Теоретико-методологічний зміст виховної діяльності в органах прокуратури України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретико-методологічний зміст виховної діяльності в органах прокуратури України

Брус І.І.

Анотація

У статті розкрито окремі теоретико-методологічні питання оптимізації понятійно-категоріального апарату виховної діяльності в органах прокуратури на ґрунті проведеного лексико-праксичного й етимологічного аналізу текстуальної конструкції «виховна діяльність». Означена термінологічна конструкція містить цілий спектр синонімічної термінології, якою варто оперувати під час відображення предмета, заявленого в темі публікації. Висловлено фундаментальні наукові ідеї щодо адаптації поняття «виховна діяльність в органах прокуратури» в теорії права, адже це сприятиме науковому поповненню, збагаченню юридичної науки понятійним апаратом.

Ключові слова: виховна діяльність, виховна робота, виховна функція, виховання, органи прокуратури.

Професії типу «людина - людина», окрім навчання й управління, пов'язуються з вихованням, а тому особи, які обирають цей тип професій, повинні бути наділеними високими моральними якостями, наприклад ввічливістю, толерантністю, загальною культурою, доброзичливістю, уважністю, комунікативністю, емпатією. Так, на нашу думку, прокурорська професія також потребує від працівника вміння встановлювати й підтримувати психологічний, комунікативний контакт та здійснювати виховний вплив на осіб, які становлять професійний інтерес, своїх колег і керівників. Як зазначає Є. Клімов, усі професії типу «людина - людина» (у нашому разі - прокурорська діяльність) зводяться до взаємин між людьми, коли кожна з професій потребує подвійної підготовки, уміння встановлювати й підтримувати контакти з людьми, розуміти людину, розбиратися в її особливостях, мати спеціальну підготовку в тій чи іншій галузі виробництва, техніки й науки [1, с. 143].

Окремим організаційно-правовим проблемам виховання в правоохоронних органах України, зокрема й прокуратурі, присвячено праці таких вітчизняних і зарубіжних учених: О. Литвака, В. Андросюка, М. Костицького, М. Кроза, В. Кощинця, А. Федіної, О. Смірнова, В. Сухоноса, І. Озерського, В. Дерев'янко та інших. Проте сьогодні не можна стверджувати про ґрунтовне теоретико-методологічне дослідження питань оптимізації понятійно-категоріального апарату юридичної науки, зокрема й у сфері прокурорської діяльності, у зв'язку з прийняттям нового Закону України «Про прокуратуру» (2014 р.) та внесенням відповідних змін до інших законів.

Метою статті є теоретико-методологічне дослідження питань оптимізації нового понятійного апарату юридичної науки, зокрема адміністративно-правової науки та теорії прокурорської діяльності, та внесення відповідних змін до чинного законодавства, що регламентує діяльність органів прокуратури України.

Насамперед варто звернутись до філософського опосередкування явища, феномена «виховна діяльність». Як зазначає Л. Чулінда, дослідні методи й прийоми, орієнтовані філософськими методами, дають змогу глибоко проникнути в предмет дослідження, отримати конкретні результати та підтвердити загальні положення філософських методів [2, с. 43].

Про значення методології юридичних досліджень окремих категорій, які більше властиві іншим галузям знань, свідчить інтенсивне обговорення останнім часом її проблем, що є характерним для всіх сфер наукового пізнання. Це пояснюється насамперед диференціацією, інтеграцією, двоєдиністю суміжних наук та потребами всебічного вивчення складних проблем суспільного буття й перспектив його ефективного перетворення. У найбільш загальному вигляді методологія правничої науки визначається як система принципів і способів організації та побудови теоретико-пізнавальної діяльності в галузі дослідження державно-правової дійсності, а також учення про цю систему [3, с. 8]. Мова йде про саму теорію, понятійно-категоріальний апарат, методи, принципи дослідження тощо.

