Організація охорони праці в Японії

Державні заходи, практичне застосування та організація охорони праці в Японії. Профілактика та попередження виробничого травматизму на підприємствах. Підтримка і зміцнення духовного і фізичного здоров'я працівників. Створення нормальних умов праці.

Рубрика Безопасность жизнедеятельности и охрана труда
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 14.06.2014
Размер файла 23,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

На тему

« Організація охорони праці в Японії»

План

1. Державні заходи з охорони та безпеки праці в Японії

2. Практичне застосування та організація охорони праці в Японії.

3. Висновок

4. Використана література

1. Державні заходи з охорони та безпеки праці в Японії

охорона праця японія травматизм

Роком створення цілісної загальнодержавної системи охорони і праці в країні можна рахувати 1972 р., коли був прийнятий закон "Про охорону і гігієну праці". Для розвитку цього закону були видані похвали уряду; Міністерство праці розробило і направило у всі префектури і на підприємства пакет, що включає 60 нормативних документів, серед яких особливе місце займали "Правила охорони і праці". Пильну увагу надане і питанням навчання працівників.

Було б невірно затверджувати, що до 1972 р. законодавці не надавали уваги охороні праці. Було що найбільша кількість нещасних випадків доводиться на будівництво (27,8% загального їх числа і 42,3% випадків зі смертельним кінцем). Були прийняті діючі і понині закони «Про норми праці», «Про пневмоконіоз", "Про об'єднання по попередженню виробничого травматизму", "Про спеціальні заходи у зв'язку з токсикозом від чадного газу в результаті нещасних випадків у вугільних шахтах". Проте саме цей рік став якоюсь межею, після якої стала простежуватися стійка тенденція до зниження виробничого травматизму. Аналіз даних 1995 р. показує, що японські дослідники виявили так само залежність між частотою нещасних випадків і розмірами виробничих ділянок. Так, статистика за 1994 р. свідчить, що частота нещасних випадків на виробничих ділянках з числом зайнятих 30-49 чоловік склала 4,72%, а на ділянках з числом зайнятих понад 1 тис. чоловік -0,49%.

Велике значення надається питанням профілактики (попередженню) виробничого травматизму; розробляються спеціальні державні програми. Мета останньої, розрахованої на 1993-1998 рр., - "забезпечення широкомасштабного зменшення числа нещасних випадків зі смертельним закінченням, важких нещасних випадків, серйозних професійних захворювань і зниження загального числа випадків виробничого травматизму, а також забезпечення активної діяльності за підтримкою і зміцненням духовного і фізичного здоров'я робітників і створення нормальних умов праці". На досягнення цієї мети направлені заходи:

по попередженню виробничого травматизму в будівництві і інших галузях, де наголошується найбільше число нещасних випадків зі смертельним результатом;

по попередженню виробничого травматизму, пов'язаного з роботою устаткування, а також в результаті вибухів, пожеж і т.п.;

по підтримці і зміцненню духовного і фізичного здоров'я працівників;

по створенню нормальних умов праці;

по попередженню виробничого травматизму на середніх і малих підприємствах.

Особливу увагу надається забезпеченню безпечної роботи з устаткуванням. Правила передбачають отримання виробником устаткування, що використовується для виконання особливо небезпечних робіт, ліцензії у начальника департаменту норм праці відповідної префектури. Виготовлене устаткування підлягає перевірці на відповідність стандартам, яка проводиться начальником департаменту норм праці префектури, або спеціалізованим агенством, або начальником місцевого відділння з нагляду за дотриманням норм праці. Якщо устаткування не відноситься до обумовленого, воно підлягає перевірці експертами Міністерства праці. Деякі види механічного устаткування (наприклад, казани) працедавці зобов'язані періодично перевіряти самостійно, документуючи отримані результати.

Слід зазначити серйозне відношення японців до такої процедури, як інструктаж працівників. Цей обов'язок покладений на працедавця. Взагалі кажучи, відповідно до національного законодавства працедавець наділений значними обов'язками у сфері охорони і праці. В цьому значенні досвід Японії представляє безперечний інтерес для України, де працедавці (в першу чергу, на підприємствах малого і середнього бізнесу) практично не несуть ніякої відповідальності за свою бездіяльність у сфері охорони праці. Що ж входить в круг обов'язків японського підприємця згідно із законом "Про охорону і гігієну праці"?

