Особливості використання поетичної спадщини Т.Г. Шевченка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Сучасна освіта спрямовує свої зусилля на розвиток особистості. Важливим елементом розвитку особистості є розвиток емоцій, почуттів, переживань. Вірші - це один із ефективних засобів розвитку емоційно-чуттєвої сфери дітей.

Початкова літературна освіта - це фундамент, на якому ґрунтується весь літературознавчий процес у середній школі, тому вчителеві слід не тільки сформувати навички читання в молодших школярів, а й виробляти в них уміння як аналізувати літературно-художній твір, так і осягати його естетичну цінність.

Труднощі сприйняття поетичного твору зумовлені тим, що мова поезії умовна, адже в житті ніхто не говорить віршами. Але виховання мовної культури, поваги до рідного слова, глибокого розуміння і сприйняття текстів художньої літератури найактивніше формуються під час читання ліричних творів. Тому закономірно, що в підручниках початкової школи містяться ліричні твори, це стосується поетичної творчості Т.Шевченка.

Незважаючи на те, що художні твори автора ?Заповіту? ввійшли до золотого фонду дитячої літератури, вони нечасто стають предметом аналізу науковців. Як правило, виявляється інтерес до Кобзаревих текстів, котрі вивчаються в середніх і старших класах, а от публікації, зорієнтовані на потреби початкової школи, з'являються спорадично. Так, окремі поезії Тараса Шевченка для дітей досліджували П. Волинський, Л. Кіліченко, А. Мовчун, В. Кизилова, В. Сироженко та інші.

Тому метою курсової роботи є аналіз віршів поета, вивчення яких передбачено сучасною програмою з читання в початкових классах; передбачається показати, як організувати роботу над текстом поетичного твору, щоб учні початкової школи усвідомили його глибоку та емоційно-забарвлену сутність, виявити їх вміння оперувати художніми образами, знаходити художні деталі.

Актуальність теми курсової роботи полягає в необхідності розробки методики пояснення віршів в початковій школі, а саме розробка способів, методів, які б сприяли полегшенню сприйняття учнями поетичних творів.

Робота над поетичною творчістю у початковій школі потребує своєрідного підходу до їх вивчення. Дослідженню специфічних особливостей лірики як особливого мистецтва присвячені роботи таких учених як Палкін М. А., Сільман Т. І., Поспєлов Г. М., Огнев В. Ф., Михайлов А. А. та ін. Питання методики роботи над ліричними віршами розглядалися в працях Ушинського К. Д., Бунакова Н. Ф., Стоюніна В. Я., Каноникіна Н. П., Щербакової Н. А., Сальникова Т. П.

Об'єктом дослідження є особливості використання поетичної спадщини Тараса Григоровича Шевченка, зокрема, на уроках у початковій школі.

Предметом роботи є специфіка використання віршів Шевченка за допомогою образного, асоціативного, логічного мислення, пам'яті.

Для досягнення поставленої мети необхідно розв'язати наступні завдання:

1. Опрацювання педагогічної та методичної літератури з проблеми дослідження.

2. Показати специфіку використання автором художніх образів, користуючись тропами (метафора, метонімія, уособлення, порівняння, епітет, персоніфікація), стилістичними фігурами (антитеза, повтор).

3. Опис підготовчої роботи учнів до сприйняття віршів Т.Г.Шевченка.

4. Розкриття етапу організації процесу сприйняття поетичних творів учнями.

Таким чином, вивчення творчості Тараса Григоровича в початковій школі має сприяти формуванню патріотичних почуттів,

1. Ідейно-тематичний аналіз творів Тараса Шевченка

1.1Аналіз пейзажної поезії поета для дітей

поетичний спадщина вірш шевченко

Пейзажна лірика - це умовна назва ліричного жанру, в якому йдеться про художні переживання природи, олюдненої та одухотвореної.

Почуття патріотизму починається з любові до рідної природи, з якою людина вперше знайомиться ще в ранньому дитинстві. Саме поезія Шевченка дає чудові зразки пейзажної лірики.

Значна частина віршів та уривків з творів Т.Шевченка, що увійшли в дитяче читання, належить до пейзажної лірики. Як високохудожні малюнки, присвячені зображенню чарівної краси української природи, такі вірші сприяють вихованню в дітей благородних рис характеру, любові до Батьківщини, до рідного краю; збагачують мовлення учнів, сприяють розвитку їхньої поетичної спостережливості, формуванню поетичного слуху, асоціативної і творчої уяви. У таких творах та уривках не зустрічаємо сюжетно-напружених картин, у них мало дії, здебільшого вони мають описовий характер.

Тема природи належить до специфічних тем дитячої літератури, зокрема, це простежується у творчості Тараса Григоровича Шевченка, які неперевершені за своєю майстерністю і виразністю картини природи, що сприймаються як втілення краси рідної землі, захоплюють багатством барв і звуків, викликають у дітей благородні почуття, виховують естетично. Вплив пейзажної лірики поета пояснюється наявністю в ній глибокого ліризму.

Неперевершені за своєю майстерністю й виразністю картини рідної природи поет створив у віршах «Тече вода з-під явора», «Ой діброво - темний гаю!», «Зацвіла в долині червона калина», «Сонце заходить, гори чорніють», в пейзажних уривках з поем: «По діброві вітер віє», «Зоре моя вечірняя», „Дивлюся аж світає» та багатьох інших. У мініатюрі « Тече вода з-під явора « розкішна барвиста природа близька й знайома дітям - тут і калина, і верба з лозами, що схилились над водою. Пейзажний малюнок, що ґрунтується на зорових відчуттях, доповнюється звуковими образами: чути дзюрчання потоку, плескіт і гомін качок, що ловлять ряску поміж осокою. У цій поезії, як і в багатьох інших на тему природи, Т.Г.Шевченко вдається до засобу персоніфікації, що робить її особливо близькою дитячому читачеві. У вірші „Ой діброво - темний гаю!» краса природи поетично мотивована закономірністю змін пір року. Використовуючи метафори поет створює влучні і образні характеристики діброви влітку, восени і взимку.

