Поняття та підстави звільнення від відбування покарання

Не допускається застосування амністії:

а) до осіб, яким смертну кару в порядку помилування замінено на довічне позбавлення волі, і до осіб, яких засуджено до довічного позбавлення волі;

б) до осіб, які мають дві і більше судимостей за вчинення умисних тяжких чи особливо тяжких злочинів;

в) до осіб, яких засуджено за особливо небезпечні злочини проти держави, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах;

г) до осіб, яких засуджено за вчинення умисного тяжкого чи особливо тяжкого злочину і які відбули мен-ше половини призначеного вироком суду основного покарання.

Законом про амністію можуть бути встановлені й інші категорії осіб, на яких амністія не поширюється (наприклад, такі, які раніше звільнялися від покарання за актом амністії, є злісними порушника-ми режиму відбування покарання тощо.).

Виходячи із принципу гуманізації суспільних відносин, Кон-ституція України, а за нею КК зазначають, що Президент України здійснює помилування стосовно індивідуально визначеної особи. [1.п.27 ст. 106]

Помилування -- акт глави держави, за яким певна особа (чи кілька осіб) повністю або частково звільняється від покарання, або до неї застосовується більш м 'яке покарання, або ж з особи знімається судимість. Порядок здійснення помилування встановлений Указом Президента України від 12 квітня 2000 р. Відповідно до нього помилування має місце стосовно індивідуально визначеної особи, іа значеної в акті про помилування. [11.ст.312.]

Помилування засуджених здійснюється у виді:

а) заміни довіч-ного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менш двадця-ти п'яти років

б) повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання;

в) заміни покарання або його невідбутої частини більш м'яким покаранням;

г) зняття судимості. Згідно КК України в результаті помилування осо-ба може бути також звільнена від кримінальної відповідальності.

Акт помилування не має нормативного характеру, оскільки він розрахований на застосування тільки в одному конкретному випад-ку -- стосовно конкретного засудженого.

Право на клопотання про помилування має особа, яка:

а) засуджена судом України і відбуває покарання в Україні;

б) засуджена судом іноземної держави і передана для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування;

в) засуджена в Україні і передана для відбування покарання іно-земній державі, якщо відповідна установа цієї держави погодилася визнати і виконати прийняте в Україні рішення про помилування;

г) відбула покарання в Україні.

Крім того, право на подання клопотання про помилування мають, зокрема, захисник, батьки, дружина (чоловік), діти, законний пред-ставник засудженого, громадські організації тощо.

Помилування не ставиться в залежність ні від ступеня суспільної небезпечності особи засудженого, ні від тяжкості вчиненого ним зло-чину і суворості призначеного йому покарання. Тому акти про поми-лування можуть видаватися і щодо осіб, засуджених до довічного поз-бавлення волі. При цьому, якщо особа була засуджена за вчинення тя-жкого (і особливо тяжкого) злочину до покарання у виді позбавлення волі на певний строк, прохання про її помилування може бути пода-но тільки після фактичного відбуття нею не менше половини строку призначеного покарання, а у разі засудження до довічного позбавлення волі -- ліше після фактичного відбуття не менше п'ятнадцяти років.[13. c 452.]

Прохання про помилування засуджених попередньо розглядаєть-ся Комісією з питань помилування, яка утворюється при Президен-тові України. У разі відмови в задоволенні прохання про помилуван-ня особи, засудженої за тяжкий або особливо тяжкий злочин, за від-сутності нових обставин, що заслуговують на увагу, дана особа може звернутися з повторним проханням, як правило, не раніше ніж че-рез рік, а особа, засуджена за інші злочини, -- не раніше ніж через шість місяців з часу відмови в задоволенні прохання.

Висновок

Отже при розгляді цієї важливої теми я дійшов до висновку, що на від-міну від звільнення від кримінальної відповідальності звільнення від покарання застосовується тільки до вже засуджених осіб. Звільнен-ня від покарання здійснюється тільки судом, крім звільнення від покарання на підставі закону України про амністію чи акта про по-милування.

Звільнення від покарання можливе лише в тих випадках, коли його мета може бути досягнута без реального відбування покаран-ня, в цілому чи його частини, або коли її досягнення надалі стає неможливим і безцільним, важка хвороба засудженого, чи недоціль-ним, давність виконання обвинувального вироку. Звільнення під покарання жодною мірою не підриває принципу невідворотності покарання. Безперечно, якщо покарання недоцільне, воно не в змозі досягти мети, що стоїть перед ним.

При дослідженні данної теми я зрозумів на яких підставах особа може бути звільненна від подальшого відбування покарання. При цьому слід визначити такі підстави:

1. звільнення від покарання у звязку з втратою особою суспільної небезпечності;

2. звільнення від відбування покарання з випробовуванням;

3. звільнення від відбування покарання з випробовуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років;

4. звільнення від покарання у звязку із закінченням строків давності виконання вироку;

5. умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;

6. заміна невідбутої частини покарання більш мяким

7. звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років

8. Звільнення від покарання за хворобою

Також, при дослідженні дангної теми автор зрозумів, що звільнення особи від подальшого відбування покарання можливе і в тих випадках коли Верховна Рада України приймає закон про амністію, згідно з яким особа яка підпадає під цеей закон звільняється від відбування покарання. Якщо ж було написано прохання до президента України, про помилування певної особи, і президент розглянувши задовільнив це прохання, то особа також звільняється від відбування покарання у звязку з помилуванням.