Вплив шкідливих виробничих факторів на організм працівників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Відповідно до ст. 3 Конституції України і Закону «Про охорону праці» основним принципом державної політики є пріоритет життя і здоров'я робітників відносно будь-яких результатів виробничої діяльності [1; 2].

Для розвитку і швидкого втілення в життя цього принципу керівництво держави вживає ряд організаційних заходів. Так, згідно з наказом Президента України було розроблено державну програму підвищення рівня знань населення України з питань охорони праці. Але, незважаючи на це, в Україні має місце ціла низка негативних явищ на виробництві (аварії на шахтах, травматизм на транспорті, професійні захворювання у промисловості). Щоденно на виробництві отримують травми у середньому 160 чоловік, з них 20 стають інвалідами, а 4-5 - гинуть.

Причиною високого рівня виробничого травматизму в Україні є недбале ставлення деяких керівників підприємств до проблем охорони праці, застарілі малобезпечні технології та брак коштів на реконструкцію виробництва, переозброєння його сучасною технікою, низька виробнича дисципліна.

Шкідливими факторами прийнято називати такі чинники на виробництві, які призводять до погіршення самопочуття, зниження стану здоров'я і працездатності і навіть до смерті як наслідку захворювання [4].

Захист людини від цих факторів покликана здійснювати виробнича санітарія.

Виробнича санітарія - це система організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають дії на працюючих шкідливих виробничих факторів.

З метою захисту людей від впливу шкідливих речовин установлюються гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин.

Організм людини може пристосуватися до виробничих умов лише тоді, коли шкідливі або небезпечні чинники не досить активні і їх рівень знаходиться в межах гранично допустимих нормативних значень. Якщо ж шкідливі і небезпечні чинники виробничого середовища досить активні, тоді організм людини не в змозі до них пристосуватися і його нормальне функціонування порушується, а стан здоров`я погіршується внаслідок чого виникають виробничі травми або професійні захворювання.

Відповідна форма організації праці та результати наукових розробок з питань гігієни та виробничої санітарії усувають дію деяких шкідливих виробничих чинників, знімають негативні наслідки перевантажень як фізичного так й психофізіологічного характеру і створюють умови для тривалого довголіття та високого рівня працездатності .

РОЗДІЛ 1. ШКІДЛИВІ ВИРОБНИЧІ ФАКТОРИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ОРГАНІЗМ ПРАЦІВНИКІВ

Як відомо, умови роботи людини визначаються сукупністю різноманітних факторів, невід'ємною частиною яких є санітарно-гігієнічні умови праці. Таким чином, особливості виробничого середовища можуть і негативно впливати на стан здоров'я й працездатності працюючих. Такі особливості виробничого середовища або робочого місця мають назву професійних шкідливостей [3].

У комплексі цих особливостей виділяються, в основному, дві категорії: I - шкідливості, обумовлені неправильною організацією і недосконалістю трудових процесів;

II - шкідливості, обумовлені умовами навколишнього середовища, тобто недоліками санітарно-гігієнічних умов праці.

Для вивчення впливу другої категорії шкідливостей на організм працюючого, захисту його здоров'я й призначена виробнича санітарія - система організаційних, технічних і санітарно-гігієнічних заходів і засобів, що запобігають впливу на працюючих шкідливих виробничих факторів [4].

Шкідливий виробничий фактор - це фактор середовища і трудового процесу, що може викликати професійну патологію, тимчасове або стійке зниження працездатності, підвищити частоту соматичних та інфекційних захворювань, призвести до порушення здоров'я потомства [6].

1.1 Види шкідливих виробничих факторів

Під час роботи на працюючих впливають різні шкідливі фактори виробничого середовища. Комплекс шкідливих виробничих факторів класифікується за природою дії на організм людини на наступні групи:

1 - фізичні;

2 - хімічні;

3 - біологічні;

4 - психофізичні [4].

Фізичні шкідливі виробничі фактори - підвищена запиленість, загазованість повітря робочої зони, його підвищена або знижена температура, тиск, відносна вологість, швидкість руху повітря, недостатня або надмірна освітленість робочої зони, підвищені рівні електромагнітних полів (ЕМП), іонізуючих випромінювань (ІВ), шуму, вібрації, інфразвукових, ультразвукових коливань, підвищена напруга в електричному ланцюзі, замикання якого може відбутися через тіло людини та ін.