Шевченко створив поетичні картини рідної природи в різні пори року, дня і ночі, які відзначаються поетичністю, образністю, багатством мови, характеризуються винятковою теплотою, ліризмом і свідчать, що поет тонко відчував красу природи, прагнув передати її багатство й неповторні барви.

Незважаючи на суворі умови тюремного життя за гратами каземату, де мучився, але не каявся поет, з-під його пера з'явилася лірична перлина «Садок вишневий коло хати» [21; 145], пройнята оптимізмом і вірою у творчі сили народу.

Тут зображено життя українського села на тлі чарівної природи. Тут реалізовані авторські мрії про тихе родинне щастя, які так ніколи й не здійснилися.

На перший погляд природа тут перебуває у спокої, але на початку поезії відчувається динаміка подій, які відбуваються:

Хрущі над вишнями гудуть.

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають, ідучи дівчата.

Наостанок, коли надходить ніч, приходить спокій і всі відпочивають, навіть тоді «…тільки дівчата соловейко не затих».

Цей вірш символізує вічну життєдайну силу; він акумулює авторські сподівання й на власну сім'ю. Крім того, твір насичений значущими образами, які характеризують Україну: вишневі садки, спів соловейків, сяйво чарівної зорі, хата - як осередок духовності українців.

Ще Т.Скворцов наголошував на ідилічності представленої в поезії картинки, котра ?подана в традиціях родинно-побутової ідилії, що орієнтується на реальне життя селянина-хлібороба, але зображає його однобоко, лише в буденних побутових виявах, більшою чи меншою мірою ідеалізовано? [20; 2].

З майстерністю змальовано бурю на Дніпрі в баладі "Причинна" «Реве та стогне Дніпр широкий» [21; 250]. Тут автор відтворює надзвичайно драматичну картину, що викликає й почуття жаху від грізної стихії, й захоплення її величчю. Непереборна, руйнівна сила персоніфікованих явищ природи (могутнього Дніпра й сердитого вітру) передається за допомогою промовистих дієслів-присудків:

Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма.

Читач немовби опиняється в епіцентрі жахливої катастрофи. На цьому тлі особливо виразним є зворушливий образ блідого місяця (ледь помітного у шквалі води), що ?де-де виглядав?. Порівняння місяця із самотнім човном, який «то виринав, то потопав», підкреслює недовговічність, нетривалість, швидкоплинність життя. Власне, у баладі цей фрагмент є своєрідним емоційно-настроєвим ключем, що налаштовує читача на драматичний плин наступних подій.

Уривок із поеми ?Сон? ?Дивлюся, аж світає, край неба палає? [21; 210] увійшов у дитяче читання як окремий пейзажний вірш. Мистецькою окрасою твору став персоніфікований образ української природи. Змальовуючи картину світанку, поет піднімається до філософського узагальнення нескінченності Всесвіту:

І нема тому почину,

І краю немає!

Тарас Шевченко намагається показати гармонію природи, показує взаємозалежний зв'язок з людиною і показує їх як одне ціле. Саме в образі природи поет показав свою Батьківщину - Україну. Ці образи - степи, лани, тополі - уособлюють її як вільну і незалежну; ми бачимо, що природа тут одухотворена:

Степи, лани мріють.

Тополі по волі

Розмовляють з полем.

І все то те, вся країна, Повита красою,

Зеленіє, вмивається Дрібною росою.

Варто звернути увагу на таку художню деталь - «дрібна роса». Автор вже з цих рядків передає нам свою тугу, адже роса символізує сльози. Він скорбить серцем за ненькою-Україною, яка «вмивається дрібною росою», адже тут така багата на врожаї земля, а люди знаходились на той час в неволі, що змушені були тяжко працювати на пана до кінця свого життя.

Крім цього автор вказує на кольоративну ознаку - «зеленіти». Відомо, що зелений колір здавна символізував колір життя. Тому, не зважаючи на те ярмо неволі, під яким перебував народ, Україна живе. Він, таким чином, вірив у перемогу, у вільне від кріпацтва життя.

Окрасою вітчизняної дитячої літератури є фрагменти з іншої Кобзаревої поеми ?Княжна? (1847) - ?Зоре моя вечірняя…? та ?Село! І серце одпочине…?

Уривок ?Зоре моя вечірняя…? [21; 397] давно став популярною піснею і сприймається, як самостійний твір. Тут виразно відчутні мотиви туги за далекою материзною, адже поема писалася на засланні. Поневолений ліричний герой звертається до вечірньої зорі з проханням розказати про батьківщину.

Образ зорі тут показаний як образ друга, як маленька частинка України бо, лише вона може йому нагадати

Як у Дніпра веселочка Воду позичає. Як широка сокорина Віти розпустила...

Перед читачами постає ніжна пейзажна картина: «…за горою / Сонечко сідає», над Дніпром сяє ?веселочка?, ?широка сокорина? розпустила віти… Створенню ностальгічно-лагідного настрою допомагають ?українські? образи й майстерно застосована мейоративна лексика (тихесенько, сонечко, веселочка).

Інший фрагмент поеми ?Село! І серце одпочине…? [21; 87] - своєрідний гімн селу, яке в Шевченка є втіленням найвищої досконалості: ?неначе писанка, село?, здійсненням Господньої волі: ?Сам Бог витає над селом?.

Анепіфоричний повтор лексеми «село», замикаючи строфу в яскраве кільце, підкреслює авторське захоплення батьківщиною, до складу якої входять тисячі й тисячі таких мальовничих сіл. Самобутньою прикметою твору стали елементи словесного живопису, зокрема контрастна колористика: білі хати, зелений гай, сині гори тощо.