Так, В. Комаров категорично стверджує: «Основу вищої юридичної будови мають складати не прагматичні, вузькоспеціалізовані знання, а методологічно важливі, стійкі» [4, с. 5]. У цьому аспекті П. Рабінович відзначає помітну актуалізацію в юриспруденції різноманітних інтерпретаційних проблем правового регулювання [5]. Про нагальне вирішення методологічних проблем правничої науки висловлюються також Ю. Тодика та Є. Супрунюк, зосереджуючи увагу на тому, що завдяки розширенню наукового пізнання збагачується понятійний апарат юридичної науки [6]. Тому всебічне вивчення, дослідження й адаптація поняття «виховна діяльність» щодо організації фахової діяльності органів прокуратури (при цьому варто враховувати також навчально-виховний процес у Національній академії прокуратури України (далі - НАПУ)) є саме тим науковим поповненням, збагаченням юридичної науки понятійним апаратом. прокуратура виховний право

Насамперед варто зазначити, що теоретичною базою дослідження виховної діяльності як філософсько-педагогічної, соціально-психологічної, правової категорії та кадрової функції органів прокуратури є положення, висновки, оцінки, сформульовані вітчизняними й відомими зарубіжними мислителями в працях, присвячених філософській, правовій, політичній, педагогічній і соціальній проблематиці. Безперечно, методологія конкретної галузі вивчення феномена «виховання» є гнучкою (у нашому випадку такою є правова сфера організаційно-функціональної діяльності органів прокуратури), містить у собі не лише сукупність наукових принципів пізнання, а й найвищий рівень досягнутого знання в конкретній галузі, зокрема й в адміністративно-правовій науці та теорії прокурорської діяльності як науці, що розвивається.

Питанням методології виховної діяльності в правоохоронних органах присвячено невелику кількість розвідок. Серед монографічних (дисертаційних) праць з окремих аспектів морально-виховної, культурно-естетичної методології можна назвати роботи таких учених, як Л. Миськів, В. Серебряк, С. Яровий, О. Тогочинський, В. Кельбя. Зокрема, спробу впорядкувати методологію виховної діяльності в органах прокуратури здійснено в дисертаціях І. Озерського, В. Дерев'янко та А. Пшонки.

Виховна діяльність є окремим напрямом, або, за словами В. Дерев'янко, навіть окремою кадровою функцією органів прокуратури, що має свою юридико-психологічну специфіку та філософсько-педагогічні особливості [7, с. 180]. А. Пшонка зазначає: «Сутність виховної роботи в органах прокуратури зумовлена специфікою державної служби в прокуратурі, роллю й місцем органів прокуратури в системі державно-правових інститутів, характером покладених на них завдань і виконуваних ними функцій» [8]. Однак варто пригадати про загальну сукупність напрямів у вивченні феномена виховної діяльності як філософської, педагогічної, психологічної та правової категорії.

В основу теоретико-методологічного аналізу виховної діяльності нами покладено концепцію засновника «діяльнісного підходу» О. Леонтьєва, який вважає, що «діяльність» - це активність, яка скеровується мотивом (предметом потреби) [9]. Відповідно, термін «виховна діяльність органів прокуратури» розглядаємо як різновид педагогічної та психолого-правової діяльності. Отже, для нашого дослідження пріоритетною є ідея використання діяльнісного підходу, який набув розвитку в працях вітчизняних психологів (Л. Виготського, А. Леонтьєва, Д. Ельконіна та інших).

Оскільки сучасна концепція виховного процесу будується в площині діяльнісного підходу як конкретної методологічної основи [10, с. 8], з позиції означеного підходу механізмом засвоєння соціально-професійного досвіду виступає інтеріоризація, тобто перетворення структури предметної діяльності на структуру внутрішнього плану свідомості. На переконання С. Ярового, це означає, що виховання й розвиток особистості відбуваються в діяльності та лише через діяльність [11, с. 40]. Так само розуміється правоохоронне виховання.

Більше того, використання діяльнісного підходу й понятійно-термінологічного аналізу сприятиме уточненню базового поняття «виховна діяльність». Для досягнення поставленої в статті мети необхідно виявити та розкрити термінологічні поняття «виховна діяльність». Про значення термінологічного аналізу писали такі відомі дослідники, як В. Крейденко [12], Л. Пахольченко [13], Г. Солоіденко [14]. Оскільки внутрішня форма слова (відповідно, і терміна) виявляється насамперед у початковий період найменування речей і явищ, виникає природна необхідність аналізувати терміни з огляду на їхній генезис [12], що в нашому випадку стосується обраної термінологічної конструкції «виховна діяльність».