Хімічні шкідливі виробничі фактори -належать хімічні речовини, які за характером дії на організм людини поділяються на загальнотоксичні, подразнюючі сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні такі, що впливають на репродуктивну функцію. Ця група негативних виробничих факторів може призводити до загального отруєння організму людини, ураження слизистих оболонок чи шкіряного покриву, активізування онкологічних захворювань, підвищення реакційної здатності клітин живих тканин тіла людини та ін.

Біологічні шкідливі виробничі фактори -патогенні мікроорганізми бактерії, віруси,гриби, тобто біологічні об'єкти та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини та тварини), вплив яких на працюючих може викликати захворювання (наприклад робота на станціях очищення стічних вод).

Психофізичні шкідливі виробничі фактори підрозділяють їх, у свою чергу, на дві підгрупи: фізичні перевантаження й нервово-психічні перевантаження. До фізичних перевантажень відносяться: статичні, динамічні перевантаження, гіподинамія. До нервово-психічних - розумове перенапруження, монотонність праці, емоційні перевантаження, перенапруження органів чуття [5].

Один і той же небезпечний і шкідливий виробничий фактор за природою своєї дії може належати одночасно до різних груп. Дія окремих несприятливих факторів виробничого середовища може призвести до невиробничої травми - порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок впливу виробничих факторів.

Кожен з цих факторів впливає на організм людини, викликає у ньому функціональні зміни, професійні захворювання або отруєння.

До організаційних заходів належать:

1. дотримання вимог охорони праці жінок та осіб віком до 18 років;

2. проведення попередніх та періодичних медичних оглядів осіб, які працюють у шкідливих умовах;

3. забезпечення працюючих у шкідливих умовах лікувально-профілактичним обслуговуванням тощо.

Технічні заходи передбачають:

1. систематичне підтримання чистоти в приміщеннях і на робочих місцях;

2. розробку та конструювання обладнання, що виключає виділення пилу, газів та пари, шкідливих речовин у виробничих приміщеннях;

3. забезпечення санітарно-гігієнічних вимог до повітря виробничого середовища;

4. улаштування систем вентиляції та кондиціювання робочих місць із шкідливими умовами праці;

5. забезпечення захисту працюючих від шуму, ультра- та інфразвуку, вібрації, різних видів випромінювання [7].

Таким чином запобігання професійних захворювань і отруєнь здійснюється через виконання комплексу організаційних і технічних заходів, які направлені на оздоровлення повітряного середовища, виконання вимог гігієни та особистої безпеки працюючих.

1.2 Характеристика основних виробничих факторів: шуму, вібрації, промислових випромінювань та їх вплив на людину

До основних факторів, що шкідливо впливають на здоров'я людини, належать шкідливі речовини (пил, газ, хімічні речовини), теплове та іонізуюче випромінювання, електромагнітні поля, ультразвук, шум, вібрація тощо

Шум -- це хаотична сукупність різних за силою і частотою звуків, що заважають сприйняттю корисних сигналів. Шум несприятливо впливає на людину і може спричинити хворобливий стан, у тому числі глухуватість і глухоту. Під впливом шуму у людини прискорюється пульс і дихання. Тривалий шум впливає на центральну нервову та серцево-судинну систему. За частотою звукові коливання поділяються на три діапазони: інфразвукові з частотою менше 20 Гц, звукові від 20 до 20000 Гц та ультразвукові - більше 20 000 Гц.

Нормою виробничого шуму є рівень звуку до 85 дБ. Якщо рівень перешкод становить 20 дБ, то такий шум не заважає розбірливості мови. З підвищенням рівня перешкод до 70 дБ та вище мова стає нерозбірливою.

Шум створюють машини, механізми, інструменти незадовільної конструкції, зі спрацьованими деталями.

Найбільш ефективний засіб боротьби з шумом -- зниження його в джерелі створення: зміна і заміна шумних технологічних процесів або обладнання малошумними: звуковбирання та звукоізоляція; екранування, використання глушителів шуму; індивідуальні засоби захисту від шуму [4].

