Отруєння, спричинені укусами отруйних тварин

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

Кафедра суспільних наук

РЕФЕРАТ

на тему: «Отруєння спричинені укусами отруйних тварин»

Виконала студентка І курсу БДМВ-12

Грицай Наталія Михайлівна

Викладач Сусло Степан Тітович

Київ 2011

План

Вступ

1. Укуси змій

1.1 Загальна характеристика

1.2 Перша допомога при них

2. Укуси комах

2.1 Загальна характеристика

2.2 Перша допомога при них

3. Укуси морських риб

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Отруєння (інтоксикація) -- порушення функцій чи ушкодження органів внаслідок дії отрут чи токсинів, що проникли в організм чи утворилися в ньому.

Отруєння отрутами тваринного походження відомі людству багато тисяч років. Це обумовлено тим, що людство мешкало поруч з отруйними тваринами й завжди була загроза можливого отруєння. Незважаючи на весь досвід медицини в наданні допомоги при отруєннях отрутами тваринного походження, ця проблема залишається достатньо важливою. Адже сучасна людина, яка живе в урбаністичному світі, часто забуває про агресивну живу природу, з якою може зіткнутися у відпустці, при виїзді на природу у вихідні або навіть у власному будинку. Тим часом щорічно в світі більше 10 мільйонів чоловік піддаються нападам отруйних тварин, більше 50 тисяч потерпілих гинуть. Причому летальних результатів від укусів бджіл або ос в 3 рази більше, ніж від укусів гримучої змії.

Ніколи не слід відноситись зневажливо до таких отруєнь, тому що розвиток симптомів і перебіг отруєння залежать не тільки від отрути, а ще й від місця ураження, часу її надходження до організму та попередньої сенсибілізації. Ці отруєння здебільше випадкові, мають сезонність виникнення й частіше спостерігаються в людей у віці від 20 до 50 років.

Отож, давайте детальніше розглянемо ці питання,щоб уникнути шкоди нашому здоров`ю та навчитися надавати першу допомогу, коли ми опинимося в небезпечній ситуації.

1. Укуси змій

1.1 Загальна характеристика

Одними з представників таких тварин, які можуть бути небезпечними для людини, є отруйні змії.

Отруйні змії відносяться до 6 сімейств рептилій:

1) вужоподібні (Colubridae);

2) аспідові (Elapidae) -- кобри, крайти, коралові аспіди та ін.;

3) ямкоголові змії (Crotalidae) -- гримучники;

4) гадюкові (Viperidae);

5) морські змії (Hidrophiidae);

6) земляні гадюки (Atractaspididae).

Епідеміологія

Інтоксикація та смерть унаслідок укусу змій спостерігаються в більшості районів світу, особливо в тропіках, де ця небезпека перетворюється на серйозну проблему охорони здоров'я. На території України розповсюджені гадюкові (Viperidae) -- гадюка звичайна (Viperidae berus) та гадюка степова (Viperidae ursini). Отрута цих змій утворюється та міститься в спеціальних альвеолярно-трубчастих залозах. При укусах отрута вичавлюється через жолобки отруйних зубів. Отруйні зуби рухомі: в закритій пащі змії вони знаходяться в горизонтальному положенні, а при відкриванні пащі та укусі приймають вертикальне положення.

Зміїна отрута в організмі людини розповсюджується по лімфотичній системі, однак при потраплянні отрути в судину розповсюджується кровотоком. В таких випадках місцеві симптоми не встигають розвинутися й виникає дуже важкий стан. Зміїна отрута з організму людини видаляється через шлунково-кишковий тракт, залози зовнішньої секреції та нирки.