Зауважимо, що термін «виховна діяльність» використовується нами як синонім понять «виховна робота», «виховний процес» чи «виховна функція» органів прокуратури. Однак варто зазначити, що хоча нами в назві та діагонально текстуальній конструкції всієї статті вжито термінологічну конструкцію «виховна діяльність», ширшим методологічним стрижнем праці є багатогранний термін «виховання», як за змістом, так і за суттю.

З огляду на зазначене необхідно проаналізувати різні дефініції щодо розуміння виховання як психолого-педагогічної, філософської та соціально-правової категорії. Недаремно існує думка, що виховання є найбільш пріоритетною, всеосяжною категорією гуманітарних наук як у теоретичному, так і в суто практичному сенсі. Адже в цьому контексті воно охоплює і навчання, і освіту, і власне виховання як процес формування певних рис та якостей особистості [15, с. 33]. Що стосується етимології самого поняття «виховання», то воно безпосередньо походить від слів «заховати», «вирощувати» [16, с. 386]. Зауважимо, що вчення про виховання сформувалося значно пізніше, коли вже існували такі науки, як геометрія, фізика, астрономія [11, с. 31]. Тому з філософських позицій термін «виховання» трактується як цілеспрямований процес переведення нагромадженої людством культури в індивідуальну форму існування, коли зовнішнє (об'єктивне) стає змістом внутрішнього (суб'єктивного), тобто переходить у сферу свідомості й знання конкретних людей, щоб потім відповідно відобразитись у їхніх думках, поведінці, почуттях [17, с. 58].

З психологічних позицій виховання розглядається як діяльність з отримання новими поколіннями суспільно-історичного досвіду; як планомірний та цілеспрямований вплив на свідомість і поведінку людини з метою утвердження певних настанов, понять, принципів, ціннісних орієнтацій, що забезпечують необхідні умови для її розвитку, підготовки до суспільного життя й трудової діяльності [18, с. 63].

Виховання як соціокультурний інститут, на думку В. Біблер, є багатогранним, складним процесом, який забезпечує відтворення справжнього людського буття, що здійснюється через спадковість і трансляцію культури від одного до іншого через діалог культур, історичних спільнот людей або в індивідуальному особистісному аспекті [19, с. 12]. Деякі вчені розглядають виховання як процес залучення особистості до засвоєння вироблених людством цінностей, створення сприятливих умов для реалізації свого природного потенціалу та творчого ставлення до життя, спрямований на утвердження суспільно значущих норм і правил поведінки особистості [20, с. 201]. На думку С. Гончаренка, виховання є процесом цілеспрямованого, систематичного формування особистості, зумовленим законами суспільного розвитку, дією багатьох об'єктивних і суб'єктивних факторів [21, с. 53].

Цікавим із наукових міркувань є розуміння поняття «виховання» в праці Б. Су- ходольського, у якій воно визначене як процес, ідентичний зростанню особистості (у значенні внутрішнього зростання людини), що відбувається шляхом її творчої діяльності та глибокого засвоєння цінностей [22]. Під вихованням у прокурорсько-слідчій діяльності А. Пшонка розуміє процес цілеспрямованого й систематичного впливу на прокурорського працівника з метою формування світогляду та професійних навичок, необхідних для забезпечення сумлінного й ефективного виконання ним своїх службових обов'язків [8]. Із цього визначення, на жаль, не зрозуміло, хто саме впливає на прокурорського працівника та про який вплив пише автор. Для чого формувати світогляд, і хто його формує на практиці? Чому йдеться лише про службові обов'язки, а професійні завдання лишились осторонь? Вважаємо, що автору варто було б уточнити, що напевно впливають на працівника керівники, а вплив, який вони здійснюють, відповідно, буде саме виховним. Також ученому доцільно було б пригадати про виховний вплив на об'єкти професійного інтересу та в системі навчальних закладів, що готують фахівців за прокурорською спеціалізацією.