Вібрація -- це механічні коливання твердих тіл. З фізичної точки зору між шумом і вібрацією принципової відмінності немає, але сприймання їх людиною відрізняється: вібрація сприймається вестибулярним апаратом та дотиком, а шум -- органом слуху. Джерелом вібрації є механічні, пневматичні та електричні інструменти ударної або обертальної дії, обладнання, яке встановлено без достатньої амортизації та віброізоляції, а також транспортні та сільськогосподарські машини. За характером впливу на організм вібрація передається на все тіло людини, а місцева на руки працюючого. Місцева вібрація викликає погіршення кровопостачання окремих органів, при загальній вібрації порушується діяльність серця та центральної нервової системи. Під час довготривалої та інтенсивної дії вібрації може виникнути тяжке захворювання -- вібраційна хвороба.

Дія вібрації залежить від її частоти. Вібрації з частотою 6 Гц є резонансними для всього організму. Людина при цьому відчуває качку, що діє на вестибулярний апарат і центральну нервову систему. Під час дії такої частоти вібрації може виникнути захворювання під назвою "морська хвороба". Резонансна частота для органів черевної порожнини (шлунок, печінка та ін.) дорівнює 7 Гц, для голови -- 17 -27 Гц. У зв'язку з цим коливання з частотою 5 - 8 Гц викликає почуття вібрації нутрощів; 17 - 25 Гц -- відчуття вібрації в зубах; 40 Гц -- відчуття вібрації в стопах.

Іонізуюче випромінювання, ним є будь-який вид випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до виникнення електричних зарядів різних знаків. До іонізуючих випромінювань належать б- , в- г- випромінювання, потоки нейтронів та інших ядерних часток. Іонізуючі випромінювання, проникаючи до організму людини та проходячи через біологічну тканину, викликають в ній появу заряджених часток вільних електронів. Вільні електрони, які діють із сусідніми атомами, іонізують їх, що супроводжується змінами структури молекул: порушеннями міжмолекулярних зв'язків і веде до загибелі клітин. Зміни у біохімічному складі клітини та обміні речовин порушують функції центральної нервової системи. Внаслідок змін, що сталися, порушується нормальна течія біохімічних процесів та обмін речовин, що призводить до променевої хвороби. Діючи на шкіру, іонізуюче випромінювання викликає опіки або сухість, випадіння волосся, під час дії на очі -- катаракту. Виникають також і генетичні наслідки, які ведуть до спадкових захворювань[7].

Ультрафіолетове випромінювання. Джерелами ультрафіолетових випромінювань у виробничих умовах є: електродугове зварювання, плазмове обладнання, газорозрядні лампи тощо.

Біологічна дія ультрафіолетового випромінювання обумовлена хімічними змінами молекул живих клітин, які його поглинають, і виявляється в порушенні поділу та загибелі клітин. Тривалість впливу великих доз випромі-нювання може призвести до уражень шкіри та органів зору.

Електромагнітне випромінювання. Джерелами електромагнітних випромінювань є потужні телевізійні та радіомовні станції, промислові установки високочастотного нагріву, вимірювальні прилади, а також будь-які елементи, що включені до високочастотної мережі. Дія електромагнітних полів на організм людини виявляється у функціональному розладі центральної нервової системи. Суб'єктивні почуття при цьому -- підвищена втома, головний біль, зниження точності робочих рухів, млявість[4].

РОЗДІЛ 2. ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ВІД ШКІДЛИВИХ ВИРОБНИЧИХ ФАКТОРІВ

Для забезпечення безпеки працюючих застосовуються засоби захисту, що повністю або частково закривають доступ у зону, в якій діють шкідливі фактори, та виключають їх дію в разі проникнення людини у простір, де вони виникають [7].

Відносно джерела звуку, боротьба з шумом поділяється на:

* засоби, що знижують шум у джерелі його виникнення;

* засоби, що зменшують шум на шляху його поширення.

До заходів зменшення шуму в джерелі його виникнення відноситься поліпшена конструкція машин, застосування матеріалів, що не створюють сильних звуків, забезпечення мінімальних допусків, зміна прямозубих шестерень шевронними і т. ін.

До заходів зменшення шуму на шляхах його поширення відносяться такі методи як:

* акустичні;

* архітектурно-планувальні;

* організаційно-технічні.

До акустичного методу відноситься зменшення шуму шляхом звукопоглинання та звукоізоляції.