Клінічна картина

Клінічна картина токсичної дії зміїної отрути залежить від багатьох обставин. Найбільш небезпечними є укуси змії в шию, обличчя та волосисту частину голови. Крім того, чим вища температура повітря, тим інтенсивніше розвиваються симптоми. Менш безпечні укуси в кінцівки, в той же час вони найбільш ймовірніші. Після укусу змії відмічаються гіперемія, крововиливи, набряк і відносно слабкий біль в місці укусу. При важких формах отруєння відмічаються множинні крововиливи та пухирі, що подовжуються на тулуб (лімфангоїт), збільшення лімфатичних вузлів та їх болючість (лімфаденіт), тромбоз відводячих вен. При цьому виникає геморагічне пропитування тканин. Кінцівка має синюшний чи аспідно-сірий відтінок. За короткий час з'являються млявість, блідість шкіряних покривів, потовиділення, спрага, блювання, біль в животі, тахікардія, гіпотензія. Поступовий розвиток колаптоїдного стану призводить до серцевої недостатності, послаблення дихання, й нарешті до смерті. Можливі бронхоспазм, екзантема, коагулопатія, гемоліз, судоми. Відмічається неспіввідношеність температури тіла та пульсу -- при невисокій лихоманці (37,2-37,8єС) пульс сягає до 120 і більше. Рана на місці укусу кровоточить, на її місці можуть з'являтись виразки та некрози. В перші 30-90 хвилин відмічаються гіперкоагуляція, множинні мікротромбози в капілярах. Після цього з'являються фаза гіпокоагуляції й кровотеч (носові, шлунково-кишкові, гематурія). Смертність від отрути гадюк становить, за даними різних авторів, від 2 до 12%.

Максимальний рівень отрути в крові відмічається в перші дві години після укусу, період його полувиведення складає 6-12 годин.

З ускладнень найбільш небезпечними є гангрена та сепсис. В подальшому можуть спостерігатись десквамація епітелію шкіри, тупі ниючі болі, атрофія м'язів, порушення нервової провідності.

1.2 Перша допомога при них

Її починають з негайного і енергійного відсмоктування протягом 15-20 хв. вмісту ранки, не забуваючи при цьому постійно спльовувати відсмоктується рідина. Потім, при можливості, ранку обробляють розчином йоду, спиртом, діамантовим зеленим (зеленкою). Після цього забезпечують нерухоме положення укушенной кінцівки, створюють спокій потерпілому. Його необхідно якомога швидше доставити в лікувальний заклад, де йому буде надана відповідна допомога. Потерпілому від укусу змії категорично протипоказано робити розрізи шкіри на місці укусу, накладати кровоспинний джгут; не можна давати всередину алкоголь, вводити в зону укусу марганцевокислий калій або інші окислювачі, припікати місце укусу. Все це не тільки не послаблює і не затримує дію зміїної отрути, але, навпаки, значно посилює його, сприяючи виникненню ускладнень.

Особиста профілактика укусів змій може бути забезпечена носінням високої взуття (шкіряні або гумові чоботи), щільного одягу, ретельним оглядом місць стоянок і нічлігу. Оскільки зазвичай змії неагресивні і кусають людину тільки в порядку самозахисту, укусів піддаються частіше за все люди, які намагаються або зловити, або вбити змію (зазвичай це діти та підлітки). Тому особам, які виїжджають на територію, де можуть мешкати змії, слід знати особливості поведінки змій і, по можливості, мати з собою специфічні сироватки «антігюрза» і «антікобра», які необхідно вводити не пізніше ніж через 30 хв. після укусу змії.

Загроза використання джгутів, давлячих пов'язок та інших оклюзійних методів:

1. Ушкодження поверхневих нервів, особливо латерального підколінного.

2. Застій крові, набряк, посилення кровотечі з перетягнутої кінцівки.

3. Шок при знятті тугого джгута.

4. Посилення місцевої дії отрути.

5. Слід зазначити, що використання охолодження кінцівки на сьогодні має багато розбіжностей в рекомендаціях різних авторів (деякі автори відмічають суттєві ускладнення при використанні льоду).

2. Укуси комах

2.1 Загальна характеристика

Комахи, що кусають

Сусідство з комарами, ґедзями, мошками та іншими дрібними комахами рідко буває приємним. Скільки чудових прогулянок було зіпсовано їх укусами, скільком людям настирливе комарине пищання не давало виспатися вночі. Але річ не тільки в тому, що ці комахи заважають і сусідства з ними всі мріють позбавитися раз і назавжди. Їх укуси здатні викликати достатньо важкі алергічні реакції.