Далі варто розглянути вказаний нами синонімічний ряд термінів, що складають термінологічну конструкцію «виховна діяльність». Серед таких термінів ми виокремили поняття «виховна робота», «виховний процес», «виховна функція», «виховний вплив» тощо. «Виховна робота» в нашому дослідженні вживається переважно щодо навчально-виховного процесу в НАПУ. Що стосується термінологічної конструкції «виховна робота», то з огляду на проведений аналіз терміна «виховання» необхідно розглянути другу частину термінологічної конструкції - «роботу» Так, у «Новому тлумачному словнику української мови» слово «робота» трактується так: «виконувати роботу, дію в указаному обсязі. Робити - займатися якою-небудь справою, діяльністю» [23, с. 5]. Л. Бєлова вважає, що від продуманості цієї роботи безпосередньо залежатиме те, якої особистісної проби будуть виховні методи як основний інструмент діяльності педагога [24].

Недаремно, на думку деяких учених, викладач юридичних дисциплін повинен однаково майстерно виконувати функцію вихователя, використовуючи весь арсенал виховних підходів, методів і засобів, оскільки йдеться не лише про підготовку професіоналів, а й про розвиток особистості майбутнього прокурора [25, с. 7]. Щодо правоохоронних інституцій, наприклад, у системі Міністерства внутрішніх справ України, А. Лапко розглядає виховну роботу як напрям морально-психологічного забезпечення, який є цілеспрямованою системною діяльністю з формування в працівників міліції комплексу професійно орієнтованих моральних принципів і якостей, зумовлених потребами оперативно-службової діяльності [26, с. 133]. У свою чергу А. Пшонка таку роботу в органах прокуратури розуміє як комплекс взаємозалежних правових, організаційних, економічних, психолого-педагогічних заходів щодо виховання працівників системи органів прокуратури України в дусі неухильного дотримання й захисту прав і свобод людини та громадянина, служіння інтересам суспільства й держави, виконання вимог закону та професійної етики працівників прокуратури [8].

Головними завданнями здійснення виховної роботи є такі: формування в працівників беззастережної вірності державі, присязі та професійному обов'язку; виховання працівників у дусі неухильного дотримання Конституції України, законів України, галузевих наказів і розпоряджень, вимог і норм Етичного кодексу; зміцнення авторитету правоохоронної інституції серед населення та підвищення престижу професії за суворого дотримання прав людини й громадянина, норм службової дисципліни, законності та професійної етики; формування й розвиток морально-психологічних якостей патріота, громадянина та професіонала, культури поведінки в єдності з високим рівнем правової свідомості тощо [26, с. 137].

Що стосується терміна «виховний процес», то ця дефініція розглядається нами переважно щодо навчально-виховного процесу в НАПУ та навчальних закладах, які готують юристів за спеціалізацією «Прокурорська діяльність». Поняття «виховний процес у відомчих навчальних закладах» варто визначити як об'єктивно обумовлену, цілеспрямовану, систематичну, діалектичну, варіативну, організаційно та юридично оформлену, прямо пов'язану з іншими суспільними явищами й процесами взаємодію постійного та змінного складу, здійснювану з метою розвитку у вихованців необхідних морально-етичних якостей, рис і властивостей характеру [15, с. 78]. Розкриваючи складові впливу трансформаційних змін на виховний процес, О. Сухомлинська наголошує: «Нам конче потрібно проводити дослідження та будувати виховні системи, що спираються на співробітництво, участь, діалог і повагу, на колективізм» [27, с. 3].

Перейдемо до аналізу терміна «виховний вплив», що почасти вживається нами щодо навчальної (НАПУ) та практичної діяльності органів прокуратури. Отже, виховний вплив містить у собі також морально-психологічну підготовку як напрям виховної роботи, пов'язаної з дедалі актуальнішим на сьогодні формуванням моральних якостей особистості прокурорського працівника [28, с. 12]. Насамперед варто зазначити, що виховний вплив має бути чітко вплетеним у виховну роботу, яка проводиться серед прокурорсько-слідчих кадрів [28, с. 180].

Звісно, для цього такий вплив має бути скоординованим на ґрунті управлінських і психолого-педагогічних механізмів виховної діяльності. Від нескоординованого виховного впливу людина піддається надто сильному однобічному впливу, здатному деформувати загальну мету виховання й виховного процесу. Координаторами виховного впливу в організованому суспільстві виступають навчально-виховні установи, якими керують висококваліфіковані спеціалісти - педагоги [11, с. 34]. Через категорію «діяльність», як пише В. Сухонос, варто визначати поняття «функція прокуратури», що дає можливість широко використовувати метод типології для вивчення видової різноманітності функцій прокуратури [29, с. 111] (у нашому випадку - виховної).