Отже, у цих пейзажних ескізах (?Зоре моя вечірняя…?, ?Село! І серце одпочине…?) Т. Шевченко щонайвиразніше реалізував свій талант літератора й художника.

Уривок із балади ?Причинна? - ?Защебетав жайворонок, угору летючи…? поза трагічним контекстом є зворушливою пейзажною замальовкою ранку. Доречно застосовані засоби паралелізму:

Защебетав жайворонок,

Угору летючи;

Закувала зозуленька,

На дубу сидячи;

Защебетав соловейко.

Вони підкреслюють багатоголосся й різнобарвність світу. У майстерно відтворений звукопис вливається спів плугатаря, і все це відбувається на тлі сходу сонця. Отже, перед учнями початкової школи постає яскрава ранкова картина, а от старшокласники згодом дізнаються про те, що цей оптимістичний пейзаж є контрастом до трагічного безталання закоханих, яким не судилося бути разом.

Початок поезії ?Зацвіла в долині червона калина…? [21; 138] написаний у дусі українських народних пісень. Традиційний образ розквітлої червоної калини зіставляється з радісною дівчиною-дитиною. Думається, таке порівняння не є випадковим, адже й ментальна для українців рослина, прикрашена ніжним цвітом, і тендітна юнка, чия душа прагне кохання (це переконливо доводять наступні рядки), ніби уособлюють пробудження і природи, і почуттів (якраз дуже природніх), а також вічний потяг до прекрасного, щирого, неповторного.

Тож недивно, що

дівчина й молодий козак,

Як діточок двоє,

Під тую калину

Прийшли, посідали

І поцілувались.

Уривок поеми ?Гайдамаки? - ?Встала весна, чорну землю сонну розбудила…?[20; 269] показує як персоніфікована весна розбудила сонну землю після зимового сну, прикрасила її рястом і барвінком. Сам образ весни символізує пробудження, тобто спонукання до дій, а саме «розбудила землю сонну». Тобто пригноблений народ повалить кріпосницький лад, який гнітив його так багато років і буде вільний.

Цей фрагмент насичений яскравими зоровими (чорна земля, прикрашена квітками) і слуховими (спів жайворонка й соловейка) образами. Останнім штрихом до ідилічної картини пробудження природи є авторське зауваження:

Рай, та й годі! А для кого?

Для людей. А люде?

Не хотять на його й глянуть,

А глянуть - огудять.

У поезії ?І досі сниться: під горою…?[21; 111] виразно простежуються автобіографічні мотиви, пов'язані з важливими для Шевченка образами матері, діда, ?біленької хаточки?, верби. У важкі дні поет згадує зворушливі, радісні моменти свого минулого життя, яких, на жаль, було так мало. Недаремно це нетривале відчуття щастя постійно повторюється й підкреслюється. Так, сивий дід бавить ?хорошеє та кучеряве / Своє маленькеє внуча?, ?веселая, сміючись, мати, / Цілує діда і дитя / Аж тричі весело цілує?

Анафоричний повтор ?І досі сниться…? наголошує на значимості цих спогадів, що приходять уві снах. Якщо згадати Фройдове тлумачення, то можна зробити висновок про підсвідоме прагнення ліричного героя не тільки повернутися на ріднизну (що зрозуміло в умовах заслання), а й у далеке дитинство. Такий своєрідний часопростір твору вводить читача в неповторний авторський художній світ, де в гармонії та радості співіснують найдорожчі серцю люди, де привітно зустрічає затишна хатиночка, де ?крізь верби сонечко сіяє? і все осяяне світлом дідусевої молитви. У цьому безжурному світі заповітних мрій риторично звучить запитання зворушеного діда: ?- Де ж те лихо? / Печалі тії, вороги??

Рання поезія ?Вітер з гаєм розмовляє…? [21; 222] пронизана трагічним пафосом. В основі композиції твору - драматичне зіставлення двох невеселих доль: одинокого човна, що втратив ?рибалоньку?, і безпритульного, нікому не потрібного ?сиротини? (суфікс одиничності -ин- є додатковим засобом підкреслення самотності безталанного героя).

Як бачимо, тема української природи посідає важливе місце в Кобзаревому творчому доробку, що ввійшов у дитяче читання. Природа у віршах поета не виступає сама по собі, а служить для розкриття почуттів людини, для підкреслення її думки. Частіше природа виступає тлом для зображення поневоленого народу.

Пейзажній ліриці Шевченка властиво навіть у найбільш описових рядках передати настрій людини, філософське осмислення краси природи, через яке приходить і розуміння почуттів ліричного героя, його патріотизму, любові до знедоленого краю. В поезії відчутні мотиви туги за далекою батьківщиною, адже поема писалась на засланні.

1.2 Образ дитини-сироти та дитинства у віршах поета

На світосприймання митця вплинули несподівані контрасти його життя. Тарас Шевченко залишився сиротою на одинадцятому році життя (поетова мати померла 1823 року, а батько -- 1825). Дитячі враження залишили глибокий слід у свідомості Шевченка і мали величезний вплив на формування його особистості, і на всю його творчість. Уже в дитинстві він відчув на собі, що таке кріпацтво, знущання сильного над слабким, голод, сирітство, найми і виснажлива праця. Одна з характерних особливостей творчості Шевченка полягає в асоціативній єдності епізодів біографії автора з життям його героїв, твори митця мають виразно соціальний характер.

Ставлення соціуму до сирітства та бідності, Шевченко передусім розглядає через морально-етичний вимір: люди різних станів оцінюються насамперед з погляду їх гуманізму, а їхній добробут і багатство служать або джерелом добрих справ, допомоги нужденним, або джерелом кривди, несправедливості. У його віршах звучить заклик до милосердя.