В законі дається чітке роз'яснення концепції запобігання нещасних випадків і детально описані заходи, які повинні здійснювати працедавці. Вони покликані запобігти небезпеці, що виходить від тих, що використовуються технікою, вибуховими, загораючимися і горючими речовинами, різними видами енергії; небезпеку, обумовлену методом ведення робіт, місцем виробництва.

В законі також визначена міра відповідальності фізичних і юридичних осіб, що передають в лізинг техніку, устаткування, будівлі, споруди і інші об'єкти. Основний упор в японській системі охорони і праці зроблений на працедавця. В обов'язку працедавця входять вимірювання і оцінка показників виробничого середовища в закритих приміщеннях, де роботи ведуться в шкідливих умовах праці. У разі отримання несприятливих результатів працедавець повинен зробити кроки з поліпшення ситуації, наприклад, модернізувати устаткування.

Працедавець організовує медичні огляди працівників. Тим, хто зайнятий на роботах, яким супроводить ризик професійних захворювань, держава надає право пройти диспансеризацію і спостерігатися у фахівців.

Працедавці зобов'язані встановлювати скорочений час роботи для осіб, зайнятих на підводних і інших роботах, зв'язаних з ризиком для здоров'я, а також не допускати до таких робіт осіб, страждаючих певними захворюваннями.

Працедавець зобов'язаний сприяти санітарній освіті працівників і проведенню медичних консультацій і т.п., що необхідне для підтримки і зміцнення здоров'я робітників. Міністр праці публікує відповідне керівництво.

Працедавець зобов'язаний постійно, на плановій основі формувати сприятливу виробничу сферу. Необхідні нормативні матеріали видаються Міністерством праці.

Керівники департаментів норм праці префектур мають право дати вказівку працедавцю про складання плану вдосконалення охорони і праці на виробництвах, де високий ризик виробничого травматизму В цьому випадку передбачається залучення консультантів з охорони і гігієни праці. Підготовлений план працедавець завчасно представляє начальнику місцевого відділення по нагляду за дотриманням норм праці або міністру праці. Японські працедавці, здійснюючі заходи по запобіганню виробничого травматизму, стимулюються державою, яка, у свою чергу здійснює найстрогіший контроль і нагляд за їх діяльністю в цій сфері.

Організаційна структура системи нагляду за дотриманням норм праці включає: що підкоряється міністру праці департамент норм праці, є в кожній префектурі департаменти норм праці і місцеві відділення по нагляду за дотриманням норм праці в найважливіших містах. Основна категорія осіб, що проводять нагляд, - державні фахівці з техніки безпеки на виробництві і з гігієни праці, інспектори по нормах праці, що призначаються Міністерством праці, департаментами норм праці префектур, місцевими відділеннями по нагляду за дотриманням норм праці. Ці державні службовці наділені широкими правами і повноваженнями. Так, в їх веденні знаходяться питання, пов'язані з видачею дозволів на виробництво певної техніки, токсичних речовин; розглядом представлених планів будівельних робіт; вивченням причин нещасних випадків на виробництві.

В їх обов'язку входить також керівництво і допомога працедавцям, робочим і іншим зацікавленим особам в пошуку способів зниження ризику травматизму робітників.

Круг повноважень, що надаються законом інспектору з норм велика кількість, включає можливість входити на територію підприємства, опитувати працедавця і робітників, проглядати робочі журнали, виміряти показники виробничого середовища. Відносно порушень, що створюють особливо небезпечну ситуацію, інспектор по нормах праці має право давати розпорядження про припинення робіт, зміни характеру користування спорудами і іншими об'єктами.

Інспектор по нормах праці має право як особливого службовця судової поліції проводити обшук (включаючи арешт, розшук, опис майна і т.п.).