Комарі

Комар достатньо цікава комаха, що б дізнатися про нього більше. Комарі розповсюджені по всій земній кулі, виключаючи області посушливих пустель. Налічується близько 300 видів комарів, включаючи самого небезпечного - малярійного комара. Комарі пищать крилами, якими здійснюють до 1000 помахів в секунду (в середньому 500-600 помахів в секунду). Самиці пищать дещо тонше, ніж самці. Вони-то нам і докучають вечорами та ночами своїм пищанням. Комарі насправді одні з найнастирливіших комах. Кожен був хоч раз «покусаний» комаром, але це не зовсім правильний вираз. У комарів немає щелеп, а тільки хоботок, яким комар смокче кров. І тут теж маленьке уточнення, кров потрібна тільки самицям. Комарі-самці не кусаються і не смокчуть кров, вони їдять нектар квітів, сік рослин. Після кривавої вечері самиця поспішає відкласти яйця в стоячу воду (від 30 до 150 яєць кожні три - чотири дні). Тому комарі прагнуть знаходитися там, де волога і вода. Тривалість комариного життя близько 2-3 тижнів, але може бути і довше. З настанням холодної пори року комарі зникають, але якщо в підвалі вашого будинку постійно знаходиться вода, то можна і не сподіватися, що комарі зникнуть навіть взимку.

Комарі «виходять на полювання» з настанням сутінків, активізуються до півночі. Одяг, окрім дуже щільного, комар легко зможе прокусити.

Комарі - це не тільки дискомфорт від укусів, але й розповсюдники небезпечної хвороби - малярії. Комарі не гидливі і можуть кусати трупи тварин та людей. Тому найнебезпечнішим хижаком на землі давно вважається не акула або крокодил, а малярійний комарик. Від звичного нам комара він не відрізняється розмірами. Відрізнити його можна по посадці. Звичайні комарі сидять, тримаючи черевце паралельно поверхні, а малярійні підводять черевце вгору. До речі, комарі переносять не тільки малярію, але й деякі вірусні інфекції: жовту лихоманку, туляремію.

Зараз у продажу з'явилася велика кількість засобів для боротьби з комарами: це - фумігатори, спіральки з їдким димом, що підпалюються, різноманітні аерозолі, креми і найстаріший засіб - антимоскітні сітки, що захищають вікна. Через специфічні властивості слини комара, в місці його укусу утворюються невелике почервоніння, виникає свербіння, відчуття жару. Свербіння можна усунути, якщо змочити шкіру нашатирним спиртом або розчином питної соди: 1/2 чайної ложки на стакан води. Щоб уникнути укусу обробіть всі відкриті місця тіла репелентом (речовиною, що відлякує комарів) - вони продаються в будь-якому господарському магазині.

Мошка

Мошки докучають людям тільки в жаркі сонячні дні, у похмуру погоду і сутінки вони неактивні. Личинки цих комах розвиваються біля швидких річок. Мошок дуже приваблює світлий одяг та запах поту і це варто враховувати, збираючись на прогулянку до лісу або водойм.

Часто момент укусу ми не відчуваємо бо в слині мошки є речовини, які здатні знеболювати. У ранку потрапляють антикоагулянти для розрідження крові, гістамін і ферменти. Слина мошок отруйна. Через декілька хвилин з'являється відчуття жару, сильне свербіння, великий червоний набряк (іноді, з долоню). Набряк спадає через декілька днів, а ось нестерпне свербіння може турбувати декілька тижнів. Діти звичайно розчісують місця укусу до крові та появи виразок.

Численні укуси мошки можуть викликати підвищення температури і появу ознак загального отруєння. Якнайскоріше протріть шкіру нашатирним спиртом, а потім прикладіть лід. Всередину можна прийняти антигістамінний засіб (діазолін, супрастин).

