"Дух законів" – основна праця усього життя Монтеск’є

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Кафедра української і зарубіжної літератури

Контрольна робота з історії зарубіжної літератури

за темою: "Дух законів" - основна праця усього життя Монтеск'є

Мелітополь-2011

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ МОНТЕСК'Є

1.1 Біографія Шарля Луї де Монтеск'є

1.2 Творчість Монтеск'є

РОЗДІЛ 2. КНИГА „ДУХ ЗАКОНІВ" - ОСНОВНА ПРАЦЯ МОНТЕСК'Є

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність дослідження. "Справедливість вічна й аж ніяк не залежить від людських законів", -- зазначав Монтеск'є, французький філософ-просвітитель, письменник, історик і правознавець. Він увійшов в історію як блискучий публіцист, що зумів втілити, власне, науковий трактат "Про Дух законів" (1748) у легкозрозумілу читачеві художню форму. Багатомірна подорож епохами та континентами давала і продовжує давати чудову поживу для роздумів. Монтеск'є стоїть біля джерел ідейного руху, що підготував Французьку революцію. Він один з перших закликав французький народ до здійснення соціальних перетворень на основі цивільної рівності, демократичних свобод, миру та гуманізму. Разом з Вольтером він відкривав століття французького Просвітництва. Продовжуючи традиції гуманістів епохи Відродження, поборників розкріпачення людської свідомості від релігійних пут, він підняв найболючіші питання свого часу, заговорив про них вголос і залучив до них увагу не лише французької, а й усієї європейської громадськості. Особисті враження Монтеск'є перемежовуються з блискучою ерудицією -- відчуваються його надзвичайно широкі знання в царинах історії, права, філософії; з їх допомогою документально підтверджуються постулати стрункої теорії. Цікаво, що підкреслено незалежна позиція автора залучала до лав його шанувальників таких різних людей, як російська імператриця Катерина II, французькі революціонери-якобинці або ж прусський король Фрідріх II Великий. Об`єктом дослідження є: книга "Дух законів". Предметом дослідження даної роботи є книга "Дух законів" як основна праця усього життя Монтеск'є. Мета дослідження: розглянути життєвий і творчий шлях Монтеск'є та основну його працю - "Дух законів". Мета роботи передбачає виконання таких завдань: охарактеризувати біографію Шарля Луї де Монтеск'є; дослідити його творчість; проаналізувати книгу Монтеск'є "Дух законів".

РОЗДІЛ 1. ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ МОНТЕСК'Є

1.1 Біографія Шарля - Луї де Монтеск'є

Монтеск'є стоїть біля джерел ідейного руху, що підготував Французьку революцію. Він один з перших закликав французький народ до здійснення соціальних перетворень на основі цивільної рівності, демократичних свобод, миру та гуманізму. Разом з Вольтером він відкривав століття французького Просвітництва. Продовжуючи традиції гуманістів епохи Відродження, поборників розкріпачення людської свідомості від релігійних пут, він підняв найболючіші питання свого часу, заговорив про них вголос і залучив до них увагу не лише французької, а й усієї європейської громадськості.

Шарль-Луї де Секонда, барон де Монтеск'є походив із давнього гасконського дворянського роду, який належав до титульного звання "дворянства мантії" (вищої чиновної знаті). Це, безперечно, наклало певний відбиток на світогляд письменника і мислителя, однак основна спрямованість його літературної діяльності була антифеодальною, антикріпосницькою.

Монтеск'є був сином небагатого дворянина де Секонда. Народився 18 січня 1689 року у замку де Ла Бред, неподалік від міста Бордо. Його бездітний дядько Монтеск'є, парламентський президент у Бордо, заповів йому своє ім'я, спадок і посаду. Це і визначило життєвий шлях майбутнього письменника. Шарля Монтеск'є було віддано до духовного училища, в якому він провів п'ять років - до 1705 р., а потім почав вивчати право, готуючись до діяльності судді. Серйозне вивчення французького закону, життєві спостереження дозволили Монтеск'є помітити економічні, соціальні й політичні негаразди в країні [1, с. 487-488].