Тарас Григорович виявив інтерес до неповторного внутрішнього світу дитини, із психологічною достовірністю відтворивши її особливі думки, сподівання, емоції, вболівання. Поет послідовно звертався до теми знедоленого дитинства, в реалізації якої виразно простежуються автобіографічні мотиви в поезії «І золотої й дорогої»:

І золотої й дорогої

Мені, щоб знали ви, не жаль

Моєї долі молодої… [21; 109].

Автор не шкодував про свої юні роки через те, що їх важко назвати золотими чи дорогими: народився в рабстві, рано залишився без батьків, зазнав усіх найстрашніших образ і знущань - тож мотив знедоленого сирітського дитинства простежується в більшості його віршів.

Використовуючи мейоративну лексику, поет намагається об'єктивно змалювати хлопчину-сироту, «мов одірвалось од гіллі»:

Одно-однісіньке під тином

Сидить собі в старій ряднині

Дана поезія пронизана трагічним пафосом. Зустріч із хлопчиком-сиротою викликає в оповідача гіркі спомини про власне злиденне дитинство. Для автора найстрашнішим є рабська доля сироти:

Мені здається, що ніколи

Воно не бачитиме волі,

Святої воленьки

Епітет «свята» підкреслює значимість свободи для кожної людини й особливо для самого Кобзаря, котрому цієї свободи завжди бракувало. З болем у серці поет усвідомлює, що знедолена дитина

не знатиме, де дітись

На сім широкім вольнім світі.

Гнівною іронією просякнуті Шевченкові рядки про перспективи, які чекають на сироту в прийдешньому: гіркий хліб наймитування, сувора солдатчина, що тривала двадцять п'ять років і з якої було мало шансів повернутися додому живим та здоровим, адже люди, які там служили були покалічені або їх взагалі вбивали:

…І піде в найми, і колись,

Щоб він не плакав, не журивсь,

Щоб він де-небудь прихиливсь,

То оддадуть у москалі.

Жорстокість тогочасного ладу у ставленні до обездолених, безправних дітей Шевченко відтворює в автобіографічному вірші-спогаді ?Мені тринадцятий минало…? [21; 69]. Автор показує епізод із далекого минулого. Тут трагічно переплелись важке сирітство з світлими хвилинами і надіями на людське щастя. Багатий внутрішній світ ліричного героя цієї поезії суголосний із переживаннями юного Тараса. Композиція аналізованого твору своєрідно відбиває зміну настроїв головного персонажа.

Початок поезії пронизаний оптимістичним пафосом. Яскравий сонячний день викликає в юного героя стан емоційного піднесення:

Мені так любо, любо стало,

Неначе в Бога....

Проте щастя було недовгим, і криваві промені західного сонця повернули замріяного оповідача до сумної дійсності:

Мов прокинувся, дивлюся:

Село почорніло,

Боже небо голубеє

І те помарніло.

Ліричний герой гостро переживає своє безталання і сприймає його як вирок долі:

Не дав мені Бог нічого!..

І хлинули сльози,

Тяжкі сльози!...

Дитячі спогади навіюють авторові невідрадні роздуми про власне життя.

У поезії ?На Великдень, на соломі…? [21; 450] тема безталанного дитинства відтворена під іншим кутом зору. Головними героями твору стали селянські діти, що вихваляються отриманими на Пасхальне свято подарунками. Сам предмет хвастощів є елементом соціальної характеристики персонажів, адже жоден із них не може показати друзям іграшку, книжку тощо. Тільки на честь Великодня малята отримали предмети щоденної необхідності: свитку, сорочечку, чобітки, шапочку, стрічку. І навіть такі буденні гостинці викликають неабияку радість, бо, скоріше за все, згаданого одягу в дітей просто не було.

І серед гурту Кобзар виокремлює сирітку, для котрої і такі скромні радощі є недосяжною мрією. Поет показує, як згадки про батьківську турботу боляче ранять серце безпритульної дитини. Змальовуючи образ переважно дитини-сироти, Т.Шевченко обов'язково підкреслює, що дитина прагне також бути щасливою, бажає того, щоб і на неї звертали уваги, у чому виявляється її самоутвердження серед інших дітей. Застосування слів зі зменшено-пестливими суфіксами сирітка, сиріточка, рученята свідчить про авторське співчуття до героїні. З глибоким проникненням у дитячу психологію поет передав багатоголосу безжурну розмову, яка несподівано закінчується контрастною за змістом, сповненою глибокого внутрішнього трагізму реплікою сироти: «А я в попа обідала». Цією реплікою Шевченко підкреслюється трагізм становища селянських дітей-сиріт. Вона є тим психологічним наголосом, який прояснює зміст усієї гостро соціальної життєвої ситуації, змальованої автором.

Мотиви безрадісного дитинства звучать в автобіографічному вірші Шевченка «Мені тринадцятий минало», в якому до болю трагічно переплелись важке сирітство з світлими хвилинами і надіями на людське щастя.

Тема дитинства - специфічна тема дитячої літератури. Для Т.Шевченка, як і для більшості прогресивних письменників минулого, ця тема мала один яскраво виражений аспект - вона розкривалася через показ знедоленого дитинства. У поета вона ще тісно пов'язувалась з картинами його власного сирітства.

Отже, в Шевченкових віршах про знедолених дітей послідовно простежується важлива думка: кожна дитина заслуговує на родинне тепло й щасливу долю. Г.Корицька справедливо вважає поезію Шевченка ?об'єднуючо-національною цінністю, арсеналом моральних вартостей, Новим Заповітом українському й усякому іншому народові, що прагне гідного життя на засадах Божої правди? [13; 40].

Шевченка цікавила проблема впливу соціального оточення на людину. Він надавав важливого значення середовищу, в якому перебуває дитина, прийомам і методам впливу на неї. Великого значення Т.Шевченко надавав соціально-педагогічній проблемі сімейного виховання. , визначаючи одну з основних ідей Т. Шевченка, Василь Пахаренко говорить: "Основою суспільності, по думці Шевченка, є сім'я…" [15; 121].