Щоб уникнути укусу необхідно обробити шкіру репелентом.

Ґедзь

Ґедзі (великі двокрилі мухи з великими очима) поширені на всій території України. Вони багато п'ють, тому найбільше їх у водоймищ. Як і у комарів, м'ясоїдні схильності спостерігаються тільки у самиць. Самці ж нешкідливі, харчуються нектаром квітів і солодкими фруктами, що містять глюкозу. Найбільша активність їх спостерігається біля полудня. Ґедзів привертає все квітчасте. Тому, збираючись на природу, одягайтеся у світлий одяг.

Ґедзі бувають двох видів: бичачі ґедзі, що літають при яскравому сонці, і ґедзі - дощівки, що люблять похмурі, вологі дні. Вони бачать жертву за кілометр і несуться до неї зі швидкістю 60 км/год, а також розпізнають рухомі об'єкти швидше, ніж нерухомі. Бичачий ґедзь робить декілька кругів над жертвою, перш ніж вкусити, ґедзь - дощівка кусає відразу. Добре в ґедзях те, що вони буквально сліпнуть з настанням сутінків (звідси й назва) та погано орієнтуються в приміщенні. Докучають ґедзі тільки з середини літа до початку перших осінніх місяців. Для повного насичення ця комаха може перелітати з однієї тварини на іншу або на людину. Така нерозбірливість може спричинити зараження людини інфекційними хворобами. Наприклад, підтверджено, що ґедзі можуть переносити сибірську виразку. До того ж, ґедзі не гидуватимуть навіть трупами, тому дуже важливо остерігатися їх укусів!

Хоботок комахи використовують для проколів шкіри, далі вводитися слина, що перешкоджає згортанню крові. У тому місці, де ґедзь зробив дірочку і випив кров, може з'явитися відчуття жару, набряк, почервоніння шкіри, можливе також збільшення лімфатичних вузлів.

Укус ґедзя швидко перетворюється на значну припухлість з білим пухирем посередині. Ранка може загноїтися та боліти до двох тижнів, тому її негайно треба промити з милом, прикласти компрес з горілкою і розчином питної соди, міняючи його кожні 15 хвилин.

Як уникнути укусу

1. Найефективніші засоби захисту від комарів та інших дрібних комах вийшли з хімічних лабораторій. Репеленти (засоби, що відлякують комах) розробляються і випробовуються вже багато років і є безпечними для дітей старше двох років. И все ж таки, щоб захистити дітей від укусів комах, не варто втирати крем по всьому тілу. Краще намазати тільки руки, шию, щиколотки та надіти на дитину одяг з довгим рукавом і довгі брюки. Кожних 2-4 години крем потрібно наносити знову.

2. Будь - який хімічний або натуральний репелент, перед нанесенням на поверхню тіла варто перевірити на згині ліктя. Саме там найшвидше можна визначити, чи не спричинить цей препарат алергії. Нанесіть невеличку кількість препарату на згин ліктя та залиште на 20 хв., якщо не виникло почервоніння, свербіння або інших неприємних відчуттів, препарат можна використовувати.

3. Натуральними, але менш ефективними засобами, що відлякують комах, є аромати лимона, лаванди, м'яти та гвоздики. Масла на основі цих ароматів можна додавати в спеціальні лампи для розповсюдження запахів. Простий рецепт: нашпигуйте половинки лимонів гвоздикою, що використовується в кулінарії, і розставте по всій кімнаті, особливо перед вікном.

4. Хімічні препарати, що встромляються в розетки, не можна використовувати у кімнатах для маленьких дітей, оскільки ці засоби отруюють повітря. Найкращий засіб від нічних атак - це антимоскітні сітки.