Оскільки виробничий травматизм найбільш поширений на малих і середніх підприємствах, Міністерство праці Японії серед найважливіших заходів в 1997 р. планувало: розглянути систему кредитування заходів щодо охорони і праці;

1. удосконалити і розповсюдити систему допомоги в проведенні заходів щодо охорони праці на середніх і малих підприємствах;

2. налагодити систему сумісного надання послуг в області промислової в об'єднаннях середніх і малих підприємств;

3. розглянути варіанти ефективних методів зміцнення здоров'я на середніх і малих підприємствах;

4. розширити інформаційне освітлення проблем охорони і праці.

При Міністерстві праці створені і функціонують експертна рада з трудового страхування, Центральна рада з норм праці, Рада з питань мінімальної заробітної платні, Рада у справах жінок і підлітків і ін. Кількість фахівців в ранзі державних службовців, що займаються питаннями охорони і гігієни праці, тільки в центральному апараті Міністерства праці Японії (департамент норм праці) складає 262 люди, у тому числі: відділ охорони і праці - 56 людину і відділ заробітної платні і робочого часу - 30 чоловік. Ще 8350 службовців працюють в регіональних органах по праці.

На закінчення слід зазначити, що заходи в області охорони і гігієни праці, рекомендації і розробки міністерства, у тому числі, і комплексні державні програми спираються на результати досліджень двох провідних наукових центрів Японії: НДІ техніки безпеки на виробництві і Комплексного НДІ промислової гігієни.

2. Практичне застосування та організація охорони праці в Японії

На відміну від інших країн в Японії заходи з безпеки праці реалізуються з такою ж точністю та старанністю як будь які інші. Там взагалі не має такого поняття, як суттєві і не дуже суттєві розпорядження, як це іноді має місце у нас.

Зацікавленість керівників підприємств у дотриманні вимог безпеки праці пояснюється не тільки культурою , традиціями , а й реакцією оточуючого світу на нещасний випадок з тяжкими наслідками на виробництві, адже фірма певною мірою «втрачає обличчя». Газетні повідомлення про нещасні випадки подаються як сенсація і, отже, підривають престиж фірми в очах громадськості, в результаті чого падає попит на її вироби. Керівництво ж зганяє свою образу на конкретних винуватцях з числа інженерного персоналу.

Кожен нещасний випадок розглядається як невдача, незадовільне виконання своїх трудових обов`язків т анедружній акт повідношенню до фірми, тому кожен керівник вважає себе відповідальним за порушення підлеглого йому працівника. В Японії не заведено, як у багатьох інших країнах, у тому числі і в нас, відносити травми на необережність чи неуважність працівника. Жодний президент японської фірми не дозволить переконувати себе в тому, що нещасний випадок знаходиться поза колом відповідальності керівника.

До того ж керівник підприємства, де сталося найбільше нещасних випадків зобов'язаний ставити на свій робочий стіл червоний прапорець як знак свого неуспіху. Набагато приємніше, та і для кар'єри корисніше, ставити зелений прапорець, який дається керівнику підприємства з найкращими показниками з техніки безпеки. Високий рівень травматизму серед підлеглих працівників для інженера є суттєвою перешкодою для його подальшого просування службовими сходинками. На нього дивляться так ніби він особисто заподіяв шкоду фірмі. Недалекоглядний керівник має значно менше шансів на підвищення, ніж той, що діє обачливо, оберігаючи підприємство від зайвого ризику.

В Японії на будь якому підприємстві кожен інженер зупинить відвідувача і ввічливо пояснить йому, що потрібно застібнути ремінець свого захисного шолома. Кожен майстер зробить зауваження працівникові, щоб той вийняв руки з кишень, коли йде по сходах. Ні один інженер не пройде байдуже повз працівника, який переходить через рейки всупереч правилам безпеки, не залишить без уваги будь яку недбалість з точки зору техніки безпеки. Порушення працівником правил техніки безпеки розглядається як неслухняність чи відмова від роботи. Однак вони трапляються рідко і не тільки тому, що за це можна бути покараними, а головним чином через побоювання підвести фірму. Таке почуття колективної відповідальності виховується з дитинства. В кожному дитячому садку діти одягнені в однакові куртки, панамки, неодмінно з емблемою цього дитячого садка, усі середні школи, вищі навчальні заклади мають свій прапор. Таке виховання дає свої плоди. Настає час поступати на службу, і вчорашні учні, студенти дають клятву вірності новій групі (колективу) до якої щойно зараховані.

