначає всю систему суспільних зв'язків і відносин, активно впливає на економічний, суспільний і культурний розвиток [19, с.115].

Правове виховання знаходиться в єдності і функціональному зв'язку як із правовою надбудовою, так і із суспільною свідомістю. З цього можна розуміти що правове виховання і право свідомість тісно пов'язані між собою.

У системі суспільної свідомості правосвідомість виконує, конкретну задачу - задачу духовного збагачення нашого суспільства. У взаємодії правосвідомості з ідейно-політичною, моральною свідомістю відбувається безупинний процес їхнього розвитку, удосконалення свідомості суспільства. Простежити функціональні взаємозв'язки, взаємодії правосвідомості з іншими формами суспільної свідомості важливо не тільки для правової науки, але і для розвитку психологічних представлень про свідомість [20, с.23].

В органічній цілісності і динамічному зв'язку усіх форм суспільної свідомості відбувається безупинне підвищення свідомості громадян. Наукове пізнання правового виховання і правосвідомості й інших форм суспільної свідомості, з'ясування їхнього змісту, розкриття механізму їхнього взаємозв'язку і взаємозбагачення - одна з умов формування порядних і чесних людей.

Як юристи , так і психологи широко застосовують структурно-системний метод при дослідженні складних соціально-психологічних явищ. "Системний підхід дозволяє розглядати духовну сферу громадського життя як визначену цілісність, як систему, елементи якої виконують визначені функції і вступають між собою у визначені координаційні і субординаційні відносини" .

Принцип системного дослідження припускає аналіз соціально-психологічних явищ і процесів як структурованої цілісності, у якій кожен елемент має визначене функціональне призначення. У понятті функції варто розрізняти два значення:

1) службова роль (призначення) одного з елементів системи стосовно іншого елемента чи до системи в цілому;

2) залежність у рамках даної системи, при якій зміни в одній частині виявляються похідними від зміни в іншій її частині [21].

Отже, суспільна правове виховання, будучи складною структурно організованою самостійною системою, у свою чергу (поряд з нормами права, правовідносинами, законністю, правопорядком), входить у якості однієї з ланок у правову надбудову. Правове виховання знаходиться в єдиному зв'язку з правовою діяльністю. Жодна область юридичної практики не обходиться без правового виховання. Чи йде мова про створення нових законів, або зміну старих, чи звертаємо ми увагу на те, як складаються різні правовідносини, або як протікають процеси реалізації юридичних норм, чи задумуємося над тим, як краще організувати судову діяльність, боротьбу зі злочинами - усі ці і подібні їм питання пов'язані з правовим вихованням, з ідеями про право, закон, правосуддя. Правова надбудова функціонує як єдиний суспільний організм у силу безупинної взаємодії своїх структурних ланок.

3.3 Роль взаємовпливу правового виховання і державотворчого процесу

Сьогодні Україна перебуває у стані активного державотворчого процесу. Важливим чинником, який визначає його якість і темпи, є рівень і характер правосвідомості та правової культури населення. Правосвідомість населення і правова культура суспільства взагалі набувають особливого значення саме в період трансформацій, оскільки будь-яка нова ідея може бути втілена тільки тоді, коли вона сприйнята населенням.

Таким чином, політико-правова та духовна ситуація, що склалася на цей час в Україні, ставить як актуальну проблему осмислення взаємообумовленості та взаємовпливу правового виховання і державотворення.

Сьогодні держава прагне заявляти про себе як про цивілізовану форму організації публічної політичної влади, завдяки чому вона не тільки здатна служити загальному благу, а й забезпечувати вільний розвиток індивіда. В образі сучасної держави помітне прагнення підкреслити відповідність існуючої держави визначеним критеріям, прийнятим сьогодні світовим співтова- риством, якими виступають так званізагальнолюдські цінності [22, с. 5].

Отже, якщо розбудова державно-правового ідеалу опосередкована процесами державотворення, то на шляху до суспільного ідеалу таким опосередковуючим інститутом є правове виховання особистості.