Допомога при укусах комарів, мошки, ґедзів

Численні укуси комарів, москітів, ґедзів та інших дрібних комах можуть бути небезпечні для людей, особливо для тих, у кого є алергія. При укусі таких комах виникає нетривалий біль, потім свербіння і невелике почервоніння ділянки шкіри. У разі підвищеної чутливості людини до укусів комарів, москітів можуть з'явитися алергічні прояви у вигляді червоного висипу. При укусі:

1. Необхідно утриматися, щоб не терти шкіру в місці укусу, навіть якщо дуже хочеться, оскільки це приведе до ще більшого свербіння і тривалого заживання, а при розчісуванні укусу до крові є небезпека занести в рану інфекцію.

2. Накладіть на місце укусу холодний компрес: пов'язку, змочену содовим розчином (чайна ложка на 1/2 стакана води) або нашатирним спиртом.

3. Якщо укушені місця сильно запалилися, стають нестерпно болісними або свербіння спостерігається тривалий час - зверніться до лікаря.

Комахи, що жалять

У серпні засоби масової інформації починають заповнювати повідомлення про «безпричинні» напади бджіл, ос, шершнів на людей і тварин та про наслідки цих укусах. Так, в серпні ці комахи стають особливо агресивними. Причина такої поведінки - шлюбний період, на який накладається жара та різке зростання популяції цих хижих комах. Наприклад, оси в період розмноження часто кусають без розбору всіх підряд, зокрема собак і кішок, причому поводяться агресивно як в містах, так і за їх межами.

Бджола

Бджоли літають все літо протягом світлового дня на полянах, лугах, в саду. Працелюбні бджілки люблять яскраві кольори та солодкі духи і не люблять тих, хто махає руками та істерично кричить. Якщо подивитися через мікроскоп, то можна побачити, що бджолине жало має спеціальні щербини, за допомогою яких воно міцно закріплюється в тканинах. Після укусу бджола втрачає частину черевця із залозами та м'язами і, після того, як ужалить, обов'язково гине. При жаленні бджола виділяє 0,2-0,3 міліграм отрути. На місці укусу видно ранку з жалом, що стирчить, виникає почервоніння та набряклість шкіри, місце укусу стає гарячим. Небезпечні укуси значної кількості (500-1000) бджіл, коли в організм людини вводиться смертельна доза в 0,2 г бджолиної отрути. Природа так влаштувала, систему захисту бджоли, що жало разом з отруйною залозою вже без участі комахи продовжують уприскувати отруту в жертву. Тому потрібно якомога швидше витягнути жало з тіла (обережно, не придавлюючи жала!), щоб не підсилювати отруєння. При підвищеної чутливості до бджолиної отрути, навіть один або декілька укусів можуть викликати важку алергічну реакцію, при якій спостерігаються підвищена температура, головний біль, нудота, блювота, астматичні явища, зниження артеріального тиску. Якщо відчуваєте задишку, запаморочення або інше нездужання - терміново викликайте невідкладну допомогу.

Оса

Укуси цих смугастих комах для багатьох людей стали серйозною загрозою. Боротьба з ними ускладнюється тим, що вони не зараховані до розряду інфекційних комах, а тому в арсеналі ентомологів немає «зброї», яка дозволила б усмирити агресивну осину вдачу. Суспільні оси ведуть життя повне суворих розмежувань по функціям. У їх житті немає місця метушні: кожен виконує свою чітко визначену роль. Тільки жіночі особини озброєні жалом -- видозміненим яйцекладом, яке не має щербинок, як у бджіл, а тому легко, немов голка, може проколювати покривні тканини своїх жертв. Після уприскування отрути оса так само легко може витягнути своє жало і знов напасти. Свої кубла суспільні оси будують з деревини, пережовуючи її до утворення клейкої волокнистої маси. Висихаючи, еластична маса перетворюється на щільний сірий папір. Спочатку виліплюється ніжка, на якій триматиметься все кубло, а услід за нею перша чарунка, в яку матка відразу відкладає одне яйце, потім навколо неї пристроюються наступні чарунки. Частіше оси будують кубла в тінистих місцях, що продуваються: під балконом чи під навісом, на верандах, терасах, в альтанках і нежилих прибудовах. Самостійно зривати осине кубло не треба у жодному випадку- можна сильно постраждати. Викличте рятувальників або обприскайте кубло з безпечної відстані будь-яким засобом для знищення комах і оси до вас не повернуться. Оси - хижаки. Харчуються вони «тваринною» їжею: невеликими комахами, яких під силу зловити і вбити. Як правило, жертвами ос стають мурашки, бджоли, гусениці тощо. Оси завдають сильного удару жалом, який вбиває жертву, а потім розгризають свою здобич сильними щелепами на декілька частин. Пережованими комахами оси годують навіть своїх личинок. Отже можна сказати, що оси - справжні м'ясоїдні комахи. Їх приваблюють харчові відходи, розкидане сміття, сире м'ясо з запахом.