Щодо виховної функції як вживаного в публікації терміна необхідно зазначити, що в системі освіти вона представлена у формуванні за допомогою цілеспрямованої діяльності певних соціальних рис світогляду в підростаючих поколінь, визнання ними панівних у суспільстві норм поведінки, ціннісних орієнтацій, тобто в підготовці молоді до виконання певних соціальних обов'язків [15, с. 34]. В одній із наукових праць М. Якимчук слушно висловився: «Функція є одним з основних понять, через яке розкриваються структура та весь зміст діяльності органів прокуратури» [30, с. 17]. Термін «функція» є конституційним (згідно з п. 9 «Перехідних положень» Конституції України) та вживається щодо нагляду прокуратури за дотриманням і застосуванням законів і досудового слідства. Про функції прокуратури йдеться також у ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 р., яка так і називається - «Функції прокуратури» [31].

У свою чергу В. Сухонос визначає функції прокуратури як напрями (види) її діяльності, спрямовані на забезпечення правопорядку, що відповідають завданням, поставленим перед прокуратурою, які закріплюються в Конституції України й вітчизняному законодавстві та визначають характер компетенції прокуратури [29, с. 11]. М. Косюта вважає функції прокуратури видом діяльності прокуратури, спрямованої на досягнення цілей і виконання завдань у межах предмета її віддання та компетенції [32, с. 52]. І. Озерський зауважує, що під функціями органів прокуратури варто розуміти напрями її діяльності, спрямовані на забезпечення утвердження законності й правопорядку в державі, які відповідають завданням, поставленим перед прокуратурою, що закріплені в Конституції й інших нормативно-правових актах України та визначають характер повноважень і компетенції прокуратури [33, с. 46].

На думку Л. Миськів, виховна функція в правоохоронній системі полягає в цілеспрямованому формуванні правосвідомості, загальної культури та особистих якостей правоохоронця відповідно до загальнолюдських морально-етичних норм, а також вимог службової діяльності [34, с. 25]. Виховна функція в органах прокуратури України іноді ототожнюється вченими з профілактичною (попереджувальною) функцією [35], яка, за словами В. Сухоноса, здійснюється в процесі реалізації всіх її конституційних функцій [36, с. 9].

Як слушно відзначив О. Козлов, попереджувальну функцію прокуратури не можна відокремлювати від самого прокурорського нагляду. Попередження є органічно властивим йому і невіддільним від його змісту [36]. М. Мичко стверджує, що на профілактику порушень закону в широкому розумінні спрямовуються всі повноваження прокурора (наприклад, використання останнім такої форми реагування, як внесення подання, спрямоване винятково на усунення причин правопорушень та умов, які їм сприяли, відмова в санкціонуванні арешту чи інших рішень і дій посадових осіб у передбачених законом випадках) [37, с. 38].

Виховна функція в діяльності прокурорських працівників, на думку І. Озерського, визначається насамперед цілями й завданнями правосуддя, їх участю в проведенні профілактичних заходів у протидії злочинності, під час роз'яснення законодавства різним категоріям громадян, у тому числі за допомогою медійних засобів. У свою чергу соціальна діяльність охоплює суспільний аспект діяльності слідчого та прокурора як координатора боротьби зі злочинністю на ввіреній йому ділянці [38, с. 74]. Наприклад, виховна функція слідчого може реалізуватися за допомогою залучення громадськості до боротьби зі злочинністю [39].

Висновки

Таким чином, аналіз визначення поняття виховної діяльності в органах прокуратури України в динаміці показав, що вона може бути як спеціальною забезпечувальною функцією органів прокуратури, так і особливою інтегруючою формою організації професійної підготовки прокурорських фахівців. Поняттєво-категоріальний зміст організаційно-правових засад виховної діяльності в органах прокуратури опосередковується методологічним інструментарієм до розуміння феномена «виховання» в низці гуманітарних наук, які синтезують у собі філософську, педагогічну, соціологічну, психологічну та юридичну сторону будь-якого явища й процесу, уможливлюють вживання терміна «виховна діяльність в органах прокуратури».