П`ять разів на тиждень, крім суботи і неділі, японські робітники, інженери, службовці починають робочий день з фізичної зарядки та співу гімну і це нікому не здається смішним або формальним, виконуючи гімн, декламуючи заповіді, працівники забувають про свої негаразди, налаштовуються на продуктивну і безпечну працю, готують себе до неї. Цьому сприяє спокійна ,невимушена атмосфера на підприємстві.

« Ми ніколи не чули, - пише Ханс Рехан (колишній президент Дюссельдорфського конгресу з охорони праці та виробничої медицини), - гучного слова, окрику. Це було б ознакою невихованості. Ми не бачили жодного квапливого руху, ніякого авралу, ніякої імпровізації. Керівники вимагають від працівників повної віддачі для досягнення мети підприємства. Зовні це підкреслюється єдиною уніформою, яку носять усі, від директора до прибиральниці, чим виховується прагнення разом працювати на благо фірми, що в свою чергу накладає відбиток і на стиль керівництва».

Керівництво підприємства реалізує свої рішення не наказами, а кампанією переконання, яка триває іноді кілька місяців, лише коли всі переконані в корисності рішення вони починають діяти вже без будь-яких застережень та ускладнень.

Всі члени колективу, усвідомлюють важливість дотримання вимог безпеки. Більшість із них вважають неприйнятним і навіть ганебним, що сторонні особи, навіть якщо вони представники органу нагляду за охороною праці, можуть втручатися в це питання і навіть знайти в їхній роботі помилку. Вони відчувають в собі достатньо сил щоб самим потурбуватись про особисту безпеку. Невиконання приписів щодо попередження нещасних випадків в Японії розглядається як непростимий гріх. І веде до відчутних наслідків для відповідних керівників.

Питання безпеки праці є важливим для японських підприємців і з економічної точки зору. Страхові органи вимагають від фірми відшкодування всіх витрат, що виникли у неї в зв'язку з нещасним випадком. Фірми вважають за краще не доводити справу до судового процесу і пропонують потерпілим чи родичам загиблих певну угоду. Як правило, 100% компенсації що сплачуються страховими органами видається у вигляді «суми співчуття». Це може становити 40-50 000 доларів. Для фірм, особливо малих це є дуже відчутним «кровопусканням».

Важкий тягар витрат, пов'язаних з нещасними випадками, змушує підприємців посилювати профілактичну роботу.

Так, на одному з автомобільних заводів після нещасного випадку на металообробному верстаті було витрачено 1500 годин для з`ясування причин цього випадку. Щоб знайти слабке місце, було проведено аналіз всього технологічного процесу. З`ясувалося, що причиною випадку став невірно розроблений застережний захід, дотримання якого вимагали від кожного робітника. Тому інженери розробили нову технологічну програму, яка виключала не тільки виявлену, а й інші можливості нещасного випадку. Далі всі 1500 робітників, які постійно чи періодично працювали на цьому верстаті, були навчені нового методу роботи. На перенавчання та «тренування» було витрачено 10 000 годин. Потім впродовж 3 місяців керівники всіх рівнів контролювали, щоб новий метод сприймався беззаперечно.

Взагалі навчання працівників безпечній та ефективній праці - одна з основних заповідей керівника. При зарахуванні на роботу проводиться загальне роз'яснення щодо безпеки праці на виробництві. Далі настанови на робочому місці дає майстер. Він зобов'язаний домогтись, аби безпечний метод роботи увійшов у плоть і кров нового робітника. Послідовне поглиблене навчання та наступний суворий нагляд сприймаються як належне. В дотриманні вимог безпеки велика роль відводиться матеріальній зацікавленості працюючих.

До речі, для багатьох країн заходу також характерне прагнення стимулювати зацікавлення у забезпеченні безпеки на робочому місці.