Чим вища денна температура, тим більше осиних сімей та довше період їх активності. У жару оси страждають від спраги та тягнуться до житла людей і місць, де є вода. Тому серед жертв їх нападів багато тих, хто купається або відпочиває біля водойм. Великий ризик укусів ос в містах створюють численні овочеві чи фруктові намети. Навколо розкладених на сонці дарів природи вони крутяться цілий день у великій кількості. Роздратовані комахи, охороняючи «свої» фрукти, можуть «напасти» на продавців і покупців, укусивши їх один або кілька разів. Оси люблять не тільки солодке, але й пиво, тому фахівці радять прихильникам цього напою бути дуже обережними при його вживанні. Оси агресивно реагують на компоненти парфумів та косметики і можуть небезпечно вкусити за шию або за вухом. Також ос привертають яскраві кольори одягу. Так само, як бджоли, оси не люблять різких рухів та істеричних криків. Укуси ос, особливо чисельні, можуть стати фатальними і для здорової людини, але трапляється, що буває досить і одного. Смертельну небезпеку представляє не отрута оси як така, а реакція організму на цю отруту. У багатьох людей на отруту оси є алергія, про яку вони навіть не підозрюють. Укуси можуть привести до важких набряків і шоку, який виникає із-за різкого викиду в організм речовин, що впливають на тонус судин, із-за чого знижується тиск і до органів поступає менше кисню. Страждають в першу чергу мозок і нирки. Ознаки шоку, від якого можна померти: сильна слабкість, запаморочення, сильний набряк шкіри та її почервоніння, нудота, озноб. Не менш небезпечні укуси в область обличчя, особливо якщо йдеться про ротову порожнину. Найчастіше це відбувається, коли, не помітивши комаху, людина проковтує її разом з їжею або напоєм. Виниклий набряк може розповсюдитися на гортань і стать причиною задухи. Найстрашніше, коли оса жалить безпосередньо в гортань. В цьому випадку набряк перекриває дихальні шляхи і, якщо потерпілому не буде надано негайної лікарської допомоги, він може просто задихнутися. У медичній практиці зафіксований випадок жалення навіть в сонну артерію, після якого за життя потерпілого лікарі боролися цілу добу. Ніяких засобів захисту від укусів ос і бджіл поки не придумано. А просту приманку для боротьби з осами можна зробити зі звичайної літрової пластикової пляшки. Верхня конічна частина відрізається й у вигляді лійки вставляється в нижню частину цієї пластикової пляшки. В отриманий контейнер наливають склянку цукрового сиропу або таку ж кількість суміші варення з водою. Цю пастку ставлять у місцях скупчення ос. Час від часу розчин оновлюють. Вибратися з такої пастки оси не можуть. Однак, слід враховувати, що оси (як хижаки) винищують безліч комах, у тому числі й тих, які завдають значної шкоди людині. Отже, знищення цих корисних тварин можливе тільки тоді, коли це продиктовано необхідністю.