Звукопоглинання базується на перетворенні енергії звукових коливань часток повітря на теплоту за рахунок втрат на тертя в порах звукопоглинаючого матеріалу. У виробничому середовищі рівень шуму значно зростає внаслідок його відбиття від огороджуючи будівельних конструкцій та обладнання. Для зменшення відбитого шуму застосовують акустичну обробку приміщень шляхом облицювання його поверхонь звукопоглинаючими матеріалами.

Екранування використовують тоді коли інші методи малоефективні. Екран створює звукову тінь і є перешкодою на шляху його поширення.

Для боротьби з аеродинамічними шумами застосовують глушники шуму: абсорбційні, реактивні і комбіновані.

Архітектурно-планувальні методи включають в себе акустичне планування будівель і споруд, організацію робочих місць, розміщення обладнання, створення шумозахисту та раціональних зон руху транспортних засобів.

Організаційно-технічні заходи боротьби з шумом включають впровадження малошумного технологічного обладнання, дистанційне управління та використання раціональних режимів праці та відпочинку і т. ін.[5].

Заходи щодо боротьби з вібрацією поділяють на колективні та індивідуальні. Колективні методи -- це методи зниження вібрації через вплив на джерело збудження і методи зниження вібрації на шляху її розповсюдження.

Засоби, що використовуються під, час реалізації вищезгаданих методів віброзахисту поділяються на:

1. огороджувальні (захисні);

2. віброізоляційні;

3. віброгасильні і вібропоглинаючі;

4. засоби автоматичного контролю, сигналізації та дистан¬ційного керування;

5. позначення вібруючих поверхонь знаком або фарбою.

Захисні засоби запобігають доступу людини до зони, де діє вібрація. Конструктивно вони можуть бути зроблені у вигляді гратчатих, сітчастих та непрозорих перешкод із металу, деревини тощо. Віброізоляція зменшує рівні вібрації, що передаються від джерела на тіло працюючого. Вона здійснюється введенням між джерелом вібрації та працюючим проміжного пружного зв'язку, наприклад, фундамент машин, збудований на пружних прокладках.

Засоби індивідуального захисту від вібрації:

1. спеціальне віброзахисне взуття;

2. рукавиці з м'якими надолонниками;

3. пружно-демпфіруючі прокладки та пластини для обхвату вібруючих рукояток та деталей [4].

Захист від іонизуючих випромінювань забезпечується такими засобами та методами:

- ізоляцією або огороджуванням джерел випромінювань за допомогою спеціальних камер, огорож, екранів, обмежень часу перебування персоналу в радіаційно-небезпечній зоні, віддаленням робочого місця від джерел випромінювання, використанням дистанційного керування;

- засобів сигналізації і контролю, використанням засобів індивідуального захисту.

Ефективним методом захисту від ультрафіолетового випромінювання є екранування джерел випромінювання. Робочі місця огороджують ширмами, щитами, обладнують кабіни. Як засоби індивідуального захисту використовують спецодяг, спецвзуття, рукавиці, захисні окуляри та щитки із світлофільтрами.

Основні види захисту від електромагнітного випромінювання:

1. зменшення випромінювань безпосередньо біля джерела;

2. дистанційний контроль і керування в екранованому приміщенні;

3. організаційні заходи (проведення дозиметричного контролю, медичні огляди, додаткова відпустка, скорочені робочі дні);

4. застосування засобів індивідуального захисту (спецодяг, захисні окуляри).

Лазерне випромінювання. Лазери використовують у техніці, медицині. Найбільш чутливим органом до лазерного випромінювання є очі, -- ушкодження сітківки очей може статись навіть при порівняно невеликих інтенсивностях. Засоби захисту від лазерного випромінювання можуть бути колективні та індивідуальні.

До колективних належать:

1. застосування телевізійних систем спостереження за технологічним процесом, захисні екрани;

2. системи блокування та сигналізації; О огородження лазерно-небезпечної зони.

Індивідуальні:

1. спеціальні протилазерні окуляри;

2. щитки, маски;

3. технологічні халати та перчатки.

Дія електромагнітних хвиль на організм залежить від інтенсивності джерела, тривалості опромінення, довжини хвиль, характеру випромінювання (безперервне, імпульсне) та режиму опромінення (постійне, інтермітуюче).

Для забезпечення безпеки персоналу від дії ЕМП використовують такі заходи:

* організаційні; * інженерно-технічні; * лікувально-профілактичні [4].