Після смерті батька в 1713 Монтеск'є, відомий до цього як де Лабред, одержав пост радника (або судді) у парламенті Бордо. Незабаром він одружився, був обраний членом Бордської академії й після смерті дядька в 1716 одержав титул барона де Монтеск'є й спадкоємний пост заступника голови парламенту Бордо (до революції парламентом у Франції називався вищий судовий, а не законодавчий, як в Англії, орган). Монтеск'є, однак, мало цікавила кар'єра професійного юриста. Пізніше він помітив, що його займали ідеї, що стояли за існуючими законами, повільний розвиток соціальних інститутів і принципи права. Тому через десять років, в 1726, він з радістю продав свою посаду, що цілком відповідало прийнятим у той час звичаям.

У молодості Монтеск'є займався природничонауковими експериментами й представив їхні результати в Бордську академію. Серед них були спостереження за скороченням тканин тварин при охолодженні і їхньому розширенні при нагріванні. Пізніше ці експерименти лягли в основу висновків філософа про глибокий вплив клімату на людину й, отже, на суспільні інститути.

Завоювавши симпатії широкої читаючої публіки в 1721 живою сатирою на французьке суспільство - "Перськими листами" (Les Lettres persanes ), в 1728 Монтеск'є був обраний членом Французької академії (після деяких коливань академіків). У тому ж році він відправився в подорож по Австрії, Італії, невеликим німецьким князівствам уздовж Рейну, Голландії. Велике значення мало його перебування протягом півтора років в Англії. Тут він відвідував сесії палати громад, спостерігаючи з радісним подивом відкриту критику урядової політики, що була дозволена опозиційним партіям у парламенті й газетах. Така воля була неможлива при абсолютній монархії в його рідній Франції, як і майже скрізь у світі в той час.

Маючи замкнутий характер, дозволяючи собі відкритість лише серед друзів, Монтеск'є іноді з'являвся в паризьких салонах, коштуючи осторонь і спостерігаючи за розмаїтістю людських типів. Виснажений багаторічними дослідженнями й творчістю, майже сліпий від катаракти, однак завоювавший славу й закінчивши свію велику працю, Монтеск'є помер у Парижу 10 лютого 1755 р. [3, с. 221].

1.2 Творчість Монтеск'є

Все життя Монтеск'є була присвячена майже цілком читанню, міркуванням і повільній, ретельній роботі над своїми творами. У величезній бібліотеці в Лабреде він день у день сидів перед каміном, читаючи або повільно диктуючи секретареві.

"Перські листи" були опубліковані в 1721. У них використаний східний антураж, що Монтеск'є запозичив з виданого незадовго перед тим перекладу Антуаном Галланом Тисячі й однієї ночі й з описів подорожей по Близькому Сході Ж.Тавернье й Ж.Шардена. Розваги сіамца в Парижі Ч.Дюфрена привернули увагу філософа до коштовного літературного прийому - "спостереженням іноземця". Однак Монтеск'є перевершив всіх своїх попередників. Незважаючи на всі спроби імітації роботи Монтеск'є, поява "Турецьких листів", "Перувіанских листів", "Ірокезьких листів" не мало того успіху, що мали "Перські листи". У своїх листах перський мандрівник описує різноманітні дурості й недоліки, а також більше серйозні політичні й релігійні зловживання у Франції 18 ст. Чужоземці дивуються тому, що французам представляється природним порядком речей.

Найчастіше дотепність й іронія Монтеск'є перетворюються в злу сатиру. Він уже навчився писати в характерній енергійній і лаконічній манері. У "Перських листах" нападкам піддаються також релігійні війни, інквізиція, папа римський, абсолютна монархія Людовика XІ і фіаско, що потерпів Джон Лоу в проведенні т.зв. плану Міссісіпі. Монтеск'є, помітив Вольтер, "сам мислить і змушує мислити інших" [2, с. 954].

"Перські листи", визнавав італійський правознавець Ч.Беккариа, вплинули на його трактат "Про злочини й покарання" (1764), у якому він виступав проти катувань і призивав до більше гуманної процедури судового розгляду. Листа безсумнівно вплинули на форму деяких виречень Вольтера в Кандиде й інших роботах. Зрозуміло, вони зробили величезний вплив на широку читаючу публіку. І сьогодні вони читаються із задоволенням і не без користі.