Шершень

Шершні значно більші за ос - від 2-3 см до 5см. Вони охоче вибирають для житла добре освітлені та прогріті узлісся, пні, шпаківні, обривчасті береги річок, дахи будинків і горища. Як і осу, шершня приваблює залишена на столі їжа, особливо солодощі, запах квіткового мила, парфумів. Шершні не наймиролюбніші комахи. Якщо Вам зустрінеться велике кубло зроблене як би з паперу, краще не турбуйте його. Не варто з цікавості наближатися до нього, шуміти і робити різкі рухи, тому що шершні дуже агресивні. Досить лише потривожити кубло і комахи можуть атакувати негайно. Якщо вона відбулася, врятуватися можна тільки втечею. Шершні не так надокучливі, як бджоли та оси і набагато спокійніші. Але не дивлячись на це, сусідство кубла шершнів з житлом людини небажано. Краще всього позбавитися його ще в травні, поки не вивелися покоління робочих комах. Якщо момент упущений, самостійні «бойові дії» проти кубла стають дуже небезпечними, тому краще звернутися до рятувальників. Укуси шершня (точніше - уколи) дуже болючі. Токсичність отрути не така висока, як у ос, але її кількість у багато разів більша. Жало зазвичай не залишається в рані після уколу, але шершень може багато разів завдавати удари жалом, додаючи порцію отрути. У деяких важких випадках можлива навіть смерть. При укусі відчувається різкий біль, відчуття жару, шкіра навколо ранки сильно опухає. Також укус може викликати набряки, кашель, утруднене дихання, підвищення температури, тобто реакцію з боку всього організму. Так само, як і при укусах ос, є небезпека виникнення алергічної реакції, а також в ранку з жала може потрапити інфекція.

Як уникнути укусів бджіл, ос і шершнів:

1. Як вже було зазначено, бджіл, ос і шершнів приваблює аромат квітів, солодких парфумів, фрукти, солодощі, напої та яскравий одяг. Збираючись на прогулянку, одягайте світлий, нейтральний одяг.

2. Щоб зменшити вірогідність укусів цих комах, слід проявляти обережність на ринках і в овочевих магазинах, поблизу кубел. Якщо їсте фрукти, простежте, щоб на них не було бджіл або ос.

3. Будьте обережні в місцях скупчення комах, що жалять. Якщо оса виявляє нав'язливу цікавість, фахівці радять або завмерти і чекати, поки вона не відлетить, або різко переміститися в інше місце, але не махати руками.

4. Не слід наближатися до бджолиних вуликів і осиних кубел, а також здійснювати різкі рухи, оскільки це провокує напад комах.

5. Якщо оса сіла рукав одягу, просто струсіть її, а не прихлопуйте, інакше укус - гарантований.

6. Ніколи не пийте з носика чайника, банок і пляшок, що стояли відкриті, а наливайте напій спочатку в стакан. Уважно роздивіться, чи немає там небезпечних комах. Обтирайте губи після поїдання солодощів.

2.2 Перша допомога при них

укус змія комаха отрута допомога

Характер укусів бджіл, ос і джмелів багато в чому схожий. Отрути цих комах можуть викликати алергічні реакції у людини, токсично діють на нервову систему. Перш за все, в місці укусу виникають біль, паління, почервоніння і набряк. Крім таких місцевих реакцій можуть з'являтися і загальні: нездужання, запаморочення, нудота, болі в суглобах, підвищення температури (іноді, досить значне), утруднення дихання або навіть, втрата свідомості. Розглянемо основні правила надання першої допомоги при укусах бджіл, ос, джмелів:

1. Відразу ж після укусу бджоли необхідно, обережно видаліть пінцетом або навіть нігтями жало з ранки (не роздавивши отруйну бульбашку на жалі).

2. Якщо людина знепритомніла, намагайтесь привести її у свідомість, потерши скроні нашатирним спиртом або давши понюхати його.

3. Добре промийте місце укусу мильною водою.

4. Зробіть пов'язку з нашатирного спирту, розведеного водою в співвідношенні 1:5.

5. При сильному болі, прикладіть до місця укусу розчин кухонної солі (половина чайної ложки на півстакана холодної води) або просто накладіть компрес з холодної води.

6. Давайте потерпілому від укусу пити багато рідини, щоб нейтралізувати шкідливі речовини, які потрапили в кров з отрутою.

