Документи можуть бути вилучені при провадженні слідчих дій (бухгалтерські документи при провадженні обшуку, виїмки та ін.); витребувані у підприємств, установ, організацій, посадових осіб, окремих громадян (медичні документи з відповідної установи охорони здоров' я, де громадянин лікувався, банківські документи з банку, в якому відкрито рахунок громадянина чи підприємства, тощо); подані фізичними та юридичними особами (довідки, характеристики). 166

Документи, в яких викладені або засвідчені обставини, що мають значення для справи, приєднуються до матеріалів кримінальної справи шляхом винесення постанови органом дізнання, слідчим, прокурором або ухвали судом (ст. 83 КПК). Обов'язковою умовою допустимості документа як доказу є наявність відомостей про те, яким чином він надійшов до справи (наприклад, протокол слідчої дії, протокол прийняття документа від певної особи). Документи зберігаються весь час при справі до вирішення її по суті. За клопотанням власника, а також інших осіб, які за законодавством мають право користуватися цими документами, вилучені та приєднані до кримінальної справи документи або їх копії можуть бути надані їм у порядку, встановленому КПК.

Доказове значення має зміст, а не форма документів. Якщо ж документи важливі для справи своїми іншими властивостями: зовнішнім виглядом (наприклад, слідами крові на фотографії), місцем, часом їх виявлення (наприклад, лист обвинуваченого, загублений ним на місці вчинення злочину), матеріалом, слідами підробки (наприклад, підроблений чек, підроблений паспорт) тощо, тобто мають місце ознаки речового доказу, -- то на них поширюються норми, що стосуються речових доказів (статті 78-81 КПК).

Висновки

Найважливішим елементом процесу доказування є оцінка доказів. Оцінити докази -- означає визначити їх силу, переконливість, придатність. Отже, оцінка доказів -- це розумова діяльність, що здійснюється в логічних формах зі встановлення достовірності чи недостовірності доказів, зібраних по справі, і визначення їх значення для вирішення певної справи. Оцінка доказів як один з етапів доказування відбувається на всіх стадіях кримінального процесу. Оцінка доказів регламентується ст. 67 КПК, в якій зазначено, що суд, прокурор, слідчий, особа, яка провадить дізнання, оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Оцінивши всі наявні в справі засоби доказування і всі встановлені ними фактичні дані, особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд доходять певних висновків по справі.

Висновки ці можуть бути різними за своїм характером і змістом, достовірними і недостовірними. Достовірність -- це більш-менш обґрунтоване припущення про винність обвинуваченого, а недостовірний висновок -- це категоричне твердження про винність, що випливає з усіх наявних у справі доказів. Недостовірність має місце там, де правильність висновку викликає обґрунтований, такий, що випливає з обставин справи, сумнів, і тому можливі й інші його рішення. Тому виносити вирок при недостовірних висновках про винність підсудного неприпустимо. Достовірним є такий висновок, щодо правильності якого не виникає сумнівів, є єдино можливим у певній справі й виключає будь-яке інше її вирішення, тобто відповідає об'єктивній істині. Отже, отримання остаточних висновків по суті справи і оцінка їх як достовірних і недостовірних є кінцевим моментом доказування у кожній окремій справі.

доказ покарання експерт кримінальний

Використані джерела

1. Конституція України: Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. // Відомості Верховної ради України. - 1996. - №30. - Ст. 62.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. Під.ред. В.Т. Маляренка. - Форум. - 2003. - Ст.177.

3. Інструкція «Про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей або іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду» від 13.05.2004 р. - Законодавство „ЛІГА”.

4. Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств. М., 1966. - 385 с.

5. Грошевий Ю.М., Стахівський С.М. Докази і доказування у кримінальному процесі. Науково-практичний посібник. - К., 2006. - 272 с.

6. Коваленко Є.Г. Теорія доказів у кримінальному процесі України: Підручник. - К.: 2006. - 632 с.

7. Кримінальний процес України: Підручник / Є.Г. Коваленко, В.Т. Маляренко. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 704с.

8. Кримінальний процес України: Підруч. для вищих навч. зак. України / За ред. Ю.М.Грошевого. -- Харків, 2010. -- 494 с.

9. Нор В.Т., Михеєнко М.М., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підруч. для юрид. вузів. -- К., 1992. -- 489 с.

10. Сівочек С.М. Аналіз поняття доказу в кримінальному процесі України // Право України. 2001. №9. С.7679.

11. Сівочек С.М. Деякі проблеми оцінки доказів та їх джерел у кримінальному процесі // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових статей. Донецький інститут внутрішніх справ МВС України, 2001. №1. С.182187.

12. Сівочек С.М. Особливості оцінки показань неповнолітніх обвинувачених // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових статей. Донецький інститут внутрішніх справ МВС України, 2001. № 2. С. 294302.

13. Сівочек С.М. Проблеми використання відомостей, одержаних у результаті оперативно-розшукової діяльності // Вісник прокуратури. 2002. №5. С.6267.

14. Сівочек С.М. Проблеми розуміння доказів та їх джерел у кримінальному процесі // Теорія та практика застосування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства в сучасних умовах: Тези доповідей науково-теоретичної конференції. - К.: НАВСУ, 2002. - Ч.1. - С.148-149.

15. Сівочек С.М. Теорія інформації і поняття доказу в кримінальному процесі // Право України. 2001. №12. С.114-117.

16. Сівочек С.М. Чи потребує вдосконалення поняття допустимості доказів? // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. 2002. №2. С.261217.

17. Уголовный процесс России. Учебник. - Воронеж, 2003. - 452 с.

18. Фаткуллин Ф.Н. Общие проблемы процессуального доказывания. Казань, 1973. -- 349 с.

19. Фуфыгин Б.В. Представление доказательств в советском уголовном процессе // Уголовно-правовые и процессуальные гарантии защиты Конституции, прав граждан. - Калинин, 1992. - С. 35-36.

20. Шейфер С.А. Использование непроцесуальных познавательных мероприятий // Государство и право. - 1997. - № 9. - С. 57-63.

21. Шпилев В.Н. Содержание и формы уголовного судопроизводства. -- Минск, 1974. -- 276 с.

22. Якуба М.Л. Процессуальная форма в советском уголовном судопроизводстве. -- М., 1981. -- 306 с.

Размещено на Allbest.ru