Отже, у своїх віршах, які ввійшли в коло дитячого читання, Тарас Шевченко

- висловив гнівний протест проти жорстокого кріпосницького світу;

- розкрив багатий внутрішній світ дитини; втілив одвічні мрії своїх співвітчизників про вільне, справедливе життя.

Шевченко наголошував, що взята у сім'ю дитина ставала наймитом, рабом безсловесним і не бачила ні милосердя, ні добра, ні родинного затишку. Висвітлював соціальну нерівність. Сирітство як клеймо проходило через усе життя його героїв. У його творах чітко простежується певна система соціально-педагогічних поглядів.

2. Методика вивчення творів Тараса Шевченка в початкових класах

2.1 Програмні вимоги до вивчення творів Тараса Шевченка та реалізація їх у підручниках для читання

Сучасна програма з читання для початкової школи спрямована на вирішення таких завдань:

· формувати й розвивати мовленнєві уміння й навички, провідною з яких є повноцінна навичка читання;

· розвивати інтерес до читання, ознайомлювати учнів з дитячою літературою в багатоманітності її тематики, жанрових форм;

· формувати повноцінне сприймання, розуміння, відтворення художнього, художньо-пізнавального тексту, дитячої книжки шляхом засвоєння відповідних навчальних і читацьких умінь;

· розвивати емоційну й почуттєву сфери учнів, образне мислення, уміння висловлювати елементарні судження щодо прочитаного;

· розвивати творчі здібності школярів;

· формувати читацьку самостійність учнів;

· формувати морально-етичні уявлення і почуття, збагачувати соціальний досвід школярів.

Серед напрямків роботи з читання особливе місце займає робота віршованими творами, які розвивають уяву, образне мислення й мовлення, естетичні почуття, творчу діяльність, уміння бачити словесні картини, створюють у дітей піднесений настрій, на їх основі удосконалюються вміння виразно читати.

Згадані вище ознаки естетичного виховання реалізовуються в початковій школі, зокрема, на уроці читання та ін. Зокрема, уроки літературного читання - багатофункціональні, оскільки їх зміст визначається на основі тематично-жанрового, літературознавчого, комунікативно-мовленнєвого, естетичного принципів.

Читацька компетентність є особистісно-діяльнісним інтегрованим результатом взаємодії знань, умінь, навичок та ціннісних ставлень учнів, що набувається у процесі реалізації усіх змістових ліній предмета «Читання».

У процесі навчання відбувається становлення і розвиток якостей дитини-читача, здатної до самостійної читацької, творчої діяльності; здійснюється її мовленнєвий, літературний, інтелектуальний розвиток; формуються морально-естетичні уявлення і поняття, збагачуються почуття, виховується любов до мистецтва слова.

Формування читацьких умінь здійснюється в нерозривній єдності з мовленнєвими. Якщо система читацьких умінь відображає процес сприймання, осмислення твору, то мовленнєві уміння - процес створення власного висловлювання за прочитаним (прослуханим). Таким чином тут втілений комунікативно-мовленнєвий принцип який є визначальним у мовленнєвому розвитку учнів, формуванні у них досвіду міжособистісного спілкування, комунікацію з джерелом інформації. Таким чином відбувається діалогова взаємодія читача з текстом, автором, героями його твору, застосування технологій кооперативного навчання, створення спеціальних навчальних ситуацій, (робота в парах, малих групах, колективне обговорення змісту прочитаного, прослуханого, участь у літературній бесіді, рольових літературних іграх, декламація, драматизація тощо), у процесі яких формується культура спілкування.

Зокрема це можна простежити на прикладі творчості Тараса Григоровича Шевченка. Його поетичні твори широко представлені в чинних підручниках для читання у другому-четвертому класах. Переважна частина програмних творів подається на відокремлено, а тематично, у відповідних розділах: ?Тарас Григорович Шевченко - великий народний поет і художник? (ІІ клас), ?Шевченкове слово? (ІІІ клас), ?Поетична світлиця. Тарас Шевченко? (ІV клас). Крім того, проведення відповідних уроків планується на другий семестр, у традиційні Шевченківські свята.

В програмі літературного читання для другого класу з поезії школярам пропонується пейзажна лірика та сюжетний вірш. Пейзажна лірика зображена у творчості Т.Шевченка. Згідно навчальним вимогам до навчальних досягнень учня, то він повинен не лише знати прізвище автора, але й мати уявлення, які твори за жанровим, тематичним спрямуванням опрацьовувалися на уроках літературного читання з творчості Шевченка.

Щодо особливостей опрацювання художнього твору (вірша), то школяр має усвідомити його жанрову специфіку [ДОДАТОК 4]. Учень повинен вказати тему, ідею, уміє розпізнавати і знаходити у тексті яскраві образні слова, тропи (епітети, порівняння, метафори) уміє пояснювати з допомогою вчителя мету їх використання у тексті; відтворює художні образи на основні зіставлення реального і образного опису предмета чи явища.

Внаслідок розуміння поетичного тесту, в учня формуються відповідні знання, вміння та навички [ДОДАТОК 5]. Таким чином він уміє висловлювати елементарні оцінні судження морального і етичного характеру про події, явища природи, персонажів, що зображені в віршах Кобзаря.

У третьому класі учні продовжують ознайомлюватись із творчістю Т.Шевченка, розширюють свої знання про пейзажну лірику на прикладі поезій «Село! І серце одпочине…», «І досі сниться: під горою…», «Тече вода із-за гаю…»; учень не лише знає ім'я автора та його вірші, але й вчить їх напам'ять. Знання творів Кобзаря у третьому класі сприяє розширенню й поглибленню знань і умінь учнів про жанрові особливості віршів (рима, ритм, настрій, мелодика, уявні картини), спостереження за їх мовою. Вчитель має запропонувати дітям звернути увагу на певні слова та пояснити їх значення. Наприклад, уривок з поеми «Княжна» «Село! І серце одпочине»: Одпочине - відпочине, палати - панські будинки, збудовані простими селянами, писанка - розписане яйце, витає - літає.