Перспективним вважаємо введення в органах прокуратури України, зокрема Національній академії прокуратури України, посади психолога-вихователя, що дозволить оптимізувати виховний процес та підвищити ефективність здійснення дієвого виховного впливу за окремими напрямами прокурорської діяльності.

Література

1. Климов Е. Путь в профессию / Е. Климов. - Л. : Лениздат, 1974. - 190 с.

2. Чулінда Л. Юридико-лінгвістичне тлумачення текстів нормативно-правових актів : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Л. Чулінда ; Нац. академія внутр. справ України. - К., 2003. - 228 с.

3. Козюбра Н. Понятие и структура методологии юридической науки / Н. Козюбра // Методологические проблемы юридической науки / отв. ред. Н. Козюбра. - К. : Наукова думка, 1990. - С. 5-19.

4. Комаров В. Проблеми вищої школи юридичної освіти України / В. Комаров // Проблеми вищої юридичної освіти : тези доп. та наук. повідомлень наук.-метод. конф. (м. Харків, 18-19 грудня 2001 р.) / за ред. В. Комарова. - Х., 2002. - С. 3-8.

5. Рабінович П. Герменевтика і правове регулювання / П. Рабінович // Вісник Академії правових наук України. - 1999. - № 2. - С. 61-71.

6. Тодика Ю. Проблеми наукового забезпечення конституційної реформи в Україні / Ю. Тодика, Є. Супрунюк // Вісник Академії правових наук України. - 1996. - Вип. 7. - С. 42-53.

7. Дерев'янко В. Організаційно-правові засади роботи з кадрами в органах прокуратури України : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / В. Дерев'янко ; Ін-т права ім. князя Володимира Великого МАУП. - К., 2012. - 325 с.

8. Пшонка А. Сутність виховної роботи в органах прокуратури України / А. Пшонка [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://pravoznavec.com.ua/period/artide/8752/%0C.

9. Леонтьев А. Деятельность. Сознание. Личность / А. Леонтьев. - М. : Смысл ; Akademia, 2004. - 268 с.

10. Профессиональная педагогика в работе с персоналом органов внутренних дел : [курс лекций] / под общ. ред. И. Латкова, И. Колонтаевская. - Ростов-на-Дону : Феникс, 1998. - 633 с.

11. Яровий С. Організаційно-правове забезпечення виховної роботи в закладах освіти МВС України : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / С. Яровий ; Нац. ун-т внутр. справ. - Х., 2003. - 192 с.

12. Крейденко В. Библиотечные исследования: научные основы / В. Крейденко. - М. : Книга, 1983. - 140 с.

13. Пахольченко Л. Українська бібліотечна термінологія: пошуки шляхів розвитку / Л. Па- хольченко // Пріоритетні напрямки розвитку бібліотечної справи в Україні : тези допов. міжрегіон. наук.-практ. конф. (м. Рівне, 24-25 березня 1993 р.). - Рівне : Рівненський держ. ун-т культури, 1993. - С. 55-56.

14. Солоіденко Г. Розвиток бібліотекознавчої термінології в Україні (20-30-ті роки ХХ ст.) / Г. Солоіденко // Бібліотечний вісник. - 2003. - № 4. - С. 23-32.

15. Грабар Н. Виховна діяльність бібліотек вищих навчальних закладів у сучасних соціально-комунікаційних умовах : автореф. дис. ... канд. наук з соц. комунікацій : спец. 27.00.03 «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство» / Н. Грабар ; Харківська держ. акад. культури. - Х., 2008. - 21 с.

16. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / за ред. О. Мельничука. - К. : Наукова думка, 1982-2012. - Т. 1. - 1982. - 876 с.

17. Сафонов М. Проблема реформ в правительственной политике России на рубеже XVIII - ХІХ в. : [монография] / М. Сафонов. - Л. : Наука, 1988. - 281 с.

18. Психология : [словарь] / под общ. ред. А. Петровского, М. Ярошевского. - 2-е изд., изм. и доп. - М. : Политиздат, 2007. - 604 с.