"Міркування про причини величі й падіння римлян" - невелика, але дуже важлива для творчості Монтеск'є книга. Ключовим словом у її довгій назві є "причини". Чому Рим піднявся, чому він в остаточному підсумку впав? Історичні події мають свої причини, і вивчаючи їх, ми досягнемо мудрості, що дозволить уникнути помилок, зроблених у минулому.

Міркування про римлянах надихнули великого англійського історика Едуарда Гібона на написання "Історії занепаду й руйнування Римської імперії" (1776-1788), хоча він і не погодився з деякими висновками філософа. Більше пізні історики Рима часто йшли по шляху, уже прокладеному Монтеск'є [2, с. 955].

"Про дух законів" - праця всього життя Монтеск'є, результат більш ніж двадцяти років читання, міркувань і неквапливої, ретельної літературної роботи. Завдяки цій книзі політична й соціальна наука одержала художню форму й стала доступній широкій публіці. Що таке закони? "Закони, - затверджує автор на самому початку книги, - у самому широкому значенні цього слова суть необхідні відносини, що випливають із природи речей". Таким чином, ці відносини внутрішньо властиві речам. Їх можна знайти й досліджувати. Вони залежать від типу правління, будь то тиранія, монархія або демократія. Вони розрізняються залежно від фізичних особливостей країни, її холодного, теплого або помірного клімату, розміру, характеру рельєфу - рівнинної або гористого, релігії, кількості населення, манер, норм моралі й звичаїв її мешканців.

Книга "Про дух законів" потрапила в "Індекс заборонених книг" в 1751. Роком раніше вийшла блискуча робота Монтеск'є в захист "Духа законів" [4, с. 139-143].

РОЗДІЛ 2. КНИГА „ДУХ ЗАКОНІВ" - ОСНОВНА ПРАЦЯ МОНТЕСК'Є

Більше 20 років Монтеск'є працював над основною працею свого життя - книгою "Дух законів", яка в остаточному вигляді подає систему поглядів автора на причини й історію формування законів. Монтеск'є стверджує, що закон справжній, справедливий, походить від природних прав людини. Закон фіксує необхідні стосунки, які виникають із самої природи речей, він є суспільною совістю. Визначивши таким чином сутність закону, мислитель звертається до окремих народів і держав і робить висновок, що закон пов'язаний з історією народу, його побутом, звичками, його культурою, традиціями, кліматом, фізичними особливостями території, на якій проживає народ [1, с. 499].

Автор підкреслює важливість верховенства права, але лише за умови поділу влади, щоб її гілки "могли взаємно стримувати одна одну". Монтеск'є розробив теорію "поділу влади", яка справила величезний вплив на розвиток конституційної думки. Мета роботи -- забезпечення політичної свободи, гарантія убезпечення громадян від сваволі та зловживання влади. "В кожній державі є три гілки влади: влада законодавча, влада виконавча, що відає питаннями міжнародного права, та влада виконавча, що відає питаннями права цивільного", -- зазначає Монтеск'є. Мислитель розробив систему взаємного стримування гілок влади. Але, на відміну від англійця Джона Локка, свого предтечі, він виступив проти ідеї верховенства законодавчої влади. Монтеск'є мріє про той час, коли судова влада стане справді незалежною у своїх рішеннях та вироках, щоб останні "завжди були лише точним застосуванням закону".

Вже виходячи з українських реалій, ми бачимо втілення мрії французького енциклопедиста, коли завдяки поділу влади Верховний суд України призупинив і скасував рішення, які освятили сваволю, у нашому випадку -- ЦВК України. Втілення ідей Монтеск'є ми бачимо і в Конституції США. Один із її "батьків", Джеймс Медісон, який назвав великого француза "оракулом", фактично дослівно його цитує: "Зосередження всієї влади, законодавчої, виконавчої і судової, в одних і тих самих руках: або одного, або кількох, або всіх на будь-якій підставі, справді призводить до появи тиранії". Так чи інакше вплив Монтеск'є відчувається буквально у всіх конституціях і на всіх континентах.

Багато дослідників вважають ідеї Монтеск'є застарілими. З цим важко погодитися. Ось його характеристика монархічного правління (тоталітарний варіант):

"…якщо в державі немає нічого, крім мінливої і примхливої волі одного, то в ній не може бути нічого сталого, а отже, не може бути й ніякого основного закону" ( Книга II, Глава VI) [5, с. 36].