За допомогою вчителя, учні знаходять рими, які зустрічаються у віршах, зокрема вірш «Тече вода із-за гаю»: випливає - розмовляє; горою - осокою; стала - заспівало; брати - мати; погуляти - звати.

Також «учень наводить кілька прикладів віршів, різних за емоційним забарвленням, пояснює, які почуття висловлює поет у творі» [18; 24]. Школяр за допомогою вчителя знаходить образи у вірші, пояснити їх значення. Так, зокрема, у поезії «Тече вода із-за гаю…» наскрізним став образ води і учні повинні пояснти, з якою метою автор використав саме цей образ, що спонукало його до цього, і підтвердити свою думку, користуючись текстом.

Програма літературного читання передбачає те, що читання повинно здійснюватись двома способами: уголос і мовчки. «Якщо у 1-2 класах основна увага зосереджується на інтенсивному формуванні якостей читання вголос. Паралельно з цим в учнів формуються уміння слухати, сприймати й розуміти зв'язне усне й писемне мовлення. У 3-4 класах змінюється співвідношення видів читання. Провідне місце у сприйманні й засвоєнні навчального матеріалу належить мовчазному читанню. Відповідно і в роботі з текстом збільшується питома вага вправ і завдань на розвиток смислової сторони читання» [18; 5]. Вчитель пропонує школярам прочитати вірш мовчки і водночас подумати які почуття, переживання викликав цей поетичний твір.

«У четвертому класі коло читання розширюється і систематизується шляхом упорядкування і узагальнення знань про раніше відомі жанри і авторів, а також залучення нових жанрів, творів та імен. З метою забезпечення перспективності у підготовці учнів до вивчення літератури в 5 класі збільшується питома вага жанрового і монографічного підходів у доборі та конструюванні навчального змісту за розділами і темами. Отже, жанрова й авторська різноманітність залишаються провідними принципами добору змісту» [18; 29].

Учні повторюють вірші, які вивчали в попередніх класах, але й узагальнюють вивчене; характеризують поняття «пейзажна лірика» та показують її вираження, у вигляді тропів, в віршах поета, зокрема, це поезії «Реве та стогне Дніпр широкий», «Сонце заходить, гори чорніють», «Встала весна, чорну землю сонну розбудила…».

Таким чином, у процесі навчання відбувається становлення і розвиток якостей дитини-читача, здатної до самостійної читацької, творчої діяльності; здійснюється її мовленнєвий, літературний, інтелектуальний розвиток; формуються морально-естетичні уявлення і поняття, виховується любов до мистецтва слова.

2.2 Методичні прийоми опрацювання творів Кобзаря на уроках класного читання

Твори пейзажної лірики потребують своєрідного підходу до їх вивчення. Зумовлено це тим, що вірші такого типу невеликі за розміром і передаються в них не події з життя людей, а почуття, пов'язані із змалюванням явищ природи, переживань. Така поезія сприяє емоційному пізнанню дійсності. Звідси стає зрозумілою вимога методики - читанням ліричних віршів вводити дітей у світ художніх образів через почуття, а далі вести від почуттів до думок, до висновків. Сучасний підхід до методики опрацювання ліричного вірша наголошує на умовах, за яких можливе повноцінне сприймання молодшими школярами пейзажної лірики:

а) активного збагачення словникового запасу учнів, розвитку їхньої поетичної спостережливості;

б) наявності в них настроєності на сприймання;

в) формування поетичного слуху, асоціативної і творчої уяви;

г) уміння аналізувати образно-емоційний зміст твору;

ґ) давати естетичну оцінку поезії та відображеній у ній дійсності;

д) активізації творчої думки учнів.

Забезпечення цих умов та знання вчителем особливостей сприймання лірики молодшими школярами веде до формування в них неповноцінного естетичного сприймання пейзажної лірики.

Урок може бути розроблений з використанням інтерактивних технологій, мультимедійної презентації, фотосюжетів, відеороликів, театралізації, ігрових, святкових моментів, із забезпеченням оптимальної рухової активності, проведений у нестандартній формі.

Під час вивчення творчості Тараса Шевченка необхідно оформити класну кімнату відповідно до уроку, можна використати карти України, Черкаської області, ілюстрації краєвидів Черкащини, зразки державної та народної символіки, портрет Т.Г. Шевченка, світлини пам'ятних місць рідного краю, де побував поет; підготувати дидактичні матеріали для роботи у парах та групах тощо.

При розгляді поезії Т.Шевченка організація уроків схожа на будову уроків вивчення оповідань і казок. В опрацюванні віршів після вступної бесіди, тематика якої полягає у поєднанні творчості та біографії поета; ознайомлення з текстом застосовується кількаразове повторне читання, аналіз головної думки і художнього її втілення.

Під час опрацювання вірша існує схема читання поетичних творів [ДОДАТОК 6], яка допомагає орієнтуватися вчителю під час проведення уроку читання

Робота над віршами, зокрема Т.Г.Шевченка передбачає використання специфічних прийомів роботи над ним. Йому притаманні більша образність, своєрідна синтаксична будова речень, лаконічне змалювання образів. Це змушує вчителя бути особливо пильним до пояснень окремих слів і виразів, тлумачення смислу речень. Вчитель має пояснити, що авторські переживання передаються в змалюванні картин природи.

Розглянемо роботу над ліричним віршем, кінцевим результатом якої буде не лише виразне декламування вірша учнями, а й естетичне сприйняття.