Організаційні заходи включають: раціональне розміщення радіотехнічних пристроїв, відповідний режим праці та відпочинку, створення санітарно-захисних зон.

До інженерно-технічних заходів належить герметизація установок, екранування, захист відстанню дистанційне управління.

Для екранування робочого місця використовують відбиваючі, сіткові, еластичні та поглинаючі типи екранів. Форму, розміри і товщину екрана визначають розрахунком.

Для захисту працюючих використовують спеціальний одяг, виготовлений із металізованої тканини у вигляді комбінезонів, халатів, фартухів, курток із капюшонами з вмонтованими в них окулярами, скельця яких покриті шаром оксиду олова, що послаблює потужність хвиль.

РОЗДІЛ 3. ПРОФЕСІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ: ПРИЧИНИ РОЗВИТКУ ТА ПРОФІЛАКТИКА

У різних галузях промисловості і сільського господарства існують шкідливі виробничі фактори, що викликають розвиток захворювань. Такі хвороби називаються професійними.

Професійне захворювання - патологічний стан людини, обумовлений роботою і пов'язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією шкідливих виробничих факторів [7].

Всі професійні захворювання з причин розвитку поділяють на кілька груп:

- зумовлені впливом на організм виробничого пилу,

- викликані впливом фізичних факторів виробництва,

- викликані хімічними факторами виробництва,

- зумовлені впливом біологічних факторів.

Виробнича пил осідає на слизових оболонках дихальних шляхів і з часом це призводить до розвитку пилового бронхіту. Професійні хвороби цієї групи зустрічаються у працівників металургійної та гірничої промисловості, мулярів, шахтарів, шліфувальників.

До фізичних факторів виробництва, які викликають професійні захворювання, відносять різні види випромінювань, високі та низькі температури, інтенсивний шум, вібрацію механізмів . Вібрація механізмів призводить до розвитку вібраційної хвороби, інтенсивний шум - захворювань органу слуху, високі і низькі температури викликають опіки та обмороження.

Хімічні фактори викликають гострі та хронічні інтоксикації. Особливо небезпечні отруєння солями важких металів, різними інсектофунгіцидами, іншими неорганічними і органічними сполуками. Потрапляючи в організм навіть у невеликих кількостях, вони беруть участь у біохімічних реакціях, що відбуваються в клітинах і тканинах. Хімічні речовини порушують обмінні процеси і викликають структурні і функціональні зміни в організмі [7].

Промислові токсини можуть проникати в організм через органи дихання і шкіру, викликаючи професійні захворювання шкіри і легенів.

Внаслідок дії біологічних факторів розвиваються інфекційні та паразитарні захворювання у осіб, які мають в силу своїх професійних обов'язків контакт з інфікованими матеріалами або хворими тваринами.

Діагностують професійні захворювання на основі санітарно-гігієнічної характеристики виробництва, професійного анамнезу пацієнта, результатів клінічних, біохімічних і функціональних методів дослідження [4].

Найважливіше значення мають дані професійного анамнезу. У трудовому анамнезі необхідно з'ясувати наявність професійних шкідливих, що сприяють розвитку захворювання, тривалість їх дії на організм пацієнта, а також використання засобів колективного та індивідуального захисту і їх ефективність.

Дія шкідливого виробничого чинника не завжди призводить до специфічних професійних захворювань, вона може спровокувати розвиток інших захворювань, що отримали назву "виробничо зумовлені захворювання".

Перераховані фактори (виробничі шкідливості) цієї підгрупи можуть викликати різні захворювання:

- запиленість повітря - захворювання органів дихання (так звані пневмоконіози), астму, ураження шкірних і слизистих оболонок;

- підвищена або знижена температура повітря - теплові удари, обмороження, порушення обміну речовин, зневоднення організму;

- підвищений або знижений тиск - кесонну хворобу, яка полягає в перенасиченні тканин організму людини азотом при підвищеному тиску і проявляється в ломоті в тілі, запамороченні, розладі координації рухів і т. п.; висотну (гірську) хворобу через недолік постачання крові киснем, що виражається в запамороченні, зниженні пам'яті, уваги, гостроти зору;

- підвищена або знижена відносна вологість повітря - простудні захворювання;

- недостатня або надмірна освітленість - розвиток короткозорості, зниження гостроти зору;

- підвищений рівень шуму, вібрації - зниження слуху, неврози, розвиток вібраційної хвороби (порушення кровообігу, поява болю в кінцівках, зниження температурної, больової чутливості) і т. д [5].