Вражає і нині лаконізм мислителя, який дав таку характеристику трьом способам правління:

"Як для республіки потрібна чеснота, а для монархії честь, так для деспотичного уряду потрібен страх. Чесноти він не потребує, а честь була б для нього небезпечною" ( Книга III, Глава XI) [5, с. 51].

Відносини законодавчої і виконавчої гілок влади за Монтеск'є найбільш об'ємно подані у главі VI (XI книга) "Про державний устрій Англії". Мислитель попереджає про спокусу бути "вищою інстанцією":

"Якщо у вільній державі законодавча влада не повинна мати права зупиняти владу виконавчу, то вона має право і повинна розглядати, яким чином приводяться до виконання створені нею закони" [5, с. 182].

Злагодженість дій законодавчої і виконавчої гілок влади залежить від багатьох чинників. У Монтеск'є є чимало блискучих формул, які й донині не втратили свого значення. Одна з них: "Оскільки виконавча влада бере участь у законодавстві лише з допомогою свого права скасування, вона не повинна входити до самого обговорення справ. Немає навіть необхідності, щоб вона вносила свої пропозиції; адже вона завжди має можливість не схвалити висновку законодавчої влади і тому може заперечити будь-яке рішення, що було ухвалене щодо небажаної для неї пропозиції".

Головна книга життя Монтеск'є стала фактом історії. Зовсім не факт, що її прочитали бодай кілька відсотків жителів планети, але книга дуже цікава. Насамкінець кілька блискучих афоризмів від Шарля Луї:

1. Людським законам властиво від природи підпорядковуватися всім видозмінним обставинам дійсності.

2. Народ призначив правителя в силу договору, і цей договір має виконуватися; правитель представляє народ лише так, як цього бажає народ.

3. Закони -- це павутиння: великі мухи крізь нього прориваються, а дрібні -- застряють.

4. Закони повинні мати для всіх однаковий смисл.

ВИСНОВКИ

Шарль-Луї де Монтеск'є - французький просвітитель, правознавець, філософ; виступав проти абсолютизму; намагався виявити причини виникнення того чи іншого державного устрою; аналізував різні форми держави та правління; засобом забезпечення законності вважав принцип розподілу влади; був виразником інтересів буржуазії у її боротьбі проти феодалізму й політичного абсолютизму; доводив, що виникнення держави і права, багатоманітність законів та установ є результатом дії об'єктивних чинників і закономірностей, які складають "дух законів"; він був першим, хто у Франції почав розробляти систему правових поглядів, що базувалася на ідеалах Просвітництва і була світською за своїм характером. Незаперечною заслугою Монтеск'є є детальна розробка ним локківської ідеї поділу властей - законодавчої, виконавчої та судової. Лише за умови такого поділу, наполягав Монтеск'є, можливий державний лад, за якого нікого не примушуватимуть робити те, до чого не зобов'язує закон, і не робити того, що закон йому дозволяє.

Думки Монтеск'є були сприйняті із щирим захопленням світовою і російською передовою суспільністю. Майже всі твори філософа було перекладено російською мовою ще у ХVІІІ ст.

монтеск'є право письменник твір

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Артамонов С.Д. История зарубежной литературы ХVЙЙ-ХVЙЙЙ вв. / С.Д. Артамонов. - М. : Просвещение, 1967. - 856 с.

Верцман И.Е. Монтескье // Краткая литературная энциклопедия: в 9 т. / [гл. ред. А.А. Сурков]. - М., 1967. - Т. 4. - С. 954-955.

История зарубежной литературы ХVЙЙЙ в.: Бахмутский В. Я., Божар Ю. И., Муравьева Ю. И. и др. - М. : Высшая школа, 1967. - 528 с.

История зарубежной литературы ХVЙЙЙ в. / [под ред. проф. В. П. Неустроева]. - М. : Изд-ство Московского университета, 1984. - 408 с.

Монтескье Шарль Луи. Избранные произведения / Общ. ред. и вступ. ст. М. П. Баскина. -- М.: Гослитиздат, 1955. - 463 с.

Размещено на Allbest.ru