1. Спочатку необхідно вирішити конкретні навчальні завдання: настроїти дітей на сприймання тексту, викликати в їхній свідомості та уяві образи і картини, близькі до тих, які знаходяться в центрі уваги вірша; познайомити з автором, пояснити значення слів, без розуміння яких сприймання вірша буде важким. Щоб справитися з цими завданнями, треба використати бесіду з опорою на власні спостереження і досвід дітей, елементи розповіді. Ось, наприклад, питання для вступної бесіди, які допоможуть активізувати знання учнів:

Хто такий Т.Г.Шевченко?

Про що писав свої вірші Т.Шевченко?

Чому Шевченка називають сином українського народу?

2. Після цього прочитати вірш. Далі йде конкретизація завдання - донести до учнів зміст вірша і, головне, викликати емоційний відгук на прослухане. Слід читати так, щоб у дітей з'явився пізнавальний і емоційний інтерес до подальшої роботи з текстом.

3. Розмова про враження, що виникли у дітей після ознайомлення з твором, виявити рівень їхнього сприймання. Ведеться бесіда на основі вражень учнів, тобто, відбувається інтерактивна бесіда. Слід задавати опорні питання. Наприклад: Діти, чи сподобався вам вірш? Чим? Що особливо сподобалось? Які картини уявили? Як ви думаєте, з яким почуттям поет малює ці картини?

4. Самостійна робота учнів із текстом вірша. Вона потрібна для того, щоб школярі уважніше вчиталися у зміст, підготувалися до його аналізу. Для цього пропонуємо прочитати твір ще раз про себе і позначити олівцем малозрозумілі слова і вислови.

5. Мета аналізу ліричного вірша - поглибити і розширити образні уявлення, що склалися в учнів. Головне - не зруйнувати той емоційний стан класу, який виник після першого читання вірша. Необхідно проводити аналіз так, щоб поступово зростало захоплення дітей майстерністю поета, щоб за кожним словом, кожним рядком вони бачили яскраву картину і раділи цьому відкриттю. Тому треба використати вибіркове читання окремих рядків, строф, слів. Наприклад: Як автор описує? З чим порівнює? За допомогою яких слів автор малює? Слід звернути увагу на образні засоби мови художнього твору: епітети, метафори, порівняння та інше.

Вибіркове читання супроводжуємо бесідою-роздумом та елементами лінгвістичного аналізу тексту. Наприклад:

Який настрій у вас виник під час читання цих рядків?

Які слова допомагають автору створити такий настрій?

Як ви думаєте, для чого автор використовує цей засіб?

Доцільним є використання методу стилістичного експерименту (штучна заміна авторського слова або словосполучення іншим, близьким за змістом), що вчить дітей розуміти мовні засоби вираження змісту, отримувати естетичну насолоду від вдало підібраного автором слова, сприйняти зображення як витвір мистецтва.

Розвиваючи уяву дітей, учитель використовує прийом ілюстрування тексту (розглядання готових ілюстрацій, словесне та музичне ілюстрування). Наприклад:

1. Уявіть собі, що ви художники. Яку картину ви намалюєте до першої строфи? Які фарби використаєте? Чим цей малюнок відрізнятиметься від малюнка до другої строфи? Що домалюєте? та ін. ...

2. Уявіть собі, що ви композитори. Яку музику ви написали б до цього вірша? Які музичні інструменти оберете для виконання? 6. Виразне читання вірша - своєрідний підсумок роботи. Читання вірша показує формування вмінь та навичок під час опрацювання пейзажної лірики Т.Шевченка.

Розглянемо на прикладі методику опрацювання вірша Т.Г.Шевченка «Садок вишневий коло хати».

Вчитель пропонує дітям прослухати платівку із записом пісні «Садок вишневий коло хати» (музика М.Лисенка), назвати автора слів. Музика допомагає збудити почуття дітей, збагачує їхні серця поетичними образами (можна використати грамзапис вірша у виконанні Ольги Кусенко). Вчитель наголошує, що грати каземату не потьмарили живого бачення поетом краси природи, не згасили його мрій про вільне, щасливе життя народу, про достаток у сім'ях і щасливий побут. І далеко від рідної землі Т.Шевченко думав про свій народ, про Україну.

Починається опрацювання поезії з її виразного читання. Оскільки у вірші незрозумілих слів немає (може виникнути запитання щодо плугатаря, плугатар - той, хто оре землю плугом, орач), потреба у членуванні його на окремі логічно закінчені частини відпадає.

Вчитель читає вірш напам'ять. Запитує дітей, яку пору року зображено у ньому. (Весну, бо гудуть хрущі, співають солов'ї). Про який місяць йдеться? (Травень, коли цвітуть сади). У вірші немає слів «весна», «травень», але ми здогадуємося, що мова йде саме про цей період: сади найчастіше цвітуть у травні.

Далі учні читають вірш, обдумують словесні малюнки до нього, виділяють у тексті зорові та слухові образи, виписують їх.

Вчитель пропонує прочитати ще раз і осмислити те, що уявляв поет. (Вечір в українському селі: вишневий садок, плугатарі повертаються з поля, привітно світяться вогники в біленьких хатах, матері ждуть з вечерею своїх синів, дочок, чоловіків, сім'я вечеряє надворі, в небі сходить вечірня зоря. Тиша навколо. Тільки лине спів дівчат і невгамовного соловейка...).

Учні підсумовують, що скромне і чесне трудове життя селян чарує поета, який бачить у ньому багато людяності та благородства. Аналізуючи мову твору, можна запропонувати дітям знайти в ньому слова, які показують емоційне ставлення поета до зображуваного. Це пестливі форми, як-от: зіронька, соловейко, маленькі діточки; привернути увагу і до звукової організації мови: асонанси звуків [а] та [і] в першій строфі надають звучанню плавності, протяжності; гармонія приголосних у другій і третій строфах передає враження від вечірньої тиші, а внутрішні рими (мати - научати, мати - коло хати) роблять текст ще милозвучнішим.