7. При високій температурі прийміть жарознижуючі засоби і викличте лікаря. Увага! Треба терміново звернутися до лікаря, якщо оса або бджола укусила в око, губи, рот або язик, оскільки пухлина в цих місцях може бути небезпечна для життя. До приїзду лікаря слід охолоджувати місце укусу. Якщо потерпілий не приходить в свідомість або місце укусу все більш опухає, підвищується температура, з'являється висип, головний біль, запаморочення, проблеми з диханням - необхідно забезпечити хворому повний спокій і негайно звернутися за медичною допомогою. Така реакція організму указує на алергічну реакцію, яку можна зняти тільки у медичні установі. До прибуття лікаря необхідно забезпечити спостереження за станом хворого, при зупинці дихання і серцевої діяльності почати проведення реанімаційних заходів.

3.Укуси морських риб. Перша допомога при них.

До активно-отруйним тваринам умовно відносяться скати-хвостоколи (морський кіт і червоний хвостокол, які мешкають в Чорному і Азовському морях, а також у південному Примор'я) і морські дракончики (мешкають в Чорному і Балтійському морях). Їх отрута, потрапляючи в тіло жертви (потерпілого) зі спеціального коле апарату (колючі плавці, шипи на хвості або зябрової кришці), зазвичай викликає різкий біль. Шкіра навколо ранки блідне, потім з'являються почервоніння, синюшність, набряк (іноді поширений). Протягом декількох годин наростають симптоми інтоксикації: виникають нудота, блювання, пронос, запаморочення, озноб, підвищення температури тіла, іноді марення, судоми, втрата свідомості. Серед морських отруйних тварин певну небезпеку представляють деякі представники кишковопорожнинних. Це різні медузи: медуза-хрестовик (мешкає переважно в морях Далекого Сходу і в Амурській затоці), корнерота медуза (мешканець Чорного та Охотського морів), медуза Цианея (мешканець прибережної зони північної частини Тихого океану і морів Північного Льодовитого океану). Клінічна картина отруєння, викликаний цими медузами, схожа: печіння, біль, набряк, почервоніння, кропивниця, болі в грудях, животі, задуха, болі в суглобах і м'язах, посмикування м'язів, м'язова слабкість.

Перша допомога: промивання ураженої ділянки проточною водою з милом. Місцево - живильний крем на жировій основі.

Висновок

Сонце, повітря і вода благотворно впливають на людський організм. Але не треба забувати про те, що в лісі, на річці, на морському березі нас часом підстерігає серйозна небезпека - отруйні тварини: змії, рептилії, комахи, риби, укуси яких спричиняють інтоксикацію організму, розвиток різноманітних хвороб, важкий стан потерпілого і навіть смерть. Прийнято вважати, що отруєння, викликані ними, явище настільки рідке, що не заслуговує на увагу. Однак за даними ВООЗ (Всесвітньої організації охорони здоров'я), у світі щорічно піддається укусів отруйних тварин більше 10 мільйонів чоловік, з них гине близько 50 тисяч. Особливо велика токсична небезпека для дітей. Тому важливо, щоб дорослі та діти знали отруйних представників тваринного світу нашої області і заходи долікарської допомоги при ураженні ними.

Адже досвід показує, що якщо перша невідкладна допомога з термінової наступною госпіталізацією надана вчасно, то це забезпечує одужання в 100% випадків.

Список використаної літератури

1. Зозуля І.С., Іващенко О.В., Проданчук Г.М. Стандарти діагностики і лікування гострих отруєнь: Методичні рекомендації. -- Київ, 2003. -- 20 с.

2. М. Дж. Элленхорн. Медицинская токсикология: диагностика и лечение отравлений у человека. -- М.: Медицина, 2003. -- Т. 2. -- С. 817-849.

3. Маркова И.В., Абезгауз А.М. Отравления в детском возрасте. -- Л.: Медицина, 1977. -- С. 239-245.

Размещено на Allbest.ru