Наукова і видавнича діяльність Наукового товариства імені Т.Г. Шевченка

3.2 Видавнича діяльність наукового товариства ім. Т.Г.Шевченка за кордоном

Розгромлений більшовиками на Західній Україні, найбільший науково-культурний центр Наукове товариство імені Т. Г. Шевченка (НТШ) відновив своє існування далеко поза межами держави. Автономні НТШ функціонували в Канаді, США, Австралії та Західній Європі.

В Європі перебувала центральна секція (осідок генерального секретаря), але потреба легалізації передбачала створення окремої організації - Європейського відділу. 23 березня 1952 року постав Європейський відділ, який очолив В. Кубійович, а секретарем був В. Янів. По лінії НТШ у Сарселі діяла центральна секція (Головна рада), європейський відділ, історично-філософічна секція (директор В. Кубійович) та Інститут Енциклопедії Українознавства [26].

Діяльність НТШ в Європі проектувалася на Загальних Зборах. Найважнішим завданням-проектом європейського відділу, згодом НТШ в Європі було видання словникової частини Енциклопедії Українознавства (ЕУ), яка об'єднала більшість науковців на еміграції-діаспорі; 1955 - 89 вийшло 10 томів, а у 1995 - 11-й том (доповнення). Англійською мовою з'явилася Ukraine: A Concise Encyclopedia (у 2 тт., 1963, 1971), і (разом з Канадським інститутом українських студій) 5-томна Encyclopedia of Ukraine.

Світовий рівень діяльности НТШ підтверджує участь його делегатів у міжнародних конференціях (Прага, Париж, Варна, Софія, Санкт-Петербург), а також численні дійсні члени НТШ чужинці. Серед них Альберт Ейнштайн, Олекандр Брікнер, Ян Бодуен де Куртене, Давид Ґільберт, Альфред Єнсен, Раймунд Кайндль, Фелікс Кляйн, Андре Мазон, Томаш Масарик, Любор Нідерле, Макс Планк, Олексій Шахматов, Ватрослав Ягич та інші.

Європейське НТШ як автономна організація координує свою діяльність з іншими крайовими НТШ, особливо з Світовою Радою зі своїм осідком у Львові.

Стан розвитку науки відображають, переважно, за допомогою таких науково-дослідних видань як бібліографії, каталоги, різного типу довідники, словники та енциклопедії. Як показує досвід, енциклопедії та енциклопедичні довідники здобули визнання найвичерпніших щодо повноти інформації. Вони об'єднують найістотніші відомості з усіх галузей знань чи якої-небудь однієї галузі, можуть будуватися на основі відомостей про діяльність особи, однієї наукової установи чи навіть галузі науки.

За перші 20 років свого існування (1873-1892 рр.) НТШ видавало художню літературу українською мовою, здійснювало внесок у популяризацію рідної мови й піднесення національної самосвідомості. Та вже тоді воно звертало увагу на наукову діяльність українських вчених. Ним опубліковано низку наукових праць. Зокрема, слід відзначити роботи О. Огоновського “Studien auf dem Gebite der rutenischen Sprache” 1880) і «Історія літератури руської» (у 4 частинах, 6 томах, 1889 -1894 рр.), що викликали неоднозначну реакцію у науковому світі. З нагоди появи праць О. Огоновського виступив академік О. Пипін у статті іронічного змісту «Особая история русской литературы» (1890 р.), у якій намагався довести, що окремої української літератури «не було, нема, і бути не може». О. Огоновський у брошурі «Моєму критикові. Відповідь А. Пипінові» (1890 р.), спокійно, зважено, використовуючи наукові аргументи, спростував усі «докази» О. Пипіна, наводячи при цьому значну кількість об'єктивних фактів і документальних даних. Йому на допомогу прийшов І. Нечуй-Левицький, який видав окремою відбиткою з журнала «Діло» полемічну працю «Українство на літературних позвах з Московщиною» (1890 р.) [26].