19. Библер В. Нравственность. Культура. Современность / В. Библер. - М. : Наука, 1974. - 322 с.

20. Національна програма виховання дітей та учнівської молоді // Книга заступника директора з виховної роботи : [довідково-метод. вид.] / упор. : С. Кириленко, Н. Косарєва. - Х. : Торсінг плюс, 2006. - С. 197-224.

21. Гончаренко С. Український педагогічний словник / С. Гончаренко. - К. : Либідь, 1997. - 376 с.

22. Suchodoiski B. Uspolecznienie taltury / B. Suchodoiski. - Warszawa : Roj, 1937. - 384 s.

23. Новий тлумачний словник української мови : [42 000 слів] : в 4 т. / уклад. : В. Яременко, О. Сліпушко. - К : Аконіт, 1999- . - Т.1 : А - Є. - 1999. - 910 с.

24. Бєлова Л. Виховна система ВНЗ: питання теорії та практики / Л. Бєлова. - Х. : Вид-во НУА, 2004. - 264 с.

25. Середа Г. Єдність фундаментального та прикладного аспектів викладання юридичних дисциплін / Г. Середа, В. Ященко // Вісник Академії прокуратури України. - К., 2007. - № 2. - С. 5-7.

26. Лапко А. Юридико-психологічні засади підготовки працівників міліції до професійної діяльності : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 19.00.06 «Юридична психологія» / А. Лапко ; Нац. академія внутр. справ. - К., 2014. - 226 с.

27. Сухомлинська О. Виховання як соціальний процес: особливості сучасних трансформаційних змін / О. Сухомлинська // Шлях освіти. - 2004. - № 2. - С. 2-6.

28. Якимчук М. Особливості управління кадрами органів прокуратури України: проблеми правового регулювання / М. Якимчук // Вісник Академії прокуратури України. - К., 2006. - № 1. - С. 9-14.

29. Сухонос В. Прокуратура в механізмі української держави: проблеми теорії та практики : дис. ... докт. юрид. наук : спец. 12.00.10 «Судоустрій; прокуратура та адвокатура» / В. Сухонос ; Одеська нац. юрид. академія. - К., 2009. - 462 с.

30. Якимчук М. Організаційно-правові основи управління в органах прокуратури України : автореф. дис. ... докт. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / М. Якимчук ; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - К., 2002. - 32 с.

31. Про прокуратуру : Закон України від 14 жовтня 2014 р. № 1697-VII [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1697-18.

32. Косюта М. Прокуратура України : [навч. посібник] / М. Косюта. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К. : Знання, 2010. - 404 с.

33. Озерський І. Новий підхід до класифікацій органів прокуратури / І. Озерський // Актуальні питання сучасних державотворчих та правотворчих процесів : матер. міжнар. наук.-практ. конф. (м. Запоріжжя, 28 квітня 2010 р.) : в 3 ч. / Запорізька міська громадська організація «Істина». - Запоріжжя, 2010. - Ч. 2. - С. 45-46.

34. Миськів Л. Адміністративно-правові засади діяльності вищих навчальних закладів МВС України з питань морально-правового виховання курсантів : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Л. Миськів ; Харківський нац. ун-т внутр. справ. - Х., 2001 - 203 с.

35. Озерський І. Напрями підвищення ролі прокуратури в координації діяльності правоохоронних органів / І. Озерський // Підприємництво, господарство і право. - 2010. - № 6. - С. 79-83.

36. Козлов А. О сущности прокурорского надзора в СССР / А. Козлов // Вопросы теории и практики прокурорского надзора. - Свердловск, 1979. - С. 4-10.

37. Мичко М. Теоретичні і практичні проблеми організації роботи в апараті прокуратури області : [монографія] / М. Мичко. - Донецьк : Донеччина, 2000. - 160 с.

38. Озерський І. Використання прокурором психологічних знань при підтриманні державного обвинувачення в суді : [монографія] / І. Озерський. - Полтава : Копі-центр, 2008. - 370 с.

39. Бондаренко О. Функції слідчого в кримінальному судочинстві / О. Бондаренко // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 1999. - № 3. - С. 141-147.

Размещено на Allbest.ru