Професійне захворювання - захворювання, що викликане дією шкідливого чинника в умовах виробничої діяльності.

Термін "профзахворювання" має законодавчо-страхове значення. Список професійних захворювань затверджується у законодавчому порядку.

Професійні шкідливі чинники невеликої інтенсивності, у більшості випадків, не призводять до виражених змін у стані здоров`я працюючих. Стан здоров`я працюючих порушується тоді коли вони перевищують гранично допустиму межу.

Професійна патологія в Україні реєструється у працівників більш як 250 професій при середньому стажі роботи до 20 років та середньому віці до 50 років.

Профілактика професійних захворювань полягає в проведенні технічних та санітарно-гігієнічних заходів на підприємствах.

Працівникам встановлюють скорочений робочий день, тривала відпустка. Їм надається безкоштовне лікувально-профілактичне харчування.

У разі тимчасової непрацездатності, причиною якої є професійні захворювання, працівники мають право на отримання допомоги у розмірі заробітної плати, значні знижки на придбання медикаментів. На підприємствах з шкідливими виробничими чинниками використовуються засоби масової та індивідуального захисту, максимальна механізація виробництва, дистанційне керування різними виробничими процесами [7].

Важливу роль у зниженні захворюваності грають профілактичні медичні огляди працівників, зайнятих на виробництві з шкідливими виробничими чинниками. Медогляди проводяться не рідше, ніж один раз на рік. Досягнення позитивних змін у справі профілактики виробничого травматизму, професійних й виробничо-зумовлених захворювань можливе за рахунок поліпшення та оздоровлення умов праці й дотримання вимог санітарно-гігієнічних нормативів та законодавчих актів з охорони праці та позитивних змін у ставленні працівників до особистої безпеки при виконанні робіт.

Охорона життя й здоров'я працюючих від впливу небезпечних та шкідливих виробничих чинників має важливіше соціальне значення, здоров'я працюючих є національним багатством держави оскільки має вплив на працездатність людини, а відтак на її добробут і подальший розвиток технічного процесу.

ВИСНОВКИ

В процесі праці організм людини сприймає комплекс шкідливих виробничих чинників, які можуть позитивно або негативно впливати на стан її здоров'я та рівень працездатності, це залежить від виробничих обставин.

Опрацювавши дану тему, можна сказати, що шкідливих чинників на виробництві чимало, і їх дія часто дуже погано впливає на організм людини в цілому, або на окремі його органи, що з часом може призвести до професійних або хронічних захворювань.

Дуже важливо працюючи на потенційно небезпечному виробництві або з небезпечним обладнанням пам'ятати про засоби особистого захисту, правила поводження з таким обладнанням, адже від цього напряму залежить особисте здоров'я працівника.

Також роботодавцям та керівникам підприємства необхідно своєчасно та у повному обсязі забезпечувати працівників необхідними засобами індивідуального захисту, а також слідкувати за дотриманням робочих місць у стані відповідному до інструкцій з техніки безпеки.

Дотримання всіх правил та інструкцій допоможе запобігти неприємних ситуацій, та зберегти здоров'я працівників, які є цінною робочою силою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

шкідливий виробничий захворювання професійний

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. [Електронний ресурс]: від від 28.06.1996 № 254к/96-ВР ( Редакція станом на 15.05.2014) - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.uа/ http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80http://zakon4.rada.gov.ua /show/436-15

2. Про охорону праці: Закон України [Електронний ресурс]: від 14.10.1992 № 2694-XII( Редакція станом на 26.04.2014 ) - Ре/laws жим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2694-12

3. Грибан В.Г., Негодченко О. Охорона праці: навч. посібник. [для студ. вищ. навч. закл.] / В.Г. Грибан, О.В. Негодченко -- К.: Центр учбової літератури, 2009. -- 280 с.

4. Я.О. Сєріков. Основи охорони праці: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. - Харків, ХНАМГ, 2007. - 227с.

5. Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці К.: Каравела, 2004. -- 408с.

6. [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8

7. [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://5fan.ru/wievjob.php?id=11305

Размещено на Allbest.ru