Ще у 1927 році відділом технічних інспекцій страхової компанії Північної Америки проводились великомасштабні дослідження причин нещасних випадків на виробництві, після чого, сформульовано основні принципи попередження виробничого травматизму, першим з яких було стимулювання зацікавленості у забезпеченні безпеки на робочому місці. Якщо систематично заохочувати безпечну поведінку, то легко змоделювати на майбутнє й необхідну поведінку працівника. Тобто, в основі модифікації поведінки лежить принцип, який стверджує, що люди поводять себе згідно з правилами, коли вони отримують негайне і послідовне заохочення за їх виконання. При чому необов`язково матеріальне. В одній англійській фірмі, наприклад, тривалий час практикується направлення письмового вітання працівнику, який протягом певного періоду не допустив порушень правил безпеки.

Підвищити свідомість працівника японські підприємці намагаються також за допомогою так званих наставників. Вони призначаються з різних питань ( підвищення продуктивності і праці, підвищення якості продукції, економії енергії, а також з питань охорони праці) терміном на один рік. Наступного року беруть на себе ці функції інші працівники. Успішна діяльність наставника є важливою передумовою для підвищення його на посаді. Він не звільняється від своєї основної роботи, не має розпорядчих функцій, а є асистентом, з техніки безпеки при своєму безпосередньому керівникові. Головним завданням наставника є організація маленьких робочих груп ( 5-6 чоловік), які фіксують порушення і розробляють пропозиції щодо підвищення безпеки праці. Змінність через рік дає змогу практично кожному працівникові бути наставником і таким чином глибше вникати в проблеми охорони праці.

Протягом останніх років опубліковано багато фактів, що свідчать про увагу японських підприємців до здоров`я робітників і службовців. Зокрема, спеціалістами фірми «Курокава кенсецу» розроблено тести на фізичне загартування. Ухилення від тестування розглядається як прогул. Тестування проводяться в навчально-тренувальному комплексі фірми і є обов`язковими для всіх , незалежно від займаної посади. Результати тестування є критерієм щодо можливості продовження терміну перебування на службі. Якщо в 60 років робітник отримав оцінку «відмінно», йому надається право працювати ще 3 роки, якщо «добре» - 2 роки, як наслідок 70% працівників мають оцінки «відмінно» і «добре», різко знизилась захворюваність, підвищилась продуктивність праці, поліпшилась атмосфера в сім`ях. Досвід « Курокави кенсецу» використовують багато інших фірм. Можливо, це одна з причин того, що тривалість життя японських чоловіків і жінок досягла найвищих у світі показників.

Заходи з питань охорони праці, зміцнення здоров`я підтримуються урядом країни. В Японії Асоціація з техніки безпеки систематично проводить конкурс оригінальних ідей та винаходів, впровадження яких запобігає виникненню нещасних випадків. Частина з них нагороджується золотими і срібними медалями, заохочувальними призами. Вручення нагород їх авторам проводиться на Всеяпонському з`їзді з техніки безпеки і охорони здоров`я.

Велика увага приділяється пропаганді безпеки праці починаючи з 1978р. щорічно проводиться національний тиждень безпеки праці і охорони здоров`я. Активно задіяні у цьому заході ЗМІ. На підприємства надсилаються брошури комплекти проспектів. Питання охорони праці висвітлюються у щомісячних журналах «Безпека», « Професійне здоров`я» та інших. До речі, в Японії щорічно випускається понад 40 тис. комплектів книг, брошур, листівок, плакатів і навіть шпалери з тематикою охорони праці.

3. Висновок

Отже, Японія досягла небувалих успіхів не тільки у технічному прогресі, а й у профілактиці виробничого травматизму. За даними Національного науково-дослідного інституту охорони праці, коефіцієнт частоти нещасних випадків зі смертельними наслідками на 1000 працюючих у Японії становить 0,02, що значно нижче ніж у інших країнах.

4. Використана література

1. Журанал "Людина і праця" № 11/97 , М, стор. 102

2. Сілін А. «Деякі аспекти організації охорони праці в Японії» /»Охорона праці»/ - 1999р № 6, стор.16.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.