Одним із таких чинників, який прямо впливає на розвиток країни, є якість правової вихованості громадян, їх здатність розбудовувати сучасну демократичну державу. Відомо, що політичний механізм не діє сам по собі. Він виникає за результатами творчості людей і має приводитися в дію людьми, до того ж звичайними. Слід погодитися з думкою Ф. Хайєка про те, що верховенство права не встановлено доти, доки воно не стане складовою моральних традицій спільноти, загальним ідеалом, який приймає і поділяє більшість. Якщо цей ідеал стане стійким елементом громадської думки, то законодавство і виконавча влада все більше наближатимуться до нього[23,с.10].

Таким чином, сутність держави та її форма мають спиратися на відповідний рівень правової вихованості громадян, який зробить можливим нормальне функціонування державного механізму. При цьому правове виховання повинне мати чітку аксіологічну основу у вигляді певних базових цінностей, які відповідають проголошеному напряму розвитку суспільства. Відповідно в сучасній Україні, яка йде шляхом розбудови демократичної правової держави, правове виховання має бути інструментом трансляції демократичних переконань, установок, орієнтацій, символів, ідей і цінностей.

На думку українського дослідника Р. Ф. Гринюка, сьогодні необхідно відмовитися від хибної концепції «трансплантації» правової держави. Натомість варто приділити увагу прямо протилежному процесові, а саме -- процесу «культивування» цінностей правової державності в суспільній свідомості, створенню та забезпеченню функціонування всіх тих інститутів, що сприяють роз- виткові громадянського суспільства та правової держави [24,с.28] .

Вочевидь, провідну роль у цьому процесі мають відігравати заходи виховного характеру. Виміром рівня правової вихованості суб'єктів влади має стати відповідальність за свої дії, вміння погоджувати інтереси різних суб'єктів, вирішувати конфліктні ситуації, ефективно захищати права і свободи громадян та створювати можливості їх реалізації. Так, у ході реформ державної служби має бути сформований корпус професійних чиновників, здатних ефективно виконувати управлінські функції, дотримуватися прав і свобод людини і громадянина, сприяти їх реалізації. Таким чином, особливістю правового виховання державних службовців є його тісне поєднання із морально-етичним вихованням. У цьому зв'язку заслуговує на увагу той факт, що на відміну від поведінки звичайних громадян, сфери правового і морального регулювання якої чітко розмежовуються, етичні вимоги до державних службовців підлягають, як правило, нормативному закріпленню. Прийняття подібного Кодексу честі державного службовця є актуальним і для України, оскільки моральні принципи сучасних управлінців не дають підстав для широкого застосування розсуду в їх діяльності.

Поряд із управлінцями всіх рівнів особливу роль у становленні правового суспільства відведено юристам. Рівень правової вихованості представників юридичної професії безпосередньо залежить від рівня правової освіти, ступеня оволодіння знаннями та усвідомлення принципів права, передусім студентами вищих навчальних закладів юридичного профілю. У системі вищої юридичної освіти потребують свого відображення глибинні зміни у державі та праві сучасної епохи, серед яких слід відзначити такі тенденції, як нестабільність сучасного світу, утвердження плюралістичної парадигми, відмова від євроцен- тризму та етноцентризму, проголошення принципу множинності, фрагментації культурної єдності, увага до особистості та її внутрішнього світу, питань ідентичності [25, с. 234].

У цілому взаємообумовленість державотворення і правового ви- ховання опосередкована ідеєю суспільного ідеалу та правової особистості. Державотворчі процеси спрямовані на досягнення певного сус- пільного ідеалу, визначеного правовою доктриною та задекларованого в актах державотворення. Будь-який суспільний ідеал, у свою чергу, передбачає існування певних характеристик особистості як суб'єкта такого суспільства. Саме правова особистість і є кінцевою метою пра- вового виховання, якій мають відповідати зміст і спрямованість останнього.