У міжвоєнні роки, антиукраїнського санаційного режиму, що загрожував знищенню культурно-наукових здобутків української інтелігенції в Галичині, НТШ розгорнуло активну громадську і наукову роботі. Важливим його досягненням в боротьбі за визнання українців, як окремої нації, яка має свої чинники, у тому числі і власну науку, було видання першої української енциклопедії, першим засновником модерної енциклопедичної справи слід вважати - професора І. Раковського. З самого початку систематичних студій з українознавства постала й ідея створення загального довідника про Україну, що його згодом було названо енциклопедією - довідково-науковим виданням, що містить найдостовірнішу інформацію з усіх , або окремих галузей знань. Кожна енциклопедія відображає рівень науки і культури своєї епохи, подає правдиву інформацію про державу і народ, що у ній проживає. Перед появою першої української енциклопедії існували деякі довідники з українознавства. Чимало українознавчих матеріалів було зібрано в декількох загальних енциклопедіях. Найбільше українознавчого матеріалу було в російському «Энциклопедическом словаре» Блокгауза і Єфрона. Хоч це була загальна енциклопедія, у якій містилося багато відомостей про історію Росії й Російській імперії. Разом з тим, там чимало матеріали, що стосувався географії, природи, історії й економіки українських земель, що входили до складу Російської імперії. Статті з суто українською тематикою писали здебільшого українці, серед них І. Франко, який подав значний огляд української літератури. Статті до неї подавали також М. Сумцов, М. Василенко, Д. Багалій, А. Кримський, І. Лучицький, В. Науменко, П. Житецький, П. Тутковський, Д. Граве та інші. Іншою російською енциклопедією, що містила багато українознавчого матеріалу був «Энциклопедический словаръ» Гранта, що вийшов у кількох виданнях; останнє вийшло у 1910-1948 роках у 55 томах. У цій енциклопедії подано праці таких українців - Б. Грінченка, М. Василенка, П. Ляшенка, В. Грекова, А. Кримського, О. Білецького. Дещо менше українознавчого матеріалу було в польських енциклопедіях, з яких найбільшою була енциклопедія С. Оргельбрандта, видана у 18 томах упродовж 1898-1904 роки у Варшаві. У цій енциклопедії, у висвітленні історії Польщі, мались на увазі не тільки етнічно польські землі, а й білоруські, литовські і частину українських, які входили до Речі Посполитої. Першою енциклопедією українознавства був збірник «Украинский народ в его прошлом и настоящем», що вийшов під началом М. Грушевського у 1914-1919 роках. Цей збірник вийшов у двох томах в Санк - Петербурзі з тим щоб росіяни мали змогу отримати інформацію про умови життя українців, їх проблеми. Планувалось видати ще два томи «Украинський народ в его прошлом и настоящем», але на заваді цьому стала Перша світова війна. У 1920-их роках цей довідник був бібліографічною рідкістю. Стаття одного з авторів, Ф. Вовка, вийшла у Празі в 1927 році, видана в перекладі під назвою «Студії з антропології й етнографії» [26].

Збірник «Український народ» мав вагоме значення для українського національного руху в ті часи, як в Галичині, так і за її межами, і не втратив його по сьогоднішній день.

ВИСНОВКИ

Отже, наукове товариство ім. Шевченка (НТШ) -- перша українська національна академія наук, яку створено в 1873 році у Львові за ідеєю подвижників відродження Сходу і Заходу України, на той час розшматованої двома чужинецькими імперіями : Росією та Австро-Угорщиною.

Поза всяким сумнівом, Наукове товариство ім. Шевченка виникло і розвивалось як соборне явище Сходу і Заходу України. Ініціативу його створення на підавстрійських теренах в Галичині пов'язують насамперед з іменами історика Володимира Антоновича і письменника Олександра Кониського, хоча статутно членами засновниками могли стати лише галичани. Серед останніх чільне місце належить Корнилу Сушкевичу (перший голова Товариства), о. Степанові Качалі, Омеляну Огоновському, Юліянові Романчукові.

Діяльність НТШ поділяється на кілька етапів. На початковому етапі (1873-1892 рр.) воно зосереджувало увагу на друкуванні й поширенні серед народу української художньої літератури.

Другий етап (1893-1914 рр.) розпочався з реорганізації Товариства в наукову установу, кінцевою метою якої було створення на його базі майбутньої Академії наук України. В цей час Товариство мало три секції: філологічну, історично-філософічну та математично-природописно-лікарську.

Третій етап діяльності НТШ припадає на 1914-1945 рр. і характеризується як науковими досягненнями, так і значним спадом у видавничій роботі.

Четвертий етап діяльності НТШ, який умовно можна назвати еміграційним, розпочався із Загальних зборів українських учених -- емігрантів (в основному дійсних членів НТШ В. Кубійовича, О. Кульчицького, П. Зайцева, В. Яніва та ін.) у м. Міттенвальд (Німеччина) 30 березня 1947 р. Збори вирішили відновити активну діяльність НТШ у Європі, затвердили його структуру й президію.