Така робота сприяє розвиткові поетичного слуху дітей, збагачує мову. Завершується робота складанням плану екранізації вірша. Персоніфіковані метафори та епітети конкретизують зображення природи. Діти привчаються спостерігати, помічати багатство навколишнього світу, відчувати й розуміти радість життя від спілкування з природою, її красу і неповторність. Вони відчувають справжній смак естетичної насолоди від спілкування з природою і поетичним словом про природу.

Висновок

Вивчення творчості Т.Шевченка в початковій школі є серйозним засобом формування світогляду молодших школярів, їх патріотичного, естетичного, морального виховання. Поет не писав жодного твору спеціально для дітей. Та будучи майстром живопису словом, його пейзажна та автобіографічна лірика ще при житті письменника увійшла в шкільні читанки і з літератури про дітей стала літературою для дітей.

Поетичні пейзажі Шевченка доступні дітям завдяки своїй графічності, бо дитяча уява сильніша за уяву дорослих людей і майже до кожного віршованого рядка може намалювати картину (наприклад, вірш «Садок вишневий коло хати»).

Процес сприймання і розуміння художнього твору складний, і зорове, і слухове сприймання у дітей картин-образів розвиває естетичну свідомість дитини, вміння створювати прекрасне. Уява живопису словом розвиває, збагачує сприйняття поезії учнями. Так, у ліричних творах реальність відображається через передачу почуттів, думок, переживань людини, а за допомогою художніх засобів мови посилюється емоційно-естетичний вплив твору на юного читача ( наприклад, поезія «І досі сниться: під горою…»).

Значна частина віршів та уривків з творів Т.Шевченка, що увійшли в дитяче читання, належить до пейзажної лірики. Як високохудожні малюнки, присвячені зображенню чарівної краси української природи, такі вірші сприяють вихованню в дітей благородних рис характеру, любові до Батьківщини, до рідного краю; збагачують мовлення учнів, сприяють розвитку їхньої поетичної спостережливості, формуванню поетичного слуху, асоціативної і творчої уяви. У таких творах та уривках не зустрічаємо сюжетно-напружених картин, у них мало дії, здебільшого вони мають описовий характер.

Але ці описи сповнені глибокого почуття, ліризму, вони торкають струни душі. Ліричний вірш - це світ почуттів та переживань, де висвітлюється внутрішній стан ліричного героя, його бачення певних подій чи явищ дійсності. Почуття ліричного героя співзвучні з почуттями поета, які викликані певними картинами природи. Вони не завжди виражені так, що можна сказати: поет переживає радість, сум, захоплення, збентеження. Є емоції складні, прямо не названі в творі і осягнути їх маленькому читачу часто буває важко [5, с.55].

Значення таких творів і уривків полягає ще і в тому, що вони привчають дітей спостерігати, помічати багатство барв навколишнього світу, різноманітні речі та явища, спільне і відмінне між ними, своєрідність їх. Та для повноцінного сприймання ліричного твору учні повинні пройнятись емоційним станом ліричного героя, пережити те, що його хвилює, тішить, засмучує.

А для цього діти мають досягти певної духовної зрілості. Водночас у творах описового характеру діти мають перед собою зразок того, як виражати словами бачене. Художній твір повинен допомогти дітям помічати все, що їх оточує, та навчити передати це словами.

Таким чином, вивчення творчості Кобзаря - це засіб формування світогляду учнів початкової школи, їх патріотичного, естетичного, нарешті, морального становлення. Поезія Тараса Григоровича Шевченка сприяє розширенню знань і досвіду дітей, з'ясуванню і закріпленню понять про різні явища й події та розвитку мови й мислення.

Список використаних джерел та літератури

1. Брик І. Т. Шевченко і народна освіта // Народна творчість та етнографія. -1996 №4 с. 53-61.

2. Вашуленко О., Омельченко І. Урок літературного читання в 2 класі за новим підручником // Початкова школа. - 2013. - № 8. - С.5-9.

3. Вижовець І. Творчість Тараса Шевченка і фольклор/ І. Вижовець // Дивослово. - 2003. - С. 40-41.

4. Вогняне слово Кобзаря: Літературно-критичні статті про Т. Г. Шевченка. - К.: Радянська школа, 1984. - 248 с.

5. Голубовська І.В. Шевченкове слово на уроках читання в початковій школі // Волинь-Житомирщина: Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. - 2010. - № 21. - С.282-290.

6. Гордієнко О.А., Шевчук Т.О. Ліричні твори на уроках читання в початковій школі // Педагогічна Житомирщина. - 2009. - № 1. - С.54-57.

7. Гудима А. Сенсовий метатекст у контексті поетичної творчості Тараса Шевченка: доля жінки / А. Гудима // Шевченкознавчі студії. [Збірник наукових праць]. Вип.№11. К., 2007 - с. 271. - С.23

8. Дзюба І. М. Тарас Шевченко: Життя і творчість./ І.М.Дзюба - К.: Києво-Могилянська академія, 2008. - 718 c.

9. Зубков В. Феномен Т. Шевченка: «знать од Бога і голос той, ті слова». // Українське слово - 2011 2-8 березня (9) с. 1-3.

10. Зязюн І.А. Виховання естетичної культури школярів: Навч. посібн. - К.: ІЗМН, 1998. - 156с.

11. Зуєнко М.О. Стильовий аналіз ліричних творів /О.М. Зуєнко// Всесвітня літ. в середн. навч. закл .України - 2006р. - №1.-С.16-19.

12. Кизилова В.В., Пушко В.Ф. Дитяча українська література: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. - Луганськ: Знання, 2006. - С.26.

13. Корицька Г. Слався, Тарасе Великий!/Г. Корицька // Дивослово.- 2005 .- № 2.- С.36-42.

14. Масол Л.М. Загальна мистецька освіта: теорія і практика [монографія] / Л.М.Масол. - К.: Промінь, 2006. - 432с.