Резюмуючи, можна зазначити, що процеси правового виховання і державотворення перебувають у відносинах тісного взаємозв'язку і взаємовпливу, який відбувається за декількома напрямами і має не- однозначний результат. З одного боку, проголошення суспільного ідеалу і мети побудови відповідної державності має безперечно по- зитивний вплив на процес правового виховання, оскільки спрямовує його у руслі загальнолюдських цінностей та служить певним орієнти- ром, з другого ж -- державно-правова практика може мати і негативний вплив на виховання. Нездатність реалізувати проголошений суспільний ідеал та свідомі чи несвідомі відхилення від обраного курсу тягнуть за собою розчарування у ньому зокрема і у праві взагалі, а згодом -- прогресуючий правовий нігілізм. У будь-якому разі кінцева мета державотворення має бути чітко сформульованою і сприйнятою суспільством.

ВИСНОВКИ

З вище сказаного можна зробити висновок, що правове виховання пов'язане з самою ідеєю права. Правові ідеї про свободу особи, про соціальну рівність і справедливості завжди служили мірилом людської поведінки, і потім вони отримували законодавче визнання цивілізованих держав.

Правове виховання повинно складатися так, щоб члени суспільства переносили центр ваги не на заучування правових вимог, а на їх застосування у навчальній, трудовій, сімейно-побутовій, громадській діяльності. Права неповнолітніх та молодих людей повинні розглядатися в органічному поєднанні з їх обов'язками. Зловживання правом, розуміння деякими молодими людьми свого пільгового становища у суспільстві прямо протирічить закону.

Необхідно переконати і прищепити звичку практично співвідносити свої дії з вимогами закону, виробивши правильне відношення до нього, як важливої цінності. Іншими словами, важливо, щоб правові знання не зависли в повітрі, а перетворились у тверді переконання, що правові норми необхідні, справедливі, і тому їх необхідно за любих умов і в любих ситуаціях дотримуватись.

В ході правового виховання потрібно враховувати не тільки вікові соціально-психологічні особливості, але й спецефічне становище молоді, становище підопічних до закінчення навчання (в деяких випадках сім'я продовжує опіку і далі), невизначеність майбутнього, невлаштованість сьогодення пов'язаних з економічною кризою яку переживає країна. Звикання до ролі підопічного, негативно впливає на здатність молодої людини самостійно приймати рішення у будь-якій більш-менш складній ситуації, достатньо швидко оцінювати її і вибирати правильний варіант поведінки. Становище "дорослих дітей" сприяє виникненню звички до несамостійності, безвідповідальності, посилює піддатливість негативним впливам. Правове виховання покликане нейтралізувати або усунути ці деформації в особистісному розвитку. Засвоєння правових вимог, які несуть у собі у концентрованому вигляді великий досвід нашого суспільства, суттєво полегшує молодим людям регулювання своєї поведінки, формування громадянської позиції тощо.

Головними ціннісними орієнтаціями правового виховання громадян у демократичному суспільстві є: свобода, загальне благо, справедливість, законність, рівність тощо. Разом з тим практика здійснення виховного процесу потребує обґрунтування цих цінностей, їх вкорінення в суспільній свідомості і державно-правовій практиці.

Завдання правового виховання полягає в тому, щоб виробити у молодих людей переконання, що недоліки виховання, організації дозвілля, економічна безвихідь не виправдовують людину, яка обрала протиправний варіант діяльності, що за будь-яких умов правопрушник несе особисту відповідальність перед суспільством і зобов'язаний спокутувати свою вину.

Отже, необхідною умовою реалізації демократичної моделі правового виховання в нашій країні є ефективна, прозора, багатоканальна комунікація у трикутнику «громадянин-суспільство-влада». Система правового виховання не може насаджуватися штучно, без урахування ментальних, соціально-економічних, духовних чинників українського соціуму. В демократичному суспільстві застосування певних механізмів правового виховання передбачає здійснення експертних оцінювань та громадського обговорення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Філософія правового виховання : навч. посіб. / А. П. Гетьман, О. Г. Данильян, О. П. Дзьобань та ін. ; за ред. А. П. Гетьмана, О. Г. Данильяна. -- Х. : Право, 2012. -- 248 с.

2. Логінова Н. М. Поняття правового виховання майбутніх магістрів з правознавства при підготовці до викладацької діяльності/ Логінова Н. М.// Право і суспільство. - 2012. -№4. - с.199-201.

3. Яворська Г. Х. Педагогіка для правників : навчальний посібник / Г. Х. Яворська. - К. : Знання, 2004. - 335 с.