Період найбільшого розвитку НТШ розпочався в 1894 році з переїздом до Львова М. Грушевського. У 1894 він очолив історично-філософську секцію, а з 1897 р. був обраний головою НТШ. З 1895 став редактором «Записок НТШ» і перебрав на себе всю видавничу діяльність товариства. За час його головування НТШ видало бл. 800 томів наукових праць, зокрема, 112 томів «Записок». М. Грушевський заініціював низку інших періодичних видань: «Хроніка НТШ» (тт. 1-74,1900-39), «Збірник історично-філософської секції НТШ» (тт. 1-17,1898-34; у цій серії вийшло вісім томів (1898-1913) його «Історії України-Руси»), «Збірник філологічної секції» (тт. 1-23, 1898-1937), «Збірник математично-природничо-лікарської секції» (тт. 1-32,1897-1939), «Джерела до історії України-Руси» (тт. 1-22, 1895-1924), «Українсько-руський архів» (тт. 1-15, 1906-21), «Етнографічний збірник» (тт. 1-40, 1895-1929), «Студії з поля суспільних наук і статистики» (тт. 1-5, 1909-38) та ін.

Зібрані під егідою НТШ фонди стародруків, рукописів, часописів, книг, колекції українських старожитностей та фольклорної спадщини становлять золотий фонд україніки, мають особливий пріоритетний характер, оскільки є в переважній більшості хронологічно першими національними збірками, їх унікальність та загальнонаціональне значення зумовлене ще й тим, що подібні збірки були відсутні на Сході України, або були знищені войовничим російським більшовизмом і внаслідок воєнного лихоліття упродовж 40-х років XX ст.

Друга світова війна розкинула членство НТШ та подвижників української національної науки по різних континентах. Науковці, які обрали своїм місцем проживання європейські країни координують свою діяльність через Наукове товариство ім. Шевченка в Європі з центром в Сарселі біля Парижа. До 1985 р. його діяльністю керував проф. Володимир Кубійович, який розгорнув безпрецедентну наукову працю над створенням Енциклопедій Українознавства. Підсумком цієї праці є 4 багатотомні енциклопедії (2 українською мовою - разом 14 томів, та 2 англійською мовою - разом 8 томів). Згадані видання - величавий і об'єктивний національний паспорт українства. НТШ в Європі (голова - проф. А. Жуковський) координує діяльність українських вчених розсіяних в різних країнах: Франції, Німеччині, Великобританії, Польщі, Словаччині, Румунії та інших державах Європи за межами України.

Загальний видавничий доробок НТШ за станом на вересень 1939 становив майже 1200 томів збірок, монографій, часописів тощо. Про науковий рівень праць НТШ як академічного центру української славістики засвідчував широкий обмін виданнями з науковими установами і бібліотеками на усіх п'яти континентах. Так наприклад у 1909 р. такий обмін здійснився з 244 установами в 28 країнах світу (зокрема з 22 центрами в США).

Розгромлений більшовиками на Західній Україні, найбільший науково-культурний центр Наукове товариство імені Шевченка (НТШ) відновив своє існування далеко поза межами держави. Автономні НТШ функціонували в Канаді, США, Австралії та Західній Європі. В Європі перебувала централна секція (осідок генерального секретаря), але потреба легалізації передбачала створення окремої організації - Європейського відділу. 23 березня 1952 року постав Європейський відділ, який очолив В. Кубійович, а секретарем був В. Янів. По лінії НТШ у Сарселі діяла централя (Головна рада), європейський відділ, історично-філософічна секція (директор В. Кубійович) і Інститут Енциклопедії Українознавства.

Отже, наукова та видавнича діяльність НТШ взаємопов'язані між собою, адже, бажання покращити стан української науки супроводжувався випуском друкованих книг, підручників, енциклопедій, які піднімали розвиток національного книговидання. НТШ згуртував навколо себе осіб, які прагнули змінити на краще становище української науки та мови. Саме завдяки своїй завзятості вони зуміли закласти паростки українського наукового книговидання які пізніше переросли у масове розповсюдження національного доробку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Бібліотека Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка: Книги і люди: матеріали круглого столу / упоряд. і заг. ред. Л. І. Ільницької. - Львів, 1996.- 139 с.

2. Бутрин М. «Матеріали до української бібліографії» в бібліографічній діяльності НТШ / М. Бутрин // Поліграфія і видавнича справа. - 1997. - Вип. 32. - С. 185-188.

3. Бутрин М. Розвиток Української бібліографії в Галичині у 1920-1930-ті роки / М. Бутрин // Записки НТШ. Праці історично-філософської секції. - Львів, 1997. - Т. 233. - С. 261-263.

4. Винар Л. Михайло Грушевський і Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка, 1982-1934 / Л. Винар. -- Львів, 2006. - 353 с.