4. Федосєєва С. В. Поняття, ознаки та структура механізму правового виховання / Федосєєва С. В. // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. -2014.- №11. том 1. с. 62-64.

5. Бех І.Д. Законопростір сучасного виховного процесу / І.Д. Бех // Вища освіта України. - 2004. - № 1. - С. 10-13.

6. Правове виховання в сучасній Україні : монографія / А. П. Гетьман, Л. М. Герасіна, О. Г. Данильян та ін. ; за ред. В. Я. Тація, А. П. Гетьма- на, О. Г. Данильяна. - Х. : Право, 2010. - 368 с

7. Чефранов А.Г. Поняття цінності як основа правової аксіології / А.Г. Чефранов // Підприємництво, господарство, і право. - 2009. - № 9. - С. 8-12.

8. Демичева В.В. Правова культура як феномен сучасної правової дійсності / В.В. Демичева // Держава і право. -2008. - № 40. - С. 21-26.

9. Громадянське виховання як метод правової соціалізації учнів / Алла. Тітова // Вісник Книжкової палати. - 2010. - № 2. - С. 44-45.

10. Цивільний кодекс України : станом на 02.11.2016 / Верховна Рада України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15

11. Правове виховання працівників силових структур: проблеми нормативного закріплення [Електронний ресурс] / В. А. Трофименко // Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Сер. : Філософія, філософія права, політологія, соціологія. - 2013. - № 4. - С. 64-75.

12. Подберезський, М. Педагогічні аспекти правової соціалізації особистості / М. Подберезський // Новий колегіум. -- 2001. -- № 1--2. -- С. 40--44.

13. Цимбалюк, М. Формування та реалізація ідеї правового суспільства у процесі розвитку інститутів народовладдя / М. Цимбалюк // Право України. -- 2011. -- № 7. -- С. 161?168.

14. Богініч, О. Л. Релігійні норми в системі нормативного регулювання суспільних відносин / О. Л. Богініч // Держава і право. -- 2010. -- Вип. 47. -- С. 21?26.

15. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. - К.: Академія, 2002. - 528 с.

16. Національна програма правової освіти населення [Електронний ресурс]: Указ Президента України від 18 жовтня 2001 р. № 992 / 2001. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.

17. Макаренко А.С. Советское школьное воспитание /А.С. Макаренко// Избранные произведения: В 3-х т. - К.: Радянська школа, 1985. - Т. 3. - С. 5 -110.

18. Цвік М.В. Теорія держави і права-загальна теорія держави і права: Нав.мат. - Харків: Право, 2002. -894с.

19. Скакун О.Ф. Теорія держави і права:Нав.літ.- Харків,-2001.-765с.

20. Скакун О. Ф. Загальне порівняльне правознавство : Основні типи (сім'ї) правових систем світу : Підручник для студентів вузів - К. : Ін Юре, 2008. -840с.

21. Олійник А. Ю. Теорія держави і права: Навч. посіб. / Олійник А. Ю., Гусарєв С. Д., Слюсаренко О. Л. -- К.: Юрінком Інтер, 2001. -- 176 с.

22. Оборотов Ю. М. Поняття «образ держави» та його різновиди в умовах глобалізації / Ю. М. Оборотов // Акт. пробл. держави і права. - Вип. 21. - Одеса, 2003. - С. 8.

23. Погребняк С. П. Роль правової культури для утвердження верховенства права / С. П. Погребняк // Виховання в контексті соціальної адаптації студентства : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.-семінару кер. ВНЗ та вчених дослідників із пробл. виховання студентства в сучас. умовах, Харків, 7 листоп. 2003 р. - Х., 2003. - Ч. 1. - С. 18.

24. Гринюк Р. Ф. Теоретична модель правової держави і проблеми її реалізації в су- часних умовах : автореф. дис. … д-ра юрид. наук / Р. Ф. Гринюк. - Х., 2007. - С. 33.

25. Оборотов Ю. М. Традиції та оновлення у правовій сфері: питання тео- рії (від пізнання до розуміння права) : монографія / Ю. М. Оборотов. - Одеса, 2002. - С. 230-236.

Размещено на Allbest.ru