5. Грицак Я. Наукове товариство ім. Т. Шевченка / Я. Грицак. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://map.lviv.ua/statti/grycak.hml

6. Дашкевич Я. Постаті: нариси про діячів історії, політики, культури / Я. Дашкевич - Львів : Львівське відділення ІУФД ім. М. С. Грушевського

НАНУ ; Літературна агенція «Піраміда», 2007. -- 434 с.

7. Дончик В. Г. Доля української літератури -- доля України: Монологи й полілоги / В. Г. Дончик ; Національна академія наук України; Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка. -- К. : Грамота, 2011. -- 640с.

8. Дядюк М. Листи Михайла Грушевського до Михайла Возняка / М. Дядюк // Український історик. -- Т. XLIII-XLIV, 2006-2007. -- С. 113-154.

9. Жуковський А. Нарис історії Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка в Європі / А. Жуковський. - Львів. : [б. в.], 2000. - 138 с.

10. Жулинський М. Нація. Культура. Література: національно-культурні міфи та ідейно-естетичні пошуки української літератури / М. Жулинський. -- К. : «Наукова думка», 2010. -- 560 с.

11. Зайцева З. І. Записи наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка : започаткування та шляхи до академічного стандарту (1982--1914 рр.) [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://histans. com/Journ ALL/ journal/2004/2/8.pdf

12. Запаско Я. Початки українського друкарства / Я. Запаско, О. Мацюк, В. Стасенко - Львів : Центр Європи, 2000. - 224 с.

13. Крип'якевич Р. Михайло Грушевський та Іван Крип'якевич. За матеріалами неопублікованого листування й мемуарів / Р. Крип'якевич // Український історик. - 1991. -- С. 26-45.

14. Кубійович В. Нарис історії Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка (1873-1949) / В. Кубійович. - Львів. : [б. в.], 1991. - 53 с.

15. Купчинський О. З історії Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка : збірник доповідей і повідомлень наукових сесій і конференцій НТШ у Львові / О. Купчинський. -- Львів. : [б. в.], 1998. - 322 с.

16. Купчинський О. 125 років Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка : збірник наукових праць і матеріалів, присвячений Ювілею Товариства / Відп. ред. О. Купчинський; Ред. колегія: А. Жуковський, С. Козак, О. Купчинський, В. Мацьків, М. Мушинка, М. Павлишин, О. Романів, Л. Рудницький. - Львів. : [б.в], 2001.- 388 с.

17. Кучер Р. В. Наукове Товариство імені Т. Г. Шевченка : Два ювілеї / Р. В. Кучер. - Київ, 1992. - 111с.

18. Лебедєва Н. Перша Українська академія наук -- Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка (НТШ) / Н. Лебедєва. - [Електроний ресурс]. - Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/SCIENCE/persha_ukrayinska_akademiya_nauk__ naukove_tovaristvo_im_shevchenka_ntsh.html

19. Полонська-Василенко Н. Наукові товариства: Том 2 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://studentbooks.com.ua/content/view/475/4 9/1/ 3/

20. Рубльов О. Західноукраїнська інтеліґенція у загальнонаціональних політичних і культурних процесах (1914-1939) / О. Рубльов. -- К. : Інститут історії України, НАН України, 2004. -- 648 с.

21. Савчеко В. Заснування товариства ім. Т. Г. Шевчека у Львові у 1873 р: його структура і завдання / В. Савченко. - [Електроний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/nztnpu_ist/2011_2/Arti cles /5_Savenko.pdf

22. Стеблій Ф. Збірник Західна Україна - нездійснений проект М. Грушевського й І. Крип'якевича / Ф. Стеблій // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. -- Вип. 8: Іван Крип'якевич у родинній традиції, науці, суспільстві. -- Львів, 2001. -- С. 123-160.

23. Тимошик М. С. Історія видавничої справи / М. С. Тимошик. - К. : Наша культура і наука, 2003. - 496 с.

24. Ільницька Л. І. Україніка НТШ як джерело національної бібліографії / Л. Ільницька // Бібліотека Наукового товариства ім. Шевченка: книги і люди: матер. круглого столу. - Львів, 1996. - С. 67-77.

25. Ільницька Л. І. Українознавча бібліографія в Науковому товаристві ім. Т. Г. Шевченка у Львові (1885-1939): друковані й архівні матеріали / Л. І. Ільницька // Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України. - Вип. 4 - Львів, 1994. - С. 165-178.

26. Історія Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка / Онлайн-журнал товариства ім. Т. Г. Шевченка. - [Електроний ресурс] - Режим доступу: http://ntsh.org/history

Размещено на Allbest.ru